Том Природничі науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5



Сторінка17/34
Дата конвертації15.04.2016
Розмір6.6 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   34

ЛІТЕРАТУРА

1. Бланк, И. А. Управление формированием капитала / И. А. Бланк. – К.: Ника-Центр, 2000. – С. 213-219.

2. Подольська, В. О. Фінансовий аналіз : навч. посіб. / В. О. Подольська, О.В. Яріш. – К. : Центр навч. л-ри, 2007. – С. 355-360.

3. Крамаренко, Г. О. Фінансовий аналіз : підручник / Г.О. Крамаренко, О.Є. Чорна. – К. : Центр навч. л-ри, 2008. – 392 С. 258-264.



Альона Бойко,

студентка 4 курсу факультету

економіки та управління

Наук.керівник: асистент Гладка М.Є.(БДПУ)


ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ
В даний час трудовий потенціал є визначальним в ефективності господарювання і конкурентної переваги на ринку для підприємства. При цьому аналіз поточного рівня використання трудового потенціалу відображає недостатньо повне залучення даного ресурсу до відтворювального процесу. Аналіз способів управління трудовим потенціалом підприємству істотно збільшити ефективність праці.

Велику увагу в розробці різних аспектів підвищення ефективності управління трудовим потенціалом приділяли Л.З. Виготський, Г.Є. Борісов, А.В. Калінін, О.В. Карнілова, А.В. Данілюк, Р. Беккера, Я. Мінсера, Т. Щульца. (Досягнення Т. Шульца були відмічені Нобелівською премією в 1979г., Г. Беккера – в 1992г.)Є. Попов та інші.

Трудовий потенціал – це сукупна суспільна здібність до праці, потенційна дієздатність суспільства, його ресурси праці.

Оцінка трудового потенціалу підприємства має відбуватися на основі економічних оцінок здібностей людей створювати певний дохід. Чим вища індивідуальна продуктивність праці працівника і триваліший період його діяльності, тим більший він приносить дохід і є більшою цінністю для підприємства.[1. c.155]

Існуючи методики оцінки трудового потенціалу підприємства: витратна методика; на основі одиниці живої праці; коефіцієнтна; результативна методика; порівняльна методика на основі методик оцінки трудового потенціалу працівника.

Для вирішення проблемних питань оцінки та управління трудовим потенціалом підприємства можна рекомендувати такий алгоритм:

1. Розподіл працівників підприємства на однорідні групи за професійними, кваліфікаційними, статевовіковими та іншими категоріями. Сегментація персоналу підприємства повинна проводитись виходячи з мети аналізу та схожості реакції представників груп на типові управлінські рішення. Кінцевим результатом даного кроку є створення мінімальних трудових сегментів підприємства, що дасть змогу уникнути зайвих витрат на дослідження трудового потенціалу кожного окремого працівника та спростити процедуру визначення інтегрального показника.

2. Створення системи факторів, що зумовлюють інтенсивність праці та її результативність у розрізі окремих трудових сегментів підприємства. Тут визначаються внутрішні фактори кожної групи, а також загальні корпоративні чинники впливу. Кінцевим результатом цього кроку є визначення істотних факторів впливу на розмір трудового потенціалу окремих сегментів підприємства.

3. Комплексний опис та оцінка результатів діяльності підприємства у розрізі різних систем структуризації з проведенням факторного аналізу їх розміру.

4. Оцінювання трудового потенціалу певних сегментних груп працівників підприємства.

5. Аналіз розміру та фактичних залежностей трудового потенціалу груп працівників, а також розроблення по кожному з виявлених істотних чинників системи заходів щодо управління ними.[3. c. 97]

Трудовий потенціал – це сукупна здібність до праці, потенційна дієздатність суспільства, його ресурси праці. Якщо до складу останніх входять тільки люди працездатні по певних формальних ознак, то поняття «трудовий потенціал» охоплює і тих, хто ще тільки готується до ефективної трудової діяльності, і тих хто вже вийшов зі сфери зайнятості та займаються епізодичною трудовою діяльністю власних домогосподарствах

По-друге, оцінка трудового потенціалу підприємства має будуватися на основі економічних оцінок здібностей людей, створювати певний дохід. Чим вища індивідуальна продуктивність праці робітника і триваліший період його діяльності, тим більший він приносить дохід і є більшою цінністю для підприємства.

По-третє, визначена ринкова позиція підприємства в умовах його функціонування, визначені основні фактори внутрішньої середи що впливають на нього, розглянуті та проаналізовані основні конкуренти підприємства. Підприємство займає суттєве місце серед конкурентів у галузі, але йому необхідно приділити увагу трудовим ресурсам іі розробити ефективну мотиваційну політику з використанням сучасних засобів мотивації персоналу



ЛІТЕРАТУРА

1. Садєков А.А., Корнілова О.В. Ефективність матеріального стимулювання році в торгівлі. Монографія – Донецьк ДонДУЕТ, 2003. – С. 155-163.

2. Фролова Л.В., Шаруга Л.В. идр. Формализация планово-экономических расчетов к бизнес плану развития предприятия. Учебное пособие. – Донецк: ДонГУЭТ, 2003.-С. 134-138.

3.Практикум по курсу «Экономика предприятия»/Под.ред.Бакунова А.А., г.Донецк, ДонГУЭТ, 2002.-С. 97- 105.



Дар'я Бойко,

cтудентка 5 курсу факультету

економіки та управління

Науковий керівник: Н.І. Бабіна, с

т. викладач (БДПУ)
УПРАВЛІННЯ МОТИВАЦІЙНИМ ПРОЦЕСОМ У ГОТЕЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ
Актуальність дослідження. В сучасних умовах України в готельних підприємствах необхідно увесь час удосконалювати кадрову роботу підприємства. Як відомо, ефективне управління готельним підприємством неможливо без розуміння мотивів поводження людини і правильного використання стимулів до праці. Найвища потреба – потреба самовираження і росту людини як особистості – ніколи не може бути задоволена цілком, тому процес мотивації людини через потреби нескінченний.

Ступінь досліджуваності проблеми. Проблемам теорії, методології і практики управління персоналом присвятили велику кількість наукових праць закордонні і вітчизняні економісти: Л.В. Балабанова, Н.В. Бунтова, Н.Л. Гавкалова, М.Армстронг, Р.А. Бpаймеp та ін. Але, вирішення виникаючих проблем щодо управління мотиваційним процесом у готельних підприємствах країни потребує подальшого дослідження.

Мета дослідження. Метою є вивчення сучасних систем мотивації персоналу та вдосконалення мотиваційного процесу у готельному підприємстві «Холин – Холл».

Методи дослідження. Емпіричний метод та метод індукції.

Сутність дослідження. Мотиваційний процес – процес впливу на людину з метою спонукання її до певних дій через певні мотиви. Мотивування персоналу здійснюється шляхом використання різних прийомів і способів впливу. Найпростіша модель процесу мотивації має три елементи: потреби, цілеспрямовану поведінку і задоволення потреб. Такий розгляд мотивації носить умовний характер, в реальному житті немає чіткого розмежування стадій. Знання логіки процесу мотивації разом з тим не дає суттєвих переваг в управлінні цим процесом. Слід пам'ятати, що процес мотивації конкретного працівника є особливим, завдяки різним мотиваційним структурам, різним ступеням впливу однакових мотивів на різних людей. Таким чином процес мотивації є дуже складний і неоднозначний.

Задоволений персонал – це запорука продуктивної роботи будь-якого підприємства, а особливо це стосується підприємств готельного господарства, тому проблеми мотивації персоналу гостро стоять у наш час.

До ранніх теорій мотивації працівників належать: традиційна модель мотивації, модель відносин взаємодії та модель людських ресурсів.

Підсумовуючи, зазначимо, що традиційна модель мотивації праці ґрунтується на використанні матеріальних заохочень. Модель відносин взаємодії передбачає врахування суспільних потреб працівників у процесі роботи. Модель людських ресурсів в ефективному мотивуванні праці пропонує використання менеджерами щодо підлеглих ширшої сфери їхньої відповідальності.

Аналіз процесу мотивації в готельному підприємстві «Холин-Холл» показав, що основним стимулом для працівників є грошова премія. Доведено, що у процесі мотивування повинно регулюватися багато економічних, організаційно-правових, соціально-психологічних, технологічних та інших факторів з таким розрахунком, щоб діяльність працівників здійснювалась у бажаному напрямку. При умові розумних дій з боку керівництва можна активізувати особистість, її інтелектуальну, емоційну і вольову сфери, забезпечити реалізацію потенціальних інтелектуально-творчих і психофізіологічних можливостей кожного працюючого. Суть нових методів полягає в індивідуальному підході, у розширені сфери діяльності працівника.

Пропозиції щодо вдосконалення мотиваційного процесу персоналу готельного підприємства «Холин – Холл» наступні:



  1. Турбота про здоров'я працівників.

  2. Підтримання прагнення підлеглих до навчання.

  3. Створення на робочому місці духу єдиної команди.

  4. Надання можливості відпочивати всій родині працівника (раз на місяць).

  5. Продовження робочого контракту на наступний рік за сумлінну роботу.

  6. Розробка зручного для працівника графіку роботи.

Основні висновки. Отже, основу концепції управління мотиваційним процесом персоналу готельного підприємства становить зростаюча роль особистості робітника, знання його мотиваційних установок, вміння їх формувати та направляти згідно із завданнями, що стоять перед підприємством.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Кудла Н.Є. Менеджмент туристичного підприємства : підручник / Н.Є. Кудла. — К.: Знання, 2012. — 343 с.

  2. Моргулець, О. Б. Менеджмент у сфері послуг: навч. посібн. для студ. ВНЗ / О. Б. Моргулець. – Київ: Центр учб. літ., 2012. – 384 с. 

  3. Літинська В.А. Мотиваційні методи кар’єрного просування персоналу підприємств/ Вісник Запорізького національного університету – 2010 – №3(7) – с. 58 – 61.


Руслан Брянцев,

студент 4 курсу факультету

економіки та управління

Наук.керівник: асистент Гладка М.Є., (БДПУ)


ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКИМИ ОПЕРАЦІЯМИ
Останні десятиріччя головним чином змінили погляди на банки і банківську діяльність. З одного боку, це обумовлено можливими, практично миттєвими (з точки зору циклу управління) змінами умов функціонування банку, з іншого, – все більш явна інтеграція банківських систем, фінансова конкуренція, яка посилюється, та розвиток інформаційних технологій зводять нанівець ортодоксальні методи управління банківськими операціями.

У зв’язку з цим зараз банки як організаційні системи достатньо швидко еволюціонують відносно використовуваних методів управління, потребують розвитку та постійного вдосконалювання науково обгрунтованих підходів.

Методологічні, методичні й економіко-організаційні аспекти формування та розвитку банків, банківських систем відображені в роботах провідних вітчизняних і зарубіжних економістів: О. Андронова, О. Барановського, І. Бураковського, К. Данильченка, Е. Долана, Т. Дьюзера, Є. Жукова, О. Заруби , Є. Кілгуса, Р. Кларка, Г. Коробової, Л. Красавіної, К. Кемпбела, О. Лаврушина, В. Лексіса, І. Лукінова, В. Міловидова,О. Мороза, Є. Нікбахта, К. Раєвського, Ж. Рівуара, П. Роуза, М. Савлука, А. Степаненка, В. Усоскіна, В. Ющенка та ін.

У той же час вивчення та аналіз опублікованих за даною проблематикою матеріалів, методологічних концепцій, методичних підходів та практичних розробок дозволили зробити висновок про те, що питання пошуку й формування концептуальних і методологічних підходів до вирішення задачі ефективного управління банківськими операціями недостатньо розроблені як у науковому, так і в організаційно-методологічному аспектах. Це негативно впливає на оцінку ефективності діяльності банківських установ, і взагалі на стабільність функціонування фінансово-кредитної системи.



Мета і задачі дослідження. Мета роботи – розробка теоретико-методологічних підходів до підвищення ефективності управління банківською діяльністю, обгрунтування науково-методичних принципів створення нових методів управління банківськими ресурсами, які забезпечують збалансований підхід до управління активно-пасивними операціями комерційних банків в умовах ризиків і невизначеностей функціонування мікро – та макросередовища.

Впровадження методів ретроспективного стратегічного планування дозволяє найбільш повно здійснювати синтез ефективних стратегій розвитку банку з урахуванням особливостей та умов окремих напрямків банківської діяльності в рамках обраних стратегій.

В останній час мають місце тенденції до значного підвищення рівня конкуренції на фінансовому ринку, розширення меж диверсифікації банківських послуг, активного розвитку банківських та інформаційних технологій. Разом з тим існуючі форми, методи і принципи управління банківськими операціями, спрямовані на вирішення традиційних задач менеджменту, не завжди відповідають потребам сучасного стану фінансово-кредитної системи.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Васюренко О.В. Банковская система в условиях трансформации финансового рынка. – Харьков: ХарМос, 1995. – 40 с.

  2. Васюренко О.В. Центральный банк в системе кредитно-финансовых отношений. – Харьков: ХарМос, 1996. – 80 с.

  3. Васюренко О.В. Механизм осуществления банковских операций с иностранной валютой. – Харьков: ИКФ Гриф, 1997. – 176 с.

  4. Васюренко О.В. Современные методы управления банковскими ресурсами. – Харьков: ИКФ Гриф, 1997. – 392 с.

  5. Васюренко О.В. Менеджмент кредитних операцій у комерційних банках. – Харків: РВП “Оригінал”, 1998. – 72 с.



Руслан Брянцев,

студент 4 курсу факультету

економіки та управління,

Наук. керівник: Н.П. Кіркова,

к.е.н., доцент (БДПУ)
ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНИХ МОДЕЛЕЙ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОПИТУ
Проблема створення сприятливого інвестиційного клімату завжди знаходилось у центрі уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що інвестиції стосуються найглибших основ господарської діяльності, визначають процес економічного зростання в цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим способом забезпечення умов виходу держави з економічної кризи, сприяють впровадженню нових технологій, сучасних видів устаткування, передового досвіду іноземних підприємств, методів управління та виробничої культури, збільшенню продуктивності праці, підвищенню добробуту населення тощо. Тому питання про стан інвестицій в Україні та перспективи їх збільшення особливо актуальне на сучасному етапі економічного розвитку держави [1].

Сьогодні від ефективності інвестиційної політики залежать стан виробництва, положення і рівень технічної оснащеності основних фондів підприємств народного господарства, можливості структурної перебудови економіки, рішення соціальних і екологічних проблем. Інвестиції являються основою для розвитку підприємств, окремих галузей і економіки в цілому. Під час економічної кризи інвестиційна діяльність в Україні значно знизилася. Попит на інвестиції падало значно швидше чим виробництво валового продукту. Однієї з причин цього, було те що інфляція значно знецінювала інвестиційні засоби. Протягом останнього років, незважаючи на значне уповільнення темпів інфляції, зменшується частина довгострокових кредитів, наданих суб'єктам господарювання усіх форм власності в загальному обсязі кредитів в економіці країни [2].

Пріоритетними напрямками для залучення і підтримки стратегічних інвесторів можуть бути визначені ті, де Україна має традиційні виробництва, володіє необхідним ресурсним потенціалом і формує значну потребу ринку у відповідній продукції, а саме: виробництво легкових і вантажних автомобілів; тракторо- і комбайнобудування; авiа- і ракетобудування; суднобудування; замкнутий цикл виробництва палива для АЕС; розвиток енергогенеруючих потужностей; нафтогазодобича, зокрема на Чорноморському шельфі; упровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій; переробка сільгосппродукції; транспортна інфраструктура.

Сучасні умови економічного розвитку вимагають проведення активної політики по залученню прямих іноземних інвестицій. В Україні створена законодавча база в сфері регулювання інвестиційної діяльності, що поступово удосконалюється з метою досягнення більшого припливу іноземних інвестицій і підвищення ефективності їхнього використання. Зокрема , іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення надзвичайних заходів при стихійних лихах, аваріях, епідеміях, епізоотіях. При цьому закордонному інвестору гарантується адекватна й ефективна компенсація.

Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитку, включаючи упущену вигоду і моральний збиток, заподіяний їм у результаті дій, чи бездіяльності неналежного виконання державними органами України або посадових осіб передбачених законодавством зобов'язань перед іноземним інвестором. У випадку припинення інвестиційної діяльності іноземному інвестору гарантується повернення його капіталовкладень у натуральній чи формі у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі. Держава також гарантує безперешкодний і терміновий переклад за кордон прибутків і інших засобів в іноземній валюті, отриманих на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій [3].

В даній роботі було обґрунтовано пропозиції і рекомендації по стимулюванню інвестиційної активності підприємств в Україні. До основних можна віднести: орієнтованість на ринок законодавчої бази; зниження податкового тиску на підприємства; удосконалення механізму проведення міжнародних тендерів; надання гарантій іноземним інвесторам; удосконалення аграрної політики і політики у сфері приватизації.


ЛІТЕРАТУРА

1. Гріньов В.М. Інвестування. / В.М. Гріньов, В.О. Корда. – К.: Знання, 2010. – 452 с.

2. Гунський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. / Б.В. Гунський. – К.: Наукова думка, 2009. – 390 с.

3. Комашенко Т.М. Інвестиційний ринок України в глобальному середовищи // Економіка та держава. – 2009. – №9. – С. 86-94.



Екатерина Бутковская,

студентка 4 курса факультета педагогического образования и сервисных технологий

Научный руководитель: И.А. Кувшинова,

канд. пед. наук, доцент

(ФГБОУ ВПО «Магнитогорский государственный

технический университет им. Г.И. Носова»,

Институт педагогики и психологии)
ПРОБЛЕМЫ АНИМАЛОТЕРАПИИ В ЛЕЧЕБНО-ОЗДОРОВИТЕЛЬНОМ ТУРИЗМЕ
Анималотерапия – вид терапии, использующий животных и их образы для оказания психотерапевтической помощи. Это цивилизованный научный метод лечения и профилактики серьезных заболеваний. В анималотерапии используются символы животных: рисунки, образы, сказочные герои, игрушки, а также настоящие животные, общение с которыми безопасно.

В настоящее время изучение данного вида терапии занимаются сотни ученых, несмотря на то, что в России специалистов по анималотерапии все-таки очень мало (возможно связано это с тем, что в нашей стране анималотерапию считают нетрадиционным методом).



Актуальность исследования состоит в том, что в рамках данного метода изучаются возмоные негативные явления анималотерапии: аллергия, опасность паразитарных заболеваний, а также проблемы, связанные непосредственно с применением данного метода.

Цель исследования: выявить и теоретически обосновать комплекс проблем связанных с использованием анималотерапии в лечебно-оздоровительном туризме.

Задачи исследования: изучить историю возникновения анималотерапии;уточнить виды, области применения и функции анималотерапии;выделить и изучить основные проблемы применения, а также возможные негативные явления анималотерапии;разработать методические рекомендации по решению изученных проблем.

Следует сказать, что существует ненаправленная анималотерапия (взаимодействие с животными в домашних условиях без осознания или целенаправленного понимания и терапевтического значения) и направленная анималотерапия (целенаправленное использование животных и (или) их образов по специально разработанным терапевтическим программам). Последний вид анималотерапии использует специально обученных животных. Направленная анималотерапия подразделяется на виды в зависимости от того, какие именно животные используются – иппотерапия (лошади), дельфинотерапия, канистерапия (собаки), фелинотерапия (кошки), апитерапия (пчелиный яд), гирудотерапия (медицинские пиявки) и др.

С.Д. Деребо и В.А. Ясвин выделили следующие функции анималотерапии: психотерапевтическая, психофизиологическая, реабилитационная, функция самореализации и функция общения.

Анималотерапия это не панацея от всех болезней. Существуют и противопоказания, хотя их перечень незначителен и касается, в основном, острого периода течения любого заболевания. Абсолютными противопоказаниями являются гемофилия, ломкость костей и заболевания почек (это касается конкретно иппотерапии).

Также следует остановиться на некоторых негативных сторонах анималотерапии, например, проявление агрессивности животными. В случае с направленным видом анималотерапии мы имеем дело с особым образом отобранными животными, прошедшими специальную подготовку и дрессировку, т.е. вероятность нападения животного на человека практически сводится к нулю. Более серьезный повод для беспокойства представляет угроза аллергических реакция людей на животных. Поэтому задачей терапевта будет выяснить у пациента (или у его родителей) наличия у него аллергической реакции на конкретное животное. И если все-таки аллергия присутствует, то стоит либо отказаться от терапии, либо продолжить, но уже с использованием образов (изображений, звуков). Русский медицинский журнал отмечает, что контакт с домашними животными в раннем детском возрасте может является защитным фактором против развития аллергической сенсибилизации и детских аллергических заболеваний. Еще один аспект – опасность паразитарных заболеваний. В принципе если мы имеем дело с направленным видом анималотерапии, то поводов для беспокойства немного – все используемые животные обязательно привиты и регулярно проходят ветеринарный осмотр. Однако вероятность заражения животных остается. Например, построенная на территории интерната (санатория и др.) голубятня, где здоровые голуби имеют возможность контактировать с зараженными животными из окружающей среды.

Исходя из вышесказанного, можно сделать вывод, что при направленном использовании анималотерапии и правильной работе терапевта негативные последствия можно практически исключить. Так как животные – неотъемлемая часть этого метода психотерапии, то следует уделять ему огромную долю внимания – особый уход и специальные условия содержания.


ЛИТЕРАТУРА

  1. Анцупова И.И. Анималотерапия – М., «Вокруг света»: журнал «Вокруг света» №12 (2795) декабрь, 2006

  2. Русский медицинский журнал, том 10 №5, 2002



Ольга Гусева,

студентка 4 курса Института

педагогики и психологии

Научный руководитель: В.А.Чернобровкин,

к. филос. н., доцент

(Магнитогорский государственный технический

университет им. Г.И. Носова)
СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ АНИМАЦИОННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

В СФЕРЕ СЕРВИСА И ТУРИЗМА
Современное общество оказывается пока до конца не способным к созданию условий для всестороннего развития, отсюда проявление таких форм проведения досуга, которые могут противоречить природе человеческой души, пониманию человека человеком, естественным контактам с окружающей средой. В связи с этим, в ходе формирования новых общественных отношений в современных условиях возрастает роль анимационной деятельности, способной внести в социально-культурную сферу сервиса и туризма инновационные идеи и новые формы общения в учреждениях досуга.

Особенно важно подчеркнуть, что при всем широком наборе различных направлений анимационной деятельности в учреждениях туризма и гостеприимства отсутствует целостная система, не определены функции, принципы анимационной деятельности, а значит, отсутствует социально-культурный аспект, что, в свою очередь, оказывает влияние на понятие анимационной деятельности, на эффективность её реализации и осуществления.

Понятие «анимация» имеет латинское происхождение (anima – ветер, воздух, душа; animatus – одушевление) и означает воодушевление, одухотворение, стимулирование жизненных сил, вовлечение в активность [1, с. 10].Туристскую анимациюможно трактовать как вид туристской услуги, при оказании которой турист вовлекается в активное действие. Туристская анимация основана на личных человеческих контактах тураниматора (аниматора) с туристом, на совместном участии в развлечениях, предлагаемых анимационной программой туркомплекса.

Туристский анимационный сервис наиболее развит в курортных зонах, где он способствует повышению активности туристских путешествий и качества отдыха. В курортных зонах всего мира существует четкое осознание того, что особая роль принадлежит организации досуга отдыхающих: игровым мероприятиям, активным соревнованиям, различным шоу и праздникам и т. д. [2, с. 54].

Особую деятельность туристской отрасли представляет собой подготовка и разработка анимационных программ Они включают спортивные игры и состязания, танцевальные вечера, карнавалы, игры, занятия, входящие в сферу духовных интересов и т.д. Программа отдыха представляет собой объединенный общей целью или замыслом план проведения туристских, физкультурно-оздоровительных, культурно-массовых, познавательных и любительских занятий.

Одним из важных направлений аниматорской деятельности в отелях является анимация для детей. Работа в мини-клубе аниматором – большой труд, так, этот человек должен учитывать целый ряд физиологических и психологических особенностей детей разного возраста, создать такие условия, чтобы любому ребенку было в нем интересно, и он смог проявить и реализовать себя как личность.

В качестве объекта исследования была использована гостиница «Горный воздух», которая находится 60-ти километрах от г.Магнитогорска Челябинской области. Гостиница «Горный воздух» расположена в самом центре поселка Ново-Абзаково, в 900 м от ГЛЦ «Абзаково», 500 м дома отдыха «Абзаково» на берегу горной речки с видом на сосновый бор и хребет Уральских гор. «Горный Воздух» в Абзаково – самая миниатюрная, по-домашнему уютная семейная гостиница.

В процессе прохождения практики и наблюдения за работой персонала, было выявлено, что на данном предприятии, в основном проводятся культурно-досуговые мероприятия: новогодние детские утренники с участием аниматоров, но при условии, что организацией и наймом аниматоров занимается сам заказчик. Для того чтобы понять на какую возрастную категорию мы должны ориентироваться при разработке анимационной программы, было проведено анкетирование среди жителей и гостей курорта, а также лиц, проживающих в гостинице «Горный воздух».

Исходя их полученных данных, было определено, что в данной гостинице наиболее целесообразной является разработка анимационной программы для детей. Анализ анимационной деятельности гостиницы «Горный воздух» показал, что руководители гостиницы не достаточно уделяют внимание организации досуга для гостей и населения курорта. Ведь для плодотворной работы, имеется хорошая материально-техническая база, достаточно вместительная площадь для проведения подобных мероприятий, а что самое главное, молодые, энергичные и творческие работники.

Для совершенствования анимационной деятельности в данной гостинице была предложена организация вкафе гостиницы развлекательной программы «Маленькая страна» с участием аниматоров для детей, а также внедрение должности менеджера по организации анимационных мероприятий. Для составления плана проведения анимационной программы «Маленькая страна» был учтён, в первую очередь, возраст детей. Что касается предложения по внедрению должности менеджера по организации анимационных мероприятий, гостинице необходим хорошо образованный, талантливый, честный и дисциплинированный менеджер анимационной деятельности, который будет получать удовольствие от своей работы.

В итоге анализа было заключено, что реализация предложенной анимационной программы «Маленькая страна» создаст положительное влияние на финансовое положение предприятия, а, следовательно, на всю деятельность гостиницы «Горный воздух». Реализация предложенных мероприятий, на наш взгляд, будет целесообразной и эффективной для исследуемого предприятия.

1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   34


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка