Том Природничі науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5



Сторінка28/34
Дата конвертації15.04.2016
Розмір6.6 Mb.
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   34

СТАН ФІЗИЧНОГО І ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ


Актуальність теми полягає у дослідженні стану здоров’я населення України, що пов’язано з його погіршенням. Це викликало необхідність з’ясувати причини цього явища, та прогнозування подальшого стану.

Методом дослідження є обробка інформації з медичних установ України, та власних спостережень.

Всесвітня Організація Охорони здоров'я (ВООЗ) визначає здоров'я, як стан повного фізичного, духовного, рекреаційного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів.

Визначення здоров`я є широким і не може бути охоплено одним індикатором. Фактори ризику для здоров`я населення, що зустрічаються в навколишньому середовищі України, різноманітні. У сучасній Україні існує високий рівень концентрації промислових об`єктів із застарілими енергомісткими технологіями, низька ефективність очисних споруд, наслідки аварії на ЧАЕС. Енергомісткість валового національного продукту в Україні у 9 разів вища, ніж у країнах Європейського союзу.

Нами досліджено: Табл №1 Поширеність провідних хвороб системи кровообігу серед дорослого населення в Україні 2009-2011 роки.




Хвороби


Поширеність


Абсолютна кількість


На 100 000 населення

Хвороби системи кровообігу

25 896 126

68 687,3

Гіпертонічна хвороба

12 122 512

32 154,0

Ішемічна хвороба серця

8 843 165

23 455,8

Гострий інфаркт міокарда

50 004

132,6

Цереброваскулярні хвороби

3 198 061

8 482,6

Інсульт

106 427

282,3

Динаміка смертності від хвороб системи кровообігу в Україні (на 100 тис. населення) наведена в табл. 2

Таблиця 2

Динаміка смертності від хвороб системи кровообігу в Україні (на 100 тис. населення)

Роки

2008

2009

2010

2011

Кількість смертей

1039

1002

1013

963

Наукові дослідження та практичні напрацювання свідчать, що здоров’я населення в дуже поганому стані. Прогнози вчених свідчать що показники здоров’я не поліпшуються, а навпаки погіршуються.

Висновок:Необхідно створити в державі такі умови для реалізації концепції реформування охорони здоров'я, які б підтверджували, що здоров'я людини – найважливіший пріоритет державної політики. Реальним кроком у цьому напрямку є розробка і утвердження Міжгалузевої комплексної програми "Здоров'я нації" (2002 р.), що охоплює практично всі соціальні, економічні, юридичні, медичні та інші аспекти життя людини і цілком відповідає стратегії ВООЗ "Здоров'я для усіх у XXI сторіччі". Стан здоров'я населення, соціально-економічні умови залежать одне від іншого і визначають рівень розвитку і цивілізованості країни.
ЛІТЕРАТУРА

1. Аналіз здоров'я населення України та діяльності лікувально-профілактичних установ у 1998 р.: Статистичний довідник Центру медичної статистики МОЗ України. – К.: МОЗ України, 1999. – 322 с.

2. Гойда Н. Г., Жилка Н. Я. Репродуктивне здоров’я (ситуаційний аналіз) // Мед-соц. проблеми сім’ї. – 2003. – № 2 (8). – С. 3–14

3. Голяченко О.М., Сердюк А.М., Приходський О.О. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров’я. 1997. – 328 с.



Аліна Попова,

студентка 1 курсу соціально-

гуманітарного факультету

Наук.керівник: Г.Г.Некрасов,



викл.кафедри ТМФВ (БДПУ)

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

В ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ З ЦІЛЕСПРЯМОВАНИМ ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕМЕНТІВ ФУТБОЛУ
Актуальність. На сьогоднішній час у розділі фізичного виховання навчальної програми «Я у світі» дії з м'ячем включені. Вони займають значне місце серед інших засобів фізичного виховання. А чому саме цей розділ досить популярний?Вправи в ударах, катанні м'ячів сприяють розвитку окоміру, координації, спритності, ритмічності, погодженості рухів. Вони формують уміння передачі та ударів м’яча, привчають розраховувати напрямок .В іграх з м'ячем розвиваються фізичні якості дитини: швидкість, сила.

Ступень дослідження. Проблему побудови занять фізичного виховання з використанням елементів ігор спортивного характеру з дітьми дошкільного віку вирішував цілий ряд дослідників . Однак поряд із добре вивченими організаційно-методичними аспектами дані про підвищення рівня рухової підготовленості школярів на заняттях футболу практично відсутні .Аналіз літературних джерел застосовувався з метою створення правильного уявлення й розуміння теоретичних основ досліджуваної проблеми. Аналіз спеціальної науково-педагогічної літератури, досвід фізкультурних фахівців і наше дослідження свідчить про високу ефективність занять фізичного виховання в умовах дошкільних навчальних закладах з застосуванням елементів ігри «футбол», їх позитивному впливі на фізичну підготовленість дітей старшого дошкільного віку, а також, що навчання дітей старшого дошкільного віку в умовах дошкільного навчального закладу елементам футболу повинно бути спрямовано не на спеціальну підготовку, ранню спортивну спеціалізацію, тренування й підготовку до участі в змаганнях, а на створення загальних передумов майбутнього успішного навчання спортивним іграм у школі.

Мета і методи дослідження. Мета дослідження – визначити особливість навчання грі футбол дітей 5-6 років в умовах дошкільного навчального закладу .Методом дослідження є пошук нових методичних підходів до програмування змісту занять футболом оздоровчого характеру

Сутність дослідження. Аналізуючи результати досліджень, необхідно підкреслити, що за всіма показниками відбулися позитивні зміни в обох групах. Однак виявлені різні темпи приросту показників розвитку фізичних якостей. Найбільший приріст показників фізичної підготовленості в основній групі був виявлений у розвитку таких рухових якостей, як швидкісно-силові, спритність, сила м'язів рук та тулуба. Ці якості значною мірою розвиваються під час занять футболом. Подальші дослідження в даному напрямку можуть бути спрямовані на пошук нових методичних підходів до програмування змісту занять футболом оздоровчого характеру тому, що існує потреба систематичних розробок програми морфофункціонального розвитку та зміцнення здоров'я дітей дошкільного віку.

Основні висновки. Аналіз спеціальної науково-педагогічної літератури, досвід фізкультурних фахівців і наше дослідження свідчить про високу ефективність занять фізичного виховання в умовах дошкільних навчальних закладах з застосуванням елементів ігри «футбол», їх позитивному впливі на фізичну підготовленість дітей старшого дошкільного віку, а також, що навчання дітей старшого дошкільного віку в умовах дошкільного навчального закладу елементам футболу повинно бути спрямовано не на спеціальну підготовку, ранню спортивну спеціалізацію, тренування й підготовку до участі в змаганнях, а на створення загальних передумов майбутнього успішного навчання спортивним іграм у школі.
ЛІТЕРАТУРА

1. Вільчковський Е.С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку / Е.С. Вільчковський – Львів: ВНТЛ, 1998. – 336 с.

2. Глазырина Л.Д. Физическая культура – дошкольникам / Л.Д. Глазырина – М. : ВЛАДОС, 2001. – 264 с.

Павло Пронін,

студент 3 курсу факультету

фізичного виховання

Наук. керівник: О.В. Третяк,

старший викладач (БДПУ)
МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ
Актуальність. Рівень фізичної культури особистості – це комплекс якостей, здібностей та станів людини, який є необхідним для якісної реалізації життєдіяльності відповідно до морально-етичних норм цивілізованого суспільства. Фізичні якості та рухові навички, які отримають студенти в результаті навчальних занять, можуть бути перенесені на інші області діяльності і сприятимуть швидкому пристосуванню студентів до мінливих умов праці та побуту, що дуже важливо в сучасних життєвих умовах.

Ступінь досліджуваності проблеми. Теоретико-методологічним підґрунтям дослідження стали роботи вчених щодо вивчення та аналізу методик визначення рівня фізичної підготовленості студентської молоді (Т. Круцевич, М. Воробйов, Л. Волков).

Мета дослідження полягає у визначенні поняття «фізична підготовленість» та вивченні методик визначення рівня фізичної підготовленості студентської молоді.

Методи дослідження: аналіз та узагальнення літературних джерел.

Сутність дослідження. Фізична підготовленість — це результат фізичної підготовки, який був досягнутий людиною в результаті оволодіння руховими навичками, які необхідні для засвоєння певного виду діяльності. Оптимальна фізична підготовленість для здійснення будь-якого виду діяльності називається фізичною готовністю. Підготовка фізичних здібностей людини відбувається комплексно, що сприяє кращому розвитку основних фізичних якостей людини, не порушує гармонії у діяльності всіх систем і органів людини. Так, наприклад, розвиток швидкості повинен відбуватися в єдності з розвитком сили, витривалості та спритності. Саме така злагодженість і призводить до оволодіння життєво необхідними навичками [2, С. 16–18].

У процесі педагогічного дослідження для визначення рівня розвитку фізичних здібностей: сили, швидкості, витривалості та спритності пропонувалися наступні педагогічні тести. Для визначення рівня розвитку швидкості використовувався тест «забігання на гімнастичну лаву». Студент ставав вздовж гімнастичної лави, обличчям до неї. За сигналом викладача студент, протягом 1 хвилини, виконував забігання на гімнастичну лаву у наступній послідовності: постанова на лаву лівої ноги на повну стопу, постанова на лаву правої ноги на повну стопу, постанова лівої ноги на підлогу на повну стопу, постанова правої ноги на підлогу на повну стопу. На цьому цикл руху завершався. Цикл повторювався протягом 1 хвилини. Рахувалося виконання повних циклів на 4 рахунки.

При оцінці рівня розвитку сили застосовувався тест «піднімання тулуба з положення лежачи». Студент приймав вихідне положення: лежачи на спині, ноги зафіксовані, руки вгорі з баскетбольним м’ячем. Учасник тестування намагався якомога швидше виконувати нахили вперед, торкаючись м’ячем гімнастичної лави (яка фіксує ноги) і назад, торкаючись м’ячем підлоги за головою. Рахувався повний цикл рухів, який виконував студент за 1 хвилину.

Для визначення рівня розвитку спритності застосовувався тест “човниковий біг 4 × 9”. Учасник тестування, за командою викладача, виконував біг від лінії старту до відміченої лінії 9 м чотири рази у прямому і зворотному напрямку, торкаючись рукою майданчика кожного разу. На четвертому відрізку, коли студент добігав і торкався лінії викладач фіксував час. Зараховувася кращий час з двох проб [1, С.66 – 84].

Для визначення рівня витривалості використовувався 12-хвилинний біговий тест К. Купера, який передбачає подолання якомога більшої відстані за встановлений час, що і було показником загальної витривалості [3, c.122].

Основні висновки. Аналіз літературних джерел дозволив нам визначити поняття «фізична підготовленість» і встановити, що підготовка фізичних здібностей людини повинна відбуватися комплексно без порушення гармонії у діяльності всіх систем і органів людини, що сприятиме їх кращому розвитку, а також вивчено методики визначення рівня фізичної підготовленості студентської молоді.
ЛІТЕРАТУРА

1. Абалаков В. М. Новая аппаратура для изучения спортивной техники / В. М. Абалаков // Физкультура и спорт. – К. – 1970. – С.66 – 84.

2. Волков Л. В. Методические основы функционирования системы физического воспитания детей, подростков, юношей. / Л. В. Волков // Міжнародна науково-практична конференція (Фізична культура, спорт та здоров'я нації). – Вінниця. – 1994. – С. 16–18.

3. Круцевич Т.Ю. Контроль в физическом воспитании детей, подростков и юношей / Т.Ю. Круцевич, М.И. Воробьев. – К. – 2005. – С.122.



Олена Сігаєва,

студентка 5 курс Інституту

психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Наук. керівник: С. І. Жульова,

к.пед.н., доцент (БДПУ)
ОСНОВНІ ЗАХОДИ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ
Актуальність. Проблема застосування засобів цивільного захисту під час надзвичайних ситуацій розглядається на державному рівні і є однією з найважливіших в цивільному захисті. Саме тому сьогодні багато науковців звертаються до неї. Нині спостерігається негативна тенденція підвищення ризику виникнення надзвичайних ситуацій, що призводить до значних матеріальних та соціальних збитків. Тому важливо узагальнити основні завдання і заходи у сфері цивільного захисту.

Ступінь досліджуваності проблеми. Питаннями ЦЗ займалися Ю. Абрамов, В. Акімов, С. Андреєв,О. Бикова, М. Брушлинський, Ю. Воробйов, Ю. Глуховенко, В. Доманський, О. Могильниченко, Г. Рева, М. Стеблюк, М. Фалєєв, Г. Федулов, В. Федоренко, В. Шоботов та ін. [2, с. 328].

Мета і методи дослідження: мета нашого дослідження – встановити взаємозв'язок між думками авторів, щодо заходів ЦЗ, які досліджували цю проблему. Дослідників з цього питання досить багато і їхні думки багато в чому схожі, в їхніх працях все узагальнено в одну систему. Наше ж завдання ознайомитись з роботами вчених та зробити загальний висновок з даної проблематики, узагальнити систему заходів ЦЗ населення при НС.

Методи дослідження: для розв’язання визначених завдань, досягнення мети застосовано такі методи дослідження: вивчення та аналіз літературних джерел, узагальнення.

Сутність дослідження:

Ознайомившись із працями науковців, можна виділити такі заходи захисту ЦЗ:



1. Оповіщення та інформування населення про загрозу чи виникнення НС.

2. Спостереження і лабораторний контроль передбачає збирання, опрацювання та передавання інформації про стан довкілля, забруднення продуктів харчування, харчової сировини, фуражу і води радіоактивними.

3. Укриття населення у захисних спорудах у разі виникнення НС.

4. Здійснення заходів з евакуації населення.

5. Інженерний захист території проводять з метою створення умов безпечного проживання населення на території з підвищеним техногенним навантаженням.

6. Медичний захист населення.

7. Психологічний захист [1, с. 159].

8. Біологічний захист.

9. Екологічний захист.

10. Радіаційний і хімічний захист передбачає виявлення та оцінювання осередків радіаційного та хімічного забруднення.

11. Захист населення від несприятливих побутових або нестандартних ситуацій – це виявлення та оцінювання таких ситуацій, надання допомоги населенню, проведення спеціальних аварійно-рятувальних робіт.

12. Державна стандартизація з питань безпеки у НС, експертиза, нагляд і контроль, декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки.



Основні висновки:

Отже, спираючись на проведений теоретичний аналіз, можна підсумувати, що всі заходи ЦЗ можна узагальнити до такої системи: Оповіщення та інформування населення про загрозу чи виникнення НС, спостереження і лабораторний контроль, укриття населення у захисних спорудах у разі виникнення НС, здійснення заходів з евакуації населення, інженерний захист території, медичний захист населення, психологічний захист, біологічний захист, екологічний захист, радіаційний і хімічний захист, захист населення від несприятливих побутових або нестандартних ситуацій, державна стандартизація з питань безпеки у НС, експертиза, нагляд і контроль, декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки.


ЛІТЕРАТУРА

1. Поляков О. Є., Юсіна Г. Л., Євграфова Н. І. Цивільна оборона. Теоретичний курс: навч. посібник / О. Є. Поляков,Г. Л. Юсіна,Н. І. Євграфова. – Краматорськ: ДДМА, 2007. – С. 159-199.

2. Стеблюк М. І. Цивільна оборона: підручник / М. І. Стеблюк. – К.: Знання, 2006. – С. 328-367.
Ірина Сухотько,

студентка 1 курсу факультету

фізичного виховання

Наук. керівник: В.В. Орловська,

ст. викладач (БДПУ)
ДИСБАКТЕРІОЗ ЯК ОСНОВНА ПРИЧИНА РОЗЛАДУ ТРАВЛЕННЯ СЕРЕД ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ
Досить актуальною на наш час стала проблема захворювання на дисбактеріоз серед населення. На сьогодні дисбіоз, або дисбактеріоз, або порушення балансу кишкової мікрофлори, – це доволі поширене явище, яке зустрічається у 90% випадків у дорослих людей і в 95% серед дітей. Хвороба виникає у результаті порушення рівноваги кишкової мікрофлори через низку можливих причин: вживання антибактеріальних речовин, зокрема антибіотиків, неправильного харчування, порушення функції імунітету і тому подібне. У результаті порушення конкурентних взаємин нормальної мікрофлори органу у дітей їх місце часто займають патогенні мікроорганізми. Дисбактеріоз – кількісне або якісне порушення мікробного складу кишківника. [1]

Ступінь досліджуваності даної проблеми серед медичних працівників значно зріс за останні декілька років. Дослідження останніх років свідчать про те, що хронічні хвороби органів травлення відносяться до числа найбільш частих захворювань. За останні 20 років поширеність гастроентерологічних захворювань зросла більш ніж на 30%, тому дисбактеріоз є однією з актуальних проблем медицини, зокрема в педіатрії.

Мета дослідження полягає у розгляді загальних уявлень про мікрофлору, факторів розвитку дисбактеріозу, основних клінічних проявів хвороби, основних методів діагностики хвороби, лікування та профілактика.

Конкретна комбінація бактерій, що міститья на слизовій кишечнику, називається мікрофлорою. Нормальний (оптимальний для підтримки здоров'я даного організму) кількісний і якісний склад мікрофлори називається еубіоз. Зміна нормального для даного організму складу і кількісних значень мікрофлори називається дисбактеріозом. Кажучи іншими словами, дисбактеріоз – це порушення складу і властивостей мікрофлори кишечнику. [3]



Фактори розвитку дисбактеріозів поділяють на екзогенні (професійні (промислові отрути), санітарно-гігієнічні, фізичні та хімічні, іонізуюче випромінювання, кліматогеографічні) та ендогенні (імунні порушення, стресові стани, соматичні захворювання, інфекційні хвороби, ішемія кишечника, ревматичні захворювання, захворювання сполучної тканини, цукровий діабет, похилий та старечий вік, нераціональне харчування, голодування).

Клінічні прояви дисбіозу кишківника варіабельні. В деяких хворих перебіг безсимптомний. Однак часто клінічна картина характеризується такими ознаками: 1. синдромом кишкової диспепсії (метеоризм, бурчання, здуття живота, дискомфорт, відчуття важкості, біль (спастичний або тупий, ниючий), відчуття розпирання, нестійкий стул (пронос або запор, чергування); 2. синдромом порушення травлення (стеаторея, порушення всмоктування жиророзчинних вітамінів (D, K), порушення водно-електролітного балансу; 3. астеновегетативним синдромом (зумовлений гіпо- та авітамінозом, диспротеїнемією, інтоксикацією).

Важливими складовими лікування є дотримання дієти (у харчування обов’язково включають кисломолочні продукти, збагачені живими біфідобактеріями); антибіотики або бактеріофаги призначаються в деяких випадках для придушення шкідливих бактерій в кишечнику; спеціальні препарати, які нормалізують склад мікрофлори кишківника (призначаються про- та пребіотики). [2]



Профілактика дисбактеріозу включає в себе: 1. контроль якості та режиму харчування (відсутність в їжі мучного, гострого, жирного, наявність достатньої кількості рослинної їжі, клітковини і кисломолочних продуктів); 2.виняток і купірування захворювання органів травлення (гастрит, виразкова хвороба, панкреатит, жовчнокам'яна хвороба); 3. виключення кишкових інфекцій (дизентерія, сальмонельоз) і наявності глистних інвазій (гельмінтозів); 4.вирівнювання психологічного стану і зовнішніх факторів, що призводять до хронічного стресу; 5.контроль за прийомом антибіотиків, гормональних препаратів і цитостатиків; 6. перебування в сприятливій екологічній обстановці.

Висновок. Не тільки медичним працівникам, але й кожній людині важливо знати основні відомості про дисбактеріоз. Адже, за останній час ця хвороба набуває все більшого значення. Кількість хворих на дисбактеріоз збільшується з кожним роком. Тому кожен повинен розуміти сутність хвороби і засоби попередження дисбактеріозу.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Баранов А. А., Климанский Е. В. Актуальні проблеми дитячої гастроентерології// Педіатрія. – 1995 – № 5. – С. 48-51.

  2. Парфенов А.И, Калоев Ю.К.,Сафонова С.А. и др.. Дисбактериоз кишечника. Московский мед. журнал.-1998;1:12-7.

  3. Парфенов А.И. Микробная флора кишечника и дисбактериоз. Рус. мед. журн. 1998; 6 (18): 1170-3.


Анатолій Тимофєєв,

студент 1 курсу факультету

фізичного виховання ФФВ

Науковий керівник: О.П. Мягченко,

к.хім.н.,доцент (БДПУ)
АЛКОГОЛЬНА ТА ТЮТЮНОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ В УКРАЇНІ
Актуальність теми-полягає у дослідженні стану залежності від алкоголю та куріння дорослих та підлітків в Україні.

Мета: дослідити вплив інших шкідливих звичок, політика відмову від алкоголю.

Методи дослідження. Методологічною базою написання роботи є: підручники та монографії вітчизняних авторів, а також матеріали періодичної преси, методичні вказівки, ресурси глобальної мережі Internet.

Сутність дослідження. Полягає у зборі,обробці інформації, отримання даних та проведених опитувань з даної теми.

Щорічно вмирає приблизно півмільйона українців. 400 тисяч помирають від серцево-судинних захворювань, які, в основному, є результатом нездорового способу життя і, насамперед, вживання алкоголю. Дія алкоголю універсальна: він вражає всі органи і системи людського організму. Зміни виникають в ньом при вживанні будь-якої кількості алкоголю. Однак масштаби цих змін та їх наслідки залежать від кількості і частоти його вживання.що відображає графік.



Більше 56% любителів алкоголю – чоловіки,зловживання або надмірне вживання алкоголю в Україні починається в ранньому віці 19-29 р.

За статистикою в Україні алкоголіком стає один з 10 українців,. За останні 10 років кількість осіб, які знаходяться в залежності тільки від пива, зросла в 10-12 разів.

Більшість українських дітей пробують спиртне до 13 років і раніше, при цьому кожена дитина вже встигла в своєму житті хоч раз «напитися».Відповідно до «Європейського опитування учнівської молоді щодо вживання алкоголю та наркотичних речовин», майже 87% українських школярів 15-17 років хоча б раз у житті пробували алкоголь. Більше 26% учнів вживають алкоголь 1-2 рази на місяць і близько 14% – 3-5 разів.

В Україні діти досить рано долучаються до алкоголю. Однією з причин цього є якась традиція «культурного вживання», прищеплена нашому суспільству, яку ми ж і передаємо нашим дітям.

У опитувані приймали участь 250 респондентів, 2012та 2013 роках,що дозволяє зробити наступні висновоки: 1) Можуть утриматися від алкоголю на протязі певного часу 66,7 % дорослі; 2) Не вживали алкоголь взагалі 74% дітей респондентів. До колишнього рівня алкоголю повернулися 7% як дітей так і 36% дорослих.3) Знизили інтенсивність алкоголю діти після 24-ти років 10,4%, перейшли в розряд людей які залежні від алкоголю- 19,5% чоловіків і 6,6% жінок.

Інформованість людей залежних від алкоголю про зв'язок алкоголю з серцево-судинними захворюваннями та іншими становить 51,2 % серед чоловіків і 40 % серед жінок.

Згодні з цим 22 % чоловіків і 36,4 % жінок, відзначають вплив алкоголю на своє здоров'я, однак тільки 13 % респондентів вирішили відмовитися від куріння з-за того, що воно небезпечно для здоров'я. Найбільш частим мотивом у чоловіків був приклад для дітей 18,1%. Інформованість населення про наслідки алкоголю для здоров'я впливає на особистісну мотивацію відмови. У цьому процесі психологічну підтримку від членів сім'ї отримували 32,8 % респондентів, від друзів – 9,9 %,а від медичних працівників – тільки 7 %.

Висновок:

У цьому опитані у якому приймали участь 252 респондентів ми визначили який негативний вплив від шкідливих звичок. Такими чином ми дослiдили стан залежностi вiд алкоголю дорослих та пiдлiткiв в Україні.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Красовський К.С., Андреєва Т.І, . Київ, 2004р

  2. Андреєва Т. І. Смерть у колисці. Як її уникнути. Київ, 2003р

  3. Рамкова Конвенція ВООЗ із боротьби проти алкоголю – ww.un.org / russian / documen / convents / tobacco.pdf


1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   34


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка