Тема: Основні тенденції розвитку драматургії кінця XIX початку XX ст. «Нова драматургія», її засадничі принципи. Творчі знахідки та здобутки Г. Ібсена



Сторінка23/28
Дата конвертації29.04.2016
Розмір6.17 Mb.
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28






Ознаки постмодернізму

Приклади

2

Інтенсивне використання фактів візантійської та поствізантійської культури («віртуальний історизм»)

Будівництво храмів за давньогрецьки­ми зразками, античні статуї, міфи (про храм на небі, про урни, у які збирають сльози таін.)

3

Відтворення «місцевого ко­лориту: балканські імена, географічні назви; побутові деталі

Імена та прізвища: Йован, Станаре- вич, Лаушевич, Влашич, Аксентіевич, Дмитрієвич, Ване, Майзінгер, Бауер та ін.

Географічні назви: Карловиці, Земун, Панонія, Остєна, Танчев, Сремська Митровиця та ін.

їжа та напої: дрантя, «безсоромний паприкаш», чорнослив, відлежаний у тютюні для люльки


  1. Добір цитат із тексту до улюблених художніх засобів письменника


Художні засоби

Приклади

Розгорнуті (схожі на барокові) мета­фори

Ви гадаєте, я грію?— усміхнулась вона до Да­маскина.— Де там! Цими звуками я поливаю квіти в садку від вікнами.

...Що можна сказати про будинки? Просто, якісь із них мають хист нас любити, а якісь — ні. Будин­ки — то по суті безперервне листування між будин­ком та тими, хто в них мешкає

Парадоксальні

портрети

Один із будівничих був старий, переляканий чоло­вічок, короткорукий і такий мовчун, що коли його примушували заговорити, рот його ляскав, наче риб’ячий міхур.

Дамаскин був гарний, але лівша, з міцними литка­ми й цупкою чорною бородою із золотою защіпкою. Лікті та зап’ястя в нього були перев’язані білими хустками, як це роблять шаблісти. Коли вони на­падають, хустки розвіваються і спантеличують супротивника — той не знає точно, з якого боку слід чекати удару. Але молодий Дамаскин не носив ані шаблі, ані ножа. Майже весь час мовчав, хоча без­упинно щось робив руками

Каталогізація, «плетення словес»

Імена будівничих, географічні назви, речі (напри­клад, меблі в кімнаті всі починалися на «с»)


  1. Визначення традиційних художніх засобів, використаних автором в оповіданні

Іронія — невідомому, який напав на сплячого Дамаскина, не вдалося його вбити, бо раптом «прикро забурчало в животі»;

гіпербола — в Атилії так багато мрій і відчуттів, що їх щодня доводиться забувати «не пудами чи кілограмами, а тоннами»;

афоризми — «Якщо хочеш довго і щасливо прожити на землі, не щади себе ні в чому»;

епітети, порівняння та ін.


  1. Складання графічного змісту оповідання

Оповідання для комп’ютера та циркуля: Дамаскин

Будівничі
Обід

Перше перехрестя



Третій храм Палац

Друге перехрестя



Їдальня Спочивальня



  1. Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»

  • Чи можна винести якісь моральні уроки з оповідання?

Очікувані відповіді

  • Слід дбати про « храм душі ».

  • Гріхи необхідно спокутувати, а борги сплачувати.

  • Кохання — дивне й непередбачуване почуття.




  1. Домашнє завдання

Знати зміст оповідання. Уміти визначати риси постмодернізму, аналізувати твір.

Прочитати роман П. Коельо «Алхімік».

Підготуватися до бесіди за твором.

Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення про життє­вий і творчий шлях П. Коельо.


  1. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

  • Моє враження від твору М. Павича після літературознавчого аналізу...


11 клас

ТЕМА: Позакласне читання. Твір Пауло Коельо «Алхімік»
МЕТА: зацікавити учнів художнім читанням, спонукати до нього; ознайомити з одним із найпопулярніпіих у світі письменників сучасності та його творчістю; розви­вати навички аналізу самостійно прочитаних творів, висловлення своєї думки про них; виховувати любов до літератури, прагнення до самопізнання та само­вдосконалення .
ОБЛАДНАННЯ: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього, схема.
ТИП УРОКУ: бесіда з позакласного читання.
ХІД УРОКУ

  1. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель.

Замислимося над такими цифрами: він добре ві­домий і популярний більш ніж у 150 країнах світу; його твори перекладені близько 60 мовами різних народів; його найвідо- міша книга вийшла загальним накладом більш як 40 мільйонів примірників. Це про бразильського письменника Пауло Коельо і його знаменитий твір «Алхімік». «Алхімік» — це мовби сучас­ний «Маленький принц». Глибока і проста книжка»,— писав Милорад Павич. Що знайшли ви для себе у цій книзі, обговоримо на уроці.


  1. Оголошення теми й мети уроку

  2. Бесіда з позакласного читання

  1. Експрес-опитування з метою з’ясування читацьких інтересів школярів; коментування й підсумки вчителя

  2. Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях П. Коельо

  • Пауло Коельо — знаменитий бразильський письменник і поет. Опублікував загалом 16 книг — романів, коментованих антологію, збірок коротких оповідань-притч. Прославився на пострадянському просторі після видання роману «Алхімік», який довго залишався в першій десятці бестселерів. Загальний наклад роману на всіх мо­вах перевищує 100 мільйонів.

Народився Коельо 24 серпня 1947 року в Ріо-де-Жанейро, Бра­зилія, у благополучній родині інженера Педро і Ліжії Коельо. У сім років його відправили до єзуїтської школи Святого Ігнатія Лойоли, де вперше виявляється його бажання писати книги. Мрія ста­ти письменником не знайшла порозуміння в його родині, тому під тиском рідних він вступає на юридичний факультет університету Ріо-де-Жанейро, але незабаром кидає навчання і займається жур­налістикою. Розбіжності між ним і родиною дедалі збільшувалися, і 17-річний Пауло був примусово поміщений у приватну психіа­тричну клініку на курс лікування. Але ні лікування електрошоком через виявлену шизофренію, ні другий курс лікування не змінили його впевненості в собі — і він втік із клініки, поневірявся деякий час і згодом повернувся додому.

Через рік він примкнув до руху аматорського театру, який у Бразилії 60-х років став масовим явищем — не тільки мистецтва, але й соціального протесту.

Театрально-протестна активність для Коельо закінчилася в лі­карні, звідки він знову втік, але безгрошів’я змусило його знову повернутися додому. Урешті-решт після третього курсу лікування його сім’я змирилася з тим, що «нормальна» робота — не для нього. Пауло Коельо продовжував займатися театром і журналістикою.

1970 року почав подорожувати по Мексиці, Перу, Болівії, Чилі, Європі й Північній Африці. Через два роки Коельо повернувся до Бразилії і почав писати вірші для пісень, що

стали потім дуже по­пулярними, працював із відомими бразильськими виконавцями, зокрема з Раулем Сейшасом. Як письменник зізнається в одному з інтерв’ю, у цей час він познайомився з роботами суперечливого англійської містика Алістера Кроулі, що вплинули на його твор­чість, яка поширилася не тільки на музику, але й на плани створен­ня «Альтернативного товариства», яке мало стати громадою анар­хістів у штаті Мінас-Жерайс, заснованою на ідеї Кроулі: «Роби що хочеш — такий весь закон». Бразильські військові, які прийшли до влади в результаті перевороту 1964 року, уважали цей проект підривною діяльністю і взяли всіх імовірних членів під варту. Ві­домо також, що під час перебування у в’язниці Коельо і Сейшаса катували. Вийти з в’язниці Коельо не­сподівано допомогло минуле: його визна­ли неосудним і відпустили.

Пізніше, у Голландії, він зустрів осо­бистість (звану їм Джи (лат. «І) у «Валь­кіріях», «Паломництві» і на його сайті «Воїн Світла»), яка змінила його життя і посвятила в християнство. Він став чле­ном католицької групи, відомої як НАМ (Ке£пиз А^пив Миікіі), де Джи був його Учителем. 1986 року Коельо пройшов Шляхом Сантьяго, старовинним іспан­ським шляхом паломників, і описав пі­зніше все, що відбулося, в книжці «Що­денник Мага».

Зараз він живе з дружиною Крістіною в Ріо-де Жанейро, у Бра­зилії, і в Тарбі, у Франції.

У 150 країнах світу було продано понад 86 мільйонів примір­ників книг Пауло Коельо, перекладених на 67 мов. Він одержав безліч призів та нагород у різних країнах, включаючи Францію (Ьа Ье§іоп (ГЬоппеиг) та Італію (8ирег Огіпгапе Сауоиг Воок А\уаг(1). Крім того, ним написані твори «Паломництво» (лягло в основу комп’ютерної гри, розробленої компанією Агхеї ТгіЬе), «На березі Ріо-П’єдра сіла я і заплакала...» і «Валькірії». Його новела «Заїр», видана 2005 року, була заборонена в Ірані з конфіскацією 1000 ко­пій, але згодом її все ж таки дозволили друкувати.

Твори Коельо входили до списку бестселерів не тільки в Брази­лії, але й у Великій Британії, США, Франції, Німеччині, Канаді, Італії, Ізраїлі, Фінляндії та Греції. «Алхімік» донині залишаєть­ся книгою-рекорсменом за кількістю продажів в історії Бразилії, її згадують у Книзі рекордів Гіннеса. Коельо є автором бестселерів португальською мовою.

Незважаючи на успіх, численні бразильські критики вважають його незначним письменником, чиї роботи занадто прості. Деякі з них також називають його роботи «комерційними» та орієнто­ваними на ринок. Його обрання до Літературної академії Бразилії заперечується багатьма бразильцями. Відома російська телеведуча і сценарист Авдотья Смирнова сказала про нього таке: «Подраз­нення, яке Коельо викликає у будь-якого хоч почасти літератур­но досвідченого читача, пояснюється перш за все його надзвичай­ною серйозністю, гусячою якоюсь важливістю — нудьга смертна, на весь роман жодного жарта, жодної посмішки, жодної гостроти.

Я маю на увазі не хиханьки-хаханьки, гостроти в літературі бува­ють які завгодно — фонетичні, філософські ідіоми; але ось так, без жодної навіть тіні жонглювання, без найменшого артистизму, без натяку на гру розуму — так справжня література не пишається. Тим часом саме ця серйозність і робить Коельо таким популярним письменником».

Стилізації в дусі Коельо присутні в книгах Анхеля де Куатьє.


  1. Евристична бесіда

  • Які враження у вас склалися про твір П. Коельо?

  • Який цей твір за жанром? Свою думку доведіть. (Повість- парабола)

  • Які риси постмодернізму ви помітили в «Алхіміку»? (Інтертекстуальність, позачасовість тощо)

  • Розкажіть про сюжетну лінію твору.

  • Охарактеризуйте образ головного героя повісті іспанського пастуха Сантьяго.

  • Які моральні уроки містить книга, у чому її притчевість?

  • Прокоментуйте висловлювання П. Коельо:

«У кожного своє Особисте призначення в житті, і через це лю­дина живе у світі...»

«Якщо ти чогось бажаєш, то Всесвіт сприятиме тому, щоб твоє бажання здійснилося...»

«Кожному дається дар: можливість вибору. Тому, хто не вико­ристав цей дар, він стає прокляттям,— інші будуть завжди обирати за нього...»

«Усе, що відбувається в теперішньому, впливає на майбутнє та є спокутою минулого».


  1. Розв’язання проблемних питань

  • У чому, на вашу думку, секрет популярності твору П. Коельо «Алхімік»?

  • Хто такий Алхімік? У чому парадоксальність цього образу? (Ал­хіміялженаука; алхіміки асоціювалися із шарлатанами, лжевченими, які марнували життя й зусілля, прагнучи пере­творити інші метали, речовини в золото. Тут алхіміктой, хто знаходить філософський Камінь, Еліксир Життя.)




  1. Накреслення «сюжетної» параболи роману у вигляді схеми, поясніть значення зупинок

Можливий варіант відповіді

Кожна зупинка, кожен епізод відкривають героєві якусь істи­ну, мають алегоричне значення.

«Тариф» — «Усе у світі має ціну».

«Танжер» — «Ніколи не відмовляйся від своєї мрії».

«Пустеля Сахара» — «Усі ми — частинки Світової Душі». «Оаза Ель-Фаюм» — «Любов — це сила, яка трансформує й удо­сконалює Світову Душу».

«Табір блакитних вершників» — «Я здатен творити чудеса». «Стара церква» — «Скарби там, де заплаче серце».







  • Назвіть літературні паралелі твору «Алхімік»

(А. де Сенпг-Екзюпері «Маленький принц», Е. Хемінгуей «Ста­рий і море», Ґ. Ґарсія Маркес «Стороків самотності», Е.Андієвська «Казка про як» та ін.)

  1. Домашнє завдання

Підготуватися до контрольної роботи — написання твору за темою «Постмодернізм» та творчістю Ґ. Маркеса, М. Павича, П. Коельо.

  1. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

  • У творі П. Коельо мене вразило...

  • Мені припала до душі думка...

  • Для мене відкрилася сучасна література, як...


11 клас

ТЕМА: Контрольний твір за темою «Постмодернізм», «Твор­чість Ґ. Ґарсія Маркеса,

М. Павича, П. Коельо»
МЕТА: підсумувати й узагальнити вивчене; розвивати писем­не зв’язне мовлення, уміння висловлювати свої думки, аргументувати їх прикладами й цитатами з тексту, власними спостереженнями; виховувати найкращі людські якості.
ОБЛАДНАННЯ: тексти вивчених творів.
ТИП УРОКУ: розвиток зв’язного мовлення.
ХІД УРОКУ

  1. Оголошення теми й мети уроку

  2. Мотивація навчальної діяльності учнів

  3. Розвиток зв’язного мовлення

  1. Інструктаж до написання твору-роздуму або есе за однією з обраних тем

Пропоновані теми

  1. «“Магічний реалізм” у романі Ґ. Ґарсія Маркеса “Сто років са­мотності” ».

  2. «Алегоричний сенс зображення історії родини Буендіа в худож­ньому часі й просторі твору» (за романом Ґ. Ґарсія Маркеса «Сто років самотності»).

  3. «Постмодернізм — одне з найяскравіших літературних явищ другої половини XX ст.».

  4. «Боротьба за читача та її засоби в оповіданні М. Павича “Да­маскин”».

  5. «“Віртуальний історизм” творів “першого письменника третьо­го тисячоліття” М. Павича».

  6. «У чому причина величезної популярності у світі твору П. Кое­льо “Алхімік”»?

  7. «Що значить “жити своєю Легендою”»?




  1. Написання роботи


ТРАГЕДІЯ ВСЕСВІТНЬОЇ САМОТНОСТІ В РОМАНІ Ґ. ҐАРСІЯ МАРКЕСА «СТО РОКІВ САМОТНОСТІ»

Провідною темою творчості Ґ. Ґарсія Маркеса стала тема са­мотності. На першому етапі творчого шляху письменника вона трактувалася по-різному: як одна з вічних якостей людської нату­ри («Опаль»), як атмосфера недовіри, розрізненості людей («Пол­ковнику ніхто не пише»). Цю тему видатний художник-реаліст проводить і в романі «Сто років самотності». Твір став широкою, цілісною, синтетич­ною картиною сучасного світу. Створивши роман-міф (і біблійний з його творенням світу, і античний з його трагедією долі, і водно­час психоаналітичний за Фрейдом), письменник не тільки не по­ступається принципами реалізму, а поринає в глибини дійсності, вивертаючи її на зворотню сторону і показуючи трагедію всесвіт­ньої самотності.

В основі роману — історія роду Буендіа, у якому всі діти чоло­вічої статі народжуються із самотністю в очах. Що це? Знак долі? Чи символічна риса екзистенціальної самотності, на яку прирече­на людина в сучасному світі? Останньому Буендіа відкривається пророцтво пергаментів, де говориться про зникнення роду, бо «тим родам людським, які приречені на 100 років самотності, не суди­лося з’являтися на землі знов». Метафора самотності переслідує героїв, заповнює весь художній світ роману: реальний і фантастич­ний. Бо це то «жалюгідна самотність», з якою весь час зустрічаєть­ся великий полководець Ауреліано, то «бездоння», яка «розділяє і з’єднує» інших Буендіа, навіть Мелькіадес «дійсно побував на тому світі, але не зміг винести самотності там і повернувся назад».

Що ж означає ця самотність, на яку приречений рід Буендіа, ціле Макондо, а може, й людство?

Твір відкривається образом «щасливого селища, де ще нікому не минуло ЗО років і де ще ніхто не вмирав». Це Макондо. Тут жи­вуть люди однією сім’єю. А перший із роду Буендіа схожий на мо­лодого патріарха, який учив сіяти зерно, допомагав кожному, аби життя селян було добрим.

З появою людей з інших міст до Макондо приходить історія. Її творять чоловіки роду Буендіа. На могутніх крилах вириваються вони у світ, але зламані, розчаровані, повертаються додому. Пер­шому Буендіа здається, що «машина часу зламалась і майбутнього немає». Диктатор Ауреаліано, який «не міг не думати про війну», відгороджується від людей колом радіусом 3 метри. Та настає тра­гедійний перелом в його житті, і полковник намагається вибратися з «болота війни», але інших основ, цінностей він не має. Символом його безцільного труда є золоті рибки, як і саван для Амаранти. Полковник умирає за найпрозаїчних обставин, зіткнувшись зно­ву зі своєю жалюгідною самотністю, а всіх його 17 синів знищу­ють. Брудні коловерті підхоплюють інших Буендіа, кружляючи їх у пияцтві, гастрономічних турнірах, коханні, що позбавлене ко­хання. Розпад роду відчуває Урсула, яка була опорою сім’ї. Почи­наючи сліпнути, вона раптом здобула духовний зір. Мудрим серцем жінка побачила безодню жахливої самотності роду. Ця самотність, що переслідувала всіх, є духовною внутрішньою порожнечею, бо не було в душах любові. Тепер вона зрозуміла, чому її син Ауреліа­но заплакав у череві матері. Це не був знак пророцьких дарувань, це був знак трагічної долі через нездатність любити. Отже, рід, який не несе любові, приречений. Буендіа метушаться, намагають­ся щось творити, але їх знов і знов поглинає внутрішня порожне­ча — самотність. Вона охоплює ціле Макондо. З приходом «бана­нової компанії» в роман вривається історична реальність. Один із Буендіа залишається єдиним живим очевидцем страйку. Умира­ючи, останньому з роду він залишає духовний наказ: «Назавжди запам’ятай: їх було більше трьох тисяч, і всіх скинули в море». Після цієї трагедії в Макондо чотири роки одинадцять місяців і два дні йде дощ. Відновити життя намагаються останній із роду і його тітка, які по-справжньому кохають одне одного. Та Макондо вже не існує. І біблійний вітер зносить усе з обличчя землі. Бо дім був на «піску». «І пішов дощ, і розлились ріки, і подули вітри, і наляг­ли на дім той; і упав він, і було падіння його велике» (Євангеліє від Матфея, гл. 27). Отже, роман Маркеса — це роман-пересторога: рід, людство, позбавлені любові, приречені на зникнення.


  1. Домашнє завдання

Індивідуальне: підготувати повідомлення про життя і творчість П. Зюскінда.


  1. Підсумки уроку


11 клас

ТЕМА: Життя і творчість німецького письменника Патріка Зюскінда. Ознаки

постмодернізму в повісті «Запахи. Історія одного вбивці»
МЕТА: ознайомити учнів із життям і творчістю письменника, ознаками постмодернізму в його найвідомішому тво­рі; розвивати навички сприйняття й аналізу творів постмодернізму, висловлення своєї думки та її аргу­ментування; розширювати кругозір учнів, виховувати естетичний смак, критичне мислення.
ОБЛАДНАННЯ: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього.
ХІД УРОКУ

  1. Аналіз контрольної роботи

  2. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. Використовуючи форму й стереотипи «масової культури», німецький письменник Патрік Зюскінд порушив складні філософські проблеми. Серед них особливе місце посі­дає феномен творчості генія. На цьому уроці ми ознайомимося з особистістю митця та його постмодерністськими хитросплетін­нями, прихованими за життєподібним сюжетом та детективною інтригою.


  1. Оголошення теми й мети уроку

  2. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

  1. Повідомлення учня про життя і творчість П. Зюскінда

  • Патрік Зюскінд народився 1949 року в місті Амбах, Федера­тивна Республіка Німеччина (ФРН), у родині письменника. Хло­пець ріс у творчій атмосфері, адже в батьків у гостях часто бували літератори, композитори, художники, які вели між собою цікаві дискусії про мистецтво. Із семи років Патрік почав серйозно займа­тися музикою, здобув музичну освіту. Після закінчення гімназії вивчав у Мюнхенському університеті історію, одночасно працю­ючи у відділі патентів компанії «Сіменс», потім тапером у танц- барі, тренером із настільного тенісу, сценаристом на телебаченні. Університет закінчив із відзнакою.

  1. року Патрік Зюскінд написав одноактний монолог «Контрабас». Після прем’єри в Мюнхенському театрі п’єса ста­ла однією з найпопулярніших у Європі. Одна із цюріхських газет відзначала, що «віртуозне володіння мовою, тонкий гумор авто­ра, неприховані симпатії до свого героя, вигідно вирізняють цей твір серед багатьох драматичних одноденок». Театральні критики писали захоплені відгуки про твір «Контрабас»: «П’єсу Патріка Зюскінда хочеться цитувати безкінечно, захоплено милуючись її гармонійною побудовою, неспішно смакуючи вишукані перепади авторської думки».

  2. року був надрукований роман «Запахи. Історія одного вбивці», який приніс авторові світову славу. Цей твір перекладений більш ніж 30-ма мовами світу, близько десяти років був бестселе­ром. Наступного року письменник отри­мав у Парижі премію Гутенберга за най­кращий іноземний роман. Німецька пре­са відгукнулася на це так: «Про те, що описує Зюскінд, можна не тільки довіда­тися по запаху, відчути на смак, побачити й почути; це художник, який уміє показа­ти вбоге життя в його великому внутріш­ньому драматизмові».

Нині письменник живе в Мюнхені та Парижі, є членом Пен-клубу. Він веде замк­нений спосіб життя, уникає публічності.

Творчість П. Зюскінда близька до літературних традицій Ф. Кафки, Ґ. Ґарсія Маркеса та інших прибічників фантастичного перетворення реальності, у якій абсурдність життя переплітається з глибоким філософським змістом.


  1. Ознайомлення з уривком із твору П. Зюскінда «Літературна амнезія»

«Я опускаюся на стілець біля письмового столу. Ганьба. Скан­дал. Упродовж тридцяти років, з тієї пори, як я навчився читати, я дещо прочитав, не так вже й багато, але дещо, одначе що від цьо­го залишилося? Неясний спогад про те, що в другому томі тисячо- сторінкового роману хтось застрелився з пістолета. Тридцять років читав — і все марно. Тисячі годин мого дитинства, хлоп’яцтва та юнацтва я провів за читанням і не зберіг нічого, крім великого за­буття. І це лихо не зникає, навпаки, воно лише посилюється. Якщо я сьогодні читаю книжку, то забуваю початок, ще не дібравшись до кінця. Іноді моя пам’ять відмовляє вже до кінця сторінки. І я ледь плетуся від абзацу й незабаром зможу утримувати у свідомості тіль­ки окремі слова, що доносяться з пітьми якогось вічно невідомого тексту, спалахують, немов падучі зірки в момент читання, аби від­разу ж потонути в забутті... Упродовж літературних дискусій я вже давно не розкриваю рота, аби не знеславитися, переплутавши Мьо- ріке з Гофмансталем, Рільке з Гельдерліном, Беккета з Джойсом, Італо Кальвіно з Італо Звево, Бодлера з Шопеном, Жорж Санд із ма­дам де Сталь тощо. Я цілими днями перегортаю сторінки книжок у пошуках якоїсь цитати, оскільки ім’я автора вислизнуло з моєї пам’яті, а в той час, коли я копаюся в невідомих текстах абсолютно незнайомих мені авторів, я примудряюся забути, що ж я, власне, шукаю...»

(П. Зюскінд «Літературна амнезія»)


  1. Евристична бесіда

  • Яке враження склалося у вас після прочитання уривка з твору?

Що можете сказати про героя оповіді? (Це високоосвічена люди­на, фахівець у галузі літератури, який прочитав сотні тисяч сторінок. Йому здається, що нічого не пам’ятає, але перелік авторів свідчить про інше. Очевидно, це своєрідне прагнення до досконалостізнати все про літературу, бути найкращим спеціалістом.

Названі оповідачем автори свідчать про те, що це серйозна лі­тература, а не «розважальне чтиво». А може, навпакисаме від «масовсіі літератури» нічого не залишається в пам’яті ге­роя? Тоді навіщо він шукає цитату із цього твору? Усе це за­лишається на розсуд читача...)

  • Яким вам здався стиль твору, його манера оповіді? (Легкий, простий, життєподібний, але, очевидно, з інакомовленням.)

  1. Слово вчителя

  • Твір П. Зюскінда «Запахи. Історія одного вбивці» (дехто пе­рекладає як «Парфумер») належить до постмодерністських, отже, складний і багаторівневий, інтертекстуальний. Читаючи твір удо­ма, зверніть увагу і на детективний сюжет, і на асоціації з іншими творами, і на «віртуальний історизм», що полягає в імітації світо­гляду Франції доби Просвітництва, і на можливість різних інтер­претацій твору читачем.

  1. Закріплення знань, умінь і навичок

  1. Словесне малювання

  • Намалюйте «психологічний портрет» письменника.

  1. Заповнення анкети автора

  • Заповніть «паспортну анкету» письменника, опрацювавши матеріал підручника, прослухавши лекцію вчителя чи повідо­млення учня.

  1. Домашнє завдання

Знати біографію письменника. Прочитати роман «Запахи...».

  1. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон» Продовжте речення:

  • Постмодерністська література і її автори відкрилися мені...

  • Я зрозумів(-ла), що сучасна література...


11 клас

ТЕМА: Патрік Зюскінд « Запахи. Історія одного вбивці ». Образ Гренуя та його

літературні прототипи
МЕТА: допомогти учням глибше усвідомити ідейно-художній зміст, особливості твору письменника; розвивати на­вички сприйняття, аналізу постмодерністського тво­ру, «розшифрування» його, прочитання підтексту, ви­словлення своєї думки про нього, своєї інтерпретації; розширювати кругозір учнів; виховувати прагнення до самопізнання та самовдосконалення, естетичний смак.
ОБЛАДНАННЯ: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до повісті, твори з літературними прототипами.
ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності учнів



Учитель.

Є генії і є Генії. Одні будують храми, створюють ше­деври мистецтва, роблять винаходи, що сприяють людському про­гресові,— і уславлюються у віках. Інші цього не вміють, але теж хочуть прославити своє ім’я. Тому руйнують храми, як Герострат, отруюють свідомість молодих людей ідеєю вседозволеності, як На­полеон, оспівують жорстокість і розпусту, як маркіз де Сад (звідси поняття «садизм»), знищують мільйони людей, як відомі очільни- ки тоталітарних режимів XX ст. Природу «злих геніїв» намагаєть­ся осягнути П. Зюскінд у повісті «Запахи...» Про це й поміркуємо на уроці.


  1. Оголошення теми й мети уроку

  1. Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання

  • Розкажіть про життєвий і творчий шлях П. Зюскінда.

  • Поділіться враженнями про прочитаний твір «Запахи...».

  • З’ясуйте основні елементи сюжету твору.

Експозиція — опис Франції XVIII ст., запахів, що панували в тогочасному Парижі, а відповідно, і міського побуту.

Зав’язка — народження в жінки, що торгувала рибою, дитини, яку вона збиралася знищити, як і чотирьох попередніх, їй не по­трібних.

Розвиток дії — життя Гренуя в установі мадам Гайяр, у май­стерні Грімаля, загальна ненависть до нього, відсутність у хлопця будь-яких моральних принципів і відповідальності.

Перша кульмінація — скоєння Жаном-Батістом Тренуєм убив­ства дівчинки заради її запаху. Рішення героя стати найкращим парфумером, зберегти запах, який його захопив.

Розвиток дії — Гренуй опанував парфумерне мистецтво в май­стерні Бальдіні, вразив того своїм талантом. Прагнучи доскона­лості, він після невдалих експериментів захворів і ледь не вмер. Мандрує й усамітнюється на горі. Прибувши до міста Грас, знову заради запаху невинної дівчини убиває кількох дівчат.

Друга кульмінація — убивцю дівчат Гренуя схопили й засудили до страти. Коли зібралася багатотисячна юрба, щоб подивитися на страту злочинця, він застосовує парфуми, які викликають любов і захоплення. Засліплені мешканці вибачають Гренуя, ним захоп­люються, його опікує батько вбитої дівчини Ріші. Гренуй відчуває себе Великим, Богом, Прометеєм. Але йому не потрібна любов, бо він не знає, що це. У його серці тільки ненависть.

Розв’язка — злочинці-людожери, кинувшись на запах парфу­мів Гренуя, розривають їх творця на шматки.


  1. Формування вмінь і навичок

  1. Колективна характеристика Гренуя (або робота в групах за етапами життя героя)

  1. Бесіда

  • Звідки могла взятися така потвора — у фізичному й у морально­му планах? (Народжений без любові, кинутий матір’ю напри­зволяще; виростав у жахливих умовах сирітського закладу; не мав запаху, що відлякувало людей, дратувало однолітків;

пройшов жорстоку школу каторжної праці й знущань у май­стерні чинбаря; не знав слів «любов», «чесність», «поряд­ність», «віра» й не розумів їх значень.)

  • Яким чином Гренуй добився професійного успіху, навіть отри­мав владу над людьми? (Завдяки своїм феноменальним здібнос­тям відчувати запахи, запам’ятовувати їх, комбінувати й створювати нові композиції; був працьовитим, мав фана­тичну жагу до експериментів, мріяв створити найдосконалі­ший запах парфумів.)

  • Чому Гренуй здійснював жахливі вбивства? (У нього не було жодних моральних перепон, табу на шляху досягнення мети, адже він не знав ні жалю, ні любові, не відав про цінність і непо­вторність людського життя.)

  • Чи була в Гренуя якась інша можливість досягти мети, улашту­вати своє життя, не забираючи інше? (Так, адже мав надзви­чайні здібності й можливості, забезпечив Бальдіні славу най­визначнішого майстра Європи.)

  • Як автор ставиться до свого героя? (Відкрито негативно, опи­сує його то як кліща, то як павука.)

  • Який ідейний смисл цього образу? (Ніяка геніальність, ніяка висока чи невисока мета не варті людського життя.)

Складання усної характеристики образу Гренуя із добиранням відповідних цитат із твору

  1. Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»

  • Визначити в повісті «Запахи...» риси постмодернізму.

Очікувані відповіді

  • Наявність двох пластів — рис масової літератури (детективний сюжет) та елітарної.

  • Інтертекстуальність.

  • Пародіювання іронія, гротеск.

  • «Віртуальний історизм» та ін.

  • Змішування стилів — художнього й публіцистичного.

  1. Слово вчителя

  • Головний герой повісті П. Зюскінда «Запахи» Гренуй має сво­їх літературних прототипів. Перш за все, це герой твору Т. А. Гоф- мана «Малюк Цахес на прізвисько Циннобер» — такий же потвор­ний «курдупель», що виявився непотрібним власній матері. Його пожаліла фея й подарувала три чарівні волоски, завдяки яким люди бачили в ньому тільки прекрасні риси та вчинки, які він, до речі, нахабно забирав у інших. Закінчується ця історія ганебною загибеллю героя в нічному горщику. Сама фея пошкодувала про свій добрий вчинок.

Пригадаймо негативних персонажів роману Ч. Діккенса «При­годи Олівера Твіста» — добропорядних і законослухняних, на пер­ший погляд, громадян — наглядачів робітного дому, сирітських закладів, членів опікунської ради, сусідів,— жорстокосердих, бай­дужих і корисливих.

У «Дивовижній історії Петера Шлемеля» німецького письмен­ника Адальберта Шаміссо герой обміняв власну тінь на гаманець із золотом. Однак людина без тіні викликала страх та відразу в усіх оточуючих й потерпіла фіаско.

Отримав за допомогою гіпнозу владу над аудиторією і герой но­вели Т. Манна «Маріо і чарівник» Кавальєро Чиполла. Принижен­ня людей, насмішка над ними тішить фокусника. Кінець відомий. Простий хлопець, офіціант Маріо не витримує знущань над най- святішим, що є в його душі, і стріляє в кривдника.

П. Зюскінд називає свого героя «бацилою», що що перегукуєть­ся з невмирущою бацилою чуми в однойменному романі А. Камю.

Паралелей із твором письменника можна навести чимало. Та всі вони підкреслюють істинність відомого твердження, що геній і злодійство — речі несумісні.


  1. Домашнє завдання

Знати зміст твору, уміти його аналізувати.

Характеризувати образ головного героя, розповідати про його літературні прототипи.

Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення про життя і творчість Р. Баха, М. Кундеру, Харукі Муракамі, Я. Вишневського.


  1. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

  • Найбільше мене вразило у творі П. Зюскінда...

11 клас

ТЕМА: Сучасний літературний процес (огляд). Співіснування і взаємодія різних

стилів, напрямів, течій. Найпоміт­ніші сучасні літературні явища
МЕТА: ознайомити учнів із напрямами розвитку сучасного літературного процесу, співіснуванням та взаємо­дією різних стилів, напрямів, течій; розвивати на­вички самостійної роботи з літературними текстами, визначення їхньої художньої вартості, висловлення та обґрунтування своєї думки про явища мистецтва; виховувати любов до літератури, повагу до загально­людських цінностей, естетичний смак.
ОБЛАДНАННЯ: «портретна галерея» письменників сучасності, вистав­ка їх творів, ілюстрацій до них; матеріали про сучасні твори інших видів мистецтва.
ХІД УРОКУ

  1. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель.

Художня література кінця XX — початку XXI ст. змушена виживати в умовах жорстокої конкуренції з «відео», «мультимедіа», Інтернетом та іншими реаліями сучасності. Її шлях тепер лежить, за влучним висловом У. Еко, «від Інтернету до Гутенберга». Для сучасності характерна «втеча культури на уні­верситетські кафедри».

Про це й буде наша розмова.


  1. Оголошення теми й мети уроку

  2. Актуалізація опорних знань

Бесіда

  • Яких письменників сучасності у світовій літературі ви зна­єте? Які їхні твори ви читали? Що вас найбільше в них при­ваблює?

  • Як би ви охарактеризували сучасний світовий літературний процес? (Поєднання і взаємодія різних стилів, напрямів, те­чій; перевага постмодернізму; тяжіння до художнього осмис­лення сучасності; захоплення античністю та культурними здобутками попередніх епох)




  1. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка