Управління культури, національностей та релігій київської обласної держадміністрації київська обласна бібліотека для юнацтва «3340 днів І ночей в Афганістані»



Сторінка1/5
Дата конвертації01.05.2016
Розмір1.13 Mb.
  1   2   3   4   5



УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ, НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ

ТА РЕЛІГІЙ

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

КИЇВСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ЮНАЦТВА


«3340 днів і ночей в Афганістані»

Київ 2014





УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ, НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ

ТА РЕЛІГІЙ

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

КИЇВСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ЮНАЦТВА

«3340 днів і ночей в Афганістані»

Інформаційно-бібліографічні матеріали

Київ 2014

ББК 63.3(0)-68

Три 67

3340 днів і ночей в Афганістані: інформаційно-бібліографічні матеріали / [уклад. Н. О. Кліменко]; Київська обласна бібліотека для юнацтва. – К., 2014. – 69 с.

Матеріали містять офіційні документи про підготовку та проведення в 2014 році в Україні Року учасників бойових дій на території інших держав; інформацію про військові дії радянських військ в Афганістані 1979 – 1989 рр. Бібліографічна частина представляє читачеві перелік літератури, яка є у фондах Київської обласної бібліотеки для юнацтва.

Розраховано на широке коло читачів.

Укладач: Н. О. Кліменко

Відповідальний за випуск: Г. Й. Сорока

© Укладач : Н.О. Кліменко, 2014

© Київська обласна бібліотека для юнацтва, 2014

До читача

Двадцять п'ять років тому завершився вивід радянських військ з Афганістану. І сьогодні в українському суспільстві немає однозначної оцінки тієї дев'ятирічної військової кампанії. Частина суспільства її засуджує, пов'язуючи афганський конфлікт з імперськими амбіціями компартійної еліти. Частина - до цих пір не може відійти від психологічного шоку, отриманого в результаті участі у кровопролитній війні, втрати рідних і близьких, втрати здоров'я. Частина, під впливом іноді навмисно спотвореного трактування причин і ходу подій тих років, плутається в оцінюванні дій СРСР в Афганістані. А найбільша частина, в основному молодь, ставиться до тих подій байдуже, вони мало знають про афганську війну.

За роки ми поступово дізнаємося, як все було, і в нас виробляється складне ставлення до афганській війні. В ім'я чого ж гинули або ставали каліками тисячі наших співвітчизників? Чи виправдані біль і скорбота їхніх матерів, вдів, дітей- сиріт? Представлені в роботі матеріали допомагають відповісти на деякі питання, хоча і неоднозначно. Хто зна, може у когось додасться гіркоти, посилиться неприязне ставлення до тих державних діячів, які втягнули нас в цю трагедію. Ці відчуття цілком з'ясовні. Але якщо подібне недобре ставлення з'явиться у когось з нас до солдата або офіцера, який воював в Афганістані (а це, на жаль, має місце), - таке відчуття буде невиправдане і несправедливе. Адже армія за своєю ініціативою не воює. Вона виконує наказ на основі рішень вищого державного і політичного керівництва. А розплачуватися за ці рішення доводиться життями солдат і офіцерів, мирного населення... За 1979 - 1989 роки СРСР втратив в Афганістані загиблими майже 14 тисяч своїх синів, отримали поранення різного ступеня тяжкості близько 50 тисяч воїнів.

Ця методична робота присвячена подвигу афганців і покликана зберегти пам'ять про виявлену мужність і відвагу, донести інформацію до людей, що не мали справи безпосередньо з афганськими боями.





2014 рік Президентом України оголошено Роком учасників бойових дій на території інших держав
Президент України Віктор Янукович підписав указ «Про проведення в 2014 році в Україні Року учасників бойових дій на території інших держав». Це рішення Глава держави ухвалив на підтримку ініціативи ветеранської громадськості з числа учасників бойових дій на території інших держав, яких в Україні сьогодні проживає близько 270 тисяч оcіб.

Нагадаємо, що 15 лютого 2014року виповнюється 25 років з часу виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан, у бойових діях на території якої взяли участь понад 160 тисяч солдатів і офіцерів з України. Життя 3280 наших співвітчизників забрала ця війна. Понад 8 тисяч повернулися пораненими, понад 6 тисяч стали інвалідами.

Відповідну постанову «Про відзначення в Україні 25-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану» 20 червня ц.р. прийняла Верховна Рада України.

Згідно з цими документами, уряду і місцевим державним адміністраціям доручено вжити заходів щодо підвищення рівня соціального захисту та медичного обслуговування учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих та померлих учасників таких бойових дій.

Також передбачено доручення центральним і місцевим органам влади з проведення урочистостей та заходів меморіального характеру в пам'ять полеглих, які виконували військовий обов'язок на території інших держав.

Президент доручив приділити велику увагу патріотичному вихованню підростаючого покоління на героїчних прикладах старшого покоління, а також проведенню військово-спортивних та культурно-мистецьких акцій.



Указ Президента України

«Про проведення у 2014 році в Україні Року учасників бойових дій на території інших держав»

З метою вшанування громадян, які виконували військовий обов'язок на території інших держав, сприяння поліпшенню соціального захисту таких громадян, їх сімей та з нагоди 25-ї річниці виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан постановляю:

1. Оголосити в Україні 2014 рік Роком учасників бойових дій на території інших держав.

2. Кабінету Міністрів України:

1) утворити Організаційний комітет з підготовки і проведення Року учасників бойових дій на території інших держав (далі - Організаційний комітет), включивши до його складу представників центральних та місцевих органів виконавчої влади, всеукраїнських громадських об'єднань ветеранів, Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів);

2) розробити з урахуванням пропозицій Організаційного комітету та затвердити у тримісячний строк план заходів з підготовки і проведення Року учасників бойових дій на території інших держав, передбачивши, зокрема, заходи щодо відзначення 25-ї річниці виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан та щодо підвищення рівня соціального захисту і медичного обслуговування учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих та померлих учасників таких бойових дій;

3) вирішити в установленому порядку питання щодо фінансування заходів з підготовки і проведення Року учасників бойових дій на території інших держав;

4) посилити контроль за встановленням особам статусу ветеранів війни.

3. Міністерству закордонних справ України забезпечити проведення закордонними дипломатичними установами України роботи щодо інформування міжнародної спільноти про роль українських військовослужбовців і правоохоронців у міжнародних діях, заходах, спрямованих на виконання миротворчих та гуманітарних завдань.

4. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям:

1) розробити та затвердити регіональні плани заходів з підготовки і проведення Року учасників бойових дій на території інших держав, передбачивши, зокрема, заходи щодо відзначення 25-ї річниці виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан та щодо проведення за участю громадських об'єднань воїнів-інтернаціоналістів, ветеранів, студентської та учнівської молоді урочистостей, патріотичних, військово-спортивних та культурно-мистецьких акцій;

2) ужити додаткових заходів щодо забезпечення виконання актів законодавства з питань соціального захисту учасників бойових дій на території інших держав, інвалідів війни, сімей загиблих та померлих учасників бойових дій;

3) забезпечити за участю органів місцевого самоврядування організацію 15 лютого 2014 року покладання квітів до меморіалів загиблих воїнів-інтернаціоналістів, зборів громадськості, зустрічей з учасниками бойових дій на території інших держав, сім'ями загиблих;

4) надавати сприяння молодіжним, ветеранським та іншим громадським об'єднанням у здійсненні діяльності, пов'язаної з проведенням заходів, присвячених відзначенню Року учасників бойових дій на території інших держав;

5) забезпечити упорядження меморіалів, пам'ятників, місць поховань загиблих та померлих воїнів-інтернаціоналістів.

5. Державному комітету телебачення і радіомовлення України забезпечити широке висвітлення заходів, присвячених Року учасників бойових дій на території інших держав.

Президент України          В. ЯНУКОВИЧ

м. Київ 12 червня 2013 року № 329/2013        



Постанова Верховної Ради України

Про відзначення в Україні 25-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану

У лютому 2014 року відзначатиметься 25-а річниця виведення радянських військ з Афганістану.

З метою гідного вшанування мужності, самовідданості, вірності військовому обов’язку воїнів-інтернаціоналістів, призваних до лав Радянської Армії з України, Верховна Рада України постановляє:

1. У 2014 році урочисто відзначити на державному рівні 25-у річницю виведення радянських військ з Афганістану.

2. Рекомендувати Кабінету Міністрів України:

у двотижневий термін з дня прийняття цієї Постанови утворити організаційний комітет з підготовки та проведення заходів щодо відзначення на державному рівні 25-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану;

 у двотижневий термін після утворення зазначеного організаційного комітету розробити та затвердити план заходів щодо відзначення на державному рівні 25-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану, в якому, зокрема, передбачити підготовку та видання серії вибраних спогадів учасників бойових дій в Афганістані, та поінформувати Верховну Раду України про результати його реалізації не пізніше грудня 2013 року.

3. Рекомендувати Міністерству оборони України з метою патріотичного виховання молоді провести у військових підрозділах і навчальних закладах науково-практичні конференції, круглі столи та інші заходи, присвячені 25-й річниці виведення радянських військ з Афганістану.

4. Рекомендувати Державному комітету телебачення і радіомовлення України організувати тематичні теле- і радіопередачі, присвячені життю і подвигу воїнів-афганців, та забезпечити висвітлення в засобах масової інформації заходів, що проводитимуться у зв’язку з відзначенням 25-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану.

5. Запропонувати Національному банку України розглянути можливість карбування ювілейної монети з нагоди 25-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану.

6. Запропонувати Українському державному підприємству поштового зв’язку «Укрпошта» випустити серію поштових марок, присвячених 25-й річниці виведення радянських військ з Афганістану.

7. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності та Комітет Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.

8. Ця Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування.

Голова Верховної Ради України

В.РИБАК м. Київ 20 червня 2013 року № 344-VII

 

Загальна характеристика країни Афганістан

Афганістан, повна офіційна назва Ісламська Республіка Афганістан (від Upa-Ghana-Stan санскритом «земля об’єднаних племен») – країна на півдні Центральної Азії, що межує з Таджикистаном, Туркменістаном і Узбекистаном на півночі, з Іраном на заході та Пакистаном на півдні і сході. Площа 652 230 км², столиця —Кабул. Держава − багатонаціональна. Крім афганців-пуштунів (6600 тис. чол.), найчисленнішої народності, що населяє переважно південну частину країни, в північній і центральних частинах Афганістану живуть (в тис. чол.): таджики — понад 2700, хазарейці - 1400, узбеки - 1400, туркмени - 400, кафіри (нуристанці) - 100, фірюзкухи 90, джемшиди 80, теймені, теймурі, араби, киргизи, каракалпаки, перси, індійці, євреї та ін. народи. В пустелях Регістан і Дашті-Маркох кочують белуджі(150 тис. чол.). Іслам залишається потужною силою в Афганістані, де майже все населення дотримується мусульманської віри. Приблизно 84% жителів – мусульмани-суніти ханіфітського толку. Однак серед східних хазарейців-берберів та джимшидів багато мусульман-шиїтів, є також громада ісмаїлітів. На території країни діє ряд великих суфійських орденів - Чіштійя, Накшбандійя і Кадирійя. Пересічна густота населення в Афганістані — 20 чол. на 1 км². Населення в країні розміщене дуже нерівномірно: в долинах річок, оазах, біля великих міст густота населення перевищує 200 чол. на 1 км², в горах Гіндукушу і пустелях вона зменшується до 1 чол. на 1 км². Майже 2 млн чол. в Афганістані − кочовики. Міського населення в країні близько 10%. Найбільші міста Афганістану (в тисячах жителів): Кабул − 310 (1958); Кандагар − 71, Герат − 76 (1950). Офіційні мови: пушту, узбецька і дарі:  афгано-перська або дарі 50%, пушту 35%, тюркські мови, головним чином узбецька та туркменська 11%, 30 другорядних мов 4%. Грошова одиниця — афгані. В адміністративному відношенні територія Афганістану поділяється на 7 провінцій і 6 областей.

Населення Афганістану живе переважно великими сім'ями в селах. Переважають прямокутні в плані будинки з пласкими або куполоподібними дахами, побудовані з сирцевої або обпаленої цегли і обмазані глиною. Садиба обноситься стіною з сирцевої цегли. У горах зводять також будови з каменю, а у великих містах з'явилися будівлі сучасного типу. Кочівники возять з собою намети з вовняної тканини, що мають чотирикутну форму. До традиційних страв належать плов з м'ясом або овочами, смажене м'ясо (кебаб), борошняні вироби (ашак, або манти) і випікають в традиційних печах-тандурах прісні коржі. Значну частку в харчовому раціоні складають овочі - томати, картопля, горох, морква та огірки. Велика частина населення не може собі дозволити регулярне споживання м'яса. Зелений або чорний чай, кисломолочні продукти, свіжі та сушені фрукти і горіхи також входять у повсякденний раціон. Головні елементи костюма майже всіх етнічних громад Афганістану - довга, до колін і нижче, сорочка і щільно підперезані поясом широкі штани (камис). Поверх чоловіки одягають безрукавку з чотирма кишенями і застібкою і халат. Характер головного убору, наприклад чалми, тюбетейки або повстяного ковпака, нерідко відображає приналежність чоловіків до певної національної групи і географічному району. Багато відпускають бороду, особливо відтоді, як таліби заборонили голитися. Жінки в сільській місцевості носять довгу вишиту по коміру сорочку з кольорової бавовняної тканини і довгі, до кісточок, штани. Жінки з середовища кочівників поверх сорочки надягають кілька широких спідниць. Жінки носять срібні прикраси з сердоліком і лазуритом, намиста і намиста з монет. У афганців зазвичай великі сім'ї. Родинні відносини створюють фон для прояву соціальної, економічної та політичної діяльності. Шлюби, що часто укладаються між двоюрідними братами і сестрами, як правило, організовують старші у своїх сім'ях жінки. При сватанні і заручинах домовляються про калим, посаг і організацію весільного бенкету. Розводи трапляються рідко.

Високі гори та пласкогір'я займають майже 80% території Афганістану. Північно-східну частину країни перетинає Гіндукуш — одна з найбільших гірських систем світу (висотою понад 7000 м). У західних районах Афганістану простягаються хребти Паропамізу (до 4231 м). Між ними і Гіндукушем − складна система Середньо-Афганських гір (до 5143 м). На Сході і Південному Сході − Сулейманові гори. Між відрогами Гіндукушу і Сулеймановими горами розташоване широке Газні-Кандагарське плоскогір'я (понад 2000 м). Рівнини (близько 20% території Афганістану) займають головним чином південно-західні і крайні північні райони Афганістану. На південно-західних рівнинах − пустелі: Регістан(піщана), Дашті-Маркох (переважно глиняста). Надра Афганістану багаті на корисні копалини, але багато родовищ ще не досліджено. Виявлено поклади нафти, кам'яного вугілля залізних руд, кольорових металів, графіту, сірки, дорогоцінного каміння та ін. Клімат більшості районів Афганістану різко континентальний, сухий, з великим коливанням річних і добових температур. У горах бувають суворі зими, коли сніг тримається 7−8 місяців. Літо в горах прохолодне. На рівнинах зима м'яка, літо жарке. Пересічні температури січня від 0 до +5°, липня від +25 до +30°. Опадів випадає мало: в більшій частині Афганістану пересічна річна кількість − 350 мм на Сході, в горах − близько 800 мм, в пустелях − менше 100 мм. Багато рік влітку пересихає. Найважливіші ріки: Аму-Дар'я (протікає на кордоні з Таджикистаном і у верхній течії має назву Пяндж), Мургаб, Геріруд, Гільменд, Кабул. Країна має обмежені водні ресурси, запаси питної води неадекватно розповсюджені. Занадто великі території лісів вирубуються задля опалення та будівництва, надмірне використання терену як пасовиська призводить до спустошення ґрунту. Все більші території підпадають під пустелі; забруднення повітря та води, деградація ґрунтів, − все це є сучасні проблеми навколишнього середовища у Афганістані. Ґрунти − на рівнинах переважно сіроземи з солончаками, на посушливих гірських схилах − бурі і світлокаштанові, на зволожених − чорноземовидні. У рослинному покриві переважають пустельні і степові компоненти; на рівнинах і в нижньому поясі гір − полин, курай, саксаул та ін. Ліси є лише в горах східних районів: до висоти 2500 м − широколистяні (переважно вічнозелений дуб), вище — хвойні (гімалайська сосна, кедр, смерека, ялина). Вище 4000 м − альпійські луки. Тваринний світ Афганістану дуже різноманітний. В горах − дикі кози, барани (архари), дикі кабани та ін. На рівнинах − джейрани, сайгаки, дикі осли. З хижаків − вовки, шакали, гієни; в горах − ведмеді, снігові барси. Багато гризунів. Поширені плазуни. З комах великої шкоди завдає сарана.

У 1919 році була проголошена незалежна монархія. За конституцією 1931 Афганістан (Висока Афганська Держава) − спадкова конституційна монархія. Глава держави − король (падишах) затверджує законопроекти, прийняті парламентом, призначає прем'єр-міністра і міністрів, командує збройними силами, укладає міжнародні договори та ін. Для розв'язання найважливіших державних питань падишах скликає Збори племінних вождів та інших знатних осіб − Лойя джирга (Велика джирга), яка не передбачена конституцією. Парламент складається з 2 палат: Національної ради, що обирається населенням на 3 роки, і Палати нотаблів (сенат), члени якої призначаються падишахом довічно. Парламент має право законодавчої ініціативи. Виконавча влада належить урядові (Раді міністрів), членом якого може бути тільки мусульманин. Уряд несе відповідальність перед падишахом. В провінціях і областях влада здійснюється намісниками і губернаторами. За виборчою системою Афганістану жінки позбавлені права голосу, а для чоловіків встановлено ценз осілості (1 рік). Відповідно до конституції 2004 року, Афганістан є ісламською республікою з президентською формою правління. Вища виконавча влада належить президентові, що обирається на загальних, прямих і таємних виборах строком на 5 років. Президент може бути вибраний не більше двох разів. Президент також очолює кабінет міністрів. Він є верховним головнокомандувачем збройними силами країни, призначає міністрів і інших вищих державних чиновників зі схвалення парламенту. За даними рейтингу «Неспроможних держав» на 2013 рік, Афганістан посідає в ньому сьоме місце.



В 1954 був 41 лікувальний заклад на 1641 ліжко. Лікарів на 1957 рік − 224 (1 лікар на 53 тис. жителів), з них 150 працювало в держустановах (в Кабулі − 100); зубних лікарів було 35, акушерок 68, медсестер 600. Країна відчуває гостру потребу в мед. працівниках. Лікарів готує 1 мед. факультет. Існує 3 школи для середнього мед. персоналу. В Афганістані дуже поширені інфекційні захворювання, в тому числі віспа, висипний тиф, туберкульоз. На малярію щороку хворіє бл. З млн чоловік. Народжуваність і смертність не реєструються. Медичну службу очолює міністерство охорони здоров'я (з 1931 року). Сучасний Афганістан має один з найвищих у світі показників дитячої смертності (15,6 на 1000 новонароджених), вкрай низькою залишається середня очікувана тривалість життя (45 років).

Основа економіки − традиційне сільське господарство − кочовий випас овець, кіз, верблюдів, вирощування пшениці, бавовни, фруктів та ремесла (килими, вироби з шкіри). Після заміни керівництва країни, Талібану, у 2001 році, Афганістан отримав більш ніж $8 млрд як міжнародну допомогу, що сприятливо діє на відновлення економіки країни. За останні роки помітний зріст зайнятості у сфері обслуговування і торгівлі. Незважаючи на економічний прогрес в останні роки, Афганістан залишається бідною, та дуже залежною від міжнародної допомоги, сільського господарства, та торгівлі з сусідами країною. Сільськогосподарська продукція: опіум, пшениця, фрукти, горіхи; шерсть, баранина, овчина, смушок. Поширення культивування маку, зріст продажу опіуму може становить понад одну третину державного прибутку. Промисловість: невеличке текстильне виробництво, мило, меблі, взуття, добрива, цемент; вручну зроблені килими; природний газ, вугілля, мідь. Експортні речі: опіум, фрукти, горіхи, вручну зроблені килими, вовна, бавовна, коштовний та напівкоштовний камінь, природний газ, нафта, вугілля, мідь, тальк, свинець, цинк, залізна руда, сіль. Зайнятість населення на 2004 рік розподілена так: сільське господарство 80%, промисловість 10%, сфера обслуги 10%. Відсоток безробітних у 2005 році становив 40% працездатного населення. Відсоток інфляції у 2005 році — понад 16%. Партнери в експорті у 2004 році: Пакістан 24%, Індія 21,3%, США 12,4%, Німеччина 5,5%. Імпортні товари у 2004 році: споживчі товари, харчові товари, текстильні товари, продукція з нафти. Партнери у 2004 році в імпорті: Пакістан 25.5%, США 8.7%, Індія 8,5%, Німеччина 6,5%, Туркменістан 5,3% Кенія 4.7%, Південна Корея 4.2%, Росія 4.2%. Шкоди економіці країни завдають землетруси в гірських районах Гіндукуш, повені та посухи.

З початку 1980-х і до кінця 1990-х років вирощування опійного маку і ректифікація (первинне очищення) опію-сирцю проводилися переважно в районах, населених таджицьким і пуштунським населенням,− в Гільмендській долині і в районі міст Файзабад, Кундуз, Кандагар, Джелалабад і Фарах. Подальша переробка афганського опіуму здійснювалася в сусідніх країнах, що володіють відповідною хімічною промисловістю, − Пакистані, Туреччині, Ірані (до середини 1980-х), а також європейських країнах − Франції і Італії. Перші місяці після початку «контртерористичної операції» США і Великобританії в жовтні 2001 року ознаменували собою повну зміну ситуації в Афганістані. В наш час вирощування опійного маку і екстрагування опію-сирцю відбувається на всій території Афганістану, а в провінціях Нангархар, Хост, Пактія, Гільменд, Кунар, Балх, містах Кундуз і Файзабад був створений замкнутий промисловий цикл, що включає вирощування опіумного маку, екстрагування опію-сирцю, його переробку в морфій, основу героїну і далі в кінцевий продукт — героїн гідрохлорид (діацетілморфін гідрохлорид); його складування і великогуртову реалізацію на героїнових ринках пакистанського Читраля і афганського Кандагара. У місті Кандагар була розгорнена повноцінна банківська мережа кредитування під майбутні урожаї опійного маку. Протягом лічених років були організовані промислові постачання мінеральних добрив і прекурсорів (інгредієнтів для виготовлення героїну) з хімічних заводів в Пакистані, почато розширення посівів опіумного маку за рахунок інших сільськогосподарських культур (пшениця, кукурудза, ячмінь, рис). За роки правління Хаміда Карзая, що прийшов до влади при активній підтримці США, Афганістан вийшов в світові лідери з виробництва героїну (з 180 тонн в останній рік правління талібів до 8 тисяч тонн в 2009 році, або 98 відсотків світового виробництва). Брат Хаміда Карзая, Ахмед Карзай, — за визнанням самих американців, є найбільшим наркодилером країни.

До кінця 19 століття в Афганістані існували лише мусульманські релігійні школи. На початку 20 століття було проведено деяку реформу в галузі освіти. Проте в країні писемними є 34% населення, а серед жінок писемність становить лише 10%. У 1956 в 294-х початкових школах було 120 500 учнів, в середніх школах — 5900 учнів, в професійних школах — 3400 учнів. В Кабульському університеті вчилось близько 1000 студентів. Найбільша бібліотека — при міністерстві освіти в Кабулі. Музеї: в Кабулі, Кандагарі, Гераті, Мазарі-Шеріфі, Газні.

За сформованою традицією афганські жінки не мають права брати участь у суспільному житті. Спроби змінити ситуацію «зверху», що робилися перед Другою світовою війною, зустріли опір суспільства. У 1959 р. уряд закликав до добровільної відмови від носіння чадри в містах. Енергійні зусилля марксистського керівництва слідувати шляхом емансипації стали однією з причин масових заворушень консервативно налаштованого населення. У районах, де таліби взяли верх, встановлено жорсткий контроль за виконанням жінками традиційних норм поведінки. В Афганістані закрилися школи для дівчаток, жінкам забороняється працювати поза домом. Дівчата можуть навчатися тільки в одному Балхському університеті в Мазарі- Шаріфі.

Література Афганістану мовою пушту зародилася давно: знайдено рукопис збірника «Невідомий скарб», що містить поетичні твори 8 ст. в кілька пам'яток 14—15 ст. В 16—17 ст. з'являється ряд поетів, у творах яких відбилась напружена соціальна боротьба афганських племен проти феодалів. «Великий єретик» Пір Рошан (Баязід Ансарі, 1525−1585) у творі соціально-релігійного змісту «Добра вість» у художній формі виклав свої ідеї. Ахунд Дарвез написав «Історію афганців» і ряд полемічних творів. Арзані, Давлат Лохані, Мірза-хан Ансарі є авторами багатьох збірок поезій − «диванів». Найвидатніші поети світської феодальної поезії 17 ст. − Хухшаль-хан Хаттан (1613−1688) і його послідовники − Абдул-Кадир, Афзаль-хан та ін. Абдуррахман Пешаварський − один з найвизначніших національних поетів. У 18 ст. найкращими поетами були Абдул Хамід, Ахмад-шах Дуррані. З кін. 18 ст. і до 2-ї пол. 19 ст. афганська література переживає занепад; мову пушту витіснила перська, що стала держ. і літ. мовою. У 2-й пол. 19 ст. почалося відродження літератури мовою пушту. З 1936 пушту − державна мова. Маулаві Ахмед і Ахмед Джан писали оповідання мовою, близькою до народної. Їх вважають основоположниками сучасної художньої прози в афганській літературі. Сучасна афг. література твориться двома мовами: пушту і перською. В ній розвиваються різні жанри: епос, лірика, драма й публіцистика. Давню й багату народну творчість афганців — героїчну, ліричну, побутову − широко використовують сучасні письменники. Серед них найпопулярнішими є: акад. Бінава − поет, літературознавець, історик, збирач фольклору; Ріштіа, Ґулям, Бетаб, Бесмаль, Ульфат, Джерар, Ріштін, Халіл, Халім; у драматургії — Кохзад, Мухаммед та ін. Видається істориколітературний журнал «Кабул».



Архітектура Афганістану близька до перської та середньоазіатської, багата на пам'ятники буддійського мистецтва. Будівництво періоду держави Газневідів (2-а пол. 10 − 12 ст.) характеризується орнаментальною кладкою з цегли та різнобарвної теракоти (мінарети Махмуда 11 ст. та Бахрамшаха 12 ст. в Газні). Блискучі пам'ятники часів Тімурідів − тепер зруйнована мечеть Мусалля (15 ст.) та мавзолеї Гохар Шад і Шах-зода Казімі в Гераті; цікавим пам'ятником середини 18 ст. є мавзолей Ахмад-шаха в Дуррані, оточений мінаретами. Збереглися пам'ятники середньовічної фортифікації (фортеця Боло-Хіссар в Кабулі). Народне житло прикрашене різьбленням по дереву та розписом, близькими до пд.-таджицького. Пам'ятки мистецтва Афганістану дуже різноманітні і належать до багатьох культур. Найдавніша з них − бактрійська (1-а пол. 1-го тис. до н. е.) та греко-бактрійська (3−2 ст. до н. е.), в пам'ятках якої є золоті й срібні вироби, прикрашені реалістичними зображеннями тварин і міфологічних персонажів. Цікаві також греко-бактрійські монети. Дальше культурне піднесення зв'язує мистецтво Афганістану з мистецтвом Індії. Насамперед треба відзначити пам'ятки гандхарського (греко-буддійського) мистецтва (1 − 4 ст. н. е.). В Баміані збереглися колосальні статуї Будди (35−53 м), висічені в скелях, а також стінописи в печерних храмах (2−9 ст.). В період панування ісламу (12−14 ст.) в Афганістані, особливо в Гераті, створюються бронзові вироби, прикрашені інкрустованими і гравірованими орнаментами. В 15 ст., при Тімурідах, пишно розцвітає гератська школа мініатюри на чолі з Вехзадом. У 15−16 ст. А славиться художнім оздобленням зброї. Наприкінці 19 ст. в Афганістані розвивається новий живопис, графіка і скульптура, створюються художні напрями, які наслідують західно-європейське мистецтво (Ролям Мухаммед-хан, Брешна) або розвивають традиції національного мініатюрного живопису (Хомаюн Еттемаді), в скульптурі − Аманулла Хейдар.

Головний друкований орган руху Талібан - «Шаріат» («Шлях до Аллаха»). Опозиційні організації, включаючи емігрантські, мають свої видання на місцях. У роки правління НДПА виходило кілька підконтрольних владі щоденних газет загальним накладом близько 95 тис. примірників, серед них - друкувався на дарі «Голос Саурської [ Квітневої 1978 ] революції»; «Аніс» («Собеседник») і «Хівад» («Вітчизна») - обидві на дарі і пушту, а також «Кабул нью таймс»англійською мовою. Видавалися також тижневик для жінок «Жвандун» і ряд провінційних газет. Міністерства, факультети Кабульського університету і такі установи, як банки, випускали раз на місяць або в квартал спеціальні періодичні видання. У 1979 всі видавництва були націоналізовані. Офіційне радіо талібів «Голос шаріату» передавало новини, релігійні програми і вело освітні передачі на місцевих язиках. Популярна музика заборонена, було знищено безліч аудіокасет і велика кількість відеотехніки. Музику вигнали також з весільних та святкових заходів, а в 1996 були закриті кінотеатри. Все це повернулося після краху режиму талібів.

Афганці захоплюються футболом, хокеєм на траві, волейболом і особливо пахлавані (місцевий варіант класичної боротьби). На півночі практикується гра «бузкаші», в якій змагаються команди вершників, що повинні якомога швидше доставити тушу теляти за умовну лінію. У районах на південь від Кабула поширені місцеві кінноспортивні змагання. Азартними іграми захоплюються майже всі групи населення. Практично всі афганці грають у шахи. Серед підлітків популярні бої повітряних зміїв. Національні свята - День перемоги мусульманського народу (28 квітня), День поминання мучеників (4 травня) і День незалежності (19 серпня).


  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка