Трудові справи під час краєзнавчо-трудової діяльності



Скачати 382.77 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації15.04.2016
Розмір382.77 Kb.
1   2   3

Заняття з художньої праці посідають вагоме місце серед форм навчання дошкільнят трудових дій. Головне їхнє значення полягає у систематичному здійсненні загально-розвивальних, навчальних та виховних завдань. Вони розширюють знання дітей про довкілля і про речі, створені людьми завдяки праці. Так, В. Сухомлинський доречно зазначив: «Народна педагогіка, яка знає чарівну силу праці, відкрила перед нами нові джерела виховної мудрості. Ми переконалися, що тільки в праці, де є піт, мозолі і втома, людське серце стає чутливим, ніжним. Завдяки праці людина пізнає навколишній світ серцем» і саме художня праця забезпечує різнобічну діяльність з різними видами матеріалів: з папером та картоном, природним матеріалом.

Прилучити дитину до краси й гармонії у світі, до мистецтва, збудити її творчі сили, бажання оволодіти різними видами художньої діяльності – важливе завдання вихователя.

Заняття з художньої праці формують у дошкільнят морально-естетичні уявлення, розвивають ініціативу і творчість, розумові здібності, пам’ять й логічне мислення, сприяють прояву особистих нахилів і здібностей.

Різноманітні за своїм зовнішнім виглядом і технологічними особливостями матеріали створюють невичерпні можливості для розвитку дитячої фантазії, стимулюють до нових пошуків. Так, збирання природних «скарбів», робота з ними слугують природному зближенню дитини з природою рідного краю, формують знання про неї, виховують уміння бачити навколо прекрасне – барви, форми, безмежне розмаїття.

Екскурсії у природу передують виготовленню виробів. Це дає змогу вихователеві разом з дітьми підготувати необхідний матеріал. Оскільки наявність його залежить від сезону, збирання організовують з ранньої осені. Де б малюки не були на прогулянці в парку, на березі річки, в лісі з батьками, - всюди знаходять цікавий матеріал для майбутніх поробок. Вихователь показує дошкільнятам, як збирають, засушують і зберігають дари природи. Діти разом з ним розглядають їх, вивчають, досліджують, а вже потім створюють різні фігурки, композиції на основі тактильних (дотикових) відчуттів, що сприяє формуванню й збагаченню уявлень про природні об’єкти.

Радість від спілкування з природою, спілкування у праці, насолода від процесу виготовлення іграшки створюють позитивний емоційний настрій і позитивні емоції, а це є важливим стимулом виховання працелюбності. Так само робота й з іншими матеріалами дає значні можливості для розвитку особистості дитини.

Під час виготовлення виробів перед дітьми постають проблемні ситуації, розв’язання яких потребує певних знань: як правильно дібрати матеріал необхідної форми, який спосіб з’єднання деталей іграшки вибрати. З допомогою вихователя малюки розв’язують це завдання, вчаться з’ясовувати своїх невдач, способи їх усунення. У процесі такої наполегливості роботи в них формується наполегливість, цілеспрямованість, уміння доводити розпочату справу до кінця. Але тут важливо, щоб на заняттях панувала атмосфера радості праці. В. Сухомлинський зазначав: «Радість праці – самовираження в ній. Це той складний духовний стан, коли людина з подивом і захопленням бачить витвір свої рук, знаходить у ньому саму себе, своє напруження…»

Особлива роль на заняттях з художньої праці належить формуванню міжособистісних стосунків. Участь дітей у колективному трудовому процесі закладає основу для виховання комунікабельності, взаємодопомоги, здорового способу суперництва. Кожна дитина має відчути себе партнером, який відповідає не лише за себе, а за інших.

Трудові завдання формують у дошкільнят: відповідні моральні звички; берегти й підтримувати лад і чистоту, порядок, допомагати одноліткам долати труднощі, радіти з їхніх успіхів. Такі завдання цікаві дітям, дають їм змогу власноруч творити, долучаючись до різних видів праці.

Зокрема, виготовлення художніх виробів вимагає від дитини впевнених чітких рухів рук та пальців, що дуже важливо для розвитку сенсорної моторики – узгодження в роботі ока та руки, вдосконалення координації рухів гнучкості під час виконання певних дій. І тут знову згадаймо В. Сухомлинського: «Витоки здібностей та обдарувань дітей – на кінчиках їхніх пальців, образно кажучи, йдуть тоненькі струмочки, які живлять джерело творчої думки.

Розвиткові особистості дитини та естетичних смаків на заняттях з художньої праці сприяють різні продуктивні види діяльності – образотворчість, конструювання, виконання трудових та навчальних завдань. Вони беруть участь у вихованні працелюбності в дитини – однієї з важливих психологічних якостей, що обумовлює готовність перейти до наступного – шкільного періоду.

Тож слід дбати про формування в дітей позитивного ставлення до будь-якої праці, готовності добровільно і доброякісно виконувати її. Важливо, щоб кожна дитина досягала кінцевого результату своїх трудових зусиль, долала труднощі на шляху до нього й мала від цього втіху.

Праця, як важливий засіб ранньої

соціалізації дитини

становлення особистості починається в дошкільному віці ранньої етнізації та соціалізації дитини з її природного входження в духовний світ і традиційне життя рідного народу в культуру нації як складову загальнолюдської культури.

Теоретичним підгрунтям у вивченні явища соціалізації у праці, можна сказати, стали ідеї видатних філософів та педагогів Г. Сковороди, О. Духновича, Я. Каменського, Й. Песталоцці та ін., розвинені згодом С. Русовою, К. Ушинським, В. Сухомлинським.

Проблеми адаптації дитини до суспільних умов, набуття нею досвіду входження в людську спільноту були осередком виховної системи багатьох поколінь. Зокрема, значна увага зосереджувалася на моральному аспекті праці.

Украй важливою є висловлення К. Ушинським думка, що людське тіло, розум і серце потребують праці, а виховання має бути спрямоване на те, щоб, з одного боку, відкривали дитині можливість знайти для себе корисну діяльність, а з іншого – викликати невтомне бажання працювати.

На глибинних позиціях розуміння ролі праці у вихованні молодого покоління стояли Т. Шевченко, Л. Українка, І. Франко та інші видатні діячі культури України. В основу поглядів багатьох вітчизняних педагогів минулого та сучасного лежать принципи народного трудового виховання. Праця розглядається не лише як категорія екологічна, а також як моральна та виховна, як внутрішня потреба людини, як першооснова буття. Їй відводиться першорядна роль у процесі ранньої соціалізації дитини у засвоєнні нею досвіду ведення господарства, у формуванні трудових умінь та навичок. Основ ремесел, звичаїв, традицій роду. Тобто йдеться про активну підготовку до майбутнього дорослого життя. Про нерозривну єдність морального і трудового виховання свідчить також глибинна мудрість українського народу, засвоюючи яку, дитина входить у світ праці, опановує моральні норми співжиття. Особлива роль в осмисленні засад народного трудового виховання належить В. Сухомлинському. Він підкреслює, що завдяки праці людина пізнає світ серцем і виокремлює ще один важливий її аспект – естетично-емоційно-чуттєвий.

Виховання працьовитості, поваги людини – трудівника і дбайливого ставлення до предметів її діяльності – важлива педагогічна проблема.

Про соціальну компетентність дошкільняти свідчитимуть певні показники.

Дитина:

1. Знає, що саме становить моральні цінності для даного колективу;



2. Варіює свою поведінку задля пошуку найбільш адекватної за тих чи інших умов.

3. Прагне впливати на інших для підтримки позитивних цінностей.

4. Узгоджує свою поведінку з поведінкою однолітків через само-зіставлення.

5. Володіє умінням коректно (за змістом та інтонацією) одстоювати власні інтереси.

Тобто в дитини мають бути сформовані: чесність, сумлінність, охайність, доброзичливість, відповідальне ставлення до виконання трудових завдань та доручень; уміння доводити працю до кінця, діставати втіху від доброї роботи; бажання допомагати іншому; зацікавлення професіями дорослих; бережне ставлення до всього, що виготовлене.

Таким чином, соціалізація дитини дошкільного віку – одна з передумов формування життєздатної особистості; вона найефективніше здійснюється у процесі виконання трудових завдань.

В. Сухомлинський влучно зазначав: «Народна педагогіка, яка знає чарівну силу праці, відкрила перед нами нові джерела виховної мудрості, невідомі в книжній педагогічній теорії. Ми переконалися, що тільки завдяки праці, у якій є і піт, і мозолі, і втома, людське серце стає чутливим, ніжним. Народна педагогіка знає, що для дитини посильне і що непосильне, й вимагає починати трудове виховання з того часу, тільки-но дитина навчиться нести своєю рукою ложку від тарілки до рота».

Культ праці, який шанував в Україні, сприяв тому, що діти й не могли не працювати: вони змалечку привчалися обслуговувати себе, прибирати домівку, готувати їжу, мити, прясти, господарювати на подвір’ї, в полі, доглядати за меншими братиками та сестричками. Виконуючи трудові завдання й спостерігаючи за укладом життя родини, сільської чи міської громади, дитина набувала навичок спілкування, засвоювала моральні норми поведінки та людського співжиття, входила в атмосферу родинних та суспільних стосунків. Ось так відбувалася соціалізація свідомості – тобто процес засвоєння соціальних норм та цінностей, перетворення соціального досвіду у відповідні до соціального середовища установки, потреби, прагнення, цінносні орієнтири, соціалізація діяльності відповідно до власних можливостей та здібностей.

Водночас праця сама по собі – без відповідної мотивації та емоційного сприйняття, не стане виховним засобом і не відіграватиме важливої ролі у ранній соціалізації дитини. Тому вкрай зосередити увагу на таких питаннях:

1. Формування у дитини постійної потреби в діяльності, інтересу до праці та результатів своїх трудових дій.

2. Виховання зацікавленості трудовими процесами, способами виготовлення речей.

3. Ознайомлення з різними професіями, організація зустрічей з майстрами своєї справи.

4. Постійне залучення дітей до виконання посильних трудових завдань у садку та вдома.

5. Вироблення навички аналізувати трудові завдання.

Не менш важливо знати основні правила спільної діяльності: не заважати одне одному, допомагати в різний спосіб.

Залучення дітей до посильної праці, до виконання нескладних трудових завдань може стати основою формування багатьох соціально-моральних якостей: бажання та вміння працювати, бути корисним комусь, поваги до людей праці, шанобливого ставлення до виготовленого ними; вміння долати труднощі й завдяки власним зусиллям досягти бажаних результатів; відчуття задоволення своєю роботою.



Завдання вихователя – познайомити дошкільнят із народними трудовими традиціями; виховувати в них пошану до будь-якого виду праці, допомогти усвідомити, що все необхідне для нашого життя створюється працею кожного і всіх.
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка