Тема. Література рідного краю. Пісні літературного походження, що стали народними. «Волинь моя» Степана Кривенького – гімн нашого рідного краю. Мета



Скачати 59.88 Kb.
Дата конвертації02.05.2016
Розмір59.88 Kb.
Тема. Література рідного краю. Пісні літературного походження, що стали народними. «Волинь моя» Степана Кривенького – гімн нашого рідного краю.

Мета. Познайомити учнів із піснями волинських авторів, що стали народними, із життям і творчістю відомого земляка Степана Кривенького; розвивати навички літературного аналізу; сприяти національно-патріотичному вихованню.

Хід уроку

І. Організаційно-мотиваційна частина.

Вступне слово вчителя. Вивчаючи тему «Загадково прекрасна і славна давнина України», ви отримали багато нових знань про фольклор. Послухайте загадку і скажіть, про який вид фольклору йдеться.

Поезії народної в ній чар

І музика барвінкового краю.

Сам Бог дав Україні її в дар.

Нічого в світі кращого не знаю –

Я душу в ній від скверни омиваю.

Так, йдеться про пісню. А чи помітили ви, чим особлива ця загадка?

Що таке акровірш? А що таке пісня?

Що мала на увазі авторка у рядку «Сам Бог дав Україні її в дар»? (Легенду про дівчину Україну, яку Бог обдарував піснею).

Прочитайте вірш Валентини Сторожук про народну пісню, знайдіть у ньому порівняння.

Пісень у народу мого є багато.

Найкращі у світі співає мій тато.

Артисти заслужені, лауреати!

Пробачте, та хто з вас так вміє співати?

А пісня, як птаха, під стелю злітає.

Це тато «Вже сонце низенько» співає.

Чому пісня порівнюється із птахою?

Чим відрізняються народні пісні від авторських, літературного походження?

Так, ми не знаємо імен авторів народних пісень Та буває й по-іншому. Буває, що авторська пісня стає народною, хоч усі знають і пам’ятають того, хто її створив. І це найбільша нагорода для автора – створити таку пісню, щоб її підхопили люди, виконуючи скрізь: і в родинному колі, і на весіллі, і під час урочистостей. Така щаслива доля судилася пісні «Волинь моя». Її ще називають гімном Волинського краю. Давайте пригадаємо, які гімни ми знаємо. (державний, духовний, гімн Києва, гімн січових стрільців) А «Волинь моя» - це гімн Волині.

ІІ. Перевірка випереджуючого домашнього завдання (робота в парах).

Ви отримали домашнє завдання підготувати повідомлення про автора цієї пісні (група «Біографи»), проаналізувати текст пісні «Волинь моя» (група «Літературознавці»), прослухати мелодію пісні і скласти невеликий твір «Про що розповідає мені музика?» (група «Музикознавці»).


Презентація роботи груп

«Біографи»



Автором пісні «Волинь моя» є Степан Федорович Кривенький. Народився він 6 квітня 1941 р. в селі Вільхівка Горохівського району в сім'ї хліборобів. У батьків, крім Степана, був ще старший син Євген. Ще з дитинства Степан щось тихенько виспівував. Зазвичай, це були пісні, почуті на сімейних святах, співані мамою та її родичами. Коли хлопчикові виповнилося п'ять років, із фронту повернувся батько і привіз невелику німецьку гармошку. Степан брав її у руки, коли нікого не було вдома. І якими ж здивованими одного разу були батьки, коли почули, як гарно звучить вона у маленьких рученятах. Рішення прийняли правильне: хлопчину віддали навчатися до Горохова у музичну школу. Тоді й купили йому новенького баяна. Хоч і мав хворі очі, музичну науку вивчав ревно і терпеливо.

Другою улюбленою школою для юного Степана стало Луцьке культосвітнє училище. Після його закінчення він працював баяністом у Будинку культури села Вільхівка, а тим часом там збиралися дзвінкоголосі мешканці села, які згодом, у 1960 році, об'єдналися у хор, якому дали звучне і красиве ймення «Хлібодар». У роботі над репертуаром з'явилися перші пісні Степана Кривенького.

Степан Федорович швидко здобув повагу і визнання: його стали звати поетом, композитором і найвищим йменням - Музикантом від Бога. Хор став одним із найулюбленіших, найбажаніших колективів не тільки району і області, а й за кордоном. Зіркові успіхи відкрили йому широкі дороги до Грузії, Білорусії, Росії, Польщі.

Степан Кривенький горнувся до людей своїми піснями. Був скромний, невибагливий, а люди бачили у ньому щедрого на добро однодумця, порадника, Людину. Чималий колектив розумів його з єдиного погляду. Таке взаєморозуміння і гармонія у душах пророкували йому ще більшу славу і ще вище визнання. Але 15 вересня 1992 року через важку хворобу обірвалося життя Степана Федоровича, він відійшов несподівано, дуже рано, залишивши недоспівані свої пісні і світлу пам'ять про себе у тих, хто його знав, любив, цінував.

... «Співайте і творіть без мене,

Нехай співає «Хлібодар».

В тяжкі хвилини для родини

Вшануйте мій останній дар»...- просив у передсмертній поезії керівник. І «Хлібодар» заспівав!

За життя Степан Федорович не замислювався над тим, щоб упорядкувати свої твори, видати власну збірку. Не збереглося й рукописів творів Степана Кривенького. По крупинці записували їх із виступів «Хлібодара». І згодом вийшла у світ збірка під назвою «Волинь моя», яку впорядкувала дружина Кривенького Марія Климівна.

Ось так високо до зірок підняв славу композитора, заслуженого працівника культури, почесного громадянина Волині (це звання присвоєно посмертно) гімн нашого краю - пісня «Волинь моя».

«Літературознавці»



У пісні «Волинь моя» три куплети і приспів. Починається перший куплет зі звертання до рідного краю, який названо «поліським». І це невипадково, адже значну частину Волині займає Полісся. Автор використав метафори «озер блакить», «синь лісів», щоб розказати про природні багатства нашого краю, зокрема про озера, найвідомішим із яких є Світязь. Рядки «Мені ти був колискою», «Для мене став ти піснею» автобіографічні, бо поет народився на Волині, тут він став відомим митцем, тут народилися його пісні. Але ці рядки викликають зворушливі почуття в душі кожного волинянина, адже в кожного – своя пісня, своя доля на рідній Волині.

У другому куплеті автор розповідає вже не про природну красу Волині, а про рукотворну – золотисті хліба, виплекані дбайливими руками людей. Недарма хор, створений Степаном Федоровичем, має назву «Хлібодар». Адже дарувати людям хліб – це найсвятіша професія на Землі. А коли є хліб, то, як мовиться, буде й пісня. Недарма «моя заквітчана земля до сонця усміхається». Уособлення «земля посміхається» підкреслює почуття щастя жити на рідній землі.

Третій куплет починається запитанням «Де ще знайти таку красу?» Можливо, хтось відповість на це питання по-іншому, але ми, волиняни, переконані – ніде немає такої чарівної природи, таких роботящих і хазяйновитих людей, таких вродливих дівчат і хлопців, як на нашій рідній Волині.

Отже, ця пісня – освідчення в любові до рідного краю не лише самого автора, а й кожного з нас.

«Музикознавці»

«Про що розповідає мені музика пісні «Волинь моя»

Музика у пісні «Волинь моя» дуже ніжна і лагідна. Темп її виконання помірний, а мелодія наспівна. Написана вона у ритмі вальсу, так само, як і пісня Дмитра Луценка й Ігоря Шамо «Києве мій». Отже, її метр – три четвертих. А ще особливістю пісні «Волинь моя» є те, що в ній поєднується мінорний лад у заспіві і мажорний – у приспіві «Волинь моя, краса моя, земля моя сонячна». На мою думку, таке поєднання невипадкове, адже мінор – це сум, а мажор – веселощі. А в житті вони завжди поруч.

Коли я слухаю мелодію пісні «Волинь моя», я бачу старовинну поліську хату, у якій до стелі прив’язана колиска. Над колискою схилилася щаслива мати, яка співає своїй дитині першу колискову. А за вікном колоситься пшениця у полі, у саду червоніють мальви і калина, десь далеко над річкою пролітають лебеді. Я чую тихенький шепіт колосків, дзвін коси і сюрчання коників у лузі, плескіт озерної хвилі. Я відчуваю, як моя душа наповнюється цією красою і любов’ю до рідного дому, до батьків, до нашої України.
ІІІ. Прес-конференція. На наш сьогоднішній урок завітали гості. Це ветерани хору «Хлібодар», які стояли біля його витоків, люди, які добре знали його керівника степана Федоровича Кривенького. Це …… (представлення гостей). Отож, діти, уявіть себе журналістами, яким випала унікальна можливість взяти у цих людей інтерв’ю. Я думаю, що наші гості розкажуть вам багато нового і цікавого про автора пісні «Волинь моя», про їхній самобутній колектив та їхню творчість.


  • Шановні гості! Скажіть, будь ласка, як відбулося ваше знайомство зі Степаном Федоровичем Кривеньким?

  • А як проходили репетиції хору?

  • Де ви гастролювали?

  • Якою людиною був ваш художній керівник?

  • Яка пісня особливо припала вам до душі?

  • Хто були солісти-виконавці пісні «Волинь моя»?

  • Дякуємо вам за приємні хвилини спілкування. Бажаємо вам здоров’я міцного, сонця золотого, хліба на столі, миру на землі, щастя без ліку і довгого віку.

IV. Підсумковий етап.

Щоб розповісти про С. Ф. Кривенького, не потрібно багато красивих слів. Для цього просто потрібно заспівати одну з улюблених пісень, послухати спів «Хлібодара» чи перегорнути сторінки його збірки. І тоді все стане зрозумілим. Щороку в день народження композитора учасники художньої самодіяльності, друзі та рідні приходять до Степана Федоровича на могилу, щоб вшанувати його і помолитись за його душу. Хай буде вічною пам'ять про музиканта, композитора, чесного та справедливого Степана Федоровича Кривенького.



Незабутній в життєвому плині,

Засвітив ти пісенну зорю.

І летять позивні із Волині

На могилу квітучу твою.

Домашнє завдання – скласти невеличкий твір-розповідь «Незабутній в життєвому плині» про автора пісні «Волинь моя» Степана Федоровича Кривенького.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка