Творчий музей-проект „ Для чого вклонятися образу хліба? “ План



Скачати 207.26 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір207.26 Kb.
Наталія Миколаївна Діденко,

вчитель української мови СЗШ № 256 м.Києва



Творчий музей-проект „ Для чого вклонятися образу хліба? “

План

    1. Створення карти відвіданих музеїв.

    2. Проведення екскурсій.

    3. Оформлення презентацій.

    4. Робота над проблемним запитанням.

    5. Робота дослідницьких груп .

    6. Інтерв’ю кореспондентів літстудії “ Отава “.

    7. Популяризація теми проекту серед молодших класів. Бесіди, ігри.

    8. Виставка художніх та літературних творів на дану тему.

    9. Очікувані результати.

    10. Шкільне свято „ Хліб золотіє на стеблині “ – як результат проектної роботи.

    11. Висновок.



Учасники проекту:

1. Учні 5-11 класів.

2. Учителі.

3. Співробітники музеїв.

4. Гуртківці літературної студії.

5. Члени гуртка „ Юний музеєзнавець та екскурсовод “.



Проблемне запитання: „ Для чого вклонятися образу хліба? “
Мета: довести актуальність теми із застосуванням прийомів та методів музейної педагогіки; розкрити значимість історії розвитку хліборобства в Україні; вказати на трагічні сторінки історії, пов’язані з хлібом; виховувати дбайливе ставлення до хліба, пошану й повагу до праці хліборобів; прищеплювати любов до рідного краю; плекати почуття патріотизму; збагачувати й уточнювати словниковий запас; розвивати артистичні здібності, удосконалювати майстерність майбутніх професії екскурсоводів.

Робота над проектом
На початку проекту були сформовані дослідницькі групи, які вивчали проблемне питання. Учні об’єдналися в робочі групи музеєзнавців, екскурсоводів, народознавців, літературознавців, кореспондентів періодичного шкільного видання, популяризаторів проекту, фотокореспондентів.

Учасники проекту склали карту відвіданих музеїв, на якій було позначено Національний Меморіальний музей голодомору, Музей хліба, Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Музей народної архітектури та побуту НАН України, а також також місцева пекарня та шкільна їдальня. Учні відвідали музеї, зробили висновки, результати екскурсій знайшли відображення в творчих роботах, презентаціях, були зроблені відеозаписи, а також фотороботи.



Дослідницькі групи досліджували історію виникнення землеробства в Україні, започаткування випікання хліба. Група народознавців досліджувала обряди, звичаї, традиції нашого народу, пов’язані з хлібом. Кореспонденти шкільної газети взяли інтерв’ю в пекарів, вчителя біології, працівників музею, учнів. Літературознавці аналізували художні твори, пов’язані з проблемою, найбільшу увагу було зосереджено на творах, що висвітлюють голодомор в Україні.

Було організовано літературні читання, конкурси художніх творів, інсценізації. Діти писали відгуки, складали вірші. Сумлінно попрацювала група, що досліджувала біологічний та хімічний склад хліба. Цікавим виявився конкурс на кращий рецепт хліба. Старшокласники провели роботу з молодшими школярами: розповіли про походження, значимість хліба в цікавій ігровій формі; демонструвалися мультфільми.

Як підсумок проектної роботи провели свято „ Хліб золотіє на стеблині “. Зробили висновки .


Сценарій шкільного свята
Хліб золотіє на стеблині “ – як підсумку проектної роботи

Для чого вклонятися образу хліба?“


Мета: виховувати дбайливе ставлення до хліба, повагу до праці хліборобів, прищеплювати любов до рідного краю, вивчати трагічні сторінки вітчизняної історії; плекати почуття патріотизму; збагачувати словниковий запас, розвивати артистичні здібності.

Обладнання: фотоілюстрації про хліб та хлібні страви, процеси, пов’язані з висіванням, обробітком і збиранням злакових культур; колоски, калина, коровай, вишивані рушники, аудіозаписи, мультимедійний супровід.

Учасники свята: групи музеєзнавців та екскурсоводів, народознавців, літературознавців, кореспондентів періодичного видання „ Отава “.
Перебіг заходу

Ведучий. Ми раді вас вітати в цій світлиці

І дарувати хліб із золота-пшениці,

Щоб хліб святий у всіх був на столі,

Щасливі були люди в місті й у селі.



Ведуча. Серця в нас сповнені любов’ю, миром,

Нехай же зустріч наша буде щира.



Учнівський вокальний гурт виконує пісню „ Зеленеє жито, зелене…“
Ведучий. Дозвольте відкрити шкільне свято „ Хліб золотіє на стеблині “ і привітати гостей, організаторів та учасників. Подяка всім, хто брав участь у проекті „ Для чого вклонятися образу хліба ?“


Ведуча. Давайте пригадаємо з чого розпочинався наш проект. Увага на екран!

На екрані - відеозаписи фрагментів виконання проекту.
Ведучий. Ми дізнаємося про походження хліба, з’ясуємо його значення в житті людини. Отож перше своє запитання адресую всім присутнім: звідки походить і що означає слово хліб? Наші дослідники добре попрацювали, тож Ганнуся може розповісти про етимологію (походження) слова.
Ведуча. Так, Артеме! Слово хліб походить від давньогрецького хлебанос. Так у Стародавній Греції називали глиняні горшки, у яких пекли хліб.
Ведучий. „ Земля на зерняткові стоїть…“ Так кажуть у народі, бо на колосках споконвіку трималася людська доля, саме людське існування. Сотні тисяч слів у нашій мові, одні з’являються, інші зникають, а є слова вічні: це мати, Батьківщина, хліб.
Ведуча. У всі часи слово хліб люди вимовляли шанобливо, бо він – основа людського життя. А коли і як з’явився він на землі, як люди навчилися вирощувати це диво?
Ведучий. Колись у давнину синові царя Єлівсина юному Триптолему богиня родючості та хліборобства Деметра дала насіння пшениці й наказала висіяти його. Він перший на землі зорав поле й кинув у ріллю золоте зерно. А потім за велінням богині на колісниці, запряженій крилатими кіньми, проїхав усі країни й навчив людей вирощувати хліб. Відтоді з’явилися хлібороби.
Ведуча. Я знаю: це легенда. А як же насправді зачиналося хліборобство? Хто вперше почав випікати хліб? У всіх кінцях світу вчені-археологи знаходили стародавні стоянки первісних людей. І скрізь було зерно. У країнах Сходу – рис, у Південній Америці – кукурудза… Коли ж людина відкрила злакові рослини?
Ведучий. Запитаймо в наших дослідників. Запрошуємо їх до слова.
Виконується пантоміма. Звучить голос ведучої-дослідниці
Ведуча-дослідниця. Було це дуже давно. … У закіптюженому склепінні печери полум’я освітило похмуре обличчя хранительки вогню – старійшини племені. Чоловіки вкотре повернулися з полювання ні з чим. Невдача за невдачею переслідували плем’я. На світанку старійшина сама вирушила шукати їжу. Поблизу стоянки всі їстівні корінці було зібрано. Довелося йти далеко. Зупинилась у видолинку, по якому протікав струмок. Але й там не було нічого. І раптом побачила незнайомі рослини. На їхніх стеблах погойдувалися колоски. Що в них? Жінка схилилася над рослиною, на долоню впали золотисті зерна. Вона кинула кілька до рота, розжувала. Це - харч! Ось де порятунок!... З того часу, хоч би які злакові рослини відкривала людина, знахідка виявлялася щасливою й корисною. Борошнисті зерна давали відчуття ситості, допомагали пережити тяжку зиму.

Ведучий-дослідник. Зарості рослин-годівниць траплялися нечасто. А вирощувати їх не вміли. Як же цього навчилися?

…Поранений мисливець присів край дороги. Біля стежки зеленів паросток хлібної рослини. Неподалік – ще один. „ Де вони тут узялися ? “ – подумав мисливець. – Може, виросли з покинутих збирачами зернин? “ Він вважав, що рослини пробуджуються до життя з волі богів, думка, що промайнула в голові, не давала спокою… Наступного ранку він роздобув трохи насіння й розкидав його у відлюдній місцині на галявині. Минуло кілька днів, паростків не було. Мисливець уже й не сподівався, що вони з’являться…

Та ось три зернини проросли. Ті, що потрапили в м’яку, розпушену землю. „Ось воно що! ’ – зметикував мисливець. Він розпушив ділянку палицею, розкидав насіння. Що вийде?

Цього разу проросли всі зерна. Сталося диво! Хліб скорився людині, виріс там, де вона захотіла!

Так хлібне зернятко прив’язало людину до землі. Вона вже не блукала лісами в пошуках їжі, а осідала біля хлібного поля – пшеничного, рисового, житнього чи ячмінного.

Ведучий-дослідник. Випікати хліб первісні люди ще не вміли. Та якось… Важкі хмари облягли небо, пішов дощ. Хлібороби повернулися з поля рано. Жінки заходилися варити борошняну юшку. А готували її з розтертого каменями зерна. Однак жінка, поспішаючи, розлила його на розпечений камінь. Густа юшка, потрапивши на камінь, перестала розтікатися, стала коржем. „ Згоріло зерно!“ – подумала вона. Але ж кожна жменька борошна була така дорога. До того ж від маленького плаского кружальця так принадно пахло. Треба покуштувати! Жінка відщипнула шматочок. Смачно! Запропонувала чоловікам – сподобалося.. Тоді, з острахом позираючи на розпечений камінь, вона вирішила повторити те, що вийшло випадково…
Ведучий. Дякуємо за таку цікаву та оригінальну розповідь. А чи знаєш ти, Ганнусю, що під час розкопок стародавніх поселень учені-археологи багато разів знаходили камені – деки, на яких колись випікали хліб – круглі як сонце коржі. Учені засвідчують, що було це в мезоліті, тобто в середині кам’яного віку. Звідти й бере початок слово хліб, таке дороге для нас сьогодні.
Ведуча. Артеме, а я знаю, що за 5-6 тисяч років до нашої ери людина винайшла кам’яну зернотерку, почала розмелювати злаки й випікати на розжареному камінні плескачі, коржі, балабушки.
Ведучий. Відтоді, мабуть, і запахло на нашій землі свіжоспеченим хлібом…
Ведуча. Пахне сьогодні хлібом і в нас! Він почесний наш гість. Артеме, а давай-но звернемося до наших юних музеєзнавців, які побували в музеї хліба і, впевнена, можуть багато розповісти нам цікавого.
Презентація «Музей Хліба».

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%D1%85%D0%BB%D1%96%D0%B1%D0%B0_(%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2)

Ведуча. Тяжко діставався хліб насущний у давнину. Згадаймо Шевченкове: „А я стою похилившись, думу гадаю, як то тяжко той насущний люди заробляють “.
Ведучий. „За всіх часів і в усіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Його присутність народжувала поетів і мислителів, сприяла появі пісень і дум, продовжувала родовід, і навпаки – коли він зникав, неодмінно приходило лихо “. Так писав відомий дослідник-народознавець Василь Скуратівський.
Виконується фрагмент „ Реквієма “ В.А.Моцарта.
Голос зі сцени. Не звільняється пам’ять,

Відлунює знову роками.

Я зітхну…Запалю обгорілу свічу.

Помічаю: не замки-твердині, не храми –

Скам’янілий чорнозем – потріскані стіни - плачу.

Піднялись, озиваються в десятиліттях

З далини, аж немов з кам’яної гори

Надійшли. Придивляюсь:

„ Вкраїна, двадцяте століття “.

І не рік, а криваве клеймо: „ Тридцять три “.


1-й голос. Святий Боже, Святий кріпкий!
Чоловічий голос (суворо). В мундирах із зорями на чолах…
2-й голос. Святий Безсмертний, помилуй нас!
Чоловічий голос. Роздирають села, палять.
3-й голос. Царю Небесний, Утішителю, Душе істини…
Чоловічий голос. Витолочують душі і ниви.
4-й голос. Сукровище благих…
Чоловічий голос. Виривають з уст цілушки хліба.
1-й голос. Прийди, і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни…
Чоловічий голос. Викидають трупи крізь розкриті двері.
2-й голос. І спаси, Боже, душі наші…
3-й голос. Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний!
Чоловік. Повісили на голім дереві.
Жінка. О-о-о! На яблуні розіп’яли.
4-й голос. Помилуй нас…
Жінка. І на Судний день піде без тіла!
Чоловік. Немовлята гинуть на дорогах.
1-й голос. Хліб наш насущний…
Жінка. Хліба дай їм, хліба, хліба, хліба!!!
2-й голос. Дай нам сьогодні…
Чоловік. Трупами вкривається земля.
Жінка. Моя дитина плаче.
Чоловік. Хай плаче.
Жінка. Ой, вона вмирає…
1-й голос. Упокой, Господи, душі рабів твоїх…
2-й голос. І сотвори їм…
3-й голос. Вічную пам’ять.
Усі. Вічную пам’ять.
Ведуча. Ці слова про мільйони українців, які загинули мученицькою смертю.
Ведучий. В Києві не так давно відкрився Національний Меморіальний музей голодомору. Наші екскурсоводи хочуть розповісти вам про це.
Презентація «Національний Меморіальний музей голодомору».
Ведучий. У наших предків хліб завжди символізував добробут, гостинність господарів, сприяв продовженню роду. Шматочки чи крихти хліба не викидали, а віддавали птиці, тваринам. Хліб, який упав, слід було підняти, очистити, поцілувати і з’їсти, а при зберіганні хліб має лежати так, як саджали його в піч, - перевернутий хліб вважався поганим знаком.
Ведуча. Здавна вірячи у магічну силу хліба, його прикріплювали до хомута або клали між дерев’яними держаками – це було запорукою доброго врожаю.
Ведучий. До всіх, хто сидить в цьому залі, звертається учень словами поета Бориса Олійника „ На захист хліба “.
Учень читає вірш Б.Олійника „В оборону хліба “.

Юначе мій, чиєїсь мами сину.

Зодягнений на джинсовий мотив, —

Я аж завмер, коли ти… півхлібини

«В дев’ятку» натреновано вгатив!

Солоним потом заливає спину…

Футбол, як бачиш, - не солодка гра!

Перепочинь, та поговорим, сину.

Бо є про що. І вже давно пора.

Я просто, не домішуючи меду,

Скажу: коли ти замахнувсь ривком

Ударить хліб, твоя весела кеда

Мені під серце влучила носком.

Ти вдарив так, що потемніло в оці.

І по державні крайні рубежі

У всіх, що пухли в сорок шостім році,

Від жаху похололо у душі.

І у батьків, які на полі ратнім

Ділили хліб, мов долю у бою,

Відкрилися старі солдатські рани

І заболіли в смерті на краю.

І в матерів, коли ти через луки

Котив хлібину, як футбольний м’яч,

Так застогнали, затужили руки,

Немов по них ти потоптавсь навскач.

Бо всі ми з хліба виростали, сину,

Із праці, себто - чуда із чудес, -

Яка нас охрестила на людину.

Піднявши з чотирьох до піднебес.

Нас кликав хліб на добре, чесне діло,

До братнього, трудящого коша.

Ми в нім шануємо не тільки тіло,

У нім — народна світиться душа.

І я тобі сказати чесно мушу:

Ти можеш лущить м’яч, немов горох,

Але коли вже замахнувсь на душу, —

Дивись, щоб не спіткнувсь… на чотирьох!

Ведучий. Почесне місце посідає хліб у звичаях і обрядах українців. Він символізує гостинність, доброзичливість, щирість нашого народу.
Ведуча. Як ти гадаєш, Артеме, мабуть, жоден обряд не обходився без хліба?
Ведучий. Звичайно, хліб був мірилом життя, культури. Народжувалася дитина – йшли з хлібом; виряджали в далеку дорогу – мати загортала в рушник житній окраєць;справляли весілля – пекли коровай; ішли на поминки – несли з собою паляничку; в новозбудовану хату теж неодмінно приходили з хлібом; дорогих гостей зустрічали хлібом-сіллю.
Ведуча. Селяни вірили в магічну силу хліба. Хліб таїть у собі тепло серця й душі, тепло сонця. Ясний, мудрий, вічний, святий. То все – хліб.
Звучить пісня. Сл. Балачана, муз. М.Купріна „ Хліб – всьому голова “.

На весняній зорі роси чисті і сині,

Сонця край золотий спраглу землю торка.

Батько став на поріг і напучує сина,

На лани виряджа перший раз юнака:

- Пам’ятай, мій синок, щирі й мудрі слова:

- «Хліб — всьому голова, хліб — всьому голова».

- Син за батьком долав хліборобську дорогу,

- Та війна почалась, і затьмарився світ.

І пішов він в боях здобувать перемогу,

Несучи по землі той святий заповіт:

- Пам’ятай, мій синок, щирі й мудрі слова:

- «Хліб - всьому голова, хліб ~ всьому голова».

Але сталась біда на землі незнайомій

У запеклім бою на солдатській путі.

Свою пайку віддав він солдату другому,

А в село написав у трикутнім листі:

- Пам’ятай, мій синок, щирі й мудрі слова:

«Хліб - всьому голова, хліб - всьому голова».

На весняній зорі роси чисті і сині,

В полі трактор гуде, лине пісня дзвінка.

Край порога стоїть син загиблого сина

Й ніжно так промовля до свого малюка:

— Пам’ятай, мій синок, щирі й мудрі слова:

«Хліб — всьому голова, хліб — всьому голова».

(Переклад з російської Р. Терещенка).

Учень. Хліб! Люди завжди говорять про нього зі щирою повагою, беруть до рук трепетно й урочисто.

Як пахне хліб,

Як тепло пахне хліб!

Любов’ю трударів,

І радістю земною,

І сонцем, що всміхається весною,

І щастям наших діб

Духмяно пахне хліб.

Пахне хлібом трава,

Що купала мене з дитяти.

Пахнуть хлібом слова,

Що мене їх навчила мати.

Пахне хлібом терпка

Пісня батькової стодоли.

Пахне хлібом рука,

Що водила мене до школи.

Пахне хлібом маля,

Що любов його народила.

Пахне хлібом земля,

Що дала мені сонця і крила.


Ведуча. Ти знаєш, так особливо пахне хліб тільки в нас.

Ведучий. Дійсно, не даремно ж стільки обрядів знали українці, і до кожного пекли свій особливий хліб. Ось хоча б обряд Калити, ти знаєш щось про це?
Ведуча. Я тільки знаю, що випікали великий корж із діркою всередині, мабуть, смачний?
Ведучий. Я для тебе і для всіх глядачів приготував сюрприз. Ти зараз зможеш побачити, як відбувалося таке дійство.
Обряд кусання калити
Ведуча. Хліборобам до ніг

Найдорожчий постелемо килим,

Хай по ньому несуть коровай трударі.

І цей сонячний дар між всіма

По шматочку розділим,

Як ділили турботи і щастя в труді.



Ведучий. Прийміть же цей коровай як символ миру, добробуту і щастя. Нехай шматочок духмяного коровою нагадає кожному з вас про святий обов’язок перед рідною землею, про причетність до споконвічного ремесла дідів та прадідів, до мирної місії хлібодара – творця добробуту і щастя!
Ведуча. Хліб! У пошані до нього

Схилимо низько чоло.


Ведучий. Хліб! Це святіше святого,

Сонце, життя і тепло.

Дякуємо всім гостям та учасникам проекту, артистам, особлива подяка автору проекту. ( Запрошують на сцену ).
Ведуча. Всім, всім, хто взяв участь в організації цього свята.
Ведучий. А тепер дозвольте засіяти пшеничним зерном. Воно посіє в серцях добро, шану й повагу до рідної землі.
Засівальники ( промовляють по черзі ).
Сієм щедро, сієм рясно,

Сієм радість, сієм щастя.

Засіваємо світлицю –

Хай росте овес, пшениця,

Хай шумить колосся в полі,

Хай цвіте щаслива доля.


Додаток
Віртуальна екскурсія в ]Національний музей

«Меморіал пам'яті жертв голодоморів в України»



http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB_%D0%BF%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D1%96_%D0%B6%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B2_%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2_%D0%B2_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96

( Екскурсія супроводжується демонстрацією слайдів)
Перший екскурсовод. Ми хочемо вам розповісти правду про Голодомор. Думаємо, що кожен з нас має відвідати Національний музей «Меморіал пам’яті жертвам голодомору в Україні».
Другий екскурсовод. Упродовж ХХ ст. Україною тричі пройшли голодні мори – у 1921-1922, 1932-1933 та 1946р. Серед найтрагічніших сторінок істоірї українського народу особливе місце займає Голодомор 1932-1933 років. Унаслідок зумисних дій тоталітарного режиму більшовиків упродовж одного року Україна втратила від 3,5 млн. до 6 млн. осіб. Переписи населення, проведені у 1926 та 1937 роках СРСР, зафіксували зменшення народонаселення України на майже 10 млн. осіб.

Перший екскурсовод. На вшанування пам’яті невинно вбитих голодом на схилах Дніпра протягом 2008 року було зведено меморіальний комплекс. Урочисте відкриття Меморіалу було приурочене до 75-их роковин Голодомору

1932-1933р. 22 листопада 2008р. Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні прийняв своїх перших відвідувачів. А 8 липня 2009р. було утворено Державний музей „ Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні. Автором проекту Меморіалу пам’яті жертв голодоморів в Україні є народний художник України Анатолій Гайдамака, архітектором – Юрій Ковальов.


Другий екскурсовод. Листопад, і четверта як прийде субота.

Свою ти свічку запали у знак скорботи.



Перший екскурсовод. А на свічі хрести… хрести…

Їх тут без ліку –

Дорослих душі й дітлахів

Любого віку.


Другий екскурсовод. П’ять пшеничних колосків у руках дівчинки символізують сумнозвісний „ Закон про п’ять колосків “.Якщо спіймають на полі, бодай з трьома колосками – 10 років позбавлення волі, часом і розстріл.


Перший екскурсовод. Не було тоді ні війни, ні посухи, ні потопу, ні моровиці, а була воля одних людей проти інших. Так, це був зумисно підготовлений Голодомор.

Другий екскурсовод. А „ Долі “ Площа є одна, в якій у колі

Двадцять чотири камінці – то „ жорна долі “.


Перший екскурсовод. Зламати, знищити народ була потреба-

Лелек „ Зупинений політ “крізь грати в небо.


Другий екскурсовод. Ті душі стрімко в височінь небес злітають.

Два Ангели їх вічний сон оберігають.


Перший екскурсовод. Відвідавши музей, ми усвідомили, що вся тодішня Україна являла собою величезний цвинтар: загинуло понад 10 млн. осіб, тобто кожний третій з 36-мільйонного населення України – майже вдвічі більше, ніж забрала за чотири роки Друга світова війна.
Другий екскурсовод. Скільки доброго могли б зробити ці люди! А діти?... В чому винні вони?...
Перший екскурсовод. До Зали Пам’яті спустись,

Щоб вдарить в дзвони.

Там „ Книга Пам’яті всіх жертв “,

А їх – мільйони.


Другий екскурсовод. Головною складовою Меморіалу є Зала Пам’яті. Відвідувачі мають можливість вшанувати пам’ять убитих голодом, запаливши лампадку та вдаривши у дзвін. Запалювали свічки і ми.
Перший екскурсовод. У залі розміщена Книга Пам’яті. Кожен бажаючий має можливість отримати інформацію про жертви Голодомору, а також переглянути відеофільми.
Другий екскурсовод. Із Зали Пам’яті відвідувачі Сходами спогадів, де на гранітних плитах розміщені написи очевидців та дослідників Голодомору прямують до Алеї „ Чорної дошки України “. На символічних „ чорних дошках “ викарбовано 14 тисяч населених пунктів, що постраждали у лихоліттях Голодомору.

А ця експозиція хвилює до сліз. Дає відчути атмосферу голодомору.



Перший екскурсовод. Правда про голодомор поступово повертається до пам’яті народу, стає його болем і одночасно, символом незнищенності.
Другий екскурсовод. Працюючи над даним проектом, ми зробили висновок, що відродження України можливе тільки тоді, коли ми повернемо свою історичну пам’ять. Запалімо свічу пам’яті в наших серцях за безвинно закатованих, страчених, заморених голодом.
Презентація віртуальної екскурсії в Народному музеї хліба
( Екскурсія супроводжується демонстрацією слайдів)
Перший екскурсовод. Доброго дня, шановні глядачі!Ми хочемо Вас запросити на віртуальну екскурсію в Народний музей хліба, який розміщений в Національному еколого-натуралістичному центрі учнівської молоді.
Другий екскурсовод. В музеї зібрано понад 2000 експонатів, які розповідають про історію хліба, його значення для людини, походження основних зернових культур ( жита, пшениці, ячменю та ін. )
Перший екскурсовод. Понад 150 красивих короваїв з різних куточків України можна побачити в експозиції «Хліб — усьому голова». Окраса її, національний хліб України — наша пишна українська паляниця з рум'яним гребінцем. А ще тут можна побачити національний хліб Росії, Білорусі, Казахстану, Узбекистану, Туркменистану, Грузії, Вірменії, Киргизстану, Латвії, Литви і навіть Франції та інших держав світу.
Другий екскурсовод. Які надзвичайно красиві можна побачити в музеї короваї. Ну справжні тобі сонцесяйні витвори мистецтва!
Перший екскурсовод. Привернув увагу надзвичайний пекарський витвір – малесенький коровай у вигляді дитячих чобітків. Усі короваї оброблені спеціальною речовиною. Деякі з них зберігаються вже понад 15 років.
Другий екскурсовод. На почесному місці в музеї – сторінка історії, коли українці вмирали з голоду. Тут екскурсантам показують хлібці з голодних

30-х рр. – їх випікали з усього, що вдавалося дістати, як-то з борошна, макухи, висівок чи навіть звичайної трави.


Перший екскурсовод. Є в музеї і особливий буханець, виготовлений за рецептом хліба для блокадного Ленінграда під час війни. У його складі лише половина борошна, та й то дефектного, решта – неїстівні домішки: макуха, солод, целюлоза, висівки, борошняний порох.
Другий екскурсовод. Особливе місце в музеї відведено поетові Т. Г. Шевченку, який тепло писав у своїх творах про хліб, про тяжку працю хлібороба. Гілочка з трьох колосків, перев'язана жовто-блакитною стрічкою, коровай з тризубом — дарунок поетові від юннатів України.
Перший екскурсовод. Працівники музею, як ми дізналися, дуже часто їздять селами України і збирають зразки випічки.
Другий екскурсовод. У Музеї хліба відображена велика роль українських вчених селекціонерів — академіків: В. М. Ремесла, В. Я. Юр'єва, Ф. Г. Кириченка та багатьох інших. В. М. Ремеслo, колишній директор Миронівського науково-дослідного інституту пшениці ім. академіка В. М. Ремесла, вивів сорти пшениці «Миронівська 264», «Миронівська 808», «Миронівська 10», «Ювілейна» та багато інших, які за рівнем врожайності перевершували сорти, запроваджені доти у виробництво.

Перший екскурсовод. Видатний вчений К.А.Тимірязєв говорив: «Шматок добре випеченого хліба становить один з величних винаходів людського розуму». Тисячоліттями люди вирощували зерно, отримували борошно і випікали хліб. З ним вони пов'язували надію на життя. Це єдиний продукт харчування, без якого людина не обходиться жодного дня. У хлібі містяться практично всі поживні речовини і мікроелементи потрібні людському організму. Навіть космонавти не обходяться без хліба. В експозиції Музею - космічний білий і чорний хліб, подарований музею космонавтом-українцем, двічі Героєм Радянського Союзу П. Р. Поповичем.
Другий екскурсовод. Музей хліба зберігає пам’ять про традиції хліборобства на території України зі стародавніх часів і до сучасності. За словами співробітників, збирають вони не лише оригінальні паляниці, але й відомості про традиції випікання, й навіть рецепти.
У день, коли жінка бралася випікати хліб, вся родина поводила себе тихо. Коли тісто замішували, думати про злі речі категорично заборонялося. Ставлячи хліб у піч, його обов’язково хрестили… Таких особливостей випікання хліба в українців чимало.
Свої особливості мав і процес випікання весільної паляниці. До жінки, яка займалася цією справою, висували низку вимог. «Вона мала бути щасливою у шлюбі, мати живих-здорових дітей, чоловіка. Вважалося, що така жінка передавала позитивну енергетику молодій родині.
Перший екскурсовод. Ще в 1972 році знаний хлібороб України О. В. Гіталов опублікував «Думу про хліб», в якій йшлося про те, «що кожний буханець хліба вбирає в себе не тільки хліборобську працю, а й працю шахтаря, металурга, конструктора, хіміка, машинобудівника - всього суспільства». Сьогодні ми вже не можемо сказати, що хліб продається дешево. Але проблема його раціонального використання залишається. Значна кількість хліба просто викидається. Не економно він витрачається і в шкільних їдальнях. Дітям варто пам'ятати: щоб отримати 1 кг хліба при врожаї 20 ц/га, необхідно засіяти 4 м землі, а для цього виорати, підживити, скосити, обмолотити, висушити, відвезти зерно на хлібозавод і лише тоді спекти хліб. А ще привезти його в магазин і продати. Ось який довгий і складний шлях буханця на наш стіл.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка