Том Природничі науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5



Сторінка19/34
Дата конвертації15.04.2016
Розмір6.6 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   34

ლიტერატურა

Regulation on Granting Loans to Commercial Banks by the National Bank of Georgia.Approved under Decree No. 57. Of the President of the National Bank of Georgia,February 20, 2006.

Commercial and Industrial Loans, All Commercial Banks. http://research.stlouisfed.org/fred2/series/BUSLOANS/

http://www.nbg.gov.ge/index.php?m=306

ნინო ჭონიშვილი,

სოციალურ მეცნიერებათა, ბიზნესისა და სამართთალმცოდნეობის ფაკულტეტის

მენეჯმენტის სამაგისტრო სწავლების I კურსის სტუდენტი

გორის სახელმწიფო სასწავლო უნივერსიტეტი

სამეცნიერო ხელმძღვანელი: პროფ. რუიზან მექვაბიძე

სოფლის მეურნეობის განვითარების პრობლემები საქართველოში:

დაკრედიტების პრობლემები

სოფლის მეურნეობა, საქართველოში, მატერიალური წარმოების ერთ-ერთი ძირითადი დარგია და მნიშვნელოვნად არის დამოკიდებული გარემო პირობებზე. დღეის მონაცემებით, სოფლის მეურნეობის დარგში დასაქმებულია მოსახლეობის 40%-45%, განვითარებულ ქვეყნებში ეს მაჩვენებელი არ აღემატება 5%-6%. მსოფლიოში 52 ტიპის ნიადაგია აღიარებული და მათგან 49 ტიპი საქართველოში მოიძებნება. სოფლის მეურნეობის დაკრედიტებისათვის ეს მნიშვნელოვანი ფაქტი არაფერს ნიშნავს, რადგან ეს სექტორი მაღალი რისკების მატარებლად არის მიჩნეული, რის გამოც დაკრედიტების ს მთლიან მოცულობასი სოფლის მეურნეობას 1.5% უჭირავს.

საქართველოს დღევანდელი სოფლის მეურნეობის სექტორი ბევრი პრობლემებისა და გამოწვევბის პირისპირ დგას. ამის მიზეზებია:


  • 2005 წლის შემდეგ, მდომარეობა გაუარესდა რეალური წარმოების შემცირების გამო. მაშინ, როდესაც 2003-2010წ.წ. ნომინალური მშპ გაიზარდა 41%-ით, იგივე მაჩვენებელი სოფლის მეურნეობასი შემცირდა 20.3%-ით;

  • 2005 წლის აღწერით, დაფიქსირდა 726.021 ფერმერული მეურნეობა, რომელთა საშუალო ფართობი 1.37 ჰა შეადგენდა, მაშინ როდესაც 16 ფერმერული მეურნეობა, რომელთა საშუალო ფართობი 4 ჰა-ს შეადგენდა სასოფლო-სამეურნეო სავარგულების 40%-ზე მეტს აკონტროლებდნენ;

  • 2010 წელს დამუშავებული მიწის ფართობი 1990 წელთან შედარებით 2.6-ჯერ შემცირდა, ხოლო 2010 წელთან შეარებით, განახევრდა.

დაკრედიტების პრობლემები:

  • სოფლის მეურნეობა მაღალი რისკის დარგია;

  • მიკროსაფინანსო ორგანიზაციების მიერ გაცემული სესხები მცირე მოცულობისა, მოკლევადიანი და მაღალპროცენტიანია. რეალურად, ისეთი სესხის აღება, რომელიც განვითარებას ხელს შეუწყობს, საკმაოდ რთულია, რომლის ერთერთი მიზეზია გლეხის სარგებლობაში არსებული მიწისა და შენობა-ნაგებობების დაბალი ფასი;

  • კრედიტის აღების შემთხვევაში, გადახდის ვადები, გლეხისთვის მიუღებელია, რადგან მისი შემოსავალი სეზონზეა დამოკიდებული. ამასთან, ბაზარზე სასოფლო-სამეურნეო პროდუქციის მნიშვნელოვანი რყევის გამო, თითქმის შეუძლებელია დაგეგმილი შემოსავლის მიღება და გარდა ამისა, არ არსებობს საბითუმო შესყიდვებისა და სამეურნეო პროდუქციით ვაჭრობის ორგანიზებული ფორმები;

  • სახელმწიფოს მხრიდან არ არსებობს სპეციალური პროგრამები მცირე და საშუალო ბიზნესის მხარდასაჭერად. უცხოელი ინვესტორები ხედავენ ამ სექტორში მაღალი რისკების არსებობას;

  • არ არსებობს დაზღვევა: დღემდე პრეცედენტიც კი არა არის შექმნილი წარმატებული აგროდაზღვევის. არც სახელმწიფო და არც კერძო სადაზღვევო კომპანიები არ თვლიან ამ სფეროს პრიორიტეტულად .

ექსპერტების დასკვნა. საბანკო სექტორის თვლსაზრისით პრობლემის გადაჭრის გზები:



  • აგრობაზრების ცოდნა;

  • აგროსესხის ციკლის ელემენტების კონტროლირება და მიზნობრიობის გათვალისწინება, კერძოდ: სასესხო განაცხადი, კლიენტთან ვიზიტი, სესხის შეფასება, მონიტორინგი;

  • აგროკრედიტების რეგულირება;

  • საინფორმაციო -საკომუნიკაციო სამსახურების შექმნა სოფლის მეურნეობის სექტორისათვის

ლიტერატურა

www.iset.ge/blog/?p=2395 www.slideshare.net/gdri_ge/ss-13970389 http://www.adbi.org/files/2011.07.13.cpp.sess3.4.2.chlaidze.rus.main.aspects.microfinance.dev.georgia.pdf

Микрокредитование стало очередной пирамидой? http://www.pravda.ru/economics/finance/money/10-01-2011/1062985-news-0/

მირანდა ყაჩლავაშვილი სოციალურ მეცნიერებათა, ბიზნესისა და სამართალმცოდნეობის ფაკულტეტი ფინანსების სპეცილობა IV კურსი გორის სახელმწიფო სასწავლო უნივერსიტეტი სამეცნიერო ხელმძღვანელი: პროფ. რუიზან მექვაბიძე
მონოპოლიური ბაზრის რეგულირებისთვის საქართველოში

აბსტრაქტი

ეკონომიკურად, ისეთი კატეგორიის ქვეყნისთვის, როგორიც საქართველოა, განსაკუთრებით მნიშვნელოვანია, ამა თუ იმ ბაზრის განვითარება და ეკონომიკური სიტუაციის რეგულირება. ამიტომ, ბაზარი მაქსიმალურად კონკურენტუნარიანი უნდა იყოს და ადგილი არ უნდა ჰქონდეს მონოპოლიურ ძალაუფლებას, რაც თავისთავად, უარყოფითად აისახება ქვეყნის ეკონომიკაზე და მოსახლეობის უდიდეს ნაწილს დიდ ზიანს აყენებს. სოციალური და ეკონომიკური სიტუაციიდან გამომდინარე, ეს განსაკუთრებით სასიცოცხლოდ აუცილებელი პროდუქტის ბაზარს ეხება, რადგან ამ სფეროებში არსებულმა მონოპოლიურმა ძალაუფლებამ დამღუპველი შედეგებიც კი შეიძლება მოუტანოს ქვეყნას. ბუნებრივია, ამ სიტუაციიდან გამოსავალის პოვნა სახელმწიფოს სტრატეგიებში უნდა შედიოდეს, რადგან იგი ვალდებულია, რომ მაქსიმალურად დაიცვას მოსახლეობა, რომლისთვისაც მონოპოლიური ბაზრების არსებობა დიდ პრობლემას წარმოადგენს. ძალზე მნიშვნელოვანია სახელმწიფოს მხრიდან ისეთი ღონისძიებების შემუშავება, რომელიც ხელს შეუწყობს ბაზრის დემონოპოლიზაციას, რადგან მონოპოლიური ბაზრის რეგულირების პროცესი 1990-2012 წლების მიხედვით, არასახარბიელო სურათს იძლევა:



  1. საქართველოში ანტიმონოპოლიური სამსახური საქართველოში ჯერ კიდევ 1992 წლიდან ეკონომიკის სამინისტროს დაქვემდებარებაში არსებობდა. 1997 წელს ის დამოუკიდებელ ორგანოდ ჩამოყალიბდა. ანტიმონოპოლიური სამსახური “მონოპოლიური საქმიანობის და კონკურენციის შესახებ” კანონის აღსრულებაზე იყო პასუხისმგებელი. 2005 წელს კი ანტიმონოპოლიური სამსახური გაუქმდა. თუმცა, სპეციალისტების განცხადებით, იმ პერიოდისთვის ანტიმონოპოლიური სამსახური ისედაც „გარდაცვილი იყო“, ვინაიდან ჯანსაღი კონკურენტული გარემოთი არც წინა პერიოდი დაიკვეხნიდა.

  2. 2005 წელს ანტიმონოპოლიური სამსახური და ფასების სახელმწიფო ინსპექცია ერთ უწყებად გაერთიანდა. გაერთიანებულ სამსახურს კი თავისუფალი ვაჭრობისა და კონკურენციის სააგენტო დაერქვა.თუმცა, საქართველოს ბაზარზე უკეთესი ვითარება არც ამ ღონისძების გატარებას არ მიუცია.

  3. ამის დასტურია ის, რომ ევროკომისიის ფაქტების დამდგენმა მისიამ 2008 წელს საქართველოში კონკურენტული გარემოს შეფასების შემდეგ განსაკუთრებულ აქცენტი ანტიმონოპოლიურ რეგულირებაზე გააკეთა.

  4. “თავისუფალი ვაჭრობისა და კონკურენციის შესახებ” კანონი საქართველოს პარლამენტმა მხოლოდ 2012 წლის მაისში დაამტკიცა.

  5. დღეს, პარლამენტი ანტიმონოპოლიური კანონის ახალ ვერსიაზე მუშაობს, რომელიც სავარაუდოდ, მიმდინარე წლის მაისიდან შევა ძალაში.

ანტიმონოპოლიურ კანონმდებლობაზე მუშაობა და კონკურენციის შესახებ პოლიტიკის რეფორმა ერთ-ერთი პრიორიტეტული სფერო იყო საქართველოსა და ევროკავშირს შორის ღრმა და ყოვლისმომცველი თავისუფალი სავაჭრო ხელშეკრულებასთან დაკავშირებულ შეთანხმებაზე მოლაპრაკების დასაწყებად.

გამოყენებული ლიტერატურა და ინტერნეტ-რესურსები

1. შალვა გოგიაშვილი. კონკურენცია და ანტიმონოპოლიური რეგულირება.თბ.2007 წ. 2.სლავა ფეტელავა. კონკურენციის თეორია და ანტიმონოპოლიური რეგულირება საქართველოში. თბ. 2007 წ. 3. http://transparency.ge/


Ольга Кенева,

студентка 5 курсу факультету

економіки та управління

Наук. керівник: П.В. Захарченко,

д.е.н., професор (БДПУ)
МОДЕЛЮВАННЯ ДИНАМІКИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ ФІРМИ
Дослідження синергетичних моделей стає останнім часом особливо актуальним. В рамках синергетичних вистав розвиток економічної системи є якісною зміною структури і функціонування за рахунок кооперативної взаємодії її компонентів. Як і будь-яка інша складна відкрита система, вона зазнає чергу стадій порядку і хаосу. Економічна система і її компоненти в нестійкому стані піддаються змінам – флуктуаціям, які економіка до певної межі може нейтралізувати, чому сприяє стійкість її структури протягом еволюційного періоду. При перевищенні флуктуаційними параметрами критичних значень настає момент стрибкоподібного переходу економіки в якісно інший стан, на нову траєкторію розвитку. Таким чином, за зовнішніх умов, що змінюються, еволюція системи є послідовністю різних аттракторів, перехід між якими відбувається через нестійкі стани і біфуркації. Відмітимо, що хоча синергетичні моделі дозволяють лише якісно (на концептуальному рівні) описати досліджувані явища, проте з їх допомогою можна виявляти різні нелінійні особливості процесів, що вивчаються, що неможливо зробити в рамках імітаційних моделей. Крім того, цінність цих моделей полягає в тому, що вони дозволяють досліджувати вплив різних ендогенних і екзогенних чинників на поведінку нелінійних траєкторій системи, що вивчаються. Теоретичні дослідження в області синергетичного моделювання в економіці проводяться у різних напрямах. При цьому всі динамічні моделі, як аналітичні, так і дозволяючи лише обчислювальний експеримент, можна умовно розділити на дві групи. До першої відносяться моделі економічного зростання, до другої – моделі економічного циклу або, в ширшому сенсі, економічних коливань. Хоча коливальна динаміка більшою мірою відповідає реальним процесам в порівнянні з поведінкою моделей зростання , проте виявлення «вузьких місць» останніх, у тому числі вплив різних чинників на поведінку моделей зростання, представляє також науковий і практичний інтерес.

Дослідження динаміки розвитку підприємства, побудова синергетичної моделі розвитку фірми і обґрунтування результатів отримано за допомогою прикладного пакету Mathcad. В ході даної роботи були побудовані двохфакторна і трьохфакторна синергетична модель розвитку фірми. Були проаналізовані фазові портрети системи, а також вплив керуючих параметрів, і початкових умов моделі на розвиток системи в часі, напрям і вигляд фазових траєкторій. Залежно від того, якими будуть керуючі параметри, компанія отримуватиме той або інший дохід і розвиватиметься тим або іншим чином. Вдале керування даними параметрами, дозволить фірмі постійно збільшувати свій капітал, використовувати найсучасніші технології, і стати «великим» гравцем на ринку сільськогосподарського машинобудування.

Розвиток персоналу – одна з найважливіших складових загального підвищення ефективного виробництва. В економічно нестабільні періоди проблемі розвитку персоналу надавали недостатньо уваги, але саме в період кризи розвиток персоналу є однією з умов економічного зростання. Досягти високих результатів можна тільки тоді, коли люди володіють знаннями, уміннями і цілеспрямованістю. Освіта і навчання персоналу повинна бути безперервною і забезпечувати необхідний професійний розвиток. За сучасних умов проблема розвитку персоналу набуває все більшої актуальності. Враховуючи це в країні набуває особливого значення проблема відродження системи професійного навчання кадрів на виробництві.

В сучасних умовах успішна реалізація цілей і завдань розвитку підприємства значною мірою залежить від ефективного використання його інформаційних ресурсів. Інформаційні ресурси є основою інформаційного забезпечення діяльності підприємства і визначають його стратегічний успіх. Передумови інформаційного забезпечення діяльності підприємства формуються під безпосереднім впливом чинників його зовнішнього та внутрішнього середовища та орієнтують підприємство на збільшення обсягів інформаційних ресурсів, що використовуються для управління.

Ефективність використання інформаційних ресурсів підприємства визначає результативність реалізації не тільки його поточних завдань, а й стратегічних цілей розвитку, що потребує принципово нових підходів до інформаційного забезпечення всієї діяльності. Підвищення рівня інформаційного забезпечення діяльності підприємства приводить до збільшення оперативності та адекватності процесу прийняття управлінських рішень, зростання показників ефективності діяльності підприємства, стабілізації його фінансового стану. Все це веде до посилення конкурентних позицій підприємства.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Кинг У., Клиланд Д. Стратегическое управление и хозяйственная политика. М.: Ком книга, 2010 – 466 с.



Любов Козаченко,

студентка 4 курсу Факультету

економіки та управління

Наук. керівник: Г.В., Казачковська,

к.е.н., доцент (БДПУ)
УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ

ОРГАНІЗАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ В ОРГАНІЗАЦІЇ СФЕРИ ПОСЛУГ
Зміна зовнішніх умов функціонування організацій сфери послуг обумовлює необхідність перегляду традиційних у вітчизняній практиці форм і методів управління організаційним розвитком. Особливо актуально постає питання удосконалення управління організаційним розвитком організації з надання готельних послуг в бажаному соціально-ринковому (конкурентному) стані, що вимагає її безперервного розвитку, як відкритої виробничо-економічної системи.

Організаційний розвиток ще не сформувався як однорідна теорія, її основи закладені такими вченими, як Курт Левін, Уоррен Бенніс, Едгар Шайн, Річард Бекхард, Джеррі Поррас, Роберт Голембієвській, Абрахам Маслоу та ін. В даний час простежується чітка тенденція подальшої модернізації ідеї організаційного розвитку як сучасного підходу до управління змінами і розвитку людських ресурсів [1, с. 14-22]. Питання організаційного розвитку знайшли відображення в дослідженнях провідних вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема О.Д. Коршунової, С.І. Некрасова, Н.А. Некрасової, О.В. Бусигіна, С.В. Клягіна, О.М. Паніної, В.О. Новака, В.В. Родченка та інших [1; 2]. Незважаючи на велику кількість теоретичних розробок з даного питання, воно потребує дослідження існуючих підходів до моделювання організаційного розвитку організації та обґрунтування застосування найбільш ефективних з них для вітчизняних готелів.

Мета дослідження – обґрунтування змісту, форм та методів оцінки та оптимізації організаційної структури як напряму організаційного розвитку в умовах організації з надання готельних послуг.

Для досягнення поставленої мети було використано наступні методи дослідження: загальнонаукові методи пізнання (аналіз, синтез, узагальнення) – для уточнення сутності й змісту поняття «організаційний розвиток», для визначення теоретичних напрямів управління організаційним розвитком підприємства; методи системного аналізу – для систематизації методичних основ управління організаційним розвитком підприємства.

Важливою ланкою внутрішнього середовища організації є її організаційна складова. У вітчизняній практиці реалізація моделей організаційного розвитку спрямована більше на всебічне інформаційне забезпечення діяльності суб’єкта господарювання з метою зменшення невизначеності його функціонування в умовах мінливого навколишнього середовища.

Виходячи з сутності поняття «організаційний розвиток» (ОР), можна зазначити, що управління організаційним розвитком – це поступовий процес управління змінами, що відбуваються з підприємством (системою) та з окремими його функціональними підрозділами (підсистемами), що здійснюється з метою підвищення ефективності функціонування організаційних, структурних та кадрових складових діяльності організації.

В ході дослідження визначено складові моделі організаційного розвитку готелю «Бердянськ» та визначено, що дана організація знаходиться на стадії «Зрілість». Перехід в стадію зрілості привів готель «Бердянськ» до істотних змін в конкурентному середовищі. Тому керівництво готелю концентрує свої фінансові і маркетингові зусилля на впровадження нових технологій з маркетингу, організаційного управління, з питань розширенні асортименту послуг, підвищення рівня сервісу для клієнтів, тощо. В даних умовах керівництву організації слід брати курс на стратегію. Крім того керівництву, враховуючи сучасні тенденції клієнтоорієнтованості, необхідно постійно удосконалювати взаємодію готелю із споживачами.

Отже, на основі аналізу отриманих даних можна зробити наступні висновки: 2) досягнення цілей організаційного розвитку потребує регулярного і цілісного стратегічного управління змінами, що дозволить об’єднати перетворення функціонально-організаційної структури, бізнес-процесів діяльності і ресурсів та врахувати особистісні характеристики персоналу готелю;

3) регулярне удосконалення системи стратегічного та оперативного управління організаційним розвитком дозволить організації з мінімальними витратами здійснити перехід на новий рівень свого розвитку.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Панина Е.М. Организационное развитие: история и современность / Е.М. Панина // Вестник московского университета. – Серия 21. Управление (государство и общество). – М. : 2006. – № 2. – С. 14-22.2.

  2. Коршунова Е.Д. Моделирование процесса адаптивного управления организационным развитием предприятия инвестиционно-промышленной сферы / Е.Д. Коршунова // Менеджмент в России и за рубежом. – 2004. – № 2. – С. 34–39.



Максим Кондратов,

студент 5 курсу факультету

економіки і управління

Науковий керівник Гриценко М.П.,

к.е.н., доцент (БДПУ)
ФОРМУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦКИХ СТРУКТУР
Актуальність теми даної роботи зумовлена винятковою роллю, що належить фінансовим ресурсам у життєдіяльності підприємства, а також складності управління процесом формування фінансових ресурсів і подальшим їх розміщенням; відсутність належного досвіду у формуванні фінансового забезпечення діяльності підприємства у керівників вітчизняних підприємств робить цінними будь-які дослідження в цій галузі; в умовах формування ринкових відносин в економіці світовий досвід по фінансовому забезпеченню діяльності підприємства може бути використаний лише частково, так як багато механізмів і джерел фінансування, які діють в умовах розвинутих ринкових відносин, виявляються неефективними в умовах недостатнього розвитку ринкового середовища, що потребує додаткового вивчення можливості застосування зарубіжного досвіду в умовах економіки України.

Мета дослідження: полягає у визначенні економічної сутності фінансового забезпечення діяльності підприємства, можливих джерел формування фінансових ресурсів, які доступні для вітчизняних підприємств у сучасних умовах.

Аналіз останніх наукових досліджень розглянуто у працях вітчизняних учених: Андрійчука В., Данілова О., Дем’яненка М., Дем’яненка С., Лайка П., Мороза М., Мессель-Веселяка В., Саблука П., Сахацького М., Ситника В., Євтуха О., Колотухи С., Чапко І., Ґудзь О. та інших. Серед зарубіжних фахівців слід назвати таких: Кузьміна І., Пошкуса Б., Нікітіна О, Зорю.

Формування раціональної структури джерел фінансових ресурсів підприємницьких структур для фінансування необхідного обсягу затрат та забезпечення бажаного рівня доходів є одним із найважливіших завдань фінансів цих структур. За умов ринку фінансові ресурси оптимізуються для підвищення ринкової вартості підприємства, що залежить від чистої рентабельності власних коштів та норми розподілу на дивіденди. Тому методики, прийняті в світовій практиці щодо оптимізації структури фінансових ресурсів підприємства, можуть бути реалізовані лише за наявності розвинутого ринку цінних паперів та статистики про нього. В Україні питома вага акціонерних товариств, які реалізують власні цінні папери на фондовому ринку, поки що незначна, проте сам механізм оптимізації фінансових ресурсів в умовах їхнього дефіциту становить певний інтерес. Будь-яке підприємство для фінансування своєї діяльності потребує достатнього обсягу фінансування, яке залежить від періоду обігу активів та відповідних їм пасивів. Активи й пасиви підприємницьких структур за строками обігу можна поділити на коротко – та довгострокові. Залучення того чи іншого джерела фінансування пов'язане з витратами зі сплати процентів за користування цими джерелами. Загальна сума коштів, що сплачується за користування певним обсягом залучених фінансових ресурсів, називається вартістю капіталу. В оптимальному варіанті передбачається, що обігові кошти підприємств фінансуються за рахунок довгострокових пасивів, а основні та прирівняні до них засоби фінансуються за рахунок довгострокових джерел. Завдяки цьому оптимізується загальна сума витрат щодо залучення коштів. Функціонування ринкової економічної системи в Україні можливе за умови зростання ефективності використання фінансових ресурсів. Вони формуються, як правило, за рахунок різних джерел: власних, позичених та залучених.

Усі види фінансових ресурсів відображаються у відповідних розділах пасиву балансу підприємства.

При цьому обсяг фінансових ресурсів тісно пов'язаний з обсягом виробництва, ефективністю діяльності підприємства. Зі збільшенням обсягу виробництва і підвищенням ефективності діяльності підприємства збільшується обсяг власних фінансових ресурсів, і навпаки.

Достатній обсяг фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають стійкий фінансовий стан підприємства: платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. У цьому зв'язку найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найбільш ефективне їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства загалом.

Фінансові ресурси підприємств – це їх власний, позичений та залучений грошовий капітал, який вони використовують для формування власних активів і здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання доходу, прибутку.

Таким чином, фінансові ресурси підприємств – це не грошові кошти підприємств, як це стверджують деякі економісти, а джерела підприємств, спрямовані на формування активів.
ЛІТЕРАТУРА

1. Управління фінансовою діяльністю підприємств (організацій): навч. посібник / В.І. Бережний, Є.В. Бережна, О.Б. Бігдан и др. – М.: Фінанси і статистика; ИНФРА – М, 2008. – 336с.

2. Ковальов В.В. Основи теорії фінансового менеджменту. – М.: Проспект, 2008. – 544 с.

3. Ковальов В.В. Фінанси. – М.: Проспект, 2007. – 610 с.



Максим Кондратов,

студент 5 курсу факультету

економіки та управління

Наук.керівник: М.Є.Гладка,

асистент (БДПУ)
ПРОБЛЕМИ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ
Однією з причин активного просування досліджень процесів у монетарній сфері останнім часом є надзвичайна важливість їх впливу на економічне зростання, рівень цін та добробут населення. Майже в усьому світі монетарна політика стала найбільш вживаним та дієвим засобом державного урпавління процесами економічного відтворення.

Монетарна політика разом з фіскальною є головними засобами, за допомогою яких у ринковій економіці уряд впливає на темпи і напрям загальноекономічної активності, включаючи сукупний випуск, зайнятість та рівень цін, впроваджує монетарну політику через спеціальні заклади – центральні банки, управляючи пропозицією повних грошових вимог до центрального банку ( звідси термін «монетарний»). Що дозволяє економічним агентам підтримувати їхні щоденні господарські функції.

Головною метою сучасної монетарної політики звичайно, є збалансоване економічне зростання, яке досягається підтримкою стабілності загального рівня цін та відсоткових ставок у країні, тобто запобіганням як інфляції, так і дефляції. Іншими загальновизнаними цілями монетарної політики є підтримка максимального рівня виробництва та зайнятості, балансу міжнародної торгівлі країни, збереження стабільності фінансових ринків, заохочення інвестицій для подальшого економічного зростання. За виключенням збереження стабільності фінансових ринків, що звичайно вважається вторинною, всі вище зазначені цілі стосуються нефінансової економічної активності.

На стратегічному рівні досягнення кінцевих цілей залежить від послідовності дій на основі деякої множини інформації, що використовується як базис для короткострокових і довгострокових коригувань політики, включаючи питому вагу та специфічні ролі, які пов’язуються з важливістю різноманітних економічних величин. Це стосується таких питань, як обрання режиму обмінного курсу та інших проміжних цілей, механізмів прогнозування, які можуть надавати перевагу інформаційному змісту певних економічних індикаторів, визначення ступеня довіри до монетарної політики та загальних економічних умов.

Проблеми монетарної політики полягають не тільки в тому, що цілі центрального банку іноді є суперечливими – наприклад, запобігання інфляції проти збільшення виробництва та зайнятості, але й тому, що різноманітні механізми, за допомогою яких центральний банк впливає на нефінансовий сектор економіки, більшою частиною діють з істотною затримкою, відповідні лаги вимірюються роками та кварталами, а не місяцями або тижнями. Ось чому значна кількість досліджень з монетарної політики останніх років присвячена тому, як структурувати впровадження монетарної політики, щоб найліпше досягти бажаних цілей, працюючи в рамках вище зазначених обмежень.

У процесі розробки монетарної політики важливо визначити, що центральний банк може робити, а що – ні. Безперечно, завдяки своїй монопольній позиції він може зафіксувати кількість резервів або монетарну базу. Це вплине на ринкову рівновагу відсоткових ставок всієї сукупності боргових інструментів. Як альтернативу центральний банк може встановити відсоткову ставку на один клас боргових інструментів шляхом пропозиції такої кількості резервів, яка утримає ринкову рівновагу біля обраного рівня відсоткової ставки. Варіантом останньої стратегії є встановлення центральним банком обмінного курсу своєї валюти знову пропонуючи таку кількість резервів, щоб ринкова рівновага встановилася біля обраного рівня обмінного курсу. Діяльність центрального банку впливає на створення банками депозитів та кредитів, що в свою чергу справляє вплив на виробництво та ціни нефінансового сектору. Звичайно, це є головним напрямом свідомого застосування монетарної політики [2, 37].

Головною мотивацією проведення монетарної політики є збереження цінової стабільності. Для деяких центральних банків, головним чином для Німецького Бундесбанку та Європейського центрального банку, цінова стабільність – єдина економічна ціль, формально затверджена статутом банку. Для інших, на зразок Федеральної Резервної Системи США, цінова стабільність є лише однією з кількох поставлених цілей. Ст. 99 Конституції України декларує, що основною функцією центрального банку держави є забезпечення стабільності саме грошової одиниці, а не рівню цін та відсоткових ставок.

1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   34


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка