Тема лідерство



Сторінка1/7
Дата конвертації31.03.2016
Розмір0.53 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7

Тема 8. ЛІДЕРСТВО.


План

1. Вертикальний поділ праці в організаціях і необхідність керування. Поняття повноваження, впливу та влади. Форми влади та впливу.

2. Поняття лідерства.

3. Поняття стилю керівництва.

4. Стилі керівництва.

5. Моделі керування.

6. Поняття групи в організації.

7. Формальні та неформальні групи в організаціях.


1. Вертикальний поділ праці в організаціях і необхідність керування. Поняття повноважень, впливу та влади. Форми влади та впливу


У сучасних умовах ділова організація розглядається насамперед як відкрита система. Отже, успіх організації перебуває не всередині, а за її межами, тобто наскільки вона ефективно пристосовується до факторів навколишнього середовища в умовах ринку: економічних, соціально-політичних та ін. У цих умовах зростає роль керівника-підприємця. У процесі діяльності підприємства при внутрішньо фірмовому розподілі поступово виокремлюється особливий вид — управлінська діяльність.

Управління виробництвом — це складний цілеспрямований, безперервний, соціально-економічний, організаційно-технічний процес впливу суб'єкта управління на конкретний об'єкт (підприємство, відділ, ділянка).

Механізм управління передбачає сукупність конкретних відносин між людьми, підприємствами, організаціями, п основі яких лежить вплив суб'єкта на об'єкт управління.

Враховуючи особливості сучасного виробництва, керівництво організацією будується на сучасній концепції управління, в центрі якої є згода і взаємо підтримка, а не панування і підпорядкування.

Управлінська діяльність поділяється на: управління організацією та управління людьми.

Роль керівника-менеджера характеризується такими діями:

— визначення цілей діяльності;

— розробка стратегії й тактики досягнення цілей;

— визначення конкретних завдань;

— визначення і підбір ефективних методів управління;

— організація та контроль за виконанням;

— аналіз і оцінювання прийнятих рішень, тобто результатів діяльності;

— аналіз проблем і можливих відхилень;

— керівництво програмами;

— оцінювання ступеня досягнення цілей.

Є декілька визначень поняття керівництва, наприклад: 1) видання директив, які потрібно зробити, налагодження співробітництва між людьми, забезпечення організації ресурсами. Мета полягає в заохоченні людей працювати ефективно і з бажанням; 2) комбінація переконань, примушення 1 прикладу, що може змусити примусити людей виконувати те, що від них вимагають.

Керівник — це особа, яка керує іншими людьми в їх сумісній діяльності для досягнення цілей. У табл. 1 показані найсуттєвіші характеристики керівника за Б. Гізеллі.

Розрізняють такі фактори, що сприяють ефективному керівництву:

— підтримка (поведінка керівника, яка формує в підлеглого відчуття власної значущості);

— гармонізація відносин (поведінка керівника сприяє встановленню в колективі сприятливих відносин);

— акцент на досягнення цілей;

— сприйняття роботи.

Форми і масштаби цих факторів залежать від того, який стиль керівництва обирає керівник. Щоб керівник міг управляти людьми, йому варто застосовувати владу.

Сутність керівництва також розглядають як процес використання влади з метою досягнення впливу на людей.

Влада — можливість реально вплинути на поведінку інших людей, тобто влада є знаряддям впливу.

Вплив — це будь-яка поведінка однієї людини або групи осіб, що активно діє на поведінку, відчуття, стосунки інших. Проте влада не єдина основа керівництва і такий підхід притаманний лише авторитаризму та застосовується стосовно формальної організаційної структури. Порівняння різних методів впливу наведено в табл. 2.

В іншому визначенні поняття адміністративне керівництво тлумачиться як процес управління і впливу на спільну діяльність членів групи. Тут вже запроваджуються елементи керівництва:

1) керівництво передбачає наявність підлеглих;

2) є певний поділ влади, впливу чи управління керівника, підлеглим;

3) керівники вказують, що і як робити.

У відносинах між керівником і підлеглим у процесі використання влади існує пряма пропорційна залежність (так званий баланс влади): влада керівника над підлеглим тим більша, чим вища залежність підлеглого від керівника, і навпаки.

Залежність — це ситуація, коли виконавець змушений діяти саме так, як того бажає керівник.

Інструментом впливу на діяльність підлеглих є можливість керівника вплинути на рівень задоволення їх активних потреб (класифікація потреб Маслоу). Всі форми впливу та влади спонукають людей виконувати бажання іншої людини, задовольняючи тим самим активні потреби. Керівник або особа, котра здійснює вплив, також передбачає ефект свого впливу на поведінку виконавця.

Донедавна переважала думка, що між поняттями "керівництво**, "лідерство" та "влада" немає суттєвої відмінності, оскільки особа, котра має повноваження здійснювати функції керування, автоматично вважається лідером колективу і має владу над підлеглими.

Поділ влади відбувається між членами групи за рішенням її керівника. Цей процес називається делегуванням або децентралізацією.

Влада — інструмент соціального управління, що здійснює цілеспрямований вплив на людську поведінку, призводить до змін або припинення людських стосунків та взаємозв'язків між складовими соціоекономічної системи. Влада — право наказувати, вимагати виконання, приймати рішення, розподіляти ресурси, діяти як організатор, керівник і контролер водночас . Баланс між владою й обов'язками називається принципом паритету.

Влада може набувати різноманітних форм. У співпраці четверо американських дослідників — Д. Френч, Б. Рейвен, П. Херсі, В.І. Натемайер — розробили зручну класифікацію підстав влади.

Згідно з їх висновками розрізняють сім основних форм влади:

1) влада, що ґрунтується на примусі, штрафних санкціях та загрозі покарань;

2) влада, що ґрунтується на винагородах;

3) експертна;

4) референтна (еталонна);

5) законна або традиційна;

6) влада, що ґрунтується на участі;

7) інформаційна.

Сила примусу, В її основі лежать побоювання підлеглих, вони різні за походженням: страх втратити роботу, бути покараним. Керівник намагається пригнічувати, знешкоджувати тих співробітників, які від нього залежать, але в майбутньому можуть набути значущості та статусу, тим самим послаблюючи його позицію.

Сила винагороди буде відчутнішою, якщо чіткіше простежується зв'язок між стараннями, наполегливістю, самовідданістю і досягненням результатів, з одного боку, та позитивною реакцією лідера (визнання, преміювання, ставлення за приклад, службова кар'єра) — з іншого.

Влада спеціаліста (експертна) передбачає унікальний досвід, високу кваліфікацію, спеціальні глибокі знання та фахові практичні навички. Дії та вчинки цього керівника підлеглі сприймають як "істину в останній інстанції", на віру, без перевірки, як закон, обов'язковий до виконання, в його словах не сумніваються, він вирішує суперечки, вказує правильний шлях.

Референтна (еталонна) влада ґрунтується на власних магнетичних якостях лідера, що прагнуть копіювати його послідовники. Керівник, який володіє харизматичним впливом, для підлеглих є взірцем, людиною, котра уособлює ті властивості та якості, якими прагнуть володіти інші члени колективу. Кожен із них хоче завоювати його симпатію, звернути на себе увагу, виконати роботу максимально якісно.

Легітимна (законна) влада випливає зі статусу керівника організації. Керівна посада передбачає здійснення більшості управлінських функцій, а підлеглий вважає природним підкорятись наказам і вказівкам. Законна влада — невід'ємний атрибут формального лідера. Він володіє нею завпеди, навіть за наявності впливовішої особи, статус якої не підтверджено офіційною посадою.

Сила взаємодії з підлеглими потребує таланту передавати частину своїх функцій на підлеглих, помічників. Визначити цю частину, тобто скласти перелік обов'язків, що варто виконати особисто, і таких, що можуть виконати інші, досить важко. Проте це дає змогу зосередитися на головному, почати керувати, а не метушитися, прагнучи встигнути все зробити самостійно.

Інформаційна влада випливає зі знання керівником усіх найдрібніших аспектів діяльності підрозділу чи організації. Така цілісна картина дає змогу управляти колективом, бачити хибні дії підлеглих та їх досягнення. Ті працівники, яким потрібна конкретна додаткова інформація, мають звертатися за нею до лідера як до першоджерела, виконувати його доручення в обмін на володіння знаннями про предмет, що їх цікавить.

Таблиця 1. Шкала найсуттєвіших характеристик керівника за Гізеллі



п/п


Характеристика

Ступінь важливості

1

Авторитарні нахили

100*

2

Професійні досягнення

78

3

Рівень освіти

64

4

Самореалізація

63

5

Самовпевненість

62

6

Рішучість

61

7

Відсутність потреб у захисті

54

8

Походження із робітничого середовища

47

9

Ініціативність

34

10

Відсутність фінансової залежності

20

11

Бажання володіти владою

12

12

Зрілість

5

13

Фізичні дані

0

* 100 — дуже важлива характеристика;

0 — немає ніякого значення у створенні образу.

Проте поєднання індивідуальних характеристик керівника й особливостей керованої ним групи дає змогу різко підвищити показники продуктивності колективу.

Таблиця 2. Порівняння різних методів впливу



Метод

На що впливає

Плюси

Мінуси

1

2

3

4

Методи, що використовуються при особистому спілкуванні

Використання влади, що ґрунтується на обов'язках

Стосунки і поведінка у межах зони компетенції

Швидкість: не потребує витрат ресурсів

Якщо прохання знаходиться за межами зони, воно не діє, якщо надто далеко — його вважатимуть незаконним

Використання влади, заснованої на компетенції

Відносини і поведінка у межах зони компетенції

Те саме

Те саме

Використання влади,заснованої на ототожненні 3 керівником

Стосунки і поведінка, що не суперечать ідеалам, які лежать в основі ототожнення




Обмежений впливом, що не суперечить ідеалам, які закладено при ототожненні

Використання влади,заснованої на уявленнях про залежність

Широке розмаїття видів поведінки, якою можна керувати

Швидкість і дієвість

Деяка влада підлеглого над лідером

Використання влади, заснованої на примусі

Широке розмаїття видів поведінки, якою можна керувати

Те саме

Можливий активний опір, дуже ризиковано

Використання переконання

Широкий діапазон стосунків і видів поведінки

Викликає

внутрішню

мотивацію


Вимагає багато часу, потрібен слухач

Поєднання різних методів

Залежить від інтуїції, потребує точності у комбінуванні

Результати вагоміші, менше ризику

Надто складно і потребує зайвих зусиль

Опосередковані методи

Маніпулювання оточенням іншої людини, використовуючи при цьому один або всі прямі методи

Широкий діапазон стосунків і видів поведінки

Може призвести до результату в ситуації, коли не спрацьовують прямі методи

Потрібно багато часу,складний для використання ризикований, якщо використовується надто часто

Зміна сил, що діють на людину, — правил

Повний спектр відносин і видів поведінки

Має безперервний вплив, а не одноразо-

Іноді потребує демонстрації значної влади

формальної та неформальної організації технології, ресурсів, проголошених організаційних цілей

на безперервній основі

вий ефект

для досягнення мети

  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка