Тема Ринок праці



Скачати 97.91 Kb.
Дата конвертації15.09.2017
Розмір97.91 Kb.
Тема 3. Ринок праці

  1. Зайнятість і безробіття

  2. Механізм ринку праці

  3. Причини безробіття. Втрати від безробіття.




  1. Зайнятість та безробіття

Населення країни з макроекономічного погляду поділяється на дві групи:

    • ті, що включаються в чисельність робочої сили (L);

    • ті, що не включаються в чисельність робочої сили (NL).


POPULATION = L + NL
До другої категорії (NL) відносять людей, які не зайняті в суспільному виробництві і не прагнуть отримати роботу.
У цю категорію автоматично включаються наступні групи населення:

    • діти до 16 років;

    • особи, що відбувають термін покарання у в'язницях;

    • люди, що знаходяться в психіатричних лікарнях і інваліди.

Крім того, до цієї категорії включаються люди, які могли б працювати, але не роблять цього з різних причин, тобто ті, які не хочуть або не можуть працювати і роботу не шукають:



    • студенти денного відділення (оскільки повинні вчитися);

    • пенсіонери (оскільки вже відпрацювали своє);

    • домогосподарки (оскільки хоча і трудяться повний робочий день, але не в суспільному виробництві і не одержують платню за свою працю);

    • бродяги (оскільки просто не хочуть працювати);

    • люди, що припинили пошук роботи (шукали роботу, але зневірилися її знайти і тому вибули зі складу робочої сили).

До першої категорії (L) відносять людей, які працюють або можуть і хочуть працювати і активно шукають роботу.


Дана категорія ділиться на дві частини – зайняті та безробітні (надати визначення відповідно до методології Міжнародної організації праці (МОП):

1) зайняті (E)


2) безробітні (U)



Таким чином, загальна чисельність робочої сили рівна:

L = E + U

Основним показником безробіття є показник рівня безробіття – відношення чисельності безробітних до загальної чисельності робочої сили.


або
За причиною виникнення розрізняють три види безробіття: фрикційне, структурне та циклічне.
Фрикційне безробіття
Цей різновид безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним.
Структурне безробіття
Структурне безро­біття теж вважається неминучим.

Суттєва відмінність між фрикційним і структурним безробіттям – «фрикційні» безробітні мають нави­чки, які вони можуть продати, а «структурні» безробітні не можуть відразу отримати роботу без перепідготовки.


До циклічного безробіття призводить

В періоди економічного спаду циклічне безробіття доповнює фрикційне і структурне, а в періоди циклічного підйо­му воно відсутнє.


Повна зайнятість не означає абсолютної відсутності безробіття. Еко­номісти розглядають фрикційне та структурне безробіття як абсолютно неминуче.
Рівень безробіття за умов повної зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття. Цей показник назива­ють також природним рівнем безробіття (u*).

u* = uфр + uст


Природний рівень безробіття відповідає потенційному ВВП (Y*).

Різниця між фактичним та природним рівнем безробіття дає показник циклічного безробіття.

uф – u* = uц



2. Механізм ринку праці

Основними параметрами ринку праці є:

  • ціна праці (W),

  • пропозиція праці (LS),

  • попит на працю (LD),

  • чисельність робочої сили (L).

Роль ціни праці в моделях ринку праці виконує заробітна плата.



Пропозиція праці (LS) –

Пропозиція праці залежить від таких чинників:



  • чисельності населення;

  • чисельності трудових ресурсів країни;

  • частки працездатного населення в загальній чисельності жителів;

  • середнього обсягу відпрацьованих годин одним робітником за рік;

  • якості застосованої праці (рівень освіти, кваліфікації працівників);

  • еміграційних процесів.


Попит на працю (LD) –

Попит на працю залежить від таких чинників:



  • від масштабів національної економіки;

  • від її структури, тобто частки трудомістких галузей в економіці;

  • від ринкової кон’юнктури.

У макроекономічній теорії механізм функціонування ринку праці пояснюється по-різному.

При цьому найполярнішими є дві теорії: неокласична та кейнсіанська.
Рівновага на ринку праці визначається точкою перетину кривих попиту і пропозиції праці. Оптимальною для економіки є ситуація, коли встановлена рівновага відповідає повній зайнятості.

Неокласики вважають, що така рівновага встановлюється на ринку праці без державного втручання лише під впливом ринкових механізмів.

Кейнсіанці висловлюють сумніви щодо подібних можливостей ринкових регуляторів та обґрунтовують теорію про необхідність державного регулювання зайнятості.

Неокласична теорія

Неокласики вважають що:



  • ринок праці – саморегульована система, що здатна самостійно поновлювати свій рівноважний стан;

  • рівновага встановлюється на рівні, якому відповідає повна зайнятість, а отже робоча сила використовується раціонально, забезпечуючи досягнення потенційного ВВП (Y*);

  • ринок праці є конкурентний;

  • ставки заробітної плати є гнучкими як до підвищення, так і до зниження.

В основі неокласичної теорії ринку праці лежить реальна заробітна плата W/P.

Чим вищою є реальна заробітна плата, тим більшою є LS. Отже, LS є зростаючою функцією від реальної заробітної плати.


Залежність попиту і пропозиції на ринку праці від реальної заробітної плати в інтерпретації неокласичної теорії проілюструємо за допомогою графічної моделі (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Неокласична модель встановлення рівноваги на ринку праці


Ринкова рівновага на ринку праці встановлюється в точці перетину кривих попиту на працю (LD) та її пропозиції (LS) – т.Е. При цьому рівновага встановлюється при реальній ставці заробітної плати (W/P)E. Вважається, що рівновага на ринку праці забезпечується при умові повній зайнятості (в точці LE існує лише u*).
Якщо за будь-яких причин рівновага порушиться, то ринок самостійно її поновить через зміну реальної ставки заробітної плати (W/P).
При реальній ставці заробітної плати, що є нижчою за рівноважну, скажімо, при (W/P)1, на ринку з’являється дефіцит робочої сили. За цих умов, в результаті конкуренції серед роботодавців, реальна заробітна плата (W/P) почне зростати, що викличе зростання LS та зменшення LD. І так буде продовжуватися доти, доки не встановиться ринкова рівновага при реальній ставці заробітної плати (W/P)E.
При реальній ставці заробітної плати, що є вище за рівноважну ((W/P)2  (W/P)Е) на ринку з’являється безробіття, що має вимушений характер і визначається як безробіття очікування (L1 - LE).

Так, якщо на ринку існує надлишок робочої сили, тобто безробіття очікування, при ставці заробітної плати (W/P)2, то конкуренція за робочі місця призведе до зниження середніх розмірів оплати праці. Завдяки цьому LD зросте, а LS – зменшиться. Такий рух буде продовжуватися доти, доки реальна ставка заробітної плати не зрівняється з (W/P)E, а отже, доки не відновиться рівновага між попитом і пропозицією праці на рівні LE.



Ставлення до безробіття. Якщо певна частка робітників не захоче найматися на роботу за зниженої заробітної плати, то таке безробіття, за неокласичною теорією, має добровільний характер. Добровільне безробіття включають у фрикційне, а відповідно і в природний рівень безробіття.
Кейнсіанська теорія

В обґрунтуванні функції попиту на працю вони не враховують заробітну плату, оскільки вважають її негнучкою в короткостроковому періоді. Попит на працю кейнсіанці ставлять у залежність від AD. Це означає, що в кейнсіанській теорії AD зумовлює не тільки обсяг продукції, який має бути вироблений економікою, а й ту кількість праці, що необхідна для її виробництва. Звідси випливає кейнсіанська функція попиту на працю:



Визначаючи функцію пропозиції праці, прихильники кейнсіанської теорії, на відміну від неокласиків, спираються не на реальну, а на номінальну заробітну плату (W).

Адже, на думку Кейнса:


  1. Домогосподарства, приймаючи рішення щодо працевлаштування, передусім порівнюють свою заробітну платою із заробітною платою, яку отримують інші домогосподарства, отже, вони орієнтуються на розмір саме номінальної заробітної плати.

  2. В реальних умовах номінальна заробітна плата майже ніколи не знижується, це пояснюється дією профспілок.

  3. Нееластичність заробітної плати в бік зниження пояснюється також діяльністю держави, що встановлює мінімальний розмір заробітної плати та обмежує тривалість робочого дня, тижня, місяця, року.

Зі збільшенням номінальної заробітної плати пропозиція праці збільшується. Отже, пропозиція праці в кейнсіанському варіанті є зростаючою функцією від номінальної заробітної плати:



Якщо держава під впливом профспілок встановлює мінімальний розмір заробітної плати (W0), то крива пропозиції праці виглядає як ламана лінія, яка показує, що реальна заробітна плата не може бути нижчою (горизонтальний відрізок), але може бути вищою (висхідний відрізок) за встановлений мінімум (рис. 3.2.):


Рис. 3.2. Кейнсіанська модель ринку праці


На рис. 3.2 кількість зайнятих, яка узгоджується з природним рівнем безробіття, становить L0.
Попит на працю в обсязі L2 є функцією AD в умовах неповної зайнятості, а номінальна заробітна плата W1, встановлена підприємцями, зумовлює пропозицію праці в обсязі L1. За таких умов циклічне безробіття становить величину, яка вимірюється відрізком L1 - L2 і розглядається в даній моделі як вимушене.
Передумови, необхідні для встановлення рівноваги на ринку праці.

  1. В кейнсіанській теорії лише LS є функцією від номінальної заробітної плати. Проте, заробітна плата не може змінюватися в бік зниження, оскільки вона не реагує на недостатність попиту на працю. Тому і LS не може зменшитися в напряму до рівноважної величини.

  2. LD також не може збільшитися, оскільки в кейнсіанській теорії він є функцією не заробітної плати, а AD.

  3. В ринковій економіці не існує механізму, який би автоматично забезпечив повну зайнятість. Макроекономічна рівновага може встановитися і при рівні безробіття, значно вищому за природний рівень, та при обсязі національного виробництва, нижчому за потенційний. Потрібно систематичне втручання держави в економіку для досягнення повної занятості та потенційного ВВП.

Ставлення до безробіття. Представники кейнсіанського напрямку заперечують можливість добровільного безробіття і вважають, що безробіття має вимушений характер, обумовлений недостатністю AD, що призводить до спаду в економіці (рецесії).


3. Причини безробіття. Втрати від безробіття

Відповідно до поглядів вчених до причин безробіття відносять:

      • На думку Т. Мальтуса (ХІХ ст.) –


      • К. Маркс (ХІХ ст.) вважає, що



      • За теорією А. Літу



      • Дж. М. Кейнс причиною безробіття вважає



      • Відповідно до інших поглядів. До основних причини безробіття відносяться:

До економічних наслідків від безробіття належать:

1) Недоотримання національного продукту в результаті збільшення безробіття, тобто має місце дія закону Оукена:
Збільшення безробіття на 1% понад природний рівень призводить до скорочення потенційного ВВП (розрив ВВП) на 2,5%.
Коли потрібно з’ясувати, як впливає зміна рівня циклічного безробіття на відхилення фактичного рівня ВВП від потенційного, то використовують формулу:

де Y - фактичний обсяг виробництва;

Y* - потенційний обсяг виробництва, тобто обсяг виробництва при природному рівні безробіття;

u - фактичний рівень безробіття;

u* - природний рівень безробіття;

 - коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття. Межі – 2-2,5.

2) Державний бюджет терпить збиток від скорочення податкових надходжень і виплати допомоги по безробіттю.

3) За період незайнятості працівник втрачає професійні навички і на його перепідготовку потрібні нові кошти.



4) Особливу небезпеку для економіки становить зростання безробіття, що супроводжується інфляцією – стагфляція.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка