Своєрідність психостатевого розвитку дітей



Скачати 61.18 Kb.
Дата конвертації09.09.2017
Розмір61.18 Kb.
Своєрідність психостатевого розвитку дітей

Вивчення психосексуального розвитку та його розуміння має велике значення і для педагогів, і для психологів, і для лікарів. Актуальність цього визначається необхідністю контролю статевих особливостей дітей різного віку. Своєрідний розвиток особистості хлопчика та дівчинки вимагає різного підходу при аналізі індивідуальних особливостей характеру, поведінки в процесі виховання, при складанні навчальних програм, при корекції труднощів. Оцінювати психосексуальний розвиток потрібно з формування статевої ідентичності, статево-рольової поведінки, диференційованого розвитку чоловічності та жіночності, інформованості в питаннях статі та в сексуальних проявах.

Терміни «стать», «статеве» використовуються для визначення біологічних, психологічних та соціальних відмінностей представників чоловічої та жіночої статі. Терміни «сексуальність» і «сексуальне» використовуються для визначення того, що пов'язане з потягом до продовження роду (сексуальні норми, мораль, думки, типи та техніка сексуальної поведінки).

Еротика й еротичне — це відображення у свідомості всього, що стосується сексуальних проявів: емоційні реакції та настановлення, еротичні образи, думки, фантазії, сновидіння.

Неправильне використання цих термінів може призвести до плутанини понять, неправильної кваліфікації почуттів і поведінки дітей, отже, до неправильного підходу при корекційно - педагогічному втручанні. Так, інтерес дітей молодшого дошкільного віку до різниці між статтю, як відображення природної дитячої допитливості, можна помилково сприйнятий за еротичний і вдатися у зв'язку з цим до неадекватних виховних дій.

Перед психологом і педагогом постає завдання — визначити психосексуальний розвиток дитини. Основою для такого висновку може стати уявлення про фактори психосексуального розвитку індивіда. Допомагає схема статевої диференціації, складена Д. Мані. У момент запліднення створюється хромосомна стать плоду. Гормони плоду формують чоловічі та жіночі репродуктивні органи (внутрішня морфологічна стать), беруть участь у створенні зовнішніх статевих органів (зовнішня морфологічна стать), визначаючи генітальну зовнішність майбутньої дитини. При народженні на основі цієї зовнішності встановлюється «паспортна» стать немовляти. Правильна оцінка статі оточуючими та відповідне виховання, а також освоєння дитиною власної схеми тіла і зовнішності формують її адекватну самосвідомість. У 2—3 роки в неї відбувається первинна (дитяча) статева ідентифікація, тобто правильне визначення своєї статі. Дитина молодшого дошкільного віку під впливом дорослих вибирає іграшки, друзів відповідно до своєї статевої ідентифікації, тобто приміряє первинну статево-рольову поведінку.

Статева диференціація визначається і гормонами, і мозком. Продукція гормонів залежить як від зовнішніх факторів (інформації, що потрапляє в мозок з навколишнього середовища), так і від обміну речовин.

Детальніше розглянемо дошкільний вік.

Це період формування мови і половина шляху інтелектуального розвитку. У цей час виникає здатність до спілкування. Дитина виділяє себе серед оточення, усвідомлює своє фізичне і психічне «Я». Вона проходить через вікові кризи 3 років і 6—7 років, починає розуміти власні переживання. Це період бурхливого розвитку, під час якого дитина стає особистістю, усвідомлює себе хлопчиком чи дівчинкою, тобто проходить шлях від передумов психосоціальної диференціації до сформованої ідентичності та статевих ролей.



Біологічні фактори

У дошкільному віці починається функціональний розвиток гонад, а також систем, які регулюють їх діяльність. Один з основних чинників, від яких залежить статева диференціація, — це гормони. Співвідношення рівня чоловічих та жіночих гормонів у ранньому дошкільному віці 1 : 1. У зв'язку з цим будова і функції тіла у хлопчиків та дівчаток мало відрізняються.

У 6—7 років відбувається підвищення секреції гормонів, і в міру зростання їхнього рівня створюються умови для майбутніх соматичних змін, які відбудуться до 10-річного віку.

Динаміка статево рольової поведінки

З народження хлопчики та дівчатка відрізняються. У дівчаток нижчий поріг тактильної та больової чутливості, вони більше сплять. У хлопчиків краще розвивається мускулатура, яка підтримує голову.

У 3 місяці на хлопчиків ефективніше діє зорове заохочення, а на дівчаток — слухове.

У б місяців у дівчаток серцебиття вповільнюється від джазової музики, у хлопчиків — від уривчастих звуків.

У 13 місяців дівчатка неохоче йдуть із рук матері, наполягають на фізичному контакті з нею. Граються пасивніше, зіткнувшись із бар'єром, плачуть, кличуть матір, тоді як хлопчики намагаються обійти перешкоду.

До 2 років матері частіше говорять із дівчатками, тулять їх до себе, хлопчиків стимулюють фізично. У 1,5-2 роки відбувається первинна статева ідентифікація, діти обох статей усвідомлюють свою належність до статі. Але ще в 5 років можуть допустити її зворотність.

У 4 роки хлопчики більш маскулінні, дівчатка — фемінні. Хлопці ініціативніші, активніші, агресивніші, ніж дівчатка, частіше намагаються бути першими, кращими. Вікова криза 3 років у хлопчиків виявляється різкіше.

У 5—б-річному віці вже гарно виражена статеворольова поведінка. Діти проявляють ініціативу в формуванні одностатевих компаній і виборі ігор, мають різні стилі поведінки та інтереси. Третина дітей виявляють схильність до персоналу дошкільних дитячих закладів, що є проявом пошуку емоційно значущих фігур, необхідних для формування статевої ідентичності.



Сексуальна поведінка

До проявів дитячої сексуальності належить прогладжування, тертя, здавлювання статевих органів, смоктання пальця, язика, кусання губ, тертя низу живота, стегон.

Проявами сексуальності також є підвищена ніжність, нецензурні слова, фантазії, малюнки непристойного характеру, підглядання за голими людьми, причинення болі іншим.

Оцінити розвиток статевої диференціації можна, користуючись матеріалами А. Гесселл.

У 10—12 місяців роздягнена дитина доторкається до геніталій.

У 1,5 роки при хвилюванні проявляє особливу ніжність до матері. У 2 роки намагається поцілувати маму, відрізняє хлопчиків і дівчаток за одягом та зачіскою.

У 2,5 роки дитина знає про свої статеві органи, може гратися ними, з'являється інтерес до фізіологічних відмінностей між різними людьми, запитує про материнські груди.

У 3 роки малюки цікавляться немовлятами, хочуть мати братика чи сестричку. Запитують, звідки беруться діти. Хочуть одружитися з матір'ю або вийти заміж за батька.

У 4 роки під час гри демонструють свої статеві органи та сечовипускання перед дітьми. Цікавляться тим, що роблять у туалетах та ваннах.

У 5 років запитують про дитинство батьків. Хочуть мати свою дитину, коли виростуть.

У 6 років можуть цікавитися своїми яєчками, а також роллю батька в появі дитини. Переказують батькам почуті від оточуючих непристойні слова та чекають на них реакції.

Фактори, що негативно впливають на формування гендерної ідентичності:

1) порушення ідентифікації з образом батьків в результаті засвоєння дітьми дисгармонійних настановлень маскулінності-фемінності в сім’ї;

2) розрив між поколіннями в сфері професійної діяльності, що особливо впливає на виховання хлопчиків, у яких можуть виникати труднощі у виборі ідеалу-зразка-образу чоловіка, якому можна було б наслідувати;

3) формування емансипаційних установок у жінок засобами масової інформації, які акцентують увагу на досягненнях жінок у традиційно чоловічих видах праці або спорту і цим можуть інколи спричинити маскулінізацію поведінки дівчат;

4) помилки батьків у сфері соціально-статевого контролю за поведінкою дітей, що виявляється у різних формах обмежень спілкування, яке в підлітковому віці, як правило, має своїм наслідком “ефект бумерангу”.

Мастурбація (онанізм)

У віці 5—6 місяців малюк, досліджуючи своє тіло, знаходить різні його частини: статеві органи, задній прохід, пупок — і торкається їх.

Між 2 та 5 роками зростає інтерес до статевих органів, який проявляється маніпуляцією з ними та сексуальними іграми.

У 5—б років особливо підвищується рівень мастурбуючих дій, переважно хлопчиків, які у зв'язку з переживаннями покинутості, принижень, страхів знаходять спосіб покращити свій емоційний стан шляхом самостимуляцій.



У частини дітей цього віку мастурбація — наслідок подразнення від тісного одягу, фімози, вагінальних виділень, глистів або тертя геніталій під час ігор (їзда на велосипеді). Інтенсивність онанізму в дітей різна: може бути епізодичною, регулярною або дуже частою — декілька разів на день.

Для оцінки психосексуального розвитку всім, хто працює з дітьми, необхідно орієнтуватися в статевій диференціації, яка проходить у різні етапи життя дітей. Критеріями вирішення питання про відсутність або наявність відхилень у розвитку є обізнаність дітей у питаннях статі, формування маскулінних (у хлопчиків) та фемінних (у дівчаток) рис, а також сексуальна поведінка. При явному домінуванні сексуальних інтересів у дитини необхідна консультація дитячого психіатра.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка