Тенденції розвитку лексики сучасної української мови



Скачати 291.9 Kb.
Дата конвертації15.09.2017
Розмір291.9 Kb.
О. Стишов

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЛЕКСИКИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (НА МЕТЕРІАЛІ МОВИ МАС-МЕДІА)

Українська мова кінця ХХ – початку ХХІ ст. як відкрита і динамічна система перебуває у процесі розвитку, зазнаючи істотних кількісних і якісних структурних, семантичних, функціонально-стилістичних та інших змін, зумовлених екстра- й інтралінгвальними чинниками. Найбільш піддатливим до змін і перетворень із-поміж усіх рівнів є лексичний, нерозривно пов’язаний із історією, культурою та менталітетом нації.

З усіх функціональних стилів сучасної української мови найчіткіше, найоперативніше відбиває названі вище зміни та динаміку лексико-семантичної системи саме публіцистичний. Адже останній є дискурсом, у якому повсякчас стикаються лексичні одиниці та засоби різних функціональних стилів і жанрів. Він характеризується переплетенням і боротьбою двох основних рис: по-перше, прагненням до подання нової раціональної інформації (і відповідної лексики), яка має дійти до розуму читача, слухача, глядача, сприяти їхній інтелектуалізації; по-друге, намаганням подати повідомлення експресивно, образно, виразно і таким чином вплинути на емоції, психіку (дійти до серця) респондентів, переконати чи загітувати їх, сформувати певні настрої в суспільстві (дібравши чи створивши потрібні лексичні одиниці) тощо.

Динаміка словникового складу, його різні шари лексики, словотвірні, семантичні, стилістичні та інші особливості завжди перебували й перебувають у полі зору лінгвістів. Проблемам особливостей виникнення і поповнення, виявлення та оцінки мовних інновацій, активізації й пасивізації, орозмовлення й жаргонізації та іншим процесам української лексики кінця ХХ – початку ХХІ ст. присвячено праці О.Муромцевої, О.Тараненка, К.Городенської, Н.Клименко, Є.Карпіловської, Б.Ажнюка, Л.Мацько, О.Сербенської, Л.Ставицької, Л.Струганець, О.Семенюка, А.Нелюби, Ж.Колоїз, Г.Вокальчук, М.Навальної, Г.Віняр, Н.Шовгун, М.Бондар, С.Лук’яненка, Я.Старченко, М.Бойчук та багатьох ін. учених. Серед зарубіжних мовознавців, які студіювали названі шари лексики в слов’янських мовах, варто назвати роботи О.Розен, О.Земської, Л.Ферм, С.Алаторцевої, О.Лукашанця, К.Вашакової, Ц.Аврамової, О.Мартінцової, К.Вачкової, А.Архангельської, К.Гутшмідта, І.Онхайзер та ін. Проте вважаємо, що названа проблема в українській мові кінця ХХ – початку ХХІ ст. потребує більш виваженого й ґрунтовнішого розгляду, оскільки корпус різноманітних одиниць ономасіології постійно зростає та урізноманітнюється, заповнюючи номінативні лакуни, що спонтанно виникають. Видається важливим завдання виявити основні тенденції динаміки лексичного складу сучасної української мови, закономірності її оновлення.



В окреслений вище часовий зріз українська мова зазнала і зазнає відчутних змін як система і як засіб комунікації. Спостерігаємо подальше кількісне і якісне збагачення та перегрупування її словникового складу. Головними джерелами поповнення лексичної системи літературної мови виступають: словотворення на основі власних і запозичених ресурсів; іншомовні входження; семантична деривація; актуалізація окремих груп лексики; внутрішньомовні запозичення – розмовні (у тому числі й просторіччя) одиниці, різноманітні жаргонізми, деякі елементи арго, діалектизми тощо.

Зібраний фактичний матеріал та його ґрунтовний аналіз дають підстави твердити, що лексична система української мови кінця ХХ – початку ХХІ століття розвивається в руслі ряду тенденцій, чинників і процесів. Однією з головних є тенденція, яку більшість лінгвістів називає глобалізацією. Це передусім демократичні перетворення, лібералізація, відкритість сучасного українського суспільства для різноманітних міжнародних зв’язків, економічні й політичні важелі, численні наукові, культурні та спортивні форуми, міграція населення і робочої сили, розвиток туризму, поширення світової моди та багато ін. Засвідчено, що глобалізація найбільш виразно виявляється на лексичному й словотвірному рівнях, а також на стилістичному. На лексичному рівні це входження значного корпусу нових іншомовних слів (здебільшого англіцизмів і американізмів), тобто активне запозичення багатьох інтернаціоналізмів і європеїзмів переважно для заповнення лакун у терміносистемах на позначення нових понять, а також інших важливих реалій і явищ. Так, в останні десятиліття найактивніше поповнювалися лексика і термінологія: 1) науково-технічна, у якій істотно домінують спеціальні слова обчислювальної техніки, комп’ютерних технологій, мобільного зв’язку та ін.: віджет «інформаційний блок, який містить фрагмент сайту», комунікатор «кишеньковий персональний комп'ютер, доповнений функціональністю мобільного телефону», імейл «електронна пошта – спосіб зв’язку через Інтернет, який дозволяє передавати і приймати повідомлення з одного комп’ютера на інший», айпед/айпад «планшетний комп’ютер, який випускає компанія Apple», гаджет «портативний технічний пристрій або засіб, що поєднує в собі високі технології й цілком реальне практичне використання», смартфон «мобільний телефон із розширеною функціональністю, порівняно з кишеньковим персональним комп'ютером», сім-карта, робобі «робот-бджола» тощо; 2) суспільно-політична: шахі́д «послідовник крайніх фундаменталістських течій ісламу, який жертвує своїм життям заради ідеї в священній боротьбі проти невірних; терорист-смертник», астротурфінг «штучне керування громадською думкою», споуксмен «представник якої-небудь офіційної особи, який публічно висловлює її позицію з тих чи тих питань», даунши́фтер «той, хто переміщується із престижного соціального середовища в менш престижне» та ін.; 3) соціально-економічна: біткоїни “віртуальні гроші”, брендинг «маркетинговий процес, пов'язаний зі створенням та розвитком бренду», банкінг «керування банківським рахунком через мобільний телефон або через мережу Інтернет», ф'ючерс «вид угоди на фондовій біржі, що проводиться на ще не виготовлений товар», ресейлер «перепродавець товарів чи послуг, який отримує прибуток на різниці в цінах», баєр «фахівець, який займається відбором із колекцій відомих дизайнерів брендового одягу і закупівлею його для модних бутиків, а також консультує продавців» тощо; 4) спортивна: скайсерфiнг «парашутні стрибки з лижею на виконання різноманітних фігур у вільному падінні», вотенбординг «вид водного спорту: стоячи на спеціальній дошці й тримаючись за фал, прикріплений до катера, що йде попереду, спортсмен здійснює акробатичні стрибки, перевороти й т. ін.», даунхіл «швидкісний спуск на гірських велосипедах, одне з найяскравіших і найекстремальніших занять у світі спорту», кліф-дайвінг «акробатичні стрибки з висоти у воду» та ін.; 5) культури і мистецтва: бодіпейнтинг «мистецтво розпису тіла лише на певний час», ф'южн «напрямок у джазі, для якого характерне поєднання різноманітних засобів музичної виразності», фронтмен «лідер музичного гурту, до поведінки якого як на сцені, так і в повсякденному житті, уподобань і особистого життя привертається найбільша увага з боку прихильників та ЗМІ», бек-вокаліст «виконавець бек-вокалу» та ін.; 6) реклами: бриф «коротка письмова форма узгоджувального характеру між сторонами, які планують співробітничати, де прописано основні параметри майбутнього заходу, рекламної кампанії», бігборд/білборд «рекламний щит великих розмірів, який встановлюється переважно вздовж вулиць і доріг», банер «рекламний плакат, прапорець і т. ін. із символікою певної фірми або торговельної марки», промоакція «вид рекламної активності компанії, шляхом якої дізнаються про товар не з якогось джерела (телевізора, радіоприймача, сторінок друкованих видань), а особисто — просто потрапивши на дегустацію, роздачу рекламних зразків товару або інший її вид», копірайтер «фахівець, який створює тексти рекламних оголошень та інших презентаційних текстів» тощо.

В українській мові досліджуваного періоду помічено істотне збільшення числа екзотизмів та активізація їхнього функціонування порівняно з попередніми етапами розвитку української літературної мови: мачо, гаучо, тифозі, тангейро «виконавець танго», алаверди, хіджаб «жіночий одяг в ісламі, головне призначення якого – приховати стан, обриси тіла жінки», скудетто, фламенко, парео, кокуси, памело, поридж «вівсяна каша», асадо «страва зі смаженого м'яса, популярна в більшості країн Латинської Амнрики (Аргентині, Болівії, Чилі, Колумбії, Еквадорі, Парагваї, Перу, Уругваї і Венесуелі)», мілонга «1) південноамериканський танець; 2) вечір південноамериканських танців» та ін. Напр.: Гаучо їздять верхи, носять пончо, крислаті капелюхи та пасуть овець і корів. buket.ck.ua›; Фламенко — така вражаюча концентрація любові, пережитих втрат, чекання, що, не знаючи мови, слухачі плачуть, відгукуючись на глибинний поклик (газ. «Дзеркало тижня», 31.05, 2003); Більшість виборців від Республіканської партії в американському штаті Айова, де напередодні тривали перші перед президентськими виборами збори – кокуси, підтримала колишнього губернатора штату Массачусетс Мітта Ромні. www.experts.in.ua/. Засвідчено інтенсифікацію входження, засвоєння й унормування значної частини екзотичної лексики. Цікаво, що нині чимало з таких одиниць кодифіковано в ряді загальномовних словників: агні-йога [6, с. 120], айкідо [6, с. 146], аят [6, с. 297], аятола [6, с. 297], бандана [6, с. 348], гагаку [7, с. 416], караоке [5, с. 421], тейквондо/тайквондо/тхеквондо [5, с. 1140], гаучо [2, с. 225], долма [2, с. 315] та ін.

У кінці ХХ – на початку ХХІ століття засвідчено значне посилення впливу на питоме словотворення іншомовних дериваційних ресурсів. Інтенсивна адаптація і засвоєння значного корпусу нових іншомовних слів веде до того, що більшість із них невдовзі стають вершинами словотворчих гнізд, тобто збагачують кількість твірних основ української мови: Інтернет, он-лайн, медіа, піар, арт, бліц, екологія, терапія, веб «глобальна мультимедійна система, що використовує Інтернет як середовище для передавання інформації та комп'ютерних комунікацій», блог, ВІП/VIP та ін. Від таких і подібних слів, які стають словотвірними вершинами (передусім новозапозичень переважно з американського варіанта англійської мови), утворилися цілі словотвірні ланцюжки, які активно поповнюються і розширюються в сучасній українській мові, пор.: терапіякольоротерапія, глинотерапія, словотерапія, лінгвотерапія, спелеотерапія, шокотерапія, арт-терапія, німотерапія, вівцетерапія; топ – топовий, топ-формат, топ-лідер, топ-гравець, топ-запит, топ-новина, топ-подія, топ-список, топ-матеріал, топ-клуб, топ-спринтер, топ-дивізіон; блог – блоговий, блогер, блогерка, блогерський, блогерство, блогосфера, блогосферний; дрес-код – дрес-кодовий, дрес-кодник. Найбільшими словотвірними ланцюжками, що розростаються з неймовірною інтенсивність (у зв’язку з потребами життя), є ланцюжки з вершинами: Інтернет – інтернет-голосування, інтернет-оголошення, інтернет-аукціон, інтернет-запит, інтернет-аптека, інтернет-поборник, інтернет-запис, інтернет-простір, інтернет-піратство, інтернет-торгівець, інтернет-спільнота, інтернет-шахрай, інтернет-лікар, інтернет-знайомство, інтернет-сваха, інтернет-залежність, інтернет-приймальня, інтернет-злодій, інтернет-безпека, інтернет-газета, інтернет-видання, інтернет-додаток; онлайн – онлайн-кошик, онлайн-конференція, онлайн-навчання, онлайн-гра, онлайн-переклад, онлайн-послуга, онлайн-словник, онлайн-торгівля) та багато ін.

У лінгвальній практиці означеного часового зрізу характерним є поповнення словотворчих компонентів новими іншомовними одиницями, невідомими або маловідомими в попередні десятиліття ХХ століття, що поступово закріплюються в сучасній українській мові. Так, лише з початку цього тисячоліття продуктивними стають: а) аброморфеми, або лексемо-морфеми кібер- (кібервсесвіт, кібервійна, кіберпростір, кібератака, кіберзлодій, кібертерор, кібернападник, кіберзагроза, кіберцензура), еко- (екопродукція, екотуризм, екокрамниця,екомаркет); б) префіксоїд нано- (нанозарядка, нанопапір, нанометодика, нанокосметика, наноматеріал, наносвіт); суфіксоїд -їд (комуноїд, фашизоїд, ораклоїд, яндексоїд, гуглоїд).

Відзначаємо, що тенденція до глобалізації в рідній мові має і негативні сторони, оскільки не всі нові входження є виправданими з погляду структури української мови та її нормативних, стилістичних і культуромовних засад, оскільки нерідко в низці інновацій-запозичень зовсім немає потреби: іншомовні елементи лише обтяжують мову зайвими лексичними одиницями, заступаючи або й витісняючи з ужитку наявні в словнику загальновживані питомі лексеми, апробовані тривалою мовною практикою. Так, нам видається, що функціонування таких малозрозумілих іншомовних лексем, як плеймейкер “гравець спортивної (футбольної, баскетбольної та ін.) команди, який своїми вмілими, майстерними діями ініціює певні тактичні ходи й комбінації, що приносять успіх команді”, бодигард, рекетир, догхантер, корнер, слеклайн, нуклеарний і подібних, за наявності повністю ідентичних українських відповідників або давно освоєних запозичень – розігрувач, охоронець вимагач, собаколов/гицель, кутовий, канатоходець, ядерний нічим не виправдане. Вважаємо, що перш ніж залучати чуже слово, варто ґрунтовно обстежити всі питомі лексичні надбання рідної мови. Також не слід вживати (навіть і в розмовному дискурсі) сумнівні з погляду культури української мови запозичення, на зразок: бакси, крейзі, крейзонутий, лузер, піпл, шузи, хаєр тощо.

На жаль, в останнє десятиріччя намітилася ще одна негативна тенденція – посилення варваризації. Особливо непокоїть зловживання (а в деяких ЗМІ та новітньому, зокрема постмодерному, красному письменстві й засилля) переважно в писемних текстах – газетах, журналах, в Інтернеті, художніх творах – варваризмами в чужомовній графічній передачі: Windows,Microsoft”, Apple iPad, web та ін. Це засвідчено і в збільшенні кількості нових іншомовних літерних і звукових абревіатур та утворень від них, серед яких переважають англіцизми, що подаються в текстах латинкою і вимовляються за англійським зразком: PR, SMS, KFOR, JPEG, Dhi «даунхіл» тощо. Пор.: 19-21 серпня на теренах Прикарпаття буде проходити Відкритий офіційний чемпіонат України з маунтинбайку в дисципліні Dhi. sport.if.uatag.

Зібраний фактичний матеріал переконливо засвідчує, що в українській мові кінця ХХ – початку ХХІ століття потужним глобалізаційним впливам активно протистоїть у багатьох аспектах тенденція до автохтонізації (її ще називають націоналізацією) – відродження й розвиток питомих мовних явищ та одиниць, боротьба за збереження, відстоювання «національного Я», а особливо творення нових слів, враховуючи структурні, семантичні, стилістичні та інші особливості рідної мови й використовуючи всі потенційні можливості, закладені в ній, прагнення до повернення національної ідентичності й самобутності рідній мові. Глобалізація й автохтонізація здебільшого різновекторні явища, хоча іноді вони мають точки дотику, взаємодії й переплетення, що й засвідчено в істотному посиленні тенденції до гібридизації, або змішаного словотворення. Суть її полягає в активізації поєднання іншомовних і питомих словотворчих ресурсів – слів, основ, афіксів: валютодавець, авансотримач, медіа-удар, піар-хід, інтернет-розробник, топ-гість, трешовик, феменка, дефолтний, парамедик. Серед аналізованих номенів зафіксовано також негативну тенденцію – появу деяких гібридних композитів, одним із складників яких виступає варваризм в іншомовному написанні (латинкою): VIP-в’язень, VIP-пенсіонер, VIP-чиновник, VIP-біженець, VIP-гість, newукраїнець, KFORівець.

На початку третього тисячоліття автохтонізація в українській мові засвідчені передусім на словотворчому рівні. Особливо помітною є активізація творення нових слів на основі власних мовних ресурсів – питомих способів словотвору, твірних основ, коренів, суфіксів, префіксів тощо. Традиційно серед способів словотвору істотно домінує морфологічний. Особливо інтенсивно продукуються нові слова суфіксальним, основоскладанням, словоскладанням, абревіацією, а останнім часом і префіксальним підспособами.

В аналізований період засвідчено подальше зростання продуктивності таких питомих суфіксів: -ик, -ач, -ець, -иц(я), -ин(я), -к-, -ість, -щин-, -нн(я), -ств-/-цтв-, -н-, -льн-, -ов-/-ев-, -ськ-, -ува-, -о- та ін. Напр.: привладник, додзвонювач, радівець, очільниця, борчиня, всиновителька, господинність, кон’юнктурщина, вивищення, європейство, мийний, інтернетний, голодувальний, пейджинговий, рухівський, миротворствувати, надактивно.

Фактичний матеріал переконливо доводить важливість основоцентричного підходу в сучасному словотворі. Тому слушною є теза: «Недооцінка ролі твірної основи в процесах словотворення призводить до однобічності й неповноти характеристики словотвірної системи, бо вона не враховує багатогранності й складності словотворчого механізму мови, реальної взаємодії різних одиниць, використовуваних у лексичній деривації. Структура й семантика похідного слова є результатом взаємодії, співдії формально-семантичних особливостей твірної основи й форманта, детермінованої різноманітними семантичними, формальними, лексико-системними, семантико-синтаксичними, структурно-словотвірними, стилістичними чинниками» [3, с. 6-7]. Надзвичайно продуктивними власне українськими основами, які розширюють дериваційні парадигми в цей період виступають: держав-, україн-, народ-, закон-, мов-, висок-, низьк-, взаєм-, внутрішн-, вогн-, все-, нов-, сам-, світ- та багато ін. Прикладами слугують цілі словотвірні ланцюжки від них: держав- (наддержава, державити, антидержавити, державництво, державознавець, державознавство, державотворець, державотворний, державотворчий, державотворчість, державобудівник, державобудування, державотворення, державовласність, державоутворний, держмито, держгодівниця), україн- (україністика, українськість, україніка, україністичний, проукраїнський, антиукраїнський, надукраїнський, українозневажець, нашоукраїнець, українолог україномовний, україноненависник, українонімий, українознавство), народ- (народовбивця, народопсихолог, народослужитель, народоборець, народовірець, народорадiвець «член Народної Ради») та ін. Наведені слова сприймається як питомо українські, утворені на базі ресурсів національної мови, зрозуміліші, прозоріші своєю семантикою і навіть внутрішньою формою.

Творення нових слів шляхом основоскладання (як чистим, так і з суфіксацією), словоскладання й абревіації є втіленням тенденції до економії мовних зусиль: духозрушення, берегоукріплення, металокрадій, працетерапевт, нашоукраїнець, заставоутримувач, кулевловлювач, яйцерізка, білосердечні, солодкомовець; народ-мученик, народ-богоносець, пісня-одноденка, благодійник-жертводавець, письменник-міжнародник; МАФ (мала архітектурна форма – кіоски, ларки, лотки, павільйони і т. ін.), ЗНО (зовнішнє незалежне оцінювання), ОСББ (Об’єднання співвласників багатоповерхових будинків), ЗВТ (Зона вільної торгівлі), радбез (Рада безпеки), держдіяч, держфункціонер та ін.

Засвідчено, що з-поміж значної кількості питомих префіксів при творенні нових слів різних лексико-граматичних класів на нинішньому етапі розвитку української мови продуктивними стали тільки деякі, зокрема не-, на-, над-, до-, за-, роз-, без-, між-, пере-, з--, від-, напів-, спів-, недо-, перед, після-, проти- тощо (нетюнингований, негривневий, напіарити, накомп’ютеризувати, наденергія, надмислення, докризовий, допрем’єрний, довикликати, зазомбувати, розбільшовизація, безспекотний, міжконфесійний, переструктурувати, з’яничаріти, відстежити, напівбогемний, напівоборонець, співорендар, співтовариство, недополітик, передгривневий, передрак, післяпомаранчевий, післякризовий, протиалергійний, протизсувний).

Переконливим виявом автохтонізації є досить інтенсивне відродження питомих словотворчих ресурсів, словотворчих моделей і типів. Це засвідчено в посиленні тенденції до заміни невластивих українській мовній системі форм, формантів та основ її питомими структурними елементами. Прикладами слугують одиниці, на зразок: газівник (зам. газовщик), страусівник (зам. страусовод), газогін (зам. газопровід), знеболювальний (зам. знеболюючий), випускова [кафедра] (зам. випускаюча), посадковий (зам. посадочний) та ін.

У сучасній українській мові засвідчено також, на наш погляд, вдале словотвірне калькування, що не порушує структурних і фонетичних особливостей української мови й протистоїть глобалізації, хоча воно має поки що спорадичний характер. Так, унаслідок калькування англійських слів і словосполучень в сучасній українській мові виникли складні іменники: рукоборство (з англ. armwresling від arm – рука і wresling – боротьба), працеголік/трудоголік (з англ. workaholic), бритоголовий (з англ. skin-head – бритоголовий від skin – шкіра і head – голова), новомова (з англ. new speak), а також деякі однокореневі слова: виживання (з англ. survival).

У руслі автохтонізації й економії в українській мові кінця ХХ – початку ХХІ ст. досить інтенсивно утворюються власне національні одиниці лексико-семантичним способом, або семантичною деривацією. Здебільшого це розширення і поглиблення змістового обсягу значної кількості питомих слів, тобто виникненням у них лексико-семантичних варіантів, завдяки яким відбувається поповнення й удосконалення виражально-зображальних засобів рідної мови. Вторинні, або опосередковані, номінації з´являються в результаті пошуків ефективніших засобів називання, нерідко ускладнених конотативною семантикою. Поставши спершу в мовленні, переважно як переносні, інноваційні значення, у процесі інтенcивного вживання більшість із них стає невід’ємним надбанням мовної системи. Адже постійне зростання загального обсягу знань як результат процесу інтелектуалізації соціуму, інтенсивний розвиток суспільства безпосередньо позначаються на значеннєвих модифікаціях, на збільшенні загального обсягу семантичної структури мови. Так, у досліджуваний період нових значень набули відомі слова: важковаговик “той, хто(що) досяг значного авторитету і впливу, має істотні переваги перед іншими”, дід “надзвичайно досвідчена людина в певній царині; той, хто порівняно довгий час займається чим-небудь”, одруження “возз´єднання, об´єднання, злука”, небожитель ірон. “високопосадовець; представник вищих верств суспільства, еліти”, більшовики ірон. “ті, хто мають більшість (у парламенті, уряді)”, дно «низ, останні місця» тощо. Напр. у контекстах: Футбольний клуб “Ювентус” завжди був важковаговиком італійського і європейського футболу (Українське телебачення, 30.10, 2013, о 12.48, канал «Футбол»); Більярдні діди впевнені, що збірна молоді обіграє старших колег (Українське телебачення, 30.04, 2007, о 19.59); Нічого дивного: для політичних фанів їхній кумир — це істота, яка знаходиться поза критикою, як то кажуть, “небожитель”, на якого можна дивитися лише знизу вгору (газ. «День», 18.06, 2010); На дні турнірної таблиці знаходяться [футбольні команди] «Чарльтон», «Вест Гем» … (Українське телебачення, 04.03, 2007, об 11.55, канал «Футбол»).

Важливим джерелом збагачення словникового складу української мови у кінці ХХ – на початку ХХІ ст. виступають внутрішні запозичення. Як нам видається, це пов’язано передусім із процесами демократизації, прагненням до відновлення національної ідентичності, «орозмовлення» мови, які відбуваються у руслі потужної хвилі автохтонізації. Серед внутрішніх запозичень виділяємо дві підгрупи лексичних одиниць, що є результатами актуалізації і певної активізації внутрішніх ресурсів мови. Актуалізація – це відродження, або «нове життя», досить значного шару незаконно усунутих, проскрибованих чи просто пасивізованих питомих слів або окремих давніх запозичень, які ввійшли до загальномовного словника не через російську мову. Аналізовані слова розглядаємо як функціональні неологізми, оскільки на початку третього тисячоліття істотно змінився ступінь їх використання: від забутих чи рідковживаних до загальновідомих і активно функціональних (здебільшого зі зміною їх стилістичної маркованості). Серед них виділяємо дві основні групи. Першу становлять вдалі й доречні, апробовані на життєвість тривалою мовною практикою. Серед них варто виділити лексеми на позначення слів і термінів таких царин, як: конфесійна (духівник, постівник, самосвят, трисуття, водосвяття, всенічна), суспільно-політична (тризуб, соборник, державник, перемови/перемовини “переговори”, просвітянин, віче “збори, зібрання, мітинг”), соціально-економічна (ринок, скарбниця, гривня, безготівка, надвишок), військова (військовик, сотня, чота, рій, вишкіл, хорунжий), спортивна (звитяга “перемога”, перегони, ключка, нападник, битка «палиця або кийок, яким б'ють під час гри в бабки, бейсбол, городки та ін.», карний [майданчик]), культури та мистецтва (обрядодій, обрядодійка, витинанка, витинанкар, мисткиня, культурник), педагогічно-освітня і наукова (виховник, пластун, виш “вища школа”, покликатися “посилатися на когось, робити зноску”), медична (забій «механічне пошкодження м'яких тканин, органів», правець «гостре інфекційне захворювання, що характеризується корчами; спричинюється мікробом, який проникає в організм через рани, подряпини і т. ін.» (зам. стовбняк), сухоти (зам. туберкульоз) тощо. Друга група – це невдалі й зовсім не бажані в мовному узусі одиниці, відродити які намагаються деякі мовці: трупарня (зам. морг), спортовець (зам. спортсмен), перемитник (зам. контрабанди́ст) та ін.

Характерно, що значна частина відроджених слів постала також у сучасній українській мові завдяки посиленню в ній тенденції до пуризації: справочинець (зам. діловод), відрядженець «той, хто перебуває у відрядженні» (зам. командировочний), санкар спорт. «той, хто займається швидкісним спуском на спортивних санях» (зам. саночник), вишівець (зам. вузівець) та ін. Напр.: Після прийняття закону „Про організацію слідчої частини” (1908) Василь Іванович очолив карний розшук імперії, обіймаючи посаду справочинця. yurincom.com›; БЮТ і Соцпартія обіцяли впоратися зі своїми «відпускниками» й «відрядженцями» ще до 14-ої години (Україна молода, 22.06. 2006).

Проте в сучасній українській мові простежується й негативна тенденція – суб’єктивне намагання деяких її носіїв актуалізувати й кодифікувати деякі застарілі, рідковживані, вузькорегіональні слова та штучні утворення замість апробованих і узвичаєних (переважно запозичених інтернаціоналізмів або спільних із російською мовою термінів і професійних лексем), що стали вже органічними складниками української мови. Так, в окремих стилях і жанрах деякі письменники, журналісти й автори надають перевагу таким одиницям, як: пупорізка (зам. акушерка), розчепірка (зам. парасолька), копун (зам. футболіст), сітківкар (зам. тенісист), навкулачник, п’ястукар (зам. боксер), гаківка і (зам. хокей), лижви, лещета (зам. лижі), лижвар, лещетар (зам. лижник), світливець (зам. фотограф) та ін. Напр.: На сіднейському ринзі українські навкулачники були на видноті (За вільну Україну, 06.10. 2000, с. 4); Kращого світливця визначали народним голосуванням. chernivtsy.hut2.rumain/29.09.2011/index.htm. З приводу названих вище слів слушні думки висловила відомий лінгвіст Л.А.Лисиченко, яка вважає, що вживання таких одиниць сприяє процесові деестетизації сучасної української мови, є тиском деяких регіональних особливостей на загальнонародну літературну мову і що пуризм виглядає особливо дивно на тлі посиленої англізації та глобалізації [4, с. 104].



У досліджуваний період зміна лінгвокультурної орієнтації споживача інформації спричиняє використання в мові сучасних мас-медіа некодифікованої лексики, яка під впливом демократичних процесів в українському соціумі поступово пересувається з периферії мовної системи до її центру. Це розмовні одиницісупровідка «супровідний лист», пленарка «пленарне засідання конференції або іншого форуму», есемеска, електронка «електронна пошта», мажорка, спрощенець, прихватизатор «людина, яка, зловживаючи службовим становищем, використовує приватизацію як засіб особистого збагачення», міняйло, церебрал «хворий на церебральний параліч», бандюган зневажл. «бандит» та ін. (Напр.: Мажорка "під кайфом" протаранила машину Левка Лук'яненка advokat-kiev.netru; Ми маємо надзвичайно сильне майнове розшарування, за якого домінуючоню часткою національних багатств країни володіє купка успішних «прихватизаторів» (газ. «День», 30.03, 2006); Зовсім недавно я думав, що глядач «наївся» «піф-пафом», набридли розбірки, бандюгани (газ. «Дзеркало тижня», 29.10, 2005); арготизми й жаргонізми з різних субмов – крутий “який демонструє свою фізичну силу, вплив тощо”, пахан “особа, яка очолює злочинне угруповання”; авторитет “лідер, ватажок кримінального угруповання”; лох “бевзь, йолоп; людина, яку легко ошукати”, кидало, подільник, гопник «той, хто здійснює пограбування, напад, збройний грабіж», думер “той, хто грає в комп´ютерну гру “DOOM”, юзер “користувач комп´ютера”, верблюд «постачальник, переправник, продавець наркотиків», лузер, імбецил презирл. «розумово обмежена людина; дурень» та ін. (пор.: Зокрема детально, ґрунтуючись на матеріалах слідства і судових висновках, розповіли про те, як по-звірячому правили в дисбаті двоє засуджених паханів ukrgazeta.plus.org.ua; А постачальники макової соломки ввозили свій товар на Донеччину, ретельно маскуючи його особистими речами, розпихаючи в кишені та рукави. Не допомогло, так званих “верблюдів” взяли на гарячому (газ. «Молодь України», 18.05, 2000); Правоохоронці посадили постраждалу жінку в машину і поїхали на пошук гопників (Тел., 16.08, 2012, о 20.12, ICTV); Десь неподалік – навчання в інституті з обов’язковою для селюка гуртожитською «школою життя», де «апатія і безвілля, королівство горілки, ґерократичний цирк, рулетка для імбецилів снувала довкола, засмоктували, як демонологічні поліські трясовини» … (журн. «Березіль», 2000, №7-8, с. 177); деякі діалектизми шалик, навзаєм, батяр «відчайдушний бешкетник, гульвіса, міський шалапут (у Західній Україні)», батярка та ін. (напр.: Правдивими цінностями в житті є вільне, широке серце батяра, дружба та любов коханої дівчини ji.lviv.ua).

Помічено, що в лінгвальній практиці кожного нового покоління з’являються певні мовні особливості порівняно з мовленням його попередників. Тому ще однією досить важливою тенденцією розвитку національного словника у кінці ХХ – на початку ХХІ ст. виступає мода на певні лексичні одиниці, а також мовні смаки українців. Модні слова – це специфічний і пізнаваний шар лексики, що містить слова іншомовні і стилістично обмежені, які відрізняються незвичайністю звучання і семантики, високою частотою використання, тобто такі, що перебувають у фокусі загостреної мовленнєвої уваги сучасної людини [1, с. 1]. Так, за нашими спостереженнями, в аналізований період надзвичайно модними лексичними одиницями виступають: планшетник «планшетний комп’ютер», айпед/айпад, бутик, мажор «дитина багатих батьків, яка має низькі моральні якості», блокбастер «високобюджетний художній фільм», бренд «розрекламована марка якогось товару, послуги, нової ідеї», плазма розм. «плазмовий телевізор», крутий, скачувати “скопійовувати якусь інформацію” та багато ін. Пор.: До того як з’явилися планшетники, синонімом мобільного комп’ютера був ноутбук. beniterreni.com.ua›. Активний процес перетворення таких слів в одиниці загальномовного словника підтримується мовною модою, що її почасти пропагують також і ЗМІ.

Отже, посилення проаналізованих тенденцій засвідчує, що лексична система української мови кінця ХХ – початку ХХІ століття є відкритою, динамічно розвивається, відповідає на всі виклики часу й соціуму. Проте деякі мовні процесі мають бути керованими фахівцями.

Література



  1. Бічай Ю. В. “Модні” слова в сучасній російській мові (на матеріалі тлумачних словників і мовленнєвої практики мас-медіа кінця ХХ – початку ХХІ ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.02 “Російська мова” / Ю. В. Бічай. – Дніпропетровськ, 2003. – 20 с.

  2. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.). – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.

  3. Ґрещук В.В., Бачкур Р.О., Джочка І.Ф., Пославська Н.М. Нариси з основоцентричної дериватології / За ред. Василя Ґрещука. – Івано-Франківськ: Місто, 2007. – 348 с.

  4. Лисиченко Л. А. Динамічні процеси в українській мові кінця ХХ – початкуХХІ століття / Л. А. Лисиченко // Лінгвістичні дослідження : зб. наук. праць. – Харків : ХНПУ, 2009. – Вип. 28. – C. 100–105.

  5. Словник української мови. – К.: ВЦ «Просвіта», 2012. – 1320 с.

  6. Словник української мови в двадцяти томах: Том І (А – Б). – К.: Наук. думка, 2010. – 912 с.

  7. Словник української мови в двадцяти томах: Том ІІІ (ВІДСТАВАННЯ – ГУРАЛЬНЯ). – К.: Кий, 2012. – 1120 с.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка