Українська витинанка



Скачати 40.57 Kb.
Дата конвертації24.04.2016
Розмір40.57 Kb.
Тема Українська витинанка
Витина́нки (від українського слова — «витинати» — «вирізувати») — вид давнього слов'янського, зокрема українського народного декоративного мистецтва. Включає сюжетні та орнаментальні прикраси житла — ажурні, силуетні тощо. Виготовляється за допомогою ножиць, ножа, сокирки тощо знарядь. Матеріалом для витинанок є папір (білий або кольоровий), дерево, рослинні заготовки. Використовують витинанки для прикрашання приміщення (хати) — стін, вікон, полиць, коминів, печей. Витинанки застосовують як у побуті, так і перед релігійними чи світськими святами.
Історія витинанкиhttp://garbuz.org.ua/sites/default/files/styles/medium/public/images/20132004233151_0.jpg?itok=xz7blnxr

Традиції витинання на території України віднаходять зокрема у трипільській кераміці.

Українські народні паперові витинанки, як прикраси сільських хат, з'являються у середині XIX ст.

Прадідом сучасної витинанки стали кустодії. Це були підкладки для печаток. До винайдення паперу кустодії робилися зі шкіри і висіли біля документів-грамот на міцних шнурках. Виготовляли їх у формі квадрата, круга, краї якого обов'язково виступали на декілька сантиметрів з-під печатки, щоб оберігати її від пошкоджень. Паперові кустодії (XVII-XVIII ст.) теж вирізалися з виступаючим краєм, їх прикрашали ажурними прорізями, а середина лишалася цілою для відтиску. Для їх витинання папір згортався в декілька разів так, як і сучасна витинанка. Тому і вважаються кустодії своєрідними прототипами українських витинанок. Авторами кустодій були писарі сотенних, полкових та Генеральних канцелярій, а географія їх розповсюдження була досить широкою: Київ, Вінниця, Львів, Батурин, Кам'янець-Подільський. Коли ж папір став значно дешевшим, то кустодії почали виготовляти з нього.

З цього часу витинанка входить у більш частий вжиток і простих селян. Нею прикрашали хати знадвору, вінка, сволоки, печі, а особливо ванкір-перехід з "курної" хати до "мальованої". Витинанку часто використовували поряд з розписом, а іноді і замінювали нею останній, адже це було зручно, коли треба було білити хату. На жаль, саме через цю причину ми рідко можемо бачити в музеях стару автентичну витинанку, адже її життя було надзвичано коротке-рік чи два.http://garbuz.org.ua/sites/default/files/styles/medium/public/images/20132004233152_0.jpg?itok=kfr5boc5

Витинанки кожного регіону різнились орнаментами та зображеннями, так витинанки західних областей розмиті та дрібно орнаментовані, як і писанки та рушники цих земель. Найбільш поширеними витинанки були на Поділлі, Подніпров'ї та Прикарпатті. На Подніпров'ї вони часто доповнювали хатні розписи.

Для Поділля властиві два типи розташування витинанок на стінах — шпалерний і килимовий. На Прикарпатті їх наліплювали поздовжніми стрічками попід стелею, по сволоку, навколо вікон. Витинанки побутували у поєднанні зі шкіряними прикрасами, настінними розписами, вишивками, збагачуючи свої форми й орнаментальні мотиви. Подільські витинанки продовжують величність і монументальність народних килимів, гончарних розписів, вишивок краю.

Витинанки Дніпропетровщини перегукуються з петриківським розписом, особливо сюжетами і більш схожі на картини-аплікації.

Витинанки, як і мальовки, мали стійку композиційну структуру. Основним мотивом петриківської витинанки є «дерево життя». До різновидів мотиву «дерева» відносяться декілька квіткових композицій: гілка («галузка»), «суцвіття» («китиця»), «букет», «вазон», «квітка». Рідше зустрічаються жанрові композиції, до яких входять стилізовані зображення людей і тварин. Вирізані з кольорового паперу витинанки наклеювали на стіну, дотримуючись традиційних правил розміщення в інтер’єрі: “широка домінуюча лиштва вздовж сволока стелі та вузенькі бігунці по слижах і карнизах комина печі. Кульмінація інтер’єру – розписана піч із символічним деревом життя”.http://garbuz.org.ua/sites/default/files/styles/medium/public/images/20132004233152.jpg?itok=x9v-cc65

За технологічними та художніми особливостями витинанки поділяються на:



  • ажурні — виготовляються з одного аркуша паперу, зображення міститься у прорізах;

  • силуетнізображення виступає силуетом;

  • одинарні — виготовляються з одного аркуша паперу;

  • складні — аплікаційні з кількох аркушів паперу, тому майже завжди багатоколірні.

За технікою виготовлення і способом подачі зображення складні витинанки поділяються на складені (великомаштабні твори, зображення яких утворені з окремих елементів, складених поряд один з одним, гармонійно поєднаних між собою в єдине ціле) і накладні (накладні одна на одну «гіркою»).

За формою витинанки можуть бути різноманітними й нагадувати кола, ромби, квадрати, овали, смужки, і навіть утворювати складні сюжетні композиції.



Витинанки бувають таких груп:

  • фігуркисилуетні витинанки, витяті за контуром;

  • розетки — ажурні витинанки, що складаються з розеток, зірок, ромбів, квадратів (усі одинарні) та накладних «сонечок»;

  • деревасюжетно-декоративні витинанки, будуються відносно вертикальної осі: дерево, дерево з пташками, гілка, букет, вазон і под.;

  • стрічки — з однобічною або двобічною композицією орнаменту;

  • шпалери — витинанки, які складаються з таких типів композиційної структури: центральна, рядова, сітчаста, вільне заповнення;

  • фіранки — рід паперових прикрас, як ускладнений варіант одинарних стрічкових витинанок;

  • ігранки — витинанки з яскраво вираженим декоративним і тематичним характером; виставочні витинанки — це тематичні твори, пристосовані для експонування на виставках та оздоблення поліграфічної продукції.

Але на скільки б не були різними витинанки в різних куточках нашої країни, все ж вони вражають притаманним українському народному мистецтву колоритом, традиційністю у виконанні та використанні самих оздоблень.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка