Українські народні мелодії



Скачати 10.52 Mb.
Сторінка3/41
Дата конвертації15.04.2016
Розмір10.52 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   41

33 Лисенко М. Збірник українських пісень. – Вип. 2. – Ч. 18; Лисенко М. Збірник українських народних пісень для хору. Десяток 6. – К., 1897. – Ч. 1; Kuba L. Slovanstvo ve svech zpevech, kn. VI. Pisne raske. – Praha, 1922. – 4. 87; Роздольський, Людкевич. Галицько-руські народні мельодії. – Ч. 349; Поліщук К., Остапович М. Збірничок найкращих українських пісень з нотами. – К., 1910. –

B. 2. – Ч. 9. Ці варіянти мають також відмінні початкові слова. Початок “Мандрувало пахоля од Кийова до Львова” характеризує давній запис тексту – в зб. Чулкова 18 віку [Собрание российских песен, изданное М. Чулковым. – СПб., 1770–1771] (див.: Сперанский М. Малороссийская песня в старинных русских печатних песенниках // Этнографическое Обозрение. – 1909. – № 4). Див. також у Головацького Я. [Народные песни Галицкой и Угорской Руси. – 1878]. – Т. 2. – С. 577; Т. 3. – Відд. 1. – С. 27; Чубинський П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край. – Т. 5. – Ч. 201 і 917.



34 Текст пісні ч. 649 не має паралелів поміж наведеними у Гнатюка.

35 Паралельний текст у: Рудченко І. Чумацкие народные песни. – К., 1874. –

C. XXIII. Мелодія неоригінальна і мандрівна, бо у Kolbeiga (Wolyn. – Krakow, 1907. – Ч. 462), і Щепотьєва В. (Народные песни Полтавской губернии. – 1915. – Ч. 8) її варіянти прив’язуються до инших словесних тем; у Конощенка А. (Українські пісні з нотами, сотня II.– Одеса, 1902. – Ч. 92) дана словесна тема лучиться з иншою мельодією.



36 Паралельний текст у Гнідича [Гнедич П. А.]: Материалы по народной словесности Полтавской губ. Роменского узда. – Полтава, 1915. – Вып. 1–2. – Ч. 1021.

37 Паралельний текст в: Сборнике историко-филологического общества при институте им. Безбородка в Нежине. – 1915. – Т. 5. – Ч. V, 92, і у Яворницького [Эварницкий Д. И. Малороссийские народные песни, собранные в 1878–1905 гг. – Екатеринослав, 1906] ч. 135.

23

оригінальною ритмичною будовою, на яку не знаю більше прикладів , і показує, що новітня пісенна творчість, що вражає нас зіпсованою мовою і часто безладним змістом, з музичної сторони не завжди виявляє характер Зубожіння і занепаду.



Виходячи з того, що народня пісня не є виключно пісня селянська, але всяка пісня, масово поширена хоч в одній якійсь верстві народу без нот і без постійної контролі фіксованого друком словесного і музичного тексту, я під ч. 739–740 дав місце двом варіянтам мелодії до вірша В. Забіли (ч. 32 в зб[ірці] його творів, “Киевская Старина”, 1906), що мали обіг в образованій верстві на Чернігівщині і в зіставленні з третім вар., записанім в Уманськім пов. (зб[ірка] П.Демуцького “Народні українські пісні в Київщині”, кн. 2, 1907, ч. 192) дають матеріял для ознайомлення з процесом трансформації анонімного музичного твору, якого автентична редакція невідома, на текст відомого автора39. Друга вміщена тут пісня літературного походження – ч. 738 (уривок з “Черниці Марьяни” Шевченка) проникла і в сільську масу на широкім просторі40.

Нарівні з мелодіями, що виявляють своєрідні типи, я даю місце варіянтам, бо їх порівнавче студіювання служить до пізнання еволюції і міграції типів. Иноді варіант уже знаної мелодії представляє навіть більший інтерес, ніж будь-яка ще незнана мелодія. Одержавши записи инших осіб з Поділля тоді, як уже вичерпувався відпущений для видання папір, і треба було робити вибір з чужих і моїх записів, які ще зоставалися невидруковані, я уділив місце подільській мелодії на слова “Ой дідуню” і т. д. (ч. 662), хоч це є один з варіантів загально-відомої мелодії, що звичайно лучиться з словами “Ой під гаєм, гаєм, гаєм зелененьким, там орала дівчинонька воликом сивеньким”. Мабуть, саме



38 Але до порівнання: Лисенко М. Збірник українських пісень. – Вип. 4. – Ч. 29.

39 В справі участи образ [ованої] верстви в трансформації народних пісень див. прим, до ч. 220, 206, 207 і 204 на стор. 236 (в нинішньому виданні ці примітки К.Квітки перенесено у “Покажчик виконавців...” – Упоряд.).

40 Вар.: Демуцький П. Українські пісні в Київщині. – Ч. 108 (Уманський пов.); Поліщук К, Остапович М. Збірничок найкращих українських пісень з нотами. – В. 3. – Ч. 17 (Житомирський п.); без нот – Яворницький [ЭварницкийД. И. Малороссийские народне песни, собранные в 1878–1905 гг. – Катеринослав, 1906], ч. 83 (Конградський п.). Див.: Данилов В. Ненародныя песни в украинском фольклоре // Сборник Харьковского Историко-Филологического Общества. – 1909. – Т. 18. – С. 282.

24

через те, що ця мелодія загально-відома на Вкраїні, укладачі поважних збірників українських пісень не вважали за потрібне її містити41, і це шкода, бо якби в свій час збіралися її варіянти і зближені мелодії, що курсували в українськім народі і в инших, ми могли б багато навчитися з історії мелодичного типу, що в своїм поході на схід мав Україну тільки за етап42.

Докладне занотовування варіяцій, розуміючи під цим терміном відміни, що робить той самий співець в різних строфах тої самої пісні, або повторюючи її, має, з одної сторони, таке значіння, як і записування варіянтів від инших співців, бо часом якась варіяція виявляє старішу форму або робить очевидним звязок даної мелодії з иніттою43, а з другої сторони потрібне для

41 Варіянт її можна бачити в посмертнім виданні “Wolyn” Кольберґ’а, ч. 560. Можливо, що вона не так давно витиснула иннгі мелодії до цих слів, що находяться в виданні “Голоса украинских песен, изданные М. Максимовичем”. (М., 1834. – Ч. 15), і у Єдлічки [Собрание малороссийских народных песен. Аранжировал А. Едличка. – М., 1885], в. 1, ч. 29.

42 Але й ті порізнені національні варіянти, що випадково зберегли необ’єднані свідомістю спільного завдання збірачі, в зіставленні набувають значіння документів великої ваги для порівнавчого досліду народної музики. Див.: Bartos Fr., Janacek L. Narodni Pisne Moravske. – Praha, 1901. – 4. 1047 і 1438; Svenska landsmal ock svenskt folkliv. – Stockholm, 1912 H. 4, c. 167, ч. 193, с. 162, ч. 189; Le mari cruel. – Melusine, 1878. – S. 435; Wisla. – 1904. – S. 336. – 4. 13; латиська в: Zbior Wiadomosci do antropologii krajowei. – T. 16. – S. 167; білоруські в записах: Ad. Czerny // Ibid. – T. 18. – 4. 21–22. На сході мелодію “Ой за гаєм, гаєм” перейняли башкири, див.: Рыбаков С. Музыка и песни уральских мусульман (Записки Императорской АН по историко-филологическому отделению. – Т. 2. – № 2. – С. 120), і росіяне Терської обл. – див.: Сборник материалов для описаний местностей и племен Кавказа. – Т. 38, нотний дод., ч. 2. Останні пристосували її до инших слів і вживають, як весільну (nop. Obrzfdy weselne па Nizu Dnieprowym / Wisla. – 1900. – S. 750). О. Витошинський, зближуючи її з колядкою “Нині, Адаме, повеселися”, вбачає тут приклад впливу свіцької пісні на мелодику пісень релігійного характеру (див. Витошинский А. Народно-церковный напев Холмской Руси/ Богословский Вестник. – 1910. – № 7–8). Але вплив міг бути і зворотний. Коли, наприклад, замічається, що мелодія пісеньки “Ой чи се ж той платочок”, ч. 543 нинішнього зб., і мелодією, і ритмічною схемою подібна до колядки у Roger’a “Piesni Ludu Polskiego w Gomym Szlqzku” (Wroclaw, 1863. – 4. 431), то, очевидно, не можна припускати, що полтавська лірична пісенька генеалогично старша від західної культової. Правдоподібніше мелодії колядки “Нині, Адаме” і “Ой під гаєм” зложилися під впливом різних західно-европейських взірців, що приходили до нас різними дорогами.

43 Інтересно, між иншим, завважити, що перша з варіяцій, відзначених цифрою 4 в пісні ч. 381, утворює музичну фразу, аналогічну з т[актами] 8–9 пісні “Der Lindenschmied” з 1540 року, в тім її варіянті, що подає J. Sahr (SahrJ. Das deutsche Volkslied. – Leipzig, 1912. – I. – S. 38).

25

дослідження питання про ступінь нахилу нашого народу до варі япії взагалі, а це питання має високий інтерес з погляду порівнавчої психології народньої творчости і студіювання еволюції цеї творчости44. Записуючи мелодію ч. 36245, я спіткав найбільше багацтво варіяцій, яке можна постерегти в записах українських пісень, досі опублікованих46.



За найбільше відкриття в укр. мелодиці, яке мені вдалося зробити, я вважаю мінорний тетрахорд в обсягу зменшеної квінти: a, h, с1, d1, es1, що виявляєься в ч. 50 нинішнього зб., такий рідкий, що і поза українською музикою я знайшов тільки один його зразок: Fr. Kuhac. Juznoslovenske narodne popijevke, ч. 95647. Важливими знахідками є також веснянки ч. 1 (вар. ч. 2) і 4 з тонорядом квінти в характері церковно-лідійського ладу. Досі був опублікований тільки один український зразок цього типу: Kolberg О. Wolyn, ч. 9248. В царині ритмики я вкажу на колядко

44 Матеріяли і освітлення – у R. Lach’a: Vorlaufiger Bericht iiber die im Auftrage der K. Akademie d. Wissensch. erfolgte Aufnahme russischer Kriegsgefangener. Sitzungsberichte d. philos. – hist. Kl. d. k. Akad. d. W. in Wien, 183 Bd, 4 Abh., 46 Mitteilung der Phonogramm-Archivs-Kommission (вид. 1917 р.).

45 Тут К.Квітка подає поправку: у виданні 1922 р. замість № 214 було помилково набрано № 223. – Упоряд.

46 Детальніше про ці варіяцїї – в примітці до цеї мельодії (її перенесено до відповідного номера у “Покажчик виконавців...” Упоряд.). Найбагатший на варіяції запис у попередніх збірниках – Коногценко А. Українські пісні з нотами. Сотня третя. К., 1906, ч. 81.

47 Від цього типу треба відріжняти тип fis, gis, f, h, с1 з тою самою послідовністю інтервалів, але з тонікою на середнім тоні ряду (а), як в ч. 153 нинішнього зб.

48 Як рідко трапляється лідійська гама поза старою церковною музикою, можна судити по тім, що віденський дослідник О. Roller припускав, що вона зовсім не находиться в народніх піснях (не маючи змоги побачити самої праці Koller’a в Sammelbande d. intemat. Musik-Gesellsch. IV, цітую за: Хибінським Ад. О metodach zbierania і porzqdkowania melodyi ludowych // Lud. – T. 13. – S. 179). Проте, навіть обмежений убогими музично-етнографичними ресурсами київських і петроградських бібліотек, я найшов зразки цеї гами в вид.: LaunisA. Lappische Juoigos-Melodien. Memoires de la societe fmno-ougrienne XXVI. – 4. 434. Pommer J. 444 Jodler und Juchezer aus Steiermark. – 4. 51–52. –

C. 363. Кольберг, відносячи хибно, на мою думку, до цеї гами ч. 7, 10, 12, 13, 14, 20 в “Sandomierskie” (див. його екскурс на с. 102 ibid.), дав виразні і безсумнівні польські її зразки в ч. 174 ibid., також “Kujawy”, cz. І, с. 302, ч. 75. JI. Куба в розвідці “Тональности в българските напеви” (Сб. за нар. умотв. XIV, 650) повідомляє, гцо лідійської гами (він називає її за античною номенклятурою гіполідійською) не знайшов у балканських словян, зазначаючи, що вона роспросторена у словаків.

26

вий ритмичний тип, що виявляється в ч. 230 і досі не був представлений в музично-етнографичній літературі.



Підписані під нотами тексти пісень з доручення Етнографичної Секції Українського Наукового Товариства зредагував з погляду транскрипції член секції Всеволод Ганцов, керовничий Комісії для складання словника живої української мови при Українській Академії Наук. Тих, що схочуть використати мої записи для лінгвістичних студій, мушу попередити, що до того можуть служити тільки ті накреслення, які відріжняються від прийнятих в літературній мові і освячених правилами ортографії, але я не можу ручити, що там, де стоять звичайні літературні форми, в дійсности не було відмін, яких я, концентруючи увагу на музичній стороні, не завважив49. Вважаю за потрібне потвердити оці форми, що непідготованому читачеві можуть здатися помилками переписування чи друку: сіяют в значінні сіють (ч. 11), з потихоньку (ч. 203, “з” виразно чулося), нуграду (ч. 406), дрімоти коло плоти (ч. 313), зойчику, зойчичок (ч. 37), словен (ч. 119)50, доло (ч. 643).

Явище злучення шелестового звука з окремим тоном в співі за поміччу встановленого виразного або невиразного голосового звука, невластивого звичайній вимові, зазначене в таких піснях цього збірника: 80, 142, 483, 520, 521 (мі-йе), 538, 712 (див. спис помилок), 737 (зі-ска-ть). R. Lach поклав початок широкому історико-порівнавчому дослідові цього явища, коли, завваживши уживання “вокалізаційних складів” в співі неслов’янських народів східної Европи і Кавказу, а зосібна у кримських татарів – навіть мелізмами на шелестових звуках (надто на плавких – л, р, м, н,)51, звязав цей останній момент з ліквесценціями старого григоріанського хоралу і нагадав за свідченням античних письменників, метриків і отців церкви про особливий характер вимови плавких шелестових звуків, як півголосових, тобто з доміш



49 В найбільшій мірі це стосується до особливостів поліського чернігівського діялекгу (записи з Сосницького пов.), з якими я зіткнувся на порозі від дитячих літ до молодечих, коли щойно починав студіювати українську мову.

50 Пор.: Етнографічний Збірник НТШ. – Т. 11. – Ч. 2.

51 Перед R. Lach’oM В. Мошков постеріг, що “подібно до того, як і в росіян, у співі чувашів майже всякий збіг двох шелестових звуків обминається вставлюванням голосових е, а, и і т. п.” (Известия Общества Археологии, Истории и Этнографии при Имп. Казанском Университете. – Т. 11. – В. 1. – С. 35).

27

кою голосової звукової фарби, напр. uber(i)tas52. До цього зближення R. Lach’a треба додати “хомонію” в давнім православному церковному співі. Пояснення Е. Карського, що вставлювання в співі невиразних голосових звуків між шелестовими робиться задля потреб ритму (“Белорусы”, III, 540), по розгляді більшої кількости прикладів не потверджується. При записуванні українських пісень це явище пізно стало зазначатися – див.: Етнографічний Збірник НТШ. – Т. 21. – С. XXIII; Матеріяли до Української Етнології. – Т. 12, арт[акул] Ф. Колесси. – С. 87.



Невиразно артикульовані звуки на початку строфи в характері свого роду приступу до неї я завважив в піснях ч. 88, 352, 361, 370, 374, 379, 387, 389, 390, 391, 395, 447 і 683 і зазначив через “(м)”, коли звук видавався з замкненим ротом (ч. 88, див. спис помилок [помилкове “о” виправлено на “м”. – Упоряд.], і через “(і)” – коли з розімкненим. Це явище не досліджене, і попередні записувачі українських пісень, мабуть, його ігнорували; такий здогад випливає з зіставлення того факту, що воно не зазначалося давніше (пор. тільки ч. 21 в XXI томі “Етнографичних Записок НТШ” і пояснення на с. XXIII передмови до того тому), з тим, що я його постеріг ВІЗ піснях у співців – селян і селянок різних місцевостей. Імовірно з таким явищем зіткнувся Ю. Мельгунов, бо в своїм збірнику “Русские народные песни, непосредственно с голоса народа записанные” (М., 1879), в двох випадках (ч. 8 і 20) поставив на початку пісні поза тактом ноту без жадного літерального визначення під нею.

Існує погляд, що коли нема змоги подати біографії особи, від якої зроблено етнографичний запис, то нема рації і зазначати її ймення (див. передмову А. Малинки до його “Сборника материалов по малорусскому фольклору”). Цей погляд, мабуть, переважив у збірачів, бо імен здебільшого не зазначалося навіть в капітальних і взірцевих працях. Хоч я не маю нині змоги подати не тільки біографій і характеристик осіб, від яких записано пісні, але навіть усіх імен53, проте вважаю за потрібне опублікувати оцей опис головне для вдячної пам’яти громади [...]54.



52 Op. cit. – S. 41–42 окремої відбитки.

53 Записуючи пісні від хору, я не зазначав імен його учасників; декотрі імена окремих співців зберігаються разом з текстами пісень в віддаленім місці; не скрізь зазначено імена в записах инших осіб, що я вмістив в цей збірник.

28

Складаю подяку як тим особам, що співали для записування, так і тим, що співдіяли моїй праці в инших формах. Не маючи змоги перелічити, хто в якім випадку подав поміч на протязі 25 літ, я вважаю за обов’язок з’осібна згадати, що поїздки в с. Пенязевичі Радомиського пов., де я записав більше пісень ніж в якім иншім місці, в кінці минулого віку, коли через той повіт ще не було проведено залізниці, уможливили мені священик Леонід Загоровський і Марія Загоровська; вони й запрошували там для моєї праці співаків селян і відшукали старого Максима Микитенка, найбільш одарованого народного співця, якого я зустрів на своїй етнографичній дорозі, що пам’ятав давні і цінні пісні, подав найбагатші зразки варіяції і своїм виконанням викликав найбільший жаль за тим, що знаки письма неспроможні зафіксувати експресію і дати потомкам поняття про старий стиль співу.



К. Квітка

Пояснення знаків нотного письма

Знаки альтерації в дужках, т. є. (#) і 0), поставлені перед нотою, визначають підвищення або пониження приближно на 1/4 тона. Такий знак у ключі (наприклад, в мелодії ч. 47 на 5 лінійці) ставиться для тих осіб, що не звикли читати музичноетнографичні матеріяли. Досвід показує, що читаючи, наприклад, запис з двома дієзами в ключі, такі особи не вдивляються, де саме ті дієзи поставлено, але з звички до модерних тональностів підвищують / і с, хоч би дійсно дієзи були поставлені на/і (І або на с і g. Отже в тих випадках, де додання знаків альтерації в ключі на той тон, що в дійсності не вживається в дані мелодії (як / в мелодії ч. 47), може запобігти такій помилці, я його ставив в дужках, але не робив цього там, де нема такої практичної потреби, наприклад, не поставив es в ключі в мелодіях 26 і 39, хоч на модерне розуміння там тональність g moll.

54 У виданні 1922 р. К.Квітка подає прізвища співаків і номери виконаних ними пісень. У сучасному виданні ці матеріали перенесено у “Покажчик виконавців...”, де прізвища виконавців розташовано за алфавітом. – Упоряд.

29

Знак альтерації над нотою визначає факультативну альтерацію, напр., нота з дієзом вгорі визначає, що повторюючи мелодію (співаючи різні строфи пісні або співаючи вдруге ту саму строфу) співак або робить підвищення на 1/2 тону, або ні.



Знак над нотою визначає підвищення значно менше ніж на 1/4 тону, а знак ^ пониження значно менше, ніж на 1/4 тону [ці знаки замінено на сучасні значки – “стрілочки”: вище Т та нижче і – Упоряд.]

Знак u над нотою визначає, що вона видержується трохи корочче, ніж загадує її форма, а знак ~~ [риска над нотою], що трохи довше. Останні чотири знаки введено за І. Тезавровським (див.: Архангельские былины и исторические песни, собранные А. Григорьевым, изд. Имп. АН. – М., 1904. – Т. 1. –

С. 650) [знак – (риска над нотою) замінена у збірнику на сучасний знак п пролонґації. – Упоряд.].

Коли в пісні, записаній з одноголосного або унісонового виконання, стоять одна над другою дві ноти, обернені шийками в різні сторони, це означає, що співак в різних строфах або повторюючи пісню давав то одну варіяцію, то другу. Коли таким способом подається, як варіяція, дві ноти замісць одної (напр, в ч. 17, такт 5, дві вісімки обернені шийками вгору над основною чверткою), то це означає, що в якійсь дальшій строфі є більше складів, ніж в першій, і мелодія пристосовується до більшого числа складів таким дробленням ритмичної одиниці.

Перетинок в виді тактової риси не завжди визначає, що за ним іде сильна частина такту; бо записування народніх пісень вимагає широкого уживання синкоп, а в мелодіях старовиннішого характеру – поділу не на такти в модернім розумінні, а на ритмичні відділи, що надають зображенню мелодії впорядкований вигляд тілько більш або менш урегульованою послідовністю протяглости тонів при музичній акцентуації вільній, не гостро визначеній і змінливій, почасти залежно від зміни словесних акцентів в різних строфах тої самої пісні. Деякі записи инших осіб я дозволив собі “перетактувати”, як зробив це Людкевич, редагуючи XVI том “Матеріялів до української етнології”, т.є. инакше розстановити перетинки, не змінюючи розмірної вартости нот.

К. Квітка

30

I. ВЕСНЯНКИ



1(56). (

Adagio


? \ її ^ т W-h

Эй весна, весна, весниця

Ганна Вовк

Л * Л U1 1 L N ^ Л it ■ ' 1J 1 L ] Ut


<^> \ р tfJ “ь?

Ой вес-на, вес-на,

 S k , a h ц Г 


вес – ни – ця, що то – бі дів – ко, при – сни – ця,

S ^ Suh л 1



ЦІ1 S р

–і-–S S 7 і4 J> к p ^

що то – бі, дів – ко, при – сни-ця? ще й хре – щас – тий

1. Ой весна, весна, весниця,

Що тобі, дівко, присниця? (2)

2. Приснилося мені літечко,

Ще й зелененьке зілячко. (2)

3. Ще й хрещастий барвінок Нашим дівчатам на вінок. (2)

2(623). Ой весна, весна, весниця

Andante Петро Хведоренко



/£ К u h ” ” ІЛ

-f“T

–p-t

Л ш U1 a Li и



m U Л Ф h м

–ч

Ой вес – на, вес – ]

^ 3-Vir–“



4 0

на,


: |* p

вес – ни – ця,

u 'Ъ – h .. г


1 Р "Ц Р ”

що то – бі, дів – ч ч



ко,

-*–1





ГОР # к

Л*––J–J-UeQ-

-–1
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   41


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка