Тема: Фізіологія спинного мозку



Скачати 106.28 Kb.
Дата конвертації24.04.2016
Розмір106.28 Kb.
Інструкція до практичного заняття №6

Тема: Фізіологія спинного мозку.

Актуальність теми: Спинний мозок у ЦНС є першим рівнем регуляції фізіологічних функцій. Центри головного мозку в більшості випадків здійснюють свій вплив на функції організму за участі спінальних центрів, використовуючи їх координаційні механізми і зв'язки з органами - ефекторами.

Тому, лише знаючи закономірності діяльності спинного мозку, можна зрозуміти роль усіх інших відділів ЦНС у регуляції фізіологічних функцій. У разі ураження спинного та різних відділів головного мозку спінальні рефлекси специфічно змінюються або зникають. Тому знання рефлекторної діяльності спинного мозку має не тільки теоретичне, а й клінічне значення.



Навчальні цілі: пояснювати фізіологічні механізми проявів інтегративних властивостей центральної нервової системи; розрізняти механізм різних видів гальмування;

Вміти:

  • Робити висновки про стан рухових функцій організму - м'язового тонусу, пози, локомоцій, рухових рефлексів, що мають місце після поперечного перерізу в експерименті на різних рівнях ЦНС та пошкодження рухових структур.

  • Аналізувати регульовані параметри та механізми активації рецепторів як слідкуючих пристроїв при здійсненні рухових рефлексів.

  • Робити висновки про стан рухових рефлексів, які замикаються на різних рівнях ЦНС, та будову їх рефлекторних дуг.

  • Робити висновки про роль провідних шляхів ЦНС у забезпеченні сенсорних і рухових функцій організму.


Робота 1. Дослідження спінального шоку у жаби

Що нижча організація тварини, то менше часу триває у неї спінальний шок при деенцефалізації (відокремлення спинного мозку від вищих відділів) і то менше відрізняються в післяшоковий період її рухові спінальні рефлекси від цих рефлексів у інтактної тварини. У мавпи спінальний шок спостерігається кілька тижнів, у спінальної жаби він триває кілька хвилин, і недосвідченому досліднику не завжди вдається спостерігати цей стан.



Мета роботи: виявити у спінальної жаби явище спінального шоку і визначити його приблизну тривалість.

Для роботи потрібні: штатив з гачком, препарувальний набір, секундомір, жаба.

Хід роботи. Приготувати спінальну жабу. В момент декапітації увімкнути секундомір. Якомога швидше підвісити спінальну жабу на гачок штатива і, не втрачаючи часу на обмивання її тіла водою, за допомогою пінцета ущипнути за пальчик однієї з кінцівок. З проміжками в 10 с наносити повторні подразнення до того моменту, коли у відповідь на подразнення виникне рухова реакція жаби. В цей момент вимкнути секундомір.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Вказати тривалість спінального шоку у піддослідної жаби. Порівняти отримані результати з даними, одержаними іншими студентами в аналогічних дослідах.

У висновках відповісти на такі запитання: про що свідчить явище спінального шоку, що спостерігається в початковий період переходу спинного мозку на режим автономної діяльності; про що свідчить мала тривалість спінального шоку у жаби порівняно з його тривалістю у більш високоорганізованих тварин?
Робота 2. Дослідження м'язового тонусу спінальної жаби

Коли спінальна жаба підвішена на гачок штатива, її задні лапки в колінних і гомілкових суглобах перебувають у дещо зігнутому стані. Це положення лапок обумовлене спінальними міотатичними рефлексами, що формуються в м'язових веретенах різних флексорних м'язів задніх лапок під впливом розтягнення цих м'язів силою гравітації (масою тієї частини лапки, яка міститься нижче від суглоба, в якому дані м'язи згинають лапку). Рефлекторно викликаний міотатичний тонус флексорних м'язів заважає розпрямленню лапок під впливом сили гравітації, тобто має антигравітаційну дію.



Мета роботи: виявити у спінальної жаби наявність антигравітаційного м'язового тонусу; підтвердити його рефлекторну природу.

Для роботи потрібні: штатив з гачком, препарувальний набір, склянка з водою, жаба.

Хід роботи. Приготувати спінальну жабу і підвісити її за нижню щелепу на гачок штатива. Звернути увагу на положення (ступінь розтягнення) задніх лапок жаби.

Зробити розтин шкіри на верхній поверхні стегна однієї із задніх лапок жаби, розсунути м'язи і, знайшовши сідничний нерв, перерізати його. Звернути увагу, як змінилось у підвішеної жаби положення задньої лапки після денервації її м'язів. Порівняти ступінь її розпрямлення із ступенем розпрямлення лапки, що не була денервована.



Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Описати положення задньої лапки жаби до і після денервації її м 'язів.

У висновках відповісти на такі запитання: що є причиною згинання у суглобах задніх лапок жаби, підвішеної на гачок; чому можна стверджувати, що антигравітаційний тонус флексорних м'язів задніх лапок спінальної жаби має неміогенну або гуморальну природу, а обумовлений спінальним рефлексом?


Робота 3. Дослідження пози спінальної жаби

У післяшоковий період, коли після деенцефалізації поновлюється рефлекторна діяльність спинного мозку, спінальні рухові рефлекси, в тому числі й тонічні, проявляються зміненими не тільки у вищих тварин, але, хоча й меншою мірою, у жаби.

За характером пози тварини судять про силу тонічних рефлексів, спрямованих на забезпечення цієї пози. Співставляючи позу спінальної та інтактної жаби, можна оцінити силу, а отже, й ступінь ефективності антигравітаційних тонічних рефлексів спинного мозку при його діяльності в автономному режимі.

Мета роботи: виявити, чи можуть спінальні центри за їх автономної діяльності забезпечити антигравітаційну позу.

Для роботи потрібні: препарувальний набір, дощечка, 2 жаби.

Хід роботи. Декапітувати одну з жаб. Для успішного проведення даного дослідження треба бути впевненим, що у декапітованої жаби не збереглася невелика ділянка головного мозку, тобто що ця жаба насправді спінальна. Тому, проводячи декапітацію, бранші ножиць слід розміщувати якомога далі позаду очей жаби.

Упевнившись, що спінальний шок, який виникає після деенцефаліза-ції жаби, завершився, посадити її на дощечку поряд з контрольною інтактною жабою. Порівняти пози сидіння обох жаб, звернувши увагу на відстань між поверхнею дощечки і краєм нижньої щелепи кожної жаби. Ця відстань характеризує ступінь розпрямлення передніх лапок жаби, а отже й силу антигравітаційного тонусу екстензорних м'язів цих лапок.



Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Описати, чим відрізняється поза спінальної жаби від цієї ж пози у інтактної жаби.

У висновках відповісти на запитання, чи можуть у жаби координаційні механізми спинного мозку за його автономної діяльності забезпечити антигравітаційну позу тварин?
Робота 4. Дослідження фазичних шкірно-м'язових рухових рефлексів спінальної жаби

Подразнюючи 0.3 % розчином сірчаної кислоти різні рефлексогенні зони шкіри спінальної жаби і змінюючи силу подразника (концентрація кислоти 1 %), можна виявити основні фазичні шкірно-м'язові рухові рефлекси, притаманні даній тварині. Всі ці рефлекси мають захисне значення: вони є пасивно-захисними (віддалення травмованої частини тіла чи всього тіла від подразника) або активно-захисними (видалення з поверхні тіла травмівного чинника).

Перерізуючи на певному рівні хребет спінальної жаби і намагаючись після цього викликати у неї різні рухові рефлекси, які були

виявлені до перерізування, можна встановити їх сегментарний або міжсегментарний характер.



Мета роботи: виявити у спінальної жаби згинальний захисний та розгинальний перехресний рефлекси, гомолатеральні й контрлатеральні рефлекторні реакції передніх кінцівок у відповідь на подразнення однієї із задніх кінцівок, а також потиральний рефлекс. Переконатись, що у спинному мозку жаби діють як сегментарні, так і міжсегментарні координаційні механізми.

Для роботи потрібні: штатив з гачком, препарувальний набір, склянки з 0,1; 0,3; 0,5 та 1 % розчином сірчаної кислоти, фільтрувальний папір, нарізаний квадратиками площею 0,5 см2, склянка з водою, жаба.

Хід роботи. Приготувати спінальну жабу і підвісити її на гачок штатива. Шматочок фільтрувального паперу, змочений 0,1 % розчином сірчаної кислоти, прикласти до шкіри ступні жаби, стимулюючи появу захисної рефлекторної реакції. Після виникнення цієї реакції змити кислоту, для чого, не знімаючи жаби з гачка штатива, занурити її у склянку з водою.

Повторити дослід, використовуючи як подразник кислоту більшої концентрації. Спостерігати, який характер має захисна рефлекторна реакція жаби при різній силі травмівного подразника. Після кожного дослідження треба змивати кислоту із поверхні шкіри лапки жаби.

Покласти папірець, змочений 0,3 % розчином сірчаної кислоти, на шкіру грудей жаби і звернути увагу на характер спричиненої захисної ритмічної рухової реакції жаби. Змити кислоту з поверхні шкіри жаби.

Перерізати хребет спінальної жаби в грудному відділі. Розтин треба робити на рівні нижнього краю лопаток. Після перерізування хребта задня частина тіла жаби залишається з'єднаною з передньою її частиною тільки м'якими тканинами. Повторити всі дослідження, які були проведені до перерізування. Звернути увагу на те, які рефлекси жаби зберігаються після перерізування її хребта в грудному відділі.



Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Описати захисні рефлекторні реакції спінальної жаби, які виникають при різній силі подразнення шкіри ступні однієї із задніх лапок і при подразненні шкіри грудей. Вказати, які з цих реакцій не можна було викликати після перерізування хребта жаби в грудному відділі.

У висновках відповісти на такі запитання: які види спінальних фазичних шкірно-м'язових рухових рефлексів притаманні жабі; які з цих рефлексів є сегментарними і які міжсегментарними?
Робота 5. Дослідження сухожильних рефлексів у людини

До фазичних пропріоцептивних рухових рефлексів спинного мозку насамперед належать сухожильні.

Сухожильні рефлекси (колінний, ахіллів, ліктьовий) одержали свою назву через те, що вони виникають при ударі по сухожиллю того чи іншого м'яза. Удар по сухожиллю м'яза зумовлює його розтягування, що є адекватним подразником для м'язових веретен і спричинює міотатичний рефлекс (рефлекс на розтягування). Розтягування м'яза при ударі по сухожиллю, на відміну від розтягування м'яза силою гравітації, здійснюється інтенсивно, різко, поривчасто. Тому характер рефлекторної реакції м'язів у відповідь на подразник також буде іншим: рухова реакція буде не тонічною, а фазичною.

Таким чином, сухожильні рефлекси за механізмом свого виникнення є фазичними міотатичними руховими.

Сухожильні рефлекси належать до сегментарних рефлексів спинного мозку, дуги яких замикаються на певних його рівнях. У зв'язку з цим їх використовують у клінічній практиці для топічної діагностики уражень спинного мозку.

За своїм пристосувальним значенням сухожильні рефлекси, як і інші спінальні рухові фазичні, є захисними: рефлекторне скорочення м'яза, який різко розтягується, переслідує мету звести до мінімуму можливість відриву сухожилля м'яза від місця його прикріплення до кістки.



Мета роботи: виявити наявність сухожильних рефлексів у людини. Проаналізувати механізм їх виникнення.

Для роботи потрібен неврологічний молоточок.

Хід роботи.

1. Дослідження колінного рефлексу. Обстежуваний сідає на стілець і кладе одну ногу на другу так, щоб гомілка вільно звисала. М'язи треба розслабити. Для зменшення гальмівного впливу з боку головного мозку на стан центрів спинного мозку обстежуваному пропонують розтягувати із зусиллям зчеплені пальці рук. Коли всі умови виконано, нанести короткий удар молоточком нижче колінної чашечки, де розташоване сухожилля чотириголового м'яза стегна. Щоб удар був нанесений успішно, треба перед цим намацати сухожилля і нанести удар точно в ділянці його проекції. Удар має бути досить сильним і різким (поривчастим). Спостерігати за рефлекторною реакцією.



2. Дослідження ахіллового рефлексу. Запропонувати пацієнту стати на коліна на стілець або на кушетку (тапчан) так, щоб ступні вільно звисали. Як і при дослідженні колінного рефлексу, пропонують розтягувати зчеплені пальці рук. Молоточком нанести удар у ділянці шкірної проекції ахіллового сухожилля на одній, а потім на другій нозі. Спостерігати за рефлекторними реакціями.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Описати характер досліджуваних рефлексів. Намалювати рефлекторну дугу колінного рефлексу.

У висновках відповісти на запитання: з яких рецепторів і чому виникають сухожильні рефлекси?

Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття
Теоретичні питання

1. Поняття про позу тіла і умови її забезпечення. Установчі позні та цілеспрямовані рухові рефлекси організму.

2. Види сенсорної інформації, що надходять у спинний мозок від рецепторів організму.

3. Рефлекторна діяльність спинного мозку, види спінальних рефлексів. Тонічні й фазичні рухові рефлекси спинного мозку, їх фізіологічне значення і будова рефлекторних дуг. Ефективність тонічних рухових рефлексів спинного мозку при автономній його діяльності.

4. Залежність спінальних рефлексів від діяльності центрів головного мозку. Спінальний шок.

5. Медіальна та латеральна низхідні системи регуляції рухових функцій організму. Характер впливів кожного із шляхів цих систем на спінальні α-мотонейрони різного функціонального значення. Способи зв'язку волокон низхідних шляхів із спінальними α-мотонейронами.



Список літератури

Нормальна фізіологія / За ред. В. І. Філімонова. - К.:Медицина, 2011. - С.81 - 82. Фізіологія людини. Вільям Ф. Ганонг. Переклад з англ. - Львів: БаК, 2002. - С. С 192-195.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка