Талант зріє в тиші, характер закаляється в буревіях. І. Гете Геній дорогу відкриває, талант по ній ходить



Скачати 124.27 Kb.
Дата конвертації08.09.2017
Розмір124.27 Kb.
«Інтелектуальна обдарованість: реалії, проблеми, перспективи»

Талант зріє в тиші, характер закаляється в буревіях.

І. Гете

Геній дорогу відкриває, талант по ній ходить.

М. Ешенбах

Талант – це птах, який в’є гніздо там, де йому подобається: іноді в глухому лісі, а іноді – у підстриженому парку.

Г. Сенкевич

Мета : створити систему цілеспрямованого виявлення обдарованих дітей на діагностичній основі, впроваджувати в навчально-виховний процес такі методи навчання, які містять у собі психологічні, інтелектуальні передумови для забезпечення творчого розвитку обдарованих та талановитих школярів; створювати умови, за яких спостерігається зростання особистості вчителя та учня, з’являються мотиви до самовизначення , само актуалізації і самореалізації.

Форма проведення: психолого-педагогічний меседж

План підготовки та проведення.

  1. Постановка проблеми. Вправа « Контрасти».

  2. Сучасні психолого-педагогічні підходи до розвитку обдарованості.

Доповідач: заступник директора з НВР Перебийніс В.В.

  • Особливості вікової обдарованості дітей.

  • Розвиток творчого потенціалу школярів.

  • Визначення завдань, розв’язання яких потребує спільної творчої діяльності педагогів.

  1. Презентація шкільної програми « Творча обдарованість». ( Додаток 1)

Керівник ШМО суспільно-гуманітарного напрямку Заєць Н.Ю.

  1. Результати проведення мікродослідження учнів 1-7 класів щодо виявлення задатків творчої обдарованості.

Психолог школи Котенко О.В.

  1. Проект рішення психолого-педагогічного меседжу. Вправа « Лист у вічність».

Хід заходу

І. Постановка проблеми. Вправа « Контрасти».

Ведучий.

Творчий, інтелектуальний потенціал людей є рушієм прогресу суспільства, тому обдарованість необхідно своєчасно виявити і розвивати. Дослідники стверджують, що багато надзвичайно обдарованих людей не реалізували своїх можливостей через несприятливе виховання в дитинстві. Американські психологи, вивчивши життєвий шлях 400 видатних людей, виявили, що 60 % з них мали в школі значні труднощі, важко пристосовувалися до умов навчання, орієнтованого на середній рівень знань. Нерідко інтелектуально обдарована дитина не знаходить розуміння ні педагогів, ні однолітків.



Вправа « Контрасти»

Для стимулювання нашої розумової діяльності виконаємо вправу «Контрасти». Перед вами є пари слів. З кожної пари виберіть те слово, яке стосується теми нашого психолого-педагогічного меседжу:



  • Гуманізм – диктат;

  • Особистість – маса;

  • Монолог – діалог;

  • Об’єкт – суб’єкт;

  • Здібний – бездарний;

  • Творчий – безініціативний;

  • Так треба – мотивація;

  • Диференціація – всім однаково;

  • Хаос – план.

ІІ. Сучасні психолого-педагогічні підходи до розвитку обдарованості.

Вивчення виявів обдарованості тривалий час було спрямоване переважно на інтелектуальні здібності. Дослідження проводили на основі тестів інтелекту, орієнтуючись на коефіцієнт інтелекту «IQ» (ай-кью) як довгостроковий показник інтелектуальної діяльності індивіда. Однак американський дослідник П. Торренс дійшов висновку, що у вирішенні складних проблем найуспішніші не ті діти, які добре вчаться, і навіть не ті, у кого високий коефіцієнт інтелекту, тобто ці показники не визначають обдарованості. Психологи розглядають обдарованість як складне психологічне явище, невіддільне від особистості, як наявність здібностей, їх своєрідне поєднання, від якого залежить можливість успішної діяльності.

Обдарована дитина — дитина, яка вирізняється яскравими, очевидними, інколи визначними досягненнями або має внутрішні задатки для таких досягнень у певному виді діяльності. Обдарованість дитини іноді важко відрізнити від навченості, яка є результатом підвищеної уваги батьків і педагогів до розвитку дитини. Це особливо яскраво виявляється при порівнянні рівня розвитку дітей із сімей з високим соціальним та освітнім статусом і дітей з родин, які не приділяють належної уваги розвитку дитини. Слід розрізняти також обдарованість і прискорення темпів розвитку дитини, яке може виявитися тимчасовим. Така «талановитість» швидко згасає, оскільки відсутній прояв творчого компонента або його розвиток був несвоєчасним. Іноді дитина є носієм «прихованої обдарованості» (відсутність яскраво виражених ознак талановитості), що може бути спричинене негативним ставленням дорослих до успіхів дитини або її побоюванням бути неправильно зрозумілою. Тому в дошкільному дитинстві складно спрогнозувати талановитість, оскільки ознаки обдарованості можуть насправді бути ознаками швидкого темпу розвитку дитини. До ранніх виявів обдарованості дитини належать: потужна енергійність, значна фізична, розумова і пізнавальна активність, порівняно низькі втомлюваність і потреба у відпочинку; раннє навчання ходьби та інших рухів; інтенсивний розвиток мовлення; допитливість, прагнення до експериментування; легке і швидке засвоювання та використання нової інформації; ранній інтерес до читання, часто — самостійне опанування його. За даними московських психологів, складовими ранньої обдарованості є домінуюча роль пізнавальної мотивації; дослідницька творча активність, яка полягає у виявленні нового під час формулювання і розв'язання проблем; уміння знайти оригінальні рішення; здатність до прогнозування; створення ідеальних еталонів, що забезпечують високі естетичні, моральні, інтелектуальні оцінки. Обдаровані діти наділені високим творчим потенціалом і високим рівнем розвитку здібностей. Здебільшого найважливішими характеристиками обдарованих дітей вважають:

— надзвичайно ранній вияв високої пізнавальної активності й допитливості;

— швидкість і точність виконання розумових операцій, що зумовлене стійкістю уваги та оперативною пам'яттю;

— сформованість навичок логічного мислення;

— багатство активного словника;

— швидкість і оригінальність вербальних (словесних) асоціацій;

— виражена установка на творче виконання завдань;

— розвиток логічного мислення й уяви;

— володіння основними компонентами уміння вчитися. Важливою характеристикою обдарованості є креативність - здатність до творчості. Згідно із психологічними дослідженнями основою обдарованості є закладений від народження творчий потенціал, який розвивається впродовж усього життя людини. Він не залежить безпосередньо від рівня розумових здібностей, оскільки діти з високим рівнем інтелектуального розвитку іноді володіють незначним творчим потенціалом. Обдаровані діти часто є оригінальними у поведінці та спілкуванні. Вони використовують особливі способи спілкування з дорослими й однолітками, чутливі до ситуації спілкування, виявляють уміння спілкуватися не лише словесно, а й за допомогою невербальних засобів (міміки, жестів, інтонації тощо), легко вступають у контакт з однолітками, прагнуть до лідерства у спільній діяльності. Обдаровані діти частіше за своїх однолітків обирають роль дорослого в творчих іграх, змагаються з іншими дітьми. Не уникають вони відповідальності, пред'являють високі вимоги до себе, самокритичні; не люблять, коли до них ставляться із захопленням, обговорюють їхню винятковість, талановитість. Ці діти випереджають однолітків у моральному розвитку, активно прагнуть добра, справедливості, правди, виявляють інтерес до всіх духовних цінностей.

Обдарованість характеризують за різними критеріями. Наприклад, український психолог Юрій Гільбух на основі аналізу пізнавальних особливостей дитини виокремлює такі типи обдарованості:

— природничі теоретики (спрямованість пізнавального інтересу на осмислення абстрактних ідей, схильність до природничих знань);

— природничі прикладники (спрямованість пізнавального інтересу на розв'язання складних конструкторсько-технічних завдань, моделювання);

— гуманітарії (спрямованість пізнавального інтересу на мови, суспільні науки, літературу).

У результаті досліджень російських психологів під керівництвом Леоніда Венгера (1925—1992) зафіксовано такі здібності обдарованих дітей:

— уміння самостійно аналізувати ситуацію (виявляти наочні засоби, суттєві для вирішення завдань);

— розвиток децентрації (здатності змінювати власну точку відліку при вирішенні завдань, уміння ставити себе на місце іншої людини під час спілкування);

— розвиток задумів (уміння створювати ідею майбутнього продукту і план її реалізації).

Ці ідеї дослідники реалізували у програмах виховання і навчання дітей дошкільного віку «Розвиток» ( М., 1994) та «Обдарована дитина» (М., 1995).

Американські психологи (Іллінойський університет) під керівництвом М. Карне найголовнішими вважають такі показники обдарованості:


  1. Інтелектуальна обдарованість. Виявляється у допитливості, спостережливості, точному мисленні, винятковій пам'яті, потязі до нового, глибині занурення у справу.

  2. Обдарованість у сфері академічних досягнень. У читанні: надає йому перевагу серед інших видів діяльності; швидко і надовго запам'ятовує прочитане; володіє великим словниковим запасом; використовує складні синтаксичні конструкції; цікавиться написанням букв і слів. У математиці: виявляє інтерес до лічби, вимірювання, зважування, упорядкування предметів; запам'ятовує математичні знаки, цифри, символи; легко виконує арифметичні дії; застосовує математичні вміння і терміни до ситуацій, що не стосуються безпосередньо математики. У природничих науках: виявляє інтерес до навколишнього; цікавиться походженням та призначенням предметів і явищ, їх класифікацією; уважна до явищ природи, їх причин і наслідків, намагається експериментувати.

  3. Творча обдарованість. Дитина допитлива, самостійна, незалежна у міркуваннях; виявляє здатність глибоко занурюватись у справу, що її цікавить, та домагатися значної продуктивності діяльності; у заняттях та іграх схильна до точності дій, завершеності; легко змінює способи поведінки і діяльності в обставинах, що змінюються.

  4. Обдарованість у сфері спілкування. Виявляє лідерські нахили, здатність до гнучкого спілкування, впевненість у собі серед знайомих і незнайомих людей; ініціативна, бере на себе відповідальність за інших.

У дошкільному віці виявляється спеціальна обдарованість, ознаками якої є особливі здібності до певного виду діяльності. Як правило, їх класифікують на такі групи:

— математичні здібності (здатність до сприймання, осмислення та зберігання математичної інформації, математична спрямованість розуму — інтерес до чисел і дій з ними, прагнення до математичного пошуку);

— конструктивно-технічні здібності (технічне мислення, яскрава просторова уява, зацікавленість приладами і конструкціями, прагнення їх удосконалювати і створювати нові);

— загальні художні здібності (здатність до різних видів художньо-творчої діяльності: художнє бачення світу, оригінальність сприймання, підвищений інтерес до художньої діяльності, естетична позиція);

— музичні здібності (музично-ритмічне чуття, музична пам'ять, здатність сприймати музику як форму вираження змісту);

— літературні здібності (образність і виразність мовлення, інтерес до художнього вираження думки, емоційність, творча уява, здатність до мовного вираження душевного стану людини);

— здібності до зображувальної діяльності (здатність правильно оцінити форми, пропорції, положення предметів у просторі, світлотіньова чутливість, здатність відчувати і передавати виражальну функцію кольору, розвинута образна уява і пам'ять).

Обдарованість може розвиватися за сприятливих умов (турбота батьків, спеціальні програми і засоби навчання, гуманне ставлення до дитини тощо). Розвитку творчого потенціалу дитини сприяють допомога дорослих, багате культурне середовище, послідовна і цілеспрямована індивідуальна програма виховання і навчання. Згідно з дослідженнями німецьких учених Герлінди та Ханса-Георга Мелхорнів, майже 50 % розумових здібностей формується у малюків до 4 років, 80 % — до 8 років. За твердженням американських спеціалістів Глена і Дженет Доманів, визначальними щодо цього є розвиток рухів і загальна фізична підготовка дитини, що сприяє інтенсивнішому розвитку мозку і формуванню її пізнавальних здібностей. Тому раннє дитинство слід використати для навчання дітей читання, математики, формування енциклопедичних знань за допомогою «бітів» — систематизованих смислових частин інформації. В Україні проблематикою обдарованих дітей, складанням індивідуальних програм їхнього виховання і навчання займається науково-практичний центр «Психодіагностика і диференційоване навчання» Інституту психології їм. Г. С. Костюка АПН України.

Методи діагностування здібностей передбачають виявлення потенційних можливостей інтелектуального розвитку: рівня дослідницької активності, здатності до прогнозування, вивчення особливостей особистісного розвитку. Обдарованим дітям більше властива емпатія (співпереживання), а низький рівень розумового розвитку поєднується з агресивним типом поведінки. Обдаровані діти відповідальніші, глибше за своїх однолітків переживають як успіх, так і невдачу. У вихованні обдарованих дітей надзвичайно важлива роль належить батькам і педагогам, які повинні створити умови для їхнього гармонійного розвитку: атмосферу любові, довіри, уваги до потреб та інтересів. За словами американського психолога Наталі Роджерс, творчість дитини стимулюють психологічна безпека, безоцінне прийняття її особистості, атмосфера відкритості, дозволеності, надання їй права на свободу і самостійність. У дошкільних закладах для виховання обдарованих дітей необхідно використовувати індивідуальні програми з урахуванням особливостей дітей, їхніх нахилів та інтересів. Ці програми мають відображати міждисциплінарний, розвивальний характер навчання, головні ідеї пізнання, а не сукупність конкретних фактів; сприяти розвитку різних типів мислення, дослідницьких умінь, навичок само-організованості; удосконалювати засоби спілкування і взаємодії з людьми. Не менш важливою є спеціальна підготовка педагогів до роботи з обдарованими дітьми. Вони повинні бути чуйними, доброзичливими, уважними, емоційно стабільними, мати динамічний характер і почуття гумору, позитивне самосприйняття. Невпевнені в собі, схильні переносити власні проблеми на дітей, емоційно нестійкі педагоги можуть завдати їм шкоди, адже обдаровані діти — не просто носії таланту, а передусім люди. У загальному їхньому розвитку більше спільного зі звичайними людьми, ніж відмінного. Водночас ставлення до обдарованих людей є однією із суттєвих характеристик суспільстві.

ІІІ. Мікродослідження учнів 1-4 класів щодо виявлення задатків творчої обдарованості.

Креативність розглядається як основа, психологічний механізм, що зумовлює творчу активність людини для самоактуалізації та творчої самореалізації у різних видах життєдіяльності. Отже, креативність є характерною ознакою творчої особистості, спроможної реалізувати свій творчий потенціал у різних видах життєдіяльності, тобто креативність є характерною ознакою творчої особистості, спроможної реалізувати свій творчий потенціал за власною ініціативою і з вибором відповідних засобів. Креативність розглядається дослідниками і як передумова до будь-якої творчої діяльності, мотивованої прагненням індивідуума до самоствердження. Креативність - творчі можливості людини, які виявляються Г у сприйнятливості до нового у дивергентному мисленні, тобто у знаходженні неочікуваних рішень, у здатності до пошукових дій.



На сьогоднішній день психологами визнано, що рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованості - це завжди результат складної взаємодії спадковості ( природних задатків) і соціального середовища, опосередкованого діяльністю дитини ( ігрова, навчальна, трудова), водночас не можна ігнорувати і роль психологічних механізмів саморозвитку особистості, що лежать в основі формування і реалізації індивідуального таланту.

Психологом школи було проведено тестування 73 учнів молодшої школи за методикою «Тест креативності (творчого мислення). Що де таке? (фігурна форма)», і отримані такі результати:

  • 10% учнів мають високий рівень розвитку креативності;

  • 70% учнів мають середній рівень розвитку креативності;

  • 20% учнів рівень розвитку креативності нижче середнього,

Для визначення креативності використовують велику кількість методик. Наприклад:

  1. Ваш творчий потенціал А.Н. Лук






  1. ІV. Вправа «Лист у вічність».

  2. Вечір. Тиша. Лише вітерець лагідно впав на воду й перетворився на хвилю, яка як з’явилася, так раптово і зникла. Усе кругом спало. Лишень вона, стомлена, мовчала. Тоненькі пальці перебирають аркуші паперу. Вона дивиться на них, а в погляді – вічність, і неначе це не аркуш паперу, а кришталь, на якому висічено лінію життя. Але лінія ця була досить прямою, бо вона знала, кому віддає життя, кого вчитиме долати труднощі, знайомитися не тільки з азами науки, але й з самою життєвою мудрістю. А тепер вони рік за роком, її учні, розправляючи крила, вирушають у самостійне життя. А щоб легше їм було, вона свою людяність, доброту розділила на всіх, а ще любов і ніжність – ті вічні почуття, без яких неможливо уявити вчителя, бо вчитель – це сама вічність. Щоб Віра стала човником, Любов до дітей – вітрилом, Надія – якорем, і тоді можна сміливо долати освітні хвилі.

  3. Рішення психолого-педагогічного меседжу:

  1. Педагогічному колективу:

    1. З метою подальшого розвитку здібностей та обдарованості учнів впроваджувати особистісно-орієнтоване навчання в практику урочних і позаурочних заходів через програму «Творча обдарованість», яка містить у собі психологічні, інтелектуальні передумови для забезпечення творчого розвитку обдарованих та талановитих школярів.

    2. У системі «сучасний урок» запроваджувати різноманітні методи та форми навчання , які забезпечували високу результативність учнів та пошук обдарувань школярів.

    3. Посилити індивідуальну роботу з творчо обдарованими дітьми.

    4. Провести місячник нестандартних уроків з метою створення умов, за яких спостерігається зростання особистості вчителя, з’являються мотиви до самовизначення само актуалізації і самореалізації.

    5. Створити педагогічні портрети здібних та обдарованих дітей.

    6. Спонукати учнів через інтерактивні конкурси та вікторини до участі у шкільному конкурсі «Учень року».

  2. Психологу школи запровадити проведення профілактичних занять «Пізнай себе», «Умій володіти собою», «Будь лідером».


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка