Тема Предмет та основні поняття Поняття та предмет юридичної деонтології



Сторінка3/4
Дата конвертації15.04.2016
Розмір0.97 Mb.
1   2   3   4
Тема 7.

Нотаріальна діяльність


  1. Поняття, принципи нотаріальної діяльності. Вимоги до нотаріуса.

  2. Нотаріальні дії, що можуть вчинятися державними нотаріусами.

  3. Нотаріальні дії, що можуть вчинятися приватними нотаріусами та іншими особами.

  4. Контроль за діяльністю нотаріуса. Проблеми нотаріату.




  1. Поняття, принципи нотаріальної діяльності.

Вимоги до нотаріуса

Назва нотаріус походить від слова нота (лат. - знак). Нотаріус – людина, яка пише знаки. Нотаріальна діяльність – важливий елемент у ланцюгу юридичних дій та процедур. У багатьох життєвих ситуаціях без нотаріуса не обійтись. Наприклад, засвідчення достовірності фактів, документів; купівля-продаж майна тощо.

Нотаріальна діяльність забезпечує виконання засвідчуваної та контрольно-реєстраційної функції під час виконання юридичних справ.

Завдання нотаріуса: перевірка справжності документів, фактів, дій, засвідчення їх реальності та надання їм юридичної сили.

Нотаріат – це система органів та посадових осіб, на яких покладено обов’язок засвідчувати права та факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Закон України «Про нотаріат» прийнятий у 1993 році, введений в дію у 1994 році, передбачає дві форми нотаріату: державний і приватний нотаріат. В своїй діяльності вони керуються одними нормативними актами.

Принципи нотаріальної діяльності:


  • законності (ст. 8 Конституції, ст. 5, 7, 21 та інші Закону України «Про нотаріат»);

  • національної мови (ст. 10 Конституції, ст. 15 Закону);

  • диспозитивності (ст. 19 Конституції);

  • сприяння громадянам, установам, підприємства і організаціям в здійсненні їх прав (ст. 5 Закону);

  • безспірності нотаріального процесу (ст. 124 Конституції);

  • неупередженості нотаріусу (ст. 9 Закону);

  • рівності прав усіх суб’єктів, що беруть участь у нотаріальному процесі (ст. 21 Конституції, ст. 5 Закону);

  • безпосередності (ст. 56 Закону);

  • додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій (ст. 8 Закону).

Принцип законності проявляється в тому, що державні, приватні нотаріуси та інші особи, які вчиняють нотаріальні дії, повинні керуватися в своїй діяльності законом та іншими нормативними актами, які регулюють їх діяльність (ст. 7 Закону).

Принцип національної мови передбачає, що нотаріальні провадження вчиняються українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості. Стаття 10 Конституції передбачає всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Згідно з цим принципом, коли особа, що звернулась за вчиненням нотаріальних дій, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів та роз’яснення, що їх надає нотаріус при вчиненні нотаріального провадження, мають перекладатись цій особі нотаріусом або перекладачем.

Принцип диспозитивності закріплений ст. 19 Конституції, яка проголошує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Він проявляється також в праві заінтересованих осіб на оскарження неправильно вчиненої нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Принцип сприяння громадянам, установам, підприємствам і організаціям, в здійсненні їх прав (ст. 5 Закону) полягає в обов’язку нотаріусів та інших посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, сприяти суб’єктам нотаріального процесу у здійсненні їх прав та законних інтересів, роз’яснювати їм права та обов’язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду. Він випливає з ст. 3 Конституції, якою передбачається, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип безспірності нотаріального процесу. Ст. 124 Конституції передбачає, що право судити про права та обов’язки осіб у тих чи інших правовідносинах належить до виключної компетенції судів. На нотаріуса покладається не вирішення спірних правовідносин, а лише посвідчення безспірних прав та обов’язків осіб у правовідносинах. Нотаріус не може і не повинен аналізувати права осіб, оскільки він має отримувати від осіб безспірні докази про існування юридичних обставин, з якими норма права пов’язує виникнення, зміну або припинення прав осіб у визначених законом правовідносинах.

Принцип неупередженості нотаріусів. Ст. 9 Закону передбачає обмеження нотаріуса у прав вчинення нотаріальних дій на своє ім’я і від свого імені, на ім’я свого і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його та своїх родичів, а також на ім’я і від імені працівників даної нотаріальної контори. Держава гарантує особам, які звертаються за вчиненням нотаріального провадження, що їх інтереси не можуть входити в протиріччя з особистими інтересами нотаріуса.

Принцип рівності прав усіх суб’єктів, що беруть участь у нотаріальному процесі (ст. 21 Конституції). Принцип поширюється на суб’єктів, які беруть участь у нотаріальному провадженні з метою охорони і захисту їхніх прав та інтересів. Будь який учасник угоди має право відмовитися від вчинення нотаріального провадження до його закінчення, ініціювати внесення змін до проекту договору. Нотаріус повинен роз’яснити всім особам про можливі негативні наслідки посвідчуваної угоди.

Принцип безпосередності (ст. 56 Закону). Нотаріальний процес передбачає необхідність особистого звернення до нотаріуса, або мати відповідні визначені законом повноваження, процесуально представника інтересів іншої особи. Це положення зумовлюється обов’язком нотаріуса здійснювати перевірку відповідних повноважень особи на вчинення нотаріального провадження. Нотаріус має сам безпосередньо вчиняти нотаріальні дії і не може передоручати їх вчинення іншим особам.

Принцип додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій (ст. 8 Закону). Цей принцип проявляється в тому, що нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов’язані додержувати таємниці цих дій. Довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються тільки громадянам та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вони вчинялися. Винятки: письмова вимогу суду, прокуратури, органів дізнання та слідства. З приводу розголошення змісту вчинених нотаріальних дій при розгляді справ у судах є можливість порушувати питання перед суддею про необхідність розгляду справи у закритому судовому засіданні.

Нотаріусом може бути: громадянин України з вищою юридичною освітою, несудимий, який пройшов шестимісячне стажування, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво та склав присягу.

Підстави припинення права на нотаріальну діяльність: власне бажання; подання обласного управління юстиції; втрата громадянства; винесення обвинувального вироку щодо нотаріуса; застосування примусових заходів медичного характеру; винесення постанови про припинення кримінальної справи з нереабілітуючих підстав; рішення суду щодо обмеження дієздатності; неодноразове порушення законів України; невідповідність займаній посаді тощо (ст. 3, 9, 12 Закону).


  1. Нотаріальні дії, що можуть вчинятися державними нотаріусами

Згідно з законом України «Про нотаріат» нотаріуси:

а) посвідчують угоди (договори, заповіти, шлюбні контракти …);

б) вживають заходи до охорони спадкового майна;

в) видають свідоцтва про право на спадщину;

г) видають свідоцтва про придбання жилих будинків;

д) накладають заборони на відчуження нерухомого майна;

є) засвідчують вірність копій документів;

ж) засвідчують вірність перекладу документів з інших мов;

з) посвідчують факти, що громадянин живий, перебуває в певному місці;

й) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам;

і) приймають у депозит гроші, цінні папери;

к) вчиняють виконавчі написи, протести векселів;

л) вчиняють морські протести;

м) приймають на зберігання документи;

н) посвідчують договори довічного утримання тощо (ст. 34 Закону).


  1. Нотаріальні дії, що можуть вчинятися

приватними нотаріусами та іншими особами

Приватні нотаріуси можуть вчиняти всі ті ж дії, що і державні нотаріуси за винятком пунктів б, в, д, н (ст. 36 Закону).

Нотаріальні дії, що вчиняють посадовими особами виконавчих комітетів Рад (ст. 37 Закону):


  • заходи до охорони спадкового майна;

  • накладення заборони на відчуження житлового будинку;

  • посвідчення заповітів, доручень;

  • засвідчення вірності копій документів, підписів.

Консульські установи (ст. 38 Закону):

  • посвідчують угоди (договори, заповіти, доручення);

  • вживають заходи до охорони спадкового майна;

  • засвідчують вірність перекладу з однієї мови на іншу;

  • вчиняють морські протести тощо.

Головні лікарі, їх заступники, лікарі, директори санаторіїв, будинків пристарілих (ст. 40 Закону) посвідчують заповіти.

Капітани морських суден під час плавань, начальники експедицій посвідчують заповіти.

Командири військових частин, начальники місць позбавлення волі посвідчують заповіти, доручення.

Державні нотаріуси в нотаріальних архівах видають дублікати і засвідчують вірність копій документів в архівах (ст. 35 Закону).


  1. Контроль за діяльністю нотаріуса. Проблеми нотаріату

Законодавством України передбачено два види контролю: зовнішній, який здійснюється прокуратурою, судом, органами розслідування і відомчий, який здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Мінюсті України та кваліфікаційними комісіями при управліннях юстиції АРК, областей, м. Києва та Севастополя.

Проблеми нотаріату:



  • недосконалість законодавства;

  • принизливе обмеження приватних нотаріусів;

  • висока оплата послуг нотаріусів;

  • недостатня оплата праці нотаріусів;

  • недосконалий контроль;

  • проблеми самоврядування (більш детально див. ж. «Право України» № 8 2008 р.)



Тема 8. Юридична консультативна діяльність


  1. Поняття юридичної консультативної діяльності.

  2. Вимоги до претендентів на посаду юрисконсульта.

  3. Посадові обов’язки юрисконсульта.

  4. Контроль за діяльністю юрисконсульта.


1 . Поняття юридичної консультативної діяльності.

Юридична консультативна діяльність – це діяльність юристів, основною функцією яких є правове забезпечення підприємств, організацій, установ, які користають послугами юрисконсульта.

Юридичні консультації – поради, висновки з питань права; підготовка проектів документів, їх візування, доповнення; перевірка фінансової надійності клієнтів; профілактична робота; виховна правова робота; представлення та захист інтересів організацій, підприємств, установ в суді, інших органах тощо.

2 . Вимоги до претендентів на посаду юрисконсульта.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 690 від 1995 року «Про юридичну службу міністерства, іншого центрального державного органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації» юрисконсультом у державних установах може бути особа з вищою (або неповною вищою) юридичною освітою, яка володіє необхідними знаннями у праві. Цією ж постановою передбачені посади юрисконсульта, юрисконсульта другої категорії, юрисконсульта першої категорії, провідного юрисконсульта. Наказом Міністерства праці № 336 від 2004 року передбачено, що юрисконсульт другої категорії повинен мати один рік стажу, юрисконсульт другої категорії два роки стажу, провідний юрисконсульт два роки стажу юрисконсульта першої категорії.

Юрисконсульт має знати: нормативні акти з правової діяльності підприємства …; діюче законодавство; порядок ведення обліку та складання звітів про господарсько-фінансову діяльність підприємства; порядок заключення та оформлення договорів тощо.


  1. Посадові обов’язки юрисконсульта.

Посадові обов’язки юрисконсульта підприємства:

а) організація та забезпечення правильного виконання актів законодавства щодо діяльності підприємства;

б) підготовка проектів наказів та розпоряджень;

в) перевірка відповідності до законодавства проектів наказів, розпоряджень, що подаються на підпис керівнику підприємства (візування);

г) здійснення контролю за розпорядженнями керівників структурних підрозділів;

д) надання правової допомоги співробітникам;

є) організація претензійної та позовної роботи;

ж) сприяння додержанню законності на підприємстві тощо.




  1. Контроль за діяльністю юрисконсульта

Контроль за діяльністю юрисконсульта покладається: на керівників підприємств, організацій, установ; на прокуратуру (загальний нагляд); на громадськість; засоби масової інформації.

Тема 9. Тестові завдання з юридичної деонтології




І

ТАК/НІ

1.

Юридична деонтологія це наука:

  • про запахи;

…………………………………………………………………….

  • про належне.

……….


2.

Мета юридичної деонтології:

  • дати основні установки на вивчення юридичних наук;

…………………………………………………………………….

  • дати уявлення про професію юриста.

………..


3.

Термін «шахрайство» означає:

  • поведінку, що має на меті ошукати когось;

…………………………………………………………………….

  • ввести в оману когось.

………..


4.

У зміст роботи судді входить:

  • вивчення матеріалів справи;

…………………………………………………………………….

  • консультування учасників судового процесу.

………..


5.

Контроль за діяльністю судді здійснюють:

  • прокуратура;

…………………………………………………………………….

  • Служба безпеки України.

………..


6.

Функціями прокуратури є:

  • нагляд за місцями ув’язнення;

…………………………………………………………………….

  • нагляд за судами.

………..


7.

Прокурором району може бути особа:

  • яка має юридичний стаж роботи 2 роки;

…………………………………………………………………….

  • яка має юридичний стаж роботи 3 роки.

………..


8.

Слідство можуть проводити:

  • начальники слідчих підрозділів податкової міліції;

…………………………………………………………………….

  • начальники слідчих підрозділів Антимонопольного комітету.

………..


9.

Представника у суді може мати:

  • підсудний;

…………………………………………………………………….

  • потерпілий.

………...


10.

Форми нотаріату:

  • приватний;

…………………………………………………………………….

  • службовий.

………...







ІІ

ТАК/НІ

1.

Завдання юридичної деонтології:

  • визначити систему правил і вимог до юристів;

…………………………………………………………………….

  • охороняти права фізичних і юридичних осіб.

……….


2.

Хто вперше вжив термін деонтологія:

  • Сократ Афінський;

…………………………………………………………………….

  • Ієремія Бентам.

………..


3.

Напрями юридичної діяльності:

  • корпоративна;

…………………………………………………………………….

  • консультативна.

………..


4.

Суддею місцевого суду може бути:

  • особа, яка має стаж юридичної роботи не менше 3р.;

…………………………………………………………………….

  • особа, яка має стаж юридичної роботи не менше 5р.

………..


5.

Кваліфікаційні комісії:

  • проводять службові перевірки;

…………………………………………………………………….

  • проводять нагородження суддів.

………..


6.

Принципами діяльності прокуратури є:

  • захист прав громадян на засадах їх рівності;

…………………………………………………………………….

  • змагальність сторін та свобода наданні суду доказів.

………..


7.

Завданнями досудового слідства є:

…………………………………………………………………….

  • Підтримання обвинувачення в суді.

………..


8.

Термін адвокатура означає:

  • закликаю на допомогу;

…………………………………………………………………….

  • надаю захист.

………..


9.

Адвокатом може бути громадян, який має юридичний стаж:

  • не менше 2 років;

…………………………………………………………………….

  • не менше 3 років.

………...


10.

Окремі нотаріальні дії можуть вчинять:

  • начальники місць позбавлення волі;

…………………………………………………………………….

  • начальники органів дізнання.

………...






ІІІ

ТАК/НІ

1.

Принципами юридичної деонтології є:

  • професійно-правова активність;

…………………………………………………………………….

  • презумпція невинуватості.

……….


2.

Документом про стандарти юридичної професії є:

  • міжнародний пакт про громадянські та політичні права;

…………………………………………………………………….

  • типовий закон з прав міжнародної торгівлі.

………..


3.

Функціональні аспекти суддівської діяльності:

  • комунікативність;

…………………………………………………………………….

  • конспіративність.

………..


4.

Суддя може займатися:

  • підприємницькою діяльністю у вільний від роботи час;

…………………………………………………………………….

  • творчою діяльністю у вільний від роботи час.

………..


5.

Основними завданнями прокуратури є:

  • всебічне утвердження верховенства права;

…………………………………………………………………….

  • охорона власності, конституційного ладу України.

………..


6.

Обов’язками прокурора є:

  • вжиття заходів до виконання судових рішень;

…………………………………………………………………….

  • порушення кримінальних справ приватного обвину-вачення.

………..


7.

Суб’єктами слідчої діяльності є:

…………………………………………………………………….

  • слідчі Антимонопольного комітету України .

………..


8.

Допомогою захисника можуть користуватися:

  • підозрюваний;

…………………………………………………………………….

  • потерпілий.

………..


9.

Адвокатська діяльність припиняється у випадках:

  • тривалої хвороби адвоката;

…………………………………………………………………….

  • визнання обмежено дієздатним.

………...


10.

Контроль за діяльністю юрисконсультів здійснює:

  • прокуратура;

…………………………………………………………………….

  • суд.

………...




1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка