Технології методичної роботи укладачі



Сторінка9/13
Дата конвертації31.03.2016
Розмір0.81 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

БЕСІДА


Значну частину своїх функцій працівники методкабінету реалізують через спілкування з вчителями шкіл. Майстерність ділового спілкування – одна з важливих складових методичної майстерності. Ділове спілкування методиста з вчителями проходить в основному в формі бесід, семінарів, нарад та виступів.

Бесіда – одна з основних форм ділового спілкування. Вона може мати різне призначення: вияснення і погодження позицій, вияв незадоволення діями працівника, обговорення результатів контролю, переконання в чому небудь і т.і. В залежності від свого призначення бесіди повинні мати різну побудову та різні засоби для досягнення ефективності.

Слід виділити такі основні структурні елементи бесіди:



  1. Підготовка до бесіди;

  2. Початок бесіди;

  3. Передача початкового повідомлення;

  4. Активне слухання;

  5. Аргументування своєї позиції;

  6. Оформлення взаємних зобов’язань;

  7. Закінчення бесіди.


1. Бесіду необхідно планувати попередньо. При плануванні бесіди необхідно продумати:

  1. яка головна мета бесіди;

  2. яка ймовірність її успішного завершення;

  3. як віднесеться до бесіди співрозмовник;

  4. чи готовий він до обговорення проблем;

  5. який результат сприйме як сприятливий;

  6. які питання він може задати;

  7. які прийоми впливу необхідно застосувати в розмові;

  8. як необхідно себе вести, якщо співрозмовник одразу ж з усім згодиться, або, навпаки все заперечить;

  9. як необхідно себе вести, якщо співрозмовник не відреагує на аргументацію, виявить недовір’я або постарається приховати своє відношення.

При плануванні бесіди необхідно враховувати, що місце і час зустрічі в великій мірі визначають загальний настрій бесіди і характер відносин між її учасниками.

2. Початок бесіди служить для орієнтації в ситуації і встановлення контакту з партнером. Метою цього етапу є встановлення сприятливої атмосфери для бесіди, залучення уваги та інтересу партнера до розмови. Ця фаза має вирішальне значення для забезпечення готовності і бажання співбесідника приймати участь в спілкуванні.

Існують різні прийоми початку бесіди, однак найбільш раціональним є безпосередній перехід до предмету розмови без довгого вступу.



3. При передачі початкового повідомлення необхідно викласти причину бесіди і висловити свою позицію так, щоб співрозмовник добре зрозумів її. Йому легше усвідомити повідомлення, якщо воно викладено логічно, послідовно, коротко і простою мовою. Важливу роль в передачі повідомлення грають інтонація, тембр голосу, темп розмови, вираз обличчя, міміка і жести. Після викладу початкового повідомлення ініціативу в бесіді необхідно віддати партнеру.

4. При проведенні бесіди потрібно не тільки передати повідомлення, а і активно слухати. Активне слухання передбачає не тільки розуміння змісту висловлювань, а й відображення стану партнера, його інтересів, стимулювання висловлювань співбесідника, демонстрування уваги до нього. Виділяють три основні форми слухання: підтримка висловлювання, вияснення, коментування.

При підтримці висловлення необхідно дати можливість співбесіднику виразити свою позицію. При виясненні – впевнитися в адекватному розумінні співбесідника. Коментування – висловлення своєї точки зору.



5. Фаза аргументування служить для логічного пов’язання ідей, впливу на позицію співбесідника, чіткому визначенню розбіжностей. Аргументи що використовуються повинні бути простими, точними, ясними та переконливими. Спосіб переконання необхідно будувати з розрахунку особливостей темпераменту партнера. Докази слід представляти в коректній формі. Необхідно використовувати принцип наглядності при аргументації.

6. Етап оформлення взаємних зобов’язань передбачає підведення підсумків і фіксування домовленостей, визначення конкретних дій для виконання і контролю. Помітки в блокноті, зроблені в присутності співбесідника, підкреслюють серйозне відношення до прийнятих рішень.

7. Вихід з контакту, также як і початок бесіди, вимагає звернути увагу на партнера, показати свою заінтересованість в збереженні домовленостей, змалювати перспективи співробітництва, подякувати за участь. Форма, в якій проходить закінчення бесіди, повинна допомагати створенню атмосфери взаємоповаги. У випадках, коли розмова затягується, її необхідно підвести до поточних справ, які необхідно закінчувати. Таким чином можна дати зрозуміти співбесідникові про необхідність її завершення, не створюючи відчуття незручності.

Рекомендована література:

  1. Педагогическая нциклопедия. – М.: Советская нциклопедия, 1964. – Т 1.

  2. Руководство педагогическим коллективом: модели и методи. /Пособие для руководителей общеобразовательних учреждений/ Под ред. В.С.Лазарева. – М., 1995.

ДЕБАТИ


Дебати - обговорення будь-якого питання, обмін думками, полнміка, дебатування, дискутування, суперечки, дискусія.

Дебати в методичній роботі можна використовувати для прийняття і відстоювання своїх рішень. Гра в дебати вчить критично мислити, досліджувати різні теми і переконливо викладати свої погляди аудиторії.

В дебатах беруть участь дві команди. Одна команда. стверджує певну позицію (позитивна), інша - заперечує (негативна). Основна мета дебатів - переконати нейтральну сторону (суддів) в тому, що ваші аргументи кращі ніж аргументи опонентів.

Базові елементи дебатів:

1. Твердження - тема дебатів у вигляді пропозицій. Твердження визначаються за допомогою дефініцій(лат. коротке визначення якогось поняття).

Дефініції встановлюють правельність тверджень та встановлююьб межі дебатів. При формулюванні тверджень слід користуватись деякими вказівками:

а) бути суперечливим, викликати зацікавленість;

б) бути збалансованим;

в) бути чітким;

г) піддаватися дослідженню.

2. Стверджуюча сторона. В дебатах гравець цієї сторони намагається переконати суддю, що твердження є ймовірно вірним в більшості чи усіх випадках.



3.Заперечуюча сторона.

Заперечуючі гравці прагнуть довести судді, що твердження є невірним, або що з певних причин невірна інтерпритація твердження опонентамі.



4. Аргументи.

Наведення аргументів в дебатах - це спосіб переконання суддів в тому, що ваша точка зору на твердження є - найкращою.



5. Докази.

Гравцям необхідна подати суддям, поряд з аргументамі, докази на підтримку свого обгрунтування.В дебатах докази отримують шляхом дослідження, використовуючи твердження експертів компетентних в данному питанні.



6. Перехресні запитання.

Більшість навчальних дебатів надають кожному гравцю можливість відповідати на запитання опонентів. Заперечення можуть бути використані для уточнення позиції опонента або для виявлення помилок у їх аргументації.



7. Рішення.

Судді обговорюють дебати і оголошують результати.



Зворотний зв’язок.

Використовуючи таку форму методичної роботи як дебати можна набути таких навичок:

а) критично мислити;

б) дослідження теми та підбір матеріалу;

в) вміння групувати матеріал;

г) вміння слухати і робіти висновки,

д) вміння правельно вести дискусію.
Рекомендована література:

Технології виховного процесу. Рівне, 1998.; Рудакевич М. У. Просимо у світ дебатів.- Тернопіль, 1998.


1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка