Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації Державний навчальний заклад «Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів»



Скачати 306.3 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір306.3 Kb.
Додаток 1

Управління освіти і науки

Черкаської обласної державної адміністрації
Державний навчальний заклад

«Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів»

Доповідь

«Формування літературної та комунікативної компетентностей на уроках зарубіжної літератури»


Викладача

зарубіжної літератури

Давиденко Л.М.


Звенигородка – 2016

Вміння вести розмову – це талант

Стендаль

Сьогодні освіта повинна забезпечувати формування і розвиток розумної, творчої та ініціативної особистості, здатної жити в сучасних умовах, реалізувати себе сприяти розвитку суспільства.

З кожним роком освіту удосконалюють і спрямовують на розвиток особистості учня, збільшується обсяг його самостійної роботи. Сучасна молода людина повинна бути більш швидкою, інформованою, креативно мислячою, а отже, і більш мотивованою до саморозвитку. А тому освіта, крім надання певного обсягу знань і вмінь, повинна сформувати творчо мислячу особистість здатну приймати відповідальні рішення, мати свою думку і вміти обстоювати її, адаптуватися до умов життя, готову до швидкої зміни соціально-культурних подій, тобто людину компетентну. Компетентність базується на предметних знаннях та вміннях, але стосується життєвих умінь людини, необхідних всім. А кожному в житті для досягнення успіху треба вміти займатися самоосвітою, критично оцінювати інформацію, співпрацювати в колективі, вміти братися за справу, вміти домовлятися.

Розвиток комунікативних здібностей є одним із основних факторів становлення сучасної особистості і позначаються на всіх видах діяльності, на ставленні до інших людей, до самого себе. До того ж в епоху масового поширення спілкування через електронні носії відбувається, на жаль, знецінення безпосереднього «живого» спілкування. А також втрата зацікавленості учнів до художнього читання збіднює образність, виразність мовлення, набуває популярності молодіжний сленг. Саме тому формування літературних та комунікативних компетентностей є актуальним питанням.

Незважаючи на велику кількість досліджень з даного питання, впровадження їх у практику вивчення літератури, проблема формування літературної та комунікативної компетентностей учнів і сьогодні залишається відкритою. Для удосконалення системи навчання педагогами застосовуються сучасні педагогічні інновації (інтерактивне навчання, ІКТ, технологія розвитку критичного мислення та ін.).

Що ж стосується уроків світової літератури, то це важлива складова гуманітарної освіти. Однією з головних завдань вивчення предмета «Зарубіжна література» – прилучення учнів до здобутків світової літератури і культури, розвиток творчої особистості, формування в неї гуманістичного світогляду, високої моралі, естетичних смаків, а також якостей громадянина України, який усвідомлює свою належність до світової спільноти» [З Програми]. Літературна компетентність – складова комунікативної компетентності – це набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і власного ставлення. Компетентність набувається учнями у процесі активної пізнавальної діяльності та діалогу з твором, автором, літературним героєм, однокласниками, педагогом. Літературна компетентність як предметна – ключова не тільки на уроці літератури і предметів суспільно-гуманітарного циклу, а й складова загальної культури особистості. Тому у шкільних програмах з літератури робиться постійний акцент на вихованні потреби в читанні, інтересу до художнього слова, розширенні читацького досвіду, розумінні прочитаного у школярів. Саме тому проблема виховання читача теж є проблемою даної доповіді. Літературна компетентність передбачає потребу у читанні як пізнанні і естетичному задоволенні, техніку читання, його культуру: свідомий вибір високохудожньої літератури, вміння її проаналізувати, висловлювати свої роздуми щодо літературних явищ тощо.

Це вимагає постійної уваги педагога до формування активного учня-читача, одночасного розгляду діяльності учителя-словесника та учня-читача, визначення умов ефективної організації навчального процесу на уроці. За створення умов співпраці, спілкування та обміну інформацією підвищується рівень пізнавальної активності школярів, ефективно перевіряються здобуті знання та навички, розвиваються та удосконалюються вміння застосовувати їх у спільній навчальній діяльності. Художній твір на уроці літератури відіграє головну роль. Тому будь-які види діяльності на уроці (переказ, аналіз, інтерпретація та ін.) відштовхуються від читання.

На уроках зарубіжної літератури з’являється потреба вчити учнів не тільки висловлювати думку, а й інтерпретувати, творчо говорити на основі художнього твору. Літературна та комунікативна компетентності наділені значним ступенем імпровізаційності, адже мовець має в будь-якій мовленнєвій ситуації точно висловити свою думку. Недостатній словниковий запас у сучасного учня може дезорієнтувати його у подібній ситуації. Саме тому для вчителя літератури, поряд з літературною компетентністю, значимою є комунікативно-мовленнєва. Адже дану компетентність необхідно формувати не лише на уроках зв’язного мовлення, але й у системі уроків, позаяк словниковий запас учнів потребує мотивації, постійного розвитку та тренувань умінь і навичок. Також, варто зазначити, що мовлення не зводиться до монологів та письмових робіт. Як правило, учні повинні стати і оратором, і співрозмовником, і опонентом, і доповідачем.

Літературна та комунікативна компетентності також характеризуються вмінням взаємодіяти з людьми в найбільш типових життєвих ситуаціях, навичками роботи в групі, умінням володіти різними соціальними ролями у колективі.

Літературна та комунікативна компетентності характеризуються цілою низкою інших здібностей людини, що виявляються у швидкості, глибині та міцності оволодіння засобами і прийомами діяльності, таким як:



  • умінням слухати, сприймати і відтворювати інформацію;

  • вести діалог;

  • брати участь у дискусіях;

  • вести переговори;

  • уміння переконувати і відстоювати свою точку зору, тобто спілкуватися.

Формування літературної та комунікативної компетентностей на уроках зарубіжної літератури включає в себе:

  • осмислення, утвердження орієнтирів людської поведінки, шляхом аналізу художніх творів;

  • пояснення моральних норм і правил, з’ясування змісту і смислу моральних цінностей;

  • розширення духовного виднокола особистості;

  • розвиток культури мислення як результат дослідження творів;

  • набуття інтегрованої здатності учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і власного ставлення;

  • стимулювання компетентностей в процесі активізації пізнавальної діяльності та діалогу з твором, автором, літературним героєм, одногрупниками, педагогом;

  • формування вміння безконфліктного співіснування, обміну інформацією, співпраці;

  • спрямування духовно-моральної поведінки учнів у бік добра.

Ми вже визначили, що для формування літературної та комунікативної компетентностей потрібно щоб учні були й компетентними читачами. Розглянемо таблицю, в якій пропонується процес підготовки компетентного читача.

http://larisairodenko.com/images/dosvid/sxem1.jpg

Для реалізації ідеї необхідні ті підходи до навчання, які визначають спрямованість навчально-виховного процесу на уроці зарубіжної літератури 



  • на взаємодію і плідний розвиток особистості і педагога і учнів на основі партнерства і рівності у спілкуванні – особистісно-зорієнтований; 

  • на розвиток умінь і навичок особистості, застосування на практиці здобутих знань, формування навичок колективної діяльності, самоосвіти – діяльнісний; 

  • на досягнення результатів – компетентнісний. 

Сприятливе навчальне середовище (на засадах поваги та порозуміння) створює комфортні умови для спілкування, обміну досвідом, підтримки, взаємоконтролю та якісної самооцінки усіх учасників навчального процесу.

Умови реалізації: цілеспрямована педагогічна діяльність (на конкретний результат – компетентного читача), читання – основа усіх видів роботи на уроці; комфортні умови навчання (атмосфера поваги та порозуміння, співпраці та взаємодопомоги), активна самостійна пізнавальна та творча діяльність учнів (від прочитання до діалогу).

Узагальнимо, що ж ми розуміємо під формуванням літературної та комунікативної компетентностей учня:


  • сприяння розвитку реалізації літературних та комунікативних можливостей, позиції у спілкуванні;

  • формування вміння будувати стосунки з урахуванням особливостей інших людей;

  • формування активного слухання;

  • формування володіння своєю мовою та немовними засобами спілкування;

  • стимулювання активного висловлювання своєї думки та адекватного сприйняття відгуків;

  • навчання публічно захищати реферати, науково-дослідницькі роботи;

  • забезпечення толерантного спілкування учнів у процесі роботи на уроці та в позакласних заходах

Отже, серед основних суспільних компетентностей (соціальна, інформаційна, самоосвітня) значна роль належить саме літературній та комунікативній. Літературна та комунікативна компетентності – складові життєвої компетентності, яка включає сукупність вмінь, пов’язаних з результативним спілкуванням: володіння рідною та іноземними мовами; знання, вміння та навички, пов’язані із застосуванням засобів спілкування, здатність та готовність до уникнення та розв’язання конфліктів, володіння навичками самопрезентації.

Додаток 2

Управління освіти і науки

Черкаської обласної державної адміністрації
Державний навчальний заклад

«Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів»

Доповідь

«Практична спрямованість викладання біології як засіб формування життєвих компетенцій учнів»


Викладача

біології

Лазаренко К.І.


Звенигородка – 2016

В умовах докорінних економічних і соціальних перетворень сучасного суспільства відбувається перебудова і освітньої галузі. Великого значення в освіті ХХІ століття  набула проблема розвитку особистості учня, його індивідуальності, підвищення інтелектуального та творчого потенціалу

Пізнавальна діяльність є однією з тих  форм діяльності учня, які стимулюють навчальну. Тому активізація пізнавальної діяльності учнів – важлива складова підвищення ефективності навчального процесу. 

         Активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів присвячені праці відомих учених Я. А. Коменського, І. Г. Песталоцці, Ж. Ж. Руссо, Ю. К. Бабанського, В. О. Сухомлинського, І. Я. Лернера, Т. І. Шамової, В. Бєлікова та інших.

       Сьогодні відбувається процес удосконалення навчально-виховного процесу через упровадження нових освітніх технологій. Давньогрецький вислів «Учень не чаша, яку необхідно наповнити, а факел, який потрібно запалити» набуває свого справжнього значення, адже від сучасної школи  вимагають формування суспільно активної, творчої, конкурентоспроможної особистості,  яка  використовує знання як життєвий інструмент, генерує нові ідеї, приймає нестандартні рішення, вміє критично мислити,  впевнено відповідає на виклик нового тисячоліття. Одним із шляхів оновлення змісту освіти й узгодження його із сучасними потребами є орієнтація на розвиток компетентностей.   Ефективним  механізмом для розвитку ключових компетентностей є використання інтерактивних технологій. Саме така форма організації навчально - виховного процесу створює комфортні умови, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Інтерактивні методи сприяють опануванню учнями усіх рівнів пізнання, розвивають критичне мислення, уміння розмірковувати, розв'язувати проблемні ситуації.

Аналіз поняття активності учнів в процесі навчання передбачає вивчення таких психолого-педагогічних закономірностей, як формування потреби до вивчення, створення позитивної емоційної атмосфери навчання,  що сприяє оптимальній напрузі розумових і фізичних сил.

Посилення пізнавального інтересу до знань повинно стати рушійною силою розвитку інтелекту та важливим фактором формування особистості розвиненої, соціально інтегрованої, конкурентноспроможної у ринкових відносинах, здатної до власного вибору серед чисельних альтернатив, що пропонує сучасне життя.                

Опрацювання науково-педагогічної літератури та практика роботи в професійно - технічних закладах переконує, що існують такі активатори учнівської пізнавальної сфери.



1. «Навчання як дослідження»

В учня як суб’єкта навчально-виховної діяльності домінує режим самостійного пошуку та досліджень. Саме тому, уроки біології носять практичну спрямованість. «Навчання як дослідження» - засіб створення інтелектуального поля учня на уроках біології.

 

2. «Зміна діяльності - запорука подолати нудьгу»

Метод  досліджень вдало поєднується  з  активними (евристична бесіда, проблемно-творчі завдання) та інтерактивними („мозковий штурм”,  рольові та динамічні ігри) методами проведення навчальних занять. Підтримуючи пізнавальний інтерес через зміну діяльності, практикую проведення семінарських занять з використанням інформаційних технологій. Серед дослідницьких уроків завжди знаходиться місце урокам з використанням проектної діяльності.



3. «Більше корисних знань»

Значимість того, що вивчається, доводжу до відома учнів не тільки на початку кожного курсу, але й на початку кожної теми уроку. Для  учнів важливе розуміння доцільності знань, вмінь та навичок, що здобуваються.



4. «Все нове - добре забуте старе»

           Будь-яка інформація буде цікавою тоді, коли поєднує нове з добре   відомим. Чим тісніше пов’язані набуті знання та ті, які здобуваються, тим більше шансів, що навчальний матеріал буде зрозумілим. Саме тому, на уроках хімії прагну мобілізувати знання учнів з курсу природознавства, особливо на етапі актуалізації опорних знань. До того ж, перенасичений інформаційний простір природничих дисциплін дозволяє на багатьох уроках звертатись до інших предметів (біології, фізики, географії) з метою розширення інтеграційного учнівського поля.



5. «Все добре в міру»

Жодне завдання не повинно бути занадто важким, але й не занадто легким – одна з основних умов учнівської зацікавленості. Як визначити рівень складності? Знайти відповідь на це питання можливо лише шляхом спроб та помилок. Щодо спроб, то шляхи оптимізації процесу здобування знань на уроках біологія бачу саме такими:



  • навчальний матеріал будую за принципом від простого до складного.

  • використовую аналогії, порівняння, протиставляння, виділення головного;

  • диференціюю завдання, використовую метод взаємонавчання .



6. Контроль

Контроль є важливим чинником управління навчально-виховним процесом, одним із засобів підвищення ефективності пізнавальної діяльності. Разом з тим сучасна оцінка не є фіксатором учнівських невдач, а лише умовна позначка їх особистих досягнень з урахуванням формування компетентностей (уміння вчитися, загальнокультурної грамотності, здоров’язберігаючої, інформаційно-комунікативної, громадянської, підприємницької, соціальної). Практикую різні форми контролю: тест, самостійна робота, біологічний диктант. При конструюванні уроку контролю та корекції знань, умінь та навичок  добираю завдання, враховуючи рівні - репродуктивний, реконструктивний, продуктивний, творчий. Контрольна робота має поелементний характер, де враховано всі можливі учнівські операції, що суттєво спрощує сам механізм перевірки контрольної роботи та її аналіз разом з учнями. Учні завжди ознайомлені з критеріями оцінювання.



7. «Домінування емоційного позитиву»

Емоційний вплив - один із потужніших активаторів збудження учнівської зацікавленості. Позитивна напруга в просторі того, що вивчається, відкрита захопленість вчителя предметом не спроможні залишити байдужими більшість учнів.



Отже, основними шляхами активізації навчально-пізнавальної діяльності   учнів є:

  1. розвиток  дослідницьких учнівських інтересів, спрямованих на здобуття знань різними методами активізації пізнавальної діяльності (традиційними, активними, інтерактивними);

  2. вплив на розвиток мотиваційної сфери учня із виробленням життєвої стратегії із життєвою компетенцією професійного вибору;

  3. дотримання психологічних закономірностей опанування знаннями - від сприйняття через усвідомлення, осмислення до теоретичного узагальнення;

  4. створення комфортних умов для вироблення індивідуальної освітньої траєкторії кожного учня у форматі здобуття знань із визначеними рівнями та критеріями, з подальшим виявленням учнівської пізнавальної самостійності;

  5. результативність учня виступає умовним рівнем особистих досягнень учням з урахуванням формування ключових компетентностей.

        Розвитку  комунікативної  компетентності  сприяє  метод   „Прес”. Цю форму роботи  використовую тоді, коли виникають спірні питання,   необхідно знати і аргументувати визначену позицію щодо проблеми, яка вирішується,  переконати   інших у своїй правоті.  

       Ефективним є метод  „Асоціативний кущ”,  який дозволяє  сприймати життя і науку як одне ціле, що є дуже важливим у  розвитку соціальної компетентності учня

У навчально – виховному процесі  використовую  групову роботу учнів для створення  проектів, оскільки  при цьому  учні   можуть  самостійно здобувати знання чи застосовувати набуті, причому замість дій за шаблоном виступають пошукові і дослідницькі дії, робиться акцент на розвиток компетентності продуктивної творчої

На різних етапах уроків  використовую презентації. Це один і з найбільш ефективних засобів навчання, за допомогою якого реалізується давній, але до сьогодні правильний принцип методики викладання – краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Використання мультимедії з метою вивчення нового, повторення, узагальнення та систематизації матеріалу сприяє формуванню інформаційної компетентності.

Такий підхід до організації навчально-пізнавальної діяльності школярів  дозволяє отримати певні результати. Оптимальне поєднання методів і прийомів, включення учнів до різних форм практичної і дослідницької діяльності, комплексне використання педагогічних засобів, сприяють залученню учнів до активного процесу пізнання і самовдосконалення. Це дає  можливість зацікавити учнів біологією. 

Додаток 3

Робота з обдарованими та здібними учнями на уроках фізики

Гармонійний розвиток особистості неможливий без виховання її творчої активності. Що ж таке творчість? Творчість – це вроджена властивість людини. Кожна людина має певні творчі задатки. Але здатність до творчості ще не означає саму творчість. Ніщо так не перешкоджає людині творити, як невіра у власні сили. Завдання педагога – помітити в дитині творчі здібності і допомогти розвивати їх.

          Сьогодні , як ніколи раніше, ми спостерігаємо зниження інтересу до знань. Ускладнилася проблема вироблення в учнів мотивів до продуктивної навчальної праці. Приклади з нашого життя часто – густо переконують їх у тому , що гарно живуть зовсім не ті люди, які добре навчалися у школі, здобували вищу освіту. Але багато учнів, як свідчать результати досліджень, орієнтовані на творчу діяльність. Вони високо оцінюють суспільну значимість праці, її творчий характер. Матеріальний фактор має для них другорядне значення. І нехай таких учнів небагато, ми не маємо права втратити жодного з них, бо, втрачаючи талант, здібність, ми суттєво втрачаємо все найкраще, що має нація. Кожен учень є унікальним. Це вимагає від вчителя своєрідного підходу до кожного, різноманітних методів, прийомів, форм роботи. Здібні учні відрізняються від своїх однолітків інтелектуальною розкутістю, нестандартним баченням проблем. Робота з ними вимагає напруження всіх зусиль, уміння піднятися до розуміння незвичайності, прагнення сприяти розвиткові особистості. Легко вчити того, хто хоче все знати. В чому полягає особливість нашої роботи з такими дітьми ? Це, насамперед, організація самостійної роботи з такими дітьми, причому самостійної роботи творчого характеру.

     Слушно писав з цього приводу В.О.Сухомлинський, наголошую чи, що учень повинен не просто слухати і думати, а щось робити. Мислення має відображатись у діяльності, лише тоді на уроці не буде байдужих і неуважних.

      Тому до уроку нової теми я пропоную опрацювати самостійно окремі запитання, 2-3 учням даю конкретні завдання за новою темою. Для допомоги у вивченні питання пропоную план, за яким необхідно підготуватися до відповіді, список літератури, призначаю консультантів; всіх інших учнів прошу підшукати цікаві питання до теми, яка буде вивчатися.

      Таким чином, під час підготовки до уроку і на самому уроці створюється атмосфера здорової конкуренції, яка сприяє зростанню інтересу до фізики і бажання оволодіти знаннями, розширенню знань з даної теми.

Самостійність є важливою і необхідною ланкою переходу пізнавальної активності школяра в творчу. Учень переходить на новий рівень в оволодінні науковою інформацією і перетворюється з учня, який відповідає, в учня, який діє творчо.

   Індивідуальну роботу зі здібними учнями треба починати вже на перших уроках вивчення фізики. Оскільки основним джерелом знань є підручник, то включаю роботу з підручником. Для розвитку самоконтролю привчаю систематично відповідати на контрольні запитання, що є після кожного параграфа. Навчаю їх усвідомлено коментувати кожен крок науковою мовою. Добре, якщо уроки фізики розпочинаються з розминки, головна функція якої – створення сприятливого клімату для творчого розвитку особистості на уроці. З цією метою я використовую технології колективного, групового навчання: незакінчені речення, гру «Вірю – не вірю». Під час групової роботи найбільш підготовлені учні, виконуючи роль консультантів, вчаться критично оцінювати навколишню дійсність, доходити суті явища, вчаться робити рецензії відповідей учнів на уроках. Завдяки навичкам об’єктивно оцінювати дії свого товариша, учні стають помічниками учителя під проведення уроків, в роботі зі слабшими учнями.

     Допомагає підтримувати інтерес до навчання в учнів з різними здібностями, нахилами та потребами застосування різнорівневої диференціації, тому що учень має право і можливість обрати об’єм та глибину засвоєння навчального матеріалу, оптимізувати своє навантаження. Досвід показує, що за цих умов навчання для кожного учня стає посильним і цілеспрямованим. Функція такого навчання полягає, насамперед, у створенні необхідних умов для розвитку особистості. На перший план виходить завдання: допомогти кожному учневі вдосконалювати індивідуальні здібності, дати можливість здібним дітям максимально розвинути свої позитивні нахили і задовольнити свої пізнавальні інтереси. У здійсненні рівневої диференціації закладено великий виховний резерв, оскільки, ставлячи перед учнем посильні вимоги, вчитель створює йому ситуацію успіху, умови для підвищення почуття відповідальності, розвитку самостійності.

         Більшість завдань для здібних дітей є доступними, посильними. Розв’язуючи їх, вони можуть виявити свої здібності, розкрити потенційні можливості. Назву декілька таких завдань по класах.

Потрібно переконати, що фізика важливий предмет – постійно показувати практичну спрямованість матеріалу, залучати учнів до складання кросвордів, ребусів. Такий вид діяльності розвиває здібність учні до аналізу, систематизації матеріалу, впроваджувати постановку проблемних завдань на уроках, використовувати віршовані завдання, мультфільми, фільми.

Впроваджувати диференціацію на уроках, особливо у домашніх завданнях.

Під час вивчення нового матеріалу і закріплення користуюсь опорними конспектами, таблицями.



Опорний конспект допомагає учням:

  • глибше розібратися в тій темі, що вивчається;

  • допомагає легше запам’ятати вивчений матеріал;

  • із допомогою опорного конспекту під час відповіді грамотно і точно викладати вивчений матеріал.

Опорний конспект допомагає учителеві:

  • наочно показати весь матеріал, що вивчається на уроці;

  • зосередити увагу дітей на тих місцях з даної теми, що даються найважче;

  • організувати багаторазове повторення;

  • швидко перевірити, як учень зрозумів і запам’ятав вивчений матеріал.

Народна мудрість каже: у кожного є іскра Божа. З цим твердженням важко не погодитись. Угледіти цю маленьку іскорку, підтримати її вогник і розвинути завдання сучасного вчителя.
    

Додаток 4

Робота з обдарованими учнями з біології на уроках

На уроках біології потрібно особливу увагу приділяти обдарованим учням, розвивати їх логічне мислення, творчу активність, бажання глибше, ніж інші учні, пізнати загадковий світ живої природи. Обдарованість, талановитість необхідно пов’язувати з особливостями власне творчої діяльності, проявом творчості, функціонуванням творчої людини. На уроках біології потрібно формувати і розвивати в обдарованих учнів:



    • задатки, схильності, що виявляються в підвищеній чутливості, певній вибірковості, перевагах та динамічності психічних процесів;

    • інтереси, їх спрямованість, частота і систематичність прояву, домінування пізнавальних інтересів;

    • допитливість, прагнення до створення нового, схильність до вирішення і пошуку проблем;

    • швидкість у засвоєнні нової інформації, утворення асоціацій;

    • прояв загального інтелекту – сприйняття, розуміння, швидкість оцінок і вибору шляху рішення;

    • емоційне забарвлення процесів, емоційне ставлення, вплив почуттів на суб’єктивне оцінювання;

    • наполегливість, цілеспрямованість, працьовитість;

    • інтуїтивізм, схильність до оцінок та прогнозів;

    • швидкість в оволодінні уміннями і навичками, прийомами;

    • здатність до вироблення власних стратегій.

Обдаровані учні повинні мати сприятливі морально-психологічні умови для навчальної діяльності, виконуючи роботу, більшу за обсягом і інтенсивністю

Обдаровані учні – це перші помічники викладача на уроці. Вони з задоволенням готують реферати і повідомлення, постійно переглядають телепередачі про рослинний і тваринний світ, читають додаткову літературу і пресу, беруть активну участь у підготовці і проведенні семінарських занять, конференцій.

Важливе значення має індивідуальна форма роботи, коли здійснюється безперервна дія учня і вчителя, під час якої найбільш повно реалізуються індивідуальні особливості учня, враховуються його особистісні якості.

Ефективність навчання біології може бути значно підвищена шляхом застосування проблемних завдань. Саме такі завдання сприяють розвитку пізнавального інтересу учнів через радість творчості й ті позитивні емоції, які вони будуть відчувати при їх вирішенні. Під час розв’язання завдань учні вчаться застосовувати свої знання в нових, несподіваних ситуаціях, знаходити свої, нестандартні відповіді на питання, що виникають, виявляти протиріччя, висувати гіпотези й доводити їхню справедливість. Застосування проблемних завдань на уроках допомагає вчителеві залучати отримані учнями знання для вирішення різних практичних, дослідницьких і навчальних завдань - тобто закріплювати знання учнів, розвивати індивідуальні можливості й творчі здібності учнів, підвищувати інтерес учнів до теми уроку.

На уроках біології потрібно використовувати найрізноманітніші форми і методи роботи. Це буде надавати обдарованим учням різноманітні знання і давати можливість у різних видах діяльності випробовувати свої сили і можливості.

Особливої уваги заслуговують сучасні інноваційні технології та інтерактивні методи навчання, де обдаровані учні мають здатність очолювати діяльність роботи «малих» і «великих груп», під час «Мозкового штурму» висловлювати найоригінальніші та найсміливіші думки. «Мозковий штурм» досить ефективно використовується для визначення глобальних проблем. Учні при цьому усвідомлюють свій особистий внесок у зроблене, а оригінальність та неповторність таких визначень просто вражають. Метод «Навчаючи – вчуся» дає змогу обдарованим учням взяти участь у навчанні та передачі знань іншим.

Під час проведення уроку «Вплив алкоголю, наркотиків і токсинів на поведінку людини» учні займають місце в ряду відповідно до позиції «Ніколи» або «Життя покаже…». Учні, залежно від зайнятих ними позицій, висловлюються, з’ясовують наукову думку з цього приводу. Деякі учні можуть перейти з однієї групи в іншу, але при цьому обґрунтовують причини зміни своєї позиції. В цій роботі активно взаємодіють всі учні групи. Це розвиває в них уміння співпраці, взаємонавчання: викладач-учень, учень-учень. Учні вчаться моделювати ситуації, в них розвивається вміння аналізувати життєві та навчальні ситуації. Однією з форм роботи з обдарованими учнями на уроках є аналіз ситуації, випадку з життя. Ситуації, випадки слугують для учнів конкретними прикладами для ідей та узагальнень, забезпечують підґрунтя високого рівня абстрагування та мислення, демонструють людські почуття та емоції, зацікавлюють учнів, захоплюють їхню увагу, допомагають пов’язати навчання з досвідом реального життя, дають шанс застосувати знання на практиці

За допомогою інтерактивних методів навчання учитель перестає бути головним джерелом інформації, але зростає його роль в організації самостійної пізнавальної діяльності учнів. В результаті застосування інтерактивних методів навчання, учні ,будуть краще навчатися, збільшиться кількість учнів з високим та достатнім рівнем навчальних досягнень.



Додаток 5

Система роботи з обдарованими учнями на уроках історії та правознавства

 

Обдаровані учні– майбутній цвіт нації, інтелектуальна еліта, гордість і честь України, її світовий авторитет, а тому перед кожним педагогічним колективом стоїть завдання спрямоване на забезпечення формування інтелектуального потенціалу нації шляхом створення оптимальних умов для всебічно обдарованої молоді. .  
Обдарованість — це не лише своєрідне поєднання здібностей людини, а й своєрідний сплав її особистісних якостей. Розвиток і виховання обдарованих учнів вирішує проблему формування творчого потенціалу суспільства. Виховати з обдарованого учня особистість, адаптовану до складностей сучасного життя, досить важко. У розвитку творчих можливостей учнів велике значення має випереджальний характер навчання й виховання. Його обґрунтував відомий психолог Л. Виготський і пояснив так: «Лише те навчання є добрим, яке передує розвиткові учня, тобто спонукає учня до життя, пробуджує та приводить у дію низку внутрішніх процесів розвитку». 

Механізм реалізації програми « Система роботи з обдарованими учнями» 

В основі даної програми лежить вирішення проблеми пошуку та діагностики обдарованих учнів . Ми виділяємо такі групи обдарованих учнів: 


 учні з високими показниками інтелекту;   учні з високим рівнем творчих здібностей;
 - учні, які досягли успіхів у будь-яких галузях ( музика, спорт, окремі предмети тощо); 
-  учні, які добре навчаються;
Така класифікація дає змогу створити банк даних, які використовуються для подальшого планування роботи з учнями. 

Організація роботи викладача з обдарованими учнями проводиться таким чином

1. Вивчення викладачами характерних особливостей обдарованих учнів та спе- 


цифіки роботи з ними. 
2. Створення індивідуальних програм та планів роботи з обдарованими учнами викладачіами-предметниками та класними керівниками. 
3. Проведення навчання викладачів, які працюють з обдарованими учнями, 
психологом закладу. 
4. Розгляд питання роботи з обдарованими учнями на педрадах та засіданнях 
методичих об’єднаннях. 
5. Організація роботи спецкурсів, факультативів згідно з творчими потребами учнів. 
6. Проведення в закладі предметних тижнів, до участі в яких залучати обда- 
рованих учнів. 


Свою роботу я планую у чотири етапи:

  1. виявлення обдарованих учнів; 

  2. створення умов для розкриття їх потенційних можливостей на уроках історії та правознавства; 

  3. навчання в рамках гуртка, факультативу або спецкурсу; 

  4. індивідуальна підготовка.

Узагальнюючи власний досвід, можу сказати , що тут можна виділити наступні два підходи: 

1) підтримка постійного інтересу до предмета шляхом пропозиції для розв’язання нестандартних завдань (учням, як правило, цікаві завдання, для яких необхідно який-небудь новий спосіб або використати знання, що виходять за рамки підручників) і заохочення інтересу до вивчення позапрограмового матеріалу; 


2) індивідуальний підхід до кожного учасника олімпіади, допомога в самовизначенні й розвитку особистості учасника олімпіади, а також формування у учнів методологічних знань. 

З метою активізації творчих здібностей, вияву талановитих та обдарованих учнів, виховання в учнів самодисципліни , становлення та самовдосконалення особистості щорічно бажано проводити конкурс «Учень року». 


Додаток 6

РОБОТА З ОБДАРОВАНИМИ УЧНЯМИ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
Вивчаючи іноземну мову, здібний учень швидко усвідомлює зміст прослуханого матеріалу; як правило, з першого разу розуміє основний зміст автентичного тексту, навіть якщо він був прочитаний носієм мови у досить швидкому темпі. Обдарований учень досить швидко формулює думку засобами іноземної мови, припускаючись при цьому незначної кількості помилок, які часто виправляє відразу. Оформлюючи думку діалогічно або монологічно, обдарований учень сміливий на вигадку: в його мові приваблюють елементи творчості.

Під час читання учень з підвищеною мотивацією до навчання прочитує запропонований текст швидко, намагаючись зрозуміти зміст без допомоги словника. А потім користується словником, щоб дізнатися переклад незнайомих слів.

Обдарованим учням, на відміну від учнів, що виявляють значний інтерес до навчання, подобається писати іноземною мовою. Вони використовують будь-яку можливість щось написати. Загалом здібним учням притаманні особливий потяг і закоханість у писемну мову.

Викладачеві слід правильно організувати відбір і систематизацію навчального матеріалу для обдарованих учнів. Крім завдань, які містять підручники, і які пропонують учням усієї групи, здібні учні потребують додаткових завдань для самостійної роботи, такої, наприклад, як читання художньої літератури, статей газет і журналів, прослуховування фонограм. Для Обдаровані учні мають інтерес до поглибленого вивчення матеріалу. У процесі оволодіння іноземною мовою обдаровані учні з великою зацікавленістю засвоюють загально-лінгвістичну інформацію, їм подобається співвідношення лексико-граматичних фонологічних елементів іноземної мови з аналогічними одиницями рідної мови.

Одне з важливих завдань викладачеві іноземної мови — дбати про розширення світогляду обдарованого учня. Викладач іноземної мови має великі можливості, щоб це зробити. Забезпечення сильних учнів додатковими завданнями краєзнавчої тематики є одним з ефективних способів вирішення цього завдання. Досягнення комунікативної компетенції неможливе без оволодіння певним обсягом культурної інформації, без ознайомлення учнів з культурою народу, мову якого вони вивчають. У зв'язку з цим компонентом змісту навчання поряд з комунікативною компетенцією на перший план виступає також і соціокультурна, яка складається з краєзнавчої та лінгвокраїнознавчої компетенції. Уроки, головною метою яких є формування краєзнавчої та лінгвокраїнознавчої компетенції, викликають великий інтерес у здібних учнів, тому що подібні уроки надають їм знання про історію, географію, економіку, державний устрій, особливості побуту, традиції, звичаї англомовних країн, про поведінку носіїв мови в певних ситуаціях спілкування (міміка, жести, що супроводжують висловлювання).

Не тільки на уроках, але й у позаурочний час учні знайомляться з історією, культурою, традиціями англомовних країн. Відомо, що основною проблемою при вивченні іноземної мови є те, що поза уроком учні практично не мають можливості розмовляти іноземною мовою, і тобто використовувати отримані знання. Тому викладачі намагаються залучати учнів до вивчення іноземної мови і в позаурочний час.

Загальновизнано, що позакласна робота з іноземної мови є невід'ємним складником всього процесу навчання іноземних мов.

Правильно організована позакласна робота сприяє значному розширенню потенційного словника учнів, охоплює велике коло проблем і питань, які виходять за межі шкільної програми, поглиблює соціокультурні знання учнів. Крім того, позакласна робота дозволяє залучити учнів до неформального вивчення іноземної мови, коли максимально враховуються їхні особисті потреби. Доведено, що позакласна робота стимулює учнів до поглибленого вивчення мови з використанням резервів кожної особистості окремо і всього колективу. Учні, які не змогли з різних причин реалізувати себе на уроці, мають можливість розкрити свої приховані здібності під час позакласної роботи, адже саме тут створюється спеціальна атмосфера взаєморозуміння, співробітництва, довіри, взаємодопомоги. Нестандартні форми проведення позакласної роботи надихають учнів на самовдосконалення: пошук даних для заповнення, інформаційної прогалини, поглиблення набутих знань, розвиток мовної та мовленнєвої компетенції.



Додаток 7

Робота з обдарованими та здібними учнями

на уроках світової літератури

Роботу з обдарованими дітьми на прикладі вивчення світової літератури слід розглядати в розкритті творчого потенціалу учнів, розвитку інтелектуальних здібностей і формування мотиваційної сфери.

Осучаснення навчально-виховного процесу сприяє формуванню та розвитку творчої особистості, спроможної повноцінно реалізуватись в житті. Дитяча обдарованість посідає одне із важливих місць серед інтелектуальних та творчих запасів держави. Забезпечити формування інтелектуальних здібностей нації, підвищити інтерес до обдарованих дітей, до особливостей розвитку їх здібностей, створити оптимальні умови для обдарованої молоді – це є основні завдання сучасної освіти.

«Дитина, яка отримала від народження щасливе поєднання інтелектуальних і творчих здібностей, має можливість скористатися ними у майбутньому» – писав К. Д. Ушинський.

Інтелектуальну еліту будь-якого народу становлять особистості творчі, яскраві, мислячі. Щоб це потенційне національне багатство примножити й зберегти, необхідно вміти відбирати таких дітей, допомагати їм знайти себе й правильно оцінити, підтримувати їхній розвиток, розкрити потенціал їхньої креативності. Креативність – це одна з найголовніших умов розкріпачення свідомості – її вихід за межі наявного чутливого буття, піднесений, узагальнено-почасовий погляд на речі, це крок свідомості за обрій усталеного, у світ свободи і творчості.

Уроки світової літератури – це праця учнів у співтворчості з викладачем, яка має бути науково організованою й результативною, яка розвиває творчі здібності учнів, хист до аналізу, сприяє здобуванню самостійних знань учнями, стимулює роботу з додатковою літературою та іншими джерелами інформації (Інтернет, мас-медіа), розвиває аналітичне мислення, формує в учнів навички самооцінки та самоконтролю своєї навчальної діяльності.

Викладач буде успішний тоді, коли для обдарованих дітей він блискучий викладач-предметник, який добре знає і любить свій предмет. Додатково викладач повинен:


  • мати живий та активний характер, схильність до самоаналізу, високий інтелектуальний рівень, широке коло інтересів;

  • володіти емоційною стабільністю, мати творчий особистий погляд;

  • уміння будувати педагогічну діяльність на основі результатів психодіагностики особистості дитини з огляду на її індивідуальні й вікові особливості;

  • почуття гумору, гнучкість і постійну готовність переглядати свої погляди; здатність до постійного самооновлення.

Для розкриття здібностей, творчого потенціалу у роботі з обдарованими дітьми використовую найефективніші форми та методи, а саме:

  • реалізація творчого експрес-тренінгу під час проведення уроків;

  • налаштування учнів на досягнення успіху

  • допомога учневі ставити перед собою посильні завдання, які б відповідали його інтересам і носили дослідницький характер.

Методи, які мали результат у розкритті творчого потенціалу учнів на уроках світової літератури:

  • побудова гіпотез (учні висувають власні гіпотези щодо вирішення наукового завдання, роблять свої припущення, що можуть стати темою досліджень);

  • «виділяти найкраще» або ефект Пігмаліона психологічний феномен, який полягає в тому, що очікування особистістю реалізацій пророцтва багато в чому визначають характер її дій та інтерпретацію реакції оточуючих, що й провокує «само здійснення пророцтва»;

  • інтерактивне навчання: «запитання – відповідь». Клас поділяється на декілька груп, кожна з яких одержує завдання прочитати текст з підручника і скласти запитання до нього. Ланцюжок «запитання – відповідь» сприяє тому, що відповідь породжує нове запитання. Така методика роботи допомагає висловлювати свої думки й доходити правильних висновків;

  • прийом «Незавершене рішення» – за його допомогою можна визначити рівень пізнавальної активності. Наприкінці уроку пропоную учням виконання завдання творчого характеру, попереджаю, що рішення виявиться цікавим і несподіваним. Після обговорення висунутої проблеми учні починають роботу, але не встигають виконати завдання до закінчення уроку. Я не наголошую на тому, що завдання повинно бути виконане на цьому уроці, перевіримо його наявність і якість виконання на наступному уроці.

При такому підході викладання світової літератури учень є співавтором уроку, основна стратегія вчителя полягає у виявленні його індивідуальних здібностей, нахилів та сприятливих умов подальшого їх розвитку. Сучасний учень – це продукт інформаційного суспільства. Воно вирізняється різноманітністю, рухливістю, мінливістю. Кожен учень – яскрава, неповторна особистість зі своїм тендітним внутрішнім світом.

Підтримка та розвиток обдарованості є одним із передових напрямів освіти, оскільки прогрес будь-якої країни залежить від здатності її громадян нестандартно мислити, впроваджувати перспективні інновації в різні сфери суспільного життя.

Своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки і здібності у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання – це завдання стає тепер найголовнішим у системі навчально-виховного процесу.

Додаток 8

Система роботи викладача з обдарованими учнями на уроках української мови і літератури

Обдарованість – складне, багатогранне явище. Кожен обдарований учень –   індивідуальність, що потребує особливого підходу.

Завдання педагога - управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості учня, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання".

Викладач  визначає такі підходи до керівництва творчою діяльністю:

1) оволодіння алгоритмами творчого процесу й побудова відповідних моделей різноманітних творчих рішень;

2) створення найсприятливіших умов для творчості.


У своїй діяльності використовую певні алгоритми роботи з обдарованими учнями на уроках української мови і літератури.

Алгоритм роботи викладача

з обдарованим учнем (українська література)

1. План роботи.    

2. Опрацювання критичного матеріалу:

>      вивчення біографії письменника;

>      складання  хронологічної  таблиці  життєвого  і  творчого шляху письменника;

> добирання цікавого матеріалу, фактів;

>  написання реферату.

3. Вивчення творчості письменника:

>      ознайомлення з текстовим матеріалом;

>      аналіз прочитаного твору;

>      порівняльна характеристика образів героїв твору;

>      виписування цитат до образів;

>      аналіз використаних описів у творі;

>      складання плану твору;

>      аналіз художніх засобів, використаних у творі.

4. Ознайомлення з іншими творами письменника (читання, аналіз).

5. Виконання творчих завдань:

>  складання кросвордів до творчості письменника;


> складання кросвордів до вивчених творів;

>      створення презентації  життєвого і творчого шляху письменника;

>      створення презентації творів письменника;

>      складання словничка невідомих слів до твору;

>      складання питань до художнього твору, до вірша;

>       складання    тестів    для    перевірки    знань    з    біографії

письменника, змісту твору.

6. Опрацювання матеріалу з теорії літератури.

7. Виконання   практичних   завдань   з   теорії   літератури   (наведення прикладів з різних творів).

8. Написання твору за творчістю вивченого письменника.

9. Захист творчої роботи.

Алгоритм


роботи викладача з обдарованим учнем

(українська мова)

1. Самоосвіта вчителя.

2. Детальне вивчення програми.

3. Складання плану роботи з обдарованим учнем.

4. Вивчення недоліків у навчанні.

5. Поглиблене вивчення теоретичного матеріалу.

6. Виконання практичних завдань за вивченим матеріалом.

7. Самостійне опрацювання додаткових джерел.

8. Виконання творчих завдань:

>      складання ребусів;

>      складання кросвордів;

>      складання цікавих завдань;

>       складання тестових завдань.

9. Виконання завдань з розвитку мовлення:

>      написання лінгвістичних казок;

>      написання творів різних типів;

>      складання творчих завдань з розвитку мовлення;

>      складання діалогів.

10. Створення презентації з теми.

11. Аналіз виконаної роботи (самоосвітньої діяльності), усунення помилок, наведення власних прикладів.

12. Контрольна робота за темою.

13. Аналіз контрольної роботи.

Плануючи роботу з обдарованими учнями, я досягаю  належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аналітичної, розвиваючої, творчої діяльності. Поєдную  групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, гурткова робота. Підбираю зміст так, щоб навчальна інформація доповнювалась науковими відомостями, забезпечуючи  високий темп освоєння інформації учнями.



Серед методів навчання обдарованих учнів, які застосовую,  превалюють  самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням, який здійснює викладач,  стимулює поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання  мають творчий, диференційований характер.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка