Том Природничі науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5



Сторінка25/34
Дата конвертації15.04.2016
Розмір6.6 Mb.
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   34

Основні причини смертності населення Бердянська



Основні причини смертності населення Бердянська

2008 рік

2010рік

2012 рік

М.

Ж.

М.

Ж.

М.

Ж.

Хвороби системи кровообігу

Інсульт

71

100

127

150

168

210

Інфаркт

20

7

24

10

20

11

Онкологічні захворювання

ВІЧ інфекцій


21

45

27

50

30

45

Травми




91

15

100

13

85

20

Захворювання шкіри

Псоріаз

270

250

310

300

285

270
В цілому демографічна обстановка в Бердянську незадовільна через переважування смертності над народжуваністю. Незважаючи на підвищену за останні роки народжуваність, справжнього приросту населення, поки що не спостерігається через психічно-соціальні причини – психічна неадекватність молодих матерів, відсутність належних умов виховання дітей, відмови від них, народження дітей з різноманітними вадами – генетичними, психічними, соматичними, що у подальшому не сприяє народжуваності.

У 2008 році в Бердянську народилося 1179 малюків. Померло ж 1874 людини. Природний приріст населення продовжує залишатися негативним і становить -6,43 людини на одну тисячу. За січень-грудень 2010 року в місті народилося 1090 дітей, що на 29 дітей менше, ніж за минулий рік. Кількість померлих – 1921 осіб, що на 72 особи більше ніж у 2009 року. Коефіцієнт народжуваності склав 9,0 % проти 9,3 % в 2009 році. Коефіцієнт смертності збільшився на 0,6 відсоткових пунктів у порівнянні з 2009 роком і склав 15,9 %. Природне зменшення населення склало – ( – 6,9 %) , у 2009 році -6,0 %. У місто за цей же період прибуло 1621 осіб, у той час як вибуло 1172 людини, тобто стався механічний приріст населення на 449 осіб за рахунок мігрантів. Загальне зменшення населення склало 382 особи [1,2]..

На підставі отриманих даних нами розрахований коефіцієнт кореляції (r=0,99), що свідчить про достатньо високу достовірність вихідних даних і їх взаємозалежність. Це дозволило зробити висновок, що демографічний стан населення м. Бердянська незадовільний. [3,4].

Серед причин на першому місті захворювання системи кровообігу, з кожним роком зростає кількість людей з хворобами систем кровообігу. Причиною цього є: сидячий спосіб життя, екологічні фактори, спосіб харчування. На другому місті онкологічні захворювання. Більшість онкологічних захворювань у Бердянську мають жінки. До них входять: рак груди, рак статевих органів. Вони виникають від: наявності в сім'ї випадків раку молочної залози, порушення менструального циклу (пізній початок менструацій, ранній клімакс), наявність фіброзно-кістозної мастопатії, захворювання ендокринної системи, цукровий діабет, прийом гормональних препаратів, які викликають запальні процеси, міома матки. На третьому місті травматизм – побутовий, виробничий, який з кожним роком зростає через недотримання вимог до умов праці [2].
ЛІТЕРАТУРА

1. Бучная Анастасия. Демографічні показники м. Бердянськ. // PRO Berdyansk.biz 2013 р.



2. Бучная Анастасия , Онкологічні захворювання // PRO Berdyansk.biz 2013 р.

3.Мягченко О.П. Біомеханіка людини 2014р. с. 213

4. Мягченко О.П. Основи екології. – К.: ЦУЛ. – 2010.- 280 с.

Андрій Васильковський,

студент 4 курсу факультету

комп`ютерних та енергозберегаючих технологій

Наук. керівник: В.В. Гнатюк,

к. біол. н., ст. викладач (БДПУ)
ЯДЕРНА ЗБРОЯ – ЖАХЛИВИЙ КАТ ПРИРОДИ
Актуальність. "Я стану Смертю, знищувачем світів," – такими словами індійського епосу зустрів перше випробування ядерної бомби її творець – Роберт Оппенгеймер, підкреслюючи смертоносну міць ядерної зброї. Таким чином, починаючи з 1945 року, для Землі розпочався жорсткий період ще більшого насилля над природою. Особливо це було відчутно у період «холодної війни». Радянський Союз до 1990 року здійснив 715 ядерних вибухів, Сполучені Штати Америки, проводячи випробування на 2 роки довше, здійснили 1056 вибухи, розміри виділеної шкідливої енергії склали 285,4 Мт в СРСР та 193 Мт в США. Наведені цифри є колосальними за впливом на навколишнє середовище [1].

Мета дослідження. Аналіз проблеми ядерних вибухів та їх впливу на навколишнє середовище.

Сутність дослідження. По різним джерелам у світі відбулося від 2053 до 2422 ядерних вибухів, що спричинило зростання радіаційного фону планети. Кількість мутацій, захворювань людей на територіях випробуваннь і поблизу від них зросли, ґрунтовий покрив, водні масиви, тваринний та рослинний світи були отруєні утвореними внаслідок ядерних випробувань радіонуклідами

У 80-х роках вчені заговорили про нові можливі явища, такі як "ядерна зима" та "ядерна ніч". Дослідження виявили наслідки таких подій, як: пил та сажа, що піднімуться внаслідок вибуху та утворять непрозору плівку, що закриє сонце; різке, сильне зниження температури (від 15 °C до 40 °C ); загибель рослин, тварин майже у всьому світі; величезне зростання рівня радіаціі; кислотні дощі; та ін., що в подальшому завдасть руйнівної шкоди усій планеті. [3].

Детальне дослідження проблеми на прикладі Семіпалатинського полігону наочно показало шкоду, заподіяну природі і людям. 30-35% населення Семіпалатинського регіону були опроміненні протягом 1949-1965 років випробувань. Загальне число опроміненних людей в Казахстані становить близько 1,5 млн. чол.. Після початку ядерних вибухів на території цього регіону зросла смертність серед дітей у 5 разів. Середня тривалість життя знизилась на 3-4 роки. Кількість вроджених відхилень розвитку серед новонароджених зросло в 5 разів [4]. Усі ці показники засвідчують неймовірну шкідливість випробування ядерної зброї.

Радіаційне опромінення людини є дуже небезпечним та найбільш тривалим наслідком ядерного вибуху. Розрізняють детерміновані і стохастичні ефекти дії радіації. Детерміновані виникають, коли число клітин, котрі внаслідок опромінення загинули, втратили здібність до відтворення чи нормального функціонування, досягає критичного значення, при якому відбуваються порушення функцій вражених органів. Стохастичні ефекти, а це злоякісні пухлини та генетичні захворювання, можуть виникати при будь-якій дозі опромінення, але її збільшення призводить до збільшення ймовірності появи цих ефектів. Продукти ядерного вибуху стають джерелом гамма- та бета-випромінювання. Також перебуванння живих організмів на забрудненій території, використання опромінених продуктів харчування та води сприяє потраплянню радіонуклідів в організм . Таке комбінування зовнішнього та внутрішнього опромінення призводить до тяжкого розвитку патологічних процесів [2].

Навіть із врахуванням усіх можливих проблем, далеко не всі держави вважали за потрібне відмовитись від ядерної зброї. Найбільше занепокоєння світу викликає держава КНДР, яка, незважаючи на тиск багатьох країн та заборон ООН, створила та в подальшому випробовувала ядерну зброю. Так, 9 жовтня 2006 року відбулося перше випробування. Серед наслідків – забруднення ґрунтового профілю та підземні поштовхи з магнітудою 4,2 бали. Землетрус був зареєстрований на території Південної Кореї, Японії, Сполучених Штатів Америки, Австралії та Росії. Не дивлячись на осуд з боку міжнародної спільноти, друге випробування відбулось 25 травня 2009 року, а третє – 12 лютого 2013 року. Таким чином, коли здавалось, що загрози вже майже не існує, перед світом знову з`явилась примара «ядерної зими».

Основні висновки. Отже, враховуючи можливі та наявні наслідки, варто вести активні дії проти випробування, застосування та відновлення ядерної зброї. У місцях застосування, слід проводити екологічний моніторинг стану навколишнього середовища задля попередження негативних впливів на живі організми.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Вавилов А. М. Экологические последствия гонки вооружений / А. М. Вавилов.- М.,1984. – 176 с.

  2. Василенко О. И. Радиационная экология / О. И. Василенко – М : Медицина., 2004. – 216 с.

  3. Пархоменко В. П. Ядерная зима / В. П. Пархоменко, А. М. Тарко // Экология и жизнь. – 2000 – № 3. – с.44.

  4. Суербаев Р. Х., и др. Экологические проблемы Западно- Казахстанской области / Р. Х. Суербаев, С. К. Куспанов, В. Н. Хон. –Уральск : Зап. – Каз. ЦНТИ, 2002. – 76 с.



Вікторія Віватенко,

студентка 3 курсу факультету

фізичного виховання

Наук. керівник: О.В.Третяк,



старший викладач (БДПУ)
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

З ДІТЬМИ 5-6 РОКІВ З ВИКОРИСТАННЯМ

ЕЛЕМЕНТІВ ФУТБОЛУ
Актуальність. Фізкультурні заняття, побудовані на використанні елементів спортивних ігор і вправ, значною мірою сприяють підвищенню рівня фізичної підготовленості, викликають підвищений інтерес у дошкільників до занять руховою діяльністю. В теорії фізичного виховання дітей дошкільного віку методика навчання елементів гри у футбол є однією з найменш вивчених. Тому виникає необхідність у науковому обґрунтуванні методики фізкультурних занять з дітьми старшого дошкільного віку із застосуванням елементів гри у футбол [2].

Ступінь досліджуваності проблеми. Теоретичною основою дослідження є положення і результати досліджень в галузі теорії і методики фізичного виховання дошкільників В.Д. Бальсевич, О.М. Вавілова, Є.С. Вільчковського, Н.Ф. Денисенко, Т.І. Осокіна.

Метою нашого дослідження є розробка методики фізкультурних занять з використанням елементів футболу з дітьми 5-6 років в дошкільних навчальних закладах.

Методи дослідження: аналіз та узагальнення літературних джерел.

Сутність дослідження: Результати дослідження дали можливість сформулювати спеціально розроблену методику, яка характеризується послідовним опануванням дітьми п'ятьма блоками вправ з арсеналу рухових дій гри у футбол. Рекомендується застосовувати блоки спеціальних вправ у такій послідовності: на розвиток "почуття м'яча"; на навчання ударів; на навчання зупинок і передач; на навчання ведення; комбіновані вправи, що спрямовані на закріплення гри у футбол. Заняття необхідно проводити тричі на тиждень, тривалістю по 25-30 хвилин, включаючи елементи гри у футбол. На початкових етапах заняття повинні носити ознайомчо-начальний характер, потім, по мірі засвоєння рухових дій, проводяться варіативні заняття, що спрямовані на закріплення матеріалу з використанням складніших варіантів уже засвоєних рухових дій і тренувальні, що включають велику кількість змагальних вправ і ігор з м'ячем, спрямованих на розвиток функціональних і рухових якостей. Всі заняття, що мають проводитися за розробленою методикою, спрямовані на інтеграцію пізнавальної і рухової діяльності дітей. Для цього необхідно підготувати спортивний інвентар і устаткування з дидактичною символікою (м'ячі, ворота, орієнтири, мішені, стійки для обведення з буквами, цифрами, різними малюнками тощо) для вирішення завдань і закріплення матеріалу з розділів освітньої програми. Для розвитку "почуття м'яча" необхідно використовувати спеціальну розмітку на підлозі залу, так щоб діти могли катати м'яч по розмітці ("вісімка", "круг", "квадрат", "трикутник" тощо) як правою, так і лівою ногою. По мірі освоєння рухів величина фігур на підлозі збільшується до максимально можливо згідно з антропометричними даними дітей. Дітям пропонується під час виконання руху називати фігури, по яким котиться м'яч. Гра у футбол за спрощеними правилами проводиться малими командами від двох до чотирьох дітей. Рекомендована тривалість гри – два тайми по 3-5 хв. Мінімальні розміри майданчика – 10x5 м. Дітям пропонуються домашні завдання на повторення вправ з м'ячем. Формування рухових дій з м'ячем повинно здійснюватися на основі повторення вправ для дітей 5-6 років по 10-12 разів у 4-5 серіях. На кожному етапі навчання необхідно здійснювати аналіз виконання дітьми рухових дій і встановлювати основні помилки, а також визначити, в якій фазі рухів вони відбуваються [1, 3].

Основні висновки. Аналіз досліджень свідчить, що використання вправ з елементами футболу в процесі фізкультурно-оздоровчої роботи в дошкільних навчальних закладах позитивно впливає на підвищення рівня фізичної підготовленості дітей старшого дошкільного віку, сприятиме збільшенню інтенсивності й обсягу рухової активності дітей у процесі занять футболом за умови використання спеціально розробленої методики. Подальше дослідження передбачається спрямувати на впровадження розробленої методики у навчально-виховний процес дітей цього віку.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Вайн X. Как научиться играть в футбол: Школа технического мастерства для молодых / X. Вайн.– М.: Терра-Спорт, Олимпия Пресс, 2004. – 244 с.

2. Вільчковський Є.С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку / Є.С. Вільчковський. – Львів: ВНТЛ, 1998. – С. 98-102.

3. Денисенко Н.Ф. Теоретичні засади та технологія управління системою фізичного виховання дітей дошкільних навчальних закладів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук: спец. 13.00.08 “ Дошкільна педагогіка” / Н.Ф. Денисенко. – К., 2002. – 20 с.



Олександра Вертипорох,

студентка 4 курсу факультету

фізичного виховання

Наук. керівник: С.М. Данило,

старший викладач (БДПУ)
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ РУХЛИВИХ ІГОР ДЛЯ РОЗВИТКУ ШВИДКОСТІ УЧНІВ 1-2 КЛАСІВ НА УРОКАХ ФК З ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ
Актуальність. Життя людини є найвищою цінністю,тому перед суспільством постає ряд важливих завдань,серед яких головним є вирішення проблеми збереження здоров'я дитини.

За даними, майже 90 % школярів мають відхилення у здоров’ї, понад 50 % – незадовільну фізичну підготовку [1]. Відомо, що однією з причин відхилення у фізичному розвитку та стані здоров’я дітей є недостатня рухова активність. Аналізуючи літературні данні, ми бачимо,що основною формою фізичного виховання дітей 6-8 років є ігрова діяльність.

Тому метою дослідження є використання ігрових завдань з учнями молодшого шкільного віку для підвищення їх рухової активності,стану здоров’я, фізичної підготовленості та розвитку швидкості.

Ступінь досліджуваності проблеми. На необхідність використання різноманітних ігор у вихованні здавна звертали увагу видатні вчені, педагоги: Ян Амос Коменський, А.С. Макаренко, К.Д. Ушинський, В.О. Сухомлинський, Вільчковський Е.С., Воробей Г.В., Мудрик С.Б. та ін. «Не може бути педагога,котрий не вмів би грати»,- стверджував А.С.Макаренко.

Сутність дослідження. 1. Урок фізичної культури з легкої атлетики проводиться в ігровій формі [1] і на засадах концепції тренування (В.К. Бальсевич, В.Г. Большенков та інші). Ігровий метод не повинен протиставлятися звичайним засобам і методам підготовки, а доповнювати їх. Поступово збільшувалася кількість часу на уроці для рухливих ігор та естафет з 15-20% на початку експерименту, до 30-50 % на кінець експерименту. Естафети варто проводити в першій половині основної частини уроку. Особливу увагу треба приділяти ігровим засобам, що розвивають силу ніг і стрибучість. Стрибки,які застосовуються під час ігор, відрізняються тим, що вони виконуються будь-яким способом, в залежності від умов. Ці особливості стрибків роблять їх виключно цінними для розвитку в гравців координації і швидкості дій. Естафети, що складаються з різноманітних стрибків, краще проводити наприкінці основної частини уроку.

2. При підборі ігор ми керувалися наступними рекомендаціями [2]: спочатку ми підвищили кількість часу для проведення рухливих ігор в основній частині («Бузьки», «Вовк у рові», «Білки, жолуді, горіхи», «Циган», «День-ніч»); потім введення рухливих ігор у підготовчу частину («Клас, струнко!», «Світлофор», «Панас», «Подоляночка»), замінюючи деякі стройові та ЗРВ та в заключну частину («Заборонений рух», «Тиша», «Чий голосок?») [2], замінюючи малорухливими іграми вправи на відновлення. На 4 тижні нашого дослідження відношення рухливих ігор до ЗРВ та легкоатлетичних вправ склала 50%: 50%.



Висновки. Отже,використання рухливих ігор та легкоатлетичних вправ на уроках ФК в молодших класах дає змогу досягти кращих результатів в навчанні,зміцненні здоров'я і розвитку функціональних можливостей організму учнів,покращенні фізичної підготовленості та розвитку швидкості.

ЛІТЕРАТУРА

1.Бальсевич В.К. Концепция альтернативных форм организации физического воспитания детей и молодежи / В.К. Бальсевич //Физическая культура: Воспитание, образование, тренировка. – 1996.– №1.– С. 23–25.

2.Трофимов В.А. Застосування рухливих ігор та естафет у легкій атлетиці в умовах кредитно-модульної системи навчання / В.А. Трофимов, Г.М. Шилкін. – Бердянськ: БДПУ, 2009. –129 с.

Олександр Ворожцов,

студент 5 курсу факультету

фізичного виховання

Науковий керівник: С.М. Писаренко,



ст. викладач (БДПУ)
ЕФЕКТИВНІ ЗАСОБИ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ НА ЗАНЯТТЯХ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Актуальність. Чинна навчальна програма, яка передбачає два уроки фізичної культури щотижня, не забезпечує необхідного обсягу рухової активності школярів. Відповідно статистиці, через відсутність чіткої системи фізичного виховання 53 % учнів мають послаблене здоров'я і відстають у фізичному розвитку, 63 % — порушення постави, 45— 50 % старшокласників потерпають від різних неврозів. І це не повний перелік недугів. Практика показує що навчання як процес засвоєння знань, навичок і умінь протікає успішно лише при досить високій пізнавальній активності дітей — прагненні до навчання, до оволодіння більш повними і глибокими знаннями. При навчанні школярів на уроках фізичної культури виховання пізнавальної активності має важливе значення. Психологи стверджують, що, навіть коли людину вчать виконувати фізичні дії, то центральна ланка все ж психологічна. В усі практичні дії обов'язково входять елементи дій психологічних, і без них не можна навчитися зовнішнім, практичним діям.

Ступінь дослідження проблеми. На основі отриманих даних під час проходження практики у школі та опрацювання тематичної літератури.

Мета і методи дослідження. Активізувати пізнавальну діяльність учнів фізичної культури на уроках.

Методи дослідження. Аналіз наукової літератури.

Сутність дослідження. Навчальний процес – головна ланка в діяльності вчителя, який становить 90 відсотків часу спілкування вчителя з учнями. Специфіка активізації пізнавальної діяльності вчителем на уроці полягає в тому, що він співпрацює з учнями, його успіх значною мірою залежить від взаєморозуміння та взаємодії всіх суб'єктів навчально-виховного процесу, розподілу і кооперації їх спільної праці. З точки зору зовнішньої – організація діяльності вчителя реалізується у створенні комфортної зони праці: обладнання робочого місця необхідними приладами, різновидами наочних посібників, класним журналом, учнівськими зошитами та ін. Їх наявність та організація повинні відповідати вимогам ергономіки (зручності і швидкодії у використанні). Важливо також забезпечити відповідні санітарно-гігієнічні умови для продуктивної навчальної роботи в класі (освітлення класної кімнати чи навчального кабінету, температурний і повітряний режим у класі, усунення шумових завад). Під час проведення занять, було виявлено, що різноманітність вправ, які використовуються з метою активізації пізнавального процесу на уроках фізкультури, істотно покращували кінцевий результат учнів. Учень, що не розуміє мети своєї роботи на уроці, не одержує користі від вправ. Тому при навчанні руховим діям систематично подають відповідну інформацію, що, як правило, обов'язково розкриває і важливість, і необхідність того або іншого завдання, вправи. Наприклад, намічаючи навчання опорному стрибкові, пояснюють, що сам стрибок не самоціль, що стрибок через козла, коня не життєво необхідне уміння

Основні висновки. Широкі можливості для підвищення в дітей інтересу до занять полягають, в організації пізнавальної діяльності учнів та шляхом надання їм більшої самостійності, творчої ініціативи, шляхом ускладнення (у межах доступного) пізнавальних задач, що вимагають застосування набутих знань і навичок в різних змінних умовах навчальної діяльності. Інший діючий засіб виховання пізнавальної активності — завдання по взаємоаналізу дій учнів. Найбільше реальний спосіб організації навчальної діяльності учнів у даному випадку — змінний: одна зміна виконує завдання, інша не пасивно очікує черги, а спостерігає, учні, згадуючи відомості про біодинамічну структуру досліджуваних вправ, помічають помилки, допомагають усувати їх. Сприяють вихованню пізнавальної активності так звані пошукові ситуації. Учням називається учбово-пізнавальна задача яку вони повинні вирішувати самі, з частковою допомогою вчителя. Втягнути дітей в навчальну роботу, активізувати їх дозволяє також застосування різноманітних методів і прийомів, серед яких не можна не виділити ігровий метод, як самий цілеспрямований, особливо в заняттях з дітьми молодшого шкільного віку.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Аросьев Д.А. Как увлечь физической культурой школьников // Физическая культура в школе. – 1987. – № 5. – С. 8 – 12.

  2. Артюшенко О.Ф. Виховання інтересу до фізкультури у юнаків 15 – 17 років з урахуванням морфофункційних відмінностей. // Фізичне виховання дітей та молоді. – К., 1990. – Вип. 13. – С.9 – 13.

  3. Безропильний О.П. Виховання в учнів інтересу до фізичної культури шляхом удосконалення методичного забезпечення шкільних спортивних майданчиків. // Фізичне виховання дітей і молоді. – К., 1990. – Вип. 13. – С.33 – 35.



Галина Горват,

студентка 1 курсу факультету

фізичного виховання

Наук. керівник: В.В. Орловська,

старший викладач (БДПУ)
ПРОБЛЕМА ТУБЕРКУЛЬОЗУ В УКРАЇНІ
Актуальність теми. В 1993 році ВООЗ (всесвітня організація охорони здоров’я визнала туберкульоз глобальною проблемою людства. Сьогодні у світі налічується 50 — 60 мільйонів хворих на туберкульоз. Щороку реєструється 7−10 мільйонів нових хворих, помирає від туберкульозу 3 мільйони осіб.Ситуація з туберкульозом в Україні дуже складна: починаючи з 1995 року зареєстрована епідемія туберкульозу, вона невпинно прогресує та набуває загрозливих масштабів. За рівнем захворюваності Україна знаходиться на другому місті у Європі після Росії.Туберкульоз є однією з актуальних проблем медицини та інших галузей роботи з людьми, зокрема з дітьми в навчальних закладах.

1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   34


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка