Том Природничі науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5



Сторінка34/34
Дата конвертації15.04.2016
Розмір6.6 Mb.
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34

ЛИТЕРАТУРА

1. Ахромеев, Д.Ю. Здоровьесберегающие сопровождение образовательного процесса: Учеб.-метод. пособие / Д.Ю.Ахромеев, В.М.Заенчик, О.В. Сергеева. – Тула: Изд-во Тул.гос.пед.ун-та им. Л. Н. Толстого, 2009. – 88с.

2. Митяева, А.М. Здоровьесберегающие педагогические технологии: учеб. пособие для студ.высш.учеб. заведений / А. М. Митяева.-2-е изд.,стер.- М.: Издательский центр «Академия», 2010.-192с.

Илья Сергеев,

студент факультета

технологий и бизнеса

Научный руководитель: Шмелев В.Е.,

к.т.н., профессор

(Россия, Тула, ТГПУ им. Л. Н. Толстого)


МОДЕЛИРОВАНИЕ В ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГИЧЕСКОЙ ПОДГОТОВКЕ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ
Учителю технологии в своей педагогической практике приходится постоянно стал­киваться с разного рода моделями. На за­нятиях по технологии в качестве объектов труда учащиеся изготавливают различные модели — уменьшенные или увеличенные копии реальных объектов, макеты архитек­турных сооружений, наглядные пособия, выполняют проекты. Владение приемами моделирования, в особенности компьютер­ного, позволяет учителю смоделировать но­вый объект труда, смоделировать и проде­монстрировать работу оборудования или «технологические процессы, которые в силу тех или иных причин не могут быть реализо­ваны в школе. Соответственно учитель дол­жен иметь четкое представление, что такое моделирование, модель, виды классифика­ции моделей. Поэтому нами уделяется большое внимание формированию у сту­дентов, будущих учителей технологии, сис­темного представления о моделировании как важнейшем этапе творческо-конструкторской деятельности.

Моделирование представляет собой процесс исследования объектов или явле­ний путем построения и изучения их моде­лей. Модель — это упрощенное представ­ление реального явления или объекта (про­тотипа), отражающее некоторые свойства прототипа. По результатам моделирования можно разработать конструкцию нового ус­тройства, т.е. перейти от модели к реально­му объекту. Следует отметить, что для лю­бого прототипа может существовать боль­шое число разных по сложности и сходству с оригиналом моделей. Чем проще модель, тем меньше затраты на ее выполнение. Од­нако чем меньше соответствие (подобие) модели прототипу, тем выше вероятность ошибочных выводов. Поэтому эффектив­ность моделирования зависит от изначаль­ных положений и гипотез, указывающих границы допустимых упрощений.

Существуют различные виды классифи­каций моделей в зависимости от выбран­ных признаков, общих для групп моделей. В качестве примера можно привести клас­сификацию моделей по области ис­пользования. В этом случае различают учебные, опытные, научно-технические, иг­ровые, имитационные модели. В школе ча­ще используются учебные модели: на­глядные пособия, тренажеры, обучающие программы и т.д.

Для исследования объекта и его буду­щих характеристик создаются опытные модели. В автомобиле- и самолетострое­нии это уменьшенные копии автомобиля, самолета с сохранением среднего значе­ние объемного веса. Такие модели «проду­вают» в аэродинамической трубе с целью получения данных об обтекаемости и по по­лученным данным дают заключение о целе­сообразности проведения дальнейших ра­бот, тем самым экономя материальные и интеллектуальные средства.

Научно-технические модели позво­ляют исследовать процессы и явления, на­пример грозовой электрический разряд. Игровые модели представляют собой различные игры, в том числе деловые при обучении предпринимательству, в которых проигрываются ситуации с учетом возмож­ных реакций конкурентов. Имитационные модели имитируют реальность при разных исходных данных и позволяют подбирать правильное решение. Такой метод подбора правильного решения получил название метода проб и ошибок.

На занятиях по основам творческой конструкторской деятельности студенты выполняют не только материальные модели с помощью традиционных обрабатывающих инструментов и технологий, но и логические модели, которые составляют на основе информации и умозаключений. Стоит отметить, что при этом студенты обучаются одновременно компьютерному моделированию и умению создавать материальные модели технических устройств (стендовые и действующие) на основе полученных логических моделей. При этом не маловажным фактором мотивации изучению предмета и активизации познавательной деятельности является возможность наладки, регулировки и реального управления моделями.


ЛИТЕРАТУРА

1. Амелькiн, В. I. Основи художнього проектуровання предметного середовища, Основы удожественного проектирования предметной среды (учебник) / В. I. Амелькiн, М. С. Корець, В. Е. Шмельов. – заг. ред В. I. Амелькiна. – Донецьк: Юго-Восток, 2012. – 391с.

2. Заёнчик, В. М.. Учебно проектирование по технологии как метод развития технического творчества (статья) / В. М. Заёнчик, В. Е. Шмелев, П. Н. Медведев, О. В. Сергеева. – Технолого-экономическое образование: Достижения, инновации, перспективы: Межвуз. сб. ст. XIV Междунар. науч.-практ. конф. Тула, 12-15 февр. 2013 г. / Отв. ред. А. А. Потапов. – Тула: Изд-во Тул. гос. пед. ун-та им. Л. Н. Толстого, 2013. – С. 288-291.

Ксенія Циганок,

студентка 4 курсу факультету

фізико-матиматичної і технологічної освіти

Науковий керівник: М.Л. Пелагейченко,

к.пед.н., доцент (БДПУ)
Методика навчання учнів створювати екологічні проекти

на уроках трудового навчання
Актуальність. На сучасному етапі розвитку освіти важливим завданням для сучасних педагогів є залучення учнів до створення екологічних проектів, у тому числі на уроках трудового навчання. Виконання учнями даних проектів допоможе сформувати екологічну культуру підростаючого покоління, так як створення гармонійних відносин людини і природи посідає в Україні особливе місце, тому що ставлення людини до природи розглядається як важлива громадянська характеристика особистості.

Ступінь досліджуваності проблеми. Проблемою формування екологічної культури учнів займалися такі вчені як: Л. Іщенко, І. Шевців, Ю.Рева. Впровадження проектної технології навчання в школі висвітлені в працях Л. В. Сохань, І. Г. Єрмакова, О. М. Коберник, С. М. Ящук. Проте методика створення екологічних проектів на уроках трудового навчання ще недостатньо вивчена.

Мета і методи дослідження. Мета даного дослідження є висвітлення можливості використання екологічних проектів у навчальному процесі трудового навчання. Основними методами дослідження були: вивчення науково-методичної літератури та аналіз сучасних шкільних програм с трудового навчання.

Сутність дослідження. На уроках трудового навчання в школі засобом формування екологічної культури виступає саме екологічний проект. Метою якого є створення умов для розвитку почуття причетності до вирішення екологічних проблем через включення учнів у різні види діяльності з вивчення і поліпшення місцевої екологічної ситуації, формування екологічної культури [1].

Технологія впровадження екологічних проектів передбачає постановку певної проблеми і наступне її розкриття, розв'язання, з обов'язковою наявністю ідеї та гіпотези розв'язування проблеми, чітким плануванням дій, розподілом (якщо розглядається групова робота) ролей, тобто наявністю завдань для кожного учасника за умов тісної взаємодії, відповідальності учасників проекту за свою частину роботи, регулярного обговорення проміжних кроків та результатів.

У сучасній педагогічній науці існує декілька підходів до визначення етапів проектної діяльності, що залежить від типу проекту, авторських педагогічних розробок конкретного напряму проектів, ступеня конкретизації дій учасників проектування [2].

Основними етапами екологічних проектів є:

1. Формулювання проблеми.

2. Пошук вирішення проблеми.

3. Аналітико-дослідницький етап.

4. Заключний етап.

Як правило, екологічні проекти потребують використання дослідницьких, наукових методів, інтегрованих знань з різних галузей.



Основні висновки. Таким чином, використання екологічних проектів на уроках трудового навчання сприятиме формуванню в учнів інтересу до екологічних проблем навколишнього середовища, володіння певною сумою знань щодо екології, набуття учнями знань, умінь і навичок як самостійного, так і колективного пошуку вирішення екологічних проблем в умовах навчального процесу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Життєва компетентність особистості: Наук.-метод, посібник // За ред. Л.В. Сохань, І.Г. Єрмакова, Г.М. Несен. -- К.: Богдана, 2003. -- 520 с.

2. Пелагейченко М.Л. Професійний довідник учителя трудового навчання / М.Л. Пелагейченко. ­– Х. : Вид. група «Основа», 2013. – 254 с. – (Серія «Професійний довідник).

Ярослав Шептій,

студент 4 курсу факультету

фізико-математичної та технологічної освіти

Наук. керівник: С.І. Сиващенко,



старший викладач (БДПУ)
ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНЕ МИСТЕЦТВО ТА ЙОГО СУТЬ
Важливою складовою світової художньої культури – є народна творчість, яка включає в себе такі види художньої діяльності народу, як поетична творчість, театральне, музичне, танцювальне, декоративне, образотворче мистецтво, народне будівництво тощо. Далі піде мова про декоративне мистецтво.

Декоративно-прикладне (народне) мистецтво – одна з форм художньої діяльності, яка відображує суспільну свідомість та діяльність. Декоративно-прикладне мистецтво почало зароджуватися ще в далекі історичні часи, коли людина вчилася виготовляти із різних природних матеріалів речі побутового характеру. Почавши прикрашати ці речі різними символами та орнаментами людина надала їм таку силу, що звичайні речі перетворювалися у твори мистецтва. Зараз, завдяки цим пам’яткам мистецтва, ми маємо уяву про життя, культуру та історію тієї епохи. Вони допомагають нам зрозуміти почуття та прагнення людей того часу.

Кожна країна має свої різноманітні пам’ятки мистецтва. Наприклад Китай, Індія, Іран, Японія, країни Азії, а також Європи славилися виготовленням різноманітних художніх предметів побуту (посуд, тканини, килими, холодна і вогнестрільна зброя, обладунки, карети, меблі, ювелірні вироби, предмети культу).

В Київській Русі були переважно домашні ремесла, пов’язані з сільським господарством, і відігравали роль підсобного заняття. Селяни самі виготовляли різні вироби: полотна, сукна, взуття для своїх особистих потреб. Також серед творів мистецтва можна знайти й численні види художньої практики. Це плетіння і ткання, розпис і вишивка, різьблення і виточування, кераміка, обробка кістки і каменю, вироби з бісеру, витинанки з паперу.

Отже, твори декоративного мистецтва це не звичайні символи, а живе відображення людських справ та задумів, які грають дуже важливу роль у світовому мистецтві.

В Україні, завдяки процесам перетворень, які відбуваються сьогодні в усіх сферах життя суспільства, у тому числі й в духовному, українське декоративно-прикладне мистецтво набуло нового етапу розвитку та отримало широкого визнання як у нашій країні так і за кордоном. У його образах, зручних формах і динамічних мотивах орнаменту містяться символи втаємниченої, чарівної природи, складні перипетії нашої історії, особливості побуту, доброта і щедрість душі українського народу.

На закінчення можна сказати, що сьогодні декоративно-прикладне мистецтво грає важливу роль в системі освіти. Постійно зростає загальний інтерес до нього. Відкриваються нові факультети і відділення у вищих і середніх педагогічних та художніх закладах, організуються виставки, семінари. Тобто на сьогодні українське декоративно-прикладне мистецтво набирає оберти у своєму розвитку.
Література

  1. Антонович Є.А. Декоративно-прикладне мистецтво / Є.А. Антонович, Р.В. Захарчук-Чугай, М.Є. Станкевич. – Львів: Світ, 1993. – 272с.


Сергій Нелін,

студент 5 курсу ФФМТО

Науковий керівник: О.В.Школа,

канд. пед. наук, доцент

(Бердянський державний

педагогічний університет)


ЕВОЛЮЦІЯ ФІЗИЧНОЇ КАРТИНИ СВІТУ
Уся історія фізики – це процес становлення, удосконалення та зміни різних фізичних картин світу (ФКС), процес її еволюції. Інваріантом усіх схем та інтегральних образів природи є фундаментальні наукові ідеї і теорії, пов’язані відповідними принципами в єдину систему. Глибоке оволодіння ідейним змістом останніх та формування на цій основі наукового світогляду і відповідного стилю мислення виступає головним завданням професійної підготовки майбутніх учителів фізики. Знання про те, якою є сучасна фізична картина світу майбутні фахівці у ВНЗ можуть отримати під час вивчення курсу загальної фізики, який є переважно експериментальним, на основі вивчення наукових першоджерел або прослухавши відповідний узагальнюючий спецкурс, який не завжди входить до навчального плану їх професійної підготовки. Останнє обумовлює особливе положення і важливість розв’язання зазначеної проблеми у рамках курсу теоретичної фізики, який завершує фундаментальну підготовку майбутніх учителів, безпосередньо ілюструючи плідність аналітичних методів, теоретичних моделей та інтуїції в науковому пізнанні фізичних явищ і процесів.

Аналіз філософської, психолого-педагогічної та науково-методичної літератури свідчить, що проблема формування ФКС в учнів/студентів у процесі навчання фізики як невід’ємної складової їх наукового світогляду не є новою, вона інтенсивно досліджується у дидактиці фізики протягом останніх 50 років. Сьогодні існує багато науково-методичних матеріалів, в яких глибоко розкрито і проаналізовано різні теоретичні та методологічні аспекти цього складного і багатоаспектного питання. Унаслідок цього ФКС не тільки міцно ствердилася у фізичній науці як одна з основних категорій методології наукового пізнання, але й набула відповідного статусу в теорії і методиці навчання фізики в якості невід’ємної складової наукового світогляду цілісної особистості.



Загальновизнано, що озброєння майбутніх учителів фізики системою наукових знань не забезпечує автоматично, водночас формування їх наукового світогляду та цілісних уявлень про навколишній світ. Розв’язання цього завдання потребує цілеспрямованої, систематичної, спеціально організованої роботи. Для того, щоб знання окремих фізичних процесів, законів і теорій стало основою наукового світогляду, воно повинно бути філософські осмислено та узагальнено з позицій єдиної методології. У якості такої узагальненої фізичної моделі/образу природи, що являє собою комплекс фундаментальних наукових ідей і теорій, пов’язаних відповідними принципами в єдину систему, і виступає ФКС. Маючи історично обумовлений характер, вона наповнює конкретним природничо-науковим змістом загальні філософські уявлення про будову (структуру) матерії, форми її існування (простір, час, рух, взаємодія та взаємозв’язок), закономірності пізнання. ФКС є частиною природничо-наукової картини світу, яка в свою чергу входить до наукової картини світу, остання ж виступає необхідним елементом наукового світогляду та невід’ємним компонентом загальнолюдської культури.

Ключовими у ФКС виступають три фундаментальні категорії: уявлення про простір-час, елементарні “цеглини”, з яких побудована матерія, та характер взаємодії, який скріплює ці “цеглини” в єдине ціле. Тому зміна ФКС завжди пов’язана із переглядом цих фундаментальних понять. В історії фізики такий перегляд відбувався кілька разів, у результаті чого були побудовані механістична, електромагнітна та квантово-польова картини світу. На думку деяких учених, сьогодні відбувається чергова революція у фізиці, яка приведе до побудови нової еволюційно-синергетичної картини світу. Систематизація та узагальнення літературних джерел дозволив проаналізувати еволюцію ФКС, становлення й розвиток фундаментальних наукових ідей, понять, принципів і теорій, виявити їх фізичний зміст та характерні особливості.



ЛІТЕРАТУРА

  1. Гончаренко С. У. Фундаменталізація освіти як дидактичний принцип / С. У. Гончаренко // Шлях освіти. – 2008. – № 1. – С.2 – 6.

  2. Планк М. Единство физической картины мира / М. Планк. – М. : Наука, 1966. – 288 с.

  3. Эйнштейн А. Эволюция физики / А. Эйнштейн, Л. Инфельд. – М. : Наука, 1965. – 326 с.


Максим Лук’яненко,

студент 5 курсу ФФМТО

Науковий керівник: О.В.Школа,

канд. пед. наук, доцент

(Бердянський державний

педагогічний університет)


Формування поняття ентропії в шкільному курсі фізики
У розпорядженні вчителя фізики загальноосвітньої школи сьогодні достатньо різноманітної навчально-методичної літератури, як вітчизняної так і перекладної, що дозволяє творчо підходити до організації навчально-виховного процесу. Незважаючи на методичну цінність існуючих видань, необхідність удосконалення методики навчання фізики в сучасних умовах модернізації вітчизняної системи освіти в контексті європейських вимог, посилення уваги до якості підготовки випускників є цілком очевидною. Створення умов, які б сприяли розвитку особистості учнів засобами фізики як навчального предмета, формуванню їх наукового світогляду, активізації пізнавальної діяльності є чи не головним завданням роботи сучасного вчителя. Останнє, безумовно, повинно знайти адекватне відображення в методиці навчання основних питань курсу. До їх числа, зокрема, можна віднести поняття ентропії, без якого глибинний аналіз законів термодинаміки неможливий. Це поняття ‒ одне з найфундаментальніших в сучасній науці, яке не тільки пронизує всю фізику, але й проникає в суміжні науки (хімію, біологію, кібернетику, теорію інформації тощо). Незважаючи на те, що поняття ентропії не входить до чинних програм шкільного курсу фізики, за відповідної дидактичної інтерпретації його можна цілком органічно поєднати з поточним навчальним матеріалом. На наш погляд, ефективному засвоєнню цього поняття в шкільному курсі фізики сприятиме максимальна лаконічність математичного апарату, логічність та послідовність викладу навчальної інформації, яка має носити переважно якісний характер. Нижче наведено коротко сутність наших міркувань стосовно методичних особливостей формування поняття ентропії в шкільному курсі фізики.

Перший закон термодинаміки, незважаючи на фундаментальність, дає кількісний баланс енергії для будь-яких теплових процесів, але не розкриває якісну різницю різних форм енергії і тому не може визначити напрям їх перебігу. Як відомо, більшість реальних теплових процесів є необоротними, тому перший закон доповнюється іншим, незалежним від нього дослідним постулатом. Цю роль відіграє другий закон термодинаміки, який дає не тільки критерій перебігу реальних теплових процесів, але й дозволяє знайти оптимальні умови перетворення теплоти в роботу, що робить його фундаментом усієї теплотехніки.

Аналіз циклу Карно дозволив Клаузіусу встановити нерівність, яка є класичною формою елементарного аналітичного виразу другого закону термодинаміки: . Узагальнення цієї нерівності на довільний циклічний процес приводить його до висновку про існування деякої функції стану системи – ентропії  (від грецького entropia ‒ поворот, перетворення). У загальному випадку для необоротного теплового процесу маємо: .

Спрямованість процесів у замкнених системах математично виражають так: , де знак рівності відповідає рівноважним, а нерівності  нерівноважним (необоротним) процесам. Загальною умовою стійкої термодинамічної рівноваги замкненої системи є максимум її ентропії. Іншими словами, ентропія замкненої системи не може зменшуватись: вона або зростає, якщо в системі відбуваються необоротні процеси, або залишається сталою, якщо система перебуває в рівновазі і всі процеси в ній є оборотними. Основна складність формування в учнів поняття ентропії носить суто психологічний характер і пов’язана з неможливістю її безпосереднього сприйняття, відсутністю приладу, який би її вимірював. Властивості та глибинний фізичний зміст ентропії був з’ясований тільки з появою ймовірнісних підходів до опису внутрішнього світу речовини. Тому термодинамічне трактування цього поняття повинно бути обов’язково доповнене статистичними уявленнями.

Пояснюючи необоротність макропроцесів у природі, Л. Больцман прийшов до висновку про те, що еволюція будь-якої замкненої системи відбувається у напрямку переходу від малоймовірних до більш імовірних станів, при цьому , де – стала Больцмана, ‒ термодинамічна ймовірність макроскопічного стану системи. Цей результат у статистиці має фундаментальне значення, оскільки слугує ключем до розуміння фізичного змісту другого закону термодинаміки.

Замкнена система за рахунок теплового руху частинок переходить до таких станів, які мають найбільшу ймовірність, тобто реалізуються більшим числом способів. З рівноважного стану система самовільно не виходить, оскільки йому відповідає найбільша термодинамічна ймовірність, при цьому внутрішній рух в системі не припиняється, молекули продовжують інтенсивно рухатися, однак зміна мікростанів відбувається таким чином, що макроскопічний стан системи в цілому залишається сталим. Звідси маємо ще одне найбільш глибоке трактування ентропії: ентропія довільної термодинамічної системи визначає ступінь невпорядкованості в ній мікроскопічного руху, тобто є мірою безпорядку в системі: повний порядок відповідає мінімуму ентропії, будь-який безлад її збільшує, максимальна ж ентропія відповідає повному хаосу в системі (рівноважному стану).



Завдяки широкому спектру функцій у сучасній науці формування поняття ентропії в шкільному курсі фізики має важливе світоглядне значення. Безумовно, засвоєння цього фундаментального поняття буде найефективнішим тільки разом із розв’язанням/аналізом відповідних переважно якісних задач навчального курсу.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Ансельм А. И. Основы статистической физики и термодинамики / А. И. Ансельм. – М. : Просвещение, 1973. – 423 с.

  2. Булавін Л. А. Молекулярна фізика / Л. А. Булавін. – К. : Знання, 2006. – 567 с.

  3. Школа О. В. Основи термодинаміки і статистичної фізики : навч. посіб. / О. В. Школа. – Донецьк : Юго-Восток, 2009. – 374 с.


ДЛЯ НОТАТОК

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________




УДК 37.01(06)

ББК 74я5
НАУКОВЕ ВИДАННЯ


З 41

Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. – Том 3. Природничі науки. – Бердянськ : БДПУ, 2014. – 370 с.


Відповідальний редактор – Богданов Ігор Тимофійович – д.пед.н., проф., проректор з наукової роботи Бердянського державного педагогічного університету.


Відповідальність за зміст та літературне редагування тез доповідей несуть автори та їх наукові керівники

Технічний редактор та комп’ютерна верстка – Анжеліка Денисова.


Адреса редакції:

71100 м. Бердянськ, Запорізька обл., вул. Шмідта, 4.

Підписано до друку 10.04.2014 р. Формат 60х84 1/16. Папір офс.

Друк. офс. Умовних друкарських аркушів 22,5



Тираж 300 прим. Замовл. № 251.




1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка