Тема управління організацією у кризовому стані Програмний модуль



Скачати 291.42 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір291.42 Kb.
ТЕМА 9. УПРАВЛІННЯ організацією у кризовому стані




Програмний модуль

Кризові явища як фаза життєвого циклу організації. Сутність, основні ознаки, джерела виникнення кризових ситуацій, їх типологія. Система заходів з управління організацією у кризовому стані. Зміни, адаптація та інтеграція.

Реорганізація, реструктуризація. Санація і банкрутство.

Рекомендована література

  • Бойчик Ш.М., Харів П.С., Хопчан М.Ш., Піча .В. Економіка підприємства: Навч. Посібний– К.: Каравелла; Львів: "Новий світ-2000", 2001.- 298с.

  • Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників.— К.: Т-во „Знання”, КОО, 1999.— 556с.

  • Соболь С.М., Шершньова З.Є. Тексти лекцій з дисципліни „Менеджмент”// Сервер КНЕУ (ftp://10.1.1.66/Metodicum/econ u/k management/OSN MANAGEMENT)



Питання для теоретичної підготовки




  1. Кризові явища: сутність, ознаки, управління

  2. Реорганізація і реструктуризація

  3. Санація і банкрутство



Ключові терміни і поняття


* криза

* кризовий менеджмент

* види реструктуризації

* програма реструктуризації

* показники реструктуризації

* адаптизаційна реструктуризація

* випереджаюча реструктуризація

* оперативна реструктуризація

* механізм санації

* санаційна реструктуризація

* бізнес-план моделі санації

* стратегічна реструктуризація

* банкрутство

* боржник

* зовнішні фактори

* арбітражний суд

* штучне банкрутство




* прихована стадія банкрутства

* внутрішні фактори б.

* явне банкрутство

* фінансова нестійкість

* фінансова неспроможність

* прогнозування банкрутства

* мирова угода

* ліквідаційна процедура

* індекс кредитоспроможності

* комерційна таємниця

* ліквідаційна комісія

* ліквідаційний баланс

* суб'єкти банкрутства

* фактори ліквідації

* ліквідація підприємств

* форми ліквідації





Теоретичні положення теми


  1. Кризові явища

Кризою для організації можуть бути наступні події:



Цілі кризового менеджменту :

  • прогнозування криз,

  • швидке припинення кризи,

  • обмеження збитку,

  • відновлення довіри до організації.

Управління кризою складається з п'яти етапів:

1. Визначення проблем, які можуть торкнутися організації та її іміджу.

2. Проблеми сортуються за ступенем значущості для організації.

3. Вироблення різних варіантів стратегій дій.

4. Реалізація програми дій.

5. Оцінка програми в частині досягнення цілей організації.



Елементи управління кризою:

• Передбачення проблем на перспективу у півтора – три роки.

• Селективна ідентифікація проблем.

• Робота з уразливістю і можливостями компанії одночасно. Вилучення одного продукту з ринку звільняє ресурси для нового, можливо виграшного.

• Переважно зовнішня орієнтація пошуку проблем і можливостей організації.

• Орієнтація на стратегічні цілі організації – прибутковість, позиція на ринку.

• Графік дій.

• Робота з топ-менеджментом. Управління проблемами повинно спиратися на вищого керуючого та його персональні санкції щодо підлеглих.



Підготовка до кризи включає наступні 10 кроків:

1. Виявлення проблем, які можуть стати кризою. Ідентифікація джерела кризи.

2. Створення кризового плану й команди управління кризою.

3. Ідентифікація ключових аудиторій і підготовка комунікацій, націлених на ці аудиторії під час перших днів кризи.

4. Визначення крапки управління кризою, що обумовлено концентрацією основних ресурсів ПР на тому або іншому рівні.

5. Визначення дублерів для ключового штату.

6. Моделювання процедур на випадок надзвичайних ситуацій.

7. Підготовка осіб здатних для роботи з пресою.

8. Створення системи легкої досяжності вищих менеджерів для головного офісу.

9. Надання інструкцій з управління кризою для всіх керівників.

10. Підготовка підтримки прес-офісу, служби ПР, консультантів.

Загальні проблеми, що ускладнюють вихід з кризи.



Несподіванка. Криза відбувається завжди раптово.

Недолік інформації. Події відбуваються швидше, ніж поширюється про них інформація. Фронт подій ширше, ніж система збору інформації.

Ескалація подій. Криза розширюється.

Втрата контролю. Події відбуваються одночасно. Слухи поширюються швидко, стають "медіа-фактами", виводять ситуацію з-під контролю.

Зросла увага ззовні. ЗМІ швидко розповсюджують чутки і повідомлення.

Параліч свідомості. Організація почуває себе оточеною.

Паніка. Важко переконати менеджмент прийняти негайні дії.

Організація повинна оцінити свої комунікації, відповідаючи на питання:

1. Що ми знаходимо беручи участь у комунікаціях?

2. Які ризики?

3. Наскільки імовірно, що наше повідомлення буде донесено ЗМІ до публіки неспотвореним?

4. Чи коштує зусиль дана аудиторія?

5. Як буде реагувати менеджмент?

6. Чи переважує ваша правова відповідальність за кризу інтереси громадськості?

7. Є чи кращий шлях?

Для успішного подолання кризи:

1. Розробити ясну й чітку позицію по відношенню до того, що відбувається.

2. Залучити вищий менеджмент і переконати громадськість, що вищий менеджмент рішуче й ефективно працює над вирішенням кризи.

3. Активізувати підтримку третьої сторони, авторитетної для громадськості.

4. Забезпечити присутність вищих керівників команди на місці події.

5. Комунікації повинні бути централізовані.

6. З мас-медіа треба співробітничати.

7. Не можна ігнорувати зайнятих.

8. Кризою варто управляти як процесом, бачити його в перспективі.

9. Позиціювання організації. Варто визнати провину, якщо вона є.

10. Послідовно відслідковувати процес.

11. Періодично випускати теле-, відео-, радіо новини.

2. реорганізація і Реструктуризація

Кризові явища в економіці посилюють негативні процеси й знижують купівельну спроможність і попит на товари або послуги. Підприємства стають збитковими, неплатоспроможними. Стійка і хронічна неплатоспроможність означає, що таке підприємство:



  • поглинає ресурси чи кошти кредиторів;

  • формує недоїмки по податках та інших обов’язкових платежах, що приводить до блокування виконання бюджетних виплат;

  • стає причиною наростання кризових явищ в економіці, оскільки виключає певну частину ресурсів із нормального господарського обігу;

  • ставить своїх кредиторів перед вибором надання підприємству контрольованого шансу на подолання внутрішньої фінансової кризи і укладення з ним тимчасової угоди, або ліквідації підприємства та продажу його майна для задоволення зобов'язань перед кредиторами;

  • може само оцінити власний кризовий стан і власну неспроможність до розрахунків за своїми зобов'язаннями і розпочати діалог з кредиторами щодо подальших відносин, або про ліквідацію власного підприємства.

У "Методичних рекомендаціях щодо проведення реструктуризації державних підприємств" Мінекономіки України реструктуризація підприємства визначається як здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, оздоровлення, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва.

Реструктуризація має забезпечувати платоспроможність підприємств, що обумовлюється зменшенням витрат, підвищенням продуктивності праці, запровадженням нової технології, модернізацією обладнання. Головним критерієм успішності реструктуризації виступає прибутковість фірми.


Перепрофілювання підприємств





Виділення окремих структурних підрозділів як нових юридичних осіб


Виділення окремих структурних підрозділів для подальшої діяльності





Злиття двох і більше підприємств з утворенням нової юридичної особи.



Рис. 9.1 – Варіанти реструктуризації підприємства

Необхідність проведення реструктуризації може визначатися широким колом зовнішніх і внутрішніх причин.



Зовнішні фактори реструктуризації

  • технологічний прогрес (новітні технології, передові методи комунікацій та інформаційного зв'язку; зниження витрат на обробку даних, ефективні транспортні мережі);

  • міжнародна економічна інтеграція (скорочення торговельних і митних бар'єрів, вільний потік капіталу, мобільність робочої сили, утворення економічних союзів, монетарна інтеграція і створення міжнародних валют);

  • докорінні зміни на ринках розвинутих країнах (уповільнення темпів розвитку цих країн, більш агресивний експорт і пошук додаткових ринків збуту, зменшення ступеня державного регулювання економіки);

  • зміни соціально-економічних систем (трансформація економічних систем до країн Європи і Азії, зростання частки приватного сектора);

  • політика уряду (податкова, кредитна, митна, соціальна, інформаційна).

Внутрішні фактори реструктуризації

  • незадовільний рівень загального менеджменту (слабка орієнтація на ринок, відсутність стратегії, низька кваліфікація кадрів);

  • слабкий фінансовий менеджмент з питань: управління грошовими потоками, прийняття інвестиційних рішень, управління затратами;

  • неконкурентоспроможність продукції (поява нових продуктів і конкурентів, виробництво застарілої продукції, падіння обсягів продажу);

  • високі затрати (високий рівень точки беззбитковості, високі постійні затрати, високі змінні затрати, високий рівень втрат, висока вартість сервісу); слабка робота служби маркетингу;

  • конфлікт інтересів (власників, робітників, клієнтів, партнерів).

В умовах України дія цих чинників підсилюється загальною економічною ситуацією, зростанням цін на енергоресурси, браком фінансових коштів і невиплатою зарплати, недоліками системи соціального захисту населення.

Основні показники реструктуризації

  • прибутковість;

  • наявність позитивних грошових потоків основної діяльності;

  • зростання продуктивності праці;

  • зростання продуктивності всіх видів ресурсів;

  • зростання обсягів експорту.

Зміни в процесі реструктуризації можуть стосуватися:

  • модернізації — оновлення устаткування і технології;

  • реорганізації — зміни методів і розподілу праці; потоків інформації;

  • адаптації — пристосування елементів підприємства до поточних умов;

  • нововведень — продуктових і процесних.

Реструктуризація передбачає зміну структури:

      • майна (правового статусу);

      • організаційної структури підприємства;

      • виробничої структури;

      • виробничої програми;

      • залученого капіталу;

      • активів;

      • доходів і витрат;

      • персоналу;

      • інформації тощо.

Розрізняють наступні види реструктуризації залежно від:

    • мети змін — санаційну, адаптаційну, випереджаючу;

    • об'єкту зміни — операційну, фінансову, власності;

    • тривалості періоду — оперативну, стратегічну.

    • повноти охоплення проблем — обмежена (часткова) і комплексна (повна).

1) Санаційна (відновна) реструктуризація застосовується, коли підприємство знаходиться у передкризовому або кризовому стані і має за мету вийти з нього. Ознаками такого стану є:

    • втрата ринкових позицій;

    • проблеми з постачанням та залишками матеріалів;

    • великі запаси готової продукції;

    • заборгованість перед банками, кредиторами та державою;

    • втрата ліквідності.

Основними напрямками санаційної реструктуризації є: скорочення ресурсів;

скорочення ринків; скорочення пропозиції; зменшення фізичних обсягів.

2) Адаптаційна (прогресивна ) реструктуризація використовується при відсутності кризи, але при появі негативних тенденцій з метою їх подолання та адаптації підприємства до нових ринкових умов. Ознаками такого стану є:


    • зниження загальної ефективності;

    • вичерпання ринкового потенціалу;

    • відсталість у порівнянні із світовими стандартами;

    • перспективи на інших ринках;

    • низька ефективність управління.

У рамках цієї реструктуризації найчастіше запроваджуються:

  • просторова диверсифікація — розвиток нових внутрішніх і зовнішніх ринків;

  • продуктова диверсифікація — розвиток нових продуктів.

3) Випереджаюча реструктуризація має місце в успішних компаніях, які передбачають можливість зміни умов функціонування і прагнуть посилити свої ключові компетенції та конкурентні переваги. Характерними риси є:

  • стратегічні альянси,

  • купівля — продаж бізнесу.

4) Операційна реструктуризація стосується певної господарської діяль­ності, результатом якої є прибуток або збитки. Основними кроками виступають:

  • ско­рочення чисельності працюючих;

  • отримання прибутків від зростання продуктивності праці;

  • стабілізація заробітної плати або її ріст повільнішими темпа­ми, ніж продуктивність праці, з метою акумуляції додаткових прибутків;

  • позбавлення від об'єктів соціальної сфери та зайвих активів;

  • пошук нових ринків і нових партнерів;

  • впровадження нових продуктів та підвищення якості про­дукції.

5) Фінансова реструктуризація стосується управління пасивами, а саме заборгованістю. Фінансова реструктуризація передбачає зміну структури пасивів шляхом:

  • відстрочки погашення заборгованості;

  • зниження процентної ставки із заборгованості;

  • визначен­ня більш вигідної схеми погашення забор­гованості;

  • заміни частки заборгованості на акції;

  • анулю­вання частки або всієї заборгованості;

  • отримання від кре­диторів нових позик, або гарантій.

6) Реструктуризація власності стосується зміни роз­поділу влади за участю у власному капіталі.

7) Оперативна реструктуризація здійснюється в коротко­му періоді, коли підприємство не може розраховувати на зовнішні джерела фінансової допомоги і вирішує питання підвищення своєї ліквідності за рахунок внутрішніх ресурсів у рамках санаційної реструктуризації. Вона полягає у визна­ченні головних видів діяльності ринків і компаній, виявленні слабких сторін у здійсненні основних функцій і розробці конкретних пропозицій з їх усунення з мінімальними вит­ратами і вивільненням зайвих ресурсів.

8) Стратегічна реструктуризація здійснюється в довгостроковому періоді, базується на результатах оперативної реструктуризації і пере­дбачає залучення внутрішніх і зовнішніх джерел фінан­сування в межах адаптаційної та випереджаючої реструктури­зації. Вона може передбачати такі дії, як:


  • диверсифікація виробництва;

  • завоювання нових ринків збуту;

  • придбан­ня нового устаткування;

  • впровадження новітніх техно­логій;

  • сертифікація виробництва;

  • реструктуризація орга­нізаційної структури підприємства;

  • підвищення квалі­фікації персоналу;

  • реструктуризація власності;

  • купівля — продаж бізнесу.



Рис.9.2 – Етапи реструктуризації

Бізнес-план реструктуризації — це трансформація обраного з декількох альтернатив варіанта досягнення встановлених цілей в комплексний план конкретних дій з визначенням строків, ресурсів, відповідальних за реалізацію.

Резюме бізнес-плану має відображати:

  • причини, основні цілі реструктуризації;

  • головні напрямки реструктуризації;

  • кількісні і якісні результати, які очікується отримати.

Програма реструктуризації — це перелік заходів, що дозволяють досягти поставленої мети — підвищення прибутковості діяльності компанії і забезпечення зростання її ринкової вартості з вказівкою відповідних служб і підрозділів, задіяних в її виконанні, та орієнтовних строків реалізації, поетапність впровадження тих чи інших заходів.

План реструктуризації — розробляється на основі про­грами реструктуризації. Він містить перелік дій по кожному заходу, строки його початку і закінчення, визначає відповідальних осіб за його виконання, необхідні ресурси і кошти, очікуваний результат. Він може передбачати дії як в межах всього підприємства, так і окремого підрозділу.

Ефективність проектів реструктуризації

збільшення обсягів реалізації продукції;

підвищення конкурентоспроможності продукції;

раціональне використання ресурсів;

зменшення витрат виробництва.
3. санація і банкрутство
Санація підприємства проводиться у зв'язку із:


      • забезпеченням подальшого розвитку галузей народного господарства;

      • галузевою або міжгалузевою переорієнтацією діяльності;

      • здійсненням антимонопольних заходів;

      • з ініціативи органу, уповноваженого управляти державним майном.

Для проведення санації створюється комісія, якій під­приємство у визначені терміни готує і подає такі документи:

1. Бухгалтерський звіт.

2. Документацію про результати інвентаризації.

3. Акт оцінки вартості майна підприємства.

4. Розрахунок вартості будівель, споруд і пере­давальних пристроїв.

5. Відомість розрахунку вартості машин, обладнання, транспортних засобів та інших основних фондів, а також нематеріальних активів.

6. Відомість розрахунку відновної вартості незавершеного будівництва.

7. Відомість розрахунку засобів оборотних засобів.

8. Розшифровку дебіторської і кредиторської заборгова­ності.

9. Довідку з банку про наявність рахунків.

10. Аналіз ринків збуту та конкурентоспроможності про­дукції.

На основі поданих матеріалів комісія проводить аналіз фінансово-господарського стану підприємства, в результаті якого подаються висновки та пропозиції щодо рішення про проведення санації підприємства.



Етапи реалізації класичної моделі санації

  • аналіз причин виникнення кризової ситуації;

  • рішення щодо ліквідації: так чи ні?;

  • визначення мети санації, стратегічних цілей;

  • формування програми санації;.

  • Розробка бізнес-плану санації.

Розділи бізнес-плану санації:

    • характеристика фінансового стану підпри­ємства;

    • обґрунтування варіанта санації;

    • заходи з фінансового оздоровлення;

    • маркетингова, виробнича діяльність підприємства;

    • фінансовий план;

    • обґрунтування антикризових заходів;

    • характеристика системи санаційних заходів щодо

    • відновлення платоспроможності боржника.

Основні заходи:

    • запровадження нових засобів механізації, автоматизації виробництва, прогресивних технологічних процесів;

    • удосконалення організації праці;

    • реформування системи управління (методів управління, кадрового складу, структури управління), перепідготовка персоналу;

    • інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, продаж зайвих (обладнання, матеріалів);

    • виявлення резервів зниження витрат виробництва і об­грунтування шляхів їх реалізації;

    • встановлення жорсткого контролю витрат;

    • реструктуризація боргів (через довгострокові позики, іпо­теки) і т.д.;

    • перепрофілювання підприємства;

    • закриття нерентабельних виробництв;

    • відстрочка, розстрочка або прощення частини боргів, про що укладається окрема мирова угода;

    • продаж частини майна боржника;

    • зобов'язання інвестора про погашення боргу боржника шляхом переведення на нього боргу та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань.

Санація здійснюється шляхом:

  • погашення боргів підприємства;

  • злиттям збиткових підприємств і прибутковими;

  • переоформленням короткотермінових кредитів у довготермінові;

  • випуском і розміщенням цінних паперів;

  • перетворенням підприємства - боржника в інше підприємство.

Показники техніко-економічного обґрунтування санації

    • конкурентоспроможність продукції;

    • обсяг реалізованої продукції;

    • витрати на виробництво і реалізацію продукції;

    • прибуток;

    • показники рентабельності виробництва;

    • загальний обсяг інвестицій, терміни їх повернення;

    • досягнення точки беззбитковості;

    • показники фінансової стійкості.


Банкрутство це неможливість виконати після встановленого терміну взяті на себе зобов'язання перед кредиторами.

Причини банкрутства — фактори зовнішнього і внутрішнього впливу.



Зовнішні фактори впливу:

- недосконалість законо­давчої системи,

- високий рівень інфляції,

- кризові явища в інвести­ційній політиці,

- необґрунтована економіч­на політика уряду,

- політична нестабільність суспільства,

- неефективне використан­ня іноземних інвестицій.

Внутрішні фактори впливу:

- недосконалість системи стратегічного планування,

- невміле використання форм, методів управління,

- недосконалість механізму ціноутворення,

- недостатній рівень організації виробництва,

- низький технічний рівень виробництва,

- прорахунки в організації праці (утримання зайвих робочих місць),

- збільшення кредиторсь­кої і дебіторської заборго­ваності.



Ознаки виникнення неплатоспроможності підприємства:

    • припинення поточних платежів і систематичне порушення термінів погашення зобов'язань;

    • зменшення потоку грошових коштів від здійснення операцій;

    • зниження прибутковості;

    • падіння ринкової ціни цінних паперів;

    • скорочення виплачуваних дивідендів.

Суб'єктами банкрутства є юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, юридичні особи — підприємства, які є об'єктами права державної власності, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності.

Кредитором є юридична або фізична особа, яка має підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю і своєчасністю справляння податків і зборів.

Боржник може звернутися до арбітражного суду і поруши­ти справу про банкрутство з власної ініціативи в разі його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності.

Основні стадії погіршення економічного стану:

1) прихована стадія банкрутства;

2) фінансова нестійкість;

3) явне банкрутство.

Прихована стадія банкрутства характеризується зовніш­ньою непомітністю погіршення економічного стану. Обсяг продаж не зменшується, працівників не звільняють, авторитет підприємства начебто зберігається. Погіршення стану підпри­ємства усвідомлює тільки невелика група фахівців.

Фінансова нестійкість відрізняється порушенням грошо­вих потоків, нестачею оборотних коштів. Її ознаки:

а) затримка з наданням звітності й зниженням її якості, наявність помилок. Це свідчить про неякісну діяльність фі­нансових служб підприємства, яка стає причиною недостат­нього рівня економічного аналізу;

б) різкі зміни структури балансу і фінансових результатів;

в) підвищення рівня конфліктності на підприємстві через неузгодженість дій різних підрозділів.



Явне банкрутство характеризується неспроможністю підприємства сплачувати свої борги. Тут виникає невідпо­відність грошових потоків і зовнішні конфлікти з партнерами. Об'єктивним виходом з цієї ситуації є санація або порушення процедури банкрутства.

Штучне банкрут­ство пов'язано з порушенням і недосконалістю існуючого законодавства.

Процедура порушення справи про банкрутство включає подання письмової заяви про банкрутство боржником, кредитором, податковою або контрольно-ревізійною службою. Заява подається в арбітражний суд, який в місячний термін виносить ухвалу про скликання зборів кредиторів. У той же час подається заява тих осіб, які бажають взяти участь у санації боржника.

Ініціатором порушення справи про банкрутство може бути кредитор і боржник. Метою боржника повинно бути позбавлення від старих боргів і нове життя — адже підприємство вільне від боргів, особливо з відомим ім'ям, має більше шансів знайти інвесторів, ніж обтяжене боргами.

Судові процедури банкрутства


  • розпорядження майном боржника

  • мирова угода

  • санація з поновленням платоспроможності боржника

  • ліквідація банкрута

Важливою у справі про банкрутство є мирова угода — домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочен­ня або розстрочення, а також прощення кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. У цій угоді описуються умови, на яких прощаються або повертаються старі борги.

Новим є введення мораторію на задоволення вимог кре­диторів, тобто припинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань зі сплати податків і зборів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупи­нення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.



Ліквідаціяце припинення діяльності суб'єкта, визнаного арбітражним судом банкру­том, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Загальні підстави припинення діяльності підприємств усіх видів визначені Законом "Про підприємництво"(ст..11):



  • з власної ініціативи підприємця;

  • на підставі рішення суду або арбітражного суду у випадках, передбачених законодавством;

  • у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання.

Припинення за юридичними підставами може бути двох видів:

добровільним;

примусовим.

Примусово діяльність підприємства припиняється на підставі рішення арбітражного суду про визнання його бан­крутом. Порядок такого припинення визначає Закон . З дня прийняття арбітражним судом постанови про виз­нання боржника банкрутом розпочинається ліквідаційна про­цедура:

■ підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

■ строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів вважається таким, що настав;

■ припинення нарахування неустойки, процентів та інших

економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкру­та;

■ відомості про фінансове становище банкрута перестають

бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

■ скасовується арешт накладений на майно боржника, визнаного банкрутом чи інші обмеження щодо розпоряджен­ня майном такого боржника; накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном бан­крута не допускається;

■ вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної проце­дури.

З початком ліквідаційної процедури припиняються повно­важення органів управління підприємства-банкрута, розпорядження його майном, керівник підприємства-банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис в його трудовій книжці, а також припиняється повноваження влас­ника майна банкрута.

У постанові про визнання боржника банкрутом арбітраж­ний суд відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквіда­тора та членів ліквідаційної комісії.

У разі ліквідації державного підприємства або підпри­ємства, в статутному фонді якого державна частка складає більше 25%, арбітражний суд призначає членами лікві­даційної комісії представника державного органу з питань банкрутства і при необхідності — органу місцевого самовря­дування.

Протягом трьох днів з призначення ліквідатора органи управління підприємства-банкрута забезпечують передачу бухгалтерської та іншої документації банкрута, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута ліквіда­тору. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника юридичної особи-банкрута.

До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, фінансових органів, а в разі необхідності — також представники державного органу у справах нагляду за стра­ховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, Дер­жавного органу з питань банкрутства і представник органів місце­вого самоврядування.

Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна.


Аукціон



Тендер

Конкурс

Викуп

Розподіл між кредиторами


Рис. 9.3 – Форми ліквідації підприємства
Майно, щодо обігу якого встановлено обмеження, про­дається на закритих торгах. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати вказане майно у власності чи на підставі іншого речового права.

Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, то він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Арбіт­ражний суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише в разі, якщо в неї залишилось майнових активів менше, ніж вимагається для її функціонування згідно із законодавством.


Наслідки ліквідації:

припиняється діяльність підприємства;

терміни боргових зобов'язань вважаються такими, що минули;

право розпоряджання майном переходить до ліквідаційної



комісії;

припиняється нарахування пені і відсотків.


Питання для контролю знань


1. Сутність і необхідність реструктуризації підприємства.

2. Оціночні показники результатів реструктуризації.

3. Види реструктуризації, їх характеристика.

4. Бізнес-план реструктуризації підприємства.

5. Вітчизняний і зарубіжний досвід реструктуризації.

6. Суть механізму санації.

7. Програма санаційних заходів.

8. Банкрутство

9. Ліквідація підприємств

Змістовний модуль – 3, балів - 80

Тема 9. Управління організацією у кризовому стані

9.1 Управління кризою та можливостями

ОПП 5.3.8

Обведіть кружечком правильну відповідь.

Кризою для організації можуть бути наступні події:

1. Погроза банкрутства. 2. Зупинка виробництва.

3. Нещасний випадок на підприємстві. 4. Втрата споживача.

5. Проблеми в галузі . 6. Зміна державного регулювання.








ОПП 5.3.9

Закресліть зайве у наведеному переліку.

Управління проблемами включає наступні елементи:

1. Орієнтація на стратегічні цілі організації.

2. Прогнозування діяльності.

3. Робота з топ-менеджментом.

4. Впровадження стратегічного менеджменту та маркетингу.

5. Селективна ідентифікація проблем.

6. Передбачення проблем, що насуваються.










ОПП 5.3.10

Виберіть 6 правильних факторів з наведеного переліку.

Проблеми управління кризою ускладнює наявність таких факторів, як:

1.Несподіванка. 2.Недолік інформації. 3.Поширення слухів. 4.Ескалація подій. 5.Втрата контролю. 6.Паніка. 7.Позиція агресивної оборони. 8.Замовчування недоліків. 9.Прикрашення дійсного стану речей.








9.2 Реструктуризація та санація підприємства

ОПП 5.3.11

Установіть правильну послідовність, проставивши нумерацію цифрами.

Етапи реструктуризації підприємства:



Обґрунтування концепції реструктуризації.

Визначення цілей реструктуризації.

Розробка бізнес-плану підприємства.

Визначення економічної ефективності.

Розробка програми реструктуризації.








ОПП 5.3.12

Обведіть кружечком правильну відповідь.

Санація підприємства здійснюється шляхом:

1. Погашення боргів підприємства.

2. Злиття збиткових підприємств із прибутковими.

3. Ліквідації підприємства-боржника.

4. Заміни короткострокових кредитів на довгострокові.

5. Випуску і розміщення цінних паперів.








ОПП 5.3.13

Чи правильне наведене твердження:

Реструктуризація — це комплекс реорганізаційних заходів, що мають на меті відновити конкурентоспроможність, платоспроможність та виживання підприємства і його подальший розвиток.

А). Так Б). Ні








ОПП 5.3.14

Установіть відповідність у вигляді комбінації літер і цифр.

Виконайте угрупування видів реструктуризації за ознаками залежно від:

А. Мети змін В. Тривалості періоду

Б. Об'єкта зміни Г. Повноти охоплення проблем

1. Санаційна, 2.Фінансова, 3.Обмежена, 4.Стратегічна, 5.Комплексна, 6.Оперативна, 7.Адаптаційна, 8.Випереджаюча; 9.Власності, 10.Операційна.








ОПП 5.3.15

Знайдіть правильну відповідь із запропонованих альтернатив.

Бізнес-план реструктуризації підприємства це:

а) документ, в якому вказуються права і обов'язки підприємства;

б) план виробництва і збуту продукції на наступний рік;

в) трансформація обраного з кількох альтернатив варіанта досягнення встановлених цілей в комплексний план конкретних дій з визначенням строків, ресурсів, відповідальних за їх реалізацію;

г) система завдань з виробництва і доставки споживачами продукції відповідної якості й в певні терміни.










ОПП 5.3.16

Знайдіть правильну відповідь із запропонованих альтернатив.

Санація підприємства – це:

а) система заходів щодо оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації;

б) комплекс заходів щодо запобігання банкрутства підприємства, фінансового оздоровлення, відновлення чи досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності;

в) комплекс заходів техніко-економічного характеру, що спрямовані на задоволення усіх вимог кредиторів, підвищення конкурентоспроможності та освоєння нових ринків.








ОПП 5.3.17

Обведіть кружечком правильну відповідь.

Результати реструктуризації підприємства оцінюються показниками:

а) прибутковість;

б) досягнення точки беззбитковості;

в) наявність позитивних грошових потоків від основної діяль­ності;

г) збільшення обсягу інвестицій;

д) зростання продуктивності праці;

е) зростання продуктивності всіх видів ресурсів;

є) обсяг реалізованої продукції;

ж) зростання обсягів експорту.










ОПП 5.3.18

Обведіть кружечком правильну відповідь.

Показники техніко-економічного обґрунтування санації підприємства:

1) конкурентоспроможність продукції;

2) обсяг реалізованої продукції;

3) витрати на виробництво і реалізацію продукції;

4) прибуток;

5) показники фінансової стійкості;

6) чисельність персоналу;

7) фонд оплати праці.








9.3 Банкрутство та ліквідація підприємства

ОПП 5.3.19

Обведіть кружечком найбільше правильну відповідь.

Суб'єктом банкрутства може бути:

а) будь-яка юридична особа, яка неефективно використовує ресурси;

б) яка не спроможна своєчасно задовольнити вимоги кредитора;

в) яка не може своєчасно сплатити податки;

г) яка не спроможна своєчасно задовольнити вимоги кредитора

і сплатити податки.








ОПП 5.2.20

Установіть відповідність у вигляді букв і цифр.

Ознаки класифікації факторів банкрутства підприємства:

А. Зовнішні фактори банкрутства; Б. Внутрішні фактори банкрутства.

1) Необґрунтована економічна політика уряду; 2) Збільшення кредиторської та дебіторської заборгованості; 3) Низький технічний рівень виробництва; 4) Високий рівень інфляції; 5) Криза в інвестиційній політиці; 6) Нераціональна організаційна структура управління;

7) Прорахунки в організації праці; 8) Недосконалість законодавчої бази;

9) Політична нестабільність суспільства; 10) Неефективне використання іноземних інвестицій. 11) Відсутність стратегічного планування;

12) Невміле використання форм, методів менеджменту.








ОПП 5.2.21

Чи правильне наведене твердження:

Ліквідація це припинення діяльності суб'єкта, визнаного арбітражним судом банкру­том, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

А). Так Б). Ні









ОПП 5.2.22

Обведіть кружечком правильну відповідь.

Форми ліквідації підприємства:

А) Аукціон, Б) Тендер, Б) Застава, В) Конкурс, Г) Викуп, Д) Оферта,

Е) Розподіл між кредиторами, Ж) Акціонування.















База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка