Тема. Мета та завдання курсу «Основи медичних знань». Контроль за розвитком та станом здоров'я дітей



Сторінка2/3
Дата конвертації15.04.2016
Розмір0.73 Mb.
1   2   3
Тема. Адаптація дітей до дошкільного закладу.

Мета: ознайомити студентів з особливостями соціальної адаптації дітей;, дати клінічну характеристику ступеням важкості адаптації; визначити причини, які викликають фізіологічний, напружений та патологічний її перебіг; ознайомити майбутніх вихователів з організацією життя дітей у період адаптації.

План

1. Поняття про соціальну адаптацію.

2. Особливості адаптації дітей до ДНЗ.

3. Організація життя дітей у період адаптації до дошкільного закладу.



Запитання для самоконтролю

  1. Поясніть поняття «соціальна адаптація».

  2. У чому різняться фізіологічна, напружена та патологічна адаптація?

  3. Як позначається адаптація дітей до дошкільного закладу на їх функціональному стані і здоров’ї?

  4. Які фактори визначають важкість адаптації?

  5. Поясніть, яка роль вихователя в організації життя дітей у період адаптації.

1. Поняття про соціальну адаптацію

Вступ у дошкільний заклад завжди пов’язаний з психологічними труднощами. Вони виникають у зв’язку з тим, що малюк переходить із знайомого і звичного для нього сімейного середовища у нові, специфічні умови. Це особливе мікросередовище, яке не може бути ні протиставлене, ні тотожне до умов сім’ї.

Особливостями дошкільних закладів є, по-перше, тривале сумісне перебування досить великої кількості ровесників, що збільшує можливість перехресної інфекції (дійсно, зазвичай діти, які відвідують дошкільні заклади, хворіють частіше від дітей, які виховуються у сім’ї), сприяє швидшому перевтомленню, ніж у сімейних умовах. По-друге, відповідні педагогічні стандарти в підході до дітей дещо сковують індивідуальність дитини, що може при неправильному вихованні спричинити негативні прояви у поведінці дітей.

Здатність людей змінювати свою поведінку залежно від соціальних умов мас назву соціальна адаптація. Термін “адаптація” означає пристосування. Це універсальне явище всього живого, яке можна спостерігати як в рослинному, так і у тваринному світі. У людини існує спеціальна функціональна система адаптаційних механізмів, яка здійснює всі пристосувальні реакції. У рамках цієї системи здійснюється і соціальна адаптація.

Тому властивість пристосовуватися створює умови для найбільш оптимального існування організму. Якщо людина здорова, у неї добра емоційна реакція, вона задоволена життям, то такий стан визначається як фізіологічна адаптація. Але коли виникає потреба будь-якої зміни, то всі системи організму починають працювати більш інтенсивно, напружено (наприклад, людина піднімається на гору, у неї прискорюється дихання і серцебиття). Цей стан називається напружена адаптація. Якщо можливості цієї системи перевищені, то їх перебудова призводить до утворення вищого рівня фізіологічної адаптації. Тоді організм відповідає реакцією, що адекватна до ситуації, яка виникла.

Якщо адаптаційні можливості функціональної системи перевищуються то вона працює з більшою напруженістю, що призводить до патологічної адаптації. Хвороба - типова форма патологічної адаптації. Зокрема, так звана реакція стресу виникає внаслідок перевищення можливостей системи адаптаційних механізмів. Залежно від того, яка система найбільш зацікавлена у реакції стресу, розрізняють больовий, психічний або емоційний стрес.

Розглядаючи формування у дитини здатності до адаптації, слід сказати, що саме народження дитини - це яскравий прояв біологічної адаптації. Перехід від умов внутрішньоутробного до позаутробного існування вимагає докорінної перебудови діяльності всіх основних систем організму - кровообігу, дихання, травлення. Ці системи повинні до часу народження мати можливість здійснити функціональну перебудову, тобто повинен бути відповідний вроджений рівень готовності адаптаційних механізмів. Здоровий новонароджений має цей рівень і досить швидко пристосовується до існування в позаутробних умовах. Так само, як і інші функціональні системи, система адаптаційних механізмів продовжує своє дозрівання і вдосконалення протягом багатьох років постнатального (періоду після народження) онтогенезу. У рамках цієї системи вже після народження у дитини формуються можливості до соціальної адаптації, залежно від того, як дитина пристосовується до соціального середовища. Це проходить одночасно із формуванням усієї системи вищої нервової діяльності і пов’язане з появою поведінкових реакцій, звичних для сімейного середовища.

Коли дитина вперше приходить у дитячий заклад, для неї змінюються всі основні параметри середовища - матеріальні обставини (інтер’єр групи), зустріч із незнайомими дорослими, велика кількість ровесників, навики звертання і т. ін. Вікова зрілість системи адаптаційних механізмів під час зміни середовища сприяє психічному напруженню, а це може призвести до зміни емоційного стану, порушення поведінки (у дітей погіршується сон, апетит, вони відмовляються гратися з іншими дітьми тощо). З'являються і порушення в інших функціональних системах - автономній (змінюється температура та біоелектрична активність шкіри, співвідношення кількості адреналіну і норадреналіну у сечі тощо), у системі реактивності знижуються захисні сили організму, що може бути причиною захворювання дитини.

Діти переважно хворіють перші місяці після вступу до ДНЗ, коли знаходяться у адаптаційному періоді.

2. Особливості адаптації дітей до ДНЗ.

Діти по різному переносять труднощі, пов’язані зі станом емоційного напруження, адаптуючись до умов дитячого закладу. Розрізняють легку адаптацію, коли дитина проявляє напруження у вигляді короткочасного негативного емоційного стану: погіршується сон і апетит, вона неохоче грається з іншими дітьми. Проте всі ці явища проходять протягом першого місяця.

Під час адаптації середнього ступеня емоційний стан дитини нормалізується повільніше, протягом першого місяця після вступу вона переносить захворювання, які тривають сім-десять днів і закінчуються без будь-яких ускладнень.

Найбільш небажаним проявом є важка адаптація, яка характеризується тривалим перебігом хвороби, яка триває іноді кілька місяців. Часто це повторні захворювання, які проявляються ускладненнями - отитами, бронхітами, пневмоніями та ін., та стійкі порушення поведінки, близькі до невротичних станів. Зокрема, дитина не хоче розлучитися з будь-якою іграшкою, що принесла з дому, часто старається заховатися куди-небудь, сидять у приймальні і кличе маму, спить тільки сидячи. У таких дітей бурхлива емоційна реакція і негативне ставлення до всіх обставин дитячого закладу, яке спостерігається з перших днів, змінюється часто в’ялим, байдужим станом.

Проведені дослідження Р. В. Тонковою-Ямпольською, Л.Г. Голубєвою, які показали, що такі діти у більш старшому віці перебувають на обліку у психоневролога. Під час аналогічних стресових ситуацій - перехід із ясельної групи у садок, вступ до школи ці діти повторно мають такі ж поведінкові реакції. Тому у випадку складної адаптації дітей направляють на консультацію до психоневролога.

Обидва варіанти важкої адаптації негативно впливають на розвиток, а також на здоров’я дітей, тому першочерговим завданням є запобігання такій адаптації.

Важкість адаптації залежить від таких факторів:


  • Стану здоров’я і рівня розвитку дитини.

  • Віку дитини. Найважче переносять розлучення з близькими та зміну умов життя діти віком від 10 - 11 місяців до півтора року. У цьому віці важко вберегти дитину від психічного стресу. Після досягнення дитиною півторарічного віку ці тимчасові розлучення з мамою поступово втрачають свій стресовий вплив.

  • Фактори ризику біологічного і соціального анамнезу. До біологічних належать токсикози та захворювання матері, вживання алкоголю під час вагітності, ускладнення під час пологів, захворювання у період новонародженості та в перші три місяці життя, часті захворювання дитини до вступу у ДНЗ.

  • Несприятливі впливи соціального плану. Вони з’являються вже після народження дитини і проявляються у тому, що батьки не забезпечують малюку правильний режим, достатній денний сон, не слідкують за правильною організацією бадьорості та ін. Це сприяє тому, що у дитини виникають елементи втоми, затримується нервово-психічний розвиток, не формуються ті навички й особисті риси, які відповідають віку (наприклад, дитина другої половини другою року життя не вміє самостійно правильно сісти, гратися з іграшками, на третьому році не може гратися з іншими дітьми). Така дитина гірше справляється з труднощами адаптаційного періоду, у неї неминуче з’являється емоційний стрес. І як наслідок - або захворювання, або прояви важкої адаптації.

Рівень тренованості адаптаційних можливостей у соціальному плані не формується сам по собі. Ця якість вимагає відповідного тренування, яке ускладнюється з віком, та не повинна перебільшувати вікових можливостей, а проходити паралельно із загальною соціалізацією дитини, розвитком її психіки. Навіть якщо дитина не поступає в дошкільний заклад, її потрібно ставити (відповідно з віковими можливостями) у різні умови, які вимагають зміни поведінки. Наприклад, дитина. опинившись у громадських місцях, усвідомлює, що не слід кричати; у гостях розуміє, що не можна нечемно поводитися, вередувати, а потрібно вчитися гратися з іншими дітьми, поступатися своїми інтересами тощо). В результаті формуються якості, що свідчать про соціальну зрілість, яка включає і соціальну адаптацію.

Легка адаптація спостерігається у дітей зі сприятливим анамнезом, здорових, із добрим фізичним та нервово-психічним розвитком, які мають вдома оптимальні виховні впливи та вступають у дошкільні заклади після півторарічного віку.

Адаптація середньої важкості спостерігається або у здорових дітей із добрими умовами розвитку, які вступають у дошкільні заклади в найменш сприятливому віці (від 10-11 до 13-15 місяців життя), або у дітей будь-якого віку, які мали дефекти виховання у сім’ї чи несприятливі чинники в біологічному анамнезі.

Важка адаптація (часті повторні захворювання) часто буває у дітей, які вступають у дошкільні заклади віком 10-15 місяців із несприятливим біологічним анамнезом та деякими вихідними відхиленнями у стані здоров’я. Важка адаптація з тривалим спотворенням поведінкових реакцій, депресіями спостерігається у дітей старших півторарічного віку внаслідок несприятливості в біологічному і соціальному анамнезі.

Неправильно думати, що дитину доцільно оберігати від усяких проявів соціальної адаптації. Завдання полягає в тому, щоб цілеспрямовано формувати і тренувати адаптаційні можливості дитини, для того, щоб вона могла вести себе адекватно у різних соціальних ситуаціях.

3. Організація життя дітей у період адаптації до дошкільного закладу.

Полегшити дитині стан адаптації можна внаслідок комплексного підходу до цього питання: шляхом відповідної підготовки у поліклініці та правильної організації роботи з перших днів перебування в дошкільному закладі. У поліклініці дільничний педіатр, дільнична медична сестра і сестра кімнати здорової дитини здійснюють ряд заходів оздоровлення та забезпечення правильних виховних впливів у сім'ї. У дитячому закладі також забезпечується система організації життя дітей, скерована на запобігання психічного стресу.

Ця система починається з організації приймання. У групі всі повинні бути підготовлені до приймання нових дітей: заздалегідь узгоджено, як і чим годувати їх, де покласти спати та ін. Вихователь повинен знати, коли до групи прийде нова дитина. Якщо дитина поступає у старшу групу, то про це повідомляється і дітям. Вихователь обговорює з ними як зустріти, наприклад, що подарувати, бажаючи викликати у дітей доброзичливе ставлення до новачка. Діти, які вперше приходять до ДНЗ, повинні бути оточені особливою увагою, ласкою, турботою про добре самопочуття. Небажано приймати в групу відразу багато нових дітей. У групу першого і другого року життя можна приймати максимум трьох дітей на тиждень: у понеділок одну нову дитину, в середу - другу і в п’ятницю - третю. Найкраще, якщо протягом другого тижня четверта дитина поступає у п’ятницю. На третьому тижні можна знову приймати трьох дітей, а на четвертому ще одну, максимум двох. Таким чином, при нормі 20 дітей у групі приймання здійснюється протягом півтора місяця.

Влітку перед переведенням дітей із ясел у дитячий садок, а із дитячого садка до школи приймання нових дітей бажано починати не пізніше 15 липня, оскільки деякі батьки забирають дітей на відпускний період, у групі залишається невелика кількість дітей і вихователь може приділити більше уваги кожній новій дитині.

При комплектування старшої ясельної групи (або молодшої дошкільної) дозволяється одночасний вступ 2-3 дітей. Тоді група із 15 осіб також формується в термін 1,5 місяця.

Під час прийому лікар дошкільного закладу повинен поцікавитися анамнезом та станом здоров’я дитини, яка вступає, і дати відповідні медичні призначення на період адаптації (режим, харчування, організацію денного сну тощо).

Педагогові ще до вступу дитини у групу необхідно вияснити особливості виховання малюка у сім’ї - домашній режим, використовувані у сім’ї способи годування, укладання спати. Доцільно також дізнатись пестливе ім’я малюка, яким користуються у сім’ї, його улюблені іграшки або заняття, їжу, індивідуальні особливості та звички.

Таким чином, вже під час прийому дитини виявляються фактори ризику в біологічному і соціальному анамнезі й особливості поведінки дитини в сім'ї.

Усі дані повідомляються вихователю тієї групи, яку буде відвідувати дитина, що полегшує індивідуальний підхід до дітей.

Тривалість перебування новачків треба збільшувати поступово. Протягом першого тижня дитина повинна проводити у закладі не більше трьох годин на день, час її перебування збільшується залежно від емоційного стану. Таким чином, потрібно два-три тижні, щоб дитина в міру нормалізації поведінки була готова проводити у дошкільному закладі 10-12 год.

Під час адаптації для дитини обов’язково зберігаються звички (способи годування, укладання спати). Не слід насильно годувати її або силоміць укладати спати, щоб запобігти формуванню захисної реакції, не викликати і не закріпити на довгий час негативне ставлення до ДНЗ. Перед сном дитину можна погойдати або, якщо вона до цього звикла, погодувати із соски, дати улюблену іграшку.

Тимчасове збереження звичних для дитини прийомів виховання, навіть якщо воно суперечить встановленим у дитячому садку правилам, допомагає їй легше адаптуватися до нових умов.

Деколи труднощі у малюка пов’язані з великим простором групової кімнати, яка суттєво відрізняється від звичної домашньої обстановки. У такому випадку дитину доцільно помістити у більш обмежений простір, ближче до дорослих, щоб створити йому відчуття захищеності. Це зобов’язує вихователя задовольнити надзвичайно гостру на період адаптації потребу дітей в емоційному контакті з дорослим. Швидше адаптуватися до нових умов найчастіше дозволяє лагідне звернення до дитини, дозвіл гратися поряд, періодичне перебування малюка на руках.

Організація ігрової діяльності у перші дні в стороні від дітей, ближче до дорослих, дає можливість дитині звикнути до нового фактору середовища - великого числа однолітків. Ні в якому разі не можна примушувати гратися. У випадках великої прив'язаності дитини до матері чи бабусі можна дозволити їм у перших три - чотири дні по можливості бути разом із дитиною у дитячому закладі.

Не дозволяється в перші дні проводити будь-які процедури, що травмують дитину: робити щеплення, стригти волосся або нігті тощо. Усе це повинно бути зроблене до вступу у ДНЗ, щоб у дітей не склалося негативне ставлення до закладу. Якщо за станом здоров’я дитині не можна було зробити щеплення до вступу в дошкільний заклад, то це слід зробити після закінчення адаптації, але не раніше ніж через місяць від дня вступу.

Протягом періоду адаптації вихователь здійснює ретельний контроль за поведінкою дитини. Цьому допомагає ведення листка адаптації. Деколи при явних порушеннях емоційного стану доцільно на два-три дні віддати дитину додому.

Основними об’єктивними показниками закінчення періоду адаптації є глибокий сон, добрий апетит, бадьорий стан, активна поведінка дитини, відповідність зросту, нормальне збільшення маси тіла.

Як показують спостереження, під час звикання до нових умов у дітей спочатку відновлюється апетит, важче нормалізується сон (від двох тижнів до двох-трьох місяців) і найдовше зберігається порушення емоційного стану. Відновлення апетиту і сну не зразу забезпечує нормальне збільшення маси тіла, якщо у дитини зберігається знижений емоційний тонус.

Нормалізація всіх показників є сигналом до переходу дитини на фізіологічний віковий режим. Але і тоді ще протягом тижня треба проводити за дитиною ретельне спостереження, оскільки переведення її на звичайний режим деколи може спричинити різке погіршення емоційного тонусу.

Під час спостереження за станом здоров’я дитини у період адаптації особливу увагу слід звертати на носову частину горла. Навіть незначне почервоніння зіву або наявність незначних виділень із носа є показанням для ізоляції малюка на три-чотири дні з дошкільного закладу. На фоні часткового зниження опірності організму ці явища свідчать про початкову активізацію бактеріальної і вірусної флори, що може призвести до розвитку гострої респіраторної інфекції. Тому дитині потрібен дбайливий домашній режим.

Природно, що організація життя малюка в адаптаційному періоді здійснюється лише спільними зусиллями завідувача, лікаря, вихователя та всього персоналу, а також родичів.

Значно швидше і легше адаптується дитина, коли сім'я намагається підтримувати засоби виховання, якими користуються в дошкільному закладі. Чим скоріше буде втілена єдність виховання у дошкільному закладі й у сім’ї та підхід до дитини відповідатиме її індивідуальним особливостям, тим скоріше і безболісніше буде проходити звикання дітей до нових умов.

Враховуючи, що діти у ранньому віці важко звикають до зміни умов життя, недоцільно проводити часту заміну персоналу групи і часте переведення дітей із групи в групу. Переведення дітей в іншу групу також вимагає правильної організації. Перехід дітей до іншого вихователя та в новий колектив хоч не є такою різкою зміною, як перехід із сім’ї в дошкільний заклад, проте і це певною мірою в деяких дітей викликає порушення звичної поведінки. Щоб запобігти цьому, вихователь, передаючи дитину, повинен повідомити персоналу групи, куди переводять малюка, про всі його індивідуальні особливості і засоби, які дають позитивні результати у вихованні.

Якщо до часу переведення дитини у нову групу їй за віком і станом необхідно змінити режим, треба перевести або на новий режим приблизно на тиждень до переходу в нову групу або тимчасово зберегти у новій групі попередній режим, аж до того часу, коли дитина адаптується до нових умов.

Діти, які виховуються в яслах, після трьох років переходять до дитячого садка. Хоча в цьому віці дитина значно легше пристосовується до нових умов, але деякі діти тимчасово втрачають раніше набуті навички: в перші дні погано засинають, відмовляються від їжі, тужать. Потрібна правильна організація переведення і повна співпраця у системі виховання в яслах і дитячому садку.

Комплекс медико-педагогічних заходів до вступу дитини в ясла і в період адаптації до дитячого садка сприяють легшому звиканню її до нових умов.

Вихователь повинен знати, що при вступі до школи дитина також проходить адаптацію. Зокрема, труднощі цього періоду у першокласників проявляються в першу чергу у вигляді неврологічних реакцій, які у деяких дітей зберігаються протягом першого року навчання. Вияснилося, що важка адаптація у школі тісно пов’язана з рівнем здоров’я, а також зі ступенем розвитку в дітей так званих необхідних функцій для школи - моторики пальців рук, мови та інтелекту. Тому дуже важливо на початку року перебування в підготовчій до школи групі або підготовчому класі виявляти таких дітей і стимулювати їх розвиток.

Якщо цілеспрямована виховна робота протягом двох-трьох місяців не дає ефекту, треба проконсультувати дитину у логопеда, психоневролога або психіатра. Доведено, що існують відповідні фактори ризику, які мають велике значення для перебігу адаптації в першокласників. Соціальні фактори ризику - це шкідливі звички батьків, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, що спричиняє конфлікти у сім’ї, відсутність допитливості у дитини, її пасивність на заняттях. Фактори ризику біологічного характеру - це в першу чергу токсикоз вагітності у матері, асфіксія дитини під час народження, відхилення у стані здоров’я. Крім цього, діти, які важко звикають до умов ясел, важко адаптуються і при наступній зміні умов (дитячий садок - школа) . Таким чином, перебіг адаптації можна прогнозувати і всі зусилля скеровувати на запобігання важкості адаптації не тільки в дитячому садку, але й у школі.



Список рекомендованих джерел

1. Коцур Н.І. Основи педіатрії і дитячої гігієни: Навчальний посібник. - Переяслав-Хмельницький-Чернівці: Книги - XXІ,2008.- С.42-48

2. Тонкова-Ямпольская Р.В., Черток Т.Я., Алферова И.Н. Основы медицинских знаний: Учебное пособие для учащихся пед.училищ – 2 изд., дораб. – М.: Просвещение, 1986.- С.36-46

Лекція 5

Тема. Періодизація дитячого віку. Запліднення та розвиток зародка. Тератогенні фактори.

Мета: охарактеризувати періоди дитячого віку; відмітити анатомо-фізіологічні особливості кожного; з’ясувати, як проходить запліднення та розвиток зародка; проаналізувати вплив шкідливих факторів на розвиток плоду.

План

1. Періодизація дошкільного віку

2. Особливості розвитку дитини раннього і дошкільного віку.

3. Запліднення та розвиток зародка.

4. Критичні періоди вагітності. Вплив тератогенних факторів на розвиток плоду.

Запитання для самоконтролю

1. Які критерії покладені в основу вікової періодизації?

2. На які вікові етапи поділяють розвиток дитини?

3. Охарактеризуйте найсуттєвіші риси різних періодів розвитку дитини.

4. Поясніть, як проходить запліднення та розвиток зародка.

5. Які періоди вагітності вважають критичними?

6. Як впливає спосіб життя вагітної жінки на розвиток плоду? Відповідь обґрунтуйте.

7. Яких правил повинна дотримуватися вагітна жінка, щоб не зашкодити нормальному розвитку зародка (плоду)?

8. Які фактори вважають тератогенними? Наведіть приклади.

1. Періодизація дошкільного віку

В основу діючої періодизації взято анатомо-фізіологічні особливості будови і функцій центральної нервової системи, опорно-рухового апарату, серцево-судинної, дихальної та інших систем організму. Для періодизації важливе значення мають умови виховання дитини, наприклад: у яслах (ясельний або передшкільний), у дитячому садку (дошкільний вік), у школі (шкільний вік).

У педіатрії прийнято поділ на періоди за схемою М. П. Гундобіна.

Період внутрішньоутробного розвитку триває дев'ять місяців (270 днів) і включає дві фази:

1) фаза ембріонального розвитку (зародок), яка триває перших 1,5-2 місяці, коли проходить формування плода;

2) фаза плацентарного розвитку (плід) - з третього до дев'ятого місяця, коли проходить ріст плода.

Для внутрішньоутробного розвитку найбільш характерним є швидкий ріст плода і живлення його за рахунок материнського організму. Це так званий антенатальний (внутрішньоутробний) період. Гострі і хронічні захворювання матері, особливості її харчування, психічні та фізичні навантаження мають значний вплив на перебіг вагітності, на розвиток дитини.

Період новонародженості починається з часу відокремлення плоду від матері і триває три-чотири тижні, коли проходить процес пристосування дитини до умов позаутробного існування.

Період грудного віку - завершується в кінці першого року життя.

Період молочних зубів охоплює вік від одного до шести-семи років. Цей період ділиться на:

переддошкільний вік- від двох до трьох років ( ясельний вік);

дошкільний вік - від трьох до шести (семи) років (період відвідування дитячого садка).

Такий поділ є умовним. Враховуючи анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму та з метою профілактики і проведення лікувальних заходів, період раннього віку продовжується від народження до трьох років. Але за своїми психічними можливостями здорові, добре розвинуті діти у цьому віці повністю можуть засвоїти програму виховання ясел, садка, й групи дітей від двох до шести-семи років вважаються дошкільними.


1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка