Том Природничі науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5



Сторінка30/34
Дата конвертації15.04.2016
Розмір6.6 Mb.
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34

Мета дослідження – зясувати вплив анаболітичних стероїдів на організм людини.

Сутність дослідження полягає у необхідності зясування дії АС на функції організму – статеві, вікові, психічні, соматичні.

Вважається, що у підвищенні ефективності процесу підготовки спортсменів міжнародного класу поряд з удосконалюванням засобів і методів спортивного тренування найважливішу роль мають фактори, які сприяють росту працездатності й прискорюють відбудовні процеси після значних м'язових навантажень. До числа подібних факторів у першу чергу варто віднести масаж, електростимуляцію, а також анаболізатори – речовини різної хімічної природи, які підсилюють біосинтетичні процеси, які відбуваються в організмі й, насамперед синтез білка. [2, 3].

Анаболічні стероїди є синтетичними гормонами, які можуть підвищити здатність організму виробляти м'язову тканину і запобігти розпаду м'язів. Деякі спортсмени приймають стероїди, в надії, що вони будуть покращувати їх здатність працювати швидше, піднімати більшу вагу, стрибати вище, чи збільшиться їх витривалість. Застосування стероїдних анаболіків в спорті почалося в 1960 р. у США й зберігалося в найсуворішій таємниці. Ефект не змусив себе довго чекати: Г. Коннолі, який їх застосовував, став призером Олімпійських ігор у 1960 р. і рекордсменом світу в метанні молота. [1, 3]. В 1964 р. за повідомленнями американської преси, всі американці – призери Олімпійських ігор у Токіо в штовханні ядра застосовували анаболіки. Незабаром анаболіки почали застосовувати в Європі, і на Олімпійських іграх 1968 р. п'єдестал пошани в штовханні ядра був уже наполовину європейським. Зараз анаболіки використовують такі відомі усьому світу спортсмени, як дискобол Р.Брух (Швеція), який уперше у світі послав диск за 70 м, штовхальники ядра Н.Стейнхауер, Д.Вудс, Д.Лонг, Р.Матсон, П.О.Брайен (всі США), А.Роу (Англія), Бірленбах (ФРН) [1]. Анаболічні стероїди [3] – це препарати, які нагадують за хімічною структурою природний гормон тестостерон, який виробляється організмом людини. Тестостерон сприяє підвищенню чоловічих характеристик, таких як збільшення м'язової маси, ріст волосся на обличчі і зниження тембру голосу, статеві ознаки. Стероїди можуть зашкодити здоров'ю людини, особливо якщо вони використовується у великих дозах протягом тривалого часу. Хоча вони сприяють нарощенню м'язової маси, та можуть викликати дуже серйозні побічні ефекти. Використання стероїдів протягом тривалого часу може негативно відбитися, в першу чергу, на репродуктивній системі. У чоловіків використання стероїдів може призвести до імпотенції, зниження кількості сперматозоїдів, що виробляються в яєчках, і навіть зменшення розміру яєчка [1] та та порушення сперматогенезу.

За даними німецького журналу Der Spiegel, до 1977 року близько тисячі велосипедистів-професіоналів померли від уживання допінгів. Анонімне опитування атлетів, проведене до сторіччя Олімпійських ігор, виявило несподівану готовність до самопожертви в ім’я самого себе. На запитання: чи погодилися б ви вжити недозволений стимулятор, що гарантує перемогу, зі ста дев’яноста восьми опитаних сто дев’яносто п’ять відповіли "звичайно”. Тож, коли закон порушують чи готові порушити дев’яносто відсотків тих, на кого він поширюється, протиборство з беззаконням стає відвертим фарсом. Ще жорсткіше прозвучало друге запитання: чи прийняли б ви препарат, що давав би змогу перемагати всіх суперників п’ять років поспіль, але потім убив би вас? І половина відповіли "так” [2], бо спорт — це своєрідний наркотик, як азартні ігри. З наведених данних можемо зробити висновки: 1)відсутні вагомі докази про "смертельну" небезпеку стероїдів; 2) робити висновки, треба точно визначивши ступінь цього ризику. 3) результати дії стероїдів залежить від типу стероїду, тривалість його застосування, спадковість атлета 4) всі ці факти впливають на ступінь ризику. 


ЛІТЕРАТУРА

1. Дьяконов М. Воздействие анаболических стероидов на организм человека / М. Дьяконов [електронний ресурс] – Режим доступу: http://dyakonov.ru/?p=339; 2. Брилинг Е.Е. Українська федерація Хортингу / Е.Е.Брилинг [електронний ресурс] – Режим доступу: http://horting.org.ua/node/952; 3. Мягченко О.П. Біохімія людини. – К.: ЦУЛ. – 2013. – 128 с.


Руслан Чиняєв,

студент 1 курсу факультету

комп’ютерних та енергозберігаючих технологій

Наук. керівник: Н. С. Пшенична


ФОСФАТИ У МИЮЧИХ ЗАСОБАХ: РЕАЛЬНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВИ
Актуальність дослідження. 98% усіх миючих засобів, що продаються в Україні, містять фосфати. У цей же час у Германії, Італії, Австрії, Норвегії, Швейцарії та Нідерландах 100% пральних порошків не містять цих речовин, Фінляндії та Швеції – 90% порошків є без фосфатними, у Данії – 84%, у Великій Британії, Іспанії, Франції – 50%, у Португалії та Греції – 35%. Свідомість людей у нашій країні щодо осмисленого вибору того чи іншого засобу, безпечного для здоров’я та оточуючого середовища, залишається дуже низькою.

Ступінь досліджуваності проблеми. Проблема впливу фосфатів на оточуюче середовище є дуже актуальною і досить глибоко вивчається хіміками, біологами та екологами. Отримані результати зумовлюють необхідність аналізу ринку миючих засобів та сучасної державної політики щодо цього питання.

Мета і методи дослідження. Мета дослідження – проаналізувати сучасну ситуацію на ринку миючих засобів України шляхом вивчення асортименту миючих засобів (пральних порошків) на предмет вмісту у них фосфатів.

Сутність дослідження.

Фосфати почали додавати у засоби побутової хімії з метою пом’якшення води (вони зв’язують йони кальцію та магнію) у 60-х роках минулого століття. Вже через 25 років вчені довели негативний вплив цих речовин на довкілля, і деякі країни поступово почали відмовлятися від їх використання. В Україні споживання порошків, що містять фосфати, щорічно збільшується і становить приблизно 300 тисяч тон на рік. За останні 10 років вміст фосфатів у стічних водах Дніпра збільшився втричі і становить 22 мг/л (у Європі цей показник не перевищує 1 мг/л).

Небезпека цих речовин полягає в тому, що кожен грам фосфатних сполук при потраплянні у відкриту водойму викликає цвітіння 7-10 кг синьо-зелених водоростей, що призводить до зниження вмісту кисню у воді та насичення вод аміаком, метаном та сірководнем. Зниження вмісту кисню негативно впливає на біоту та процеси самоочищення водойми. Забруднена токсинами водоросте вода може стати причиною розвитку онкологічних захворювань, викликати патології розвитку плоду тощо.

Окрім цього, фосфати та їх більш «екологічні» замінники фосфонати збільшують токсичну дію поверхнево-активних речовин, що також містяться у порошках, знежирюють шкірні покриви людини, сприяють руйнуванню клітинних мембран, знижують захисні властивості шкіри, можуть викликати дерматози та алергічні реакції. При постійних контактах зі шкірою фосфати можуть порушувати роботу внутрішніх органів, впливати на співвідношення компонентів крові, порушувати обмін речовин, сприяти загостренню хронічних хвороб.

Результати вивчення складу популярних пральних засобів наведені у таблиці:

Назва прального засобу

Вміст фосфатів та фосфонатів

«Persil Color Expert»

фосфонати

«Tide Альпійська свіжість»,

фосфонати

«Gala»

фосфонати

«Losk»

фосфонати

«Galinka»

фосфонати

«Perwoll»

фосфонати

Вивчення складу порошків дозволяє зробити висновок, що вміст фосфатів та фосфонатів у вивчених пральних засобах варіює у межах від 15 до 30%. У дитячих пральних засобах вміст цих речовин складає від 5 до 30 відсотків.

У 2013 році Кабінет міністрів України прийняв законопроект, згідно з яким має поступово зменшуватися виготовлення, імпорт та реалізація синтетичних миючих засобів, до складу яких входять фосфати. Згідно з цим документом, станом на 1 січня 2014 року з продажу мають зникнути порошки, вміст фосфатів у яких перевищує 17%. З 1 січня 2021 у миючих засобах має міститися не більше 0,7% фосфатів.



Основні висновки. Проблема високого вмісту фосфатів у пральних засобах несе як екологічну загрозу, так і небезпеку для здоров’я людини, тому потребує активного вирішення з боку держави та активної громадянської позиції кожного мешканця України.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Абрамзон А.А. Поверхностно-активные вещества: Свойства и применение / А.А. Абрамзон. – Л.: Химия, 1981. – 312 с.

  2. Кабмин одобрил запрет использования в Украине бытовой химии с фосфатами: Корреспондент.net, 9 октября 2013 [Електронний ресурс]. — Режим доступу :http://korrespondent.net/business/economics/1612909-kabmin-odobril-zapret-ispolzovaniya-v-ukraine-bytovoj-himii-s-fosfatami



Тетяна Чумак,

студентка 2 курсу Інституту

соціально-педагогічної та корекційної освіти

Науковий керівник: Н.Б. Сопнєва,

к.пед.н., доц. (БДПУ)
ХАРАКТЕРИСТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У СТУДЕНТІВ
Актуальність: Людину на кожному кроці переслідує велика розповсюдженість інфекційних захворювань. На сьогоднішній день їх кількість дуже велика. В зв’язку з прогресивним розвитком суспільства,втрачена увага до якості продуктів харчування та до самого себе. Інфекція має здатність мутувати в організмі та з появою нових видів,лікування стає все важчим.

Ступінь досліджуваності проблеми: Вчення про інфекційні хвороби зародилося багато віків тому. Такі вчені-лікарі як Гіппократ, А.Левенгук, Д. С. Самойлович, Л.Пастер,В.А. Хавкін, Ф.Г.Яновський та ін. Зробили великий внесок для всього людства, відкривши мікроорганізми, що являються збудниками багатьох інфекційних захворювань, які своєю епідемією загубили життя тисяч людей: віспи, чуми,холери. Завдяки тому, що було винайдено вакцину з’явилася можливість запобігти розвитку багатьом інфекційним захворюванням.

Мета і методи дослідження: Метою мого дослідження було встановлення рівня захворюваності студентів інфекційними хворобами,частоти,причин та шляхів зараження.



Методом дослідження було анкетування студентів та викладачів які навчаються,працюють в різних факультетах та інститутах Бердянського державного педагогічного університету, проживають в гуртожитку, у власному чи винайманому житлі.

Сутність дослідження: Провівши опитування,я визначила, що в гуртожитку студенти хворіють частіше, адже це зумовлено не чітким дотриманням санітарно-гігієнічних норм, швидкістю зараженням інфекцією та її розповсюдженням. За статистикою, форма навчання та наявність стипендії у студента також зазначають рівень умов життя, його харчування. Відомо,що шкідливі звички мають негативний вплив на наш організм. Про це свідчать дослідження багатьох вчених. У своїй роботі я визначила, що у курців це хвороби дихальної системи, а у людей які зловживають алкоголем-захворювання шлунково-кишкового тракту і печінки. Колір шкіри та її здоровий вигляд значно відрізняється у людей які піклуються про своє здоров’я, а які мають шкідливі звички довгий час. Найпоширеніші захворювання у студентів – це інфекційні хвороби дихальної системи-73%, кишкові хвороби-19%, статеві хвороби-5% та хронічні-4% . Приблизно, людина яка має шкідливі звички хворіє 7 разів на рік. Багато різних інфекційних захворювань може перейти у хронічну форму через самолікування, без консультації у лікаря,що найчастіше спостерігається у студентів. 80% опитуваних студентів зазначило, що займаються самолікуванням і тільки 20% за консультацією лікаря.



Основні висновки: За проведеним дослідженням у студентів та викладачів, я визначила, що рівень зараження інфекційними хворобами є дуже високий. Найбільш поширений шлях розповсюдження хвороби – повітряно-крапельний. Від навантажень, які переносять студенти і з не споживанням вітамінів, можна зазначити, що студенти часто відчувають себе втомленими як зранку, так і в вечорі, рівень імунітету низький, пов'язане з нерівномірним розподілом робочого часу і порушенням режиму життя, зумовлюють ослаблення захисних механізмів проти багатьох інфекційних захворювань. Багато студентів не слідкують за власною гігієною і миють руки 2-3 рази в день,що також слугує інфекції значно легше потрапити в організм. Весна та осінь-пори року, коли відбувається загострення хронічних хвороб, послаблюється імунітет за нестачею вітамінів, тому в саме такі періоди людина має приділяти собі увагу, займатися не тільки лікуванням хвороби, але і її профілактикою. Вести здоровий та активний спосіб життя, слідкувати за особистою гігієною, мити руки перед вживанням овочі та фрукти, слідкувати за продуктами які ми споживаємо в їжу і бути обережними в спілкуванні з інфікованими людьми. Це і є запорукою гарного самопочуття.
ЛІТЕРАТУРА

1. Велика медична енциклопедія / за ред. Б. В. Петровського – 3-є вид. – М.: Радянська енциклопедія, 1985. – 560 с.

2. Валеологія. Довідник школяра / С. Н. Заготова, – Донецьк: ПКФ «БАО», 1999. – 448 с.


Дар’я Шатіло,

студентка 3 курсу Інституту

психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: Т. Г. Шаповалова,

к.пед.н., доцент (БДПУ)
ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ НА МІЖПРЕДМЕТНІЙ ОСНОВІ
Оновлення освітнього простору, поштовхом до якого стало впровадження нового Державного стандарту загальної середньої освіти, неможливе без відповідної перебудови процесу навчання.

Поняття «компетентнісний підхід», «компетенція», «компетентність», запроваджене Державним стандартом, у педагогічній сфері розглядається багатьма українськими вченими-педагогами (Н. Бібік, Л. Ващенко, М. Головань, О. Заблоцька, І. Кубенко, М. Кухарєв, А. Маркова, А. Новиков, Л. Паращенко, О.Пометун, О. Савченко, Т. Свірчук, М. Тарасович та інші). Дослідженням здоров’язбережувальних проблем на сучасному етапі займаються А. Бойко, Н. Гундарева, В. Крюкова, Ю. Лисицина, О. Сахно [2, с. 309 – 314].

Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів, що зумовлює чітке визначення результативної складової засвоєння змісту початкової загальної освіти [3].

На сучасному етапі кінцевою метою навчання у початковій школі є оволодіння учнями ключовими компетентностями, які передбачають їх особистісно-соціальний та інтелектуальний розвиток, формуються на міжпредметній основі та є інтегрованим результатом предметних і міжпредметних компетенцій [3].

За останні десятиріччя спостерігається значне погіршення стану фізичного і психологічного здоров’я учнів. За даними Міністерства охорони здоров’я України серед дитячого населення майже у 3 рази зросла кількість хронічних захворювань, які призводять до інвалідності. Тому постала проблема створення нової гуманістичної моделі впровадження здоров’язбережувальних заходів у шкільний навчальний заклад, у центрі уваги якої – інтереси, потреби, мотиви та ціннісне ставлення до здоров’я конкретної дитини [1, С. 37].

Однією з провідних ключових компетентностей є здоров’язбережувальна, її формуванню приділяється значна увага.

Згідно з навчальною програмою «Основи здоров'я», здоров’язбережувальна компетентність – це здатність учня застосовувати здоров’язбережувальні компетенції в умовах конкретної життєвої або навчальної ситуації на користь збереження, зміцнення і формування власного здоров’я.

Здоров’язбережувальні компетенції – це суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень, які сприяють здоров’ю у всіх сферах життєдіяльності людини.

На сучасному етапі формування здоров’язбережувальної компетентності – одне з провідних завдань початкової ланки освіти. Прагнення берегти здоров’я, зміцнювати його, підтримувати на належному рівні має стати невід’ємною складовою особистості кожного учня. Значна увага приділяється формуванню у молодшого школяра вміння застосовувати здоров’язбережувальні компетенції в умовах конкретної життєвої ситуації. Завдяки чому реалізується один з основних принципів навчання.

Отже, процес навчання в початковій школі спрямований на формування сучасного типу всебічно і гармонійно розвиненої особистості. На нього необхідно дивитися через призму оволодіння учнями основними навчальними компетентностями, серед яких однією з провідних є здоров’язбережувальна.



ЛІТЕРАТУРА

  1. Крутенко О. В. Реалізація здоров’язберігаючої компетентності учнівської молоді: досвід, реалії, перспективи / О. В. Крутенко. – Черкаси, 2010. – 68 с.

  2. Шаповалова Т. Г. Здоров'язбережувальний компетентнісний підхід у позашкільних навчальних закладах / Т. Г. Шаповалова // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди : зб. наук. праць. – Переяслав-Хмельницький, 2013. – Вип. 30. – С. 309 – 314.

  3. Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. – № 462 (Офіційний вісник України), 2011. – № 33, ст. 1378. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/462-2011-%D0%BF



Надія Шутак,

студентка 5 курсу Інституту

психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: С. І. Жульова,



к. пед. н., доцент (БДПУ)
УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ НАВЧАННЯ ЦИВІЛЬНОМУ ЗАХИСТУ СТУДЕНТІВ ТА УЧНІВ
Актуальність. Проблема забезпечення і підвищення безпеки у разі виникнення надзвичайних ситуацій стає однією з важливих соціально-політичних, економічних, соціально-демографічних та екологічних проблем у сучасних умовах. Наразі є значна частина посадових осіб, які забезпечують виконання завдань функціональних і територіальних підсистем цивільного захисту, належать до категорії керівників органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій всіх форм власності, але не мають професійної освіти у сфері цивільного захисту населення і територій, а в окремих випадках і професійної освіти у галузі управління.

Ступінь досліджуваності проблеми. Більшість науковців, які займаються означеною проблемою (В.О. Васійчук, В.Є. Гончарук, С.І. Качан, С.М. Мохняк, В.В.Бєгун, І.М.Науменко), зазначають, що виходячи з основних принципів освіти, безперервність, єдність і наступність, стандартизація та запровадження практичних заходів з проблем безпеки життєдіяльності та цивільного захисту проводиться і в системах вищої, професійно-технічної, загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти.

Мета і методи дослідження. Метою навчання цивільному захисту у закладах освіти є виховання в учнів, курсантів і студентів якостей національної гідності та духовності, свідомого і обов'язкового виконання установлених правил безпеки у навчально-виробничому процесі, норм безпечної поведінки в побуті та в умовах надзвичайних ситуацій; виховання високих морально-психологічних якостей, почуття гуманного відношення до людини, яка потрапила в біду; навчання користуванням засобами індивідуального та колективного захисту і свідомим, грамотним діям у надзвичайних ситуаціях [ 2 ].

Сутність дослідження. Державні органи управління освітою організовують підготовку студентів, курсантів, учнів та вихованців закладів освіти всіх рівнів незалежно від їх галузевого підпорядкування і форм власності відповідно до навчальних планів, в нормативній частині яких передбачаються вивчення питань цивільного захисту, безпеки життєдіяльності людини, основ медичних знань та охорони здоров'я дітейНавчання учнів 2-х, 6-х і 7-х класів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення та територій здійснюється за тематикою цивільного захисту і особистої безпеки програми «Основи безпеки життєдіяльності», а учнів передвипускних і випускних класів загальноосвітніх і професійно-технічних закладів освіти – за тематикою розділу «Цивільний захист» Програми допризовної підготовки юнаків і щороку завершується проведенням у навчальних закладах на фоні обстановки можливої у даному регіоні надзвичайної ситуації «Дня цивільної оборони» як підсумкового заходу практичної перевірки рівня набутих учнями знань та умінь і якості всебічної підготовки цивільного захисту об'єкта Функціональної підсистеми «Освіта і наука України» єдиної державної системи цивільного захисту України [ 1 ].

Позашкільна освіта з вирішення проблем особистої і колективної безпеки, виховання у дітей та підлітків громадянської відповідальності, набуття ними навичок і досвіду із самозахисту і рятування, взаємодії з аварійно-рятувальними службами, здійснюється через проведення олімпіад, змагань, оглядів-конкурсів, встановлених форм роботи в літніх таборах відпочинку та оздоровлення, проведення польових навчальних практикумів, експедицій, тематичних дитячих акцій.



Основні висновки. Отже, пріоритетними напрямками підготовки учасників навчально-виховного процесу до дій у надзвичайних ситуаціях вважають:

• у вищих закладах освіти: реалізацію вимог щодо організації діяльності базових кафедр з питань цивільного захисту та безпеки життєдіяльності за відповідними напрямами і спеціальностями підготовки фахівців;

• у професійно-технічній та загальній середній освіті: організацію спільних заходів з виховання у молоді громадських почуттів та якостей, змагань оборонно-масової та рятувально-прикладної спрямованості за програмою “Школа безпеки", прийняття участі у Всеукраїнському змаганні “Юний рятувальник”, інших форм позашкільної тощо.
Література

1. Наказ МОН України № 814 "Про Положення про Функціональну підсистему "Освіта і наука України" єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру". Режим доступу: http://www.osvitacv.com/index.php/2011-01-11-15-03-48/health/2013-09-18-07-22-54?start=5

2. Кодекс цивільного захисту України. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/5403-17

3. Осипенко С.І., Іванов А.В. Організація функціонального навчання у сфері цивільного захисту : навч. посіб. / С.І. Осипенко, А.В. Іванов. – К., 2008. – 286 с.


Інна Юрченко,

студентка 2 курсу факультету

фізичного виховання

Науковий керівник: С. І. Кара,

доцент (БДПУ)
ПРОБЛЕМА ШТУЧНОГО ПЕРЕРИВАННЯ ВАГІТНОСТІ
Актуальність. Проблема штучного переривання вагітності продовжує займати невиправдано велике місце серед методів регуляції народжуваності в Україні та є дуже актуальною з точки зору демографії. Уже протягом десятиріччя зберігається мінусовий приріст населення.

Метою дослідження є аналіз динаміки показників штучного переривання вагітності в Україні.

Ступінь досліджуваності проблеми. В умовах сучасності визнано моральний та правий статус аборту, який регулює законодавство кожної країни світу по-різному, від легального здійснення до заборони. Україна входить до переліку держав, де аборт визнано легальним.

Законодавство європейських країн в переважній більшості дозволяє вільне здійснення абортів за бажанням жінки, однак в Польщі, Ісландії, Фінляндії, Швейцарії, Іспанії, Португалії, Мальті, Кіпрі, Великій Британії та Ірландії є обмеженим.



Сутність дослідження. В Україні показники штучного переривання небажаної вагітності за останнє двадцятиріччя зазнали значних позитивних змін. У радянські часи їхнє число сягало майже мільйона, 1995-му – 740 тисяч абортів, у 2000-му – 430 тисяч, у 2005-му – 264 тисячі. За останнє десятиріччя спостерігається позитивна динаміка до скорочення випадків переривання вагітності. Разом з тим, мінімум раз у житті аборт робили 40 % жінок.

Незважаючи на те, що частка здійснення абортів відчутно знизилися, в України показники чисельності абортів на 1000 народжених, є одними з найвищих в Європі. У 2005 році частка здійснених абортів становила 58,83% (242 343 до 411 904), а в 2012 – 27,15% (141 396 до 520 705). Тобто протягом 2005-20012 років число абортів скоротилося більш ніж вдвічі, 588 проти 272 на 1000 народжених осіб. Означена позитивна динаміка забезпечена, як збільшенням абсолютної чисельності народжених, так і зменшенням абортів.

Поширення абортів в нашій країні має суттєві географічні відмінності. На заході України – в Закарпатській, Івано-Франківській, Тернопільській, Рівненській областях їх найменше, в Донецькій, Київській, Кировоградській, Херсонській – найбільше.

Лідерами за здійсненням абортів на 1000 народжених є м. Севастополь – 405, Київська область – 403, Донецька – 397, Луганська – 372. У цих регіонах спос­терігаються також найнижчі показники народжуваності.

Найменше абортів здійснюється на Рівненщині – 95, Закарпатті – 139, Івано-Франківщині – 154 на 1000 народжених. У 2012 році найбільшу кількість абортів здійснено у Донецькій області (17162), найменше у Рівненській (1760).

Якби число абортів з розрахунку на 1000 народжених в Україні було таким як на Рівненщині, в нашій країні проявів штучного переривання вагітності було б зафіксовано менше 49 тис., а число народжених суттєво збільшилося б. Чисельність населення в Польщі, після обмеження на здійснення абортів у 1989 році протягом 90-их зросло на 0,5 млн. осіб, в той час, як в Україні з 1990 по 2000 рік зменшилося майже на 4 млн.

За даними МОЗ, світова статистика відношення абортів до народжених дітей складає 1:7, а в Україні – 1:3,9. У кожній третій жінки виникають ускладнення в наслідок аборту. Серед тих, у кого вагітність перша, цей показник складає 40 %.

1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка