Ти людина, значить маєш права



Скачати 231.61 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір231.61 Kb.







Скомороська ЗОШ

Ти – людина, значить маєш права. Права і свободи людини.

Підготувала:



вчитель правознавства

Скробала Н.В.
Тема: «Ти – людина, значить маєш права». Права і свободи людини.

Мета: дати уявлення про поняття «права і свободи людини», види прав і свобод людини, міжнародні документи з прав людини і прав дитини; розвивати вміння тлумачити поняття «права і свободи людини», описувати види прав і свобод людини і наводити приклади; аналізувати зміст окремих статей Загальної декларації прав людини, Конвенції ООН про права дитини, Конвенції про захист прав і основних свобод людини; розвивати вміння використовувати правові джерела для аналізу правових ситуацій; виховувати пошану до прав людини, розуміння важливості їх дотримання.

Тип уроку: формування й удосконалення вмінь та навичок.

Форма проведення: захист навчально-дослідницького проекту у формі презентації.

Актуальність і доцільність цього проекту полягає у важливості громадянської освіти школярів, яка є важливою складовою випереджаючої освіти, оскільки саме в її межах формуються основні уявлення про соціальне партнерство, демократичні цінності, громадянські права і обов’язки. Однією з основних рис громадянського суспільства є розвинена громадянська політична культура та свідомість.

«Щось пізнаючи, я знаю, для чого це мені потрібно, де і як я можу ці знання застосувати» - такою є філософія сучасного розуміння методу проектів.

Мета проекту:


  • виховання свідомої, вільної та відповідальної особистості, здатної жити і творити в сучасному демократичному суспільстві;

  • формування толерантних відносин.


Завдання проекту:


  • залучення учнів до творчої, науково-дослідницької діяльності й розвиток їхніх творчих здібностей;

  • формування в підлітків уміння працювати в команді;

  • вчити критично сприймати інформацію, самостійно її аналізувати;

  • розвивати комунікативні вміння.

  • інформувати аудиторію про важливість обраної проблеми;

  • - ознайомити присутніх з результатами етапу збору та аналізу інформації;

  • - розповісти про практичну діяльність у ході реалізації проекту.

Етапи і зміст роботи над проектом:
І етап – підготовчий:

  • визначення теми, мети, завдання проекту;

  • аналіз проблем, які виникнуть у ході реалізації проекту;

  • обговорення методів дослідження.

ІІ етап – організаційний:

  • збір інформації;

  • аналіз вхідної інформації;

  • побудова алгоритму діяльності;

  • покрокове планування роботи.

У ході роботи учні об’єднуються в малі групи для опрацювання аспектів загального завдання.

1-а група. Готує матеріал на тему: Що таке права та свободи людини? Види прав людини.

2-а група. Готує матеріал на тему: Загальна декларація прав людини. Україна в Європейській системі захисту прав людини. Конвенція про захист і основних свобод 1950 р.

3-я група. Готує матеріал на тему: Конвенція ООН про права дитини. Механізми захисту прав людини.



ІІІ етап – практичний

  • обробка зібраних матеріалів;

  • оформлення кінцевих матеріалів;

  • розробити:

  • пам’ятку - права та обов’язки дитини.

ІV етап - підсумковий

  • підготовка та проведення презентації;

  • захист проекту;

  • аналіз результатів;

  • коригування; оцінювання якості проекту.


Правила представлення результатів проекту:

  1. Для усних повідомлень відводиться 4-5 хвилин, протягом яких подається найважливіша інформація одного з етапів розв’язання проблеми, використовуючи папку документів, презентацію.

  2. Під час представлення необхідно у загальних рисах охарактеризувати зміст папки документів.

  3. Під час виступу можна використовувати наперед підготовлені записи, але не бажано ними користуватися. Відповідаючи на поставлені питання.

Завершальний етап рефлексія.

Його мета – самооцінка учнів своєї діяльності. Школярі усвідомлюють свої досягнення і виявляють нерозв’язані питання.



Обладнання: презентація, Конституція України, Загальна декларація прав людини, Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Тип уроку: урок захисту учнівських проектів.

Хід проекту

І. Організаційний момент.

ІІ. Обробка зібраних матеріалів та підготовка їх до представлення.

ІІІ. Представлення результатів проекту.

Учитель. Щоб людина могла існувати як біологічна істота, їй необхідно мати одяг, їжу, житло. Оскільки людина живе в суспільстві, то їй як члену суспільства необхідно навчатися, працювати, бути вільною і рівною так само, як усі люди. Оскільки людина живе в державі, вона має правовий зв'язок з нею, тобто їй надається можливість брати участь у житті держави. Можливість людини мати певні матеріальні, соціальні, культурні і духовні блага, які необхідні їй для нормального існування та розвитку, називаються правами людини. Про права і свободи йтиметься на сьогоднішньому уроці. Інформаційний учнівський проект «Ти – людина, значить маєш права».

Мета цього проекту – ознайомитися зі змістом понять права та свободи, познайомитися з вітчизняними і міжнародними нормативно-правовими актами щодо прав людини ( Конституція України, Конвенція про права дитини, Конвенцією основних прав і свобод 1950 р., Декларацією прав людини; набути навичок групової роботи, колективного обговорення питань навчання, роботи з додатковою літературою; розвивати вміння учня висловлювати і відстоювати свою думку; виховувати в учнів активну громадську позицію.

Кожен із вас – неповторна особа, людина, яка живе саме сьогодні, й іншої людини на нашій планеті немає, не було й ніколи не буде. Відомий поет В.Симоненко так написав про неповторність кожного:

Ти знаєш, що ти людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні.

Більше тебе не буде,

Завтра на цій землі

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди −

Добрі, ласкаві та злі.

Сьогодні усе для тебе:

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба −

Гляди ж, не проспи!

Бо ти на землі – людина,

І хочеш того чи ні −

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні.

Мотивація навчальної діяльності учнів.

Завдання

Вставте пропущене слово.

1. Якою повинна бути людина, якщо скоро Син Божий сплатить за її ______ (права) найвищою ціною? (Папа Іоанн Павло ІІ.)

2. Але коли мислителі XVІІІ ст.. проголосили справжню свободу людини, то із християнської традиції разом із свободою народилася вимога громадянської _____ (рівності) . (В.Янков).

3. Свобода є правом робити все, що дозволено ______ (законом). (Ш. Монтеск'є).

4. Це не поступка, не милість, не потворство, − це, насамперед, активне ставлення, яке формується на основі визнання універсальних прав та основних _____ (свобод) людини. (ЮНЕСКО).


«Благополуччя держави залежить від її законів»

Аристотель



«Порядний той, хто своє право вимірює своїм обов’язком.

Лакордер


Виступ 1-ої групи

Наша група працювала над питаннями:



  1. Що таке права та свободи людини.

  2. Види прав людини.

1. Що таке права та свободи людини.

Деякі права людина отримує від природи, вони притаманні їй як фізичній істоті, незалежно від того, де у якій державі вона живе. Таким наприклад, є право на життя − навіть держава не може обмежити, відібрати його в людини. Такі права називають природними, або невідчужуваними. Інші права людина має завдяки тому, що держава забезпечує ці права своїм апаратом, своїми органами. Адже тільки держава має можливість забезпечити реальне право особи на освіту, на соціальне забезпечення тощо. Дуже часто ми чуємо слова ˝ права ˝ і “ свободи ” людини. У чому ж між ними різниця? Свободи людина може реалізувати, здійснити без будь-якого втручання держави та її органів. Держава повинна лише забезпечити охорону, непорушність і захист цих свобод. Таким є, наприклад, свобода думки, свобода віросповідання. А от права держава повинна забезпечити певними механізмами, юридичними процедурами. Часто для забезпечення окремого права чи групи прав людини приймаються спеціальні закони, створюються спеціальні державні органи . Права людини − можливості людини мати певні матеріальні, соціальні, культурні та духовні блага, які необхідній їй для нормального існування та розвитку.

Отже, право людини є можливістю, реалізацію якої держава гарантує, а свобода – простором, у який держава не може втручатися. Тому зазвичай кажуть «права та свободи людини».

Юридична задача. Розв'язується за методом Акваріум.

Десятирічний Сергій написав вірші, хотів надіслати їх у дитячий журнал.

Але його старший брат Дмитро сказав: “ Даремно надсилаєш. Ти ж

неповнолітній, не можеш бути автором, тому твої вірші не надрукують ”.

Чи правий Дмитро? (Ні, бо кожний має право вільно висловлювати свої

погляди (ст.34 КУ), кожному гарантується свобода літературної творчості

(ст. 54 КУ).

2.Види прав людини.

Особисті права не надаються, а лише гарантуються державою. До них належать: право кожного на життя, на повагу до його гідності; на свободу та особисту недоторканість; на недоторканість житла; на таємницю листування,

телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; на захист від втручання в особисте і сімейне життя; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України; на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання.

Політичні права і свободи визначають можливості громадян брати участь у здійсненні влади, у керівництві державними справами та в суспільно-політичному житті. Політичні − свобода слова, право брати участь у державному житті, свобода мирних зборів тощо. За своїм призначенням усі політичні права і свободи можна поділити на дві великі групи. Перша об’єднує права покликані забезпечити можливості реальної участі в управлінні державними справами ( право брати участь у всеукраїнському референдумі та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; право направляти індивідуальні та колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб). До другої групи належать права, які забезпечують активну участь громадян у суспільно-політичному житті

( право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації; право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації).

Серед закріплених Конституцією України прав людини значне місце посідає група соціальних, економічних і культурних або узагальнено соціально-економічних прав, до якої належать, зокрема, такі права, як право на працю, право на відпочинок, право на освіту, право на забезпечення за соціальним страхуванням, право на житло, право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування, право на безпечне для життя і здоров’я довкілля і ряд інших. Економічні (стосуються людини, як учасника господарського життя).

Соціальні ( зобов’язують державу до створення умов гідного рівня життя, охорони здоров’я та соціального забезпечення).



«Кластер» Робота в групах.

З нарізаних аркушів паперу, на яких записані різні права та свободи людини, треба згрупувати права і свободи людини.

1. Особисті ( стосуються охорони приватного життя особистості, її свободи, безпеки, власності)

2. Політичні ( ними користується людина як учасник громадського життя, вони пов’язані з участю громадян у виконанні та контролюванні влади).

3. Економічні (стосуються людини, як учасника господарського життя).

4. Соціальні (зобов’язують державу до створення умов гідного рівня життя, охорони здоров’я та соціального забезпечення).

5 Культурні (містять право на навчання та участь у культурному житті).



Виступ 2-ої групи

Наша група працювала над питаннями:



1. Загальна декларація прав людини.

2. Конвенція про захист прав і основних свобод 1950 р.

1.Загальна декларація прав людини.

Розповідь учня

Протягом багатьох століть існування людства права людини зазнали чимало змін. У Стародавньому Римі і Греції, Єгипті і Вавилоні тисячі рабів створювали багатства та велич цих держав, були позбавленні будь-яких прав.

Минали століття, і після революцій XVII – XVIII ст. у країнах Європи було проголошено права людини.

Після буржуазних революцій у країнах Європи було проголошено політичні та громадянські права людини. У різних країнах права людини фіксувалися у різних документах: конституціях, законах, деклараціях (декларація – заява про наміри).

ХХ ст. принесло світові нечувані раніше за масштабами потрясіння − дві світові війни. Під час Другої світової війни 1939-1945 рр. порушення прав людини були масовими й особливо зухвалими. Мільйони людей стали жертвами знущань, масових убивств тощо. І саме уроки цієї війни дали розуміння того, що права людини мають бути справою не окремого громадянина й навіть не окремої держави, а всього людства.

У 1945 р. було створено найбільшу та найвпливовішу міжнародну організацію − Організацію Об’єднаних Націй (ООН), однією з її держав-засновниць була Україна ( на той час УРСР − Українська Радянська Соціалістична Республіка). І серед перших документів, які розробила ООН, був спеціальний документ, присвячений правам людини. 10 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН (вищий орган цієї організації) на своєму засіданні в Парижі прийняла Загальну декларацію прав людини.

Вона містить 30 статей, в яких визначено основні права і свободи людини:

Громадянські – право на життя, свободу, особисту недоторканість, свободу від тортур і рабства та ін.;

Політичні – свобода слова, право брати участь у державному житті, свобода мирних зборів тощо;

Економічні, соціальні та культурні – право на працю, на гідний рівень життя, освіту і свободу культурної діяльності тощо.

Цей документ і нині визначає основні міжнародно-правові стандарти прав людини. Дотримування норм цієї Декларації повинна будь-яка держава, яка є демократичною і бажає вступити до Організації Об’єднаних Націй.

На розвиток норм і положень Загальної декларації прав людини була розроблена ціла низка міжнародно-правових актів:

1952 р. − Конвенція про права жінок;

1959 р. − декларація прав людини;

1965 р. − міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації;

1966 р. − Міжнародний пакт про громадянські та політичні права;

1966 р. − Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права;

1979 р. − Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок;

1984 р. − Конвенція проти катувань та інших нелюдських або принижуючих гідність видів поводження;

1989 р. − Конвенція про права дитини.

Загальна декларація прав людини має велике значення.



  1. Згідно зі Статутом ООН, держави − члени цієї організації (приблизно 192 країн) зобов’язувалися спільними діями прагнули визнання прав і свобод людини.

  2. Цей документ є основою для міжнародних «правил поведінки» країн та звернень ООН до урядів тих держав, які ухиляються від виконання положень декларації.

  3. З моменту її заснування вона мала значний вплив на конституції, закони і рішення судів у багатьох країнах і на діяльність міжнародних організацій.

Вчитель

  • Як ви вважаєте, чому загальна декларація прав людини – це не договір між країнами, не закон, а декларація?

Очікувана відповідь учнів

У світі існують різні великі й малі країни. У кожній з них створена своя законодавча система, що виходила зі свого рівня розвитку і можливостей сприйняття гуманістичних цінностей. Тому ЗДПЛ є лише рекомендацією Генеральної Асамблеї ООН.



2.Конвенція про захист прав і основних свобод 1950 р.

Виступ учня з доповіддю (з електронною презентацією)

УКРАЇНА В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ СИСТЕМІ
ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ

Європейська система захисту прав людини, яка була створена Радою Європи 1949 р., за час свого існування стала могутнім механізмом захисту прав людини та основних свобод. У рамках Ради Європи прийнято понад 150 конвенцій у сфері прав людини. Основними правовими джерелами цієї системи є Конвенція про захист прав людини та основних свобод 1950 р. (гарантує громадські та політичні права), Європейська соціальна хартія (проголошує економічні та соціальні права).

Україна заявила про своє бажання вступити до Ради Європи ще у липні 1992 р. Однак тільки з кінця 1994 р. взаємини України та Ради Європи почали розвиватися динамічно.

31 жовтня 1995 р. Верховна Рада України проголосувала за приєднання до статуту Ради Європи, а 9 листопада Комітет Міністрів Ради Європи юридично затвердив рішення ПАРЄ про вступ України до цієї авторитетної міжнародної організації. Ставши членом Ради Європи, Україна намагається виконувати взяті на себе зобов’язання. Зокрема, були прийняті нова Конституція України 1996 р., Закон “Про Конституційний Суд України” 1996 р., низка законів про вибори, ратифіковані Конвенція про захист прав людини та основних свобод і всі протоколи до неї, ратифіковані також Рамкова конвенція про захист національних меншин, Конвенція про передачу засуджених осіб, Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом тощо.

В Указі Президента від 9 лютого 1999 р. “Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади” розроблено методологічні засади діяльності щодо гармонізації законодавства України, а саме виконання зобов’язань за висновком № 190 ПАРЄ, взятих Україною при вступі до Ради Європи, прийняття Адміністративного, Адміністративно-процесуального, Кримінально-процесуального кодексів, завершення реформування судочинства і пенітенціарної системи в Україні, проведення адміністративної реформи.

Потрібно звернути увагу на такий орган захисту прав людини, як Європейський суд з прав людини. Нині суд, що знаходиться у Страсбурзі та існує в рамках Ради Європи, складається з 40 суддів, по одному від кожної держави-члена. Головою Суду є Луциус Вільдхабер (Швейцарія). Судді обираються Парламентською Асамблеєю зі строком повноважень від трьох до шести років. Суддею від України нині є Володимир Буткевич.

11 вересня 1997 р. для України набула чинності Конвенція про захист прав і основних свобод людини. тим самим Україна визнала обов’язкову юрисдикцію Європейського суду щодо тлумачення і застосування Конвенції. Фізичні та юридичні особи, групи осіб та неурядові організації набули право звертатися зі скаргами на порушення Україною їх прав до Європейського суду з прав людини.

7 травня 1999 р. Комітет Міністрів ухвалив Резолюцію 99/50 “Про Комісара Ради Європи з прав людини”. В компетенцію якого входить сприяння додержанню прав людини, усвідомлення необхідності поваги цих прав у державах-членах, а також забезпечення повного й ефективного виконання ними документів Ради Європи в правозахисній сфері. Це положення констатує правоохоронну місію Комісара.

Цілі як Європейського суду, так і омбудсмана, полягають саме у з’ясуванні умов і обставин виникнення обмежень індивідуальних прав і свобод або небажаних дій чи бездіяльності з боку держави.

Разом з тим відносини України з Радою Європи не є безпроблемними. На думку Комітету з моніторингу Ради Європи, значного прогресу досягнуто не було, оскільки були прийняті не всі необхідні закони, є утиски свободи преси, проблеми самоврядування, не виконуються судові рішення.

Окрім Ради Європи, Україна бере активну участь і в роботі іншої європейської організації – ОБСЄ. 30 січня 1992 р. Україна була офіційно визнана як одна з повноправних держав-учасниць НБСЄ, і з цієї дати принципи і домовленості, закріплені у Підсумковому акті та інших документах НБСЄ (тепер ОБСЄ), є обов’язковими для України. 15 червня 1994 р. було створено Місію ОБСЄ в Україні з метою підтримки роботи експертів з конституційних та економічних питань, подання звітів щодо ситуації в Криму. Це була чи не єдина в історії ОБСЄ Місія, яка успішно завершила свою роботу. Неодноразово в Україну приїжджав Верховний комісар у справах національних меншин. ОБСЄ також надає допомогу Уповноваженому з прав людини та іншим інституціям захисту прав людини. у щорічних доповідях щодо порушень прав людини Гельсінський комітет аналізує ситуацію в Україні.

Як бачимо, за 10 років перебування в Раді Європи та за 13 років членства в ОБСЄ Україна встигла зробити чимало. Однак ще більше залишається зробити на шляху до відкритого та демократичного суспільства, розбудови якого вимагає від нас членство в європейській системі захисту прав людини.



Завдання.

Виберіть із наведеного переліку те, що на вашу думку, закріплено у міжнародних документах як права дитини:

1) перебувати в колі своєї сім'ї чи з тими людьми, які найкраще опікуватиметься ними;

2) дивитись мультфільми та розважатись цілий день;

3) мати достатню кількість харчів і питної води;

4) лягати спати незалежно від волі батьків;

5) не ходити до школи;

6) бути захищеними від заподіяння шкоди та жорстокого поводження;

7) висловлювати власні думки та збиратися з метою висловлювання своїх поглядів. Свою думку обґрунтуйте.

Виступ 3-ої групи

Наша група працювала над питаннями:



1. Конвенція ООН про права дитини.

2. Механізми захисту прав людини.



1. Конвенція ООН про права дитини.

Проблема правового захисту сім'ї та дитини тривалий час перебуває в центрі уваги міжнародної громадськості. У 1924 р. у м. Женева була прийнята Декларація прав дитини. У 1959р. розроблена та впроваджена у життя нова Декларація прав дитини. Найважливіший міжнародно-правовий акт у цій галузі – це Конвенція про права дитини, схвалена на 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 р. Вона є не тільки переліком прав дитини, скільки всеосяжним переліком обов’язків держав щодо дітей. Ці обов’язки можуть бути прямими, наприклад, надання можливості для отримання освіти або забезпечення належного відправлення правосуддя щодо неповнолітніх, або непрямими, коли вони стосуються виконання обов’язків, вихователів та захисників інтересів дитини батьками, іншими членами родини або опікунами чи піклувальниками. Основні права дитини необхідно реалізовувати, не відокремлюючи одне «більш важливе» право від інших, адже всі права забезпечують вживання та розвиток дітей.

Відповідно до статті першої Конвенції дитиною вважається кожна дитина до досягнення 18-річного віку. Конвенція виходить з того, що діти є рівноправними учасниками суспільного життя, а не лише майбутніми дорослими, проте «дитина внаслідок її фізичної розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження». Незалежно від раси, статі, мови, релігії, національності, майнового стану, стану здоров’я, народження у шлюбі та поза ним кожна дитина має рівні з усіма іншими дітьми права.

Права дитини − це спеціальні можливості, необхідні людині віком до 18 років, для існування і досягнення зрілості.

Дитина має всі права, які гарантовані дорослим, але, крім того, додаткові права, що забезпечують її розвиток. І це не випадковість! Адже дитина (особливо малолітня) слабша фізично, має недостатній життєвий досвід і тому потребує додаткового захисту та підтримки з боку батьків, осіб, які їх замінюють, опікунів тощо. Це враховує українське законодавство та міжнародні правові акти. В Україні в 2001 р. було прийнято Закон «Про охорону дитинства». Крім того, у 1991 р. Верховна Рада
України ратифікувала, тобто погодилася на обов'язковість для нашої держави, міжнародну Конвенцію про права людини. Серед норм цих актів — право на спілкування батьків (або осіб, які їх замінюють) із дітьми в будь-яких ситуаціях. При цьому таке право гарантується навіть в екстремальних ситуаціях, коли дитина знаходиться в місцях позбавлення волі, затримана правоохоронними органами, перебуває в лікарні тощо. Закон покладає на батьків відповідальність про забезпечення умов для фізичного та морального розвитку людини. У разі, коли дитина залишилася без опіки батьків, держава повинна подбати про встановлення над дітьми опіки (про це ми дізнаємося дещо пізніше). Дитині гарантовано право на захист своїх прав. При цьому вона не лише має право на захист із боку батьків, але й сама може звернутися до будь-яких державних органів, органів місцевого самоврядування й навіть до суду для захисту своїх прав.

Перелік прав, визнаних для дітей у Конвенції, охоплює права цивільні (особові) , соціальні, культурні і політичні. Немає прав економічних, оскільки визнано, що дитина повинна вчитися, а не працювати.


Права дитини, задекларовані Конвенцією, можна поділити на такі:

  • особисті (на життя, ім’я, громадянство, на піклування з боку батьків, на збереження своєї індивідуальності),

  • політичні (право висловлювати власні думки та збиратися з метою висловлювання своїх поглядів),

  • соціальні (право користуватися найдосконалішими послугами системи охорони здоров’я, благами соціального забезпечення, на рівень життя),

  • культурні ( право на освіту, на користування культурними цінностями).

Визначивши основні права дітей, Конвенція зобов’язала держави, що її підписали, забезпечити законодавчу гарантію цих прав. Для здійснення міжнародного контролю за дотриманням прав дитини та виконанням зобов’язань, взятих на себе державами, створено Комітет з прав дитини ООН, який складається з десяти незалежних експертів. Кожні п’ять років держави –учасниці готують доповідні про впровадження положень Конвенції у національне законодавство, що оцінюються Комітетом для визначення прогресу в реалізації Конвенції та планування наступних кроків в інтересах дітей.

В Україні правами дітей та захистом їхніх інтересів опікуються різні органи та установи, наприклад Служба у справах дітей, Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту,органи опіки та піклування при місцевих органах виконавчої влади тощо.

Ось деякі з головних прав дитини згідно з Конвенції:

Кожна дитина має право на захист від дискримінації

Конвенція ООН про права дитини (стаття 2)

КОЖНА ДИТИНА МАЄ ПРАВО НА РОЗВИТОК.

Конвенція ООН про права дитини (Стаття 6, 27, 29)

КОЖНА ДИТИНА МАЄ ПРАВО НА ВІЛЬНЕ ВИСЛОВЛЮВАННЯ

Конвенція ООН про права дитини (Стаття 12,13,14)

КОЖНА ДИТИНА МАЄ ПРАВО НА ЗАХИСТ ВІД ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ

Конвенція ООН про права дитини (Стаття 19, 37)

КОЖНА ЛЮДИНА МАЄ ПРАВО НА УЧАСТЬ У ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА

Конвенція ООН про права дитини (Стаття 19,32, 34,36)

КОЖНА ДИТИНА МАЄ ПРАВО НА ЗАХИСТ ВІД ЕКСПЛУАТАЦІЇ

Конвенція ООН про права дитини (Стаття 19,32, 34,36)

КОЖНА ДИТИНА МАЄ ПРАВО НА СІМ'Ю

Конвенція ООН про права дитини (Стаття 22)

КОЖНА ДИТИНА МАЄ ПРАВО НА ДОСТУП ДО ЯКІСНИХ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ

Конвенція ООН про права дитини (Стаття 24,25)

КОЖНА ДИТИНА МАЄ ПРАВО НА ЯКІСНУ ОСВІТУ

Конвенція ООН про права дитини (Стаття 29,30)

КОЖНА ДИТИНА МАЄ ПРАВО НА ДОЗВІЛЛЯ

Конвенція ООН про права дитини (Стаття 31)

Учитель-ведучий. Уже звичними стали випадки, коли батьки виганяють дітей з дому, підкидають немовлят до притулків або просто залишають на вулиці. Зростає батьківська жорстокість, дітям завдають тілесних пошкоджень, іноді скоюються вбивства, діти, позбавлені турботи батьків, нерідко гинуть. Як наслідок − діти втрачають довіру та пошану до батьків.

Ситуація.

Стомившись боротися з безперервним пияцтвом батька, дівчинка наклала на себе руки, залишивши записку: «Мабуть, для того, щоб ти кинув пити, я повинна піти з життя».



Дискусія

- Чи виправданий цей дитячий протест?

- Чи варто так чинити?

- А як потрібно? Де вихід?

- Хто може у такій ситуації допомогти дитині?

Юридичні задачі

Розгляньте запропоновані ситуації. Що в них спільного? Як на вашу думку, потерпілі можуть захистити себе та свої права? Запропонуйте, куди їм звертатися по допомогу.



  1. Після дорожньо-транспортної пригоди лікар “ швидкої допомоги ” відмовився надати допомогу постраждалому, у якого не виявилося документів.

2. Хлопця, підозрюваного в крадіжці, побили співробітники міліції вимагаючи зізнання.

3. Жінці-ветерану відмовили в прийомі на роботу, пояснивши, що вона, можливо, буде багато часу відсутня у зв'язку з хворобами її малолітньої дитини.



2. Механізми захисту прав людини.

У Конституції України є окремі розділи, присвячені правам і свободам, обов’язкам людини і громадянина. Конституція України не тільки проголошує права і свободи, а й гарантує забезпечення їх державою. Держава бере на себе відповідальність забезпечувати права і свободи людини і громадянина, сприяти їх реалізації, охороняти й захищати. Свої права і свободи громадяни можуть захищати у суді.




Конституція України



Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.


Стаття 101. Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Стаття 121. Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:
...2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
3)    нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4)    нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;
5)    нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

У таблиці наведено ряд міжнародно-правових способів захисту прав і свобод.


Отже, якщо ваші права порушені, існують органи й установи, які мають вам допомогти. Передусім, ви можете звернутися до прокуратури — спеціального державного органу, до повноважень якого належить, зокрема, нагляд за додержанням прав і свобод людини й
громадянина органами державної влади і місцевого самоврядування іншими посадовими і службовими особами. Можна також звернутися до суду, який має право розглядати будь-які правовідносини в нашій державі.
Нині в Україні велике значення у захисті прав людини має уповноважений Верховної Ради України з прав людини, його називають омбудсменом. Він обирається Верховною Радою України строком на 5 років. Будь-який громадянин України може звернутися до нього або його представників на місцях, якщо вважає, що його права порушені.
Проте іноді людині не вдається знайти розв'язання своєї проблеми в Україні. У цьому випадку після того, як вичерпано всі національні засоби захисту, людина має право звернутися за захистом своїх прав до міжнародних органів, організацій, зокрема до Європейського Суду з прав людини, який знаходиться в Страсбурзі (Франція). При цьому необхідно звернути увагу, що звернення до Суду можливе лише для захисту прав, які гарантовані європейськими конвенціями, міжнародними актами і якщо права було порушено державою, її органами, а не окремими особами, неурядовими організаціями тощо. Звернення може бути прийняте до розгляду Судом лише у випадку, коли воно направлено до
Суду не пізніше як за шість місяців після прийняття остаточного рішення в Україні. Звернення має бути підписаним (анонімні заяви не розглядаються, до заяви додаються копії рішень та інших документів, необхідних для розгляду справи. Нині права людини є загальнолюдською цінністю. Вони закріплені в міжнародно-правових документах.

ІV. Підсумок уроку.

Вчитель

Давайте разом складемо поради дітям, якими необхідно допомога, якщо порушені їхні права.



  1. Зверніться до дорослих осіб, яким довіряєте.

  2. Ви можете звернутися до міліції за телефоном 02.

  3. Ви можете звернутися до психолога у школі.

  4. Ви можете звернутися до психологічної служби.

  5. Ви можете звернутися до опікунської ради у вашому районі, місті.

  6. Ви можете звернутися до громадських організацій, які займаються захистом прав дітей.

  7. Ви можете звернутися до загальношкільної батьківської ради своєї школи .

  8. Ви можете звернутися до центру соціальних служб у справах молоді.

  1. Оцінювання роботи учнів.

  2. Домашнє завдання.

Поміркуйте, чи згодні ви з висловом: «Твої права закінчуються там, де починається ніс твого сусіда?» Аргументуйте свою думку прикладами із власного життя або життя ваших знайомих.

Тема 7.








П Р А В А

О Б О В ' Я З К И

  1. На життя, розвиток та повагу; ім'я та громадянство

  2. На сім'ю, захист та піклування

  3. Свобода слова, думки, совісті та релігії

  4. Захист від усіх форм фізичного та психологічного насильства

  5. Захист від усіх форм експлуатації, що завдають шкоди добробуту дитини

  6. На охорону здоров'я

  7. На відпочинок та дозвілля

  8. На достатні умови життя

  9. На освіту

  10. Захист у випадку збройного конфлікту

  11. Доступ до інформації

  1. Поважати батьків, дорослих, вчителів

  2. Старанно навчатися

  3. Берегти шкільне майно

  4. Берегти природу та навколишне середовище

  5. Дотримуватись моральних норм поведінки

  6. Дотримуватися правил особистої гігієни

  7. Не порушувати правила дорожнього руху

  8. Знати та поважати закони держави.




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка