Тема лідерство



Сторінка5/7
Дата конвертації31.03.2016
Розмір0.53 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

7. Формальні та неформальні групи в організаціях


Формальні групи — це такі утворення в межах організації, створені за рішенням керівництва з метою виконання певних виробничих або управлінських функцій. Під поняттям "формальна організація" розуміють модель поведінки та стосунків, що передбачена заздалегідь і на законних підставах планується для членів організації. В організації є три типи формальних груп:

1) командні групи керівників;

2) виробничі групи;

3) комітети.

До складу командної групи керівника входять керівник та безпосередньо його підлеглі, які, у свою чергу, також можуть бути керівниками.

Робочі групи складаються з осіб, котрі разом працюють над завданням.

Комітети — особливі види груп, яким надані повноваження для виконання певного завдання або комплексу завдань. їх створюють з метою вирішення конфліктних ситуацій, генерації ідей, рекомендації певного плану дій тощо.

Спеціальний комітет — це тимчасова група, сформована для досягнення певної мети або виявлення певної проблеми1.

Постійний комітет — перманентно діюча група всередині організації, що має конкретну мету.

Неформальну групу розглядають як повну модель реальної поведінки — дійсний образ діяльності членів організації: наскільки ця реальна поведінка не збігається з формальним планом (табл. 6, рис. 5).

Розрізняють такі причини відмінностей дійсної та формальної моделей організації:

— неповнота формальної організації. Неповнота формального плану створює певну порожнечу, члени організації поступово виробляють моделі поведінки і стосунків один з одним, а незаплановані аспекти їх поведінки можуть бути такими самими структурованими, стабільними і стійкими, як і заплановані аспекти;

— конфлікти між формальною та неформальною структурами. Реальна модель завжди постійно суперечить формальному планові. Така протидія здійсненню формального плану може бути заздалегідь спланованою або ненавмисною. В організації є групи, що намагаються перехопити владу в тих, хто нею формально наділений, і використати для зміни мети організації або з метою сприяння членам групи.

Процес розвитку і створення неформальних організацій характеризуються певними особливостями:

— опір змінам. Люди можуть використовувати неформальну організацію, щоб обговорювати фактичні та майбутні зміни. Практика свідчить, що в групах спостерігається тенденція опору змінам, оскільки вони можуть загрожувати існуванню групи;

— неформальні лідери. Найсуттєвішою опорою неформального лідера є визнання його групою.

Таблиця 6. Основні відмінності формальних і неформальних груп

Класифікаційна ознака

Характеристика

Формальні групи

Неформальні групи

1. Мета

Ефективність, прибуток

Задоволення соціальних потреб і потреб у безпеці

2. Створення

Планується організацією

Створюється спонтанно

3. Комунікації

Формальні канали

Формальні та неформальні канали

4. Лідер

Призначається організацією

Виходець із групи

5.Міжособистісні стосунки

Встановлюються на основі виробничих завдань

Розвиваються спонтанно

б. Вплив на членів групи

Грошові винагороди, влада

Персональний вплив

Контроль

Спирається на покарання, грошові винагороди

Діють громадські санкції

Рис. 5. Механізм утворення формальних і неформальних груп




НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ


Питання для самостійного вивчення

1. Поняття "група" в організації. Вплив групи на поведінку індивідуумів в організації. Причини виникнення груп в організації. Стадії процесу формування груп в організації.

2. Модель групової поведінки Дж. Хоманса. Формальні та неформальні групи. Типи формальних груп: група керівника, робоча (цільова) група, комітет (комісія).

3. Особливості управління формальними групами в організації. Особливості неформальних груп.

4. Розподіл ролей між членами групи. Фактори, що впливають на ефективність діяльності груп в організації.

Теми рефератів

1. Сутність, засади та місце керівництва у процесі менеджменту.

2. Роль лідерства в системі управління організацією.

3. Основні проблеми щодо пошуку оптимального стилю керівництва в організації.

4. Демократичний та автократичний стилі керівництва як чинники зростання ефективності діяльності організації.

5. Характеристика ситуаційної моделі стилів керівництва Ф. Фідлера, її практичне застосування.

6. Основні проблеми підбору та застосування методів подолання організаційних конфліктів.

7. Пропозиції щодо формування стресостійкості у менеджерів.



Запитання та завдання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність поняття "керівництво"?

2. Які форми влади використовує керівник у процесі впливу на підлеглого?

3. Дайте класифікацію стилів керівництва.

4. З'ясуйте переваги і недоліки автократичного та ліберального типів керівника.

5. Як ви розумієте поняття "континуум стилів керівництва"?

6. Поясніть сутність теорії "X" та "У" Д. Мак-Грегора.

7. Охарактеризуйте ситуаційні підходи до керівництва та лідерства.



Питання до семінарського заняття

1. Поняття та природа лідерства.

2. Теорія особистих якостей лідера.

3. Концепції поведінки лідера.

4. Концепції ситуаційного лідерства.

5. Сучасні концепції лідерства.



1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка