Тема: мислення визначення мислення, як пізнавального процесу. Сутність мислення. Зміст мислення (операції, форми, види, способи) Операції мислення (порівняння, аналіз, сінтез, абстракція, узагальнення, конкретизація) Форми мислення



Скачати 72.51 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір72.51 Kb.
Тема: МИСЛЕННЯ


  1. Визначення мислення, як пізнавального процесу. Сутність мислення.

  2. Зміст мислення (операції, форми, види, способи)

  3. Операції мислення (порівняння, аналіз, сінтез, абстракція, узагальнення, конкретизація)

  4. Форми мислення (поняття, судження, умовивід, аналогія)

  5. Види мислення за різними підставами

  6. Способи мислення (індукція, дедукція)


1. Мислення - найбільш узагальнена і опосередкована форма психічного відображення, що встановлює зв'язки і відносини між пізнаваними об'єктами
Дослідження мислення займає одне з центральних місць в усіх філософських вченнях як минулого , так і сьогодення. Проблема мислення довгий час не була предметом вивчення психології, а вивчалася філософією і логікою. В даний час мислення досліджується не тільки психологією, але і різними іншими науками - філософією, логікою, фізіологією, кібернетикою, лінгвістикою.
Мислення як вища форма пізнавальної діяльності людини дозволяє відображати навколишню дійсність :
узагальнено,
опосередковано,
і встановлювати зв'язки і відносини між предметами і явищами.
Узагальненості сприяє те , що мислення носить знаковий характер, виражається словом. Слово робить людське мислення опосередкованим.
Завдяки опосередкованості виявляється можливим пізнати те, що безпосередньо в сприйнятті не дано.
Мислення також дає можливість встановити зв'язки і відносини між предметами, в той час як відчуття і сприйняття відображають переважно окремі сторони явищ.
Процес пізнання є надзвичайно складним. Насамперед, для нього необхідно отримувати безпосередні враження від предметів зовнішнього світу. Ці враження видобуваються за допомогою різних органів чуття. Така форма відображення надзвичайно важлива, істотна, але недостатня для регуляції поведінки. Для того щоб здійснити в навколишньому середовищі розумну діяльність, необхідно відображати відносини предметів між собою, що і здійснюється в процесі мислення.
Весь матеріал розумова діяльність отримує тільки з чуттєвого пізнання. І через чуттєве пізнання мислення безпосередньо пов'язується із зовнішнім світом.
Людське мислення якісно відрізняється від мислення тварин. Найважливішим відмінним моментом виявляється мова і інші використовувані при цьому системи знаків , за допомогою яких людина отримує можливість істотно розширювати свої моделюючі здібності. Саме завдяки цьому мислення людини дає можливість пізнати узагальнено і опосередковано.
Матеріальною основою мислення є мова . Думка спирається на згорнуту внутрішню мову. Експерименти показали , що жодна складна думка не протікає без згорнутих внутрішніх мовних процесів . Виявилося , що якщо зареєструвати стан язика або органів гортані в спокійному стані , а потім запропонувати людині почати придумувати будь-яку задачу, то в мовному аналізаторі починається складна діяльність, яку можна зареєструвати. Отже,
кожна думка пов'язана з внутрішнім мовним процесом (дослідження А.Н. Соколова ) .
За своєю функцією регулятора, мислення виступає як вищий процес, що поєднує всю діяльність людини. Початковим моментом мислення є проблемна ситуація, яка залучає особистість в активний розумовий процес . Проблемна ситуація - це конфлікт між тим , що дано суб'єкту, і тим, чого він повинен досягти.
Під проблемою зазвичай розуміють особливий вид інтелектуальних завдань, що мають такі характеристики:
мета ( орієнтовну основу для вирішення завдань ) ;
умови , в яких задається дана мета ;
потребу в досягненні мети ; недостатність стандартних засобів вирішення, що випливають безпосередньо з умов.
Немає проблеми там, де відсутній брак інформації і незадоволеність потреб. Те, що є проблемою для даної людини, для іншого може і не бути нею.
Від усвідомлення проблеми людина переходить до прийняття рішення.
2. ЗМІСТ МИСЛЕННЯ



3. ОПЕРАЦІЇ МИСЛЕННЯ

Мислення здійснюється у певній логічній послідовності. Відповідно в структурі мислення виділяють такі логічні операції:

• порівняння;

• аналіз;

• синтез;

• абстракція;

• узагальнення;

• конкретизація.

З їх допомогою здійснюється проникнення в глиб тієї чи іншої стоїть перед людиною проблеми, розглядаються властивості складають цю проблему елементів, знаходиться рішення задачі.

Порівняння характеризується як більш елементарний процес, з якого, як правило, починається пізнання. У ході цього процесу суб'єкт виявляє тотожність і відмінність між речами.

Більш глибоке проникнення в суть речей вимагає розкриття їх внутрішніх зв'язків, закономірностей та істотних властивостей. Воно виконується за допомогою аналізу та синтезу



Аналіз —уявний поділ предмета, явища на складові частини, ознаки, властивості та виділення цих компонентів.

За допомогою аналізу виявляються найбільш істотні ознаки



Синтез — мислене поєднання в єдине ціле окремих частин, ознак, властивостей предметів, явищ або понять. Аналіз і синтез зазвичай виступають в єдності. Вони нерозривні, не можуть існувати одне без одного: аналіз, як правило, здійснюється одночасно з синтезом, і навпаки.

Абстракція — мислене виділення суттєвих особливостей групи предметів, явищ або понять, їх компонентів з абстрагуванням від несуттєвих ознак.

Узагальнення — виділення на підставі порівняння головного, загального, особливого або часткового, що може бути характерним для певного явища, предмета, об'єкта.

Конкретизація виступає як операція, протилежна узагальненню. Вона проявляється, наприклад, в тому, що із загального визначення поняття виводиться судження про належність до певного класу одиничних речей і явищ.
4. ФОРМИ МИСЛЕННЯ

Етапи вирішення будь-яких завдань характеризуються певними формами мислення:



Поняття — це найвищий рівень узагальнення, характерний для словесно-логічного мислення, в якому відображаються істотні ознаки досліджуваного об'єкта;

Судження — відбиття логічних зв'язків між предметами і явищами, як правило, в процесі суджень щось стверджується або заперечується;

Умовивід — утворення шляхом міркування нового судження на основі кількох взаємопов'язаних засновків-суджень.

Мислення включає ряд операцій таких, як порівняння, аналіз, синтез, узагальнення і абстракція.



Аналогія - такий умовивід, в якому від схожості предметів в одних ознаках робиться висновок про схожість цих предметів і в інших ознаках.

Умовивід за аналогією відбувається так: якщо, порівнюючи два предмета, встановлюють, що предмет А має ознаки abсd, а предмет В має ознаки abc, то роблять здогадний висновок про те, що предмет В має й ознаку d.


5. ОСНОВНІ ВИДИ МИСЛЕННЯ

Виділення видів мислення здійснюють за різними підставами.



За формою
Наочно -дієве мислення - вид мислення , що спирається на безпосереднє сприйняття предметів , реальне перетворення в процесі дій з предметами.
Наочно -образне мислення - вид мислення, що характеризується опорою на уявлення та образи ; функції образного мислення пов'язані з наданням ситуацій і змін до них , які людина хоче отримати в результаті своєї діяльності , перетворюючої ситуацію. Дуже важлива особливість образного мислення - становлення незвичних , неймовірних поєднань предметів та їх властивостей. На відміну від наочно - дієвого мислення при наочно - образному мисленні ситуація перетвориться лише в плані образу.
Словесно- логічне мислення - вид мислення , здійснюваний за допомогою логічних операцій з поняттями .

За характером задач, що вирішуються
Теоретичне і практичне мислення розрізняють за типом розв'язуваних завдань.

Теоретичне мислення - це пізнання законів , правил.



Основне завдання практичного мислення - підготовка фізичного перетворення дійсності: постановка мети, створення плану, проекту , схеми . Теоретичне мислення іноді порівнюють з мисленням емпіричним. Тут використовується наступний критерій : характер узагальнень , з якими має справу мислення ; в одному випадку це наукові поняття , а в іншому - житейські , ситуаційні узагальнення.

За ступенем розгорнення

Дискурси́вне ми́слення (від лат. discursus — міркування) — форма розумової стратегії, в якій відбувається послідовний перебір різних варіантів рішення задачі, найчастіше на основі зв'язного логічного міркування, де кожен подальший крок обумовлений результатом попереднього. Розрізняють дедуктивні і індуктивні висновки. Часто дискурсивне мислення протиставляють інтуїтивному. Пуанкре :"За допомогою логіки - доводять, за допомогою інтуіції - винаходять"

Недискурсивне мислення (інтуїтивне) - мислення характеризується швидкістю протікання, відсутністю чітко виражених етапів, є мінімально усвідомленим. Інтуїтивне мислення – це процес розуміння істини без обумовлень за допомогою доказів, коли процес пізнання відбувається згідно з раніше набутими знаннями. Інтуїтивне мислення – це особлива форма теоретичного мислення, основою якої є органічний зв'язок пізнання з практичною діяльністю та досвідом попереднього розвитку. Практичні потреби висування та обумовлення інноваційних ідей виводять теоретичне мислення за межі попереднього досвіду пізнання, тобто до інтуїтивного мислення.

За ступенем новизни та оригінальності

Репродуктивне (відтворююче) - це вид мислення, який забезпечує розв'язання задачі, спираючись на відтворення вже відомих людині способів. Нове завдання співвідноситься з уже відомою схемою розв'язання. Незважаючи на це, репродуктивне мислення завжди потребує виявлення певного рівня самостійності.
У продуктивному (творчому) мисленні найповніше виявляються інтелектуальні здібності людини, її творчий потенціал. Творчі можливості дістають вияв у швидкому темпі засвоєння знань, у широті їх перенесення в нові умови, в самостійному оперуванні ними.
Всі види мислення тісно взаємопов'язані. При вирішенні завдань словесні міркування спираються на яскраві образи. У той же час рішення навіть найпростішої, самої конкретної задачі вимагає словесних узагальнень.
Для творчої роботи необхідно мати здатність самостійно і критично мислити, проникати в сутність предметів і явищ, бути допитливим, що значною мірою забезпечує продуктивність розумової діяльності.
6. СПОСОБИ МИСЛЕННЯ

Індукція - процес логічного висновку на основі переходу від приватного положення до загального. Індуктивний умовивід зв'язує приватні передумови з висновком не стільки через закони логіки, а скоріше через деякі фактичні, психологічні або математичні подання.

Дедукція - логічний висновок у процесі мислення від загального до приватного



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка