Типові педагогічні ситуації



Скачати 53.97 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір53.97 Kb.
ТИПОВІ ПЕДАГОГІЧНІ СИТУАЦІЇ
Сутність будь-якої педагогічної ситуації полягає в наявності в ній протиріч, їх розвитку й розв'язання. Тому будь-яка ситуація по суті є проблемною. Педа­гогічна ситуація завжди конкретна, може попередньо проектуватися або виникати стихійно під час прове­дення заняття, іспиту, екскурсії.

Більшість ситуацій має комунікабельний характер (ситуації спілкування).

Не вважайте, що гострі й конфліктні педагогіч­ні ситуації виникають тільки в учителів-початківців, вони трапляються й у досить досвідчених педагогів. Такі конфлікти відбивають глибинні психологічні процеси у взаєминах учителів і учнів, педагогічного й учнівського колективів. Ці ситуації мають сигналь­ний характер. Результат конфлікту досить часто зале­жить від того, наскільки швидко вчитель відреагував на перші сигнали учнів. Занадто дорого часом платить учитель (та й учень) за неблагополучне розв'язання конфліктної ситуації.

У будь-якій гострій типовій педагогічній ситуації кожний учитель поводиться по-своєму. Звісно ж, усі намагаються запобігти конфліктним ситуаціям. У ба­гатьох педагогів навіть вироблені свої «рецепти» про­філактики подібних ситуацій, гідного виходу із них.


Пам'ятка у разі виникнення конфліктних ситуацій

  • Конструктивне розв'язання конфліктних ситуа­цій - необхідний елемент професійної педагогіч­ної підготовки вчителів.

  • Будь-які негуманні дії вчителя викликають про­тидію.

  • Якщо учень кинув виклик учителеві, отже, має всі підстави.

  • Кожна конфліктна ситуація - гострий сигнал про неблагополуччя в розвитку дитини або цілого ко­лективу.

  • Доречніше проаналізувати перші симптоми небла­гополуччя, ніж розпочати це після серйозних про­явів конфлікту.

  • Позитивні знахідки в роботі найчастіше забуваються, промахи пам'ятаються тривалий час, іноді все життя.


Наведемо кілька ситуацій із реального шкільного життя й способи їх розв'язання.

    • Увійшовши до класу на урок, учитель побачив на дошці карикатуру на себе. Діти розраховували, що почнеться пошук винуватця й урок буде зі­рвано. Що робити? (Учитель посміхнувся, підійшов до дошки, підправив малюнок і почав урок. Учні за­смутилися та здивувалися. Урок пройшов нормально. Більше такого не повторювалося.)

    • Учні збиралися втікти з додаткового уроку, причо­му вчителеві потрапила до рук записка, у якій вони домовляються піти з уроку й не дуже добре відгуку­ються про нього. Що робити? (Учитель демонстра­тивно прочитав класові записку й сказав, що він те­пер обізнаний щодо їхньої підготовки прогулу уроку, що
      його хвилює їхня думка про нього, але він не збираєть­ся мститися, а хоче розібратися, чому так сталося.
      Дуже хоче вислухати дітей, але просить і їх вислухати
      його. Зрештою учні й учитель порозумілися і виявилися
      задоволеними одне одним, урок тривав далі.)


    • На прохання завідувача з навчальної роботи ти заміняєш хворого вчителя в чужому класі. По­чався урок. Клас важко піддається управлінню. Ти вітаєшся - жодної уваги. Як бути? (Учителька, зовсім не звертаючи уваги на клас, почала малювати на дошці дуже цікаву картинку. Розмови потихеньку припинилися. Діти почали уважно розглядати малю­нок. Тоді вона запитала, що б це означало. Деякі діти висловили свою думку. Вона подякувала. Почався нор­мальний урок.)

Школа - це зменшена модель дорослого життя: вона вчить не тільки базових наук, але й уміння буду­вати взаємини з людьми. Іноді - через сварки і біль з'ясовуються взаємини. Конфлікти вчителя й учня не можна пускати на самоплив і сподіватися, що все розв'яжеться саме собою. Роздмухувати конфлікт теж непродуктивно, а потрібно зуміти погасити його в за­родку. Чим швидше його розв'язати, тим менший не­гативний наслідок він залишить у житті дитини. А для цього потрібно уважно вислухати версії обох сторін. Як приклад наведемо кілька типів учнів початкової школи, можливі проблеми в роботі з ними й шляхи розв'язання наведених педагогічних ситуацій (до речі, ці сторінки не завадить показати батькам своїх учнів, адже поради, які ми пропонуємо, корисно реалізову­вати як у школі, так і вдома, отже, слід зробити батьків своїми однодумцями у справі виховання дітей).
«Старанний тугодум»

Версія вчителя: «Не галасує на уроці, не розмовляє, але при цьому абсолютно не в темі. Або не чує, або не розуміє».

Такому учневі необхідно довго розтлумачувати нову тему, що неможливо, якщо в класі більше ніж двадцятеро дітей. Ситуація дратує, і вчитель мимоволі починає прискіпливо ставитися до дитини.



Версія дитини: «Учитель незрозуміло пояснює ма­теріал!»

Шляхи розв'язання. Перша (досить поодинока) причина конфлікту - затримка розумового розвитку дитини. Якщо при оформленні медичної карти дитині поставили цей неприємний діагноз, то її бажано від­дати до спеціалізованої школи.

Інша причина цього конфлікту - неправильна під­готовка до школи. Діти, які перед школою не відвіду­вали садочок або спеціальну групу підготовки, складно пристосовуються до групового навчання. Батькам слід поговорити із викладачем - він порадить, як краще побудувати домашнє навчання.



Діагноз. «Ні» конформізму! У гонитві за прихиль­ністю вчителя в жодному разі не можна змушувати дитину підлаштовуватися під однокласників, тихо си­діти й терпляче чекати, поки вчитель щось пояснює. На думку психологів, діти, яким у початкових класах не надавали можливості демонструвати свої знання, часто виростають байдужими й безініціативними.
«Розумний бешкетник»

Версія вчителя: «Заважає вести урок! Постійно перебиває вчителя й відволікає однолітків. Спере­чається!» Слід зазначити, що в деяких суперечливих ситуаціях дитина дійсно виявляється правою (бага­то прикладів можна розв'язати у різний спосіб), але пояснювати всьому класу різні варіанти розв'язання у вчителя фізично бракує часу.

Версія дитини: «Я все це вже знаю. Мені нудно!»

Шляхи розв'язання. Подібні проблеми часто вини­кають у дітей, батьки яких посилено займалися раннім розвитком дитини. А потім... віддали її до звичайної школи, де в класі 30 дітей і багато хто з них ще не знає літери. Якщо є можливість, таку дитину краще пере­вести до школи з поглибленим вивченням окремих предметів. Немає - попросіть учителя побільше заван­тажувати її та не сварити за демонстрацію своїх знань.

Діагноз. Поспішили! Якщо дитині ще не виповни­лося 7 років, то за психологічної неготовності має сенс забрати її зі школи, а в наступному році знову віддати до першого класу. Якщо вже виповнилося 7,5 років, доведеться паралельно розвивати в дитини здатність навчатися.
«Божа кара»

Версія вчителя: «Сама не слухає й іншим заважає! Непосидюща, неуважна...» і ще багато всіляких «ні» та «не». Учитель переконаний, що його завдання - давати дітям знання, а вихованням дітей повинні за­йматися батьки (і багато в чому це є правдою).

Версія дитини: «У школі нудно й нецікаво! Хочеть­ся повернутися назад у садок, де можна було гратися цілими днями».

Шляхи розв'язання. Рекомендації, як це робити, не є оригінальними, але діють практично безвідмовно - чіткий розпорядок дня, регулярні, але нетривалі за­няття вдома, спокійна психологічна обстановка в сім'ї та любов батьків.

Діагноз. Дитина психологічно не готова до шкіль­ного навчання. Рівень шкільної зрілості перевіряють психологи, які працюють при дитячих садках і полі­клініках, вони допоможуть заздалегідь виявити про­блеми й підкажуть, як допомогти дитині.
«Небесний тихохід»

Версія вчителя: «Живе в хмарах, постійно відволі­кається. Усе потрібно повторювати по кілька разів!» Учителеві не подобається, що батьки ретельно роблять із дитиною уроки й не дають їй самостійно вчитися. Як наслідок - за домашнє завдання в неї тверде «12», а самостійну роботу в класі ледве можна оцінити на «З».



Версія дитини: «Учитель занадто швидко все роз­повідає».

Шляхи розв'язання. Навчіть дитину вчитися само­стійно. Батьки! Давайте своїй дитині завдання та за­ймайтеся своїми справами, а потім перевіряйте тільки кінцевий результат.

Діагноз. Це наслідки посилених занять удома. Ди­тині потрібно, щоб учитель контролював кожний її крок і обов'язково хвалив, хвалив, хвалив... Адже саме так поводилися батьки, коли вчили її вдома читати або писати. А якщо вчитель на секунду переводить увагу на решту дітей, то ця дитина припиняє думати - і по­чинає мріяти.



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка