Том Природничі науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5



Сторінка26/34
Дата конвертації15.04.2016
Розмір6.6 Mb.
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   34

Рівень досліджуваності даної проблеми серед науковців та медичних працівників значно зріс за останнє десятиліття. Епідеміологічні дослідження останніх років свідчать про те, що страждають цим захворюванням велика кількість людей, і з кожним роком цей показник збільшується. Серьозне занепокоєння викликає також зростання смертності від туберкульозу. Лише у 2010 році зареєстровано з вперше виявлених активним туберкульозом 31 295 хворих, а всього 78 635 людей перебуває на диспансерному обліку з активною формою хвороби. Щороку від цієї хвороби помирають 10-11 тисяч хворих на туберкульоз, що становить більше 30 осіб на день. Статистика свідчить про те, що в Україні щодня реєструється 82 нових хворих на туберкульоз, а 30 хворих помирають. Померло від туберкульозу протягом 2010 року близько 7 тисяч осіб. [3]

Мета дослідження полягає у розгляді етіології туберкульозу, основних симптомів хвороби, основні діагностичні критерії хвороби (клінічні та анамнестичні), профілактика.

Туберкульоз – це інфекційне захворювання, що викликається специфічними збудниками (мікобактеріями) і характеризується переважним ураженням легень, але можливе ураження і всіх інших органів людини.

Шляхи зараження туберкульозом: 1.Повітряний (90%). Під час кашлю, співу, голосної розмови мікобактерії туберкульозу розповсюджуються від хворої людини на відстань від 1-1,5 до 5 м. Мікобактерії вельми живучі у зовнішньому середовищі. Потрапивши в повітря, вони можуть утримуватись у завислому стані до 5 годин. 2.Контактний. Зараження може відбутися і під час безпосереднього контакту з хворим (через поцілунки), і опосередковано (через забруднені предмети вжитку: книжки, рушники, посуд). 3.Аліментарний – через продукти, особливо молочні. 4.Внутрішньоутробний – від хворої матері до дитини під час вагітності.

Найнебезпечнішими є хворі з легеневими формами туберкульозу. За добу вони можуть виділяти понад 1 млрд. мікобактерій. Туберкульоз може маскуватися під різні хвороби. Однак є декотрі ознаки (симптоми), які дозволяють запідозрити туберкульоз. До них відносяться: кашель більше 2 тижнів, з виділенням харкотиння чи без нього, підвищена температура тіла більше 7 днів (частіше з невисокими показниками температури тіла – 37,0-37,5°С), поганий апетит, постійна слабкість, підвищена втомлюваність, безпідставна втрата ваги, підвищена пітливість, особливо вночі, задишка, біль в грудній клітині,кровохаркання.



Запобіганню захворювання сприяє чистота житлових будинків, громадських приміщень, вулиць міста та дотримування правил особистої гігієни, а також повноцінне харчування, регулярне заняття фізичними вправами, систематичне загартовування організму, відмова від шкідливих звичок.

Висновок: З усіх лабораторних методів діагностики туберкульозу жоден не володіє 100%-й чутливістю і специфічністю. Тому в діагностичній роботі необхідно прагнути застосовувати комплекс лабораторних дослідженні та інтерпретувати їх результати тільки з урахуванням клінічної картини захворювання, епідеміологічних даних,а також рентгенологічних та інших методів діагностики туберкульозу. Україна має стратегію щодо боротьби з туберкульозом, у тому числі і мультирезистентним — Загальнодержавну програму протидії захворюванню на туберкульоз на 2007-20011, яка закінчується у поточному році. Натомість розроблено проект Національної програми протидії туберкульозу на 2012-2016 роки, де відображені основні напрямки комплексного плану дій з профілактики та боротьби з туберкульозом з множинною і широкою лікарською стійкістю в Європейському регіоні ВООЗ на 2011-2015 роки.[2]
ЛІТЕРАТУРА

1. Александровский Б. П. Дифференциальная диагностика туберкулеза легких,/ Баренбойм А. М., Александровский Б. П. // К. , "Здоровье", 1990 г. стр. 3-8

2. Баренбойм А. М. К дифференциальной диагностике саркоидоза и туберкулеза лекгих. / Поддубный А. Ф., Баренбойм А. М. // Харьков, 2000г. стр. 54-57



3. Асеев Д. Д. Принципы построения дифференциального диагноза легочной патолоии в туберкулезных учреждениях / Асеев Д. Д. // Рязань, 1968 г. стр. 133

Анна Гресова,

студентка 2 курса факультета

техники и современных технологий

Научный руководитель: Л.О. Коваленко,

ст. преподаватель

(Невинномысский государственный

гуманитарно-технический институт)
ОСНОВАНИЯ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ПРОДУКТОВ ПЕРЕРАБОТКИ КОРНЕВИЩА ИМБИРЯ В КАЧЕСТВЕ ИСТОЧНИКА ФИЗИОЛОГИЧЕСКИ АКТИВНЫХ ИНГРЕДИЕНТОВ
Концепция функционального питания, возникшая не так давно в Японии (80-е годы ХХ века), подразумевает три основных составляющих функциональных продуктов. Это пищевая (энергетическая) ценность, приятный вкус и положительное физиологическое воздействие. Функциональный продукт (продукт с заданными свойствами в зависимости от цели его применения) должен оказывать благотворительное воздействие на здоровье человека, регулировать определенные процессы в организме и предотвращать развитие различных заболеваний. Помимо этого к функциональным продуктам предъявляется ряд медико-биологических требований, таких как отсутствие прямого и побочного вредного влияния, аллергических действий, отсутствие потенцированного действия компонентов друг на друга, хорошие органолептические, общегигиенические и технологические показатели. [2]

По нашему мнению, создание функциональных продуктов питания на основе уже разработанных продуктов общего назначения с введением в их рецептуру одного или нескольких компонентов, придающих направленность продукту или замена части продукта на другие составляющие является наиболее эффективным путем внедрения полезных пищевых веществ в рацион питания определенной группы населения с учетом региона, сезона и других особенностей.

На имбирь как перспективное сырье для создания функциональных продуктов, мы обратили свое внимание по нескольким причинам. Во-первых, история использования имбиря при различного рода заболеваниях в народной медицине насчитывает более 3 тысяч лет, что говорит о высокой биологической активности составляющих данного продукта. Во-вторых, в кулинарии имбирь широко применялся и применяется как специя, ароматизатор, краситель, источник крахмала. Корень имбиря содержит более 477 ингредиентов. [1] В-третьих, имбирь является довольно доступным для широкого использования продуктом.

Научные исследования показали, что компоненты корня имбиря обладают антиоксидантным, противовоспалительным, противомикробны, спазмолитическим действием, а так же снижает уровень холестерина и сахара в крови. Имбирь эффективен при морской болезни, помогает при острых респираторных заболеваниях и гриппе, оказывает благоприятное действие на сердечнососудистую систему, повышает общий тонус. В кулинарии имбирь в основном добавляют в сладкие блюда – печенья, торты, кексы, мармелады, желе и т.п.



По данным литературных источников имбирь расширяет кровеносные сосуды, уменьшает вязкость крови, снижает уровень холестерина, стимулирует сердечную деятельность. Препараты корня имбиря оказывают противовоспалительное действие. Он активизирует пищеварение, улучшает желчеотделение, снимает кишечные спазмы. Корневища имбиря содержат сложную смесь фармакологически активных веществ. Содержащиеся в имбире 6-гингерол и 6-шогаол проявляют жаропонижающую, обезболивающую, противовоспалительную, противокашлевую и гипотензивную активность. Результаты исследования in vitro свидетельствуют о том, что активные вещества, входящие в состав имбиря способны угнетать метаболизм арахидоновой кислоты как по циклооксигеназному, так и по липооксигеназному пути, т.е. действовать по принципу НПВС. Поэтому это сырье представляет особый интерес для фитохимического и фармакологического исследования. Новейшие исследования указывают на исключительно благоприятное действие имбиря на управление обменом веществ в организме, благодаря отличительным свойствам входящих в его состав биологически активных веществ [3].

Изучив свойства имбиря, мы пришли к выводу о том, что данный продукт может служить перспективным сырьем не только для выработки различных фармакологических препаратов, но и для производства функциональных продуктов питания.


ЛИТЕРАТУРА

1. Еременко Н.Н., Ших Е.В. Препараты природного происхождения как альтернативный путь терапии болевого синдрома в ревматологии // Вопросы современной педиатрии. Т.1., №1. – 2008.,С. 137-139

2. Функциональные продукты питания. Учебное пособие / под ред. В.И. Теплова. – М.: П-Приор, 2008. – 240 с.

3. Харчилава И.А. Фитохимическое изучение корневища имбиря аптечного и разработка сухого экстракта на его основе: дисс … канд. фарм. Наук. – М., 2011. – 177 с.


Наталія Дерев’янкіна,

студентка 4 курсу факультету

фізичного виховання

Наук. керівник: С.Н.Данило,

ст. викладач (БДПУ)
ВИКОРИСТАННЯ РУХЛИВИХ ІГОР З МЕТОЮ РОЗВИТКУ

І ВДОСКОНАЛЕННЯ СПРИТНОСТІ ТА ШВИДКОСТІ НА УРОКАХ

З БАСКЕТБОЛУ В 4-Х КЛАСАХ
Актуальність роботи полягає у тому, що на сьогодні в Україні фіксують високий рівень захворюваності населення, особливо серед дітей молодшого шкільного віку. Зокрема, за період навчання дітей у школі у 3-4 рази зменшується кількість здорових дітей, збільшується нестача рухової активності, що затримує розвиток таких фізичних якостей, як швидкість, сила, спритність, витривалість тощо. Тому, збереження і зміцнення здоров’я дітей, підвищення рівня їх рухової активності, розвиток та удосконалення фізичних якостей є головними завданнями фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку та пріоритетними напрямами розвитку суспільства [1, с. 6].

Аналіз науково-методичної літератури показав,що означеною проблемою займалися багато авторів, зокрема Ареф’єв В. Г, Борисенко А.Ф., Круцевич Т.Ю., Столітенко В.В. та інші, однак проблема розвитку фізичних якостей дітей молодшого шкільного віку засобами рухливих ігор є актуальною і потребує подальшого вдосконалення [1, 2, 3].

Мета дослідження: експериментально обґрунтувати та перевірити ефективність методики розвитку спритності та швидкості у дітей молодшого шкільного віку засобами рухливих ігор.

Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, тестування фізичної підготовленості, педагогічний експеримент, методи математичної статистики.

Дослідження проводилося на базі загальноосвітньої школи №11 міста Бердянська. У ньому взяли участь учні молодшого шкільного віку (4 клас). Організація експерименту проходила за наступною схемою: попереднє тестування – проведення експериментальних уроків – контрольне тестування.

Розроблена експериментальна методика занять рухливими іграми, спрямована на розвиток спритності та швидкості, була застосована в процесі уроків фізичної культури з баскетболу в учнів 4–Д класу загальноосвітньої школи №11 м. Бердянська. Рухливі ігри, які використовувалися на уроках фізичної культури в цьому класі підбиралися з урахуванням функціональних можливостей, рівня фізичної підготовленості учнів. Розроблена експериментальна методика включалася в уроки фізичної культури три рази на тиждень (понеділок, середа, четвер). На кожному уроці рухливим іграм відводилося 50% часу від основної частини уроку.

Після проведення педагогічного експерименту було встановлено позитивний вплив занять рухливими іграми на розвиток спритності та швидкості на уроках з баскетболу в дітей 4 класів. З результатів, отриманих в ході проведення повторного тестування можна зробити висновки, що суттєвого покращення показників учні досягли у тестах: штрафні кидки, метання в ціль, тепінг-тест та високе піднімання стегна. Так, достовірно значимі зміни за час основного експерименту відбулися в показниках спритності та швидкості за такими тестами: у хлопців – тепінг–тест (р <0,01), високе піднімання стегна (р < 0,001), штрафні кидки (р <0,01), меання в ціль (р <0,02); у дівчат – тепінг–тест (р <0,05), високе піднімання стегна (р <0,01), штрафні кидки (р <0,01), метання в ціль (р <0,001).

Враховуючи результати, отримані в ході основного дослідження, ми зробили висновки, що рухливі ігри є досить ефективними засобами розвитку і вдосконалення спритності та швидкості на уроках баскетболу в учнів 4-х класів; вони позитивно впливають на підвищення рівня фізичної підготовленості дітей.


ЛІТЕРАТУРА

1. Ареф’єв В. Г. Фізичне виховання в школі / В. Г. Ареф’єв,


В.В. Столітенко. – К.: ІЗМН, 1997. – 152 с.

2. Борисенко А.Ф. Руховий режим учнів початкових класів /


А.Ф . Борисенко, С.Ф. Цвек. – К.: Рад.шк., 1983. – 94 с.

3. Теория и методика физического воспитания : учебник [для студентов вузов физического воспитания и спорта] : в 2-х т. / под ред. Т. Ю. Круцевич. – К., 2003. – Т. 1. – 2003. – 424 с.



Роман Деревянко,

студент 1курсу факультету

фізичного виховання

Науковий керівний Мягченко О.П.,

к.хім.н.,доцент (БДПУ)
АНАЛІЗ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ В УКРАЇНІ ТА РОСІЇ
Актуальність теми полягає у дослідженні стану здоров’я населення України, пов’язаного з туберкульозом. Це викликає необхідність з’ясувати причини туберкульозу, та прогнозування подальшого його стан розвитку.

Методом дослідження є обробка інформації з медичних установ України та даних з власних спостережень.

За оцінками ВООЗ щорічно на планеті на туберкульоз хворіють близько 9 млн. чоловік, і близько 2 млн. вмирають від цього захворювання. З'явилися нові форми цієї хвороби, які не лікуються жодним з відомих антибіотиків. За статистикою ризик захворіти на туберкульоз у чоловіка в 2,5 рази більше, ніж у жінок. На це впливають багато факторів. За віковими параметрами ризик захворіти цією хворобою вище з 24 років по 44 років у чоловіків. У жінок небезпечний вік від 25 років до 34 років. Серед усіх нових випадків туберкульозу легенів виявлено майже в 90 % випадків. Проналізувавши статистичні дані щодо кількості нових хворих на туберкульоз в Росії з 2005 по 2010 роки отримуємо: 2005 рік – 119 026 осіб; 2006 – 117 146 осіб; 2007 – 118 367 людей; 2008 рік – 120835 чоловік; 2009 рік – 117 227 осіб; 2010 рік – 109904 чоловік. Захворюваність на туберкульоз складає (%): серед працюючих громадян -27,7 %; серед непрацюючих -52,8; серед школярів- 2,5 %; серед студентів – 2,4 %; серед дошкільнят – 1,6 %; серед інвалідів – 5,4%; пенсіонерів – 7,6 %.

В Україні, згідно статистики за 1 годину заражаються туберкульозом чотири людини і помирає одна. За офіційними даними на обліку знаходяться 515 тис. хворих. Розподіл хворих за статю і віком наведено у таблиці.



Вікові групи

Усього

Чоловіків

Жінок

до 29 років

4,4%

73%

27%

30-40 років

16,0%

65%

35%

41-50 років

16,6%

72%

28%

51-60 років

35,0%

80%

20%

60 і більше років

28,0%

75%

25%

УСЬОГО:

100%







З таблиці 1 видно, що кількість померлих чоловіків у 3 рази більша, ніж жінок. У віці до 29 років померлих 4,4%, у віковій групі 50 років і більше цей показник збільшується до 35%. Захворювання від 10 до 20 років виявлено у 26,8% жінок і у 12,3% чоловіків. За даними парламентського комітету з охорони здоров'я Верховної Ради України, масштаби поширення туберкульозу, смертність і інвалідність від нього в Україні представляють реальну загрозу для національної безпеки. Епідемічні показники туберкульозу в Україні в 10-12 разів перевищують аналогічні показники в розвинених країнах.

Найбільш висока захворюваність на бацилярний туберкульоз в минулому році відзначалася в Бердянському – 51,7, Вільнянському – 51,3, Мелітопольському районах – 48,5. Поріг захворюваності, що вважається допустимим, це 30 осіб на 100 тис. Узапорізькій області захворюваність – 88 осіб на 100 тис. Ще в 2004 році захворюваність в Бердянську відповідала обласним показниками. У 2013 році захворюваність відчутно знизилася. За 11 місяців нинішнього року захворіло 73 бердянців, торік за цей час захворіла 91 людина. У Бердянському районі, в якому захворюваність за дев'ять місяців 2012 року становила 113 осіб на 100 тисяч (у місті 48 осіб на 100 тисяч). Бердянський район – це зона епідемічного лиха. 70 % хворих – це люди з відкритими формами туберкульозу. Порівняно з Росією прогнози вчених свідчать що показники здоров’я в Україні не поліпшуються, а навпаки погіршуються.



Висновки: Росія та Україна знаходяться в тяжкому стані та потерпають від туберкульозу. Вкрай необхідні профілактичні заходи: 1) оздоровлення умов навколишнього середовища, покращення умов життя населення, його здоров’я, проведення заходів по боротьбі з алкоголізмом, наркоманією, тютюнопалінням та ін.; 2) заходи з попередження інфікування мікобактеріями туберкульозу здорових людей і налагодження безпечного контакту з хворими на туберкульоз в активній формі (особливо з бактеріовиділювачем); 3) вакцинація і ревакцинація вакциною БЦЖ (у вакцинованих при народженні дітей імунітет зберігається протягом 5-7 років); 4) застосування протитуберкульозних препаратів з метою попередження туберкульозу в осіб, які мають великий ризик захворювання на нього.
ЛІТЕРАТУРА

1. Про.Хабиб. Туберкульоз: нинішнє і майбутнє. РМЗ, Том 7 № 5, 1999//".rmj/rmj/t7/n5/1.htm

2. Довідник з клінічної хірургії / Под ред. проф. В. І. Стручкова. – М.: «Медицина», 1967. – 520 с.

Вікторія Каліберда,

студентка 5 курсу факультету

фізичного виховання

Наук. керівник: П.В.Шмигов,

ст. викладач (БДПУ)
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СТАНУ ЗДОРОВ'Я МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

З КОМП' ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
Актуальність. У зв'язку з тим, що значний науково-технічний прогрес, зростання комп'ютеризації побуту призвели до зміни пріоритетів і переорієнтації у вихованні молоді та системі підготовки її до майбутньої професійної діяльності та суспільного життя, все більш актуальною стає проблема стану здоров'я людей, які багато часу приділяють комп'ютеру.

Ступень досліджуваності проблеми. Багато вчених і фахівців [1] звертали увагу громадськості на необхідність вживання заходів для зростання не тільки професійних знань, але і комплексної готовності до майбутньої трудової діяльності. Тому вивчення проблеми стану здоров'я майбутніх фахівців з комп'ютерних технологій в педагогічному ВНЗ, яка забезпечує необхідний рівень адаптації і розвиток професійних фізичних і психофізіологічних здібностей, є своєчасним і актуальним.

На думку фахівців (Р. Раєвського, 1998 та ін. [3] реальна система фізичного виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів, що склалася сьогодні в Україні, є малоефективною. Науковці стверджують, що вона не забезпечує повною мірою психофізичну готовність випускників педагогічних навчальних закладів до життєдіяльності та професійної роботи і потребує подальшого удосконалення.



Мета дослідженнядослідити і проаналізувати стан здоров'я майбутніх фахівців з комп'ютерних технологій у педагогічних ВНЗ.

Методи дослідження – проаналізувати дані літературних джерел щодо шкідливого впливу майбутньої професійної діяльності фахівців з комп'ютерних технологій на стан їхнього здоров'я; провести анкетування студентів вищих навчальних педагогічних закладів.

Сутність дослідження. З метою отримання від студентів інформації щодо самооцінки стану здоров'я, фізичного стану, динаміки їх зміни в процесі навчання у ВНЗ, рухового режиму, успішності, часу роботи за ПК, симптомів, які вони відчувають під час і після роботи з ПК, і необхідності знань про профілактичні заходи при роботі за ПК нами була розроблена соціологічна анкета, яка містила 25 питань. Аналіз відповідей респондентів на питання анкети дозволив визначити широкий спектр характеристик, пов'язаних з різними аспектами життя студентів. Після обробки відповідей респондентів були отримані такі результати. У анкетуванні брали участь студенти інституту фізико-математичної та інформативної освіти і науки НПУ імені М.П. Драгоманова 1-3 курсів у кількості 150 осіб.

Аналізуючи самооцінку здачі контрольних нормативів можна зробити висновок, що кількість студентів, котрі вважають, що вони можуть здати контрольні нормативи на «відмінно» приблизно однакова на всіх трьох курсах – 19%, але кількість студентів, які не в змозі їх здати, збільшується від 2% на першому курсі до 8,7% на третьому курсі.

З найбільш поширених симптомів можна виокремити такі: головний біль і біль в очах; стомлення, запаморочення; сонливість протягом дня; печіння очей, сльозливість; порушення візуального сприйняття (неясність зору на близькій або далекій відстані), причому зазначені симптоми відчуває значний відсоток студентів всіх курсів.

Основні висновки. Таким чином, у період навчання у вищому навчальному закладі збільшується обсяг інформації й зростає емоційне навантаження у студентів педагогічних ВНЗ на фоні зниження рухової активності, що призводить до послаблення організму, гіподинамії, погіршення психофізичного статусу й зниження фізичної підготовленості та стану здоров'я.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Виленский М.Я. Физическая культура в научной организации процесса обучения в высшей школе. – М.: МГПИ, 1982. – 156 с.

  2. Гайдай М. І., Кубатъко Б. І., Умріхіна Н. О. Рівень функціонального стану студентів I-IV курсів педвузу // Матеріали наукової конференції "Індивідуальні психологічні властивості людини та професійна діяльність". – Київ-Черкаси, 1997. – С 19.

  3. Раевський Р., Свирид Є., Канішевський С., Краснов В. та ін. Державне тестування фізичної підготовленості як фактор поліпшення фізичного виховання студентської молоді // Студентський фізкультурно-спортивний рух в Україні на порозі XXI століття: національно-історичні, соціально-економічні, оздоровчо-профілактичні аспекти відродження: Всеукр. наук.-практ. конф. -К., 1998.-С. 108-109.


Євгенія Кальцева,

студентка 2 курсу факультету

фізичного виховання

Наук. керівник: Л. М. Кравченко,

к.хім.н., доцент (БДПУ)
КУРОРТНІ РЕСУРСИ БЕРДЯНСЬКА
Головною особливістю курортних ресурсів є універсальність сполучення різних природних лікувальних факторів, які формуються природним шляхом при мінімальній участі людини. Багато з цих факторів (лікувальні грязі, мінеральні води) формуються тисячі і мільйони років і їх запаси зовсім не безмежні. Вплив господарської діяльності людини порушує складену рівновагу природних факторів і може привести до незворотної втрати цілого комплексу лікувальних ресурсів. Лікувальні грязі, або пелоїди – це природні органо-мінеральні колоїдальні утворення, які мають високу теплоємність і теплоутримуючу здатністю і містять, як правило, терапевтичноактивні речовини (солі, гази, біостимулятори, живі мікроорганізми).

Аналіз досліджень і публікацій показує, що всі лікувальні грязі мають виражену терапевтичну дію і застосовуються у вигляді різних лікувальних процедур – аплікацій (загальних і місцевих), грязерозчинних ванн, суспензій, а також використовуються у поєднанні з фізичними процедурами (гальваногрязь, електрофорез грязьового розчину), й у вигляді різних грязьових препаратів.

Мета статтіпоказати унікальні лікувальні та оздоровчі властивості бердянських грязей, наголосити на необхідності більш дбайливого ставлення до курортних ресурсів. Бердянські лікувальні грязі відносять до намулових сульфідних грязей. Це – намули солених мінеральних водойм, що утворюються на дні лиманів і які можна розглядати як природні лабораторії. Біологічний склад лікувальних грязей чітко пов'язаний з умовами їх формування і багато в чому визначає як хімічний склад, так і лікувальні властивості. Грязьова мікрофлора відіграє основну роль у руйнуванні і переробці відмерлих рослин і тварин, формуючи груповий і елементарний склад органічних речовин, сприяє збагаченню грязей киснем і іншими газами, надає їм бактерицидних і адсорбційних властивостей, бере участь у процесах регенерації грязі. Кількість бактерій, визначена методом прямого мікроскопіювання, може досягати в 1 г лікувальної грязі декількох мільярдів, складаючи 2-6% всієї органічної маси. Бердянська лікувальна грязь як природне утворення є складною фізико-хімічною системою, окремі компоненти якої знаходяться в динамічній рівновазі між собою і забезпечують її унікальність. Розкладена органічна речовина (гумус, аморфний детрит і водорозчинні сполуки) звичайно становить основну частину органічної маси пелоїдів – 80-90%, є колоїдною, входить до гідрофільно-колоїдного комплексу і надає грязям добрих теплових і в'язко-пластичних властивостей. Мінеральна (зольна) частина лікувальних грязей складається з кремнійової кислоти, гіпсу, карбонатів і фосфатів кальцію та магнію, сульфіду заліза, сірки, гідроксидів заліза, алюмінію, марганцю, інших сполук. Мінеральні речовини можуть знаходитись у грязях в різному стані – у вигляді твердих частинок, гелю, розчинених у воді іонів і газів. Гази в лікувальних грязях (сірководень, вуглекислий газ, метан, азот, кисень) містяться, як правило, в невеликій кількості і утворюються як за рахунок біологічних процесів, так і в результаті хімічних реакцій. Грязевий розчин складається з хлоридів, сульфатів, фосфатів і карбонатів натрію та магнію, а також мікроелементів заліза, міді, цинку, кобальта, йоду, берилію, цирконію, марганцю, титану, молібдену.

Лікувальні грязі є природними утвореннями, дуже чутливими до стану навколишнього середовища. Лікувальні грязі мають велику адсорбційну здатність і можуть вилучати з водних розчинів і накопичувати в собі різні, в тому числі і шкідливі для людини, елементи і речовини. Нерідко в лікувальних грязях створюються сприятливі умови для зберігання і навіть для розвитку патогенних мікроорганізмів (збудників газової гангрени, стовбняку та ін). Специфіка методики грязелікування, а саме тісний контакт грязьової маси з тілом людини, багатократність застосування грязі (хоча і після регенерації) визначає строгий підхід щодо санітарно-бактеріологічних норм і вимог. Для намулових сульфідних грязей санітарно-бактеріологічні норми є такими: загальна кількість аеробів у 1 г грязі – не більше 500 тис. При наявності незадовільних санітарних умов на території, що оточує грязьове родовище, в пелоїдах рекомендують визначати бацили стовбняку, а у використовуваній лікувальній грязі – кокову мікрофлору.

Дієвим заходом з охорони курортних ресурсів є встановлення округу санітарної охорони. В зоні строгого режиму знаходяться місця виходів джерел мінеральних вод, родовища лікувальних грязей, мінеральні озера і лимани, пляжі, де забороняється проживання людей і всі види робіт, які шкідливо впливають на природні лікувальні фактори.

1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   34


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка