Трохи про ейдетику на уроках біології



Скачати 102.99 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір102.99 Kb.
Трохи про ейдетику на уроках біології.

Рік 1985. Я складаю випускні іспити за курс середньої школи. Наступний – біологія. Начебто і підготувалася непогано, та ось з порядком фаз клітинного циклу повне непорозуміння. Півгодини пошуків, спроб та помилок, і, - ось воно! Придумалося слово «тамп» - це перші літери термінів(телофаза, анафаза, метафаза та профаза). Ще треба запам’ятати, що йдуть вони в зворотному порядку - і все! Той бастіон біологічних термінів здався! Хіба ж я тоді знала, що вперше самостійно застосувала один із прийомів ейдетики, хоча, поки що, на інтуїтивному рівні.

Пройшли роки. Зміст природничих дисциплін, що вивчаються в школі, розширився, поглибився, суттєво доповнився термінами, які потрібно учневі засвоїти і вільно ними оперувати. Іншими словами, біологія, яка викладається тепер, набагато насиченіша термінами та поняттями, ніж 25-30 років назад.

Навчання в інституті подарувало мені багато ейдетичних прийомів (пам’ятаєте, як ми запам’ятовували назви періодів: «Каждый (кембрій) отличный (ордовик) студент (силур) должен (девон) копить(карбон) пятерки (пермь) »)? А також додало впевненості, що можна розвинути свою здатність до запам’ятовування, закріплюючи певні поняття в яскравих образах.

Тепер уже не одне десятиріччя я цілком свідомо працюю над проблемою застосування методів та прийомів ейдетики в процесі вивчення біології. Сьогодні мені хочеться поділитися своїми знахідками з колегами. Та для початку невеликий екскурс в історію та теорію питання ейдетизму.

Ейдетика – це вчення про пам’ять, яке базується на образних враженнях, що дозволяють запам’ятати ті чи інші предмети та явища. Виникло це вчення досить давно. Ще в епоху Стародавньої Греції філософи античності у своїх працях згадували про ейдетику, як унікальне явище, що дозволяє емоційне відтворення як наочних образів, так і предметів та подій.

Факт наявності суб’єктивних наглядних образів описав у 1907 році Урбанчич, віденський лікар, що працював із дітьми з послабленим сухом.

Ейдетика як теорія розроблялася протягом 20 - 40-х років. XX ст. в Германії, у марбургській психологічній школі Е. Йенша . Він довів, що образне мислення – закономірна стадія дитячого розвитку. Предметом вивчення школи Йенша була ейдетична здатність - особливий вид образної пам’яті людини . В СРСР в 20-30-ті роки питаннями ейдетики переймалися П.П. Блонский, Л.С. Виготский, П.Л. Загоровский, М.П. Кононова, О.Р. Лурія, С.Л. Рубінштейн, І.В. Страхов, Б.М. Теплов, Г.С. Фейман та інші. Проте пізніше через низку обставин (виродження ейдетики в Германії в "інтеграційну типологію " - расистську, ненаукову теорію, заборона в СРСР у 1936 р. педології, Велика Вітчизняна війна) ейдетичні дослідження в нашій країні були повністю згорнуті.

“Ейдос” - у перекладі з грецької - образ. Ейдетизм є одним з різновидів образної пам’яті. Це психічне явище, яке полягає в особливій здатності людини відтворювати яскраві образи (причому не тільки зорові) через досить тривалий час після того, як предмет перестав впливати на наші органи чуття. Ми мислимо образами, то чому запам’ятовувати треба слова? Пам’ятаєте оту вікову народну мудрість «Повторювання – мати навчання». А чи не можна уникнути механічного зубріння? Адже всі ми чудово знаємо, що, хоча механічна пам'ять і дозволяє завчити певний пласт інформації, вивітрюється вона з пам’яті теж достатньо швидко. Мабуть, я сама почасти ейдетик, тому намагаюся, щоб учні, насамперед, уявляли та розуміли те, про що йдеться під час нашого спілкування.

Ейдетик не згадує ті предмети, що сприймали його органи чуття, він ніби продовжує їх бачити. Учені говорять, що ейдетична пам'ять притаманна всім людям, але саме діти набагато швидше та яскравіше здатні знаходити ейдетичні образи. Та й дорослі, прочитавши, скажімо, слово «лимон» бачать відразу ж за тим словом, що складається з п’яти літер, жовтаву соковиту шкірку плоду, відчувають запах цього цитрусового і, навіть відчувають його смак у роті.

Що ж саме може запропонувати ейдетика для нашої царини діяльності? Звичайно ж, методи навчання, що засновані на образному мислення дитини. Вони цілком природні, сприяють розвитку обох півкуль, що гармонізує саму дитину. В результаті наш учень стає більш працездатним, він починає краще вчитися, бо його пам'ять, виявляється, здатна стати йому другом. Усі ми знаємо про різні види пам’яті (образна, логічна, моторна і т.д.). Та чи залучаємо ми у своїй роботі всі ці види? Чи пам’ятаємо, що за сприйняттям діти у нас поділяються на аудіалів, візуалів, кінетиків?

Що гріха таїти, досить часто я чую від колег «у нього (неї) дуже погана пам’ять». Так і хочеться запитати: «А яка саме? А у Вас яка пам'ять краща?»

Методи ейдетики засновані на досить простому правилі: фантазуючи , оживляючи та проговорюючи смішні визначення та яскравий опис виучуваного учень без будь-яких складнощів запам’ятовує необхідну інформацію.

Використання ейдетичних методів та прийомів дозволяє вивести дитину на рівень «ситуації успіху», про яку ми досить багато говоримо і яку намагаємося створити на своїх уроках.

Головними інструментами ейдетики є робота з асоціаціями та акровербальна техніка. Робота з асоціаціями розділяється на два напрямки: ланцюговий метод( тут використовуються асоціативні логічні зв’язки) та метод зорових асоціацій. . Асоціативна методика, і особливо ті прийоми, які направлені на запам’ятовування, допомагають узгоджувати різні шляхи сприйняття: візуальний, аудіальний і кінестетичний.

Якщо докладніше, то ланцюговий метод (як уже відображено в назві) засновано на тому, що формується ланцюжок логічних причинно-наслідкових зв’язків між поняттями, тобто одне витікає з іншого. При цьому інформація розкривається поступово: від загального до конкретного, від конкретного до загального. Або від одного конкретного до іншого конкретного, що паралельно існує в одному інформаційному просторі.

Наприклад. Запам’ятовування термінів «флоема» та «ксилема» я пропоную таким чином:



  1. Який процес притаманний рослинам, але відсутній у тварин (фотосинтез)?

  2. Що утворюється в результаті фотосинтезу(органічні речовини)?

  3. Де відбувається фотосинтез(у листках)?

  4. Де органічні речовини відкладаються про запас(у корені)

  5. Який напрямок руху води з розчиненими органічними речовинами(вниз)?

  6. Назва тканини з тієї ж літери, що і перший термін (фотосинтез – флоема).

  7. Яка назва тканини, по якій вода з розчиненими мінеральними солями рухається до листка? (з двох слів пари - ксилема).

  8. Які з речовин, що пересуваються рослиною, можна умовно віднести до «живих»? (глюкоза, крохмаль).

  9. Живе по живому – отже флоема – жива тканина, а ксилема – мертва.

Свідомо відшукуючи ті чи інші асоціації, пов’язуючи їх в ланцюжки та сплітаючи з них цілі сітки, ми підсилюємо контроль за рівнем запису інформації в пам’яті, забезпечуємо себе тим самим «чарівним клубочком », спіймавши ниточку якого докопуємося до необхідних даних. Одночасно це дає змогу розвивати альтернативне мислення – учень здійснює вибір у вузлових токах

Якщо говорити про метод зорових асоціацій, то він, навпаки, позбавлений логічного компонента, але надзвичайно важливий зв'язок об’єкта, що розглядається, з певним місцем.

Наприклад, прийом «світлофор», «пори року», «алфавіт». Я пропоную їх застосовувати, якщо треба розташувати події чи об’єкти у певному порядку. Ось треба засвоїти порядок проходження збудження по рефлекторній дузі. Проектую на екран цикл з картинок пір року. Поруч на дошці чотири терміни: рецептор, аферентний, вставний, еферентний. Питання до учнів: «Коли починається рік?» (Узимку). «Що починає рефлекс?» (Рецептор). І далі прошу сполучити терміни з відповідною порою року. Оболонки серця чи кровоносних судин можна співставити з кольорами світлофора.

Що стосується акровербальної техніки, то це метод креативного «оживлення» сухої та нецікавої інформації. Як правило, для цього учитель разом з учнями складають веселі віршики, або анаграми. Це вже досить приємне заняття, тому процент засвоєння такої інформації високий. Головне, як мені здається, не нав’язувати свої варіанти. Якщо знову повернутися до назв фаз життєвого циклу клітини, то ось результат теперішніх пошуків:



І(інтерфаза) іде

П (профаза) по

М (метафаза) місту

А (анафаза) Алчевську

Т (телофаза) тролейбус.

Ще одне чудернацьке слово, що виникло як результат роботи над запам’ятовуванням назв геологічних ер: АПРОПАМЕКАЙ. Виявляється, така, на перший погляд, абракадабра, дозволяє чітко відтворювати порядок ер.

Мішель де Монтень писав, що радість навчання, так як і радість праці, робить дитину здоровішою. Пояснення цьому для біолога цілком зрозуміле: коли в людини настрій радісний, позитивний, у її організмі виробляється природний стимулятор ендорфін, або гормон радості, який сприяє підвищенню імунітету та працездатності. Виконання подібних завдань учнями відбувається невимушено, весело, зацікавлено. Вибір кращого з варіантів може завершитися для нас, педагогів, несподіванкою, але те, що учні запам’ятають результат своєї діяльності – це безумовно.

Написання сенканів, як мені здається, теж є одним зі способів роботи з асоціаціями. Я завжди пропоную на уроках узагальнення та систематизації знань конкурс сенканів. Така вправа дозволяє виявити, які асоціації викликає в учнів предмет вивчення. Під час обговорення складених сенканів ще раз акцентується увага на головних ознаках організму, органели чи явища. Та щоб ця вправа була ефективна, необхідно жорстко контролювати час (я відвожу не більше 5 хв, або даю на домашню роботу), й обов’язково нагадати учням, як сенкан складається. Зі своїми учнями на початку навчального року я в кожному класі на першій сторінці записую правила складання сенкану.

Вправу можна трансформувати, роздати групам вже готові сенкани, складені учнями попередніх класів та за їх допомогою розповісти про організм чи процес, про який іде мова. Наведу приклади деяких сенканів. В методичній літературі їх можна відшукати безліч, та все ж скласти з учнями – набагато цікавіше.

Амеба.


Прісноводна, придонна.

Захоплює, переливається, ділиться.

Одна клітина – одна тварина.

Корененіжка .


Ядро.

Важливе, обов’язкове.

Зберігає, забезпечує, контролює.

Як без води – і ні туди, і ні сюди.

Жорсткий диск.
Фотосинтез.

Притаманний, необхідний.

Акумулює, забезпечує, сприяє.

Не було б щастя – нещастя допомогло.

Асиміляція.

Метод асоціацій, як мені здається, дуже універсальний. Мені здається доречним використовувати різноманітні прийоми, що дадуть змогу учням запам’ятати досить непростий для розуміння процес . Під час вивчення принципу роботи рефлекторних дуг, уже кілька років я пропоную учням фестиваль «Театр на уроці». Поділивши клас на групи (театральні трупи), даю завдання:

1група: «Показати монологи Доцентрового, вставного та відцентрового нейронів»;

2 група: «Синапс – бути чи не бути?»

3 група: «Інсценувати роботу тринейронної рефлекторної дуги»

4 група: «Як нервовий імпульс проходив митницю»

Переглядаючи результати проектів та обговорюючи їх з учнями в класі, я переводжу достатньо абстрактну для сприйняття інформацію в іншу площину, так би мовити, роблю картинку більш наглядною та яскравою для сприйняття. Так доцентровий нейрон може співати серенаду під балконом принцеси ЦНС, відцентровий нейрон принести записку до закоханого м’яза від ЦНС, вставний нейрон – слуга ЦНС і т.п. Обов’язкова умова дієвості такого методу, на мій погляд, це активна участь учителя на етапі консультацій(треба підкинути ідею). Ще треба бути готовим до того, що учні можуть не підготувати свій виступ так, як це бачить вчитель. Але ж навіть і невдалу спробу можна обговорити, виправити і тут же продемонструвати у покращеному варіанті. Бо ж основною метою подібної форми роботи для мене є не філігранність тексту і виконання, а запам’ятовування цілком конкретної інформації.

Зі свого досвіду (сподіваюсь, колеги зі мною погодяться) переконалася, що одним з найважчих для вивчення розділів біології є біохімія та цитологія. І тут одна з причин полягає в тому, що учні не можуть опиратися на емпіричний досвід під час засвоєння термінології. Ось саме це і спонукає до використання ейдетичних прийомів. Вивчаючи органели клітини, на моїх уроках учні бачать перед собою предмети, що, як я сподіваюся, будуть асоціюватися з різними структурами клітини: гель для волосся – з гіалоплазмою, батарейка – з мітохондріями, розчинник – з лізосомами, комп’ютерний диск – з ядром, намисто – з рибосомами (полісомами), полотняні вузлики – з везикулами. Використовувати їх можна в різних ситуаціях. Можна на етапі мотивації навчальної діяльності(приміром, задати питання: «Як ви думаєте, чому у мене на столі знаходиться гель? Як він стосується сьогоднішнього уроку?». Повернутися до цього питання і дати остаточну відповідь уже в кінці уроку (питання з відтермінованою відповіддю), можна спитати з якою структурою у них асоціюється той чи інший предмет, підібрати пару – це вже на етапі систематизації та узагальнення знань.

Найчастіше ейдетичні прийоми відшукуються спонтанно. Головне в цій ситуації не забути їх, а розвинути і залучити до процесу навчання. Під час вивчення надкласу Риби я вже досить давно використовувала круглі аркушики-ікринки для записів відповідей дітей в ході кооперативних(групових) вправ. А ось недавно розширила цей прийом. Роздаючи чисті аркушики, питаю учнів: «Що вам нагадують ці листочки?». Швидко хтось називає слово «ікра». Далі уточнюю, що таке ікринки? Для чого вони слугують? Далі роздаю такі ж бланки, але з написаними питаннями. Обговорюючи питання «Чим відрізняються ці ікринки» домагаюся аналогії написаних питань із зародком в ікринці. Далі вже постає питання про час появи написів, тобто про запліднення. Асоціація така: порожні бланки – ще не запліднені ікринки. Треба їх «запліднити, тобто написати питання стосовно теми. Це буде зовнішнє запліднення. Бланки з вже надрукованими питаннями були «заплідненні» ще до потрапляння на урок, отже таке запліднення – внутрішнє.

І наостанок хочу навести одну цитату:    

  

  - Взагалі, інтуїція – рідна сестра інформації, і якщо на тренуваннях ти багато разів одні й ті ж ситуації повторюєш, то і в процесі гри підсвідомо знаходиш (уявляєш) оптимальне рішення. Несподівано раптом бачиш позицію, займаєш її, саме в цей момент туди прилітає м’яч.



Олег Базилевич,

тренер, соратник Валерія Лобановського.

Чомусь мені здаються дуже доречними ці слова стосовно нашої педагогічної діяльності. «Натреновані» застосовувати ейдетичні прийоми під час засвоєння нового матеріалу учні продовжують користуватися запропонованими методами і в подальшому, що значно полегшує їм і підготовку до ЗНО і навчання у вищих навчальних закладах.

Список використаних джерел:

1. Большая Советская Энциклопедия. 3-е изд. Т. 29. М., 1978.

2. Выготский Л.С. Эйдетика // Хрестоматия по ощущению и восприятию / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер и М.Б. Михалевской. М.: Изд-во МГУ, 1975. С. 275–281.

3. Дворецкая Светлана Викторовна : http://www.b17.ru/article/1113/

4. Загоровский П.Л. Эйдетическая школа (Йенш) и проблемы детской психологии // Психология. 1929. Т. II. Вып. I. С. 83–92.

5. История психологии в лицах: персоналии. под общей ред. Петровского А. В., редактор-составитель Карпенко Л. А., ПЕР СЭ, Москва, 2005

6. Кондаков И.М. Психология. Иллюстрированный словарь, Прайм-Еврознак, С.-Петербург, 2003

7. Фейман Г. Эйдетизм и школьный возраст. - М., 1935.



8. Философский энциклопедический словарь. М.: Сов. энциклопедия, 1983.



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка