Українські народні мелодії



Скачати 10.52 Mb.
Сторінка24/41
Дата конвертації15.04.2016
Розмір10.52 Mb.
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   41

за що ж ти ме – не ска – ра – ла, за п'я – ни – чень – ку од – да – ла?

276


1. Мати моя старая,

За що ж ти мене скарала,

За що ж ти мене скарала,

За п'яниченьку оддала?

2. А п'яниченька щодня п'є

Да додому прийде – мене б'є.

А ти, донечко, покайся Да с п'яним мужем не лайся.

3. Да с п'яним мужем не лайся, В вишневий садок сховайся. В вишневом садку зезуля, Там вона кує та ночує.

4. Там вона кує та ночує,

Нехто зезулі не чує.

Только зачула невестка,

Вона раненько вставала.

5. Вона па воду хадила,

Свекру, свекрусі годила...

(Далі не знає)

277


5. Галичина (повіти: Богородчани, Дрогобич, Жидачів, Жовква, Коломия, Косів, Обертин, Печеніжин, Рогатин, Сколє, Стрий, Ясло)

а) Іван Франко

606(511). Ой служив я у Риму

Andantino

яр Р г р Р

Ой слу-жив я у Ри – му,

ои слу – жив я

у Ри – му 1)

Н O’ Гг II

три лі – тень – ка та й зи – му, три лі – тень – ка та й зи – му. Ри – му

1. Ой служив я у Риму Три літенька та й зиму,

2. Три літенька та й зиму За хорошу дівчину.

3. А вона поки не знала, Та зо мнов розмовляла,

4. А скоро ся дізнала,

То й зараз перестала.

5. Червонов хусточкою Головку пов'язала,

6. В тяжку недугу впала, Зіленька забажала

7. З-над Дунаю тихого, З-під каменя білого.

8. Став я си та й думаю, Що чинитоньки маю.

9. В сідлав я кониченька Та й їду до Дунаю.

10.Приїхав до Дунаю, Став я си та й думаю,

11 .[Став я си та й думаю,] Що чинитоньки маю, –

12.Чи біл-камінь лупати, Чи зіленько копати?

12.Чи біл-камінь лупати,

Чи зіленько копати?

13.Біл-камінь не лупав я, Зіленька накопав я.

14.Вертаю додомоньку, Приїжджу на гороньку,

15.Став я си та й думаю,

Що чинитоньки я маю?

16.Ой сли дзвононьки звонять, То дівчину хоронять;

17.А сли музики грають,

То дівчину вінчають.

18.Либонь музики грають – Мою милу вінчають!

19.Коби ще хоч далеко,

А то туй у сусіди,

20. [А то туй у сусіди,]

За сусідського сина!

21.Через моє подвір'я По водицю ходила:

22.Що коновками дренькне,

А в мні серденько меркне,

23.Що хвартушком злеліє,

А в мні серденько мліє.

278

607(524). Ой у полі сосна високая росла



Allegro non troppo Moderato

<| ^ з s NД] І і ^ г Ь* ^ P

Ой у по – лі coc – на ви – со – ка – я рос-ла,

Adagio Lento Adagio

4”ЧГ j и Л]|Г лr J и ^

ой у по – лі сос – на ви – со – ка – я

Ли ^~ і 2) _

| 11 Jї IIі! f jl p J'1 II J

рос – ла. ви – со – ка – я рос – ла сос – на

1. ОЙ у полі сосна високая росла.1^

Не хиляйсі, сосно, бо й так мені тошно!

2. Бо я на Вкраїні, як на пожарині,

Ніхто не пригорне йа в лихій годині.

3. Ніхто не прибуде, ні отець ні мати,

Лиш тота дівчина, що ї мислю взяти.

4. Иа в полі кирниця дильом дильована,

Десь моя дівчина, як намальована.

5. Йа в полі коршемка, коршемка новая,

А у тій коршемці п'є два чужоземці.

6. Єден чужоземець п'є мід та горілку,

Другий чужоземець підмовляє дівку.

7. Иа взяли дівчину йа в густу ліщину,

Вивели з розуму, як малу дитину.

8. Повели дівчину йа в гору лозами,

Прип'яли дівчину до сосни косами.

9. Сами пішли лісом, назбирали хмизу,

Запалили сосну з верху аж до низу.

10.Ой сосонька горить, дівчина говорить:

Ой хто в лісі чує, най мні порятує!

11 .Ой хто в лісі чує, най рубає граба,

Та най сі надивить, що козацька зрада!

12.Ой хто в лісі чує, най рубає бука,

Та най сі надивить, яка моя мука!

13.Ой хто діти має, хай їх научає,

3 вечора до коршми най їх не пущає!

1)

Кожен рядок співається двічі.



279

608(507). Ой зацвіла черемшина коло перелазу

Allegro assai J =104

ст'г ел/

Ой зац-ві-ла че-рем-ши-на ко – ло

пе-ре – ла-зу, ко – ло

Ф

пе-ре – ла



зу.

1. Ой зацвіла черемшина Коло перелазу.!)

Добре було наймитові В господаря зразу.

2. Ой як зачав з черемшини Цвіток опадати,

То зачало в господаря Лихо нападати.

3. Богацький син пообідав,

Ще кури не піли,

Бідний наймит пообідав,

Що діти не з'їли.

4. Богацький син пообідав,

Іде в коршму пити,

Бідний наймит ціп під пахву,

Іде молотити.

5. Богацький син іде з коршми Та вигукуючи,

Бідний наймит іде з поля Та постогнуючи.

6. Ой прийшов він додомоньку, Хотів собі сісти,

А господар повідає:

Йди, дай коням їсти!

7. Ой приходить наймитонько Від коней до хати,

Господиня повідає:

Йди дрова рубати!

8. Пішов наймит, дров нарубав Та й сів на колоду,

Господиня повідає:

Йди, наймит, по воду!

)

Кожен парний рядок повторюється двічі.



9. Ой піду ж я по водицю У зелені лози,

Поб'ють тебе, господине, Наймитові сльози!

10.Іде наймит із водою,

Плечі похиляє,

Господиня з штирех мисок У одну зливає.

11.Ой на тобі, наймитоньку, Вечерю з обідом,

Не доложиш пирогами,

То докладай хлібом.

12.Не берися, наймитоньку, До хліба цілого,

Шукай, шукай поза комин Сухаря сухого.

13.Поліз наймит поза комин Сухаря шукати,

Взяли єго, молодого, Сльози обливати.

14.Ой не хочу, господине,

Не хочу вже їсти,

Позволь мені господине, На хвилечку сісти!

15.А господар повідає,

Що не час сідати:

Бери коні за поводи, Треба на ніч гнати.

280

609(522). Ой по горі, горі три пташки ходили



Allegro

Р РРРГ'Р

Ой по го-рі, го-pi три пташ-ки хо-ди-ли, хо-ди-ли, хо-ди – ли,

в

Р РРР r



т

тож три дів-чи-нонь-ки, що ме-не лю-би-ли, лю-би-ли, лю-би – ли.

1. Ой по горі, горі три пташки ходили,

Ходили, ходили.

Там три дівчиноньки йа мене любили,

Любили, любили.

2. Єдна мене любить, а друга чарує,

Чарує, чарує,

А третяя ходить, кубком вино носить,

Частує, частує.

3. Не жаль мені того кубка золотого З тим вином, з тим вином.

Гей, тілько ми жаль шлюбування йа мого 3 тов бідов, з тов бідов.

4. Не буду продавати, ані міняти Облуду, облуду,

Треба з бідов жити, свій вік коротити До суду, до суду.

5. Не жаль мені того коня вороного Срібної підкови, підкови,

Гей, тілько ми жаль тої дівчиноньки,

Любої розмови.

610(512). Ой летіла зозуленька по Вкраїні

Moderato

з

Andante



Ш

Ой ле-ті-ла зо – зу – лень – ка по Вкра – ї – ні,

гей, рос – пус –

$

/С\



ш

ти – ла си – ві п юр-ця по до – ли – ні.

281

1. Ой летіла зозуленька по Вкраїні,



Гей, розсипала злоте пір'я по долині.

2. Ой хто ж тото злоте пір'я позбирає?

Гей, десь мила миленького визирає.

3. Ой приїхав мій миленький опівночі,

Гей, та й запукав у засвітлоє віконце.

4. – Ци спиш, мила, ци спиш, мила, ой ци чуєш? Гей, а з ким же ти темну ніченьку ночуєш?

5. – Ой ні сп'ю я, ой ні сп'ю я, та все чую,

Гей, я з нелюбом темну ніченьку ночую.

6. – Ой відсунься, моя мила, від нелюба,

Най го стрілю, як у сивого голуба!

7. Ци не будеш, моя мила, жалувати,

Гей, як сі буде сивий голуб трепотати?

8. – Ой буду я, мій миленький, жалувати,

Гей, а хто ж буде дрібні діти годувати?

9. Ліпша була суха риба, ніж з шафраном;

Гей, ліпше було із нелюбом, як за паном.

10.Ліпше було за нелюбом бідувати,

Гей, як за паном, як за паном панувати.

611(528). А мій чоловік горівки не п'є

Allegro


1. А мій чоловік горівки не п'є,

Сам до коршми не ходит, мені не дає.

2. А я, молода, взяла міх пшона,

Як іду, так іду до коршми сама.

3. Прийшла до коршми, сіла на лавку:

Ой дай же ми, арендару, горівки кварту!

4. Ой дай ми кварту, дай ми другую,

Та най я всіх чесних людий тут почастую.

5. Арендарь дає, на стіл стіл ставляє:

Молодая молодице, чоловік іде!

282

6. – Ой най він іде, я ся не бою,



А я свойов горівочков людий напою.

7. Куроньки піют, я в коршмі сиджу,

А вже другі допівают, я додому йду.

8. Прийшла додому, стала на розі,

Ой виходит дівер з хати, став на порозі.

9. – Ой діверу мій, прошу ж я тебе,

Як мя буде мій муж бити, борони мене.

10. – Братова моя, того не вчиню,

Як тя буде мій брат бити, двері зачиню.

11. Двері зачиню, та ще й поможу,

Аби люде не мовили, що я тя люблю.

12. Війшла до хати, стала у двері:

А мій милий чоловіче, давай вечері!

13. – Миленька моя, а де ж ти була,

Що ти собі не зварила й мені не дала?

14. – Ой миленький мій, я в коршмі пила:

Не багато я напила, тільки на вола.

15. – Миленька моя, річ то не твоя,

Ти собі пий на курочку та на когута.

16. – Ой миленький мій, в мене когут – дзвін, А курочка-турурочка, ти господар мій!

612(516). Жалі мої, жалі, великі, не малі

Andante


rubato, а ріасеге

-З і , з-

т

j=

Жа – лі мо – ї, жа – лі,



ве – ли – кі, не ма – лі,

1) ■ і"


ш

як ма – ио-ва ро-са по зе-ле-нш тра – ві. як ма-ио – ва ро-са

1. Жалі мої жалі, Великі, не малі,

Як майова роса По зеленій траві.

2. Як вітер повіє,

То росоньку звіє; А моє серденько В тяжкій тузі мліє.

3. Ой моє серденько З каменя твердого, Розпукається ми

З жалю великого.

4. Червона калино, Не стій над водою; Молода дівчино, Жаль ми за тобою!

5. Поставлю ти хату З твердого дерева; Ой буду я в тебе Кожного вечера.

6. Поставлю ти сіни З сухої дубини;

Ой буду я в тебе Кожної години.

283

613(505). Там зелен явір розвився



Andante

JUJ. .14” J*

мо-є сер-день – ко, роз-вив – ся.

1. Там зелен явір розвився,

Там зелен явір, моє серденько розвився.

2. А під явором ліженько,

А під явором, моє серденько ліженько.

3. А на ліженьку Шумильце.2

4. Ведуть Шумилця рубати,

5. А взяли 'го ся питати:

6. – Ци много-с дівчат ізрадив?

7. – Ой дванадцять-єм ізрадив,

8. – А тринадцяту Катрусю.

9. Ведуть Шумильця рубати,

10. А взяли 'го ся питати:

11.Ци маєш ти їм що дати?

12. – Ой за попівну дам коня,

13. А за дяківну дам зброю,

14. А за Катрусю дам душу.

15. Не ховайте мя у той кут,

16. Поховайте мя тако й тут,

17. Куди дівчата в коршму йдут!

18. Будут дівчата в коршму йти

19. Та й за Шумильця згадают:

20."Нема Шумильця на селі,

21. Були б дівчата веселі!"

(Примітки К. Квітки)

1. Кожний вірш повторюється з словами "моє серденько".

2. Прізвище якогось розбійника.

3. Його.


4. Мене.

614(529). На городі біла глина

Allegro non troppo

1

На го-ро-ді



1. На городі біла глина, Стоїт козак як калина – Ой, ой ой!

2. Ой копаю білу глину, На козака оком кину – Ой, ой, ой!

бі – лагли-на,

сто-іт ко-зак,

3. Ой копаю, в купу горну, На козака оком моргну – Ой, ой, ой!

4. Коби борзо до суботи, Прийде козак на зальоти – Ой, ой, ой!

як ка-ли-на, ой, ой, ой!

5. Ой, матусю, не гай мене, За козака віддай мене – Ой, ой, ой!

284

615(530). Ой на горі лен поломався



Allegro

рррри Р і г И

Ой на го-pi лен по-ло – мав – ся, а за ме-не дяк же-ни – хав – ся.

616(531). Сабадашко моя, ой а де ж ти була

Allegro

* ф

ти бу – ла?

Са – ба – даш – ко мо – я,

ои а де ж






к ь







\







–k 







–k 
















zhfcJ
























З па – ни – чем

під кор – чем під – ве – чір

ку – ва – ла.

617(532). На воді човен вихитується

Allegro

Є

т



£

На во-ді чо-вен ви-хи-ту-єть-ся, ко-зак дів-чи-ни ви – пи-ту – єть-ся:

1)

з

-Ой чи не ти то гре-белмсо-ю йшла, ой чи не ти то хус-точ-ку най-шла? – во-



1. Ой коло млина шумить дубина; Десь та дівчина, що мя любила. Не так любила, як поважала, Коня вивела та й осідлала.

2. На воді човен вихитується,

Козак дівчини випитується:

Ой чи не ти то гребельков ішла, Ой чи не ти то хусточку найшла?

3. – Ой я то, я то гребельков ішла, Ой я то, я то хусточку найшла! Найшла хусточку знакомитую, Червоним шовком перешитую.

4. Ой сіно, сіно, косити би тя, Коби погода, сушити би тя!

Ой сіно, сіно, я тебе скошу,

А сушити тя Ґандзю запрошу.

285

618(521). Ой понад морем, понад Дунаєм



Andante, alia marcia

J ji л г “Г? і ”J~' р J'i j і г р с.

Ой по-над мо – рем, по-над Ду-на – єм, ой по-над

<&г (ТУ г и Р г В іJ

мо – рем, по – над Ду-на – єм.

1)

1. Гей, понад морем, понад Дунаем,



Там ходи жовтняр, ходи, думає.

2. Ой а над ним та й орел літає,

А бідний жовняр з орлом гадає:

3. – Ой орле, орле, сивий соколе,

Чи не бував ти в чужій стороні,

Чи не чував ти в якій новині?

4. – Ой був же я в чужій стороні,

Ой чував же я о твоїй жоні:

5. Твоя жона на лужку лежить,

Праву рученьку на серці держить.

6. Мати стара ходи, як тиха вода:

Устань, устань, Марусю, бо ще-сь молода.

7. Там Маруся встала, як не лежала,

А всі свої служейки позбужовала:

8. – Встаньте ви, служейки, світіть свічейки,

А най сі горять як вдень, так вночі,

9. Най сі я подивлю милому в очі,

Ой чи він змарнів, в світі ходячи?

10. – Ой змарнів, змарнів, на личку збілів За тобою Марусейко, що-м ті не видів.

11. – Не так за мною, як за тамтою,

Же дала ті їсти, пити, лягла з тобою.

619(519). Ой зацвила черемшина зрісна

Andantino



















$=Л

> 1

) 1














і*



















V–




Р=^




)













Ой за-цви-ла че-рем-ши-на зріс-на, ой за-цви – ла

кожен рядок співається двічі

286

її 1 і} '



















\–









–5 
















л.л













’ J1 9







)

ш




* і

* J
















ф

в




че-рем-ши-на зріс-на,

хо-дит ко-зак

до дів-чи-ни шз – но.

1. Ой зацвіла черемшина зрісна , ^ Ходить жовняр до дівчини спізна.

2. – Ой не ходи, жовняре, до мене,

Є неслава на тебе й на мене.

3. – Почім-єс ня, дівчино, спізнала, Що-єс мене жовніром назвала?

4. – Пізнала-м ті ой по кошуленьці, Срібний перстінь на твоїй рученьці.

5. Як ти підеш войну войнувати,

Хто ж ти буде кошулечку прати?

6. – Ой піду ж я горов-долиною,

То я найду прачку над водою,

7. То я найду прачку над водою,

Що випере кошулечку мою.

8. – Як ти підеш войну войнувати,

Хто ж ти буде рани полокати?

9. – Ой із неба дробен дощик січе,

Тож тот мені рани пополіче.

10. – Як ти підеш войну войнувати,

Хто ж ти буде над гробом плакати?

11. – В темнім лісі чорний ворон кранче, Тож тот мені над гробом заплаче.

і)

Непарні рядки співаються двічі.



620(514). Журю я ся, журю як вечір, так рано Alllegretto

Жу-рю я ся, жу – рю,

як ве – чір, так ра – но, tempo primo

:ЯН













*–1










г 












-)–ф




г г




і=

1=

2=













4–ф







жу-рю я ся, жу – рю,

як ве – чір, так ра – но, на мо – їм сер

Adagio к. . /7\

ррШЁЁШШ]

день – ку

ве-се-лос – ті ма – ло,

гей, ве-се – лос-ті ма – ло.

1. Журю я ся, журю, як вечір, так рано1,* На моїм серденьку веселості мало. Гей, веселості мало!

2. Веселосте моя, де ж ти сі поділа? На подобнім полі набіло зацвіла. Гей, набіло зацвіла!

і)

Перший рядок кожної строфи співається двічі.



287

621(502). Ой ходит Іван понад Дунай Moderato



2 й >> , ^







“ 




–"

V-




Ф 4













4 •












4–р




Ой хо

по – над


Ду –

























 г"т~







ц. ц







#




114 г *







** 6




–в

9







най, ои хо

дит І


ван по

над Ду – най, а за



0 W



/TS

/ Д 2 1































1

–2–f*


































\

-tr–*– 













х .

 G







ним, за

ним вель


МОЖ – НИИ

1. Ой ходить Іван понад Дунай ,

А за ним, за ним вельможний пан.

2. – Ой що ти, Йване, тутка робиш, Ой ци ти людей перевозиш?

3. – Ой гіркі ж мої перевози, Обілляли мя дрібні сльози.

4. Ой мав я жінку гультяйочку,

Та втопилася в Дунайочку.

5. На тім камені воду брала,

Люде виділи, як упала.

622(504). Чому, коню, води не п'єш, лиш на воду дуєш

Moderato

Чо-му, ко-ню, во-ди не п'єш, лиш на во – ду ду – єш?

тепо mosso

Ой чо – му ж ти, мій си – ноч – ку, вдо – ма не но – чу – єш?

1)

Перший рядок кожної строфи співається двічі.



288

1. Чому, коню, води не п'єш, лиш на воду дуєш? Ой чому ж ти, мій синочку, вдома не ночуєш?

2. – Як я маю, стара мати, вдома ночувати?

Така нічка невиднейка, ні з ким розмовляти.

3. – Ой маєш ти, мій синойку, коня вороного, Заведи 'го до стаєнки, говори до нього.

4. – Бодай тобі, моя мати, так легко конати,

Та як мені із коником нічку розмовляти.

5. Я до нього слово реку, я до нього друге,

Він до мене не говорит – мому серцю туга.

623(509). Гей! Вийшла, вийшла подолянка по воду

Andante ' і–' '

г ”р р J' J ІЛ J'^LTP pi J13J

Гей! Ви-йшла, ви-йшла по-до-ля – ка по во – ду.

4й ** ^'^г р ^ В ^ ^ ■З ^ р ^ і *=

Гей! Спо-до-ба – ла ко – за – чень – ка на вро – ду.

624(508). Сеї ночи із півночи, ще й кури не піли

Moderato ^

1% “Ми-П J 18 J і1

Се – ї но – чи із пів – но – чи, ще й ку – ри не пі – ли,

ifr v r lЈ/JJtjglJJl* I [J

і – шов Я-ким до вдо – вонь-ки, лю – де не ви – ді – ли. – шов

1. Ой уночі із півночі ще кури не піли,

Ішов Яким до вдовоньки, люде не виділи.

2. Прийшов Яким до вдовоньки йа взявся питати:

Ой чи будеш, бідна вдово, моїм дітьом мати?

289


3. На добрий день, бідна вдово, на добрий день, серце! А вна йому відповідала: – Забий жінку перше!

4. – Ой як мені, бідна вдово, та єї забити?

Слюбна жінка, як зозулька, буде ся просити.

5. – Та не вважай, Якимоньку, на єї просьбоньку, Прибий косу до лавиці та й втни головоньку.

6. Заткай комин, запри двері, аби й загоріла,

Виведи ї в чисте поле, скажи, що вдуріла!

7. Виведи ї в чисте поле, йа в глибокі звори,

Заведи ї в темні дебрі, не верне ніколи!

8. Прийшов Яким додолоньку та й взяв жінку бити, Слюбна жінка, як зозулька, взялася просити:

9. – Ти не вважай, Якимоньку, що я молоденька,

Але вважай, Якимоньку, дитина маленька.

Ю.Ти не вважай, Якимоньку, що я марне гину,

Але вважай, Якимоньку, на малу дитину.

11 .Заткав комин, запер двері, аби загоріла,

Виніс єї в чисте поле, нібито вдуріла.

12.Виніс єї в чисте поле, у глибокі скали,

Щоби за ню люде добрі не чули, не знали.

13.Заніс єї, молоденьку, у глибокі звори,

Закопав ї в темні дебрі – не верне ніколи!

14. Ой як стала й у колисці дитина плакати,

Аж учула сусідонька із третьої хати.

15. – На день добрий, Якимоньку! А де ж твоя жінка, Иа що ти ся розплакала в колисці дитинка?

16. – Моя жінка молоденька пішла й у гостину Та й забула з собов взяти маленьку дитину.

17. Прийшов Яким до вдовоньки та й став ся питати:

Чи будеш ти, бідна вдово, моїм дітьом мати?

18. – Ой я ж тебе трібувала, що в тобі за нути,

Та чи даш ти своїй жінці на світочку бути.

19. А коли ж ти й убив жінку, як сосну красненьку,

Не то би ти мене не вбив, удову бідненьку!

290


20. Ой утікав Якимонько через три й оборі,

Аж ся впинив Якимонько в сестриній коморі.

21.Добрий вечір, моя сестро, скажу ти новинку: Повім тобі щиру правду, що я забив жінку.

22. – Ой іди ж ти, милий брате, з моєї комори,

Щоби люде не мовили, що з меї намови!

23. Закувала зозуленька з ліскового прута,

Закували Якимонька йа в залізні пута.

24. – Радила-сь ми, бідна вдово, як жінку забити, Порадь же ми, бідна вдово, як з тих кайдан вийти!

25. – Ой я, вдова молоденька, люблю жартувати, Мав-єм жінку, як зозульку, було шанувати!

625(510). Чи чули ви, люде, о такій новині

Moderato

j \Or i^'j j

Чи чу – ли ви, лю – де, о та – кій но – ви – ні?

4* i'j'J r If LT І І? р J О I-МІ

За – би – то Пет – ру – ся в лі – сі при – до – ли – ні.

1. Ци чули ви, люде, йа в такій новині:

Забито Петруся в глибокій долині.

2. За що єго вбито, за яку причину?

Пані пана мала, Петруся кохала.

3. Ой мав ще бо той пан слугу вірненького,

Осідлав він собі коня вороного.

4. Догонив він пана на тисовім мості:

Вертай, вертай, пане, маєш дома гості!

5. – Ой слуго мій, слуго, я тобі не вірю!

Як то є неправда, в твоє серце стрілю.

6. – Ой пане мій, пане, як ти ми не віриш,

Як то не є правда, в моє серце стрілиш.

291


7. Тупу, тупу, коні, Широков ходою,

Щоби-смо застали Петруся в покою.

8. Обернувся Петрусь до стіни вочима:

Вельможная пані, вже пан за плечима!

9. Ой зачав же Петрусь суконки вбирати, Сиплять панські слуги, як мачок, до хати.

10. Йа взяли Петруся за високі боки,

Занесли Петруся на Дунай глибокий.

11. Вийшла стара мати, почала плакати, Почала плакати, їй пані казати:

12. – Не плач, мати, не плач, бо я й сама плачу, Через твого сина своє панство трачу!

13. Мурувала пані йа новенький ганок,

Ту буде лежати йа Петрусь-коханок.

626(523). Ой світи, місяченьку, хоч годиноньку в нічку

Adagio




S

ten.






£



















NT h

£













¥ * .

-U#
















S










Г













Ой сві – ти, мі – ся – чень – ку, хоч го – ди – нонь – ку в ніч – ку

п

та най я пе-реи – ду, най я пе-ре-і-ду до ми-ло-і на всю ніч – ку.



1. Ой світи, місяченьку,

Хоч годиноньку в нічку,

Та най я перйду, най я переїду До дівчини на всю нічку!

2. Ой прийшов я до сіней,

Всі вечеряти сіли,

Лиш моя миленька, голубка сивенька, До вечері не сідає.

3. Ой прийшов я до хати,

Всі полягали спати,

Лиш моя миленька, голубка сивенька, Спатоньки не лягає.

4. Під віконцем сиділа,

А в віконце гляділа,

Дрібне листє пише, дитятко колише,

З буйним вітром розмовляє.

5. – Ой повій, вітре буйний,

А в горішну кватиру!

Чи прийде мій милий, чи прийде мій милий Додомоньку на вечеру?

6. По садочку ходила,

Цвіт-калину ломила,

Цвіт-калину рвала, до серденька клала,

Щоб за милим не тужила.

7. Ой горіше, горіше,

Ти горіхове зерно!

Люблю я дівчину, але ї не возьму,

Бо ся більше не верну!

292

627(525).1

Andante


іому, сину, не п’єш, чому не гуляєш

1) 2)











ч J1 „• JH
















її* *







' ё 0 –

1 P Г–1

'XTJ*

 G




Чо – му, си – ну, не п'єш, чо – му не гу – ля – єш,




к













Ф
















 і







w

' * p #

ЦІЇ













1-І g

чо – му, си – ну, не п'єш, чо-му не гу – ля – єш?

llppji І \іуГ|| Ц. J' II

не п'єш не п'єш чо-му не гуне п'єш

1)

1. – Чому, сину, не п'єш, чому не гуляєш, Відай, ти на серці тяжку тугу маєш.



2. Ой маю ж я тугу, рідна моя ненько, Чогось мені тяжко, на серці сумненько,

3. Відай, же я забив свого близенького, Свого близенького, брата рідненького.

4. Викочуйте, хлопці, вози кованиї, Запрягайте, хлопці, коні ворониї,

5. Повеземо брата горбом-долиною, Горбом-долиною на три дороженьки,

6. На три дороженьки, на битий гостинець, Викоплемо брату глибоку яму,

7. Висиплемо над ним високу могилу, Посадимо на ній червону калину.

8. Та прилетять пташки калиноньку їсти, Будуть провідати про братчика вісти:

9. Ой не той ту лежит, що панщину робив, Тілько той ту лежит, що цісару служив.

628(517). Червона калино, чого в лузі стоїш

Allegro Moderato



p i)–













r a lien

У л а 1 J –



tana

і о

ф




Щ-

–\










b^=




–<э–L




-ip-







Чер-во – на ка-ли-но, чо-говлу-зі сто – їш, чо-го в лу-зі сто – їш?

і)

Кожен рядок співається двічі.



293

1. – Червона калино, чого в лузі стоїш,

Чого в лузі стоїш?

2. Чи ягід жалуєш, чи сусід ся боїш,

Чи сусід ся боїш?

3. – Ягід не жалую, сусід ся не бою,

4. Сама я думаю, як зацвісти маю.

5. Зацвіту я біло, люди мя не знають,

6. Зацвіту червоно, гілля обламають.

7. – Молода дівчино, чого сумна ходиш?

8. Чи головка больна, чи світу-с невольна?

9. – Головка не больна, ой я світу вольна;

10. Три ночі-м не спала, оден лист писала

11. До того жомняра, що я го кохала.

12. Жомняр, лист діставши та й перечитавши,

13. Ручки заламавши, ревненько сплакавши.

14. Тече вода лугом, берегами носить.

15. Молод жомняр ходить, свого пана просить:

16. – Ой пане мій, пане, пане капітане,

17. Пусти мя додому аж до заволаня.

18. Пише ми дівчина, – що ж то за причина? –

19. Вродила дівчина молодого сина.

20. – Сідлай, хлопче, сідлай коня вороного,

21. Поїдь відвідати, що там є нового!

22. Жомняр приїжджає, ворота втвиряє,

23. Вийшла вся родина, жомняра вітає.

24. Питається жомняр: "Що ту є нового?"

25. – Вродила дівчина сина молодого.

26. Питається жомняр: "Де мила хорує?"

27. Прийшов до світоньки, в личенько цюлює.

28. – Цюлювала-м би ті лихая година,

29. Відцурала ми сі вся моя родина!

30. – Не плач, дівча, не плач, Господь Бог з тобою,

31. Прийдеш до здоров'я, озьму шлюб з тобою.

629(527). Ой не жалуй, моя мила, що я п'ю

Магсіаіе


|<) jJ – 5г іі'рр р ррр J'

Ой не жа-луй, мо-я ми-ла, що я п'ю, ой не жа-луй, мо-я ми-ла,

1)

Далі повторюється друга половина рядка за попередніми зразками.



294

т

и



що я п'ю, то – ді бу – деш жа – лу – ва – ти, як я вмру,

ш

иг



ги, як я вмру.

ді бу – деш жа – лу

1. Ой не жалуй, моя мила, що я п'ю,1^

Тогди будеш жалувати, як я вмру,

2. Тогди будеш жалувати, плакати,

Як я буду на лавонці лежати:

3. – Ой встань, милий, чорнобривий, встань, серце, Стоїть тобі й а в головках мед, винце!

4. – Ой ти, мила, чорнобрива, пий сама,

Коли-с міні за живота не дала.

5. Спімниш тогди свої лита, гаразди,

Як то тяжко в світі жити без ґазди.

6. Треба хліба, треба солі до хати.

А нікому молоденькій старати!

630(518). Чогось мене мій милий не любит

Moderato

Йо , ^ п ^^ г




б) g J) S) ґ я

'ft ft ^ J–*–

1




4 J J

Чо – гось ме

-JN–h–h–^ г


не мій ми – лий не

–_ – ® 

лю – бит,



J1 J1

yjj L


–^І Г і

1




•– ®^

чо – гось ме

не мій ми – лий не лю – бит.

1. Ой зацвіла калинонька в лузі, Чогось моє ой серденько в тузі.

2. Чогось мене мій милий не любит, Чогось мене д' собі не голубит.

3. Із вечера до іншої ходит,

А до мене з півночі приходит.

4. Коло мене, надувшися, ляже,

А до мене й словечка не скаже.

5. Ой на мою постівку лягає,

А ще мене, молоденьку, лає:

6. – Ой відсунся, нелюбе, від мене, Ой є в мене ще краща від тебе.

7. – Най їх буде двадцять і чотири, Таки ж бо я найстарша над ними.

8. На однім ми рушничку стояли, Одному ми Богу присягали.

9. А хто буде присягу ломати,

Того буде вік Божій карати.

1) Кожен рядок співається двічі.

295

631 (515). Не сама ж я ходила



Allegro

$

Не са – ма ж я хо – ди – ла,



не са – ма ж я хо – ди – ла.

1 и


1. Не сама я ходила Водив мене чорний день,

2. Водив мене по горі, Завдав мені три журі.

3. Перша жура велика: Лишила-м сі без тата;

4. Друга жура не тяжка: Віддала-м сі молода;

5. Третя жура ще більша: Чоловік мій п'яниця.

6. Йде до коршми, гуляє, Іде з коршми, співає.

7. А я єго вже знаю,

Двері йому втворяю,

За двері сі ховаю.

8. А він має паличку, Вдарив мене по личку.

9. 3 мого личка кровця йде, На сорочку капає.

10. Я сорочку полочу,

Своїм світом торочу.

11. Ідуть цвіти водою,

Іде вік мій з бідою.

632(513). Ой вербо, вербо кучерява

Allegro non troppo

Є

Ой вер – бо, вер – бо ку – че



ря – ва, ои вер – (

ІР

вер – бо,



ку – че

1. Ой дубе, дубе кучерявий,

Ой а хто ж тебе скучерявив?

2. Скучерявила темна нічка, Темна нічка, бистра річка.

3. А я молода, як ягода,

Не піду заміж за рік, за два.

4. А пішла заміж аж п'ятого, За п'яничеьку проклятого.

і)

Кожен рядок повторюється двічі.



ря – ва!

5. Ой кажуть люде, що він не п'є,Він щовечора із коршми йде.

6. Пропив же коня вороного, Прийшов до стайні по другого.

7. А я, молода, против нього Несу рублика золотого.

8. – Ой милий, милий, що гадаєш, Що ти так працю пропиваєш?

296


9. Пропив-єс коня вороного, 16.

Прийшов до стайні по другого?

10. – Що ж тобі, мила, а й до того, 17.

До мого коня вороного?

11. Викупи коня, люб'ю тебе! 18.

Як не викупиш, уб'ю тебе!

12. – Не раз я, не два викупляла, 19.

Через віконце дверці мала!

13. Через віконце дверці мала, 20.

В вишневім саду ночувала,

14. В вишневім саду, під калиною, 21.

Ще з маленькою дитиною!

15. Летить зозулька: "Куку! Куку!" 22.

Я, молоденька, терплю муку.

Летя пташечки: "Хвіть-хвіть! Хвіть-хвіть!" Мені сльозоньки кіть-кіть, кіть-кіть.

Летить соловій: "Трьох-трьох! Трьох-трьох!" Мені сьозоньки, як той горох.

Ой соловії, браття мої,

Та й ви, ялиці, ви, сестриці!

Скиньтеся мені по п'юрочку,

Най з вами злину йа в горочку:

Най мене нелюб не любує,

Най мене не б'є, не збиткує!

Вмію я мужу ткати, ткати,

Буду я свій вік коротати.

Вмію я мужу шити, шити,

Буду я й сама в світі жити.

633(526). Мудрому бути, мудрому бути, з кременю вогню дути

Andantino



;“? . ...

r h



















Муд-ро-му бу

rit.


lUJrr 15=

4–•

-ти, a tempo



ф m

ф ф

муд-ро – м



-М-

[у бу – ти,

® –


Цн*=і

3 кре – ме – Е

=^Е-


[Ю Е

юг – нк

' 4

)


ду – ТИ,

JM,. f , =4



НИ

ще муд-] 1)



рі – ШО-!*,

іу, L

'––С

це хит-рі – ш



Іг ^

сГ – \г


/

1





=







–е 4




*




і

за дів – чи – ну за – бу ти. за-

634(503). Гей, у Львові на ринку ударили з гармати Andante

jijiJ jiJ'l rjj – Или І

Гей, у Льво – ві на рин – ку у-да-ри-ли згар – ма – ти,

f J \Ш JJ40J і

гей, там тво – го си – на вби – то, не – щас – ли – ва – я ма – ти.

297

б). Різні виконавці



635(537). Ой понад гай зелененький

Andante Мирослава Давидяк

pH

Ой по – над гай зе – ле – нень – кий хо – дит Дов – буш



мо – ло – день – кий, хо – дит Дов – буш

мо-ло-день – кии.

636(538). Шуміли верби в попові дебри та й лозовоє прутя

Andante Мирослава Давидяк

Шу – мі – ли вер – би в по – по – ві деб – ри та й ло – зо – во – є



т

і1 <П і і1

пру – тя. Люб – лю тя, дів – ча, люб – лю тя ду – же,

J) 11?

V-.













ц–.

9 г м










–G




1 7

про лю – де не возь

му

637(540). Коби громи не гриміли, а тучі не били



Andante Мирослава Давидяк

Ко – би гро – ми не гри – мі – ли, а ту – чі не би – ли,



































І



















-L-J













L\
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   41


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка