Тема. Мета та завдання курсу «Основи медичних знань». Контроль за розвитком та станом здоров'я дітей



Сторінка3/3
Дата конвертації15.04.2016
Розмір0.73 Mb.
1   2   3

2. Особливості розвитку дитини раннього і дошкільного віку.

Перших три роки дитина швидко розвивається. Проте ці роки далеко не рівнозначні за темпом і змістом.



Період грудного віку - перший рік життя. Особливе місце тут займає період новонародженості (три-чотири тижні після народження), який характеризується пристосуванням організму дитини до умов позаутробного життя. У цей період основні функції організму знаходяться в стані нестійкої рівноваги. Це пов’язано з морфологічною та функціональною незакінченістю будови органів і систем, у першу чергу центральної та периферичної нервової системи. У цей період процеси гальмування переважають над процесами збудження (новонароджений спить 20-22 год на добу). Проявом недосконалості розвитку організму новонародженого є різні пограничні стани, які межують із патологією: фізіологічна жовтяниця, фізіологічна втрата маси тіла, фізіологічний мастит, сечокислий інфаркт та ін. Новонароджена дитина дуже уразлива, тому потребує особливо ретельного догляду, дотримання гігієнічних умов, обов’язкового вигодовування грудьми.

Для грудного віку (від періоду новонародженості до 12 місяців) характерні: швидкий темп фізичного розвитку - за перших чотири-п'ять місяців у дитини подвоюється, а до 12 місяців - потроюється маса тіла в порівнянні з тією, яка була при народженні; протягом року збільшується зріст на 23-25 см. Швидкий темп нервово-психічного розвитку: з перших місяців розвивається діяльність усіх органів чуття, формуються позитивні емоції, до року дитина може самостійно ходити, формуються підготовчі етапи розвитку мови; починається розвиток вищих психічних функцій: уваги, пам'яті, мислення.

Працездатність нервової системи ще мала, тривалість неспання збільшується від 30-40 хв. в перший місяць до 2,5 - 3 год. на кінець року. Іноді функціональна слабкість органів і систем на фоні інтенсивного їх росту і розвитку може стати причиною гострих захворювань та відхилень у здоров'ї дитини (ексудативний діатез, рахіт, анемія, різні розлади харчування - диспепсія, гіпотрофія). Простежуєтья велика уразливість організму та низька опірність до різних гострих захворювань унаслідок послаблення початкового пасивного імунітету, отриманого від матері, та відсутність набутого.

Переддошхільний вік (від двох до трьох років) характеризується поступовим удосконаленням усіх функціональних можливостей дитячого організму. Другий рік життя дитини займає особливе місце. В цьому періоді, проходить формування складних функцій мозку, швидкий розвиток мови. Удосконалюється вища нервова діяльність, збільшується межа її працездатності (на початку другого року дитина може не спати підряд 5 годин), легко і швидко формуються умовні зв’язки, розвивається мова, удосконалюються сенсорні сприйняття (форми, величини, кольори).

У два роки дитина добре ходить, рухи займають значне місце в її житті. Проте психічні процеси, які швидко формуються, уміння, навички ще перебувають у стадії становлення, тому вони недостатньо стійкі. Діти легко збуджуються і важко пристосовуються до будь-яких змін умов життя, з'являється велика уразливість центральної нервової системи. Опірність організму дитини до різних хвороботворних впливів ще залишається значно зниженою, тому в цьому віці діти більше схильні до гострих захворювань, ніж на першому році життя.

На третьому році життя у дитини сповільнюється інтенсивність фізичного розвитку, яка характерна для перших двох років. Підвищується працездатність нервової системи (тривалість неспання становить 6 - 6,5 год). Проходить подальший розвиток мови, сенсорики, орієнтувально-пізнавальної діяльності, вдосконалюються рухи. Процес розвитку дитини третього року життя залежить від рівня, досягнутого нею до двох років. Зокрема, великі зміни у психіці, розумовий розвиток пов’язані з розвитком мови. Швидко збільшується словниковий запас. Мова у цьому віці стає основним засобом спілкування з дорослими та з ровесниками. Поступово підвищується опірність організму до шкідливих впливів зовнішнього середовища та фізична витривалість дітей.

Характеризуючи дітей раннього віку, слід зазначити, що у перші місяці життя вдосконалюється артикуляційний апарат, з семи-восьми місяців дитина починає промовляти повторні склади, а в один рік із цих малозрозумілих складів утворює перших 10-12 слів. Пізніше настає період деякого „спокою” - поступове накопичення нових слів. Протягом другого року життя швидко збільшується кількість зрозумілих для дитини слів, виникає зв’язок почутих слів і предметів. Якщо до півтора року дитина володіла лише запасом у 30 - 40 слів, то у два роки активний запас складає 300-400 слів. На третьому році життя проходить подальший темп росту запасу слів (1200-1300), вдосконалюється якість мови - вимова, побудова, зміст.

Швидкий темп морфологічного і функціонального розвитку всіх органів і систем, незавершеність імунітету сприяють тому, що діти раннього віку хворіють від незначних порушень у харчуванні та гігієнічному догляді, від контакту з будь-яким інфекційним захворюванням. Кожна перенесена гостра недуга може бути причиною розвитку хронічних хвороб, сприяти відставанню у фізичному або нервово-психічному розвитку дитини, між якими дуже велика взаємозалежність.

Для забезпечення нормального розвитку та повноцінного здоров’я дитини раннього віку велике значення має спостереження та особлива увага дорослих, оскільки малюк не може організувати своє життя без тісного контакту з ними.

Дошкільний вік (від трьох до шести-семи років) характеризується початком самостійного існування дитини, розширенням контактів зі світом. Триває подальший морфологічний ріст і функціональне вдосконалення всіх органів і систем. До кінця дошкільного періоду починається заміна молочних зубів. Відбувається інтенсивний розвиток інтелектуальних здібностей дитини. У цьому віці часто з’являються травми внаслідок великої допитливості малюка та відсутності власного досвіду. Тому правильна організація середовища у дитячих закладах і вдома, введення у процес виховання елементів трудового і суспільного виховання є найкращим засобом профілактики можливих дефектів у розвитку та здоров’ї дитини дошкільного віку. Слід пам’ятати, що діти у цьому віці ще відрізняються підвищеною уразливістю, легко піддаються гострим дитячим інфекціям та іншим захворюванням.

Одне із основних завдань дошкільного закладу - підготовка дітей до школи. Дослідженнями підтверджено, що для деяких дітей (10-12 %) режим і програми початкової школи досить важкі. Проблему функціональної готовності (зрілості) окремих органів і систем дитячого організму до виконання вимог школи (“шкільна дорослість”) вивчають педагоги, психологи, лікарі. Підтверджено, що деякі “недозрілі” діти повністю не можуть засвоїти навчальної програми, інші справляються з навантаженням, але з надзвичайним напруженням організму, що може спричинити розвиток різних порушень їх здоров’я, зокрема неврозів. Дітей, які своєчасно не оволоділи уміннями і навичками, передбаченими програмою дитячого садка, вихователь скеровує до лікаря. З урахуванням його рекомендацій педагог проводить з такими дітьми індивідуальні заняття. Таким чином, для здійснення завдань підготовки дітей до школи важливе поєднання зусиль лікарів і педагогів.


3. Запліднення та розвиток зародка.

Здатність до репродукції стає можливою після статевого дозрівання. Продукція гамет у представників обох статей дуже різні: зрілий сім’яник безперервно виробляє велику кількість сперматозоонів, статевозрілий яєчник періодично (в середньому один раз на кожні 28 днів) виділяє зрілу яйцеклітину, яка дозріває з тих овоцитів, що закладаються на ранніх стадіях онтогенезу.

Чоловічі статеві клітини — сперматозоони (сперматозоїди) — утворюються в чоловічих статевих залозах яєчках, які крім сперматозоонів виробляють і статевий гормон — тестостерон, що справляє стимулюючий вплив на ріст чоловічих статевих органів і розвиток вторинних статевих ознак. Яєчко дорослої людини має масу 20–30 г, у дітей 8–10 років — 0,8 г, 15 років — 7 г.

До заднього краю яєчка прилягає його придаток, від якого тягнеться сім'я виносна протока довжиною 45–50 мм. У головку придатка з яєчка проходить 10–12 тонких вивідних канальців — протоків придатка, по яких із яєчка виводиться сім’я. Швидкість руху сперматозоона, який складається з головки, шийки і хвоста, становить 3–4 мм/хв. З кожним статевим актом продукується 1–6 см3 сперми, яка виділяється через зовнішній отвір сечовипускного каналу, що відкривається на головці статевого члена.

Статевою залозою жінки є яєчник — це парна залоза, яка розташована біля верхнього входу в малий таз по обидві боки від матки. В яєчнику виробляються жіночі статеві клітини — яйцеклітини і статеві гормони, від яких залежить не тільки діяльність статевих органів жінки, а й нормальна життєдіяльність всього жіночого організму.

При народженні дівчинки в її яєчниках нараховується від 30000–400000 незрілих клітин — первинних фолікулів. Фолікул має вигляд міхурця із сполучнотканинною оболонкою і являє собою групу клітин, що оточують яйцеклітину. Дозрілий фолікул починає випинатися на поверхні яєчника, стінка фолікула потоншується — і міхурець розривається, з нього викидається яйцеклітина і фолікулярна рідина. Цей процес називається овуляцією. Порожнина міхурця, що лопнув, з часом заповнюється клітинами, які містять жирову речовину жовтого кольору. Так виникає жовте тіло, що відіграє роль залози внутрішньої секреції. Жовте тіло продукує гормон прогестерон, який також утворюється у плаценті і в корі надниркових залоз. Коли яйцеклітина дозріває і на місці міхура, що лопнув, утворюється жовте тіло, його гормон прогестерон викликає зміни в матці — дітородному органі, в якому розвивається і виношується плід. Створюються умови для імплантації заплідненого яйця і розвитку зародка. Якщо дозріла клітина не запліднилась, то через кілька днів вона гине.

Під час викидання сім’яної рідини (еякуляція) у чоловіків виділяється 200 млн. сперматозоонів, але тільки один із них запліднює яйцеклітину. Зустріч жіночих і чоловічих статевих гамет відбувається у верхніх відділах труб матки. Пересування сперматозоонів здійснюється завдяки власній рухливості, а також в результаті скорочення м’язів стінок статевого тракту і спрямованого руху війок слизової оболонки труб матки. Запліднення здійснюється протягом перших 12 годин після овуляції. Услід за проникненням сперматозоонів у яйцеклітину утворюється оболонка запліднення, яка перешкоджає проникненню інших сперматозоонів. Зигота опускається по трубах матки, і на 8–10 добу зародок імплантується у стінку матки.

Після імплантації зародок швидко росте і розвивається. Між ворсинками і слизовою оболонкою матки утворюється міжворсинчастий простір. У ньому містяться продукти тканинного розпаду і циркулює материнська кров, яка вилилась із зруйнованих судин слизової оболонки. З цієї крові зародок дістає всі необхідні поживні речовини. Формування плаценти відбувається між 8 і 11 тижнями вагітності і з цього періоду зародок, що розвивається, називається плодом. Через плаценту здійснюється живлення плоду, його дихальна і видільна функція. Зв’язок плоду з материнським організмом здійснюється через плаценту і пупковий канатик.

Плід, що розвивається у матці, знаходиться в особливих оболонках, які утворюють ніби мішок, заповнений навколоплідними водами. Ці води дають змогу плоду вільно рухатись у мішку, забезпечують захист його від зовнішніх пошкоджень та інфекцій, а також сприяють нормальному перебігу пологів.

Нормальна вагітність триває 9 місяців. На другому місяці життя зародок стає схожим на людину, наприкінці третього місяця в 75-міліметрового плода з’являються індивідуальні риси. В цей період можна визначити стать плода, починають рости нігті. У 5 місяців формуються риси обличчя, є волосяний покрив. У 6 місяців помітні брови, вії, у 7– 9 місяців формуються м’язи, підшкірний жир, плід округляється, шкіра втрачає зморшкуватість.

Під кінець 40 тижня (через 280 днів) настають пологи — складний рефлекторний акт, в якому беруть участь м’язи матки, промежини, черевного преса, спини, стегон.

4. Критичні періоди вагітності. Вплив тератогенних факторів на розвиток плоду.

У розвитку людини П.Г. Свєтлов підкреслює велике значення таких критичних періодів: імплантації (6–7 доба після зачаття), плацентації (кінець другого місяця вагітності) і перинатального (пологи). Критичні періоди пов‘язані з різкою зміною діяльності всіх систем організму матері (змінюється характер кровообігу, газообміну, живлення тощо). Крім того, є критичні періоди розвитку окремих органів на різних етапах розвитку зародка (плоду) людини.

Є підстави вважати, що різні гени починають функціонувати на різних стадіях онтогенезу, які збігаються з критичними періодами. Під впливом пошкоджуючих факторів фізичної і хімічної природи виникають порушення нормального розвитку, які нагадують мутації. Будь-які несприятливі фактори, які діють на жіночий організм, можуть порушувати нормальну будову і дозрівання статевих клітин та стати причиною мутації або аномального розвитку. Овоцити, які розвиваються у жінки у віці 40–50 років, виявляються значно старшими, ніж ті, овуляція яких настала у більш молодому віці.

На підставі клінічних спостережень за вагітними жінками одержано дані, які свідчать про те, що різні порушення в обміні речовин, нестача, іноді надлишок деяких вітамінів, інфекційні і ендокринні хвороби здатні викликати тяжкі порушення ембріонального розвитку.

Надлишок деяких гормонів може стати причиною аномалій розвитку плода. Після введення кортизону (гормону наднирників) самкам пацюків на 12-й день вагітності у всіх зародків сформувалась розщілина піднебіння, причому більше інших дефектів не спостерігалось.

У процесі ембріонального розвитку функціонують деякі ендокринні залози, впливаючи на формування плода: вилочкова залоза — на утворення лімфоцитів, інсулярний апарат підшлункової залози на вуглеводний обмін, гормон щитовидної залози — тироксин — відіграє важливу роль в процесах росту і диференціації тканин плода.

Недостатнє надходження гормонів у кров під час вагітності приводить до різко вираженого затримання психічного розвитку дитини, часто до кретинізму.

При гіпофункції прищитовидних залоз відбувається зменшення вмісту кальцію в крові, що приводить до судом м’язів рук, тулуба, обличчя. При гіперфункції - відбувається декальцинація кісток, внаслідок чого кістки стають ламкими, легко деформуються, викривляються.

Шумовий стрес може привести до порушення формування скелету і ряду інших дефектів у плода.

Фактори середовища, які здатні викликати порушення розвитку дитини, каліцтва, називаються тератогенними. У різні періоди розвитку ембріон виявляється чутливим до тих чи інших фізичних факторів і хімічних речовин, які потрапляють в організм матері. Так, вживання хініну, алкоголю, отруєння токсичними речовинами, нестача кисню можуть порушувати розвиток органів, і, насамперед, нервової системи плода. Іноді після впливу названих факторів народжуються мікроцефали (діти з малою головою); іноді у зародка зовсім немає головного мозку (аненцефали). Тератогени можуть бути причиною не тільки морфологічних, але й функціональних аномалій. Так, дози гідроксисечовини, які не викликають морфологічних порушень у центральній нервовій системі зародка, призводять до її функціональних розладів.

Причиною ряду каліцтв є токсини паразитів. Відмічені різноманітні пороки розвитку немовлят через захворювання матері токсоплазмозом, збудник якого — одноклітинний організм із типу найпростіших — токсоплазма.

Препарат хлоридін, який використовують для лікування і профілактики малярії, токсоплазмозу і низки інших протозойних хвороб, має тератогенну дію.

Антибіотик актиноміцин Д, не справляючи токсичної дії на материнський організм, у зародків порушує формування органів і тканин ектодермального походження, особливо очей і мозку.

Потужним пошкоджуючим тератогенним фактором є рентгенівські промені та інші види іонізуючого випромінювання. Непряма дія радіації на плід (через організм матері) пов’язана із загальними порушеннями фізіологічних функцій матері, а також із змінами, які відбулися в тканинах і судинах плаценти. Найбільшу чутливість до променевих впливів мають клітини нервової системи і кровотворних органів ембріона. Інфекційні хвороби являють серйозну небезпеку для розвитку плоду. Шкідлива дія на плід таких вірусних захворювань як кір, віспа, краснуха, грип, поліомієліт, паротит, виявляється переважно в перші місяці вагітності.

Інша група захворювань, наприклад, дизентерія, холера, сибірська язва, туберкульоз, сифіліс, малярія впливає на плід у другу і останню третину вагітності.

Неповноцінне харчування, інфекційні хвороби у чоловіків (особливо сифіліс, туберкульоз, бруцельоз тощо) чи хімічні агенти можуть знизити життєдіяльність сперматозоїдів чи викликати затримку їх дозрівання. Часто порушується зародковий розвиток у тих випадках, коли батько чи мати страждають на алкоголізм. У хронічних алкоголіків діти часто народжуються з ослабленими розумовими здібностями.



Список рекомендованих джерел

  1. Коцур Н.І. Основи педіатрії і дитячої гігієни: Навчальний посібник. - Переяслав-Хмельницький-Чернівці: Книги - XXІ,2008.-С.26-35

  2. Маруненко І.М., Неведомська Є.О, Бобрицька В.І. Анатомія і вікова фізіологія з основами шкільної гігієни: Курс лекцій для студентів небіологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів - 2-е видання –К: Професіонал, 2006. - С.18-26

  3. Тонкова-Ямпольская Р.В., Черток Т.Я., Алферова И.Н. Основы медицинских знаний: Учебное пособие для учащихся пед.училищ – 2 изд., дораб. – М.: Просвещение, 1986.- С.15-19

1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка