Тема. Самооцінка учня та її вплив на навчання і виховання



Сторінка1/4
Дата конвертації14.04.2016
Розмір0.76 Mb.
  1   2   3   4


Практичне заняття на педраді.

Тема. Самооцінка учня та її вплив на навчання і виховання.

Мета: дати визначення поняттю самооцінка; навчати визначати свою самооцінку; навчати розробляти і здійснювати систему впливів, які підвищують самооцінку учнів; формувати почуття згуртованості; розвивати довіру до себе і оточуючих; виховувати гнучкість і конструктивність у взаємодії з оточуючими.

Форма проведення: тренінг

Обладнання: аркуші паперу, фліпчарти, маркери, плакати з твердженнями, «чарівна паличка», роздатковий матеріал.
План проведення

Епіграф

Набагато складніше побачити проблему,

ніж розв’язати її.

Для першого потрібна творча уява,

а для другого – лише вміння.

Вступне слово психолога про мету та завдання заняття.

1.Вправа «Чарівна паличка».

Мета: зняти початкову зніяковілість, незручність, сприяти створенню позитивного настрою на подальшу роботу.

Учасники по черзі кажуть один одному комплімент, передаючи „чарівну” паличку.


2.Вправа «Вироблення правил роботи групи»

Мета: обґрунтувати необхідність вироблення і дотримання певних правил, на яких базується взаємодія людей у групі, прийняти правила для продуктивної роботи.

3.Мозкова атака «Дерево самооцінки».

Мета: активізувати розумову діяльність, визначити розуміння педагогами поняття «самооцінка».

Педагогам пропонується дати визначення самооцінки, написати це на аркушах, озвучити і прикріпити на « дереві самооцінки».

Вивішується плакат, на якому дано визначення поняттю самооцінки за трактуванням психологічного словника.

4.Керована дискусія.

Мета: визначити і обговорити уявлення педагогів про значення самооцінки у побуті та професійній діяльності.

Твердження:

1.Завищена самооцінка – це краще, ніж занижена.

2. Люди із заниженою самооцінкою досягають більшого в житті.

3. Самооцінка має значення лише в професії.

4. Учні із завищеною самооцінкою краще навчаються

5. Для чоловіків самооцінка має більше значення, ніж для жінок.

Учасникам пропонується твердження, з якими вони повинні бути згідні або ні. Психолог керує дискусією, слухаючи аргументи кожної із сторін.
5. Методика „Моя самооцінка”(Додаток 1).

6. Міні – лекція «Самооцінка та її значення для навчання та виховання»

Мета: Ознайомити педагогів із поняттям самооцінка, визначити умови, що сприяють розвитку адекватної самооцінки, з’ясувати її значення для життя.(Додаток 2).

7. Руханка «Родина»

Мета: зняти напруженість, підвищити емоційний настрій учасників, об’єднання в групи.

Хід вправи

Об’єднання в групи по прізвищах (Кондратюк-батько, мати, дочка,син,собака,кішка, мишка, блоха. Іванов-батько тощо).

Завдання: швидко об’єднатися в групи, знайшовши своє прізвище,сівши на руки один одному по черзі:батько,мати тощо.



8. Творча робота в групах.

Мета: на конкретних прикладах проаналізувати стилі поведінки педагогів та учнів з різними видами самооцінки.

Педагогам пропонується в групах визначити позитивні та негативні сторони заниженої та завищеної самооцінки вчителів та учнів, шляхів взаємодії при різних видах самооцінки, записати це на фліпчартах..

Презентація творчих доробок груп. Самоаналіз та аналіз різних проявів самооцінки учнів та педагогів, відпрацювання вміння точно передавати інформацію.

9. Вірш про себе(Додаток 3).

Мета: провести емоційну релаксацію учасників.

Учасникам пропонується скласти за зразком вірш про себе.



10. Надання педагогам роздаткового матеріалу по правилах самоосвіти та самовиховання.(Додаток 4).

Література

1.С.Максименко, Н.Шевченко, О.Главник. /Самооцінка учня.-К.:Главник,2004.-112 с.-(Психол. Інструментарій).Бібліогр..:с.110.

2.Л.А.Карпенко;Под общ.ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. /Краткий психологический словар.-М.:Политиздат,1985.-431 с.

3.Здоров’я – моя цінність: Метод. Матеріали до тренінгу/Автор – упорядник: О.М.Петрик; За заг.ред.І.Д.Звєрєвої.-К.: Наук.світ,2005.-53с.


Додаток 1

Міні-лекція „Самооцінка”.

Динамічне сьогодення ставить дуже високі вимоги до особистісного розвитку підростаючого покоління. Перехід від дитинства до дорослості дуже складний. Колізії особистісного становлення нелегкі, а іноді надзвичайно болісні для учня: вони породжують труднощі не лише сприйняття самого себе, а й дисгармонію у взаєминах з оточуючими, дискомфортне емоційне самопочуття під час спілкування з дорослими і ровесниками.

Самооцінка, як один і її основних структурних компонентів самосвідомості с важливим регулятором поведінки і діяльності людини. Самооцінка впливає на всі сторони життя, емоційне самопочуття, взаємини з оточуючими, розвиток творчих здібностей, ставлення до успіхів і невдач.

Дослідження свідчать про те. що у сфері самопізнання дошкільників і молодших школярів переважають зовнішні дії та вчинки, а у підлітків домінують інтерес до себе - свого внутрішнього життя. якостей власної особистої ті. потреба в самооцінці, порівнянні себе з іншими. Така потреба зумовлюється практичною життєдіяльністю підлітка: бурхливою перебудовою організму, змінами в житті, становищем у сім'ї, появою нових обов'язків і розширення їх прав, підвищеними вимогами до навчальної діяльності. Рушійними силами розпитку самосвідомості є зростаюча самостійність індивіда, яка виявляється у зміні його взаємин з оточуючими.

Будучи ядром особистості, самооцінка є важливим регулятором поведінки. Від самооцінки залежать взаємовідносини людини з навколишніми, її критичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і подальший розвиток її особистості. Самооцінка тісно пов'язана з рівнем домагань людини, тобто зі ступенем важкості мети, які вона ставить перед собою. Розходження між домаганнями і реальними можливостями людини призводить до того, що вона водночас починає неправильно оцінювати себе, внаслідок чого її поведінка стає неадекватною (виникають емоційні зриви, підвищена стурбованість та інше). Самооцінка отримує об'єктивне вираження в тому, як людина оцінює можливості та результати діяльності інших (наприклад, принижує їх при завищеній самооцінці).

Якщо людина недооцінює себе в порівнянні з тим, ким вона є в дійсності, ми кажемо, що у неї самооцінка занижена. І в тих випадках, коли вона перецінює свої можливості, результати діяльності, особисті якості, зовнішність, характерною для неї є завищена самооцінка. Як завищена, так і занижена самооцінка дуже ускладнюють життя людини. Нелегко жити невпевненим у собі, сором'язливим, важко жити і пихатим. Неадекватна самооцінка ускладнює життя не тільки тих, кому вона властива, а й тих людей, котрі в різних ситуаціях — виробничих, життєвих та інших — спілкуються з ними. Конфліктні ситуації, в яких опиняється людина, її невміння спілкуватися дуже часто с наслідком її неправильної самооцінки.

На думку визначних психологів Р. Бернса. І. Кона та інших, позитивне самоставлення, самоповага сприяють збереженню внутрішньої стабільності особистості, її саморегуляції та самореаліаації. Формування ж заниженої самоповаги може призводити до розвитку почуття неповноцінності, нестійкості «образу Я» та самооцінки. Учні з високим рівнем самоповаги, позитивним самоставленням вважають себе не гіршими за інших, вірять у свої сили.

Беззаперечним є той факт, що соціальний статус учня виливає на його самооцінку, тому що у підлітків домінує інтерес до себе, свого внутрішнього життя, якостей власної особистості, потреба в самооцінці, порівнянні себе з іншими. Зверненість підлітка на себе, усвідомлення себе як особистості, включеної в різноманітні людські взаємини, висуває па перший план спілкування з оточуючими. Такий стан справ є для підлітка засобом самооцінки та взаємин з ровесниками.

Психологами доведений вплив самооцінки на пізнавальну діяльність людини (сприйняття, уява, рішення інтелектуальних задач), і на систему міжособистісних стосунків, а також визначені методи формування адекватної самооцінки, а у випадку її деформації - корекційна програма.

Визначити свою самооцінку для людини дуже важливо для нормального спілкування, встановлення відносин з іншими. Особливо важливо враховувати самооцінку дитини. Як і все в дитині, вона ще тільки формується і саме тому більшою мірою, ніж у дорослої піддасться зміні.

Відомо, що у процесі навчання учні закріплюють знання, розвивається їхнє мислення, з однієї сторони, а з іншої - у них формуються певні особистісні якості. Коли кажуть про розвиток мислення, то мають на увазі формування у дитини вмінь і навичок розумової діяльності: вміння аналізувати, узагальнювати, порівнювати. Коли кажуть про формування особистості, то мають на увазі розвиток її інтересів, ідеалів, організованість, відповідальність тощо. Між тим, саме практичне навчання свідчить про те, що вирішення учбових задач залежить не тільки від розумових можливостей дитини, а й від її особистих якостей. як перерахованих, так і багатьох інших.

Засвоюючи в процесі навчання і виховання певні норми і цінності, дитина починає під впливом оціночних тверджень інших (учителів, однолітків) ставитись певним чином як до реальних результатів своєї навчальної діяльності, так і до самого себе як до особистості. З віком вона все з більшою впевненістю відрізняє свої дійсні досягнення і те, чого вона могла б досягнути, якби був наділений певними якостями й здібностями. Так в учня у навчально-виховному процесі формується установка на оцінку своїх можливостей - один з основних компонентів самооцінки особистості у ролі члена групи.



Додаток 2

Методика «Моя самооцінка»

Мета.: заохочувати педагогів до здійснення самооцінки власних якостей особистості, усвідомлення їх значення.

Спочатку педагогам пропонується прочитати слова, що характеризують окремі якості особистості: охайність, безтурботність, вдумливість, сприйнятливість, заздрість, сором'язливість, злопам'ятність, щирість, вишуканість, поміркованість, легковажність, повільність, мрійливість, поміркованість, мстивість, наполегливість, ніжність, невимушеність, нервовість, нерішучість. нестриманість, образливість, обережність, педантичність, підозрілість, принциповість, презирливість, розв'язність, рухливість, розсудливість, рішучість, стриманість, співпереживання, терплячість, боягузливість, завзятість, поступливість, чуйність, ентузіазм.

Після того, як педагоги прочитають усі наведені якості, їм можна запропонувати скласти два рядки слів по 10—15 у кожному. У перший рядок слів, що розміститься на аркуші паперу ліворуч, педагоги вписують ті слова, які. на їхню думку, характеризують їхній ідеал. На аркуші праворуч пропонується записати перелік якостей, що характеризують так званий антиідеал.

Коли слова будуть записані в обох рядках, педагогам рекомендується з першого (позитивного) і другого (негативного) дібрати ті слова, які характеризують їхні якості.

Вибір педагогами якостей здійснюється за системою «так» чи «ні», є певна риса характеру чи ні, незалежно від ступеня вираженості.

Обробка результатів і висновки.

Кількість позитивних рис, які ви собі дібрали, поділіть на кількість слів. що містяться в рядку ідеалу. Якщо результат є близьким до одиниці, ви себе переоцінюєте. Результат, близький до нуля, свідчить про недооцінку і підвищену самокритичність. При результаті, близькому до 0,5, можна говорити про нормальну (адекватну), середню самооцінку, про те, що ви достатньо критично себе сприймаєте.

Таким самим чином робляться висновки на основі подібного порівняння з рівнем негативних якостей в рядку антиідеал. Тут результат, близький до 0.свідчить про завищену самооцінку, до одиниці — занижену, до 0,5 — про адекватну (нормальну, об'єктивну)
ДОДАТОК 3
Вірш про себе



  • Я унікальний , тому що_____________________________________

  • Мій організм – це складне та прекрасне творіння, тому що______________________________________________________________

  • Хоч я далекий від досконалості, я___________________________

Ось який я

  • Я (дві особливих ваших якості)_____________________________

  • Мені цікаво (щось, що викликає у вас інтерес)_______________

  • Я чую (уявний звук)_______________________________________

  • Я бачу (уявний об’єкт)_____________________________________

  • Я хотів би (ваше реальне бажання)__________________________

  • Я (повторення першого рядка)______________________________

  • Я уявляю себе (ваша фантазія)______________________________

  • Я відчуваю (почуття відносно чогось уявного)________________

  • Я торкаюсь (уявного предмета)_____________________________

  • Я хвилююсь (про щось реальне)_____________________________

  • Я плачу (коли згадую щось дуже сумне)______________________

  • Я (повторення першого рядка)______________________________

  • Я розумію (щось, в чому ви впевнені)________________________

  • Я говорю (фраза, в істинність якої вірите)____________________

  • Я мрію (ваша справжня мрія)_______________________________

  • Намагаюсь (щось зробити)__________________________________

  • Сподіваюсь (ваша реальна надія)____________________________

  • Я(повторення першого рядка вірша)_________________________

Додаток 4


Поради з самовиховання:

  • Коли берешся за будь-яку справу, подумай, який результат повинен отримати.

  • Записуй згідно з важливістю свої термінові справи, які маєш виконати протягом тижня, дня.

  • Берись за справу сміливо і не відступай, поки її не виконаєш. Якщо в кінці тижня або дня залишаються невиконаними один чи два запланованих тобою пункти, перепиши їх у план на наступний тиждень (наступний день).

  • Візьми собі за правило обов'язково аналізувати: чому саме ти не виконав той чи інший пункт. Намагайся сам усувати причини невиконання. Спочатку це здаватиметься важким, але з часом ти зрозумієш, що головне — це правильно оцінювати свої сили і не гаяти марно часу.

  • Ніколи не практикуй перенесення виконання справи на наступний день. Приступай до виконання запланованого одразу ж, без зволікань.

  • Не роби жодних попускань, навчися своїм примхам відповідати коротко, але твердо «ні».

  • Навчися сам собі наказувати, будь до себе непохитним, але став перед собою завдання реальні, ні в якому разі «не заривайся», бо не спрацює твій внутрішній наказ: «Так треба», «Я мушу».

  • Спробуй проаналізувати: на що ти переважно витрачаєш свій вільний час?

  • Твій організм здатний до тривалих навантажень, але, щоб уникнути стомлення, переборюй втому, змінюй види діяльності протягом дня.

  • Приймаючи па себе будь-яке завдання, навчися слухати уважно вказівки дорослих. Користуйся нотатками, щоб нічого не пропустити повз увагу і зберегти час.

Основні правила поведінки при самовихованні

Ніколи не уникати персональної відповідальності.

Свою думку не тільки виробляти, а й висловлювати.

Прагнути самостійно вирішувати всі питання, що стосуються власного життя.

Не боятися помилок — просто треба їх своєчасно виправляти.

Чесно визнавати неправоту, пам'ятати, що впертість — самозахист людини слабкої.

Не вийде задумане — обов'язково розберися, чому. Починай робити все спочатку і так доти, поки не вийде.

Література


  1. Мерзлякова О. Учителі й учні: мистецтво діалогу. Практикум конструктивної педагогічної взаємодії. г.Психолог № 42,43,45.

  2. Назарук Н. Діагностика та профілактика психічного здоров'я педагога, г. Психолог ,№31-32.

  3. Семиченко В.А. Психологія педагогічної діяльності : Навч. посіб.- К., Вища шк..,2004.

  4. Словарь практического психолога / Сост. С.Ю.Головин- Минск:Харвест,1998.

  5. Технологія тренінгу/Упор. О.Главник,Г.Бевз/За заг . ред. С.Максименко. -К.:Главник, 2005.

Батьківські збори

Тема. Дитинство без насильства

Мета: сфокусувати увагу батьків на проблемі домашнього насильства, визначити види жорстокого поводження з дітьми, навчити розрізняти види домашнього насильства,формувати вміння правильно спілкуватися з власними дітьми.

Форма проведення: тренінг

Обладнання : анкета, аркуші паперу,плакат з визначенням, ватман, маркери.

Учасники: батьки , класний керівник, соціальний педагог.

Хід заняття

1.Вступне слово психолога. Аналіз попереднього анкетування батьків («Чи має місце у вашій сім’ї , сім’ях ваших друзів насилля?» )

На жаль, публічне обговорення цієї проблеми може продемонструвати тільки те, що на сьогодні суспільство та усі його інститути не в змозі гарантувати безпеку всередині родини всім її членам. Витоки сімейного насильства — у звичаях суспільства, у системі норм і правил щодо поведінки чоловіків і жінок. Суспільство підтримує та винагороджує тих,. хто дотримується цих. правил, і карає за їх порушення.

Існування насильства в суспільстві — це значною мірою наслідок так званого «традиційного виховання», коли агресивна поведінка розглядається як єдиний спосіб розв'язання існуючих проблем. За так званого «традиційного виховання» соціалізацію хлопчиків спрямовано не стільки на захист, скільки на прояв агресії щодо оточуючих у критичних ситуаціях. Дівчаток учать в аналогічних випадках терпіти та пристосовуватися.

Проте, слід пам'ятати: згідно з документами, ухваленими ООН і ратифікованими нашою країною, «жодна людина, яка перебуває вдома або поза будинком, не повинна піддаватися побиттю, погрозам, приниженням або іншим способам впливу, що призводять до емоційних або фізичних ушкоджень». Аналогічні положення містять Конституція України і Кримінальний кодекс. У той же час серед юристів і психологів поширене переконання в тому, що жертва насильства свідомо або підсвідомо жадає насильницьких дій, провокує їх і одержує від них задоволення.

Крім того, теорія віктимності, якою дотепер керуються правоохоронні органи, покладає саме на жертву злочину відповідальність за те, що їй було скоєно. У рамках цієї теорії діє положення про те, що насильству піддається певний тип людей (і найчастіше це — жінки). Найчастіше цю теорію застосовують під час аналізування злочинів, пов'язаних із сексуальним і так званим домашнім насильством.

1.Вправа «Мозковий штурм»

Мета: активізувати батьків на визначення домашнього насильства.

Батькам пропонується на аркушах паперу занотувати на основі свого досвіду, рівня освіти, особистого бачення проблеми визначення домашнього насильства..

Батьки зачитують свої визначення. Психолог зачитує визначення,яке вивішує на дошці.:

Домашнє насильство – це певні свідомі дії одного члена сім’ї стосовно іншого, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як громадянина та завдають шкоди його фізичному, психічному або моральному здоров’ю, а також розвитку дитини.

2.Міні – лекція «Форми домашнього насилля»

Мета: зосередити батьків на формах, циклах та ознаках домашнього насилля.

Термін «домашнє насильство» є досить розпливчастим. Не зовсім зрозуміло, яке саме насильство мається на увазі: скоєне кимсь у домашній обстановці чи в певному місці, але членами однієї родини.

Найчастіше, кажучи про домашнє насильство, мають на увазі насильство чоловіка над жінкою (йдеться про подружжя — зареєстрований або цивільний шлюб), батьків над дитиною, дорослої дитини над батьками. Зафіксовано випадки насильства дружин над чоловіками, але такі випадки поодинокі. У будь-якому разі ситуація домашнього насильства (як і робота з подолання цієї кризової ситуації) відбувається за тими самими правилами.

Під домашнім насильством ми розумітимемо поодиноку або повторювану дію одного із членів родини (чоловіка або дружини, батька або матері, сина або дочки, інших родичів, друга або подруги), спрямовану на збереження влади та контролю над близькою людиною. Зважаючи на таке визначення, зрозуміло, що існують різні форми насильства (емоційне та сексуальне насильство — образа, залякування, погрози, небажані дотики й примусові сексуальні взаємини — теж є частиною насильницьких дій).



Форми насильства.

Фізичне насильство: побиття, ляпаси, різкі та/або несподівані удари по різних частинах тіла, небажані дотики тощо.

Сексуальне насильство: примушування до статевого акту; здійснення сексуальних дій проти волі партнера (наприклад примушування до орального або анального сексу); використання принизливих слів (наприклад «повія» тощо ).

Емоційне та словесне насильство: ізолювання від членів родини та друзів; погрози застосувати насильство; використання слів, що принижують гідність.

Психологічне насильство: обвинувачення в божевіллі; штучне створення ситуацій, коли один із членів родини почувається психічно неповноцінним (наприклад, забирають ключі зі звичного місця, а потім запевняють одного із членів родини в тому, що він не здатний запам'ятати, куди кладе свої речі).

Економічне насильство: залежному члену родини видається обмежена сума грошей (до того ж він має відзвітувати про свої витрати); його позбавляють права голосу в разі втрати коштів, примушують робити те, що його не влаштовує; йому забороняють робити те, що він хоче.

Найчастіше доводиться стикатися із проявами та наслідками фізичного насильства. Це відбувається тому, що інші види насильства складніше ідентифікувати не тільки жертвам, але й фахівцям, тоді як видимі наслідки фізичного насильства (синці та інші сліди побоїв) змушують оточуючих цікавитися подіями, що відбуваються в родині.



Ознаки можливого насильства, поведінка жертви:

-замкнутість, відлюдкуватість;

-небажання спілкуватися, говорити про себе, свої проблеми: сліди побоїв, часті травми, які пояснюються «природними» причинами: «упала у ванні, коли розвішувала білизну», «ударилася об двері» і навіть «упала з ліжка»; втрата звичних інтересів, хобі; постійна напруженість під час спілкування. Зрозуміло, ці та інші ознаки не завжди є показниками криміногенної ситуації в родині, але в будь-якому разі така людина потребує підвищеної уваги й особливого ставлення.

Цикли насильства

Насильство (особливо у разі фізичного насильства) розвивається циклічно.

Перший період характеризується наростанням психологічного напруження, частими проявами емоційного та інших нефізичних видів насильства.

• Другий період — власне насильство. Воно може, як відзначалося вище, виражатися в різних формах — від стусана або ляпаса до заподіювання важких травм і вбивства.

Третій період (так званий «медовий місяць») — примирення. Кривдник запевняє свою жертву в тому, що він її любить. Він виправдовує свій вчинок у будь-який спосіб («не стримався», «був важкий день», «утомився на роботі» та ін.), дарує подарунки. Жертва вірить кривднику та вибачає йому.

За якийсь час у родині знову починає наростати психологічне напруження, і цикл повторюється.

Згодом періоди примирення скорочуються та можуть зникнути зовсім, а періоди насильства — збільшуються. У деяких родинах жінки можуть із точністю до дня тижня визначити початок того або іншого періоду. 1 саме період примирення створює в жертви ілюзію, що в їхньому житті можливі позитивні зміни.

Робота з жертвами насильства передбачає володіння певними вміннями та навичками.



3.Керована дискусія.

Мета: визначити і обговорити уявлення батьків щодо ролі сім’ї та її функції в попередженні насильства.

Психолог зачитує твердження, батьки повинні стати на одну або іншу сторону, тобто погодитися або ні.



Твердження:

  1. Фізичне покарання – необхідна умова для виховання дитини.

2. Діти належать батькам.

3.Батьки, які люблять своїх дітей, не можуть завдати їм болю.

4.Психологічне покарання завдають більше шкоди дитині, ніж фізичне.

5.Діти, які виховуються у неповних сім’ях, зустрічатимуться із значними труднощами у своєму житті.

Психолог проводить підсумок вправи, акцентуючи увагу батьків на тому, що саме в сім’ї повинні закладатися основи ненасильницького виховання.

4.Робота в групах.

Мета: допомогти батькам зрозуміти важливість даної проблеми, спланувати їхні дії щодо попередження насильства.

Батьки в групах складають правила, які допоможуть захистити дітей від різних форм насилля.

Презентація кожної групи. Обговорення, доповнення.

5.Вправа «Закінчи речення»

Мета: підвищити емоційний настрій батьків.

Психолог зачитує початки приказок та прислів’їв про родинні стосунки та виховання дітей. Пропонує продовжити речення:


  • Добрі діти – вінець, а злі…

  • Малі діти не дають спати, а великі…

  • Найдорожчий клад, як в родині…

  • Не ті батьки, що на світ привели, а ті…

  • Син – мій, а розум в нього -…

  • Все купиш, тільки не …

  • Не навчив батько, не навчить і…

8. Батькам надається роздатковий матеріал «Десять кроків, щоб стати кращими батьками.»



Психолого – педагогічний консиліум

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка