Світлана Хутка Проблема конструювання індексу рівня соціальної адаптованості особистості: відбір індикаторів першого порядку



Сторінка1/3
Дата конвертації13.09.2017
Розмір0.5 Mb.
  1   2   3
© 2006-2007, Світлана Хутка
Проблема конструювання індексу рівня соціальної

адаптованості особистості: відбір індикаторів першого порядку
Використання такого єдиного показника, як загальна задоволеність-незадоволеність життям має певні обмеження. Справа у тому, що, поскільки вимірюється суб’єктивно визначувана оцінка, її дисперсія може бути обумовлена чинниками, що не враховуються дослідженням. Так, можуть мати місце зміщення та розбіжності за рахунок відмінностей індивідуальної свідомості та соціальних груп, до яких відносять себе або дійсно належать різні респонденти. Наприклад, дисперсія рівня загальної задоволеності-незадоволеності своїм життям може залежати від відмінностей у рівнях експектацій або домагань. Серед можливих чинників зміщення дисперсії також можуть бути, як показують, за свідченням М. Аргайла, дослідження ряду авторів: звикання до певних умов життя, коли існуючі проблеми згладжуються; соціальне порівняння; когніції, наприклад, практикування позитивного мислення або атрибуції; експектації; безпосередній емоційний стан респондентів, обумовлюваний навіть станом погоди; позитивні або негативні ілюзії індивідів щодо себе і свого життя; використання певних медичних препаратів1. Власне, загальна задоволеність життям може залежати і від таких чинників, котрі безпосередньо не пов’язані зі здатністю людини задовольняти свої потреби, а зумовлюються, наприклад, особливостями соціальної політики держави або іншими нерегулярними впливами оточуючого середовища тощо. Тому доцільно знайти інші можливі індикатори, котрі (також безумовно, маючи певні залежності від факторів зовнішнього середовища і внутрішнього стану респондента, але не обов’язково ті самі, що й оцінка загальної задоволеності життям) би дозволили зменшити можливу дисперсію, а отже – спробувати побудувати індекс соціальної адаптованості особистості на кількох індикаторах цього рівня. Оскільки, коли ми переходимо від використання одного ідикатора до їх комплексу, тобто до індексу, можна очікувати часткове взаємопогашення впливів тих випадкових чинників, які на кожен з індикаторів можуть впливати по-різному, то, зі статистичної точки зору, використання індексу забезпечить підвищення надійності вимірювання рівня соціальної адаптованості особистості. Отже, розглянутий вище інтегральний показник задоволення потреб (загальної соціальної адаптованості особистості) – оцінка людиною загальної задоволеності своїм життям, фіксована як відповідь на запитання „Скажiть, будь-ласка, а якою мiрою Вас задовольняє те, як складається Ваше життя в цiлому?” – може виконувати, у першому наближенні, функцію виділення тих чи інших гіпотетичних індикаторів соціальної адаптованості особистості; у другому наближенні – функцію виділення емпірично найтісніше скорельованих із ним індикаторів; і далі виступати критеріальним компонентом відповідного фактору в експлораторному факторному аналізові, спрямованому на обрахування індексу соціальної адаптованості особистості.

Для розробки індексу рівня соціальної адаптованості особистості ми мали можливість використати емпіричні матеріали лонгітюдного дослідження "Соціальні структури і особистість за умов радикальних соціальних змін", польовий етап якого здійснений в Україні за міжнародним проектом у 1992-1993 і 1996 роках. Використання цих матеріалів відповідає цілям нашого аналізу, поскільки у них, по-перше, зафіксовано ті параметри, що характеризують соціально-стратифікаційні позиції індивідів за умов радикальних суспільних змін; по-друге, зафіксовано визначений нами як ключовий показник загальної задоволеності життям; по-третє, зафіксовано ті параметри, що можуть тією чи іншою мірою характеризувати деякі аспекти соціальної адаптованості особистості. Вихідними для аналізу є відповіді на запитання, відібрані на основі опитувальника дослідження "Соціальні структури і особистість за умов радикальних соціальних змін".

Таким чином, побудова індексу передбачає реалізацію ряду завдань: концептуально обґрунтований орієнтовний відбір показників з числа наявних у використовуваному масиві даних; перевірка статистично значущих (щонайменше на рівні p < 0,05) кореляцій відібраних змінних із ключовим індикатором (загальної задоволеності життям) окремо для чоловіків та жінок у 1992-1993 і 1996 роках; проведення факторного аналізу тих індикаторів, стосовно яких виявлений кореляційний зв’язок із загальною задоволеністю життям, для відбору комплексу індикаторів, які мають найбільші факторні навантаження при однофакторному рішенні, разом із ключовим індикатором.
Відбір можливих індикаторів рівня соціальної адаптованості особистості
Зважаючи на те, що процес адаптації забезпечує не лише гомеостатичний, але й гомеоретичний2 аспекти діяльності людини і, тим самим, нерівноважне існування людини як живої соціальної системи за певних умов, можна стверджувати, що він дозволяє їй досягати й підтримувати відносно задовільну модальну форму (pattern) своєї соціальної діяльності (зокрема й уміння оперувати умовами життя), втілювати значимі цілі та смисли, забезпечуючи цим опосередковане діяльністю включення індивіда до процесів суспільного життя і відповідне самовизначення. Людина як суб’єкт соціальної дії взаємодіє із навколишнім соціальним світом як простором безпосередньої та можливої діяльності, з котрою і співвідносяться його особистісні потенціал та спрямованість. У найбільш загальному плані така взаємодія визначається конкретним поєднанням характеристик людини та особливостей середовища. На рівні ж соціальної взаємодії набуті знання, уміння та навички, ціннісно-нормативні комплекси тощо опосередковують зміни „Я-концепції” (в тому числі зміни самооцінки та рівня домагань). Останні, своєю чергою, обумовлені здатністю індивіда до визначення своїх цілей і здійснення тих або інших видів діяльності, на основі свого особистісного потенціалу у відповідності до наявної спрямованості особистості (зокрема, сформованої у свідомості картини світу, в тому числі образу свого „Я”) та обрання спрямованого на самоствердження тої чи іншої міри проактивного та пасивного способу взаємодії з наявними умовами життя.

Взаємовплив спрямованості особистості та її потенціалу забезпечує певний рівень соціальної активності та її субєктивно оцінювану індивідом відносну ефективність (як результативність ціледосягнення), а також і оцінку перспектив життєздійснення, сформовану на основі здатності бачити себе у співвіднесених ситуаціях минулого, теперішнього та майбутнього. У цьому відношенні, як можна бачити, суб’єктивно прийнятний рівень адаптованості особистості ґрунтується на адекватній для людини орієнтації у навколишньому світі, що передбачає певні знання або незнання щодо того, яким чином діяти у наявних і можливих у майбутньому життєвих ситуаціях. Тобто, мова іде про те, чи володіє індивід „середовищною майстерністю” (environmental mastery3), чи є він більш або менш компетентним у оволодінні умовами свого життя. Така орієнтованість як аспект загальної адаптованості є, певною мірою, рівнопокладеною щодо самооцінки людиною ефективності використання нею набутих на певний момент ресурсів (здобутків-втрат наявних капіталів). Оскільки зазначена орієнтація є достатньо мінливою, ситуативною навіть за умов відносно стабільного суспільства4 і, тим більше, у суспільстві, яке перебуває на початкових стадіях радикальних трансформацій, – у ситуації деінституціоналізації та аномії, – стандарти співвіднесення та порівняння з іншими людьми свого життя, своє діяльності тощо не тільки не є сталими, але й продукуються із опертям більшою мірою на індивідуальний досвід5. Для отримання відповідної інформації щодо вказаного виміру життєздійснення адекватними можуть бути достатньо загальні оцінки суб’єктивної задоволеності людини такою орієнтацією у навколишньому світі, набутою „середовищною майстерністю”, валідні за самооцінним критерієм. Окрім того, оскільки люди оцінюють себе, своє життя і різні його виміри, як відомо, у зіставленні з іншими людьми6, важливо брати до уваги те, як люди оцінюють відносне загальне задоволення своїх потреб (наскільки це можливо відокремити) порівняно з іншими людьми.

Отже, при відборі можливих показників рівня соціальної адаптованості, ми виходили з того, що, у найзагальнішому вигляді і, співмірно із викладеними вище міркуваннями щодо сутності соціальної адаптованості особистості, відібрані запитання мають відображати, тою чи тою мірою, як різні аспекти задоволення людиною своїх потреб у процесі своєї соціальної діяльності, так і оцінки людиною свого життя у контексті: самооцінки рівня загальної задоволеності-незадоволеності ступенем і умовами задоволення своїх потреб у співвідношенні з витратами життєвих ресурсів у ретроспективі, за наявних на даний момент умов та у перспективі; самооцінки відносної ефективності своєї соціальної активності (як здатності адекватно й результативно діяти, також і змінюючи умови свого життя); відносної загальної задоволеності потреб.

У відповідності до викладених міркувань, з опитувальника проекту "Соціальні структури і особистість за умов радикальних соціальних змін" ми відібрали для перевірки на [статистично значущий] зв’язок з обґрунтованим раніше ключовим індикатором рівня соціальної адаптованості особистості 12 змінних, стосовно яких, – виходячи з їхніх формулювань, – можна було припустити, що вони можуть слугувати показниками тих чи тих аспектів соціальної адаптованості. Отже, до складу вказаних змінних (котрі після відповідного фільтрування даних і, в разі потреби, перекодування, в статистичному плані використовуються як такі, що виміряні за псевдометричною інтервальною шкалою7) ми віднесли такі:

1) три запитання, відповіді на які фіксувалися за задоволеності-незадоволеності ( піддавані аналізу показники визначаються на основі семи варіантів відповідей – п’яти градацій ступеню задоволеності-незадоволеності й відповідей-фільтрів „Для мене це не має значення” і „Важко сказати”: тут використано аналогічні шкали оцінки задоволеності-незадоволеності, розроблені В. Хмельком [див. таблицю ]; для статистичного аналізу, після відсіювання даних за відповідями-фільтрами, використана шкала перекодовується як 5-бальна шкала порядку, трактована як інтервальна8): „Якою мірою Вас задовольняють або не задовольняють Ваші знання, досвід, уміння?”; „Якою мірою Вас задовольняє або не задовольняє існуюча можливість впливати на те, що відбувається з Вами?”; „Якою мірою Вас задовольняє або не задовольняє ступiнь упевненостi в завтрашньому днi?”;

Таблиця . Шкала задоволеності-незадоволеності: відповіді-альтернативи



1 – зовсiм не задовольняє;

2 – бiльшою мiрою не задовольняє, нiж задовольняє;

3 – наскiльки задовольняє, настiльки й не задовольняє;

4 – бiльшою мiрою задовольняє, нiж не задовольняє;

5 – цiлком задовольняє;

Фільтрові відповіді: 0 – для мене це не має значення; важко сказати/не відповідь.


2) чотири запитання, відповіді на які виміряно за 5-бальною порядковою шкалою згоди чи незгоди з судженнями (див. табл. 3): „Мало є такого, в чому я цілком переконаний”; „Іноді мені здається, що я ні на що не здатний”; „Звичайно, коли я намічаю що-небудь зробити, то переконаний, що можу виконати намічене”; „З більшістю справ я можу впоратися не гірше інших”;


Таблиця 3. Шкала згоди чи незгоди: альтернативи відповідей.

5 – цiлком згодний(а);

4 – скорiше згодний(а), нiж не згодний(а);

3 – частково згодний(а), частково не згодний(а);

2 – скорiше не згодний(а), нiж згодний(а);

1 – зовсiм не згодний(а);

Фільтрові відповіді: важко сказати/не відповідь.


3) два запитання, відповіді на які визначено за шкалою частоти відповідних ситуацій (див. табл.): „Чи часто Вам здається, що довколишнiй свiт не дуже зрозумiлий?”; „Як часто Ви вiдчуваєте себе безсилим досягти того, чого Ви прагнете вiд життя?”;

Таблиця. Шкала частоти наявності ситуацій: альтернативи відповідей.

5 – завжди;

4 – часто;

3 – час від часу;

2 – рідко;

1 – ніколи;

Фільтрові відповіді: важко сказати, інше, не відповідь.


4) три запитаня, відповіді на кожне з яких фіксувалися за окремою шкалою оцінних суджень: „Чимало людей вважають, що з новими труднощами їм не впоратися самим. Чи вважаєте і Ви так само?” (альтернативи: 1 – ні; 2 – важко сказати; 3 – так; фільтр: не відповідь); „Якщо говорити про життя в цілому, то для таких людей як Ви, в Україні було краще 3-4 роки тому або краще нині?” (альтернативи: 1 – було краще; 2 – важко сказати; 3 – краще нині; фільтр – важко сказати/не відповідь); „Зi змiнами у нашiй країнi виникають i новi можливостi, i новi небезпеки. А для Вас тепер - бiльше можливостей чи бiльше небезпек?” (альтернативи: 1 – бiльше небезпек; 2 – важко сказати, чого більше; 3 –бiльше можливостей; фільтр – важко сказати/не відповідь).

Розрахування коефіцієнтів кореляції між цими 12 змінними і відповідями на запитання щодо задоволеності життям у цілому (див. табл. ) показало наявність статистично значущого зв’зку (не гірше від р < 0,05) і для чоловіків і для жінок, як у 1992-93, так і в 1996 роках, з шістьма виділеними змінними.
Таблиця. Коефіцієнти кореляції попередньо відібраних змінних

з ключовим індикатором рівня соціальної адаптованості особистості

Гіпотетичні показники

аспектів адаптованості респондентів


Скажiть, будь-ласка, а якою мiрою Вас задовольняє те,

як складається Ваше життя в цiлому?



1992-1993

1996

Чоловіки

Жінки

Чоловіки

Жінки

Якою мiрою Вас задовольняють Вашi знання, досвiд, умiння?

0,21**

0,19**

0,14**

0,22**

Якою мiрою Вас задовольняє існуюча можливість впливати на те, що відбувається з Вами?

0,31***

0,21**

0,32 **

0,38**

Якою мiрою Вас задовольняє  ступiнь упевненостi в завтрашньому днi?

0,48**

0,39**

0,45**

0,35**

Іноді мені здається, що я ні на що не здатний



-0,14**

-0,14**

-0,12**

-0,18**

Мало є такого, в чому я цілком переконаний



-0,12**

-0,12**

0,111*

-0,03

Звичайно, коли я намічаю що-небудь зробити, то

переконаний, що можу виконати намічене



0,16**

0,13**

0,09

0,12 **

З більшістю справ я можу впоратися не гірше інших

0,14**

0,09

0,12**

0,07

Чи часто Вам здається, що довколишнiй свiт не

дуже зрозумiлий? 



-0,18**

0,01

-0,12*

-0,06

Як часто Ви вiдчуваєте себе безсилим досягти того,

чого Ви прагнете вiд життя?



-0,28**

-0,29**

-0,09

-0,20**

Чимало людей вважають, що з новими труднощами

їм не впоратися самим. Чи вважаєте і Ви так само?



-0,07

-0,16**

-0,18**

-0,23**

Якщо говорити про життя в цілому, то для таких людей як Ви, в Україні було краще 3-4 роки тому або краще нині?

0,17**

0,28**

0,23**

0,22**

Зi змiнами у нашiй країнi виникають i новi можливостi, i новi небезпеки. А для Вас тепер - бiльше можливостей чи бiльше небезпек?

0,17**

0,33**

0,25**

0,20**

** p ≤ 0,01; * p ≤ 0,05.

Коефіцієнти кореляції було розраховано з використанням статистичного пакету SPSS


Зважаючи на те, що нам необхідно отримати показник, що дозволяє фіксувати зміни соціальної адаптованості в часі, саме такі виділені змінні – за умови їхньої змістовної релевантності – можуть бути включені до факторно-аналітичної моделі індексу рівня соціальної адаптованості особистості. При цьому факторні навантаження виступають як ваги при побудові індексу. Таким чином, ми розраховуємо індекс з вагами, розрахованими за допомогою факторного аналізу методом головних компонентів. Далі ми можемо використовувати ці нові ознаки для аналізу різних залежностей9.

Для перевірки ж змістовної релевантності відібраних змінних їхньому застосуванню як показників відповідних аспектів соціальної адаптованості особистості далі необхідно првести аналіз відповідності зафіксованого кореляційного звязку змістовному співвідношенню можливих варіантів відповідей на запитання, яким визначається кожна з шести відібраних змінних, та на запитання стосовно задоволеності (чи незадоволеності) респондентів своїм життям.

По-перше, розглянемо три запитання, відповіді на які фіксувалися за задоволеності-незадоволеності.

Відповіді на запитання „Якою мiрою Вас задовольняють Вашi знання, досвiд, умiння?” дозволяють оцінити ступінь загальної задоволеності-незадоволеності індивіда набутим особистісним потенціалом, котрий, за певних умов, забезпечує досягненність-недосягненність того чи іншого ступеню загальної задоволеності потреб.

Набуття комплексу знань, умінь, навичок – з одного боку – виступає результатом реалізації іманентної людині потреби в інформації та пізнанні в процесі її соціальної активності. При цьому будь-які дії тим чи іншим чином відображаються на відповідно змінюваному комплексі існуючих у людини знань, умінь, навичок, диспозицій, а отже – потенціалу та спрямованості особистості. З іншого боку, – саме цей комплекс виступає одним із найзагальніших аспектів не тільки передумов, але й змісту соціальної активності, виявляючись тільки у включенні у діяльність людини (як певні її форми), котра відповідає її потребам. Якщо респондент стверджує, що він задоволений своїми знаннями, навичками та уміннями, то це може бути свідченням того, що він розглядає їх як такі, що є відповідні, достатні чи придатні у переважній більшості виникаючих ситуацій задоволення індивідуальних потреб. У тому випадку, коли вказані складові особистісного потенціалу дійсно виявляються переважно релевантними, можна припускати, що має місце переважно адекватне та ефективне досягнення прийнятного рівня задоволення виникаючих потреб. Відповідно, можна припускати, що у таких респондентів рівень задоволеності своїм життям у середньому буде вищий, ніж у респондентів, які менше задоволені своїми знаннями, уміннями, досвідом. З іншого боку, якщо респонденти оцінюють свій потенціал неадекватно завищено (це може бути результатом прояву різних особливостей індивідуальної психічної активності, наприклад, самовпевненості, гіперкомпенсації тощо), тоді як у дійсності він таким не є, то більш імовірно, що діяльність таких респондентів частіше не дозволяє досягати відповідного рівня задоволення потреб. Тут можна очікувати, що такі люди будуть скоріше менш задоволені своїм життям у цілому, через нижчу результативність їхніх зусиль у забезпеченні задоволення своїх потреб.

Утім, якщо виходити з припущення, що люди, котрі адекватно оцінюють свій потенціал, і цілі також визначають йому адекватні, досягаючи, відповідно, скоріше успіху, ніж неуспіху, то видається прийнятним припускати існування позитивної кореляції між тим, наскільки ці респонденти задоволені своїм життям і своїми знаннями, уміннями та досвідом. Коли ідеться про амбівалентне оцінювання індивідом рівня своєї задоволеності наявними уміннями, навичками, знаннями, правдоподібно, це може бути як результатом спроби обережно й тверезо їх оцінити, так і неможливості достатньо певно це зробити. Це може бути спричинене, найбільш імовірно, відносною рівністю частоти виникнення ситуацій досягнення і недосягнення успіху індивідом у задоволенні своїх потреб, у зв’язку із чим можна припускати наявність амбівалентності у оцінюванні індивідом рівня задоволеності своїм життям. Тому, якщо респонденти оцінюють свій потенціал достатньо адекватно, то очікуваною є наявність переважно прямого статистичного зв’язку з рівнем задоволеності-незадоволеності життям у цілому

Коли респонденти оцінюють свій потенціал скоріше занижено, це може свідчити про те, що їхня діяльність частіше переважно не дозволяє їм достатньо успішно задовольняти свої потреби, оскільки наявний потенціал не виявляється здебільшого відповідним посталим життєвим ситуаціям. У тому разі, коли це дійсно має місце, очевидно, очікуваним є виявлення переважно незадоволеності своїм життям. Якщо ж переважна незадоволеність заннями, уміннями та навичками тим не менше, не заважає відносно успішно задовольняти наявні потреби (наприклад, через такі психічні якості, як низький рівень домагань, емоційний оптимізм тощо), то серед таких респондентів звязок із задоволеністю життям тут може бути очікуваний негативний. Натомість, коли має місце неадекватно занижена оцінка респондентами своїх знань, вмінь і досвіду, тут очікуваною може бути зворотна кореляція з рівнем задоволеності своїм життям.

У загальному випадку, якщо у вибірці переважає адекватне оцінювання респондентами своїх наявних знань, умінь та досвіду, найімовірніше є під ставовим очікувати переважно прямий статистичний зв’язок із рівнем задоволеності-незадоволеності життям у цілому, і, відповідно, застосовувати рівень задоволеності-незадоволеності своїми знаннями, вміннями, досвідом як один з індикаторів рівня соціальної адаптованості особистості.

Відповіді на запитання „Якою мiрою Вас задовольняє існуюча можливість впливати на те, що відбувається з Вами?” можна інтерпретувати (по відсіюванні інформації за фільтрами) як показник ступеню загальної задоволеності чи незадоволеності доступними можливостями тим чи іншим чином впливати на те, що з ним відбувається, тобто можливістю досягати необхідних результатів у контексті свого соціального життєвого простору. Дана самооцінка певною мірою є співвідносна з його можливостями самоконтролю (тобто раціональної рефлексії та оцінки субєктом власних дій на основі особистісно значимих диспозицій) та контролювання обставин (тобто впливу на них або перевірки з метою регулювання об’єкта контролю відповідно тим чи іншим завданням своєї діяльності) і виступає функціональним проявом вольової сфери людської свідомості. Вказаний індикатор видається подібним запропонованому А. Бандурою концепту когнітивного та поведінкового контролю10 людини щодо своєї діяльності, а також введеному Дж. Б. Роттером концепту інтернальної орієнтації локусу суб’єктивного контролю11. У зв’язку з цим може виникнути запитання, чи не можуть бути отримувані відповіді індикатором виключно окремішної особистісної характеристики – локусу контролю – і не мають у концептуальному плані відношення до оцінки людиною ступеню її загальної задоволеності-незадоволеності умовами забезпечення своїх потреб. З цього приводу доречно зауважити, по-перше, що розглянутий нами показник як оцінка задоволеності-незадоволеності особи своїм впливом на власне життя не є цілком подібним до концептів Роттера і Бандури, поскільки враховує, окрім власне когнітивної, і емотивну складову. По-друге, прагнення впливу (як, до речі, і контролю) зумовлюється потребою передбачуваності навколишнього середовища як підґрунтям ефективної взаємодії зі світом на основі відповідної середовищної компетентності12 і, в цьому ракурсі, виявляється пов’язаним із діяльністю людини в цілому. Для респондентів, котрі обрали ту чи іншу градацію задоволеності-незадоволеності ступенем свого впливу на їхнє життя, здійснення такого впливу однозначно є важливим, інакше вони могли обрати альтернативи „Для мене це не має значення” або „Не відповідь/Важко сказати”. Самоконтроль індивідом поведінки та когнітивної сфери (іншими словами, поведінковий та когнітивний контроль), за результатами досліджень Бандури й Озера, є важливою передумовою ініціювання нових форм поведінки; забезпечуючи упевненість у тому, що певні дії призведуть до бажаних наслідків, він уможливлює оволодіння необхідними новими навичками і досягнення поставлених цілей13. Можливість людини впливати на те, що з нею відбувається, є можливістю здійснювати відносно свідому саморегуляцію своєї діяльності для забезпечення бажаного ціледосягнення14.

Якщо респонденти вважають доступний рівень впливу на те, що з ними відбувається, переважно достатнім, то можна припускати, що вони переважно задоволені ступенем досягненності своїх цілей внаслідок докладених зусиль і, відповідно, результативністю своєї взаємодії зі світом. У разі, якщо для більшості респондентів така самооцінка справді є адекватною і якщо такий вплив дійсно є достатнім для забезпечення суб’єктивно прийнятного рівня ефективності досягнення необхідних результатів, можна припускати наявність статистичного прямого зв’язку між даним індикатором і досягненням такими респондентами переважно високої або повної задоволеності своїм життям. Якщо ж для більшості респондентів має місце неадекватна самооцінка, оперта на зумовлені різними чинниками хибні підстави (наприклад, на завищення відповідних потенцій тощо), і, відповідно, далеко не завжди успішні наслідки впливу на те, що відбувається, то можна очікувати негативного кореляційного зв’язку між індикатором задоволеності можливостями впливу і показником загальної задоволеності життям.

Щодо тих респондентів, котрі є можливістю впливати на те, що з ними відбувається, як задоволені, так і не задоволені, можна припускати зв’язок як із наявністю задоволеності, так і незадоволеності своїм життям: „медіанна” оцінка може свідчити як про помірковане оцінення індивідом своїх потенцій впливу, так і не надто високу важливість для нього цього впливу, щоби бути життям у цілому задоволеним. Нарешті, коли ідеться про тих, кого існуюча можливість впливати повністю або більшою мірою не задовольняє, це може сигналізувати наскільки, відповідно, вони є не задоволені або задоволені можливістю часткового формування перебігу свого життя, передбачуваністю свого життя і, відповідно, результативністю своєї взаємодії зі світом. Такі респонденти не розглядають свої сили як достатні для впливу на перебіг подій і припустимо, що їхня діяльність переважно не сприяє задоволенню потреб. Якщо це справді виявиться таким для більшості респондентів, то можна очікувати на зворотню співвіднесеність розглянутого показника із загальною оцінкою задоволеності тим, як у цілому складається життя.

Таким чином, можна підсумувати: можливість впливати на обставини свого життя визначається потребою передбачуваності навколишнього середовища як підґрунтям ефективної взаємодії зі світом на основі відповідної середовищної компетентності (environmental mastery)15 і, в цьому ракурсі, підставово пов’язана з діяльністю людини в цілому. Отже, якщо у вибірці для більшості респондентів оцінка своєї здатності впливати на те, що відбувається, виражена певним рівнем задоволеності-незадоволеності можливістю впливати на навколишні події, справді є адекватною, то це очікувано співвідноситься із виявленням статистичного зв’язку між ключовим індикатором рівня соціальної адаптованості і розглянутим показником. Відповідно, показник задоволеності респондентів існуючою можливістю впливати на те, що з ними відбувається, можна використовувати як складовий індикатор для відповідного експлораторного факторного аналізу з метою визначити остаточний комплекс індикаторів, які увійдуть до індексу соціальної адаптованості особистості.

На запитання – „Якою мiрою Вас задовольняє ступiнь упевненостi в завтрашньому днi?” – відповіді охоплюють ряд пози­цій від максимальної незадоволеності до максимальної задоволеності індивіда наявним у нього ступенем упевненості у майбутньому. Людське життя характеризується, серед іншого, як відомо, наявністю процесів передпокладеного формування „моделей потрібного майбутнього” (М. Бернштейн)16. У людини є потреба мати певне уявлення про те, як складатиметься перспектива її життя. При цьому те, яким буде (якщо буде) опанування середовищем визначається моделлю потрібного майбутнього – моделлю того, що має бути досягненим за умови неперервного продукування життям різноманітних обставин діяльності, відмінних за ступенем своєї невизначеності17. Для дієвця бачення перспектив свого ціледосягнення, у зіставленні з минулим та актуальним досвідом, є важливим, за Є. Головахою, у контесті самооцінки свого життя18. Якщо індивід вважає себе повністю чи переважно не задоволеним, це може вказувати на його цілковиту або переважну упевненість у тому, що він не зможе забезпечити у майбутньому суб’єктивно прийнятний ступінь задоволеності своїх потреб. У тому випадку, коли ступінь упевненості у прийдешньому однаково не задовільняє і задовільняє людину, така відносна рівність – се маркування суб’єктивно визначуваної індивідом приблизно рівної імовірності успіху або неуспіху в досягненні прийнятного для себе рівня задоволення потреб. І, нарешті, ситуація, коли має місце максимальна або переважна задоволеність рівнем упевненості в прийдешньому, може бути маркером високого рівня суб’єктивно прогнозованої імовірності сягти успіху в провадженні такої форми взаємодії з середовищем, котра забезпечить прийнятний для дієвця рівень задоволеності життям у цілому. Неуспішність або успішність актуального досвіду може відповідно підкріплювати незадоволеність або задоволеність людини своєю соціальною діяльністю, тобто відносно стійке негативне чи позитивне ставлення до свого життя (наприклад, численні невдачі можуть спричиняти фрустрацію, тоді як часті успіхи – завищену самооцінку)19.

Узагальнюючи, можна сказати, що, за умови, що для більшості респондентів ступінь упевненості в завтрашньому дні є реальною потребою, задоволеність-незадоволеність якої впливає на задоволеність-незадоволеність життям у цілому, має бути зв’язок між рівнем суб’єктивної задоволеності-незадоволеності людини набутим рівнем оволодіння умовами свого життя (тобто, фактично, життям у цілому) і, відповідно, виявленням певного ступеня задоволеності-незадоволеності майбутнім. Отже, наявність зв’язку між відповідями на це запитання і ключовим показником рівня соціальної адаптованості можна розглядати не як випадковість. У цьому контексті відповіді на зазначене запитання можуть бути розглянуті як емпіричний показник субєктивної оцінки респондентом своєї відносної загальної адаптованості як визначуваного оцінкою майбутніх можливостей задоволення своїх потреб20.

Відповіді, виміряні за шкалою згоди чи незгоди респондента з судженням „Будь-ласка, вкажіть, якою мірою Ви згодні або не згодні з судженням – „Іноді мені здається, що я ні на що не здатний”, демонструють, якими є уявлення респондента про те, чи завжди він спроможний виконувати хоча б якусь діяльність.

Як результат оцінки відповідного суб’єктивного досвіду діяльності у плані змоги діяти ефективно-неефективно у своєму життєвому просторі, розглядуваний показник опосередковано відбиває загальну самооцінку індивідом наявності необхідних знань, умінь, навичок, загального досвіду минулої та актуальної спроможності до дій, його здатності до мобілізації доступних ресурсів за умов наявного середовища самоздійснення і, відповідно, задоволення своїх потреб.

Отже, у найзагальнішому вигляді, розглянутий аспект є дотичним до задоволеності-незадоволеності людини своїм потенціалом, застосовуваним за існуючих умов діяльності..Якщо отримані відповіді в більшості випадків дійсно мають відношення до загальної адаптованості в тому сенсі, що уявлення про свою здатність-нездатність здійснити ті чи інші дії (хоча б якісь) є адекватним суб’єктивним виміром імовірності результативності процесу задоволення людиною своїх потреб, то очікуваним видається фіксування статистично значущого зв’язку із самооцінками задоволеності людини своїм життям.

Відповіді на запитання Якщо говорити про життя в цілому, то для таких людей як Ви, в Україні було краще 3-4 роки тому або краще нині? виступають показником непрямої оцінки людиною якості свого життя в цілому на даний момент у порівнянні з кількома роками раніше.

Як можна очікувати, відповідаючи на це запитання, респондент не просто продукує оцінку свого власного життя (постільки, поскільки оцінка життєвої ситуації визначається оцінкою рівня задоволеності потреб респондента в цілому), а визначає її у контексті актуалізованого запитанням порівняння з минулим. Якщо респонденти стверджують, що декілька років тому „життя таких людей як вони”, а отже – їхнє життя, було краще, то, ймовірно, вони оцінюють свою теперішню життєву ситуацію як таку, що є гіршою від минулої і за параметром забезпечення задоволеності своїх потреб. Імовірнісно організована людська пам’ять допомагає обрати або відкинути саме ту дію, котра в минулому за подібної ситуації із найбільшою імовірністю приводила, відповідно, до отримання або втрати можливості досягти бажаного результату21. У зв’язку з цим доцільно звернути увагу і на те, що ефективність певної „теперішньої” діяльності може різнитись також і через „знак” (позитивний або негативний) набутого у минулому досвіду ефективності ціледосягнення22.

Якщо в середньому для респондентів проблематично оцінити, який період життя був кращий, то можна припускати, що це свідчить про їхню часткову задоволеність і часткову незадоволеність тим, як складається життя на даний час, у порівнянні з минулим. Опанування людини середовищем вагомо визначається, серед іншого, ефективністю імовірнісного прогнозування можливості успішно або неуспішно організувати саме ті дії, котрі забезпечать бажаний результат в плані задоволення потреб (таке прогнозування спирається на імовірнісну структуру минулого індивідуального досвіду і, відповідно, оцінку прийдешніх подій, тим самим уможливлюючи діяльність людини)23. Таким чином, відповіді на розглянуте запитання можуть дозволити оцінити не тільки певниий аспект загальної, а й (і, мабуть більшою мірою) відносну соціальну адаптованість особистості, охоплюючи порівняльні оцінки людиною свого життя в цілому у часовій ретроспективі. Отже, припустимим є вважати невипадковою статистично значущу співвіднесеність даного показника із задоволеністю-незадоволеністю у теперішньому часі своїм життям у цілому.

Відповіді на запитання „Зi змiнами у нашiй країнi виникають i новi можливостi, i новi небезпеки. А для Вас тепер - бiльше можливостей чи бiльше небезпек?” (альтернативи: 1 – більше небезпек; 2 – важко сказати, чого більше; 3 – більше можливостей; фільтр – інше, не відповідь) можна інтепретувати як актуально-проективну оцінку респондентом ступеню оволодіння простором свого життя, причому не просто в контексті зіткнення з новими умовами діяльності, – ідеться про оцінку можливостей чи засторог своєї діяльності, свого життя на тлі радикальних суспільних змін у країні.

Тих респондентів, котрі вважають, що, зі змінами в країні для них постає більше можливостей, ніж небезпек, можна розглядати як суб’єктів із такого роду особистісним потенціалом та спрямованістю, котрі дозволяють розглядати й оцінювати їм стан, а також, імпліцитно, перспективи свого життя як такі, що є переважно сприятливими для самореалізації і не надто тривожать своєю новизною. Відповідно, оцінні судження таких респондентів можна розглядати як прояв більшою мірою задоволеності ними своєю життєвою ситуацією, життям у цілому, розглянутим у контесті суспільних трансформацій, і можна очікувати виявлення відповідної кореляції між задоволеністю життям у цілому та розглянутим тут індикатором. Тим не менше, якщо такі самооцінні судження певної частини респондентів не відповідають істинному стану речей, відбиваючи тільки уявне бачення свого життя як такого, що характеризується переважно позитивними для ціледосягнення умовами й перспективами, то можна припускати, що для таких респондентів статистичного зв’язку з загальною задоволеністю життям виявлено не буде.

У випадку вибору опитаними варіанту відповіді „важко сказати, чого більше (небезпек чи можливостей)” можна припускати, що вони мають такі диспозиції та знання, навички й уміння, що не дозволяють їм достатньо точно оцінювати співвідношення негативних і позитивних аспектів тих нових умов соціальної активності, що виникають в процесі суспільних змін. Вказана відповідь також може свідчити про те, що респонденти не можуть дати однозначну оцінку тому, що з ними відбувається. Це може бути зумовлене їх досвідом, соціальним порівнянням, особистісною тривожністю24 тощо. Відповідно, такі відповіді можуть характеризувати невизначеність суб’єктивної оцінки респондентів щодо ступеню задоволеності або незадоволеності тим, як, у зіставленні з ситуацією суспільних змін, складається його життєва ситуація в плані співвіднесеності перспектив і перешкод соціальної активності. Цей вибір може також сигналізувати про певну невизначеність дієвців у самооцінці відповідності свого потенціалу новим умовам, що виникають у його житті.

Фіксоване відповідним судженням сприйняття суб’єктом своєї життєвої ситуації як такої, що є скоріше небезпечною, ніж сприятливою, може свідчити про те, що він оцінює свій потенціал як недостатній для успішного або принаймні близького до успішного долання зумовлюваних, у тому числі, контекстом нових суспільних відносин труднощів, а також не бачить шляхів покращення умов досягнення бажаних цілей. Коли людина не вважає, що теперішній стан її життєвого простору є таким, що дозволяє забепечувати суб’єктивно адекватний рівень та спосіб життя за нових умов, коли вона трактує поле своєї актуальної соціальної активності як переважно небезпечне, це може, серед іншого, імплицитно зумовлюючись очікуваннями несприятливого розвитку подій як проявом різного ступеню особистісної тривожності, демонструвати переважно незадоволеність особи тим, як назагал складається її життя у зв’язку з тими новими труднощами, що їх зумовлюють процеси соціальної трансформації країни. У цьому запитанні мова іде не просто стосовно самооцінки респондентами свого життя у відношенні до нових складнощів/можливостей у загальному випадку, а щодо оцінки у відношенні до свого життя (і, відповідно, потенціалу та спрямованості) проявів нових суспільних умов як нових складнощів чи перспектив задоволення потреб.

Таким чином, розглянуте запитання дозволяє отримати відповіді, що характеризують оцінку індивідами свого життя в цілому у контексті перебігу суспільних трансформацій як обставин його життєтворчості. Відповідно (і за умови, що визначені більшістю респондентів оцінки безпечності-небезпечності умов життя справді є адекватними), якщо переважає позитивна оцінка респондентами життєвого простору діяльності в плані співвідношення можливостей і небезпек, то можна очікувати, що серед таких респондентів більш імовірно переважає задоволеність життям, порівняно з тими, хто є амбівалентний або негативний у своїх оцінках безпечності-небезпечності наявних життєвих умов. Іншими словами, можна очікувати, що наявність кореляції свідчить про невипадковість зв‘язку загальної задоволеності індивідів своїм життям із розглянутим індикатором.

На підставі проведеного змістовного аналізу вихідної сукупності змінних, до факторного аналізу включаємо 7 змінних. Факторні навантаження25 семи відібраних змінних, отримані в результаті факторного аналізу за однофакторним рішенням26 для чоловіків і жінок у 1992-93 і 1996 роках, подано у таблиці27.

Таблиця. Факторні навантаження виділених гіпотетичних показників

соціальної адаптованості особистості (для чоловіків і жінок, 1992-93 і 1996 роки)

Змінні


Однофакторне рішення

1992-1993

1996

Чоловіки

Жінки

Чоловіки

Жінки

1. Скажiть, будь-ласка, а якою мiрою Вас задовольняє те, як складається Ваше життя в цiлому?

,734

,764

,732

,696

2. Якою мiрою Вас задовольняють Вашi знання, досвiд, умiння?

,358

,308

,325

,492

3. Якою мiрою Вас задовольняє існуюча можливість впливати на те, що відбувається з Вами?

,469

,346

,596

,669

4. Якою мiрою Вас задовольняє ступiнь упевненостi в завтрашньому днi?

,738

,582

,747

,641

5. Зi змiнами у нашiй країнi виникають i новi можливостi, i новi небезпеки. А для Вас тепер - бiльше можливостей чи бiльше небезпек?

,537

,662

,550

,535

6. Якщо говорити про життя в цілому, то для таких людей як Ви, в Україні було краще 3-4 роки тому або краще нині?

,523

,618

,440

,483

7. Іноді мені здається, що я ні на що не здатний

-,297

-,280

-,333

-,383

Частка поясненої дисперсії, %


29,8

29,1

30,9

32,2

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка