Творчий портрет дена брауна



Скачати 75.95 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір75.95 Kb.


Маріанна Пещанська,

кафедра видавничої справи та редагування

Інституту філології та масових комунікацій

Університету «Україна» (Київ), 4 курс
ТВОРЧИЙ ПОРТРЕТ ДЕНА БРАУНА

Якщо думки дійсно впливають на матеріальний світ, то ми мусимо бути дуже обережними у своїх думках. Руйнівні думки теж мають вплив, а ми знаємо, що руйнувати – набагато легше, аніж творити.
«Утрачений символ»

Ден Браун
Ден Браун народився 22 червня 1964 року в Нью-Гемпширі (США) в родині професора математики і музиканта. Браун закінчив академію Філіпс-Екзетер, де його батько викладав математику, а також до виходу на пенсію 1982 року укладав підручники та посібники. Мати і батько Брауна були музикантами, мати працювала органістом у церкві. Сім'я належала до Єпископальної церкви США. Після закінчення навчання в коледжі Ден Браун зробив ставку на музичній кар'єрі як автор пісень, музикант і виконавець. Браун випустив кілька компакт-дисків (CD) із записами своїх пісень. 1991 року він переїхав до Голлівуду, де заробляв на життя викладанням у початковій школі Беверлі Хіллз.

1993 року Ден Браун разом із родиною повернувся до Нью-Гемпшира і став викладати англійську мову в Філіпс-Екзетера. Бліс Браун, дружина Дена  художник і мистецтвознавець, допомагає Брауну в його наукових дослідженнях. Вона супроводжує його в поїздках і дослідницьких подорожах. У 1995 році результатом спільної роботи подружжя стала книга-бестселер «187 чоловіків, від яких варто триматися подалі: путівник для романтично фрустрованих жінок».

У 1998 році Браун, уже давно зацікавлений філософією, історією релігій, криптографією і таємними товариствами, опублікував свій перший роман-трилер «Цифрова фортеця», що став бестселером. Роман досліджує тонку грань між цивільною свободою і національною безпекою і розповідає про роботу секретного підрозділу  агентства національної безпеки.

Наступні твори Брауна створювалися на поєднанні жанрів трилера, інтелектуального детективу, роману-загадки. У 2000 році вийшов інтелектуальний детектив «Ангели і демони». Потім, у 2001 році вийшов трилер «Точка брехні», що розповідає про складні аспекти моральності в політиці та вплив на національну безпеку.

У 2003 році пригоди професора Роберта Ленгдона з «Ангелів і демонів» було продовжено романом «Код да Вінчі», й у перший же день було продано 6 тисяч примірників, а загальний світовий тираж бестселерів Дена Брауна, перекладених 40 мовами, наближається до 81 мільйона примірників.

У травні 2006 року вийшла екранізація роману «Код да Вінчі», а 2009 року  екранізація роману «Ангели і демони».

У вересні 2009 року опубліковано роман «Утрачений символ» («The Lost Symbol»), який відкриває завісу таємниці над масонським минулим Америки. У перший же день продажів було розкуплено понад мільйон примірників книги.

Отже, бібліографія творів Дена Брауна:



  1. 1998 — Цифрова фортеця;

  2. 2000 — Янголи та демони;

  3. 2001 — Точка брехні;

  4. 2003 — Код да Вінчі;

  5. 2009 — Утрачений символ.

Моє знайомство з Деном Брауном розпочалося з книги «Точка брехні». Захопило одразу. Взагалі, рідко трапляється, коли мене може зацікавити політика. Це мають бути тільки найважливіші події, які просто не можна не знати. Тож, було дивно, що твір про політичні інтриги та передвиборчі перегони може мене так захопити. Однак, «Точка брехні»  роман, події якого просто затягують із карколомною швидкістю та силою.

Це історія однієї великомасштабної містифікації, зробленої на загальнодержавному рівні. Головну героїню, Рейчел Секстон, яка працює у Національному Розвідувальному Управлінні США, запрошує до себе президент країни (при тому, що її батько – його опонент на майбутніх виборах). Після невеликої розмови, за його наказом молоду жінку переправляють в Арктику у дослідницький центр НАСА, хоча спочатку вона й не знає, для чого. Як виявляється, там майже усе готове до повідомлення усій країні про унікальний уламок метеорита, знайдений НАСА, а ця структура останнім часом показувала себе майже виключно з негативної сторони (громадськість не підтримувала цю організацію, вважаючи її фінансування марнуванням коштів, зокрема державних). Від Рейчел президент вимагає сповістити про цю знахідку працівників Білого дому. Однак, попри всі докази справжності метеорита у вчених поступово виникають деякі сумніви, які їм і доводиться підтверджувати, нерідко ціною власного життя. Звичайно, для головних героїв все закінчується добре, хоча, наразі, не обійшлося без жертв – як людських, так і політичних.

Якщо говорити про форму викладу «Точки брехні», то це справді гостросюжетний роман. Усі події вміщуються у 24 години. Ден Браун намагається всі свої романи будувати за такою схемою. Перебіг сюжету досить стрімкий, інтрига з кожною сторінкою зростає. Вражає опис дійових осіб. Це не схематичні маріонетки, а живі люди, які, попри участь у подіях роману, мають кожен свою історію. Червоною ниткою проходить через увесь твір напружена спецназівсько-шпигунська та дослідницька атмосфера. Автор не дає сумувати, не відпускає від себе. Читаючи діалоги, ви дізнаєтеся, як можна прослухати телефон, проникнути у приміщення за допомогою механізму-комара. Відчувається неабияка обізнаність автора у цій темі. Це не просто вигадка. Це міркування, які за основу мають наукове підґрунтя.

Життєва істина  «все тайное становится явным»  працює. Ще раз переконуємось у цьому, дочитавши роман до кінця. Світ все одно дізнався правду про махінації НАСА.

Ще один роман, якому просто неможливо не приділити увагу – це «Код да Вінчі». Якщо в «Точці брехні» автор не затягує з поясненнями незрозумілостей, то в другому романі читач напружено намагається зрозуміти суть самостійно; прагне розібратися в усіх тих закодованих словах та символах. Декілька слів про сам детектив.

Роберт Ленгдон, професор релігійної симвології Гарвардського університету, намагається розкрити вбивство куратора Лувру Жака Соньєра. Онука Соньєра, криптограф Софі Неве, допомагає Ленгдону знайти убивцю діда. Разом їм вдається розгадати низку закодованих таємниць, підказки до яких заховані у творах Леонардо да Вінчі.

Загадки, часто зашифровані у ребуси та анаграми, приводять героїв до таємного братства «Пріорат Сіону», яке віками оберігало таємні документи про життя Ісуса Христа, що могли докорінно змінити історію церкви. Через це на хранителів інформації полює католицька організація «Опус Деї» та таємничий Учитель. Роберту та Софі вдається розгадати всі загадки, знайти справжнього вбивцю та інформацію, приховану «Пріоратом Сіону».

Сюжетна лінія роману «Код да Вінчі» розкручується навколо положення про те, що Ісус Христос до своєї смерті ймовірно поєднався шлюбом із Марією Магдалиною і та народила йому дитину  дівчинку, яка була названа Сарою. Після того, як Ісус був розіпнутий на хресті, Йосип Ариматейський (відома з канонічних Євангелій особа) допоміг Марії Магдалині утекти до Франції. Відтак, родинна лінія Христа упродовж усіх століть існувала й продовжувалася до наших днів. Більше того, сімейство Христа безпосередньо пов'язане з французькою королівською династією Меровінгів, бо ж Сара стала родоначальницею королівської династії Меровінгів. Меровінги, зважаючи на своє шляхетне походження, змушені були жити під захистом таємного товариства, відомого під назвою «Пріорат Сіону».

Та все ж, тлом сюжетної лінії є власне сам Леонардо да Вінчі. Його незрима присутність відчувається на всьому текстовому просторі роману. Так, за драматургією роману Леонардо здійснив величезний вплив на життя Жака Соньєра, з убивства якого, власне, й починається «Код та Вінчі». Для того, аби дати ключ до таємниці, яку належить розгадати його онуці Софі Нево  головній героїні роману, яка й вимальовується як сучасний нащадок Ісуса Христа й Марії Магдалини,  Соньєр використовує декілька творінь великого художника: наприклад, «Мону Лізу» та «Мадонну в гроті». Але головне смислове навантаження лягає на Леонардову фреску «Таємна вечеря». Ден Браун фокусує в романі увагу читачів на деяких символічних елементах славнозвісної «Таємної вечері» Леонардо да Вінчі, зауважуючи, що художник зашифрував у своєму шедеврі великий секрет. Не вдаючись тут у всі деталі, зазначу, що акцент зосереджується на фігурі праворуч від Ісуса (для глядача вона знаходиться зліва). Говориться, що ця фігура не є апостолом Іоанном, як традиційно вважається, а є якоюсь жінкою. На ній одяг, колір якого контрастує з одягом Христа, вона нахилена у протилежний бік від Ісуса, який сидить по центру фрески. Простір між цією жіночою фігурою й Ісусом має форму букви V, а самі фігури утворюють букву М. Звичайно ж, Леонардо інколи любив додавати жіночі риси чоловічим фігурам і особам. Наприклад, при уважному спогляданні зображення Іоанна Хрестителя можна припустити, що він наділений рисами гермафродита з блідою безволосою шкірою.

На картині «Таємна вечеря» Ісус і Іоанн (жінка) відхилилися в протилежні сторони, утворюючи між собою простір у вигляді букви V, а контури їхніх тіл утворюють букву М. Подібне незвичне розміщення фігур, одна з яких має виразні жіночі риси, містить натяк на те, що це не Іоанн, а Марія Магдалина, а знак V  символ священного жіночого начала. Буква М, згідно з їхньою гіпотезою, означає ім'я  Марія Магдалина. Інакше кажучи, через твори Леонардо да Вінчі Ден Браун відстоює головну ідею свого роману: Ісус був у близьких подружніх стосунках із Марією Магдалиною…



Відгуки у пресі про книгу. Книга Дена Брауна принесла письменнику світовий успіх. «Код да Вінчі» було визнано книгою 2004 року. Книга отримала чимало схвальних відгуків. Газета «Publishing News» навала книгу «добре написаною, мистецьки заплутаною павутиною таємниць та інтриг». Газета «New York Times» у рецензії на книгу обмежилася лише одним словом: «Вау!». «Review of Books» назвало книгу «розумною та захопливою». Газета «USA today» назвала книгу світовим мегабестселером, який надихнув багатьох читачів. Британська газета «Sunday Times» сказала, що книга «достатньо інтелектуальна для шукачів головоломок і загадок, однак не переобтяжує мозок».

Фахова критика не сприйняла твір Дена Брауна «Код да Вінчі» настільки добре, піддаючи сумнівам факти та інформацію, наведені автором. Роман отримав чимало критики з боку літераторів. Автору закинули нестачу письменницького таланту та стереотипне відтворення французів і британців. Письменник Стівен Кінг назвав книгу бездарною. Салман Рушді сказав про «Код да Вінчі»: «Навіть не запитуйте мене про «Код да Вінчі». Ця книга настільки погана, що ганьбить решту поганих книг». Стівен Фрай сказав про книгу: «Я ненавиджу всі ті книги про Святий Грааль, Масонів та католицькі змови. Я хочу сказати, що є набагато більше цікавого в мистецтві та архітектурі. Книга грає на найгіршому в людстві, це бажання думати погано про наше минуле та бажання почувати себе вищим за це у дурнуватий спосіб». Ентоні Лейн, репортер газети «The New Yorker», назвав «Код да Вінчі» «абсолютним сміттям» і «грубим падінням стилю». Лінгвіст Джефрі Пуллум назвав Брауна «найгіршим письменником в історії літератури», додавши: «Браун пише не просто погано; це незграбно, бездумно, майже геніально погано». Роджер Іберт відізвався про книгу, як про «халтурно написаний твір», хоча додав: «однак, із інтригуючим сюжетом».
***

Книгу Дена Брауна «Код да Вінчі» вважають художнім, а не історичним твором. Баталії щодо її змісту продовжуються донині. А все через те, що Ден Браун уміло презентує свій витвір та заохочує до читання, наводячи у вступі інформацію про те, що «всі мистецькі роботи, скульптури, документи… і таємні ритуали у романі є точними». Говорячи протягом твору загадками та ребусами, Браун тримає чатача до кінця, підштовхуючи до самого ядра, до розгадки.

Як бачимо, в основі його романів  сюжет про пошуки скарбів, події яких розвиваються упродовж 24 годин, а головною відмінною рисою його творів є мотиви криптографії, ключів, символів, кодів і теорій конспірації. До мотивів, що повторюються, варто також віднести історичні та релігійні мотиви.

І хоча багато хто сприймає його книжки як антихристиянські, сам автор на своєму сайті стверджує, що він знаходиться в «постійному духовному пошуку», а його твори, зокрема «Код да Вінчі», можуть послужити позитивним каталізатором для роздумів про питання віри.





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка