Трудові справи під час краєзнавчо-трудової діяльності



Скачати 382.77 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації15.04.2016
Розмір382.77 Kb.
1   2   3

Естетичне виховання дітей засобами природи
Формування у підростаючого покоління нової культури ставлення до природного середовища – одне з найважливіших завдань сьогоднішнього дня. Етика на сучасному етапі – це не тільки наука про те, як поводитися з людьми і з самим собою, а також і про те, як поводитися у біосфері і в космосі. Природа є основним фактором існування людини, вона і людство невіддільні одне від одного. А значить, не правильні дії стосовно природних об’єктів негативно впливають на життя людей. Тому формування правильного ставлення до природи справедливо вважається моральною проблемою.

Немає сумніву в тому, що екологічне виховання треба починаючи з дошкільного віку. Саме в цей період дитина вперше знайомиться з природним оточенням. Ще на руках у матері маля тягнеться до яскравої квітки, до кішки, пташки. Воно з подивом дивиться на дорослого, очікуючи пояснень цим дивам природи.

Які ж особливості екологічного виховання дошкільнят? Формування ставлення до навколишнього – складний процес, що передбачає комплексний підхід: набуття спеціальних природних знань, наявність позитивного емоційного ставлення і певних практичних навичок. Ці компоненти нерозривно пов’язані між собою.

Природа не тільки матеріальна, а й духовна цінність суспільства. Вона чарує красою своїх барв, звуків, ароматів, своїм рухом, цвітінням і плодами.

К.Д. Ушинський радив ширше ознайомлювати дітей з природою. Її поетичним змалюванням, частіше водити їх у парк, поле, на річку, щоб вони спілкувалися з красою рідного краю. він писав, що прекрасний ландшафт має такий виховний вплив на розвиток молодої душі, з яким важко сперечатися навіть педагогу.

Естетичне виховання до природи нерозривно зв’язане з моральним. В.Г. Бєлінський називав красу рідною сестрою істини та моральності і вказував, що відокремити їх неможливо так само, як і розкласти вогонь на світло, теплоту і силу горіння.

Про єдність естетичного і морального ставлення до природи свідчить багато факторів з життя. Патріотизм, великодушність, гуманізм та інші людські якості починаються з любові до всього живого, з виховання почуття краси рідної землі.

Часто доводиться спостерігати, як малята активно реагують на красу природи. Але нерідко їх активність набирає грубих форм по відношенню до рослин, тварин. До всього їм хочеться доторкнутися, взяти в руки, навіть спробувати на смак. Квітку зірвати, метелика або коника-стрибунця впіймати, потримати в жмені чи в сірниковій коробці. Так народжується жорстоке ставлення до природи. І якщо вихователі і батьки вчасно не вплинуть на дитину, це може призвести до негативних наслідків у формуванні її характеру.

Естетичне виховання починається з розвитку естетичної сприйнятливості. Естетичне сприймання як емоційне пізнання світу стає ефективним лише за умови активізації роботи зорових, слухових та інших аналізаторів дитини. Дітей з раннього віку треба навчати дивитись і спостерігати, зміцнювати і розвивати їх зір, слух, дотик, бо саме за допомогою цих органів людина пізнає світ.

Природа – неосяжне поле для спостережень та сенсорного розвитку. Щоб сприймання її було повноцінним, а не стихійним, від випадку до випадку, ним постійно треба керувати, організовувати цілеспрямовані спостереження, які відповідали б інтересам дошкільнят, їхній схильності до гри. В.О. Сухомлинський підкреслював: «Духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії». В ігровій формі дитина краще й емоційніше сприймає, пізнає навколишню природу. Спостерігаючи з дітьми різноманітність кольорів та звуків в природі, дорослий може використати гру в кольори, у спів пташок тощо. Наприклад, він називає предмет, а діти визначають його колір. Осінньому листочкові вони дають такі означення: зелений, жовтий, золотистий, червоний, коричневий, багряний та ін.. Хто останнім назве колір листочка, той перемагає. Граючи у спів пташок, малята відтворюють голоси зозулі, дятла та ін.. З задоволенням передають шум вітру, гудіння бджілок, стрибають, як зайчик, тощо, захоплено змагаються у складанні кращого букета з квітів або листя.

Квітам належить особлива роль в естетичному вихованні дошкільнят засобами природи. Спостереження за квітами сприяє розвитку у дітей кольорового зору, чутливості до запаху – важливих чинників естетичної сприйнятливості. Вирощуючи квіти, доглядаючи їх, дошкільнята вчаться шанувати красу, збагачувати її. Вони дарують букети квітів батькам і друзям у дні сімейних торжеств, квітами вітають вихователів. Діти співають пісні про улюблені квіти, читають вірші про них, водять хороводи.

Квіти супроводжують людину крізь усе життя, даруючи їй радість. Без квітів немислиме жодне свято. З давніх-давен вони є символом щастя, радості. Червона гвоздика – символ героїзму, едельвейс – символ вірності, мирт – емблема миру. Зростаючи, діти дізнаються, що в образах квітів втілено багато людського, морального, прекрасного. Письменник Володимир Солоухін стверджує, що той, хто несе в руках квіти, поганого вчинити не може.

Прекрасні пейзажі й глибоко ліричні. І діти тонко відчувають це. Так, під час прогулянки ми спостерігали, з яким захопленням милувалися діти освітленими сонцем краєвидами, що відкривалися з вершин, як радісно сяяли їх очі. Хвилину-другу вони стояли мовчки, як зачаровані, а потім почули голоси:

-Ой, як гарно!

Дошкільнята сприймають пейзаж не розчленовано, виділяючи лише дуже яскраві предмети. а потім швидко переключають свою увагу на гру. Для них природа – арена дії, і це необхідно враховувати в процесі організації спостережень.

Естетичне виховання дітей засобами природи здійснюється переважно під час екскурсій та занять на лоні природи. Організовуючи весною екскурсію до гаю, вихователь з’ясовує, який рівень спостережливості у дітей, що вони знають про гай, запитує їх, як виглядає гай влітку, восени, зимою, тобто апелює до їх попередніх вражень, забезпечуючи встановлення асоціативних зв’язків баченого раніше і тепер. Він звертає увагу дошкільнят на ніжність і свіжість зелені, на весняну музику гаю.

Естетичне сприймання природи потрібно спрямовувати в русло осмислення, розуміння її краси. В.Г. Бєлінський зазначав, що естетичне почуття, одержуване людиною від природи, повинно піднестися до ступеня естетичного смаку, здобутого навчанням і розвитком. Для цього дітей треба вчити висловлювати свої думки, почуття, прилучати їх до естетичної творчості (малювання з натури, складання мелодій, маленьких віршів тощо).

Розповідь дорослого про красу природи повинна бути цікавою і поетичною.

В.О. Сухомлинський з усією глибиною, проникливістю й схвильованістю виховував у дітей поетичне сприймання рідної природи. Він підкреслював, що виховне значення поетичних розповідей про природу полягає головним чином у розвитку творчої уяви, фантазії. Ефективність їх підвищується, коли діти чують розповіді в обстановці, яка сприяє виникненню казкових уявлень: тихого вечора, коли в небі засвічуються перші зірки, «в лісі, біля вогнища, в затишній хатці при світлі тліючих вуглин, коли за вікном шуміть осінній дощ і співає сумну пісню холодний вітер. Розповіді повинні бути яскраві, образні, невеликі. Не можна нагромаджувати багато фактів, давати дітям масу вражень – чутливість до оповідань притуплюється…»

Важливою естетичною якістю є новизна пейзажу. Вона привертає увагу дітей особливо тоді, коли вона виступає в контрастних або несподіваних поворотах. Наприклад, раптово випав рано-вранці срібно-білий сніг, за ніч розквітла червона троянда… Такі явища викликають у дитини здивування, радість, пробуджують допитливість. Її захоплюють динамічні зміни в природі. Проте без керівництва

дорослих спостереження дошкільнят важко диференційовано оцінювати новизну, подолати певну конкретність ставлення

слід пам’ятати і про те, що результативність виховання естетичного ставлення до природи залежить від рівня загального розвитку дитини, який зумовлюється культурою взаємин у сім’ї, естетичного побуту.

Успіх виховної роботи педагога залежить від того, як його вимоги підтримує сім’я. в разі відсутності взаєморозуміння й узгодження дій, негативного ставлення батьків до деяких об’єктів природи емоційні переживання малюка нейтралізуються, або ж у його свідомості відбувається роздвоєння оцінки. Розв’язання проблеми можливе лише за умови виховання у дітей гуманістичних, естетичних, інтелектуальних почуттів.

Формування у підростаючого покоління нової культури ставлення до природного середовища – одне з найважливіших завдань сьогоднішнього дня. Етика на сучасному етапі – це не тільки наука про те, як поводитися з людьми і з самим собою, а також і про те, як поводитися у біосфері і в космосі. Природа є основним фактором існування людини, вона і людство невіддільні одне від одного. А значить, неправильні дії стосовно природних об’єктів негативно впливають на життя людей. Тому формування правильного ставлення до природи справедливо вважається моральною проблемою.

Немає сумніву в тому, що екологічне виховання треба починати з дошкільного віку. Саме в цей період дитина вперше знайомиться з природним оточенням. Ще на руках у матері маля тягнеться до яскравої квітки, до кішки, пташки. Воно з подивом дивиться на дорослого, очікуючи пояснень цим дивам природи.

Які ж особливості екологічного виховання дошкільнят? Формування ставлення до навколишнього – складний процес, що передбачає комплексний підхід: набуття спеціальних природних знань, наявність позитивного емоційного ставлення і певних практичних навичок. Ці компоненти нерозривно пов’язані між собою. Велика увага приділяється ролі почуттів у виробленні ставлення до навколишнього. Почуття тісно пов’язані з позитивною і негативною вибірковістю ставлень: людина реагує на щось важливе для неї, а на те, що байдуже їй, - ні. Не винятково важливе значення емоцій у формуванні особистості, без емоцій не було, немає і не може бути людського пошуку істини. Емоції є вихідними процесами, на основі яких виникають почуття. Почуття дитини значно випереджають появу знань, які потім сприяють їх зміцненню, зародженню нових або, навпаки, пригасанню тих, що вже виникли. Найбільший емоційний відгук на вплив навколишнього спостерігається у віці до п’яти років, а тому цей період особливо сприятливий для розвитку почуттів.

Рослини, а особливо тварини, завдяки яскравому вияву свого зовнішнього вигляду, поведінки привертають увагу малюка і викликають інтерес, що зумовлює неусвідомлене емоційно позитивне ставлення до них. Якщо відсутня цілеспрямована робота з розвитку почуттів, збагачення уявлень про рослинний і тваринний світ, таке ставлення лишається неусвідомленим у п’яти- і навіть шестирічних. За несприятливих умов виховання позитивні емоції можуть перетворюватися у негативні або ж, непідкріплені, перейти у байдужість до об’єктів природи.

Розглядаючи ставлення до природи в онтогенезі, бачимо, що спочатку з’являються елементарні естетичні переживання. Діти мотивують своє ставлення до природних об’єктів саме естетичною цінністю їх, хоча ще не можуть дати справжню оцінку й висловлюються узагальнено: «Тому що хороший, красивий». До того ж увагу здебільшого привертають рослини і тварини з виразними естетичними ознаками (квітка, метелик, білочка і т. д.), а деякі інші зовні непоказні об’єкти не викликають зацікавлення, або ж навіть ставлення до них негативне.

Як же навчити дитину бачити і відчувати, розуміти красу навколишнього світу, діставати естетичну насолоду від спілкування з ним? Насамперед таке ставлення має бути у дорослих, які виховують дитину. Завдяки надзвичайній властивості нервових процесів дошкільник дуже чутливо реагує на міміку обличчя, інтонацію голосу дорослого. Його подив і радість від побаченої квітки, живої істоти легко передається малюкові, спонукають до наслідування, хай ще й неусвідомленого.

Дуже важливо, які враження залишаються від першої зустрічі з твариною, рослиною, явищем природи. Дорослий повинен правильно назвати об’єкт і дати оцінку – зміст її залежить від віку дітей. Так, трирічній дитині досить сказати лише про виразні й відразу помітні ознаки: «Це сніг. Сніг білий і чистий, дуже гарний». Чоти річній уже доступна ширша естетична оцінка: «Сніг сліпучо-білий, навіть очам трохи боляче. На сонці сніжинки сяють. Вся земля немовби вкрита білою пуховою ковдрою». Доцільно також навідними запитаннями спонукати робити це самому: «Чим тобі подобається сніг? З чим його можна порівняти?» і т. д.

Коли малий відповість, назвіть і ви те, що вам найбільше подобається: які відтінки барв можна побачити на снігу у різний час дня; подібність його до мильної піни, яка зависла на гіллі дерев. Прислухаючись до ваших висловлювань, дитина вчитиметься розглядати об’єкт з естетичного боку і обов’язково візьме параметри оцінки у свій активний словник.

У старшому дошкільному віці за умови цілеспрямованого виховного впливу діти свідомо оцінюють природне оточення, відчувають задоволення від перебування у ньому. Але це ставлення ще не стійке, й потрібна підтримка дорослого – схвалення, зосередження уваги на інших ознаках: можна запропонувати розглянути форму сніжинок чи простежити за рухом їх і т. д. Таким чином, на першому етапі навчання розуміння естетичної цінності природи важливу роль відіграє приклад відповідної оцінки об’єктів дорослими, їхнє особисте ставлення до них.

Добрі результати дає заохочення дошкільників порівнювати об’єкти і явища природи зі знайомими і приємними образами. Скажімо, жучка-сонечка з ягідкою, прикрасою тощо. Уміння віднаходити таку схожість відкриває широкий простір дитячих фантазій, дарує маляті радість невеличких відкриттів.

Завдання дорослого – навчити дитину бачити красиве у природі не тільки у виразному, а й в іншому, непомітному або й незаслужено засуджувати. До «поганих» і «негарних» діти частіше відносять представників класу комах, земноводних, деякі трав’яністі рослини. Негоцію до жаб зміцнює, наприклад, забобон, що від них на тілі з’являються бородавки; стійке уявлення про миттєву дію зміїної отрути і страх перед укосом поставив плазуна за межу прекрасного. У подібних випадках потрібне триваліша, копітка робота.

Щоб не довелося перевиховувати, попрацюйте з дитиною заздалегідь. Відведіть хоч кілька хвилин для спостереження за жабою: зверніть увагу дитини на пристосованість кінцівок до пересування у певних умовах (короткі передні й довгі задні ноги полегшують стрибання в густій траві), органів живлення до здобуття поживи (великий рот, довгий липкий язик для ловіння комах), забарвлення шкіри до навколишнього середовища.

Про змію розкажіть, що вона ніколи не нападе на людину перша, а вкусити може лише з метою самозахисту. Краса її очевидна: пружке тіло вкрите лускою різних відтінків, воно гнучке – то згортається, як канат, то раптово випростовується й легко ковзає по землі й стовбуру дерева.

Діти мають пересвідчитися у розмаїтті барв, форм і звуків у природі. Нехай знаходять і визначають кольори у природному оточенні; зверніть увагу на відтінки одного кольору у листі дерев та кущів, у пелюстків квітів. Можна показати поєднання кольорів у забарвленні рослин, метеликів, птахів, пояснити, що багатьох тварин їхній колір захищає від небезпеки, іншим він слугує як застереження для хижаків. Пограйте з дитиною у гру «В кого яке вбрання»: ви описуєте «одяг» тварини чи рослини, а вона вгадує, або навпаки.

Світ природи багатий і на форми: бачимо округле, видовжене, зубчасте, голчасте та інше листя рослин; різноманітні суцвіття квітів; довгі, короткі, гострі, прямі й загнуті дзьоби птахів…Пояснивши дітям, що пернаті різних видів пристосовані до здобування певної поживи у певному середовищі, запропонуйте визначити за формою дзьоба, чим харчується той чи інший птах.

У природі є її звуки. Змалечку дитина чує голоси тварин і радо повторює, як кукурікає півник, гавкає собака. Адже дуже часто на цьому знайомство обмежується. Без допомоги дорослого розмаїття звуків у природі так і лишаться для малого якимось суцільним шумом. Весняного ранку, по дорозі в дитячий садок, запропонуйте дитині прислухатися до дзвінкого пташиного щебету; потім поступово навчіть її розрізняти цвірінькання горобця, мелодійний посвист синиці, гучне каркання ворони, ніжну пісню солов’я. біля річки послухайте жаб’ячий «хор», на лузі – сюрчання коників. Навчившись визначати крик деяких тварин, дитина залюбки пограє з вами в ігри «Впізнай за голосом».

Різноманітні звуки можна почути не лише від живих істот. Постійте під деревом – листя також шумить, «шепоче». Радіє воно весняному сонечку чи сумом очікує осінній холод?

Слід пам’ятати про те, що результативність виховання естетичного ставлення до природи залежить від рівня загального естетичного розвитку дитини, який зумовлюється культурою взаємин у сім’ї, дитячому садку, естетикою побуту, цілеспрямованими виховними засобами6: заняття музикою, танцями, художньою творчістю. Зустріч з з живим об’єктом емоційно збуджує дитину. Звертаючи їхню увагу на цікаві й доступні моменти, можна легко спрямувати на самостійне з’ясування причин певних явищ.

Формування ставлення до живої природи неможливе без виховання гуманістично спрямованих почуттів – чуйності, співчуття, доброти. Від здатності дитини до таких переживань залежить її активне ставлення до рослин і тварин, що виявляється у прагненні допомогти, захистити, потурбуватися про них. Розв’язання проблеми можливе лише за умови виховання у дітей гуманістичних, естетичних, інтелектуальних почуттів.



Трудове виховання дитини починається в родині

Однією із важливих проблем підготовки дітей до шкільного навчання є виховання у них готовності до праці. Адже успішність навчання багато в чому залежатиме від того, наскільки дитина приучена трудитися, наскільки виховані в неї особистісні якості, необхідні для того, щоб упоратися з навчальними завданнями.

Трудове виховання дитини починається в родині. Удома і на вулиці люди, які оточують дитину, зайняті різноманітною працею.

Об’єктом наслідування для дошкільника є конкретні трудові дії близьких їй людей. Дитина добре сприймає загальну трудову атмосферу сім’ї. близькі їй дорослі люди беруться до справи охоче, працюють радісно і весело, що вабить дитину, вона прагне взяти участь у цій справі.

До праці дитину слід залучати якомога раніше, тому що працелюбність народжується насамперед у спільній з дорослими праці, є важливим засобом формування у дитини поняття «я повинен», поваги до справ старших, відповідальності перед ними, піклування про них. Дитині слід нагадувати, що виконуючи доручення старших, вона полегшує їх працю.

Важливо, щоб дитину з ранніх років навчали, що вона є рівноправним членом родини, тому у неї, як і у всіх, мають бути свої обов’язки – трудові й моральні. Усе, що дитина може зробити сама, нехай робить сама.

На жаль, не всі батьки дотримуються цих правил, а поспішають самі зробити те, з чим малюк сам міг би впоратися: поспішають прибрати після нього розкидані речі, поправляють на ньому одяг, узувають, одягають, умивають його, прислужують за столом.

Правильне ставлення до праці легше сформувати там, де дитина не тільки бачить приклад працелюбності старших, але й сама допомагає їм, має постійні хатні обов’язки, виконує доручення, пов’язані зі спільними трудовими справами родини. У процесі спільної праці малюк набуває необхідних навичок та вмінь, які знадобляться йому в школі та подальшому житті. У нього виробляється психологічна настанова на працю як на життєво необхідну потребу.

Старший дошкільник повинен уміти займатися не тільки тим, що заманеться, але й тим, що необхідно: доглянути за меншими братом чи сестрою, допомагати мамі чи татові по господарству. Потрібно вчити дитину переключатися з однієї діяльності , що цікавить її, на іншу – обов’язкову. Дитина зайнята цікавою справою, але молодший братик потребує допомоги. Отже, слід допомогти йому. Потрібно накривати на стіл, адже вся родина зібралася, час вечеряти, тому доведеться припинити свої справи і допомогти старшим.

У таких ситуаціях у дитини формується здатність переключатися від «хочу» до «потрібно». Це початок відповідальності, уміння мобілізуватися для виконання необхідної справи, розуміння своїх обов’язків.

Праця має приносити дитині радість та задоволення. Залучаючи малюка до праці, необхідно враховувати його настрій, захопленість відповідною справою. Доцільно також принагідно підкреслювати естетичний результат зусиль дитини: «Поглянь, як прикрасили двір посаджені тобою квіти!», «Як повеселішала кімната від твого малюнка, повішеного на стіні!».

Малюкові потрібно допомогти побачити красу вмілої роботи.

Старші дошкільники розуміють моральну красу праці. Усвідомити це їм допоможуть фольклорні та літературні твори, де працелюбність завжди пов’язана з красою, а лінощі – з потворністю та злістю (казки «Попелюшка», «Дідова дочка і бабина дочка»).

Насичуючи працю інтелектуальними компонентами, розвиваючи відчуття її краси, збагачуючи соціальним змістом (працюй не тільки для себе, а й на користь іншим людям, навчайся співпрацювати і піклуватися про спільний результат), дорослі не тільки готують дитину до школи, а й отримують потужний важіль управління становленням її особистості.



Ділова гра

Практично-трудова діяльність в ДНЗ

Мета: спонукати молодих вихователів до розмови; виявляти цікавість та знання про організацію практично-трудову діяльність в дитячому закладі; спонукати до роздумів, творчості; виявляти у молодих спеціалістів бажання про що вони хочуть дізнатися з практично-трудової діяльності; створювати позитивні емоції; розвивати цікавість дізнаватися про нове і невідоме з практично-трудової діяльності.

Обладнання: мікрофон, папір.



Хід гри

І етап «Підготовчий»

Вибір журналіста, експерта, опонентів.



ІІ етап «Основний»

Виступ журналіста

Сьогодні ми зібралися про обговорення організації практично-трудової діяльності в ДНЗ. Я буду задавати запитання, а ви – відповідати.

Запитання журналіста до присутніх молодих спеціалістів.

1. Чи залучаєте ви своїх вихованців до трудової діяльності?

2. Які доручення даєте дітям?

3. Яка робота найбільше приваблює ваших дітей?

4. Наведіть приклад, коли праця та гра дитини взаємопов’язані.

5. Чи пов’язуєте ви працю дорослих з дітьми?

6. Чи викликають труднощі у дітей, і як ви їх долаєте?

7. Яку роботу проводите з батьками по трудовому вихованню дітей.

8. Яку роботу виконують діти по самообслуговуванню.

9. Чи беруть участь діти у господарсько-побутовій праці? Яку саме?

10. З якого віку ви вважаєте за потребу залучати дітей до праці?

11.Як ви думаєте, чому діти люблять (не люблять) працювати?

12. Чи берете ви участь з дітьми у праці?

13. Який інвентар, обладнання, матеріал знаходиться у вас в груповій кімнаті для практично-трудової діяльності?

14. Чи проводите ви ручну працю?

15. Чи використовуєте художнє слово в процесі праці?
ІІІ етап «Мозковий штурм»
/___ І_____/

І І

____ І ДНЗ І____

І І

/І_________І/

І

1. Які потреби потрібно з вами вирішити щодо організації практично-трудової діяльності?

2. Про що ви б хотіли дізнатися?

3. Яка робота приносить вам задоволення під час організації практично-трудової діяльності з дошкільниками?

4. Які підходи, прийоми використовуєте в своїй групі при організації праці?
IV етап «Підсумок»

Кожна група молодих спеціалістів озвучує результат своєї праці з організації практично-трудової діяльності та передає експертній групі.

Під час спілкування з журналістом, експерт підсумовує, на що потрібно звернути увагу творчій групі при організації практично-трудової діяльності. Вислуховує від молодих спеціалістів, про що хочуть вони дізнатися.

Продовжити роботу творчій групі з молодими спеціалістами.

Художня праця в дошкільному закладі,

її вплив на розвиток естетичних смаків дитини

як відомо одним із основних завдань дошкільного закладу, на що зокрема, спрямовує програма «Дитина», є забезпечення належних умов для повноцінного, своєчасного й різнобічного розвитку дитини з метою виховання ініціативної, творчої особистості. Це завдання вимагає від вихователя переорієнтуватись у виборі методів організації занять з різних видів діяльності дітей, перейти від репродуктивних методів до продуктивних (творчих, дослідницьких). Саме такі можливості надає художня праця.

1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка