Урок №. Тп тема Сучасні війни та військові конфлікти. Їх психологічні особливості та вплив на поведінку І стан людини. Дгп. Міжнародні трибунали. Навчальна група: Час: Місце: Мета



Скачати 218.43 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір218.43 Kb.
УРОК № ___.
ТП Тема.1-1.. Сучасні війни та військові конфлікти. Їх психологічні особливості та вплив на поведінку і стан людини.

ДГП. Міжнародні трибунали.
Навчальна група: _____________
Час:__________________________
Місце:________________________
Мета: Ознайомитися з особливостями сучасних війн, та впливом бойової обстановки на психіку людини.

Обладнання: підручник, методичні матеріали, схеми.
План уроку

1. Сучасні війни та військові конфлікти.

2. Психологічні особливості війни та вплив на поведінку і стан людини

3. Розвиток психологічної стійкості під час дій в екстремальних ситуаціях

4. ДГП. Міжнародні трибунали.
Хід уроку
I. Шикування. Привітання, огляд зовнішнього вигляду, захід у клас, розміщення

II. Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІІ. Відпрацювання основних питань.

IV. Контрольне опитування.

V. Підведення підсумків.

VI. Домашнє завдання.

Лекція вчителя.
1. Сучасні війни та військові конфлікти.

Минулі в останні півтора десятиліття війни й конфлікти дозволяють робити деякі висновки для перспектив розвитку військової політики... Складається думка, що в нас немає чіткого розуміння до яких погроз, яким війнам необхідно готуватися.



Останні війни в Іраку, Афганістані і Югославії показали напрямку реорганізації й розвитку армій, а також зміни ролі політики й економіки в цьому процесі. Сили насильства тероризм застосовує не для досягнення політичних цілей, а руйнування стабільності міжнародного співтовариства й міжнародної торгівлі.
Підсумки й аналіз війни в Іраку
Основна мета війни в Іраку, наприклад, про що американці намагаються не говорити, стояла не політична, а економічна - установити контроль над нафтовими запасами Близького Сходу. На другому місці стояла політична - зменшити вплив основних європейських країн на країни Близького Сходу. Наступна мета була військова - розгром армії Іраку й перевірка в бойових умовах концепції бойових дій і перекидання військ системи СУВ, бойового керування, тилової транспортної системи.
Війну в Іраку можна назвати першою війною новітньої історії, де були застосовані нові форми й способи ассиметричных дій. Чому?
У війнах бере участь усе менше військовослужбовців. Незважаючи на розвиток авіації, усе менше літаків - бомбардувальників. Якщо зрівняти загальний тоннаж скинутих бомб (у тис.тонн , то в другій світовій війні було сброшенно-2150, у війні у В'єтнамі - 6162, у Кореї -454, у Югославії - 20, то в Іраку - 10. Разом з тим, різко зросла кількість крилатих ракет морського й повітряного базування ракет В іракській війні вони безумовно вийшли на перше місце. Можна зрівняти: в 1993 році в ході операції \"Bushwacker\" застосовано - 23 крилаті ракети, в операції \"Бура в пустелі\" -321 ракета й тільки за 15 днів в операції \"Воля Іраку\" - близько 1000 крилатих ракет1. За те, що війна в Іраку - війна ХХ1 століття, говорить не тільки максимальне використання ракет і бомб високоточного наведення, і відносно невеликі втрати серед мирного населення, але й те, що вперше були використані види зброї на нових фізичних принципах, уперше проведена в повному обсязі інформаційна війна, і коаліція країн, що фізично розбила армію супротивника, програла інформаційну війну. Як зізнався генерал Артур Кларк (командуючий коаліційним угрупованням), інформаційні зусилля були спрямовані в першу чергу на американського жителя. У результаті вперше за всю післявоєнну історію авторитет Америки впав більш ніж в 50% країн миру2.
При підготовці й ході війни США на практиці перевірили сетецентрическую (\"network-centric\" концепцію бойових дій. Війська вступали в бій без тилу, без завчасної розвідки, але боєприпаси й паливо приходили в основному вчасно, а розтягнуті комунікації не занадто впливали на постачання. Комп'ютери штабу армійського корпуса були здатні відслідковувати до 1 000 наземних цілей у годину. Непогано зарекомендували себе система бойового керування - ТВМС (Theater Battle Management Core Systems), що дозволила планувати вильоти одночасно армійської й палубної авіації (вартість близько 375 млн. доларів). У тактичній і оперативній ланці відмовилися від карт, оскільки використовували розподілену систему бойового керування FBCB2 (force XXI Battle Command Brigade or Below). Дані від космічного угруповання, літаків розвідників, безпілотних літаків розвідників, командирам танків, бронетраспортеров і окремим військовослужбовцем действовавших автономно надходили постійно.
Всі командири бойових підрозділів мали мобільні комп'ютери в особливо міцному блоці марки Tallahosse Technologics Inc (500 Мгц/4 Гбайт/ Windows 95/NT, кожний військовослужбовець міг відправити лист по електронній пошті. Всі мобільні наземні об'єкти, їхнє положення, безупинно відслідковувалося системою MTS (Army Movement Tracking System) вартістю 418 млн. $. У системі задіяно більше 4 000 бортових комп'ютерів і 100 серверів, користувачі мали особистий пароль. Стан здоров'я, переміщення поранених і хворих командири відслідковували з використанням тилової транспортної системи TCRCCES (Transportation Command Regulationg and Command and Control Evacuation System) вартість близько 900 млн. $. Дані на 100 % особового складу коаліційного угруповання були занесені в базу даних. Офіцери медичної служби на поле бою використовували портативні супутникові станції, ноутбуки й діагностичне встаткування, тому поранені й хворі надходили з діагнозом і рентгенівськими знімками.
У ході бомбардування Багдада 26 березня 2003 пройшла бойові випробування електромагнітна ( Е-Бомба, бомба на нових фізичних принципах, після застосування, який на кілька годин було паралізовано іракське телебачення, а в наступні дні була застосована 2 000-кг авіабомба GBU-37GPS-Aidad Munilion (\" Бункер-Бастер\" молодша сестра \"Матері всіх бомб\"), випробуваної на території США. \"Фінансовою зброєю\"- підкупом були виведені з активних дій 50 % командуючих армійських округів і Республіканської гвардії. На підкуп командуючих виділялося до 10 млн. доларів, у результаті три із семи армійських корпусів не приймали активної участі в бойових діях. У цілому, війна в Іраку вийшла щодо недокрівної, \"крилатої\", \"високоточної\" і \" технологічної\" і, на заключному етапі - \"договірної\"
Стратегічні уроки з воєн початку століття для нас.
Перший урок. На зміну війнам із протистоянням держав - коаліцій, протиборством армій приходить - глобальна перманентна війна , що ведеться безупинно у всіх крапках Землі всіма можливими способами: політичними. економічними, військовими, інформаційними.
Другий урок. США переходить до нової системи розгортання - постійної мобілізації сил не нужденних у розгортанні, готових у будь-який момент до нанесення удару й за планами без строку, без конкретної дати, у будь-який зручний для них момент.
Третій урок. Повна залежність всіх засобів поразки ВВС, ВМФ, СВ (крилатих ракет повітряного й морського базування, літаків, вертольотів, вогневої підтримки, танків, реактивних систем залпового вогню від космическоно й наземного навігаційного забезпечення. Нагальною потребою є активізація робіт з досліджень і практичного відпрацьовування нових форм і способів ведення бойових дій у космосі й з космосу, використання у військах можливостей космічних засобів навігації. розвідки й зв'язки, створення засобів РЭБ космічного базування, удосконалювання засобів противоспутниковой боротьби, .Для армії необхідне нарощування власного орбітального угруповання, зі сполученими з нею морськ, повітряної й наземної тридцятимільйонними, здатної забезпечити навігаційними даними морські, повітряні, сухопутні елементи засобів ядерного стримування й навігаційні системи в оперативній і тактичній ланці. Назріла необхідність обґрунтування й введення в дію нової системи оперативного забезпечення - навігаційної, котра в цей час у нашій армії відсутній.
Четвертий урок цієї війни - визнання стратегічного значення ПВО як найважливішого виду збройних сил у сучасній війні. Тільки повна перевага коаліції в повітрі дозволило американцям продовжити настання на Багдад і домагатися вирішальної переваги сил у будь-якому бої. Навіть полуторасуточный перерва в авіаційній підтримці своїх сил через піщану буру поставив американців і англійців у найтяжке положення. У зв'язку із цим ліквідація ПВО як окремого виду Збройних Сил і поступове його \"вгасання\" у складі ВР нічим іншим, крім як злочином назвати не можна.
П'ятий урок війни - всезростаюче значення розвідки й доразведки (космічної, повітряної, наземної на поле бою й насичення бойових порядків військ потужним ПТО, здатним вражати бронеобъекты супротивника на максимальній дистанції. Необхідний новий комплекс зброї поля бою в тактичній ланці, здатний виявити супротивника на максимальній дальності вдень і вночі, вражати сучасні бойові танки на середніх дистанціях 800-1000 м, забезпечувати кульова й осколкова поразка піхоти супротивника на дистанціях від 300 до 500 м, незважаючи на наявність у неї засобів індивідуального захисту.
Шостий урок - всезростаюче значення маскування й забезпечення скритності як одного з основних видів бойового забезпечення. В умовах ставки США і їхнього союзників на ВТО, опори на засоби електронної й оптичної розвідки й наближення ТТХ тактичних засобів поразки до максимальних дальностям цієї розвідкки маскування й дотримання режиму скритності стають стратегічним завданням військ, що обороняються. Її роль була продемонстрована в Югославії, де ЮНА, незважаючи на майже тримісячне бомбардування, змогла зберегти майже 98 % своїх збройних сил. В умовах Європейських ТВД Росія може одержати величезні переваги в цьому виді бойового забезпечення.
Сьомий урок. Розвіяно міф про безконтактні війни й про високоточну зброю як вирішальному факторі сучасної війни, що дозволяє домагатися стратегічних цілей без безпосереднього зіткненні із супротивником.
Восьмий урок. Проведено переоцінку можливостей аэромобильных сил. Масованого застосування вертольотів як окремого роду військ не вийшло. Всі спроби американського командування організувати повітряно-наземну операцію силами аэромобильных частин закінчилися невдачею. Тому вже на четверту добу аэромобильные частини були розподілені по угрупованню й включені до складу наступаючих груп як підрозділи розвідки, вогневої підтримки й утримання супротивника на місці. Основне ж навантаження лягло на \"важкі\" механізовані й танкові частини.
Основні напрямки реорганізації армії, її структури й керування
З аналізу війни в Іраку варто витягти кілька висновків.
Нинішня армія не здатна відбити погрози, які можуть виникнути через 30 - 50 років. Не тому, що Україна встала на інший шлях розвитку й армія перемінила червону зірочку на трезуб, а тому, що сучасність вимагає інших теорій, інших структур, інших людей. Іракська війна показала, що спроби реформування армії йдуть не тім напрямку. Ми вже відстали від американської армії по технологічності на 10 -15 років, приблизно настільки - же відстаємо в підготовці до ассиметричным воєн.
У новому столітті на європейському театрі, можливо, не буде стояти завдання фізичного знищення армії й бойової техніки, це може піти на другий або навіть третій план. У війні в Югославії стояло завдання не розгром військової моці, а примус до умов, поставлених НАТО й США, тому удари наносилися по економічних об'єктах і інфраструктурі. В Іраку сценарій війни також передбачав не повне знищення армії, а створення умов для узяття території під контроль. І дійсно, складно визначити, кому віддати першість у перемозі: армійському генералові або директорові ЦРУ, що використовував \"фінансову зброю\".
Інший приклад - в Азіатсько-тихоокеанському регіоні, де політичні цілі Японії уступають економічним. На зміну політичного гасла \"Боротьба за північні території\" виходить гасло боротьби з Китаєм і США за доступ до енергетичних ресурсів Росії. Однак на Африканському, Азіатському і Южно - Американському театрах воєнних дій не виключається й використання колишні стратегії й тактики й застосування застарілих для Європейського театру техніки й озброєнь.
Якщо в цьому ключі розглядати військові проблеми підготовки у війнам майбутнього, то для них нинішні армії, непридатні з багатьох причин. Варто визнати, що в останні 20 років іде й ще 20 років буде йти новий переділ миру, у якому ми з- за внутрішніх перебудов і буржуазних революцій не беремо участь. Можна припустити, що почато поділ держав на що мають і не мають інтелектуальний потенціал для перетворення й формування перспективні видів інтелектуальної бойової зброї, інтелектуальних бойових систем до середини ХХ1 століття. До них ставляться двадцятка основних економічно розвинених держав. І держави, які по колишньому будуть робити ставку на традиційну військову техніку минулого століття.
В Україні \"фронтове лобі\", що визначає військову політику останніх сорока років радянського періоду й п'ятнадцяти років нового періоду, готовить армію до воєн минулого. Відсутній принципово нова теорія стратегії, оперативного мистецтва й тактики. Нинішні нормативні документи, де 80% обсягу віддано наступальним і оборонним операціям, не годяться для сучасних воєн, де в основному будуть десантні й протидесантні операції й бойові дії, проведені мобільними частинами, підрозділами й окремими групами.
Перспективної нової армії не потрібні архаїчна структура нинішньої армії. Не годяться кадри, де командуючі особисто не вміють відслідковувати ситуацію на дисплеях контролю космічної, повітряної й наземної обстановки, не здатні особисто перепрограмувати разведывательно - ударні - бойові комплекси або роботизированные бойові комплекси й особисто управляти ними. Теза не \"генеральська справа\" - це теза минулого століття, де був час подумати, обговорити, віддати розпорядження, оформити його красиво на карті, затвердити рішення у вищестоящого командуючого. У майбутніх війнах не буде розкоші надлишку часу.
На рівні тактичної ланки не буде карт, на яких красиво оператори намалюють стріли, оскільки в офіцера й сержанта будуть електронні карти й вони буде володіти ситуацією на всім театрі воєнних дій і відповідно приймати самостійно рішення в інтересах виконання головного завдання на застосування свого тактичного або оперативного або стратегічного розвідувально-ударного комплексу, що діє в декількох середовищах (повітряно - наземної, наземно-морський, морський - наземної або транспортно - ударної - бойової системи. Варто визнати й те, що нинішня техніка й озброєння принципове не годяться для майбутніх воєн. Важкі танки й бронетранспортери літаки, що пересувають тільки по землі,, що літають тільки в повітрі годилися для боїв і боїв минулого століття, що мали суцільні лінії зіткнення із супротивником, не підходять для боїв у різних середовищах (космічної, повітряної, наземної, морський), без флангів і тилу.
Для боїв майбутнього потрібні озброєння, що мають власний інтелект. Те озброєння й бойова техніка, що випускає російський ВПК останні сорок років принципово не підходить до перспективним війнам, хоча й залишиться на озброєнні країн Африки, Азії й у плині ХХ1 століття. . Бойова техніка предусматривающая поразку на смерть вибуховою хвилею, що проникає радіацією, кумулятивним струменем і осколками, не годиться для \" бою або зіткнення\" у якому ставиться завдання - уразити свідомість, нейтралізувати, приклеїти, обездвижить, засліпити або приспати, або до жаху злякати супротивника. У цих операціях буде вимагатися зброя несмертельної дії (ОНСД або зброя нелетальної дії (ОНЛД) або просто гуманна зброя діюче в атмосфері. До них ставляться: информационно - психологічне, конциентальное (зброя вражаюча свідомість), психотропна зброя (зухвале панічний страх, галюцинації), геомагнітне й акустичне, СВЧ - зброя, графітова й електромагнітні, біологічне - предмети, що поїдають, на основі нафтопродуктів, керовані програмні віруси, термічне, що зупиняють аерозолі, що клеять гелі й акрилові пінні склади, інгібітори придушення згоряння палива, сверхскользкие склади, що засліплюють лазери, инфразвуковое зброя, смердючі боєприпаси, антистатики й снотворні речовини, снаряди й міни, споряджені гумовими кульками.
У космічному просторі буде діяти кінетична зброя (ДО, пучкова зброя (зброя спрямованої передачі енергії з більше глибоким проникненням у матеріал (ОНПЭ внутр), лазерна зброя (енергія виділяється в тонкому зовнішньому шарі (ОНПЭ внеш)3. Як би воно не називалося, ця зброя 21 століття вже входить у набір інструментів сучасної й майбутньої війни. За експертними оцінками США затратили на розробку нелетальних видів зброї (останавливающего, отруйного, психохимического, звукового, електричного, біологічного) близько 16 млрд. доларів.

2. Психологічні особливості війни та вплив на поведінку і стан людини

Сучасна війна характеризується активним використанням методів психологічного впливу на противника, зміни думок, переконань, почуттів населення і військ дружніх і нейтральних держав. З цією метою використовуються як бойова зброя, так і звичайні прийоми впливу на почуття, волю і свідомість людей. Форми та методи цієї боротьби розробляються відповідними державними установами країн у межах ведення психологічної війни.

Вперше поняття "психологічна війна" використав доктор М.Кампанео у своїй книзі "Досвід військової психології", яка була надрукована в 1904 році у Бухаресті. Це поняття також вживали майор А.Блау у своїй книзі "Ведення війни духу" (Потсдам, 1937), військовий психолог Симонейт ("Військова психологія. Короткий огляд проблем і практичних висновків", Берлин, 1943), Фараго ("Психологічна війна в Німеччині", Нью-Йорк, 1943). Найбільш популярною стала книга Поля Лайнбарджера "Психологічна війна", яка була видана у США на початку 60-х років.

Характерними рисами сучасної психологічної війни є:

-глобальність - вплив на всі сфери життєдіяльності противника, нейтральних держав, союзників, своє населення і збройні сили;

-тотальність - проникання у всі сфери життя: в дипломатію, економіку, культуру, суспільні відносини, соціально-психологічну тощо;

-технізація - широке використання досягнень науки та техніки як для опрацювання змісту, методів і прийомів психологічної війни, так і форм та способів їх реалізації;

-організованість - створення різноманітних органів психологічної війни та чітка координація їх зусиль і напрямків діяльності.

Психологічна війна - це планомірне використання державою в період війни або надзвичайного стану засобів пропаганди з метою впливу на думки, емоції, позиції та поведінку організованих ворожих, нейтральних і дружніх груп таким чином, щоб сприяти досягненню своєї національної політики та визначених цілей.

Об’єктами психологічної війни є:

-дружні, нейтральні та ворожі держави ;

-як армії, так і населення цих держав.

Засоби психологічної війни: пропаганда, дезінформація, дипломатичні маневри, провокації, саботаж, терор, розповсюдження пліток, створення паніки, випуск фальшивих грошей, документів тощо.

Цілі психологічної війни: вплив на почуття, волю, емоції, свідомість з метою деморалізації противника, підриву його власних поглядів і переконань та нав’язування йому своїх ідей.

В основі психологічної війни лежать психологічні операції - планова пропагандистська і психологічна діяльність у мирний і воєнний час, яка розрахована на ворожі, нейтральні та дружні аудиторії з метою впливу на їх сприятливе ставлення для досягнення як політичних, так і воєнних національних цілей держав північноатлантичної співдружності (Польовий статут армії США FM-33-1).

Об‘єктами психологічних операцій є населення, армія, уряди ворожих, дружніх і нейтральних держав.

Основні форми психологічних операцій:

-пропагандистські дії - це систематизоване, цілеспрямоване розповсюдження ідей за допомогою різноманітних засобів зв’язку та інформації з метою впливу на думки, почуття, стани і ставлення або поведінку для досягнення прямої чи опосередненої користі для своєї країни (наприклад, виходячи з об’єктивності інформації, відокремлюють: білу, сіру, брехливу пропаганду);

-психологічні дії - це різні політичні, економічні та інші дії, які спрямовані на підрив позицій протилежної сторони та зміцнення власних позицій.

Задачі психологічних операцій:

1. Переконання противника у правильності, необхідності військового втручання.

2. Вплив на військово-політичне керівництво противника і його союзників з метою їх відмови від війни.

3. Підтримка внутрішньої опозиції противника.

4. Підтримка та керування дисидентськими силами.

5. Вплив на населення дружніх країн.

6. Сприяння розвитку позитивного відношення населення нейтральних держав.

7. Підрив морального духу противника.

8. Зниження боєздатності противника.

9. Аналітична робота щодо виявлення слабких місць противника та доведення цієї інформації до власних командирів.

10. Протидія інформаційному впливу противника тощо.

Багатий досвід проведення психологічних операцій мають США, Великобританія, Німеччина і Японія. Тільки в останнє десятиріччя - це американський досвід проведення “психологічних операцій” під час звільнення Кувейту, військових гуманітарних акцій “Забезпечення спокою” в Іракському Курдистані (1991), “Відродження надії” в Сомалі (1992-1993), у Боснії та Герцеговині (1993).

Негативний досвід мають збройні сили Росії у Чечні. Росія не мала чіткої концепції морально-психологічного забезпечення дій своїх військ у Чечні, не були узгоджені дії різних силових структур, засобів масової інформації, не було оперативності та наступальності пропагандистських заходів. Російські засоби масової інформації не задовольнили інформаційні потреби не тільки населення Росії, але й безпосередньо військових частин і підрозділів, які воювали на території Чечні.

Таким чином, зарубіжний досвід як позитивний, так і негативний має для Збройних сил України велике значення. Він визначає основні орієнтири організації та проведення цієї роботи, підкреслює необхідність суттєвих змін у практиці будівництва і розвитку Збройних сил України.
3. Розвиток психологічної стійкості під час дій в екстремальних ситуаціях

Психічна саморегуляція відіграє виняткову роль і будь-якій діяльності і особливо у військовій, оскільки позначається на взаємостосунках між військовослужбовцями, їхньому здоров’ї, а в цілому – боєготовності Збройних Сил України. Рівень саморегуляції психічних станів, поведінки людини зумовлений насамперед ступенем розвитку її вольових якостей. Самовладання, як одна зі складових частин саморегуляції, виявляється не тільки у збереженні зовнішнього, а й внутрішнього спокою. У будь-якій неприємній ситуації слід дотримуватися принципу: „Не хвилюватися через те, чого я змінити не можу”. Передовсім дуже важливо зняти внутрішнє, емоційне напруження, яке шкодить здоров’ю, негативно позначається на поведінці людей. Існує кілька способів його зняття.

І спосіб. Не стримувати зовнішні вияви почуттів, емоцій, „виплескувати” свою злість і тим самим знімати внутрішнє напруження. Але такий спосіб є неприпустимим у суспільстві, брутальним, асоціальним.

ІІ спосіб. Це реагування на емоційні фактори в допустимій формі. Щоб зняти в себе негативний психічний стан, необхідно включитись в активну діяльність: робити фіззарядку, гімнастичні вправи, вправи на дихання, рухатись, виконувати іншу корисну роботу. Фізична діяльність послаблює внутрішнє емоційне напруження.

ІІІ спосіб. Полягає в тому, щоб не допустити вибуху злості. Цього можна досягти такими методами:


  1. У момент появи негативного стану необхідно переконати самого себе, що причина, яка його породжує не варта того, щоб через неї хвилюватись.

  2. Не слід поспішати діяти в ситуації, коли вас спонукають такі почуття, як нетерпіння, гнів. Заспокоївшись, обов’язково знайдете кращий розв’язок проблеми.

Слід подумати про те, що будь-яке хвилювання - це загрозавашому здоров’ю. Злістю, криком, іншими афектними станами не можна розв’язати якусь проблему. В стані збудження людина не здатна розв’язати якусь проблему, не здатна осмислювати свою поведінку. Її емоції "забивають" розум. В такій ситуації варто промовчати, відійти або й відвернутися від співрозмовника, поки останній не заспокоїться

Для того, щоб послабити дію негативних емоційних станів, необхідно спробувати багаторазово обдумати очікувану подію, щобзвикнути до неї, пережити її. Але цим не варто надто захоплюватися,щоб не втратити необхідної обережності. Треба проаналізувати власний позитивний і негативний досвід у розв’язанні подібних проблем, врахувати зміни, що відтоді сталися в житті.

Оптимізм, гумор, захоплення цікавою справою, хобі повер-тають людині позитивні емоції, радість, душевну рівновагу. Люди,які здатні до цього, - емоційно стійкіші.

Правила психологічної саморегуляції

Ряд цікавих правил з психічної саморегуляції рекомендує американський спеціаліст у галузі людських стосунків Дейл Карнегі:



Як аналізувати і розв’язувати проблеми стурбованості, тривожності:

I) перед прийняттям рішень зберіть факти, поточну інформацію про цю проблему;

2) після ретельного аналізу фактів приймайте рішення;

3) коли рішення прийнято приступайте до діла. Відкиньте хвилювання про результат;

4) не намагайтеся зробити всі справи зразу, бо це підірве ваші фізичні й психічні сили. Слід розробити раціональні способи виконання завдань;

5) коли ви або хтось з ваших друзів починає хвилюватись з приводу якоїсь проблеми, запишіть такі запитання і дайте на них відповіді: а) в чому полягає проблема? б) чим вона спричинена? в) які можливості її розв’язання? г) яке рішення найкраще?



Щоб зняти хвилювання, стурбованість, необхідно:

I) «відгородити» минуле і майбутнє залізними дверима. Живіть у "відсіку" сьогоднішнього дня, не хвилюйтесь за майбутнє. Для мудрої людини кожен день відкриває нове життя. Слід навчитись забувати про минулі дні і не турбуватись про день завтрашній;

2) запитайте себе; "Що є найгіршим із того, що може статися сьогодні, якщо я не зможу вирішити свою проблему?";

3) приготуйтесь змиритись з цим найгіршим у тому разі, якщо це буде необхідно;

4) спокійно подумайте, як змінити ситуацію;

5) пам’ятайте про шкоду, якої завдають хвилювання нашому здоров’ю.



Як витиснути, ліквідувати хвилювання?:

I) щоб витиснути турботи зі свого життя, будьте постійно зайняті. Завантаженість діяльністю, роботою - один з найкращих ліків. Життя без мети, як правило, призводить до деградації людини;

2) не впадайте в розпач через дріб’язки. Не дозволяйте дріб’язкам руйнувати ваше щастя, в житті вони ніщо;

3) вивчить факти і запитайте себе: "Яка ймовірність того, що ця подія, ситуація, через яку я хвилююсь, взагалі коли-небудь станеться?";

4) рахуйтесь з природним, закономірним. Якщо ви знаєте, що не у ваших силах змінити чи виправити якісь обставини, скажіть собі: "Це так, це не може бути по-іншому". Примириться з тим, що вже відбулося, чи відбудеться - це перший крок до подолання наслідків вашого нещастя;

5) установіть "обмежувач" на вашу стурбованість. Вирішить для себе, якої тривожності заслуговує та чи інша подія і не турбуйтеся більше, ніж вона цього варта;



Правила, спрямовані на вироблення умонастрою, який принесе вам душевний спокій, рівновагу:

1) заповніть свій розум думками про спокій, мужність, здоров’я, надію, адже "наше життя - це те, що ми про нього думаємо";

2) ніколи не пробуйте звести рахунок зі своїми ворогами, тому що ви завдаватимете собі набагато більше шкоди, ніж їм. Не думайте ніколи ані хвилини про людей, яких ви не любите;

3) замість того, щоб переживати невдячність інших, будьте до неї готові. Пам’ятайте, що єдиний спосіб здобути щастя - це не очікувати подяки від інших, а приносити радість, благодіяння іншим;

4) ведіть рахунок своїх успіхів, а не своїх неприємностей;

5) не наслідуйте сліпо інших. Знайдіть себе в житті і залишайтесь самим собою;

6) "коли доля вручає вам лимон, спробуйте зробити з нього лимонад", Дуже важливо навчитись з кожної своєї втрати, з неприємності виносити користь для себе;

7) забувайте про власні неприємності, даючи радість і щастя іншим: "Роблячи добро іншим, ви передовсім допомагаєте собі".

Для саморегуляції психічних станів можна використати цілий комплекс інших методів: самопереключення уваги, самопідбадьорювання, самопереконання, самонаказ, самонавіювання тощо.

Метод переключення уваги ґрунтується на тому, що людина самостійно може перенести свою увагу з об’єкта, думки, яка її хвилює, на інші, яких в даній ситуації, може, і немає, але які породжуватимуть позитивні переживання і настрої.

Самопідбадьорення - це звернення до самого себе з метою зміцнення віри в себе. Доцільно використати такі прийоми: загальне заспокоєння; навіювання впевненість: "Я все зможу, я всього доб’юся", "Військова служба мені не страшна" тощо; рівняння на ідеал, на військовослужбовця, який є взірцем у всьому.

Самопереконання - це переконання себе в здатності регулюватисвої настрої, почуття (стимулюють як самосуд, так і самосхвалення),це дискусія з самим собою.

Самонаказ - це наказ собі на дії в певних екстремальних ситуаціях. Так, за самонаказом необхідно вранці встати, коли цього робити не хочеться, виконувати наказ чи розпорядження викладача, дотримуватися режиму дня, дисципліни, доводити розпочату справу до кінця тощо.

Самонавіювання побудоване на тих самих механізмах, що і навіювання. Власне слово як подразник спрямоване на свою психіку. Про це мова йтиме далі. Ефективність самонавіювання залежить від уміння повністю відвертатися від усього стороннього і переключатися лише на зміст формул самонавіювання й відчуття того, що вони відбивають, яка їхня суть.



Методи релаксації

Організм людини під впливом тривалих нервових і психічних напружень зазнає втоми. В цьому випадку йому потрібна розрядка, відновлення сил, тобто релаксація. Способами релаксації можуть бути:

1) Сон, якщо людина здатна заснути в ситуації напруження, повсякденної діяльності;

2) Аутотренінг. За аутотренінгу людина ніби оволодіває функціями свого організму, які непідвладні свідомій регуляції (частотою серцебиття, дихання, тепловим відчуттям тощо). 3 часом постійно регулюючи фізіологічний стан, можна послабити небажані емоційні стани і хвилювання.

Існує багато методів і засобів, з допомогою яких людина регулює власну поведінку, психофізіологічні стани тощо. Серед них вагоме місце посідає аутотренінг. Цей психотерапевтичний метод поєднує в собі елементи самонавіювання та саморегуляції. Він допомагає керувати своїми емоціями, відновлювати сили і працездатність, знімати високе нервове напруження. Займатись аутотренінгом найкраще в тихому, затемненому приміщенні. Одяг має бути теплим, вільним, таким, то не заважає диханню.

Треба сісти зручніше в крісло або на стілець, руки покласти на стегна, заплющити очі, розслабити всі м’язи. Кожну з формул навіювання повторювати кілька разів, залежно від результату її дії на організм. Поступово занурюватися в стан комфорту, тепла. Все повинно відбуватися ніби в напівдрімотному стані, без напруження, без зосереджування уваги на чомусь побічному. В полі зору уваги, внутрішнього погляду повинна знаходитись тільки та частина, ділянка тіла, яка згадується у формулі навіювання. Увагу з однієї ділянки тіла на іншу потрібно переносити повільно, поступово.

Починати треба з повільного дихання (не менше 2-3 хв). Дихати із задоволенням, прагнучи відчути легкий потік повітря через ніздрі. Розслаблюючи м’язи, уявити собі, що вони поступово розтікаються, втрачають зовнішні окреслення. Увага повинна переміщуватися зверху вниз. Наприклад, обличчя слід розслабляти поелементно, - з лоба до підборіддя, тіло - з голови до пальців і т.д. Після руху зверху вниз увага поступово повертається вверх і знову повторюється та сама процедура, поки не будуть відчуватися позитивні зміни в організмі.

Для того, щоб успішно навіяти тепло, слід уявити себе в теплій воді, на теплому піску, під сонцем,, які ніби поступово підігрівають тіло. Судини при цьому розслабляються, розширяються. Різні випадкові подразники, впливи, перешкоди ліквідуються, якщо проговорювати собі: „Це пізніше” тощо.



IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Запитання до учнів.

1)В чому є особливості сучасної війни?

2)Напрямки реформування сучасної армії?

3) Як впливають бойові дії на психіку людини

4) Розвиток психологічної стійкості під час дій в екстремальних ситуаціях


V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка