Тема. Життєвий і творчий шлях Ліни Костенко



Скачати 79.89 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір79.89 Kb.
Проект «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі»

Тема.Життєвий і творчий шлях Ліни Костенко

Мета: через вивчення біографії Л. Костенко показати непересічність життєвого шляху поетеси , її творчість, як реакцію на трагічні перипетії свого часу, вчити дітей опрацьовувати нову інформацію, виділяти найголовніше; розвивати комунікативну (РЗМ),соціальну (робота в групах), полікультурну (розширення кругозору), інформаційну (вміння добувати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел), компетенції учнів; виховувати любов, повагу та вміннявідчувати красу слова поетеси.

Тип уроку: інтерактивний урок вивчення нового матеріалу

Інтерактивна технологія кооперативного навчання: спільний проект

Обладнання:портрет Ліни Костенко, виставка творів поетеси, матеріал для презентації, ілюстрації до творів Л.Костенко , портрет поетеси, узагальнююча таблиця, аудіозапис інтерв’ю з Л.Костенко.

Перебіг уроку

І. Організаційна частина

ІІ. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.

Сьогодні ми ознайомимося із життям і творчістю Л. Костенко. Темою уроку, як і його епіграфом, є слова самої Ліни Василівни «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.»Чому саме так говорила поетеса? На це питання ми спробуємо відповісти на нашому уроці, До уроку ви отримали випереджувальні завдання



1-а група (бібліографи)зібрати матеріал про дитячі та юнацькі роки та створити музичний фон до тексту презентації.

2-га група (дослідники) підготувати інформацію про роки навчання, творчі доробки та нагороди поетеси.

3-тя група (експерти - художники) дослідити тематику творів та створити ілюстрації до її творів.

4-та група: підготувати розповідь про життя поетеси за цей (2010)рік.

5-та група працює на уроці, створює міні-проекти «Кредо митця» та «В чому краса і неповторність поезії Ліни Костенко?»

І останнє: перед кожним із вас лежить аркуш з трьома запитаннями: хто вона? Яка вона? Чого б я у неї навчився? Я очікую, що протягом уроку ви дасте відповіді на ці запитання.



ІV. Вивчення нового навчального матеріалу

Вчитель.Ліна Василівна Костенко – легендарна постать в українській літературі, як і героїня її твору Маруся Чурай, Вона ввійшла в світ поезії в 60-ті роки з оригінальними філософськими думками і спостереженнями, із зображенням разючої і неприкритої правди життя,з неповторними художніми засобами

Страшні слова, коли вони мовчать,

Коли вони зненацька причаїлись,

Коли не знаєш з чого їх почать,

Бо всі слова були уже чиїмось.
Хтось ними плакав, мучився, болів,

Із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди і мільярди слів,

А ти їх маєш вимовити вперше.


Все повторилось і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія - це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

Так хто ж вона ця жінка? Чому її творами зачитується не одне покоління людей? Про це ми теж спробуємо дізнатися на нашому уроці.

Починається художній дивосвіт Ліни Василівни від палкої любові дорідної землі, рідного народу, звідки черпає вона силу і натхнення, що цінує понад усе:

Ну що мені магнолії, агави?

Я поцілую мальву у щоку.

Ця любов і біль у неї з дитинства. Я очікую, що в цьому нас переконає перша творча група.

1-а група.(на фоні музичного оформлення)

Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року на березі Дніпра - в містечку Ржищеві. Кажуть, ріки мають великий вплив на людей,бо вони передають їм частину енергії.

Дитинство Ліни Василівни пройшло в теплі і затишку. Враження на дівчину справив і столичний Київ, куди переїхали батьки. У довоєнні роки усе місто розмовляло виключно українською мовою.

Все нібито йшло добре. Але однієї страшної ночі Василя Костенка забрав «чорний ворон». Потім листи з ГУЛАГу, нестерпне чекання відповіді, щохвилинне потерпання від страшної думки, що чоловіка й батька, можливо вже немає серед живих…

А потім ще одне страшне лихо – друга світова війна, жахливі й сумні біженські мандри. Ніколи вже не забуде цього Ліна Костенко.

Мій перший вірш написаний в окопі

На тій сипкій од вибухів стіні,

Коли згубило зорі в гороскопі

Моє дитинство, вбите на війні.
Лилась пожежі вулканічна лава.

Горіла хата. Ніч здавалась днем.

І захлиналась наша переправа

Через Дніпро водою і вогнем.


Гула земля, сусідський плакав хлопчик.

Хрестилась баба , і кінчався хліб

Двигтів отой вузесенький окопчик,

Де дві сім’ї тулились кілька діб.


О перший біль тих не дитячих вражень,

Який він слід на серці залиша!

Як невимовне віршами не скажеш,

Чи не німою зробиться душа?!


Це все було ні зайчиком, ні вовком –

Кривавий світ, обвуглена зоря!-

А я писала мало не осколком

Великі букви щойно з букваря -,


Той перший віршик, притулившись скраю,

Щоб присвітила поночі війна.

Який він був, я вже не пам’ятаю.

Снаряд упав – осипалась стіна.

І уже по війні вона буде писати про те страхіття, яке пережила сама та яке принесло скільки лиха, що і через роки відлунюється смертю.

Учень читає вір «Пастораль ХХ сторіччя»

Як їх зносили з поля,

Набрякли від крові рядна.

Троє їх пастушків: Павло, Сашко і Степан.

Розбирали гранату. І ніяка в житті Аріадна

Вже не виведе з горя отих матерів.

А степам

Будуть груди пекти ті залишені в полі гранати,

Те покиддю війни на грузьких слідах череди.

Отакі вони хлопці, кирпаті сільські аргонавти,

голуб’ята, анциболи, хоч не роди!

Їх рвонуло навідліг! І бризнуло кров’ю в багаття,

І несли їх діди, яким не хотілося жить,

Під горою стояла вагітна, як поле, мати.

І кричала та мати:

-Хоч личко його покажіть!

Личка вже не було. Кісточками, омитими кров’ю,

Осміхалася шия з худеньких дитячих ключиць,

Гарні діти були.

Козацького доброго крою.

Коли зносили їх, навіть сонце упало ниць.
Вечір був. І цвіли під вікнами мальви.

Попід руки держала отих матерів рідня.

А одна розродилась. І стала ушосте - мати.

А один був живий. Він умер наступного дня.

У своїх творах поетеса не просто хотіла розказати про трагедію війни, а насамперед передати тяжкий досвід поколінням, що не знали воєнного лихоліття, підтримувати в них пам’ять про великий подвиг народу – це одна з найвищих моральних цінностей.

Доповнення. На одній із зустрічей Ліна Василівна сказала, що її обшукали ще в колисці. Коли у батька вимагали «компромат», він показав на маленьку Ліну і сказав: «Он найбільший мій компромат».

Вчитель. Юна Ліна зробила свій вибір: вона знала, що коли виросте, буде поетом і тому наполегливо навчалася. Пропоную перегорнути ще одну сторінку життєвого шляху поетеси. Діма Дворецький підготував буклети, вони перед вами, ви з ними ознайомитесь. А я прошу Діму поділитися з нами найцікавішим, на його погляд.

Учень. Я думаю, що Московський інститут був трампліном у самостійне життя. Ця жінка, я б сказав,неупокорена, непересічна особистість. Вона не терпіла ніякої фальші, мабуть тому і не друкувались довгий час її твори, а деякі – взагалі не побачили світ. Найбільше мене вразив той факт, що вона відмовилася від ордена Ярослава Мудрого, сказавши, що вона не носить політичної біжутерії, оскільки до такої нагороди були представлені Єльцин і Лазаренко. Або той факт, що, вийшовши із Спілки письменників, відмовилась від нагородження Нобілівською премією. На таке здатен не кожен. То ж я приклоняю перед нею коліно.

Вчитель. Дивовижний світ її поезій різнобарвний, почуття різноманітні. У кожному вірші – жадання більш досконалого й заруленого, щасливого влаштування життя. Чого прагне людина? Про що думає? На що сподівається? Які цінності є в житті людини? Про це й розмірковує вона в своїх поезіях. Цю тему готувала третя творча група. Послухаємо їх.

І-й учень. Людина для поетеси – найвища цінність. Треба спішити жити і поспішати творити добро. У багатьох поезіях авторка розмірковує над сенсом людського буття, над тим, як за будь-яких обставин залишатися людиною. Цей мотив є провідним у поезіях «Життя іде і все без коректур», «Вже почалось , мабуть, майбутнє».

Життя іде і все без коректур,

І як напишеш, так уже і буде…

Не бійся правди хоч яка гірка,

Не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать,

Бо в цьому схибиш, то уже навіки.

2 – й учень. Однією з найбільших цінностей, на думку Ліни Василівни, є живий зв’язок людини з природою, гармонія у стосунках з нею.

Любіть травинку і тваринку,

І сонце завтрашнього дня,

Вечірню в попелі жаринку,

Шляхетну інохідь коня.

В її поезіях усе живе, усе рухається, радується і клопочеться.

…Цей ліс живий, у нього добрі очі,

…старезні пні, літопис пишуть у траві.



3 – й учень. Поезія Ліни Василівни глибоко філософська, вона утверджує думку, що сенс життя не у зовнішніх атрибутах, а у вічних загальнолюдських цінностях, які представляє мистецтво

Минають фронди і жиронди,

Минає славне і гучне

Шукайте посмішку Джоконди,

Вона ніколи не мине.

4 –й учень. На одній із прес-конференцій Л. Костенко нагадала, що поклик письменника – писати, а останнім часом вона мріє писати вірші не з політичним забарвленням, а «малювати птиць срібним олівцем на лляному полотні!»

Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.

І , може, це і є моя найвища сутність.

Доповнення.1). А яка прекрасна інтимна лірика поетеси! Один із шедеврів інтимної лірики - «Світлий сонет» або оця «Моя любове! Я перед тобою»

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Лиш не роби послушною рабою,

Не ошукай і крил не обітни!

2). А я взагалі люблю історію. І тому мені дуже подобаються її твори саме цього спрямування. Це і «Древлянський триптих», «Лютіж», «Князь Василько», «Чадра Марусі Богуславки», ну і звичайно «Маруся Чурай».

Вона ж була як голос України,

Що клекотів у наших корогвах!



Вчитель. А коли не можна було говорити правди, поетеса мовчала. Довгих 20 років

Я вибрала долю собі сама

І що зі мною не станеться

У мене жодних претензій нема

До Долі – моєї обраниці.

Стійка духом, вірна своєму народові поетеса постає перед нами сьогодні, бо тільки зараз ми можемо в повній мірі поцінувати її творчий доробок, поринути в неперевершений світ поезії, що підносить силу людського духу, розкриває нетлінні моральні цінності та ідеали.

Сьогодні письменниця продовжує творити. Вона завжди в центрі подій, завжди на передовій. А цього року Ліна Василівна відвідала більшість міст України. Ми не маємо можливості з нею зустрітися, але все ж інтерв’ю з нею ми вам пропонуємо.

Наталя Калашникова готувала свій індивідуальний довгостроковий проект «Творчість Ліни Костенко – приклад шляхетного служіння народові».(додаток)



Вчитель. Слово надаю нашим групам. Я очікую,що ви справилися із завданням. Підведемо підсумок уроку.

Ваші записи здайте, ми обговоримо їх на наступному уроці, а ви дайте відповідь на питання «Чого б я навчився у Ліни Костенко».



Ви сьогодні плідно працювали і тому одержуєте високі бали…

Д/З: прочитати роман у віршах «Маруся Чурай», поезію , яка сподобалась найбільше, вивчите напам’ять і зробите її ідейно – художній аналіз.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка