Українські вечорниці (виховний захід)



Скачати 104.59 Kb.
Дата конвертації02.05.2016
Розмір104.59 Kb.




Українські

вечорниці

(виховний захід)
.

Лине мелодія пісні. Хата прибрана рушниками, господарка застеляє стіл, розставляє посуд, ставить на стіл різні страви.

Господарка. Ну от, наче усі готові. Скоро мої дівчата й хлопці прийдуть. Побігти б їх зустріти, так од печі ж не одійти,

пироги погорять.



Ідуть дівчата, співають.

Ой, вербиченько, біле личенько

Ще й шовкова сон-трава.

Піду отавами, зелен-муравами,

На серці згадка ожива.

Дівчата.

Добрий вечір, тітонько, у вашій хаті.



Господарка.

І вам добрий вечір! Заходьте, сідайте й

гарну пісню заспівайте.

Дівчата.

Сядем, сядем заспіваєм

Аж усе що тільки знаєм,

Потім підем спати,

Щоб раненько встати.

(Гупотіння за дверима)
Господиня.

Оце, слава Богу, вже й хлопці йдуть, привітаємо їх веселою піснею.



Дівчина.

Та ні, тітонько, подивимось ще, чи гідні

вони того.

(хлопці співають)

Ой дівчино, відчини, відчини.

Своє й моє серденько звесели, звесели.

(дівчата співають)

Ой не буду відчинять, відчинять,

бо ти будеш, серденько, жартувать, жартувать.

(хлопці співають)

Ой не буду, не буду,

пожартую трішечки та й піду, та й піду.

Дівчина.

Не пустимо вас у хату, бо дуже вас багато.



Хлопці.

Пустіть ліпше, бо буде гірше.



Дівчина.

То, як візьмем рогатини,

Поламаєм ваші спини.

(хлопці удають, що злякались)

Хлопець.

Дівчаточка, голуб’яточка, та ми ж прийшли

не битися, ми ж прийшли миритися, і

гостинці принесли, і музику привели.



Господиня.

Та годі вам дівчата. Просимо хлопці до

господи. Просимо всіх сідати, з дівчатами

пісню заспівати.



Хлопці.

Не гріх дівчата з вами й пісні співати.

Гарно у вашій хаті, чистенько, біленько та

ще й смачненьким пахне.



Дівчина.

Так і в давнину казали, що хата, дім, все

що є у нім

Збагачують родину:

І рушник, і добре слово, і пісня.

Хлопці.

Тож заспіваймо.



(співають пісню: „Хата моя, біла хата”)

Хата моя, біла хата,

Рідна моя сторона,

Пахне любисток і м’ята,

Мальви цвітуть край вікна

Хата моя, біла хата,

Казка тепла й доброти,

стежка від тебе хрещата,

В’ється в далекі світи.

Хата моя, біла хата,

В білому світі одна,

Пахне любисток і м’ята,

Мальви цвітуть край вікна.

Хлопець.

Не тільки, дівчата, у вас хата гарна, а й

пісні ви добрі співаєте.

Хлопець.

А чи добрі ви господині, готувати вмієте?



Дівчина.

А як же про українські страви ми знаємо все.



Хлопець.

А що ви знаєте про страви з борошна?

Про хліб?

Дівчина. Значне місце належить хлібові, який з

давніх давен свято шанували і вважали, що

„Хліб-усьому голова” ,хлібом-сіллю зустрічали

бажаних гостей.



Дівчина. В народі говорили: „Хліб та вода – козацька їда”

Дівчина.

Шанованим видом хліба є коровай,який випікають на весілля із найкращих сортів борошна. Прикрашають його шишками, жайворонками, колосками. Весільний обряд на Україні завжди починався з випікання короваїв.



Дівчина.

Якщо ми когось стрічаєм

З честю та повагою

Стрінем щіро, від душі

не минем увагою.

Дорогих гостей стрічаєм

Гарним, пишним короваєм.

Він на гарному тарілі

В рушничкові сніжно-білім.

З короваєм хліб підносимо

Скуштувати любо просимо:

-дорогий наш гість і друг,

ти прийми хліб-сіль із рук.

Хлопець.

То ви й обрядове значення хліба знаєте.

А розкажіть тоді мені про:

-калачі,


-шулики,

-мандрики,

-пампушки,

-вареники.



Дівчина.

Не швиди, не швиди, все знаємо,

все розкажемо.

Дівчина.

Калачі печуть на Різдво Христове, а шулики на Маковія. Тісто на коржі замішували пісне. Потім ті коржі ломають на дрібні шматочки та в макітру і заливають медовою ситою та розтертим маком.



Хлопець.

Ось тепер я й зрозумів приказку моєї бабусі: „Із води та муки пече баба шулики.



Хлопець.

А щож таке мандрики?



Дівчина.

Мандрики мають вигляд пампушок і печуть їх на день святих Апостолів Петра і Павла. Сама назва походить ніби від того, що мандруючи по світу, Петро з Павлом живилися „мандриками”. В цей день зозуля перестає кувати; селяни кажуть, що вона мандриками подавилася, бо ж украла в святого Петра одну мандринку. Й за це її Бог й покарав.



Хлопець.

Гарно дівчата розповідаєте, то ж давайте тепер про вареники.



Дівчина.

Ой ні про вареники пізніше.



Хлопець.

То давайте про борщ розповідайте.



Дівчина.

Найпоширенішою овочевою стравою на Україні був борщ. Про його значення свідчать прислів’я: „Як нема борщу, то нема й їжі”, „Борщ старий господар”, „Де в хаті борщ та капуста там в хаті не пусто”.



Дівчина.

І моя бабуся казала: „Що до чого, а борщ до хліба”, „Добрий борщик, та малий горщик!”.



Хлопець.

А я люблю всякий борщик аби з м’ясом.



Дівчина.

В Україні відомо кілька різновидів борщу: з квашених буряків; з буряків, картоплі, капусти; з квашених буряків і капусти; навесні зі щавлю, лободи. У піст борщ варили із сушеною рибою або грибами. А ще борщ із квасолею.



Господиня.

Як готувати борщ у нас навіть малеча знає.



Вистава „Борщ”

Борщ. Привіт! Мене борщем зовуть

І буду я записувати вас

Хто підійде в гурт до нас.

Беріться овочі за справу

Потрібна нам смачна вкраїнська страва!

Бурячок. Я бурячок гарненький

І весь такий смачненький!

Але колись, давним-давно

Коли вас всіх ще не було,

До хлопців, щоби вийти гарно,

Дівчата щічки малювали вправно.

Червоний зварять бурячок

І прикладають до щічок.

Сьогодні ж мами і бабусі,

Печуть із буряка ладусі,

Сметану подають і сіль,

Та пригощають рідних всіх.

Вкраїнський борщ такий смачний!

Хоча рецепт той не новий,

Йому вже кілька сотен років,

Та не старіє рік від року!



Борщ. Гаразд! Сідай буряк отут, чекай!

Та іншим ти не заважай!



Капуста. Мене звати Капустина,

І не плутайте з малиной.

Бо їдять мої листочки ніжні,

Що для їжі так корисні!



Борщ. Гаразд! Капусто! Тут сідай!

Та іншим ти не заважай!



Морква. Я вродливая морквиця,

Буряка цього сестриця.

Маю дуже гарну вроду, ніхто й не бачив таку зроду! Моїх рецептів є чи мало,

Ще страв без моркви не бувало!



Борщ. Гаразд! Моркво! Тут сідай!

Та іншим ти не заважай!



Цибуля. Я маленька цибулинка

Гарна я, немов з картинки.

Хоч доводю вас до сліз

Затикаєте ви ніс,

Але я корисна всім

І потрібна геть усім.



Борщ. Добре, добре тут сідай

та іншим ти не заважай!

Маленька дівчино!

Ти хто така?



Вода. Я – потрібная усім вода.

Хоч я прозора і бліда,

Проте без мене вам біда!

Людині жити без води

Хіба що днів ну, може з три!

Картопля. Я згодна, згодна. Без води

І ні туди, як кажуть й не сюди.

Проте одною лиш водою

Не будем ситі ми з тобою.

Я картопля – Бараболя

Прийшла до вас я аж і з поля!

Можливо не завжди я чиста

Проте всі знають – я корисна!



Борщ. Гаразд Картопля – Бараболя!

Сідай ось поруч із водою!

А ти хто?

Сало. Хто я ? Та я ж сало!

Борщ. Чого сюди до нас примчало?

Чим ти можеш похвалитись?

Чим можеш людям прислужитись?

Сало. Смачна страва не може без мене

зваритись!



Борщ. Думав я, і вирішив ось так.

Всі хороші ви на смак.

Всі корисні вітамінні

І для страви не замінні!

Всіх до гурту ми приймаєм

Тому й добру страву маєм.

Підставляйте миску й горщик

Вже зварився добрий борщик!


Дівчина. І пісня гарна є у нас.

( співають пісню )

Борщик варила, та не доливала.

Напекла пампушок, в часничок поклала.

З бурячком зварила, хлопців погукала.

Борщику налила гарно частувала!

З бурячком зварила, хлопців погукала.

Борщику налила гарно частувала!



Хлопець. Та й гарний борщик!

А я все ж варенички чекаю!



Дівчата сміються і починають співати пісню

А мій милий чорнобривий вареничків хоче”



Господиня. Ну годі вам дівчата, знущатися.

Любі гості просим сісти,

Вареники будем їсти,

Вареники не погані,

Вареники у сметані.

Дівчина.

В кожній хаті на Вкраїні

Вареники варять нині

Це вареники знаменні

Як їх родичі пельмені.

Господиня. Нумо до вареників, друзі!

Пригощайтесь!

Пісня буде піснею,

Їжте не цурайтесь!



Дівчина. Раніше вареники готували у неділю і

в усі святкові дні. Начинкою для вареників був

сир, картопля, квашена капуста.

Дівчина. А ще товченою картоплею та

пшоняною кашею.



Дівчина. І гречаною кашею і з сиром. А влітку

готували з ягодами – вишнями, або чорницею.



Дівчина. А чи знаєте ви, що крім споживчої,

вареники виконували ще й магічну функцію: їх

обов’язково варили у той день, коли

народжувалось теля чи ягня. Це робили для

того, щоб новонароджена худоба була такою

повною, як вареник.


Хлопець. А ви звернули увагу, що в їжі

українців дуже часто зустрічається картопля?



Дівчина. А як же картопля то перша їжа для

української родини.



Дівчина. Картопля то другий хліб.

Як казала моя бабця:



горшка.”

Дівчина. Раніше картоплю варили у лушпинні,

або пекли в печі. З вареної товченої картоплі

раніше пекли на капустяних листах своєрідні

булочки – „балабухи”, „ліниві пироги”,

„бульбівники”.

Хлопець. А я так люблю смажені на олії

„деруни”.



Дівчина. Так, це натерта на тертушку сира картопля, ще має назву „терті пляцки”.

Хлопець. Так, наготували , дівчата багато смачного напитися тепер, чого небудь.

Дівчина. Ось бери та пий.

Хлопець. А що то в глечику?

Дівчина. А ви, хлопці відгадайте.

Чистеньке, та не водиця,

Липкеньке, та не смола.

Біленьке, та не сніг.

Солоденьке, та не мед.

У рогатої худобини беруть

Та маленьким діточкам дають.

Хлопці. Тож звичайно - молоко.
Дівчина.

На коров’ячому молоці українські селяни готували різні страви: каші, галушки, затірку, локшину, кисіль.


Хлопець.

А знаєте дівчата, коли йшли ми до вас зустріли хлопців які додому з гостей поверталися. Та щось не веселі вони йшли. Геть пісень не співали.



  • Чого хлопці, такі сумні? – питаємо.

  • Чи вас погано зустрічали?

  • Чи поганою їжею годували?

  • Та ні, - кажуть,

  • Гарно зустрічали, їсти й пити давали.

  • Лише принуки не було.

Хлопець. А ви дівчата знаєте чого то їм не було?

Дівчата. А як же.

Дівчина.

Український народ завжди

відзначався своєю гостинністю.

Подорожнього, прошеного чи не прошеного

гостя завжди садили до столу, подаючи кращу

їжу. Як що гість заходив до хати то говорив:

„Хліб та сіль”, або, як потрапляв на обід то

казав: „Харчуйте здоров”, якщо гість заявлявся

у цей час це було доброю ознакою,

забезпечувало, згідно вірувань українців,

родині благополуччя і достаток.

Господиня.

Господарі обов’язково

запрошували гостя чи сусіда до столу такими

словами: „Просимо Бога і Тебе: сідай обідати.”


Дівчина.

Але вважалося поганою ознакою

багато і жадібно їсти в гостях. Гості ніколи не

починали їсти в гостях поки господарі не

просили: „Бог благословить, а хазяїн велить –

кормітеся, господа”, або „Їжте гості дорогі”,

„Ану гості кусайте, попивайте”.

Дівчина.

Але з’ївши кілька ложок страви, гості

знову чекали отієї принуки, якої не сказали

вашим хлопцям. Гостина на якій мало просили

до їжі вважалася поганою.

Хлопець.

Ото ще мій дід приказку приказував,

як від куми з гостин ходив:

„Вміла подавати та не вміла припрошувати”.



Господиня.

Наші дівчата вже всі справи поробили. Ставте на стіл усе що в нас є, та запрошуйте гостей. Та припрошуйте частенько.



Хлопець. Ось і час швидко промайнув.

Дівчина. Будемо розходитись, завтра вранці до роботи.

Хлопець. Так і ходімо вже з хати за одним рипом.


Дівчата заводять пісню

Скільки б не співали,

А кінчати час.

Кращі побажання

Ви прийміть від нас.

І в вас, і в нас,

Хай буде гаразд.

Щоб і ви , і ми щасливі були!

Хай біда і горе обмина ваш дім,

Доброго здоров’я зичим вам усім.

І в вас, і в нас,

Хай буде гаразд.

Прощавайте, друзі,

Вам низький уклін,

Щастя вам бажаєм

Всі ми як один.

І в вас, і в нас,

Хай буде гаразд.


Кінець.




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка