«Сутність і види операцій з експорту товарів, робіт, послуг та їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку»



Скачати 177.24 Kb.
Дата конвертації18.04.2016
Розмір177.24 Kb.


КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Облік зовнішньоекономічної діяльності»

на тему: «Сутність і види операцій

з експорту товарів, робіт, послуг та їх відображення

в бухгалтерському та податковому обліку»

2007


ЗМІСТ


Вступ 3

Розділ І. Теоретичні положення з експорту товарів, робіт, послуг 5

1.1. Проблеми експортної політики держави 5

1.2. Нормативно-законодавче регулювання експортних операцій в Україні 6

2.3. Основні методи операцій з експорту товарів, робіт, послуг 8

3.2. Оподаткування при здійсненні експортних операцій 11

Висновок 12

Список використаної літератури 13


Вступ

Визначною особливістю функціонування світового господарства на початку ХХІ століття є інтенсивний розвиток міжнародних економічних відносин. Одним із найважливіших елементів механізму управління міжнародними економічними відносинами, що здійснюються шляхом проведення комерційних операцій, є зовнішньоекономічна діяльність.

Сучасний етап господарських зв’язків характеризується розширенням усіх форм міжнародних економічних відносин на основі швидкого росту продуктивних сил, яких обумовлений прискоренням науково-технічного прогресу. Наслідком цього є постійно зростаюча концентрація виробництва й укрупнення його розмірів, що підсилює тенденцію до інтернаціоналізації господарського життя, сприяє розвитку міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва.

Особливістю сучасного етапу економічного розвитку є швидкий ріст міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями і результатами виробничо-технічного співробітництва, також характерний бурхливий ріст ринку послуг (страхових, лізингових, транспортних та ін.).

Поступова інтеграція України у світову господарську систему привела до того, що в даний час у зовнішньоекономічній діяльності беруть участь тисячі підприємців і підприємств.

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) – діяльність суб’єктів господарської діяльності України й іноземного суб’єкта господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. ЗЕД являє собою сукупність міжнародних комерційних операцій, спрямованих на організацію, проведення і регулювання процесу обміну товарами, послугами, результатами творчої діяльності.

Міжнародний обмін товарами економічно доцільний для країн, якщо на виробництво експортних товарів країна витрачає менше суспільної праці, ніж повинна була б витратити на виробництво товарів замість імпортованих на суму, яка виручена від експорту.

ЗЕД поняття багатогранне, воно включає наступні види діяльності:



  • експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

  • надання суб’єктами ЗЕД України послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності;

  • наукова, науково-технічна, науково-виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності;

  • міжнародні фінансові операції та операції між суб’єктами ЗЕД;

  • спільна підприємницька діяльність між вітчизняними та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

  • підприємницька діяльність, пов’язана із наданням патентів, ліцензій, ноу-хау, торговельних марок;

  • товарообмінні операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі;

  • орендні, в тому числі й лізингові операції.

Отже, виходячи із вище сказаного, метою даної курсової роботи є:

    • розкриття теорії організації експортної діяльності підприємства;

    • характеристика зовнішньоекономічної діяльності підприємств;

- порядок бухгалтерського та податкового обліку в ЗЕД.

Розділ І. Теоретичні положення з експорту товарів, робіт, послуг

1.1. Проблеми експортної політики держави

Міжнародні стандарти сприяють міжнародній торгівлі завдяки ефективному усуненню технічних бар'єрів торгівлі та допомагають створювати нові ринки. У Європейському Союзі технічні стандарти спрямовані на досягнення кількох основних цілей: раціоналізація виробництва та узгодження дій щодо випуску певної продукції, сприяння безпеці продукції та захисту споживачів. Міжнародні органи стандартизації — Міжнародна організація стандартів (ISO), Міжнародна електротехнічна комісія, Міжнародна організація досліджень правової метрології — розробляють та встановлюють стандарти. Щоб отримати можливість імпортувати чи експортувати продукцію, агент-імпортер, торговець та інші заінтересовані сторони повинні довести, що ця продукція відповідає певним стандартам, про що має свідчити сертифікат, який надається уповноваженими на це органами сертифікації. У свою чергу органи стандартизації займаються питаннями розробки і встановлення стандартів. Повноваження, технічні стандарти і норми з'ясовуються і приймаються всіма членами міжнародної організації.

Україна бере участь у діяльності зазначених організацій, де вона представлена Державним комітетом стандартизації України (Держстандартом). Україна, як правило, визнає сертифікати, видані за межами України.

Україна повинна відповідно до ст. 16 "Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом" застосувати ст. VIII ГАТТ. Ця стаття передбачає, що для тестування, реєстрації та сертифікації імпортованих товарів будь-якими урядовими органами можуть накладатися лише ті збори та застосовуватися лише ті вимоги, які відповідають вартості наданих послуг і сумі будь-яких зборів, що накладаються за перевірку подібних товарів місцевого виробництва або таких, що походять з інших країн. Це стосується і зборів, які накладаються за реєстраційну


1.2. Нормативно-законодавче регулювання експортних операцій в Україні


Здійснення експортних операцій на Україні регулюється Законами України; Указами Президента України; Декретами Кабінету Міністрів України; Положеннями Міністерства економіки України, Міністерства Зовнішньоекономічних Зв'язків, інших міністерств і відомств, що регулюють окремі питання тарифного і нетарифного характеру; угодами, укладеними Україною з іншими державами і іншими законодавчими актами України.

По-перше основою регулювання діяльності підприємств України на зовнішніх ринках є Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність", який дає визначення основним термінам, застосовуваним у практиці зовнішньоекономічної діяльності; закріплює основні принципи і правила здійснення зовнішньоекономічної діяльності; визначає коло суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, їх права та обов'язки; дає перелік можливих видів зовнішньоекономічної діяльності; законодавчо закріплює регулювання зовнішньоекономічної діяльності; регулює економічні відносини України з іншими державами та міжнародними міжурядовими організаціями; захищає права та інтереси держави і суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; зумовлює відповідальність України як держави і суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при порушенні ними Законів України чи обов'язків, пов'язаних з виконанням контракту, а також визначає застосовувані до них санкції.

Згідно з даним законом до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності належать:


- фізичні особи, які мають цивільну правоздатність і дієздатність, а також постійно проживають на території України;
- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;
- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб;
- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності;

Ліцензії, видаються Міністерством економіки України, а також у межах наданих ним повноважень - відповідним республіканським органом Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Ліцензування операцій по переміщенню валютних коштів між суб'єк­тами зовнішньоекономічної діяльності з метою інвестицій або надан­ня кредитів здійснюється Національним банком України.

Інформація про перелік товарів або країн, що підпадають під ре­жим ліцензування і квотування, із зазначенням виду ліцензії або квоти по кожному товару (або по кожній групі товарів) повинна бути доведена до відома суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності не менш як за 60 днів до дати запровадження режиму ліцензування (квотування) шляхом опуб­лікування її в офіційних загальнодоступних засобах інформації України, а також негайно доводитись до відома органів державного митного кон­тролю України.

Ліцензії видаються на підставі заявок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, складених згідно з формою, яка затверджується і публікуєть­ся Міністерством економіки України

Заявка на ліцензію повинна мати такі реквізити: номер заявки, офіцій­не найменування суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності та номер свідоцтва учасника зовнішньоекономічної діяльності, найменування та код товару , виготовлювач, споживач товару, шифр та назву кра­їни , у яку товар експортується або з якої він імпор­тується, строк дії, кількість або вартість товару (в разі квотування екс­порту видачі відкритої індивідуальної ліцензії), митниця, повне найменування та адреса продавця і покупця, вид угоди, валюта платежу, одиниця виміру товару, ціна товару, погодження, ім'я керівни­ка подавця, орган, який видав ліцензію, особливі умови ліцензії.

Міністерство економіки України не має права вимагати у подавця до­даткової інформації, крім тієї, що міститься у заявці.
Затверджені правила не поширюються на транзит багажу, який перевозиться пасажирами, та на поштові відправлення, а також на транзит вантажів військового призначення.

2.3. Основні методи операцій з експорту товарів, робіт, послуг

У міжнародній торговельній практиці використовуються два основні методи здійснення експортних операцій, а саме: прямий експорт, що передбачає постачання товарів промисловими підприємствами безпосередньо іноземному споживачеві, і непрямий експорт, що припускає продаж товарів через торговельних посередників.

Для сучасного етапу розвитку великого виробництва з величезною концентрацією і централізацією капіталу характерним є розширення прямого експорту. Наприклад, у США нині 2/3 експорту промислових товарів здійснюється безпосередньо виробниками.

Прямий метод ЗЕО здійснюється:



    • при продажу і закупівлі промислової сировини на основі довгострокових контрактів;

    • у разі експорту дорогого і великогабаритного устаткування;

    • у разі експорту стандартного устаткування через закордонні філії;

    • у разі закупівлі сільськогосподарських товарів у фермерів;

    • у разі продажу і закупівлі товарів державою.

Прямі зв’язки мають низку переваг: більш тісні контакти з контрагентом; краще знання кон’юнктури ринку; швидке пристосування своїх виробничих потужностей до потреб покупця.

Проте і непрямий експорт продовжує зберігати своє значення. За деякими оцінками, з допомогою торговельних посередників у світовий товарообіг залучається біля 50% загального обсягу товарів. Цей метод застосовується:

- разі збуту стандартного промислового устаткування;

і в наслідок цього відбувається зростання власного капіталу підприємства.

Застосовуючи в бухгалтерському обліку принцип нарахування і відповідність доходів і витрат, можна стверджувати що при відвантаженні продукції (товарів, робіт, послуг) на експорт без попередньої оплати підприємство в бухгалтерському обліку визнає дохід від цієї операції, оскільки відбувається збільшення активів підприємства.

А ось з отриманням передоплати (авансу) від іноземного замовника зростання власного капіталу не відбувається, хоча і збільшуються активи підприємства у вигляді грошових коштів. У зв’язку з тим, що підрахувати суму витрат ще видається можливим, а доходи визнаються в тому ж періоді, коли і понесені витрати, пов’язані з отриманням цього доходу, сума передоплати (авансу) у бухгалтерському обліку не визнається доходом. Підприємство на суму передоплати (авансу) фіксує в бухгалтерському обліку тільки збільшення зобов’язань. А ось коли відбувається відвантаження продукції (тобто буде відображене зменшення зобов’язань) і будуть визначені всі витрати, пов’язані із цим відвантаженням, - тільки тоді в бухгалтерському обліку визнається дохід, оскільки зменшення зобов’язань привело до зростання власного капіталу.

Розглянемо на умовних числових прикладах порядок відображення в бухгалтерському обліку експортних операцій.

Приклад 1. Експорт продукції з подальшою оплатою.

Підприємством відвантажена на експорт продукція на суму $10 000. Курс долара на момент оформлення (ВМД) – 5 грн. за $1. Курс долара на момент погашення дебіторської заборгованості – 5,1 грн. за $1.



Таблиця 3.1

№ з/п

Зміст операції

Дебет

Кредит

Сума, грн.

1

2

3

4

5

1.

Відвантажена продукція іноземному замовнику ($10 000 х 5)










2.

Нараховано митні збори










3.

Перераховані митні збори










4.

Списана на реалізацію собівартість продукції










5.

Відображені інші витрати, пов’язані зі збутом продукції










6.

Списано на фінансовий результат:

- дохід від реалізації продукції

- собівартість реалізованої продукції

- витрати на збут






























7.

Отримані грошові кошти за відвантажену на експорт продукцію ($ 10000 х 5,1)










8.

Нарахована курсова різниця від операційної діяльності ($10000 х (5,1 – 5,0))










9.

Списано на фінансовий результат дохід від курсової різниці











Приклад 2. Експорт послуг при їх попередній оплаті.

У рахунок виконання послуг на поточний валютний рахунок підприємства надійшло $5000. Курс НБУ на момент отримання передоплати склав 5 грн. за $1. Послуги надані, що підтверджено актом виконаних робіт. Курс НБУ на день підписання акта склав 5,2 грн. за $1.



Таблиця 3.2

№ з/п

Зміст операції

Дебет

Кредит

Сума, грн.

1

2

3

4

5

1.

Отримана передоплата від іноземного замовника в рахунок виконання послуг ($5000 х 5)










2.

Нарахована курсова різниця від операційної діяльності










3.

Надані послуги замовнику ($5000 x 5,2)










4.

Визначена собівартість послуг










5.

Списано на фінансовий результат:

- дохід від надання послуг

- собівартість послуг

- втрати від курсової різниці






























Приклад 3. Експорт товарів на умовах консигнації.

Відвантажені на експорт товари консигнаторові-нерезидентові і оформлена попередня ВМД. Контрактна вартість товару – 20 000 доларів США. На дату повідомлення консигнанта про продаж товару і підписання акта виконаних робіт нерезидентом-консигнатором курс НБУ склав 5,0 грн. за $1. Комісійна винагорода за послуги консигнатора – $2000.


3.2. Оподаткування при здійсненні експортних операцій

Реалізація експортної продукції і експортних товарів відображається за контрактною вартістю відповідно до базисних умов поставки. При визначенні контрактної вартості враховуються облікова вартість і базисні умови поставки. ПДВ і акцизний збір по експортних товарах в контрактні ціни не включаються. Додатковими елементами контрактної вартості експортної продукції і експортних товарів є мито, митні збори і транспортні витрати залежно від базисних умов поставки "Інкотермс - 1990".

Одночасно з реалізацією в бухгалтерському обліку відображається списання первісної вартості реалізованих експортних товарів (собівартості експортної продукції) і накладних витрат, пов'язаних з цією операцією (мито, митний збір, транспортні витрати тощо).

Базою оподаткування ПДВ при експорті товарів (робіт, послуг) є договірна (контрактна) вартість, визначена за вільними або регульованими цінами.

Об'єктом оподаткування є операції з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і надання послуг (виконання робіт) за межами митної території України.

При експорті підприємствами-виробниками підакцизних товарів (продукції) за іноземну валюту акцизний збір не сплачується за умови наявності підтвердженої митними органами вантажної митної декларації.

У разі реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту підприємствами, які придбали цей товар (продукцію) за цінами з акцизним збором, суми такого акцизного збору повертаються виходячи з митної вартості пропорційно до суми іноземної валюти, що фактично надійшла на рахунок підприємства, але не більше за суму акцизного збору, сплачену до бюджету виробником або постачальником підакцизного товару, якщо не закінчився річний строк з дня надходження відповідних сум податку до бюджету. Повернення проводиться фінансовими органами за висновками податкових органів після подання письмової заявки з підтверджуючими документами.


Висновок

Виходячи із мети та завдання даної курсової роботи робимо узагальнення, що ЗЕД – це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так із її межами.

Будь який вид ЗЕД супроводжується здійсненням зовнішньоекономічної операції. Зовнішньоекономічна операція – це комплекс дій контрагентів різних країн з підготовки, укладення торгової, науково-виробничої, інвестиційної чи іншої угоди (контракту) економічного характеру. В даній курсові роботі ми вивчали зокрема порядок бухгалтерського та податкового обліку з експорту товарів робіт та послуг. .

Експортний контракт – це письмовий документ, що містить домовленість сторін про поставку товару: зобов’язання експортера передати визначений товар (послуги) у власність покупця і зобов’язання імпортера прийняти цей товар (послуги) і сплатити за нього необхідну грошову суму чи зобов’язання сторін виконати умови торгової операції.



Отже, у процесі виконання курсової роботи було:

  • розкрито теорію організації експортної діяльності підприємства;

  • дано характеристику зовнішньоекономічної діяльності;

  • розглянуто нормативно законодавчу базу регулювання експортних операцій;

  • порядок бухгалтерського та податкового обліку з експорту товарів робіт і послуг.


Список використаної літератури



  1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. №435-IV.

  2. Господарський кодекс України від 16.01.2003р. №436-IV

  3. Митний кодекс України від 11.07.2002р. №92-IV;

  4. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959-XII від 16.04.1991р.

  5. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994р.

  6. Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р.

  7. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р.

  8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.1999р. №246 з послідуючими змінами та доповненнями;

  9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затверджений наказом Мінфіну України від 29.11.1999 р. №290 з послідуючими змінами та доповненнями;

  10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» затверджене наказом Мінфіну України від 10.08.2000р. №193 з послідуючими змінами та доповненнями;

  11. Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів): Наказ Міністерства економіки України та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001р., №201.

  12. Постанова КМУ «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті» від 21.06.1995, №444.

  13. Багрова І.В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 580с.

  14. Бутинець Ф.Ф. та ін. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності: Підручник. – Житомир: ПП „Рута”, 2001. – 140с.

  15. Вічевич А.М., Максимець О.В. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності: Навчальний посібник. – Львів: Афіша, 2004 – 140с.

  16. Гребельник О.П., Романовський О.О. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Навчальний посібник. – К.: Деміур, 2003. – 296с.

  17. Дроздова Г.М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства: Навч.посібник. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 172с.

  18. Збірник контрактів та нормативних актів. Інкотермс. – К.: Сплайн, 2000. – 72с.

  19. Кириченко О., Кавас І., Ятченко А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. – К.: Фінансист, 2000 – 634с.

  20. Козик В.В., Панкова Л.А., Карп’як Я.С., Григор’єв О.Ю., Босак А.О. Зовнішньоекономічні операції і контракти: Навч.посіб. – 2-ге вид. перероб. і доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 608с.

  21. Коломацька С.П. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні: правове регулювання та гарантії здійснення. Навчальний посібник. – К.: ВД „Професіонал”, 2004. – 288с.

  22. Мазаракі А.А. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні: правове регулювання та гарантії здійснення. Навчальний посібник. – К.: В.Д. „Професіонал”, 2004. – 288с.

  23. Руденко Л.В. Розрахункові та кредитні операції у зовноішньоекономічній діяльності підприємства6 підручник. – К.: Лібра, 2002. – 304с.

  24. Рум’янцев А.П., Рум’янцев Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч.посібник. – К.: ЦУЛ, 2004. – 377с.

  25. Савлук М.І. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч.посіб. – К.: КНЕУ, 2002. – 392с.

  26. Саллі В.І., Трифонова О.В., Швець В.Я. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Навсальний посібник. – К.: ВД „Професіонал”,2003. – 176с.

  27. Старцева О.В. Підприємницьке право: Підручник. – К.: Істина, 2005. – 600с.

  28. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч.посіб. / За заг.ред. А.І. Кредісова. – К., 1997. – 448с.

  29. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля: Навч.посібник. – КНЕУ, 2002. – 448с.





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка