Тема. Новий Заповіт. Євангелія. Його виникнення та складові. Доля Ісуса Христа і Його вчення. Головні цінності християнської моралі



Скачати 151.26 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір151.26 Kb.
Уроки світової літератури в 9 класі (за програмою 2001 року).

Тема. Новий Заповіт. Євангелія. Його виникнення та складові. Доля Ісуса Христа і Його вчення. Головні цінності християнської моралі.
Є Книга, в якій все сказано, все вирішено, після котрої ні в чому немає сумніву; Книга безсмертна, свята, Книга вічної істини, вічного життя – Євангелія. Весь прогрес людства, всі успіхи в науках, у філософії заключаються тільки в більшому проникненні в таємничу глибину цієї божественної Книги, в осмисленні її живих, вічно незмінних істин.

В. І. Бєлінський.
Мета: розкрити основні відомості про зародження християнства, виникнення Нового Заповіту, його складові частини: проаналізувати зміст Євангелія від Луки, звернути увагу учнів на духовні цінності вчення Ісуса Христа; сприяти розвитку вміння школярів обговорювати й порівнювати чинники духовного життя літературних героїв; виховувати повагу до тисячолітніх моральних людських цінностей, викликати бажання удосконалювати свій характер.
1-й урок

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: тексти Євангелія від Луки: репродукція гравюри на дереві Юліуса Шнорр фон Карольсфельда «Притча про милосердного самарянина»; грамзапис молитви «Отче наш...». М. Леонтовича; виставка репродукцій картин на сюжети Нового Заповіту видатних митців світу («Новий Заповіт очима художників»).


Зміст роботи

1. Слово вчителя. Повідомлення теми і мети уроку.

2. Повідомлення учня – історика про зародження християнства.

На рубежі старого і нового літочислення наймогутнішою державою Середземномор’я вважався Рим. То був важкий період: на завойованих землях стояли римські гарнізони і правили намісники імператора. Містами величезної держави мандрували численні проповідники нових учень. Вони збирали навколо себе юрби людей: всі хотіли послухати, як треба жити, щоб бути щасливим. Серед тих, хто проповідували нове вчення, був Ісус.

Римляни Його арештували і розіп’яли у передмісті Єрусалиму на горі Голгофі. Ісус мужньо прийняв смерть, така велика була Його віра у власну правоту!

Невдовзі люди почали переказувати, що в образі Ісуса Сам Бог відвідав землю. Вчення Ісуса про любов і милосердя, Його слова про покарання всіх злих поступово поширювалося всією імперією. Ісуса стали називати Христом, або Месією (давньогрецькою і давньоєврейською мовами ці слова означають «божественний»). Складалася нова віра – християнська.

3. Повідомлення учнів-літературознавців про історію виникнення Нового Заповіту та його складові частини.

Священною книгою християн став Новий Заповіт. Він з’явився через 1300 років після перших книг Мойсея і ніс новий зміст та настанови. Бог укладає угоду не лише з одним вибраним народом, а й з усім людством, з кожним народом, з кожною людиною.

Новий Заповіт складається із багатьох книг: це 4 Євангелія, історична книга «Діянь апостолів», 21 послання апостолів та Апокаліпсис (Одкровення Іоанна Богослова). Новий Заповіт остаточно сформувався в єдине ціле у ІІ ст. н. е. й канонізований церковним собором 364 р.

У Біблії Євангелія посідають важливе місце, у них викладено основні засади християнства. У перекладі слова «євангеліє» означає «благовіст», у Євангеліях розповідається про земне життя Ісуса Христа та Його вчення. Євангелія складали у другій половині І століття н. е. люди, котрі особисто знали Ісуса – Його учні та послідовники. У ті часи було чимало таких спогадів та оповідей, але до Нового Заповіту церквою введені тільки чотири книги – Євангелія від Марка, Матвія, Луки та Іоанна.

Книги створювалися одна за одною, коротким проміжком у часі, зокрема, Євангеліє від Марка приблизно в 70-і роки, від Матвія – у 80-і роки, від Луки – близько 90-х, а Євангеліє від Іоанна десь у 95–100 роках. Усі чотири Євангелія написані грецькою мовою, яка вважалася в Давньому Римі мовою філософії. Зміст перших трьох книг у багатьох випадках збігається. Четверта книга – від Іоанна – відрізняється від попередніх стилем та ідейним спрямуванням: у ній більша увага приділяється не розповіді про Ісуса Христа як особистість, а докладніше подається його вчення.

4. Робота над аналізом змісту Євангелії від Луки.



Вчитель. Отже, сьогодні ми з вами будемо вчитися. Вчитися на прикладах життя і вченні Ісуса Христа, записаних в Євангелії від Луки. Не випадково епіграфом нашого уроку взяті саме ці слова відомого російського літературного критика ХІХ століття В. Г. Бєлінського. Адже Євангеліє – дійсно книга, у якій є все. Тож постараймося якнайбільше почерпнути для себе з її «таємничої глибини».

Перефразовуючи заключні слова Євангелія від Іоанна, хочу сказати, що якщо б ми розглядали все детально, то для цього нам не вистачило б і всіх уроків зарубіжної літератури. Тому зупинимося тільки на окремих епізодах Ісусового життя і вчення. Багато чого ви вже знаєте.

– Назвіть, будь ласка, найголовніші події життя Ісуса Христа, які вам відомі.

(Учні називають: Різдво, дитинство, розп’яття і смерть, воскресіння і вознесіння).

– Крім названого, в житті Ісуса була і ще одна подія – хрещення на річці Йордан від Йоана Хрестителя. Після цього – сорокаденний піст і молитва в пустелі і марні намагання диявола звести Ісуса Христа спокусами. Перемігши сатану силою Слова Божого, Ісус розпочинає Своє служіння. Все, що Він казав і що чинив, свідчило про безмежну Божу любов до грішного людства. Ісус ніколи не проходив повз людей, які потребували Його допомоги. Апостол Лука, який за професією був лікарем, описує багато випадків чудесних зцілень Ісусом Христом страждаючих від різних хвороб людей.

– Які історії зцілення вам запам’яталися найбільше, коли ви вдома читали Євангеліє?

(Уздоровлення біснуватого в Капернаумі; уздоровлення слабого на проказу; уздоровлення розслабленого, сухорукого; уздоровлення сотникового раба, а також воскресіння сина вдови з Наїну і дочки старшого синагоги та ін.).

– Що вас найбільше вразило в згаданих історіях?



(Любов і співчуття Ісуса до всіх людей; Його готовність завжди допомагати; велика віра людей в те, що Ісус допоможе їм).

– Так, Ісус завжди допомагав тим людям, які страждали від фізичних хвороб. Але Його головне завдання полягало не в цьому.

«На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування», – говорить Ісус (Луки, 4:18, 19).

Він прагнув привести грішний люд до покаяння і навчити небесним принципам життя, відродити в людських серцях найкращі почуття, закладені Творцем, а пізніше опоганені гріхопадінням.

– Як саме Ісус намагався пояснити людям закони Небесного Царства?

(За допомогою притч).
Словникова робота.

Притча – це невелике оповідання, що в алегоричній формі містить якесь повчання.

– Які притчі Ісуса записані в Євангелії від Луки?

(Притча про сіяча; про милосердного самарянина; про багача; про багату вечерю; про загублену вівцю й загублену драхму;

про блудного сина та ін.)

– Кожна з названих притч важлива і повчальна. Але на сьогоднішньому уроці ми детальніше зупинимося на «Притчі про милосердного самарянина» (Луки, 10: 25–37).

– Кому Ісус розказав цю притчу?!

(Законнику, вчителю закону).

– Яке запитання задав Ісусові законник і почув у відповідь притчу?



(«А хто мій ближній?)

– Так, саме це питання, яке, мабуть, цікавило і вас, діти.

– Хто першим побачив нещасного чоловіка, ледве живого від ран, і, як попустив? Як ви ставитесь до його вчинку?

(Священик, який проминув, пройшов повз людську біду. Він проявив байдужість).

– Хто ще «надійшов на те місце, поглянув, – і теж проминув»?



(Левит, прислужник у храмі)

– Яке слово використовує Ісус, щоб сказати, чим керувався самарянин, котрий прийшов на допомогу пораненому іудею?



(Змилосердився).

– Як ви розумієте значення слова «милосердя»?



(Проявлення милості до когось. Хто відмовляється від милосердя, той перестає бути людиною).

Милосердя, діти, – це любов у дії, котра користується кожною можливістю бути корисним людям, які потрапили в біду. Любити потрібно не на словах (як священик, котрий у храмі навчав людей), а на ділі (як це зробив самарянин).

– Які докази «любові у дії» самарянина наводяться у притчі?

(Він не пошкодував ні часу, ні грошей, щоб допомогти людині. Крім того, ризикував і власним життям, адже розбійники могли напасти і на нього).

– Іудеї вважали самарян людьми «нижчого ґатунку», зневажали їх, принижували. Знаючи це, яку ще особливість «любові у дії» самарянина ви можете відмітити?



(Самарянин проявив милосердя до ворога свого народу. А Ісус навчав любити всіх, навіть ворогів своїх).

– Перед вами – репродукція гравюри на дереві німецького митця XIX ст. Юліуса Шнорр фон Карольсфельда за сюжетом «Притчі про милосердного самарянина». Уважно розгляньте її і скажіть, будь ласка, чи вдалось автору, на вашу думку, передати у своєму творі глибокий зміст притчі Ісуса.

(Так. Митець зумів показати біль і страждання нещасного іудея, а також співчуття самарянина. Вони обоє зображені на передньому плані. Щоб ще більше підкреслити байдужість священика і левита, автор помістив їх малопомітні постаті на задньому плані).

– Щоб ще більше дізнатись про те, хто з видатних художників звертався до сюжетів Нового Заповіту, огляньте, будь ласка, після уроку виставку «Новий Заповіт очима художників». А зараз знову повернемося до притчі.

– Яку відповідь на запитання: «А хто мій ближній?» ви знайшли у притчі для себе особисто?

(Мій ближній – кожен, хто знаходиться поруч зі мною чи далеко від мене, тобто, всі люди. І ми повинні допомагати всім, хто потребує допомоги).

– Притча закінчується словами: «Іди і роби так і ти!». Це заклик Ісуса Христа і до нас з вами. Як, на вашу думку, важко чи легко, проявляти милосердя, «любов у дії», у повсякденному житті, особливо до тих, хто заподіяв вам якесь зло?



(Нелегко)

– Дійсно, це зробити нелегко. Але бажання і сили так поступати нам може дати Бог. Тільки потрібно у Нього просити про це у своїх молитвах. А як саме це робити, підказує знов ж таки Ісус Христос (Луки, 11:2-4) у так званій Молитві Господній.

5. Молитва «Отче наш...» М. Леонтовича.

6. Узагальнення вчителя.

«Притча про милосердного самарянина» – це притча про любов. минають тисячоліття, змінюються епохи, а любов – залишається. Вона необхідна нам, людям, як повітря, як вода, як сонце. Мені дуже хотілося б діти, щоб після сьогоднішнього уроку любов ущерть переповнила ваші юні серця і ніколи не залишала їх.
Живем мы недолго – давайте любить

И радовать дружбой друг друга.

Нам незачем наши сердца холодить,

И так уж на улице вьюга!

Давайте друг другу долги возращать,

Щадить беззащитную странность,

Давайте спокойной душой прощать

Талантливость и безталанность.

Ведь каждый когда-нибудь в небо глядел,

Валялся в больничных палатах,

Что делать? Земля – наш прекрасный удел.

Любовью простит виноватых...

Станислав Куняев.
7. Домашнє завдання: прочитати Євангеліє від Луки з 12 розділу і до кінця. Повторити про афоризм; виписати афористичні висловлювання з Нового Заповіту.
Виписані дітьми афоризми
Хліб насущний. Не хлібом єдиним живе людина. Наріжний камінь. Нема пророка у своїй вітчизні. Лепта вдовиці. Тайна вечеря. Іуда. Умивати руки. Шлях на Голгофу. Фома невіруючий. Вовк в овечій шкурі. Побудувати дім на піску. Зарити свій талант у землю. Знамення часу. Книга за сімома печатками. Все таємне стає явним.

Перелік назв і авторів картин для виставки «Новий Заповіт очима художників»

1. Ілюстрації Гюстава Доре.

2. П’єро делла Франческо. «Хрещення Христа».

3. Ель Греко. «Христос в домі Симона Фарисея», «Зняття риз з Христа».

4. Лука Лейденський. «Зцілення єрихонського сліпця».

5. Олександр Іванов. «З’явлення Христа народу».

6. Ель Греко. «Вознесіння Христа».

7. Рембрандт. «Повернення блудного сина», «Зняття Ісуса з хреста».

8. Пітер Брейгель Старший. «Шлях на Голгофу».

9. Гравюри на дереві Юліуса Шнорр фон Карольсфельда.

Примітка: Виставка діє на обох уроках по вивченню Євангелій.
2-й урок (по тій самій темі).

Епіграф: Хто втратив Бога в душі своїй, той знову зустріне Його в цій Книзі, а хто ніколи Бога не знав, того Біблія осяє Божественним світлом.

Г. Гейне.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: Євангеліє від Луки; репродукції гравюри на дереві Юліуса Шнорр фон Карольсфельда «Притча про блудного сина» та Рембрандта «Повернення блудного сина» та Рембрандта «Повернення блудного сина»; грамзапис фрагментів ораторії Й. С. Баха «Страсті Господні за Матвієм»; виставка «Новий Заповіт очима художників».


Зміст роботи

1. Слово вчителя.

Сьогодні ми продовжуємо роботу над Євангелієм від Луки, щоб збагатити свій духовний досвід ще більше.

– Як ви розумієте епіграф, слова відомого німецького поета ХІХ століття Г. Гейне?



(Біблія допомагає людям знайти шлях до Бога).

– Ще одне запитання, відповідь на яке ви дасте трохи пізніше. Чи може людина, яка дуже грішна, повернутися до Бога і чи Він простить грішника?

2. Робота над «Притчею про блудного сина».

Вчитель. Це питання завжди хвилювало людей. Часто можна почути: «Я настільки грішний, що вже мені немає прощення». А чи це насправді так? Давайте згадаємо «Притчу про блудного сина», записану в Євангелії від Луки, 15:11–32.



(Учні переказують зміст притчі Ісуса).

– Ви вже знаєте, що притча – це алегоричне повчання. Як ви гадаєте, кого ми повинні розуміти під образами батька і синів?



(Батько – Отець небесний, а сини – грішне людство).

– Що ж, давайте пороздумуємо над тим, про що говориться в притчі. Що зробив молодший син?



(Забрав свою спадщину, покинув батьківський дім і пішов до далекого краю).

– Як вів себе він далеко від батька?



(Жив марнотратно, безпутно).

– Що ж трапилося з молодшим сином далі?



(Коли у нього закінчилися гроші і в країні настав голод, він змушений був найнятися свинопасом. Голодний, він радий був би їсти зі свиньми, але ніхто цього не дозволив)

– Яке рішення приймає блудний син під час свого нестерпного бідування?



(Повернутися до батька, попросити у нього прощення і бути за наймита).

– Як ви вважаєте, чи чекав батько свого сина? Доведіть.

(Так. Про це говорить 20 вірш: «А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, – і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!»).

– Батько пробачив сина. Безмежна батьківська любов! А як розуміти слова батька: «Цей син мій був мертвий – і ожив, був пропав – і знайшовся!»?



(Тут йдеться про смерть не фізичну, а духовну. А ожив – значить, зрозумів свою вину, розкаявся).

– Отже, до якого висновку ми прийшли? Чого нас навчає ця притча?



(Отець Небесний з безмежною любов’ю чекає на те, щоб грішні люди залишили свої гріхи і з розкаяним серцем прийшли до Нього. А Він готовий простити їх і прийняти до Себе).

– Так, діти. А це і є відповіддю на поставлене раніше запитання.

3. Порівняльний аналіз полотна Рембрандта і гравюри фон Карольсфельда на сюжет притчі.

На гравюрі по дереву «Притча про блудного сина» Ю. Шнорр фон Карольсфельда точно і майстерно передається зміст притчі: батько біжить до блудного сини, який стоїть на колінах, босий, у пошарпаному одязі. Збоку – незадоволений старший син, а вгорі – ангели на хмарах, котрі радіють поверненню блудного сина.

Рембрандт не дотримується буквального змісту притчі. Він зберігає лише основний мотив всепрощаючої любові батька до сина, котрий зрозумів, осмислив своє моральне падіння. Напівсліпий старий пригортає до себе сина, який повернувся додому з каяттям).

4. Короткий огляд останніх розділів Євангелія.

– «Притчею про блудного сина» Євангеліє не закінчується. Ісусу довелося подолати суворі життєві випробування. Євангелист розкриває Його самотність у Гефсиманському саду. Пережив Він і підступну зраду одного з учнів. А потім ще один учень тричі зрікся Його. Самотність – що може бути страшніше для Того, Хто Своє серце віддає людям. Не відмовився Ісус від своїх високих переконань і перед похмурим намісником Понтієм Пілатом. Не побоявся осуду юрби, яка пожаліла не Його, а розбійника. Він знав, що, безперечно, були серед них і ті, кому Він допоміг. Мовчки страждав Ісус на Хресті...

5. Читання підготовленим учнем вірша Ольги Бабій (м. Коломия) під тихе звучання фрагментів з ораторії Й. С. Баха «Страсті Господні...»



Зробили хрест і розп’яли Тебе...

І тішились, сліпі й глухі від роду,

Що розпинають мрію про свободу,

А розпинали на хресті – себе...

Вбивали цвяхи в ніжні білі руки,

Краплини крові падали в пісок.

Вони не знали, що жорстока мука

Прийде до тіла їхнього й кісток.

Вони карали. І у чорній злобі

Не розуміли: це своїм перстом

Тавро раба на недолугім лобі

Їм доля випікає тим хрестом.
6. Узагальнення учителя.

Невдячність, зрада, нерозуміння, невіра, забуття і байдужість оточували Ісуса. Яке серце треба мати, щоб все це витерпіти! Щоб не зректися Своєї любові, безмежної, безумовної, до людини!

Ісус дав нам приклад, як слід любити людину. Адже Він знав, що насправді людина може бути іншою – такою, якою створив її Бог: милостивою, лагідною, чистою серцем. А ще – миротворцем і правдолюбом. А як стати такою Людиною, терпляче і навчав Ісус.

7. Мотивація домашнього завдання.

А. П. Чехов, видатний російський письменник ХІХ ст., писав: «Головне, що почерпнув я з Євангелія, полягало в тому, що воно посіяло в моєму серці зерна загальнолюдського сумління. Завдяки Євангелію я вийшов зі стану животіння і почав усвідомлювати себе людиною. Право на це усвідомлення я переносив і на інших. Євангеліє навчило мене вірити не тільки в Бога, а й в людину. Ця віра виховує в нас великодушні почуття і спонукає поважати і любити кожну людину! Кожну! А це важливо!». А чого навчилися ви, діти, на цих уроках, ви подумаєте вдома і напишете невеликий твір-роздум.

8. Домашнє завдання: твір-мініатюра «Чого мене навчили притчі Ісуса Христа?».


Рядки з учнівських робіт

1. «Притча про милосердного самарянина» навчила мене допомагати всім людям, хто цього потребує, незалежно від того, чи подобаються вони мені, чи ні, чи вороги ми з ними, а чи добрі друзі. Ми всі рівні перед Богом, незалежно, якої ми віри. Я вважаю, що якби в сучасному світі було багато таких людей, як самарянин, то ми не були б «у такому страшному становищі».



Ігор К.
2. «Прочитавши біблійну приповідку про блудного сина, я мимоволі замислилась, наскільки вона є повчальною для людей. Вона водночас учить прощати і каятись, вірити і надіятись. Бо в наш час не кожен батько зміг би пробачити такий образливий вчинок свого рідного сина, та ще й впродовж кількох років надіятись і вірити в його повернення.

Та й людині, яка впала в гріх, важко визнавати, що вона вибрала неправильний шлях у своєму житті. В своєму горі вона, самотня і сліпа, вже не сподівається на чиюсь допомогу, підтримку чи розуміння. Та коли вона вже зрозуміла, усвідомила свою помилку і покаялась, то її стомлена і зневірена душа сама тягнеться до Бога, як розквітла квітка до сонця, у спокої довірившись своєму Спасителю. І мені хотілося б, щоб вся наша Земля була всіяна такими квітами.



Та головне в цій приповідці те, що Ісус хотів сказати людям: ніколи не пізно покаятись. Адже з якою радістю Бог приймає каяття навіть одного грішника!».

Аліна С.
3. «Я зрозумів, що коли людина потрапляє у якесь лихо, то їй обов’язково треба допомогти. А Господь воздасть нам вдесятеро більше».

Василь К.
4. «З притч можна навчитися любові, вміння прощати, не бути заздрісним, ділитися своїм багатством. Адже ніколи не знаєш, що може з тобою трапитися. Можливо, і твій недруг колись зможе допомогти. Тільки шкода, що хороших людей мало. Тому потрібно старатися стати «милосердним самарянином». І лише тоді ми «зможемо ввійти в Царство Небесне».

Віра Д.
5. «Мабуть, найкраще любов Бога до нас, простих грішних людей» показано в «Притчі про блудного сина». Молодший син є уособленням усіх нас. Ми живемо, як кажуть, у повній мірі. Не задумуємось про наші душі, про те, що буде після смерті. Нам хочеться прожити «повноцінно» кожну хвилину, що нам відведена, а натомість отримуємо лише порожнечу в душі. Ми відчайдушно шукаємо сенс життя, але не знаходимо його, бо він зводиться до навернення до Бога. Але ми чомусь не хочемо в це вірити. Може, через наше маловір’я, слабкість, душевну нікчемність? Не знаю. Але як би там не було, це призводить до духовної смерті».

Марина М.

Підготувала – вчитель світової літератури та російської мови загальноосвітньої школи І–ІІІ ст. смт Люблинець Ковельського району Волинської області Прадійчук Олена Лук’янівна.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка