Українські народні мелодії



Скачати 10.52 Mb.
Сторінка30/41
Дата конвертації15.04.2016
Розмір10.52 Mb.
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   41

341–501

342–511


343–502

344–503


345–525

346–504


347–510

348–509


349–520

350–521


351–517

352–516


353–519

354–508


355–527

356–518


357–515

358–507


359–512

360–514


361–506

362–526


363–505

364–513


365–524

366-А–522

366-Б–523

367–333


368–330

369–338


370–343

371–306


372–470

373–475


374–473

375–474


376–472

377–469


378–533

379–532


380–536

381–538


382–537

383–534


384–531

385–535


386–541

387–548


388–546

389–542


390–540

391–545


392–539

393–325


394–543

395–331


396–320

397–321


398–544

399–549


400–738

401–530


402–528

403–529


404–558

405–557 405–556

407–555

408–551


409–552

410–554


411–553

412–550


413–733

414–735


415–734

416–702


417–705

418–703


419–708

420–704


421–707

422–706


423–710

424–709


425–712

426–711


427–713

428–725


429–726

430–727


431–728

432–729


433–730

434–731


435–724

436–723


437–722

438–732


439–584

440–587


441–586

442–585


443–589

444–590


445–591

446–592


447–600

448–601


449–593

450–582


451–599

452–597


453–588

454–604


455–594

456–602


457–603

458–605


459–598

460–583


461–595

462–596


463–579

464–581


465–324

466–561


467–568

468–573


469–566

470–565


471–577

472–575


473–580

474–559


475–740

476–560


477–683

478–682


479–677

480–685


481–679

482–680


483–681

484–678


485–689

486–688


487–684

488–686


489–687

490–335


491–318

345


492–674

493–676


494–675

495–672


496–673

497–714


498–316

499–715


500–716

501–327


502–621

503–634


504–622

505–613 505–639

507–608

508–624


509–623

510–625


511–606

512–610


513–632

514–620


515–631

516–612


517–628

518–630


519–619

520–640


521–618

522–609


523–626

524–607


525–627

526–633


527–629

528–611


529–614

530–615


531–616

532–617


533–646

534–647


535–641

536–642


537–635

538–636


539–638

540–637


541–717

542–315


543–719

544–718


545–720

546–721


547–317

547-А–695

548–694

549–693


550–692

551–691


552–699

553–696


554–697

555–328


556–666

557–667


558–336

559–313


560–668

561–669


562–670

563–671


564–665

565–651


566–329

567–308


568–332

569–457


570–458

571–454


572–455

573–456


574–307

575–562


576–563

577–576


578–569

579–564


580–339

581–341


582–323

583–476


584–471

585–481


586–485

587–496


588–487

589–484


590–340

591–736


592–737

593–742


594–743

595–744


596–745

597–701


598–192

599–193


600–342

601–45


602–32

603–19


604–56

605–20 605–33

607–96

608–95


609–6

610–37


611–83

612–24


613–94

614–63


615–99

616–28


617–68

618–34


619–64

620–8


621–54

622–21


623–2

624–55


625–57

626–25


627–9

628–65


629–98

630–79


631–66

632–61


633–4

634–3


635–100

636–67


637–58

638–112


639–75

640–113


641–114

642–116


643–121

644–132


645–123

646–122


647–119

648–140


649–157

650–158


651–170

652–171


653–167

654–172


655–189

656–173


657–174

658–182


659–191

660–190


661–188

662–159


663–143

664–144


665–160

666–177


667–183

668–229


669–244

670–216


671–233

672–278


673–279

674–221


675–226

676–200


677–276

678–274


679–281

680–239


681–218

682–285


683–201

684–271


685–202

686–280


687–290

688–240


689–293

690–217


691–242

692–205


693–207

694–204


695–259

696–277


697–273

698–225


699–287

700–297


701–305

702–304


703–295

704–643


705–645

705–644


707–700

708–698


709–690

710–314


711–309

712–310


713–311

714–649


715–648

716–650


717–655

718–656


719–654

720–660


721–658

722–659


723–663

724–661


725–662

726–657


727–664

728–653


729–407

730–337


731–652

732–491


733–490

734–494


735–489

736–571


737–574

738–739


739–578

740–567


741–570

742–572


743–319

346


Покажчик виконавців та примітки упорядника

Список виконавців, особи яких відомі, розташовано у першій (іменній) частині “Покажчика”. Після кожного прізвища зазначаються номери виконаних пісень та подаються наявні відомості про особу, джерела текстів, у ряді випадків наводяться довідки, бібліографічні посилання тощо. Прізвища виконавців проставлено праворуч над нотним текстом пісень.

Понад 180 мелодій записано від виконавців, імена яких з різних причин не збереглися і не були зазначені (деякі пояснення з цього приводу К. Квітка подає в “Коментарі” та в тексті збірника “Українські народні мелодії” після “Табелі географичної”). Ці записи вміщено у другій (топонімічній) частині “Покажчика” під загальною рубрикою “Невідомі виконавці”. Записи від анонімних осіб розташовано за алфавітним порядком географічних пунктів запису (вони зазначені так само праворуч над нотним текстом пісень).

У “Покажчик” включено окремі відомості з “Коментаря” K. Квітки, які торкаються паспортизації записів та характеристики виконавців. У примітках, що стосуються обставин записування Іваном Франком пісенних текстів, використано ряд матеріалів з приміток, поданих у роботі: Дей. – С. 288–314 (див. нижче список скорочень). В окремих випадках паспортизація (і деякі інші відомості) у K. Квітки та роботі О. Дея не співпадають. Причина та, що коли І. Франко у 1901 р. в Буркуті наспівував K. Квітці мелодії для запису, у нього не було при собі пісенних текстів, отже, й паспортів, тому він міг помилятися, називаючи по пам’яті паспортизацію двадцяти-тридцятилітньої давнини. Цим самим пояснюється і неповнота деяких паспортів. Усі виявлені розходження оговорено у “Покажчику” теперішнього видання.

“Покажчик” складено за принципом багатофункційності. Подаються відомості: про виконавців, місце побутування пісні, варіанти, архівні джерела, а також критично-аналітичні, текстологічні коментарі та інші дотичні відомості. При кожній мелодії праворуч вгорі, як вище вказувалося, зазначене ім ’я та прізвище виконавця або пункт запису (коли ім’я невідоме). Звернувшися

347


за цими даними до “Покажчика”, читач має змогу отримати усі наявні відомості про пісню. У паспортизацію внесено ряд уточнень (їх прокоментовано у відповідних місцях).

У примітках, крім пункту побутування пісні, іноді зазначається місце запису (наприклад, в Юзівці на Донбасі, або у Києві в притулку для біженців). Географічний покажчик К. Квітки (“Табеля географична”) використано у примітках, тому окремо у збірнику він зараз не передруковується. Місце побутування пісні в алфавітних покажчиках (іменному і топонімічному – “Невідомі виконавці”) подається у формах, відмінках та із збереженням правопису “Табелі географичної” К. Квітки (у кількох випадках курсивом у дужках позначено сучасний правопис). Збережено послідовність паспортизації: пункт (село чи місто), повіт (в називному відмінку – Ізмаїл, Вінниця, Косів тощо), губернія чи край (край подається іменником у називному відмінку: Кубань, Галичина, губернія – у прикметниковій формі: Київська, Волинська тощо). Паспортизація в іменній частині покажчика подається за трьома позиціями: Рожнівка, Борзна, Чернігівська. Що читається: село Рожнівка, повіт Борзна, губернія Чернігівська.

Повіт подається іменником у називній формі – як це було у “Тебелі географичній”. Це зроблено ще й тому, що прикметникові форми (наприклад, Борзна – Борзненський – Борзнянський – Борзенський тощо) часто-густо мають по кілька діалектних форм. Нам невідомо, яка форма була властива місцевій вимові і чи співпадала вона з офіційною (до речі, тут також розходження між українськими, російськими, польськими, австрійськими варіантами написання та вимови). Тож К. Квітка не випадково використав однину називного відмінка при написанні найменувань повітів. Наведу ще приклад. У параграфі 12. Б. “Разные записи 1901–1921 годов” К. Квітка пише, що місцем проживання співачка “назвала “Переґримка”, уезд Ясло”. Утворення прикметникової форми від “Ясло” викликає нерозв’язні сумніви.

Оскільки у другій частині “Покажчика” (“Невідомі виконавці”) за алфавітом перераховано пункти побутування пісні, тому далі зазначаються повіт і губернія (край): Радомишль, Київська (тобто, повіт Радомишль, губернія Київська). Якщо пунктом побутування є повіт, то далі зазначається губернія (наприклад: Акерман, Бессарабська).

348

На останній сторінці збірника 1922 р. К. Квітка подав “Примітки” до 17-ти мелодій. Там же вміщено список помилок друку. У нинішньому виданні їх перенесено в “Покажчик” у коментарі до пісень, яких вони стосуються.



Після “Табелі географичної” K. Квітка вмістив невеликий коментар, де пояснюється неповнота паспортизації ряду пісень. Передруковуємо його без змін, із збереженням тодішнього правопису (упорядником проставлено пропущені розділові знаки і подано без обговорення повні словоформи нечисленних скорочень). Числа пісень у цитаті зазначаються подвійною нумерацією (як і у новому виданні збірника K. Квітки).

“23 пісні подається з зазначенням тільки краю або повіту, але не самого пункту, з таких причин. Пісеньку ч[исло] 327 (501) записано від малої дівчинки, вивезеної під час війни з Холмщини; вона вже в притулку навчилася її від инших дітей з того-ж краю і не могла пояснити, з яких саме пунктів були ті діти. Пісні ч. 305 (701) тая жінка, що мені співала, навчилася від своєї матері, що вродилася і жила в Пружанськім повіті, але в якім саме селі, – того співачка не знала. Фонетична сторона тут не може бути певним доводом того, що пісня походить з української частини Пружанського повіту, бо сама співачка вродилася і весь вік жила на українській території, отже, переймаючи пісню, могла внести в неї українську фонетику. Мелодії з Галичини, до яких не подається докладного зазначення місцевості, належать до числа записаних від Івана Франка. Покійний учений в своїй обширній і різносторонній етнографичній діяльності між иншим уважав на мелодії тих пісень, яких тексти записував, і багато мелодій перейняв в різних повітах від різних осіб. Наше коротке побачення сталося 1901 року на курорті Буркуті, де Іван Франко не мав коло себе своїх записів текстів пісень з зазначенням місцевостів; декотрі географичні вказівки він дав з пам’яті, а деяких пунктів не міг пригадати. Коли його записи текстів збереглися, цю прогалину ще можна буде заповнити. З подібної причини бракує докладнішого зазначення пункту до де-яких волинських мелодій з числа тих, що перейняла від люду і зберегла в своїй пам ’яті Ольга Косач (Олена Пілка): її записи текстів не були під рукою, коли я записував від неї мелодії”.

У примітках використано деякі матеріали, передані упорядникові доктором філологічних наук Володимиром Іваненком.

349


Належність кожної примітки не в усіх випадках супроводиться прізвищем певного автора. Якщо в тексті примітки два автори, вони подаються окремими абзацами. Той абзац, де містяться посилання на джерела з абревіатурами КНМ, МГ належить В. Іваненкові. В розширених примітках, або при іншій потребі вказати на персональну належність певного тексту або примітки, автор зазначається в дужках курсивом (В. Іваненко або

А. Іваницький).

У текстах приміток вжито ряд скорочень. Подаємо їх повну назву:

Возняк – Возняк М. До фольклорних занять Івана Франка // Франко І. Статті і матеріали. – JL, 1948. – № 1.

Головацький – Народные песни Галицкой и Угорской Руси, собранные Я. Ф. Головацким. – М., 1878. – Ч. 1–3.

Гордійчук – Улюблені пісні Івана Франка / Вступне слово і примітки Ф. Колесси. Вид. 2, виправлене і доповнене [Редакція і післямова М. Гордійчука]. – К., 1966.

Грінченко – Этнографические материалы , собранные в Черниговской и соседних с нею губерниях [Составил] Б. Д. Гринченко. – Чернигов, 1899. – Т. 3. Песни.

Дей – Народні пісні в записах Івана Франка. Вид. 2, доповнене і перероблене / Упоряд., вступ, ст. і приміт. О. І. Дея. – К., 1981.

ЕЗ НТШ – Етнографічний збірник Наукового товариства ім. T. Шевченка у Львові / Зібрав В. Гнатюк. – Л., 1914. – T. 35. Колядки і щедрівки. – T. 1; ЕЗ НТШ. – Л., 1914. – T. 36. Колядки і щедрівки. – T. 2 / Зібрав В. Гнатюк.

Квітка – Квітка К. Збірник українських пісень з нотами. Гармонізація Б. Яновського. – К., 1902.

КНМ – Кабінет народної музики Московської державної консерваторії ім. П. Чайковського.

Колесса – Колесса Ф. Улюблені українські народні пісні Івана Франка. – Л., 1946.

Конощенко – Українські пісні з нотами [Сотня перша] / Зібрав А. Конощенко. – Одеса, 1909.

Лисенко – Лисенко М. Збірник українських пісень. – 1868–1911. – Вип. 1–7.

МГ – Центральний музей музичної культури ім. М. Глинки у Москві.

350


МУЕ – Матеріали до української етнології НТШ / Зібрав

В. Гнатюк. – JL, 1909. – T. 12. Гаївки.

Хвиля – Українська народна пісня / Упор. А. Хвиля. – К., 1936.

Чубинський – Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западаю-русский край, снаряженной Русским Географическим обществом, Юго-Западный отдел. Материалы и исследования, собранные П. П. Чубинским (1872–1878). – Т. 1–7.

1. Андрієвська Ольга – Рожнівка, Борзна, Чернігівська: 58,

67, 75,112, 143–144, 160, 177, 201–202, 240, 271, 280, 290, 319, 323, 339, 341, 551, 559, 562–578, 739–740; м.Ніжин, Чернігів: 295; Євмінка, Остер, Чернігівська: 559; Красний Колядин, Конотіп, Чернігівська: 580.

Збирачка фольклору Чернігівщини. “Записи її, – вказує K. Квітка у “Коментарі”, – частково увійшли у III том праці Бориса Грінченка “Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних губерниях” (1899)”. Крім Ольги Андрієвської, якій належить 24 тексти, у вказаному томі вміщено 9 текстів пісень, записаних її сестрою A. T. Андрієвською. За усіма ознаками, K. Квітка лише бігцем ознайомився з цим виданням, а під час роботи над “Коментарем” у Москві у нього, певно, не було можливості провести звірку. Тому виникають деякі питання, які нижче прокоментовані упорядником біля пісень, яких вони стосуються. В “Этнографических материалах” Б. Грінченка виявлено тексти, які поза сумнівами належать до записаних K. Квіткою мелодій: це № 160, 202, 240, 271, 566, 574, 580. Але, враховуючи, що вони не були прокоментовані K. Квіткою та зважаючи на наявність окремих розбіжностей і складність з’ясування строфіки (тексти, безперечно, записувалися “з переказу”), вміщені у Б. Грінченка слова до мелодій K. Квітки вирішено подати у примітках до відповідних мелодій.

Схожі питання виникають при розгляді записів від І. Франка (див. нижче). Але вони були прокоментовані Квіткою і, попри ряд розбіжностей, стверджені за джерелом. Тому їх, на відміну від новознайдених текстів О. Андрієвської, вирішено подати у збірнику при нотах (хоч не усі вони можуть бути проспівані).

143 “Низом, кониченьки, низом”. Під нотами повний текст. Він надрукований у Грінченка з незначними відмінностями. Насамперед замінені імена молодого та молодої. Показово, що в

351


усіх записаних О. Андрієвською весільних текстах (Грінченко. – № 904–909) фігурують лише “Настечка” та “Василечко”. Співаючи Квітці, О. Андрієвська замінила імена, що узгоджуються із звичаями: згадували тих, хто одружувався. У 2 строфі у Квітки “перескочить”, у Грінченка – “перескочив”; у третій відповідно “впала” – “пала”, у 4-й “вінком” – “вінцем”. Ці зміни не виходять за межі законів усного побутування і виконання.

160 “Ой віно, віно по полю лягло”. Текст записано у 1898 р., опубліковано: Грінченко. – № 908. – С. 465. У першому рядку у Грінченка стоять наголоси: “Ой віно, віно”. У підтекстівці “ручечок”, у Грінченка – “ручок”.

Ця весільна пісня належить до сюжетних типів весільних, колядних, маланкових (та ін. з елементами сватання чи підготовки до нього), коли однакові дії виконуються членами родини (батьком, матір’ю, сестрою тощо) з негативним наслідком, який дістає позитивне розв’язання з появою парубка (милого). Квітка записав від О. Андрієвської перший сюжетний хід: діалог з батьком. У Грінченка є продовженя. Передруковуємо його за цією публікацією:

“Тоді так саме про матінку, братчика, сестрицю, а тоді вже:

Ой віно, віно По полю лягло,

Чогось наша Настечка К столу прилягла.

“Устань, устань, Настечко,

Кличе тебе Василечко!”

– Устану, устану,

Ще й привітаю, –

Голівоньку ізведу І ручки іздійму”.

202 “Чого, рожечко, в городі сама” – текст, зазначає К. Квітка, був записаний Ольгою Андрієвською і опублікований в “Этнографических материалах” Б. Грінченка (с. 27. – № 31). Подається К. Квіткою у “Коментарі”, звідки й передруковується.

Однак у Грінченка інші відомості: записала “А. Андриевская от Маруси Майоровой в с. Рожновке Борзенского у [езда] 1895 г.”. Тобто, запис належить сестрі Ольги Андрієвської. Сама Ольга також записала ряд пісень від тієї ж співачки

352


(№ 99,117, 118, 121 у Б. Грінченка). При № 99 є додаткові відомості: “от Маруси Майоровой, молодьїці лет 32, в 1897 г.” (правопис за Б. Грінченком). Тому залишається питання: чи помилився К. Квітка, чи помилка у Б. Грінченка? Текст співпадає. Практично повністю – за винятком одного слова: У Квітки “на даваньнячно”, у Грінченка – “на ’ддаваньнячко”. Останній варіант ближчий до змісту обряду: йдеться про весільне віддаваннячко.

240 “Мати Божа, Мати Божа Сама єдина”. Від О. Андрієвської Квітка записав 1 рядок, який утворює музичну строфу. Текст відповідає записові А. Андрієвської (Грінченко. – № 32. –

С. 27), зробленому у с. Максимовка Борзенького повіту. Колядка належить до апокрифів, що широко співалися (співаються й зараз) як пісні писемного походження. Немає сумнівів, що сестри Андрієвські могли чути цю пісню в різних селах. Подаємо її текст за публікацією Грінченка:

Мати Божа, Мати Божа Сама єдина (2)

Породила Суса Христа Діва Марія. (2)

Породивши Суса Христа,

Да й злякалася, (2)

За те древо, за клен-дерево Заховалася. (2)

Нарікало три янголи,

З небес летючи: (2)

“Не лякайся, Мати Божа,

Се янгольський глас. (2)

Бери Дитя нарождение На руки при нас!” (2)

Охрестили, освятили,

На руки взяли, – (2)

Об святому Рождествові Сади зацвіли. (2)

Як зацвіло клен-дерево,

Ще й райські квіти, – (2)

Зрадувались старі люде,

Ще й малії діти.

353

Останній рядок у Грінченка надрукований без повторення. У такому разі пісня закінчується у 5-у такті на устої сі-бемоль.



271 “Що в пана Андрійка да на його дворі” (Грінченко. – № 58. – С. 41). Повний текст записала А. Т. Андрієвська у Рожнівці. Вірогідно, поданий нижче текст Ольга Андрієвська мала на увазі, коли співала колядку Квітці. Серед її записів цей колядковий тип відсутній, тоді як у А. Т. Андрієвської опублікований ще один зразок такої ж структури (Грінченко. – № 55. – С. 40) “Ой у пана дядька та білії лавки”, євангельського змісту.

323 – репризи К. Квітка застосовував лише як знаки скорочення нотного письма. Це трапляється у нього і в записах інших мелодій. У цій пісні (і в інших аналогічних випадках) репризи упорядником “розкриваються” (за термінологією переписувачів нот, що означає виписування повторів мелодії з належними до неї текстами).

342 – у закінченні текст “квачем буть”, – певно, описка: мало би бути “квачем будь ”. Хоча не виключено, що у співаній вимові дзвінка приголосна “д” могла сприйматися і як глуха “т”.

566 “Да понад берегами вода прибуває” (текст у Грінченка. – Л^502-Б. – С. 253–254: “від баби Оришки Шевченко в 1897 р.”). Ольга Андрієвська наспівала мелодію Квітці, починаючи від 8-го рядка згідно публікації Грінченка (записаний Квіткою текст відділено від попереднього й наступного інтервалом і набрано жирним шрифтом). Подаємо текст згідно графіки “Этнографических материалов” Грінченка. Запис було роблено з переказу, строфіку не можна поновити без спеціального текстологічного дослідження. Тому друкуємо за оригіналом, лише увівши наскрізну нумерацію рядків:

1. “Ой коню мій, коню,

Да завів же ти мене У чужу сторону!

А чужа сторона, –

5. Свого роду нема.

Тільки в мене роду –

Два братіки зроду”.

Понад берегами Вода прибуває,

354


10. Ой там мій миленький Коня наповає,

Коня наповає,

С конем розмовляє:

“Ой коню мій, коню,

15. Коню без припону,

Да ой сам я не знаю,

Що робити маю:

Чи мені жениться,

Чи мені журиться,

20. Ой чи листи писати,

До милої слати.

Буду листи писати, –

Будуть люде знати;

Буду пішки ходити,

25. Будуть говорити.

Осідлаю я коня Да поїду з двора,

Да сяду я поїду Милую одвідать”.

30. Доїзжаю до милої дворця, –

Сидить мила край віконця,

За дрібними слізьми Не промовить словця.

“Да не плач, не журися:

35. Ще ж я не женився,

А як буду жениться,

То прийди журиться.

Як вінок буду вити, –

1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   41


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка