Тема. Ознайомлення з танцювальною культурою ХХ ст



Скачати 211.14 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір211.14 Kb.


ТАНЦЮВАЛЬНА КУЛЬТУРА ХХ СТОЛІТТЯ

Заняття № 14



Тема. Ознайомлення з танцювальною культурою ХХ ст.

Мета: навчити виконувати елементи танців «Рок-н-рол», «Макарена»; ознайомити з танцювальною культурою ХХ століття, дослідити історичний розвиток костюму (початок ХІХ ст., кінець ХІХ ст., початок ХХ ст., кінець ХХ ст.); розвивати творчі здібності, пластичність; виховувати художній смак.

Хід заняття

Теоретичний матеріал.

Танці початку XX ст. - чарльстон, степ - сходять до народних африкано-американским і ірландським традиціям.

Молодіжні танці ХХ ст. "Трясучка" під джазову музику, поширена серед солдатів американської армії, стала модною в 30-40-ві роки, також були поширені.

Чарльстон – дякуючи чіткій ритмічній структурі і своєрідному кроку він зберігся до сучасності.

Бугі-Вугі – користувався великою популярністю, але було багато заперечень, що стосувалися його прийняття на танцювальних вечорах.

Блюз – самий повільний з джазових танців.

У 50-тих роках розвинувся Рок-н- ролл, що виник в результаті злиття елементів багатьох музичних стилів США.



Шейк – успіх його можна порівняти з успіхом Твісту, що був дуже популярним в 60-х рр., тоді весь світ твістував, і ще 2 покоління людей його згадуватиме (але з часом він змінився).

Для кінця ХХ століття характерні диско, брейк-данс та інші танці під швидку, ритмічну музику, що супроводжується світловими ефектами.

У 1996 році популярним танцем була "Макарена", що народилася в Андалузі (Іспанія) авторами її був дует Лос дель Ріво.

Мода ХХ століття

Із зростанням культури і добробуту народу збільшується потреба у красивому і модному одязі. Сучасні модельєри, як ніколи, прагнуть оживити моду минулих років. Але це не означає, що потрібно сліпо копіювати старе, а навпаки, необхідно передбачати нові варіанти, нові елементи. Для оздоблення використовувати вишивку, мережку, аплікацію, замшу, трикотаж, тасьму, фурнітуру тощо.


Заняття №15

Тема. Ознайомлення з танцювальною культурою ХХІ століття

Мета: Ознайомити з танцювальною культурою ХХІ століття

Хід заняття

Теоретичний матеріал.

Вихід України на світовий культурний простір після проголошення Незалежності сприяв активному проникненню до країни великої кількості нових художніх форм, опанування якими за радянських часів було неможливо в зв’язку з їх невідповідністю принципам соцреалізму. Тому нинішній розвиток сучасних форм хореографії, розширення сфери інтересів вітчизняних фахівців завдяки вивченню більшого різноманіття їх стилів і видів відбувається під знаком інтеграції в галузі культури та мистецтв. Активне співробітництво та обмін досвідом між українськими та зарубіжними фахівцями відкрили необмежені можливості для творчого пошуку, проте недостатня теоретична база, нечітке усвідомлення характерних ознак різних напрямків сучасної хореографії призвели до змішування різних за сутністю стилів та видів. В результаті утворилися нерегламентовані художні форми, які не можна було однозначно класифікувати.



Наукові роботи стосовно даної проблематики проводились у дисертаційних дослідженнях із мистецтвознавства: Пастух В.В, Кохана Т.Г., Васильєвої Л.Л., Романенко В.І., Білаша П.М., Бернадської Д.П.. У данних дослідженнях аналізувались і розглядались окремі танцювальні форми модерністичного, імпресіоністичного танцю, музичні форми джазу, року, імпресіонізму на вітчизняному тлі, а також балетмейстерське мистецтво в Україні початку ХХст..

Джаз (від англ. jazz: як дієслово – збуджувати, активізувати, захоплювати; як іменник – міць, поривчастість, екстаз) – стиль у сучасній хореографії афро-американського походження. На сьогодні в сучасній хореографії (танці та балеті) джаз має свої характерні ознаки: акцент на емоційному стані та індивідуальній виконавчій майстерності людини, що імпровізує на джазову, популярну чи іншу музику, „свінгуванні та пульсації”, повній розслабленість тулуба, позі „колапсу”, значної рухливості корпусу, обертових рухах тазостегнової частини тіла, багатосинкопованості у рухах тощо. Джаз, маючи свої неповторні ознаки, в той же час зазнавав впливу африканського, класичного, бального танців. Серед представників джазового стилю сьогодення хотілося б визначити найбільш визначних його представників Ріка Одумса та Бенджаміна Феліксдала. Їх техніці притаманна повна воля тазостегновій частині тіла, м’якість і пластичність рук і тулуба, техніка джаз- танцю поєднана із виразними засобами класичного танцю, свінгування та пульсуючий елемент, а також розтягуючі рухи і широка амплітуда вдало поєднується із динамікою та віртуозністю.

Теп – стиль у сучасній хореографії американо-ірландсько-російського походження. У США цей стиль називають тепом, в Росії та Україні – чечіткою чи степом, в Ірландії – жигою. На сьогодні у сучасній хореографії (танці та постановки) теп визначив свої характерні риси: акцент на індивідуальну майстерність, імпровізаційність та чіткий удар і ритм, легкість, незначна робота корпусу порівняно з ногами, які відповідають за головну техніку. Теп, маючи свої особливості, зазнав впливу афроамериканського, російського та ірландського „ударного” танцю. Сучасні танцювальні трупи, які працюють у теп стилі розподіляються за національними ознаками. Серед таких труп на сьогодні хотілось б виділити „Рівер денс” (Ірландія), „Лорд балет”(Ірландія), високопрофесійні шоу –трупи теп танцю, які працюють у ірландській техніки стилю теп. Головна особливість цієї техніки є віртуозне вистукування лише ногами, при статичному тулубі. „Танцювальна трупа Кірсанова” (Росія-Москва), „Джаз теп данс” (Україна -Київ), російська та українська трупи теп танцю з притаманний їм синтезі американо-европейській та російський техніці стилю теп. Головна особливість цієї техніки є імпровізаційна манера виконання, свінг, віртуозна техніка вистукування ніг поєднується із рухливим тулубом.

Модерн − стиль у сучасній хореографії американського походження. На сьогодні у балетах він трансформувався у стилістику, що відображає інтуїтивне відчуття, індивідуальне суб’єктивне ставлення до художьної творчості, інтуїція як попередник враження, почуття, відчуття, імпульсу, емоції, що являють собою філософські положення естетики інтуїтивізму А.Бергсона. У сучасних хореографах-послідовниках М. Грехем простежується звернення до психоаналізу З. Фрейда, це виявляється у складній психологічній лексиці та техніки contraction & release. Головними особливостями стилю модерн, який функціонує сьогодні є авторські танцювальні техніки та балетні нововведення – стиснення та розширення, підйомів та падінь, виразного руху, спіральних та штопорних обертів; присутність у балеті глибоких психологічних хвилювань, показ технічних зусиль у танцювальній лексиці, поєднання драматичного (сюжетного) та абстрактного (безсюжетного) жанру у балеті, використання пересувних декорацій, орнаментації, жіночих суконь вільного фасону, із закритими рукавами та довгою спідницею (солнце-кльош), метаморфози із тканинами, абстрактні експериментації зі звуком і рухом. На сьогодні яскравим представником стилю модерн є Мерс Канінгем та його балет „Океан”. У балеті відсутній сюжет, емблемою служить коло, у музиці є багато звуків, шумів, тріска. Репрезентується гра світла і тіні, у техніки танцю багато кутових позицій і поз, багато рухів мають звичайний побутовий вигляд. Синтезуються техніки модерн –танцю, контемпорарі данс, імпровізації.

Рок і поп – стиль у сучасній хореографії, афро-американського, та американо-європейського походження. Зважаючи на різні найменування у сучасному хореографічному середовищу данного стилю, а також на складні специфічні риси виразних засобів танцю ми вважаємо за потрібне ввести узагальнюючий термін „Рок і поп”. Сьогоденною репрезентацією та емоційним вираженням даного стилю є філософські ідеї З.Фрейда (вчення про сексуальні інстинкти, еротизацію, агресію), а також соціально-політичні процеси у молодіжній субкультурі кінця ХХ ст. – масово-популярна субкультура (рок- і поп-музика, еротизація одягу, етика та естетика хіпі, панків, рокерів-байкерів, сексуальна розкутість та вільність у взаємовідносинах жінок та чоловіків, поява сексуальних меншостей, агресивне подання власного потенціалу, атмосфера розважальності та дозвілля – нічні клуби, перфоманси, дискотеки, тип усередненої людини-споживача, пристосуванця, конформіста). Свій початок бере від джазової та розважальної музики, як світської, так і побутової2. Взагалі терміни „рок” і „поп” означають музичне походження рок-стилю та його популярне значення у молодіжній субкультурі і в популярному танці зокрема3. На сьогодні головною особливістю даного стилю є масово-популярне використання, комерційність і активне застосування у шоу, підтанцьовках на естраді, на дискотеках та у нічних клубах, присутність різних стилістичних танцювальних форм, які змінюють лише емоційний вид, певний настрій та виконавчу манеру в залежності від музичного стилю рок- і поп-музики (твіст, чарльстон, рок-н-рол, соул, фанк, диско, хіп-хоп, брейк, чорний поп тощо). Рок і поп визначився як єдиний стиль, який активно сприяв розвитку авторських синтезованих масово-популярних форм та їх системи та виду – хіп-хоп. Чарльстон, рок-н-рол, твіст – танцювальні популярні форми (стилі), як у розважальному світському колі, так і серед побутової молодіжної культури, форми та виразні засоби яких знайшли своє заломлення у популярних формах (стилях).

Соул, фанк – популярні молодіжні танцювальні форми (стилі американського походження), особливостями яких є певна мелодійність та імпровізаційність виконання. Соул має повільнішу, розтягнуту манеру, в той час як фанк, навпаки, більш стрімкий, чіткий та динамічний. Диско – популярна танцювальна форма англо-німець-кого походження; являє собою поєднання музичних стилів тамала матаун та фанку. Його особливість – чітка та сильна манера, виразний, але не жорсткий, рух. Хіп-хоп – популярна танцювальна форма американського походження, пріоритетом якої є музика реп, стилістика репу, нау уейву, панку; характерними рисами є жорстке та сильне емоційне подання, виразний та динамічний рух, швидкий темп. Брейк – танцювальна форма, незалежна від музичного стилю, виконання якої може здійснюватися під реп, хаус, техно, електронну музику. Особливістю цієї форми є використання пантомімічних рухів (верхній брейк) або молодіжних акробатичних, спортивних або скейтових трюків (нижній брейк). Чорний поп (a la Jackson) – авторська танцювальна форма М.Джексона. яка поєднує брейк, диско, хіп-хоп, фанк і авторську манеру виконання. (див.Д. Д табл. 4.2.).

Серед представників „рок і поп” стилю хотілось би виділити російську танцювальну трупу „Тодес” та українські танцювальні трупи „А6”, „Дельсарт”. Ці трупи працюють у великих шоу програмах, концертах, знімаються у відео кліпах, загальним для них у стилі рок і поп є синтез форм брейку, диско, фанку, хіп хопу. Даним трупам притаманна дуже виразна, емоційна, трохи агресивна репрезентація, у техніці поєднання модерн джаз танцю із хіп хоп данс.

 
Розробка підсумкового костюмованого заняття
Тема. Подорож у минуле

Мета: систематизувати та узагальнити вивчений матеріал ; закріпити знання дітей про костюми, зачіски і танцювальну культуру минулих століть (ХІV – ХХ), стилі і напрямки сучасного хореографічного мистецтва. Розвивати пластичність, грацію, акторські здібності; виховувати естетичні почуття, культуру поведінки, художній смак, почуття прекрасного, інтерес до вивчення мистецтва танцю.

Обладнання: мультимедійна дошка ( або телевізор, ДВД плеєр, запис фільму «Повернення мушкетерів»), декорації, що створюють інтер`єр помешкання минулих століть, ілюстрації, малюнки стародавніх костюмів та сучасних моделей одягу.

Хід заняття

І. Вступна частина.

- вхід учнів до зали;

- привітання.

ІІ. Підготовча частина.

В класі « кімнаті» на диванчику сидять діти та дивляться по телевізору захоплююче історичне кіно ( де є показ балу або костюмів минулих століть, подій які відбувалися у далекому минулому ).



Дівчинка: подивися яка гарна сукня у цієї пані, а яка красива зачіска…

Хлопець: та що мені те плаття, я б хотів бути якимось кардиналом , сісти на коня і очолити своє військо.

Дівчинка : а мені хотілось….побувати на королівському балі… нарядитися у вишукані сукні, зробити якусь цікаву зачіску…Невже тобі не цікаво?

Хлопець: Чому ж не цікаво! Я завжди мріяв потрапити у минуле, але ж як? Машини часу то фантастика, ні, це не реально!

Виходить муза танцю – Терпсихора (вчитель)

- Вітаю вас, шановне зібрання. Я Терпсихора - покровителька танцювального мистецтва, отже я знаю про танець все.



  • А коли ви чуєте слово « танець», що виникає у вас перед очима? Може «Танець маленьких лебедів» із балету П.Чайковського, чи веселий український «Гопак», можливо «Віденський вальс»?

  • Що для нас танець? Яку роль відіграє він в нашому житті?

  • Коли і як виникли перші танці? Вам цікаво все це знати? Тоді запрошую вас у незабутню подорож у минуле…(Звучить музика) Входять діти що одягнені в костюми різних століть. Сідають на розподілені місця.

ІІІ. Основна частина.

Виходить пара учнів, одягнені в костюми епохи середньовіччя,

розповідають про свій час, свою моду та танцювальну культуру.

В середні віки з`являється ряд найпростіших танцювальних форм, які розвиваються і видозмінюються, дають початок багатьом танцям різним за характером рухів і ритмічною структурою.

В тяжкій боротьбі народ відстоює свої права на існування танців. Церква забороняє їх, вбачаючи диявольські витоки, вплив сатани і сил пекла. Але не зважаючи на строгі заборони, під час народних свят люди завжди танцювали. Танці простого народу були безпосередньо пов`язані з трудовою діяльністю. Найбільш поширеними були бранлі, в яких відтворювалися рухи, притаманні певним професіям.

У першій половині XVI століття італійські і французькі танцмейстери, створюючи техніку танцю, звертали особливу увагу на стиль виконання і манери танцюючих. Від виконавця була потрібна важлива постава, повільна розмірена хода, манірні і детально розроблені взаємні вітання - уклони і реверанси. Дотримання всіх цих правил не тільки в танці, але і в побуті вважалося ознакою благородного походження і високого суспільного положення.



Костюми епохи середньовіччя V ст. н.е до початку XIVст.

Встановленому в суспільстві церемоніалу відповідали і костюми. З кінця XIV і до першої половини XVI століття костюм змінився порівняно мало.

Чоловіки носили обтягуючі ноги тріко, короткі у вигляді буфов штани, короткі камзоли або колет, капелюхи з невеликими полями або берети. Знатні феодали в приміщенні знаходилися в капелюхах. При уклоні їх знімали, а потім знов надягали, перекладаючи певним чином з однієї руки в іншу. У XV і XVI століттях танцювали в капелюсі, в плащі і при шпазі, яку мав право носити тільки дворянин. Плащ знімати не належало; його можна було лише відкинути з одного плеча. На бали і святкування надягали рукавички, які знімали перед початком танцю. Пані носили плаття з дуже довгими шлейфами, що доходили до п'яти метрів, з безліччю падаючих збір і складок, які закривали ноги. Туфлі були без каблуків, і важка тканина плаття зволікала верхню частину корпусу трохи назад, із-за чого живіт трохи видавався вперед. Складні головні убори у вигляді високих чіпців і капелюхів також зволікали голову, додаючи всій фігурі малюнок зігнутої лінії. Загальний стиль костюма був пишний і важкий. Він зв'язував, не даючи свободи і легкості рухам.

Пані, як би позуючи, картинно підводили спереду довгі плаття або манірно складали руки перехрещеними на рівні талії з підведеними кистями і опущеними ліктями. У руках у них були нарядні хустки і віяла. Особливо дорогою частиною одягу був пояс. Дуже модним стало носити взуття з довгими носками. Іноді через довжину їх потрібно було підтримувати мотузками.

Триматися пані повинні були з гідністю, величаво. Вироблялася особлива постава і хода. При цьому дрібні кроки вважалися хорошим тоном.

Танцювальна культура середніх століть

Найбільш популярним танцем був «Бранль», його учасники трималися за руки, створюючи замкнуте кільце - танець французького походження, що в перекладі означає рухатися, пізніше під акомпанемент волинки в різних частинах Франції виповнювався по різному і по різному називався. Брани, поділялися на: а) прості; б)подвійні; в)веселі; г) спадкоємні. «Бранль» звертає увагу аристократів і змінивши, став бальним танцем.



«Ригодон» - стародавній народний танець, популярний у різних частинах Франції. Ригодон відбувся від Брану у перекладі означає водяний танець. Танець супроводжується грою на скрипці і співом танцюючих.

«Фарандола» стародавній народний танець, він має античне походження малюнка танцю, має подібність зі складними поворотами в лабіринтах мінотавра. У танці може брати участь необмежена кількість людей. Вони будуються ланцюгом. У ланцюзі ведучий чоловік. Виконують танець, тримаючи за чи руки за хусточки, що тримали в руках. Цей танець імпровізаційний, але має ряд фігур: змійка, спіраль, мости, лабіринт.

«Бассе-дансис» - безстрибкові ошатні стародавні танці. Вони складаються з елементів народної хореографії нагадували більше церемонні ходи. Його танцювали в церемонні ходи. Танцювали у Франції, Італії. Виповнювалися під мелодію танцюючих і під флейту.

Виконують танці «Фарандола» та «Бранль «Колокольний дзвін».

Звучить музика, подорож у часі триває .

Терпсихора: І ось ми у ХVІІ столітті, які ж зміни відбулися за цей час?

Давайте запитаємо в оцих шановних людей.



Виходить пара учнів яка представляє епоху ХVІІ століття.

Розповідають про зміни, що відбулися в пошитті одягу, який одяг носять люди які зачіски у моді. Повідомляють про танцювальну культуру своєї епохи.

У першій половині XVII століття у Франції, головним чином в Парижі, все ще продовжують танцювати італійські танці - павану, куранту, гальярду. Але в той же час створюються і свої французькі придворні танці. Танцмейстери все більше звертають увагу на бранлі, які розвиваються і розповсюджуються по всій Франції. З французької провінції Пуату прийшов бранль, що складається з маленьких кроків (pas menus).

Окремі рухи цього бранля стилізуються, прикрашаються, і на його основі створюється прославлений придворний менует. Впродовж майже двох сторіч стиль і характер менуету видозмінилися. Знамениті танцівники і танцмейстери складали нові па: balance-menuet, бічні па менуету, різні види кроків. Весь стиль танцю зробився ще вишуканішим і манірнішим.

Особливість менуету полягала в тому, що його ніколи не танцювали по кругу залу, як вальс, польку або інші кругові танці. Його малюнок варіювався в плавних, закруглених лініях у вигляді букви S, цифр 2 і 8, а також букви Z. Ця побудова надалі є обов'язковою. У другій половині XVII століття і весь XVIII століття менует був улюбленим танцем різних країн Європи.

Велике значення для танців і придворного етикету того часу мали уклони і реверанси, які видозмінювалися залежно від еволюції танцювальних форм і характеру костюма.

На початку XVII століття жіночі плаття вже не мають форму дзвону, а падають вільними складками. Ліф плаття короткий, велике декольте, шлейф не дуже довгий. Волосся почало завивати локонами, які спускалися на спину і плечі. Носили рукавички, в руках тримали красиво розшиті хустки, віяла. Туфлі були на каблуках.

У другій половині XVII століття жіночі плаття знову стали ширшими, подовжився шлейф. Пані носили плаття з великим декольте, довгі, до ліктів, рукавички. Талію стягували особливі корсети із залізних пластинок.

Чоловіки почали носити короткі камзоли; панталони, по коліна або литок, зав'язувалися стрічками і прикрашалися бантами. Для парадного і бального костюма вважалися білі атласні черевики з червоними каблуками, короткий плащ, шпага на перев'язі, тростина і капелюх, прикрашений пір'ям. Волосся довге, завите спускалися на плечі.

Капелюхи з великими полями, підведеними з лівого боку, надягали низько на лоб. Рукавички прикрашалися дорогими каменями і розшивалися золотом.

До кінця XVII століття чоловічий костюм декілька міняється, головним чином каптан, який став довший і закрив панталони. Підлоги каптана розширювалися донизу. Носили дуже широкі, до локтей, манжети, рукавички, а з 80-х років увійшли до моди великі муфти. Штатські носили шпагу на поясній портупеї понад каптан, а згодом - під каптаном. У моді були довгий завитий парик і капелюх, поля якого підводилися з бокам і спереду. У XVII столітті капелюх був необхідною приналежністю чоловічого костюма. При уклоні її знімали і надягали по тих же правилах, що і в XVI столітті. Не допускалося нахиляти голову і закривати обличчя.

У капелюсі і при шпазі присутні на офіційних зборах, балах, візитах і так далі. Найбільш знатні дворяни могли у присутності короля, після уклону, знову надіти капелюх.

Виконують танець «Менует».

Звучить музика, з`являється пара одягнена в костюми ХVІIІ століття.

Розповідають про свій час, моду, танцювальну культуру XVIII століття

У 18 столітті «Менует» стає швидким танцем і набуває великої популярності. Як і багато інших танців «Менует» родом «із селян» .

В 1661році в Парижі була відкрита Академія танцю за наказом Людовіка 14. В Академії удосконалювалися народні танці. Таким чином виникла придворна форма «Менуету». Вивчаючи манеру виконання цього танцю роками, всі переходи повинні були виконуватись м'яко, плавно, витікаючи одне з другого. Деякі з фігур менуету стали основою класичного танцю. Зустрічається «Менует» у балеті «Спляча красуня», «Ромео та Джульєта» Прокоф'єва.

«Гавот» (Падеграс) Селянський хороводний танець, який виник в 16 столітті. Спочатку танець виконувався у вигляді відкритого або закритого кола, рухи танцю постійно повторювалися. Гавот 18 століття зовсім не схожий на Гавот 16 століття. Він виконується однією парою. Основними рухами є шоссе, балянсе, гліссе, асамбле, жете та інші рухи.

«Полонез» Як бальний танець став популярним у 18 столітті. «Полонез» за своєю манерою виконання дуже подібний до грандіозних балів 18 століття. Ним відкривали святкові вечори та бали. Під час танцю гості вишикувались по рангу, всі не залежно від віку, хазяїн балу танцював першою парою з самою знатною дамою. Малюнок Полонезу міг змінюватися по ходу танцю в залежності від бажання хазяїна. Під час виконання Полонезу кавалер міг змінювати даму.

«Полонез» бере свій початок від польського танцю «Ходзони».



«Контрданс» Виник в Англії в 17 столітті. Виконували селяни на всіх святах. Веселий, жвавий танець. Пізніше ввійшов до салонів, як більш стриманий і манерний танець.Рухи побудовані на шассе, балянсе, падебасках. В кінці століття в містах «Контрданс» отримує назву «Кадриль».

Виконують танці « Падеграс» , «Полонез».



Виходить наступна пара дітей.

Терпсихора : «Я бачу що ви прибули до нас із ХІХ століття, розкажіть нам про свої костюми, які танці користуються популярністю в вашому столітті».Учні демонструють костюми, розповідають про мінливість жіночої моди.

Розповідь дітей. Друга половина XIX ст., період розквіту російського балету, подарував світу такі шедеври, як «Лебедине озеро», «Спляча красуня» П.І.Чайковського. На початку XX ст. деякі танцюристи прагнули створити вільніший стиль танцю, ламаючи жорсткі канони і традиції класичного балету. Великий вплив на сучасний балет зробила американська танцівниця Айседора Дункан. Вона танцювала боса, створюючи образи, навіяні мистецтвом Стародавньої Греції.

З часом разом з музикою мінявся і стиль світських танців. Стримані, навіть манірні танці XVIII ст. були витиснені танцями, що дозволяли велику свободу і розкутість. У XIX ст. вальс, що тільки но з'явився, вважався не зовсім пристойним, тому що, танцюючи, чоловік і жінка трималися близько один до одного. Танці початку XX ст. - чарльстон, степ - сходять до народних африкано-американским і ірландським традиціям.

Виконують танець “Падеграс»

Побутові танці XIX століття.

XIX століття - століття масових бальних танців, ритмічних і жвавих. Провідне місце займає "Вальс" Із танців минулих століть, продовжують жити лише ті, в яких приймає участь велика кількість людей.

Часто танцювали "Вальс" на балах, маскарадах, які влаштовувалися в парках, театрах і були схожі на народні гуляння.

Жінки з'являлися на бали-маскаради в чудернацьких костюмах, не враховуючи моди того часу, обов'язково в масці.

Чоловіки у вечірніх костюмах, у фраках і циліндрах, без маски.

На балах, біля входу в танцювальні зали, кожна дама отримувала карточку-програму, де було вказано назви танців і порядок їх виконання, крім карточки дама отримувала якусь іграшку або прикрасу.

Кожен танець потрібно було танцювати з іншим кавалером.

Строго відбирали танці, переважно Вальс, Полонез і Кадриль.

В XIX столітті Росія стає одним з найбільш хореографічних центрів Європи.

Виконують танець « Вальс».Танець «Гусарський бал»



Терпсихора : «Як швидко плине час, вже ХХ століття почалося».

Пара із ХХ століття розповідає про зміни у одязі, який змінюється майже кожне 10-тиліття, про докорінні зміни в танцювальному мистецтві.



Розповідь дітей про танцювальну культуру ХХ ст.

Молодіжні танці ХХ ст. "Трясучка" під джазову музику, поширена серед солдатів американської армії, стала модною в 30-40-ві роки, також були поширені.



Чарльстон – дякуючи чіткій ритмічній структурі і своєрідному кроку він зберігся до сучасності.

Бугі-Вугі – користувався великою популярністю, але було багато заперечень, що стосувалися його прийняття на танцювальних вечорах.

Блюз – самий повільний з джазових танців.

У 50-тих роках розвинувся Рок-н- ролл, що виник в результаті злиття елементів багатьох музичних стилів США.



Шейк – успіх його можна порівняти з успіхом Твісту, що був дуже популярним в 60-х рр., тоді весь світ твістував, і ще 2 покоління людей його згадуватиме (але з часом він змінився). Для кінця ХХ століття характерні диско, брейк-данс та інші танці під швидку, ритмічну музику, що супроводжується світловими ефектами.

У 1996 році популярним танцем була "Макарена", що народилася в Андалузі (Іспанія) авторами її був дует Лос дель Ріво.

Виконуть танці « Рок-н-рол», « Макарена» або “Ламбада».

Терпсихора: « Як цікаво, адже від самого зародження танцю до сучасного танцювального мистецтва ХХІ століття пройшло так багато віків і кожне століття залишало по собі неоціненну спадщину – свою танцювальну культуру. З часом танець ускладнювався та видозмінювався, набуваючи нових танцювальних форм. Цей розвиток триває ще й досі, завдяки чому виникає дуже багато стилів танцю. Але як людина, яка не пам`ятає свого минулого не буде щасливою в майбутньому, так і танець, видозмінюючись, все одно тримає в собі танцювальні елементи, що є першоосновними».

Представники минулих століть: діти, розкажіть нам про танцювальну культуру вашого часу, адже нам дуже цікаво дізнатися про майбутнє хореографічного мистецтва.

Діти: Хореографічне мистецтво ХХІ століття має дуже багать стилів та напрямків.(Розповідь учнів).

Один з них ми пропонуємо вашій увазі.

Виконується сучасний танець. (Хіп-хоп з елементами нижнього брейку)

ІV. Заключна частина.

-Активізація одержаних знань.

-Підсумки уроку.

-Оцінювання учнів.

- Уклін, вихід учнів із класу під музичний супровід



І на завершення хочеться сказати: « Да пропади пропадом тот день когда мы не танцевали хоть раз!». Танцуйте и будьте счастливы!

Бібліографія:

1. Васильева – Рождественская М.В. Историко-бытовой танец: Учебное пособие. – 2-е узд., пересмотр.- М.: Искусство, 1987.- 382 ст.: рис.

2. Володихин Д.М. Современная энциклопедия Аванта +. Музыка наших дней. – М., 2002. – С. 66-68.

3. Сарджент У. Джаз. Генезис. Музыкальный язык. Эстетика. / Пер. с англ. – М., 1987. – С. 231.

4. Jarrett S. Get a grip on your next Trip. // Dance teacher, № 4’2001. – С.48-49.

5. Філановський Г.Ю. Супрун А.І. Костюм ХХ століття, - К.: Веселка 1990.-127 ст.
 

 


2



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка