Тема : Початок Української революції



Скачати 152.77 Kb.
Дата конвертації25.04.2016
Розмір152.77 Kb.
Тема : Початок Української революції

Мета : з’ясувати причини ,мету, програму діяльності Центральної Ради, розглянути перший етап Української революції та його особливості, розвивати навички аналізу історичних фактів, вміння працювати з джерелами інформації та узагальнюючими таблицями , сприяти формуванню національної свідомості учнів, їх історичної пам’яті, пошани до державотворчих традицій в Україні.

Основніпоняття: Українська революція, Центральна Рада, Тимчасовий уряд.

Основні дати :

8 березня ( 23 лютого)1917 року;

15(2) березня 1917 р.;

17 ( 4)березня 1917р. - утворення ЦР;

19 березня ( 1квітня) 1917 року- віче на Софійській площі в Києві;

19(6) квітня 1917р. - проведення Українського національного конгресу в Києві

Обладнання: Портретні зображення, документи, таблиці, комп’ютер і відеоролик, презентація, ілюстрації підручника, атласи, історична карта.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

1.Бесіда за запитаннями


  1. Пригадайте події із всесвітньої історії в1915-1916 рр. в Російській імперії, які істотно вплинули не лише на перебіг війни, а й на ситуацію в Україні.

  2. В якому стані перебували українські землі на початку 1917 року?

2.Самостійна робота (№2, ст.17-20)

3.Повідомлення учня на тему: « Визрівання революційної ситуації в Росії в 1917 році – випадок чи закономірність?»

У 1917 році у всіх воюючих країнах( крім США, що вступила у війну у 1917 р. на боці Антанти) розпочалась політична і економічна криза. Особливої гостроти вона досягла в Російській імперії. Основні ознаки кризи в Російській імперії:



  • Зростає недовіра народу до державних органів влади.

  • Державні органи влади, що погано контролювали ситуацію в країні, були нездатні досягти позитивних змін ані на фронті , ані в тилу.

  • Дедалі частіше відбуваються повстання робітників, селян, солдат.

  • Більша частина підприємств не працює.

  • Починається нестача продовольства (хліба).

  • Стрімко зростає безробіття.

  • Знецінюються гроші (інфляція), зростають ціни.

Російський цар Микола ІІ вважав, що кризу можна здолати, тому численні попередження( з боку депутатів Думи, лідерів політичних партій) про катастрофічний характер подій він залишив без належної уваги.

Отже, чітко стає зрозуміло, що в країні назріває соціальний вибух . Тому революція в Росії не була випадковістю_ це було закономірно.



ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Вчитель: Кінець лютого 1917 р. став для російського царизму фатальним. Стихійна хвиля народного невдоволення, швидко набираючи силу, переросла революцію. Ситуація в Росії вигляділа так: верхи не можуть, а низи не хочуть жити по-старому. Протягом надзвичайно короткого часу( 23 лютого до 2 березня) самодержавство впало, Микола ІІ зрікся влади і фактично в країні встановився республіканський лад. Чим можна пояснити блискавичність перемоги над царизмом?

  • Кризовим станом імперії;

  • Гостротою політичних, соціально - економічних та національних проблем;

  • Зростаючою активністю політичних сил;

  • Зниженням авторитету та слабкістю реально існуючої влади;

  • Потужним каталізатором подій, яким стала Перша світова війна.

Чи позначилися події, що розгорнулися в Петрограді, на ситуації в Україні? Саме це ми і з’ясуємо на сьогоднішньому уроці.

Перша світова війна розпочала процес, коли розпалися імперії, і майже всі нації Східної Європи, включаючи такі невеликі, підвладні царям народи, як фіни, естонці, латиші та литовці, завоювали незалежність. А 30-ти мільйонним українцям не вдалося зробити цього. Чому? Це питання тим доречніше, що українці боролися й заплатили за свою незалежність більшим числом життів, ніж, напевно, будь-яка інша східноєвропейська нація.

Відповідь на це запитання ми зможемо дати лише після вивчення теми «Українська революція».

Отже, ми розпочинаємо вивчення Української революції. Цю тему ми будемо розглядати на декількох уроках. А тема сьогоднішнього уроку звучить так: Початок Української революції.

Ми розглянемо сьогодні з вами такі питання:

1.Лютнева революція в Росії

2.Утворення Центральної Ради та місцевих рад робітничих і солдатських депутатів.

3.Українські громадські організації та політичні партії .

4.Гасло автономії України.

Ключове запитання: «Чи можна стверджувати, що події 1917 року в Україні мали характер національно - демократичної революції?». ( Відповідь на це запитання учні дають наприкінці уроку).

Перед тим як ми розпочнемо вивчення нового матеріалу, давайте зупинимося на ключовому терміні сьогоднішньої теми – революція.



Асоціативний кущ

  • Зміни;

  • Докорінний переворот;

  • Зміна влади;

  • Народне невдоволення;

  • Хаос;

  • Кровопролиття;

  • Боротьба за владу;

  • Криваві сутички.

Отже, як говорить словник – революція – це докорінний переворот, зміни; швидка зміна встановленого політичного, соціального чи економічного порядку суспільства здебільшого насильницьким способом.

ІV. Вивчення нового матеріалу

1.Лютнева революція в Росії

Розповідь учителя + робота з ілюстраціями в підручнику( п.1., ст., 132-135)

О.П.: Петроград – нова назва Петербургу , який перейменували з початком Першої світової війни, тому що «бург» німецьке слово.

Тимчасовий уряд - російський уряд від лютневої (березневої) революції 2 (15) 1917 до більшовицького перевороту 25 жовтня (7 листопада) 1917, складений з членів конституційно-демократичної, соціалістів-революціонерів і соціал-демократичної партій.

Позиція

Тимчасовий уряд намагався втримати єдність Російської імперії, перетвореної на демократичну республіку, був за продовження війни з Центральними державами, виступав проти сепаратистських прагнень неросійських народів, визнаючи їм щонайбільше культурно-національну автономію. Противниками Тимчасового уряду були більшовики, які через Ради робітничих і солдатських депутатів намагалися встановити свою владу.



2.Утворення Центральної Ради та місцевих рад робітничих і солдатських депутатів

Вчитель: Вже на другий день звістка про революцію в Петрограді докотилася до Києва.

Після Лютневої революції питання про самовизначення України опинилося в епіцентрі політичної боротьби. Таке вирішення українського питання вже на початку 1917р. не відповідало вимогам часу, якісно новому рівню національного руху і тому не тільки продовжувало тертя, численні суперечності та протиріччя між різними політичними силами, а й зумовило появу в Україні ще одного альтернативного центру влади - ЦР.

Тобто ми говоримо про початок Української революції .

Презентація учня про створення ЦР.

Робота зі схемою на моніторі

Передумови

Причини

Привід

Мета

Рушійні сили

1.Економічне становище України в складі Російської імперії, тяжкі податки.

Тривале існування в складі Російської імперії української нації позбавленої політичної незалежності

Революція в Росі.(23 лютого 1917 р.) Повалення монархії. Зречення Миколою ІІ престолу (2 березня 1917 р.)

Здобуття автономії як першого кроку до незалежності

Українська національна інтелігенція, селянство, військові робітництво.

2.Перша світова війна надала шанс поневоленим народам після розпаду імперій для проголошення власних національних держав

Боротьба українського народу за права на самовизначення










3.Масовий вибух революційного ентузіазму по свій колишній російській імперії













4.Український рух мав політичну програму з чітко визначеними вимогами, певні політичні і військові структури













4 березня 1917р. - 29 квітня 1918р. - термін існування ЦР

УНП(Українська національна партія) + ТУП (Товариство українських поступовців) = УЦР. До складу УЦР входили : УСДРП, УПСР, УНП, інші українські національні партії, громадянські організації, територіальні представництва.



Голова УЦР : Михайло Сергійович Грушевський (1866-1934рр),

заступники – Дмитро Антонович (УСДРП) і Дмитро Дорошенко (ТУП)

Політична програма : виконання функцій представницького органу тимчасового державного управління, скликання українського парламенту, формування уряду, вирішення національного питання та соціальних проблем українського населення, досягнення автономії України.

ЦР від самого початку свого існування була уособленням трьох представництв : національного, соціально-класового і територіального. Такі ідейні засади та організаційні основи значною мірою забезпечили їй широку народну підтримку. З самого початку утворення ЦР в її лавах виникло дві течії: автономісти і самостійники. Самостійники пішли на об’єднання з автономістами, бо сподівалися, що розвиток революції швидко приведе їх до визнання незалежності України.

Автономісти - ТУП, автономія України у складі перебудованої на федеративних засадах Російської держави.

Самостійники - незалежність України.

УЦР - загальноукраїнський громадсько-політичний центр, що очолив народний рух, який з часом набув функцій законодавчої влади УНР.

Доповідь учня з презентацією про М.С.Грушевського.

3.Українські громадські організації та політичні партії .

Робота з таблицею» Українські політичні партії»

Завдання : Використовуючи текст підручника П.3, ст.136- 138 заповнити пропуски в таблиці.

Назва партії

Лідери

Основні програмні вимоги

Українська партія соціалістів –федералістів (УПСФ) (есери)

Д.Дорошенко, С.Єфремов, А.Ніковський.

Проголошення автономії України

Українська соціал – демократична робітнича партія

(УСДРП) (есдеки).

С.Петлюра, В.Винниченко,

М.Порш


Проголошення автономії України

Українська партія соціалістів – революціонерів (УПСР) (есери)

М.Ковалевський, П.Христюк, В.Голубович, М.Грушевський - співпрацював

Проголошення автономії України.

Провести аграрну реформув інтересах селянства.



Українська партія соціалістів – самостійників (УПСС)

І.Луценко, І.Липа, О.Макаренко.

Негайне проголошення незалежності України

Українська демократично- хліборобська партія (УДХП)

С.Шемет, В.Шемет,В.Липинський

Проголошення незалежності України.Приватна власність на землю.

4. Гасло автономії України

Діяльність ЦР була зосереджена на вирішенні національного питання, досягнення автономії України.

Але самостійники і автономісти не могли дійти спільної думки і це привело до сформування цілого комплексу факторів.

1) Як вже підкреслювалося, саме досягнення автономії було програмною установкою більшості політичних партій і сил ЦР.

2) Ідея самостійності України не набула поширення, визнання та популярності в масах, що засвідчує відхилення І Українським військовим з’їздом (5-8 квітня 1917р.) резолюції Міхновського, де ставилося питання про українську державну самостійність.

3) Серед української політичної еліти були поширені ілюзорні сподівання на справедливе вирішення національного питання революційною демократією Росії.

4) У межах Росії Україна мала, як вважалося, реальний шанс вибороти бодай автономію, тоді як проголошення самостійності лишило б її без армії, без фінансування.

5) Свою роль відіграли і налагоджені російсько-українські економічні зв’язки, багатонаціональний склад українських земель, домінування неукраїнського населення в містах - осередках політичного життя.

3. Український національний конгрес.

В березні 1917р. у Петрограді відбулася 20-тис. маніфестація з приводу роковин смерті Т.Шевченка.

Через тиждень після Петроградської маніфестації ЦР влаштувала в Києві урочисте проходження, на Софійській площі біля пам’ятника Хмельницькому відбулося віче, на якому вимагали не баритися з Установчими зборами і скликати український національний конгрес, із метою підготовки до запровадження автономії.

5-8 квітня 1917р. відбувся І Український військовий з’їзд, на якому закликалося до українізації армії, ств. Генерального українського військового комітету на чолі з С. Петлюрою.

5-7 квітня 1917р., через місяць після сформування ЦР, був скликаний Український національний конгрес. Головував Грушевський.

Основними здобутками конгресу були :

1. визнання базового принципу державотворення : «Тільки національно-територіальна автономія України у змозі забезпечити потреби українського народу».

2. Перебудова Російської держави на федеративну демократичну республіку.

3. обрання нового складу ЦР на чолі з Грушевським.

V.Закріплення нових знань та вмінь учнів.

Бесіда.

Українська революція пройшла у своєму розвитку кілька етапів. Перший - від поч.. революції до проведення Українського національного конгресу (березень-квітень 1917р.)

1. Чим характерний цей період? (Зміцненням впливу ЦР, основним гаслом якої була боротьба за автономію України).

2. Назвіть основні події цього періоду.

3.Давайте повернемося до ключового запитання.

«Чи можна стверджувати, що події 1917 року в Україні мали характер національно - демократичної революції?».

Виходячи із визначення , що таке революція, то стає зрозумілим , що події на території України у 1917 році - це не що інше, як революція. А характер революції - національно-демократичний, тому що:



  1. Велася боротьба а за національну автономію України, що мала перерости за повну самостійність української нації - мала національний характер;

  2. Боротьба за демократичні і політичні права та свободи, а також участь широких мас в подіях засвідчували демократичний характер революції.

VІ. Підсумки уроку.

Заключне слово вчителя

Українська революція на першому етапі (березень-квітень 1917р.) характеризується утворенням у березні 1917р. ЦР, основним гаслом політичної діяльності якої була боротьба за національно-територіальну автономію України.

На наступних уроках ми розглянемо перебіг революційних подій у1918 році з’ясуємо причини поразки революції, визначимо її історичне значення та уроки революції.

Але ми ,українці, повинні знати про ці події, дізнаватися про людей, які творили українську історію на початку 20 ст. Адже, завдяки їм вдалося зробити першу спробу створити власну демократичну державу українського народу. І завдяки їм , мільйони українців відчули пробудження національної самосвідомості .

Симон Петлюра якось сказав: « Перед революцією ми були лише етнографічним матеріалом, а тепер, після революції і кривавих років збройної боротьби за свою вільність і державність, Україна як нація, яка знає, чого вона хоче і куди їй йти, - є фактом безперечним навіть для наших ворогів.

Оцінювання учнів за роботу на уроці (з мотивацію виставлення оцінок).

Відкрите запитання ( ст.142 ) « Мікрофон»

М.Грушевський наголошував: « Україна не тільки для українців, а для всіх, хто живе в Україні, а живучи, любить її, а люблячи, хоче працювати для добра краю і його людності, служити їй, а не оббирати, не експлуатувати для себе». Спробуйте пояснити його позицію. Чи співпадають ваші погляди з означеного питання з точкою зору автора? Відповідь обґрунтуйте.



VІІ. Домашнє завдання

Опрацювати § 13 ст.132-142.

Перша світова війна призвела до загострення соціальних, політичних і національних суперечностей у Російській імперії. В Україні активізувався національно-визвольний рух проти самодержавства, який ставив собі за мету завоювання політичних прав. 27 лютого 1917 р. перемога Лютневої революції в Петрограді призвела до падіння самодержавства, незабаром цар Микола II зрікся престолу. Тимчасовий уряд очолив князь Георгій Львов. В Україні самодержавний режим також було ліквідовано, а замість старих органів влади утворено губернські, міські й повітові правління. У містах і селах було утворено паралельні органи влади — Ради робітничих і солдатських та Ради селянських депутатів. Національні політичні сили були роздроблені, тому необхідно було створити український керівний центр. Так в Україні виник альтернативний центр влади — Українська Центральна Рада (УЦР). Вона була створена 3—4 березня 1917 р. в Києві на зборах представників Товариства українських поступовців (ТУП) і українських соціал-демократів. УЦР стала представницьким органом українських демократичних сил і очолила національно-демократичну революцію в Україні. Керівником УЦР став Михайло Грушевський — відомий український історик і політик. Видатними діячами УЦР стали також Д. Антонович, С. Веселовський, Д. Дорошенко, В. Коваль, Ф. Крижанівський.

Партійний склад УЦР був різноманітний, її членами стали представники ТУП, який згодом було перейменовано у Союз українських автономістів-федералістів, Української соціал-демократичної робітничої партії, Української партії соціалістів-революціонерів, Української народної партії. Крім партій до складу УЦР увійшли представники громадських організацій.

Основні напрямки політичної програми УЦР

• Боротьба за національно-територіальну автономію у складі дев’яти українських губерній та етнічних земель.

• Підготовка до виборів в Установчі збори з метою розв’язання питання про автономію України в складі Російської республіки.

• Співпраця з Тимчасовим урядом.

• Надання національним меншинам рівних політичних прав.

Однак в УЦР не було єдиної думки щодо майбутнього статусу України. Самостійники на чолі з М. Міхновським виступали за негайне проголошення незалежності. Автономісти (М. Грушевський, В. Винниченко) бачили Україну автономною республікою у федеративному союзі з Росією.

Створення УЦР стало видатною подією в національно-демократичній революції 1917—1920 рр. УЦР виступила організатором і лідером національно-визвольного руху, що охопив широкі верстви населення, діячі УЦР почали привселюдно й відкрито говорити про інтереси нації від її імені.

Маніфестаційна комісія Центральної Ради на чолі з Дмитром Антоновичем організовувала величаві маніфестації. Так, 29 березня 1917 р. на «Святі революції», яке проводила київська міська влада на підтримку Тимчасового уряду і нового демократичного ладу в Росії, уперше вулицями міста пройшла українська депутація з національними блакитно-жовтими прапорами під супровід українських маршів.

1 квітня УЦР провела свою маніфестацію, що стала першою українською маніфестацією в новітній історії України. У поході брали участь понад 100 тис. осіб, у тому числі 30 тис. озброєного війська. Маніфестація проходила під гаслами: «Вільна Україна — вільній Росії», «Автономію — Україні!», «Хай живе Федеративна республіка!». Центральна Рада випустила перший інформаційний листок — «Вісті з Центральної Ради».

На народному вічі на Софіївському майдані було прийнято резолюцію про підтримку Тимчасового уряду, необхідність вимагати від нього декларації про автономію України, домагатися скликання Установчих зборів та Українського національного конгресу.

19—21 квітня 1917 р. в Києві в приміщенні Купецького зібрання проходила робота Всеукраїнського національного конгресу, у якому брали участь понад 900 делегатів від політичних партій і різних політичних організацій — селянських, військових, робітничих, економічних, культурних. Головою з’їзду було обрано М. Грушевського. Серед них були представники не тільки Наддніпрянської України, а й Кубані, Галичини та всіх воєнних організацій, близько 600 гостей від українських установ Києва.

Конгрес ще раз підтвердив вимогу надання Україні національно-територіальної автономії і перебудови Російської держави на федеративну демократичну республіку. 21 квітня відбулися вибори нового складу Центральної Ради. Таємним голосуванням головою Центральної Ради знову було обрано М. Грушевського. Тоді ж було обрано його заступників — В. Винниченка й С. Єфремова, виконавчий орган — Комітет, або Малу Раду. УЦР перетворилася на представницький (з елементами парламентаризму) орган українського народу (рис. 4, с. 746).

Важливою подією цього етапу Української революції була робота в Києві 18 травня 1917 р. І Українського військового з’їзду, у якому брали участь 700 делегатів. Вони підтримали вимоги Центральної Ради щодо автономії України, обрали Військовий генеральний комітет із 18 осіб на чолі із Симоном Петлюрою, а також зажадали повернення козацьких клейнодів з музеїв Петрограда та Москви, відкриття українських військових шкіл, підготовки українських військових статутів та підручників. У травні 1917 р. близько 3 тис. солдатів самочинно створили Український полк імені Б. Хмельницького. Із сільських жителів кількох губерній було сформовано підрозділи Вільного козацтва. У жовтні 1917 р. у них налічувалося 60 тис. козаків. Почесним отаманом Вільного козацтва було обрано командира 1-го Українського корпусу генерала Павла Скоропадського. Він хотів надати в розпорядження Центральної Ради свій українізований полк із 40 тис. бійців, але М. Грушевський і В. Винниченко заперечували необхідність мати регулярну армію.

Відчувши широку підтримку громадськості, зокрема з боку військових, Центральна Рада розпочала упорядкування відносин з Тимчасовим урядом. Протягом травня-червня 1917 р. у Петрограді проходили переговори між делегацією Центральної Ради, Тимчасовим урядом і Петроградською Радою робітничих і солдатських депутатів. Українська делегація подала Декларацію Української Центральної Ради з вимогами автономії для України.

Остаточному рішенню Тимчасового уряду з українського питання передував візит О. Керенського до Києва та його зустріч з М. Грушевським, але успіху цей візит не мав. На початку червня 1917 р. Тимчасовий уряд визначився з відповіддю. Вимоги Центральної Ради було відхилено. Тимчасовий уряд не визнав Центральну Раду як виразника волі українського народу.



У цій ситуації було вирішено вдатися до самостійного декларування автономії в Універсалі — документі-зверненні до українського народу. За часи діяльності Центральної Ради нею було видано чотири Універсали



Олександр Керенський - очільник Тимчасового уряду


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка