Тема: Основні тенденції розвитку драматургії кінця XIX початку XX ст. «Нова драматургія», її засадничі принципи. Творчі знахідки та здобутки Г. Ібсена



Сторінка10/28
Дата конвертації29.04.2016
Розмір6.17 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   28

Написання твору


Епіграфи до творів

Найсумніша радістьбути поетом.

Решта не враховується. Навіть смерть.

Ф. Ґарсія Лорка

Щира поезіяце любов, мужність



і жертовність.

Ф. Ґарсія Лорка

Хай панує поміж людьми любовне спілкування,

хай об’єднує їх чудовий ланцюжок духовного

спілкування, бо до цього прагнуть слово, різець

і всі мистецтва.

Ф. Ґарсія Лорка

Згаси мій зіря все ж тебе знайду,

Замкни мій слухя все ж тебе почую,

Я і без ніг до тебе домандрую,



Без уст тобі обітницю складу.

Р. М. Рільке

Зразок твору

ВІРШІ Ґ. АПОЛЛІНЕРА, ЯКІ МЕНЕ ВРАЗИЛИ

Творчість Ґ. Аполлінера є одним із найзначніших і найхарак­терніших явищ поетичного сприйняття суперечливої дійсності XX ст.

Осмислення трагедії війни відобразилося в збірці «Калігра­ми. Вірші Миру і Війни», що вийшла друком 1918 року. Вона поділяється на дві частини: до першої увійшли поезії, написа­ні Аполлінером 1913 і в першій половині 1914 року, до другої — фронтові поезії. Присвячена збірка пам’яті друга поета, літератора Рене Деліза, який загинув на фронті. Назва збірки пов’язана з екс­периментами в царині поетичної форми. Частина віршів має ви­гляд «ліричних ідеограм», або каліграм, тобто вони написані так, що їхній текст створює своєрідний малюнок (будинок, зірку, лінії дощу тощо). У «Каліграмах» поет засуджує війну, але антивоєнною тематикою їх значення не вичерпується. Ґ. Аполлінер порушує важливі проблеми духовного й історичного буття людства, багато й сміливо експериментує, домагаючись «безпосереднього виражен­ня». Так з’являються його «поезії-розмови», «поезії-репортажі», для яких «будівельним матеріалом» служили факти, фрагменти «безпосередньої дійсності», з яких монтуються твори «Вулиця Крістін», «Хмарний привид» та інші.

Проте збірка була не просто експериментаторством, а переду­сім — прагненням відтворити складний «потік життя», у якому зв’язки розриваються й водночас усі фрагменти з’єднані невиди­мим ланцюгом, пізнати котрий покликана поезія. Для Аполлінера людина, попри всі її помилки й хибні ілюзії, завжди залишається володарем світу, що веде постійну боротьбу за життя на межі світла і темряви, миру і війни, високого й буденного.

Поезія Ґ. Аполлінера, яка справила на мене найбільше вра­ження,— «Зарізана голубка й водограй». Розташуванням літер не­однакового розміру та різними напрямками рядків вона утворює обриси голубки над струменями фонтана, що символізує вічний плач за тими, хто загинув на війні.

Цей образ навіяв поетові відомий малюнок П. Пікассо голуб­ки — символу миру.

Війну поет сприйняв як страшну трагедію, але трагедію майже неминучу, невблаганну, як Страшний суд. Світ наче розколовся на дві половини: з одного боку — люди, природне життя, з іншого — страждання, кров, смерть. За принципом антитези й побудовано поезію «Зарізана голубка й водограй». Каліграма створена у формі звернення до всіх сучасників, яких розкидала війна по світу або за­брала смерть. Поет не вживає таких гучних слів, як «людство», «сучасники». Навпаки, звертання його має суто особистісний, на­віть інтимний характер:

О постаті убиті любі

О дорогі розквітлі губи Міє Мареє

Єтто Лорі Анні і ти Маріє Де ви дівчата Я вас питаю



У цьому переліку імен і особистий зміст, і поетичний. Кожна людина на світі неповторна, смерть кожної людини — трагедія, втрата цього світу. Під час війни полеглих рахують сотнями, ти­сячами, усіх імен не перелічити. Але так ставляться до людей ті, хто розпалив війну. Поету близькі всі люди, він пам’ятає і живих, і мертвих. У кожного з них є ім’я, а всі разом вони — сучасники поета. Антитеза «убиті — розквітлі» підкреслює антигуманний характер війни. Риторичне запитання залишається без відповіді.

Глибокого філософського змісту набуває й образ водограю: це символ скорботи, оплакування всіх полеглих. Як не витече вода з водограю, так не втамувати поету душевної туги, жалю, адже війна передчасно забрала молодих і любих. Але в останніх рядках вірша поєднуються глибокий трагізм і віра в можливість спасіння людства, виникає образ зраненого, але не вбитого сонця, багряного горизонту, що може символізувати нову зорю миру:

Душа ятриться з непокою І водограй рида зі мною А як вони іще живі Десь б’ються на Північнім фронті Там олеандри всі в крові

І сонце зранене в траві На багрянистім горизонті

Мені здається, що тільки такі вірші, які дають уявлення про конкретне зло, «війну в особах», можуть пробудити в душах лю­дей огиду до всякого насильства й несправедливості, прагнення до миру й злагоди. Ця ж поезія ще й захоплює своєю незвичною, ори­гінальною формою, поетичністю та задушевністю.



Підсумки уроку

11 клас

ТЕМА: «Срібна доба» російської поезії, розмаїття літера­турних напрямів, течій та шкіл у поезії.

Трагічні долі митців цієї доби. Життєвий і творчий шлях російського поета Олександра

Блока. Символізм його поезій
МЕТА: ознайомити учнів із провідними модерністськими, авангардистськими напрямами й течіями «срібної доби», їх представниками, із творчістю О. Блока; розвивати навички виділення головних рис, осо­бливостей різних літературних напрямів у творчості письменників; аналізу поетичних творів, висловлення своїх думок і вражень; виховувати любов до поезії, естетичні смаки.
ОБЛАДНАННЯ: опорно-логічні схеми, таблиці, портрети письмен­ників, видання творів, ілюстративні матеріали до характеристики доби, біографії Блока.
ХІД УРОКУ

  1. Аналіз контрольної роботи

  2. Мотивація навчальної діяльності учнів

Слово вчителя

  • Першу половину XIX ст. називають «золотим добою» росій­ської літератури, що представлена творчістю О. Пушкіна, М. Лєр­монтова, Ф. Тютчева, А. Фета та ін. Початок XX ст., незважаючи на значні історичні, соціальні катаклізми, ознаменований у росій­ській літературі «срібною добою». Про цей феномен, про долю мит­ців того часу ми й вестимемо розмову на уроці.




  1. Оголошення теми й мети уроку

  2. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

  1. Складання таблиці імен видатних філософів, живописців, діячів театру, напрямів у літературі

Учитель.

Як не дивно, у цей час у Росії відбувся розквіт не лише літератури, а й філософії, мистецтва взагалі. Розгляньте складену таблицю й зробіть висновки.


Філософія

Живопис

Театр, балет

Поезія

  1. Соловйов М. Бердяєв П. Флорентій­ський

  2. Булгаков Л. Шестов М. Федоров та ін.

К. Малевич М. Врубель М. Шагал В. Кандінський М. Ларіонов та ін.

К. Станіславський

В. Мейєрхольд В. Комісаржевська

  1. Павлова

  2. Ніжинський та ін.

Символізм,

футуризм,

акмеїзм,

« новоселянська поезія» та ін.



  1. Робота з висловлюваннями філософів (у групах)

  • Прочитаите и прокоментуйте висловлювання російських філо­софів.

  1. «Внутрішніми властивостями добра визначається життєве за­вдання людини; її моральний сенс полягає в служінні Добру чи­стому, усебічному і всесильному» (В. Соловйов).

  2. «Проблема особистості є основною проблемою екзистенціальної філософії... Я маю реалізувати в собі особистість, і ця реаліза­ція є невтомною боротьбою. <...>Будь-яка людина покликана стати особистістю, і їй має бути надана можливість стати осо­бистістю. Будь-яка людська особистість має цінність і не може розглядатися як засіб... Цим аж ніяк не заперечується глибока нерівність людей в обдаруваннях і властивостях, у покликанні й висоті» (М. Бердяєв).

  3. «У серцях людських відбувається... боротьба, вирішується пи­тання про те, кому поклонитися й повірити: Христу, царство якого не від світу цього. Та ж сама боротьба триває і в душі со­ціалізму» (С. Булгаков).




  1. Огляд картин російських художників «срібної доби», визначення в них рис модернізму, авангардизму




  1. Робота з опорно-логічною схемою провідних модерністських й авангардистських напрямів і течій «срібної доби» російської поезії, їх представників та поетів поза літературними угрупованнями (див. схему на наступній сторінці)


Учитель.

Доля більшості митців цієї доби склалася трагічно; фізично були знищені М. Гумільов,

О. Мандельштам; змушені були емігрувати Д. Мережковський, 3. Гіппіус; М. Цвєтаєва,

С. Єсенін. В. Маяковський покінчили життя самогубством; зазнали переслі­дувань від влади

Б. Пастернак, А. Ахматова — їх твори тривалий час не друкували.


Напрям

течія

Символізм

Акмеїзм

Футуризм

« Новоселянська поезія»

Позагрупові

поети

Сатирик

Особли­

вості

  • Підвищена увага до музи­ки слова;

  • звернення до містичної філософії;

  • невиразне, невизначене розуміння світу через тонкі натяки й напівтони

  • Джерела

у французько­му класицизмі;

  • витончена, але свіжа й проста поетична мова;

  • точний образ;

  • металізування

(« особистісний мікроскоп»)

  • Заперечення спадщини минулого;

  • незрозуміла мова, слово­творчість;

  • соціальний протест;

  • епатаж

  • Увага до долі російського народу, особливо селянства;

  • пісенний характер;

  • міфологічність і релі­гійність




Викриття міщанства, посеред­ності

Пред­

ставни­

ки

Старше покоління В. Брюсов,

Ф. Сологуб,

Д. Мережков- ський, 3. Гіппі- ус, К. Бальмонт Молодше покоління 0. Блок,

А. Бєлий,

А. Бальмонт

А. Ахматова,

0. Мандельштам, М. Гумільов,

М. Кузьмін та ін.

В. Маяковський, В. Хлєбніков,

Б. Пастернак,

І. Северянін,

В. Каменський та ін.

М. Клюєв, С. Кличков, С. Єсенін

І. Бунін,

І. Аннен- ський,

М. Цветаєва

Саша Чорний

(«Хронічний

сатирик»)
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   28


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка