Суспільно-політичні умови розвитку української літератури ХХ століть



Сторінка3/3
Дата конвертації13.04.2016
Розмір0.65 Mb.
1   2   3

"Солодкий світ! Простір блакитно-білий..."


Солодкий  світ!  Простір  блакитно-білий
І  сонце  -  золотий  небесний  квіт.
Благословляє  дух  ширококрилий
                                             Солодкий  світ.

Узори  надвесняних  тонких  віт,
Твій  погляд,  ніби  пролісок  несмілий,
Немов  трава,  що  зеленить  граніт,
Неначе  спогад  нерозумно-милий...
                                           Солодкий  світ.

Чи  янголи  нам  свічі  засвітили
По  довгих  муках  безсердечних  літ,
Чи  ми  самі  прозріли  й  зрозуміли
                                             Солодкий  світ?


1919 


3. Виконати завдання (письмово)

- Визначити ключові образи твору. 
- Визначити, які мовні засоби сприяють емоційному наснаженню твору. Лексика, тропи, фігури, фоніка. 
- Визначити віршування: види рими, спосіб римування, віршовий розмір, вид строфи. 
- Виокремити й прокоментувати зорові й слухові образи, художні деталі. 

4. Домашнє завдання.

Читати поезії, виконати аналіз одного вірша (на вибір).

УРОК № 7.
ТЕМА: Євген Плужник – провідний поет «розстріляного відродження».
1. Переписати хронологічну таблицю по біографії Євгена Плужника до зошита 
26 грудня 1898 р. народився в багатодітній родині дрібного купця Павла Плужника в слободі Кантемирівці. 

1918 р. разом із родиною переїхав на Полтавщину. 
1923 р. Микола Зеров залучає Євгена Плужника до Асоціації письменників (Аспис). 
У 1923 р. у київській газеті «Більшовик» та журналі «Глобус» з’являються перші вірші, підписані псевдонімом Кантемирянин. 

1924 р. Є. Плужник стає членом письменницької групи «Ланка», яка 1926 р. перетворюється на «Марс» (Майстерня революційного слова). 

1926 р. завдяки дружині поета, Галині Коваленко, вийшла у світ перша книжка віршів Євгена Плужника під назвою «Дні». 
1927 р. виходить друга й остання прижиттєва поетична збірка Є. Плужника «Рання осінь», яка мала прихильну рецензію Ю. Меженка, а іншими розкритикована. 
1933 р. — збірка поезій під назвою «Рівновага», яку Плужник підготував до друку, лишилася ненадрукованою: разом із багатьма своїми друзями й колегами по перу він потрапив у жорна сталінської репресивної машини. 
Ці вірші увійшли до «Вибраних поезій» Є. Плужника 1966 року. 
4 грудня 1934 р. виписаний ордер на арешт письменника. 
25 березня 1935 р. Євгену Павловичу Плужнику оголосили вирок: смертна кара, яку пізніше було замінено десятьма роками заслання. 

2 лютого 1936 р. Євген Плужник помер. 

2. Ознайомитися з матеріалом.
В українську поезію середини 1920-х років Євген Павлович Плужник увійшов як співець гуманізму. Поезії його сповнені трагічного звучання: проповідям класової ненависті й безжальному братовбивству він протиставляє ідею абсолютної цінності людського життя, протест проти бездумної революційної жорстокості. Поет прагнув конкретного гуманізму, зверненого до кожної людини, яка опинилася у вирі терору й репресій і була безсилою захистити свою честь, гідність, зрештою, саме життя. Ім’я Євгена Плужника далеко не всім відоме. І тому, що поет працював порівняно недовго, якихось 12 років, видавши всього дві книги віршів — «Дні» (1926) та «Рання осінь» (1927), — і тому, що за певних умов його ім’я майже 20 років не згадувалось. 
І лише коли в 1996 році вийшла з друку його збірка «Вибрані поезії», сучасники змогли гідно оцінити Євгена Плужника. 

Поезія поета — явище надзвичайно складне, бо є у ній і віра, і сумніви, і печаль. Це лірика того інтелігента, що не без сумнівів та вагань приймав новий лад, нову ідеологію, нові форми й порядки життя. Творчий шлях починав Є. Плужник у самому розпалі занепадництва в суспільному та літературному житті, до того ж спадкова хвороба (туберкульоз) не настроювала на оптимістичний лад — і витворився поет такий, як він є. Разом із тим Плужник — поет сильний, оригінальний, мислячий, що нікого не наслідував і ні в кого не позичав ні слова, ні натхнення. Поет-філософ Плужник розкриває протиріччя між метою і здобутком, між справжнім сенсом людського життя і його нікчемними зовнішніми виявами. 
Збірка «Дні» відкривалася промовистим епіграфом з Тичини: «…Як страшно! Людське серце до краю обідніло», а також віршем, що був своєрідним творчим кредо поета, де бриніли віра й надія, — майбутнє буде сповнене праці, любові, віри: 
Я знаю: 
Перекують на рала мечі. 
І буде родюча земля — 
Не ця. 
І будуть одні ключі 
Одмикати усі серця. 
Та при всьому тому в коротких мініатюрах збірки «Дні» є немало сумних, трагічних образів і картин, сповнених надриву й болю — як селянські сини гинули в революцію; до того ж тут немає уточнення — хто і за кого… У них відбився й суспільний настрій, і власні настрої хворого поета, який без особливого захоплення спостерігає сучасне та чекає на майбутнє. У його першій книжці відсутні сліди навчання й упливів. І коли б ми достеменно не знали, що то перша книжка, то не повірили б, що належить вона, за нашими вимірами, початківцю. До цієї збірки входить поезія «Для вас, історики майбутні…», написана в жанрі медитації. Значних здобутків Є. Плужник досягнув у цьому жанрі, органічно поєднавши філософські роздуми з глибокими психологічними одкровеннями. У таких поезіях він порушував проблеми життя й смерті, невлаштованості людини у світі, трагізм її існування, жертовності в ім’я майбутнього. 

3. Законспектувати у зошит. 
Медитація (лат. meditatio — роздум) — жанр ліричної поезії, в якому автор розмірковує над проблемами онтологічного, екзистенціального спрямування, здебільшого схиляючись до філософських узагальнень. Їй найбільш властива така форма виявлення авторської свідомості, як суб’єктивований ліричний герой. Основні опозиції медитативної лірики: «людина — суспільство», «людина — людина», «людина — особистість», колізії морального характеру. Вона часто виступає як «контекст долі поета». Художньою настановою медитації постає аналіз душі, внутрішнього світу людини у співвідношенні з довкіллям. Звідси в медитативних віршах — інтонації-роздуми. 
Ліричний герой — друге ліричне «Я» поета; умовне літературознавче поняття, яким позначається коло ліричних творів певного автора, форма втілення його осяянь, думок, переживань. Разом із тим ліричний герой не ототожнюється з поетом, з його душевним станом, він живе своїм життям у новій художній дійсності. Між ними існує естетична єдність, певний естетичний ідеал, виражений у тексті віршованих творів. Ліричний герой водночас концентрує в собі естетичний досвід певного покоління, нації, людства. 

4. Виразно прочитати поезію «Для вас, історики майбутні…» 

"Для вас, історики майбутні..."


Для  вас,  історики  майбутні,
Наш  біль  -  рядки  холодних  слів!
О,  золоті  делекі  будні
Серед  родючих  вільних  нив!

Забудь  про  вистраждані  свята,
Що  в  них  росила  землю  кров!
Мовчи,  мовчи,  душе  підтята,  -
-  Агов!

Якийсь  дідок  нудний  напише,  -
Війна  і  робітничий  рух...
О,  тихше!
-  Біль  не  вщух!


5. Скласти 5 питань до змісту поезії (письмово).
6. Вміти проаналізувати поезію. 

7. Домашнє завдання.

Опрацювати конспект, читати поезії.


УРОК № 8.
ТЕМА: Поезія Євгена Плужника, душевний стан ліричного героя.
1. Усно відповісти на питання від імені поета.

— Євгене Павловичу, де й коли ви народилися? 
— Скажіть, будь ласка, у яких навчальних закладах Ви навчалися? — У діяльності яких організацій Ви брали участь? 
— В Асоціації письменників (Аспис), що об’єднувала тоді всю «непролетарську» літературу Києва, пізніше став членом письменницької групи «Ланка», яка 1926 р. перетворилася на «Марс» (Майстерня революційного слова). 
— Де й коли були опубліковані Ваші перші українські вірші? 
— Перші українські вірші були опубліковані 1923 р. в київському журналі «Глобус» під псевдонімом Кантемирянин (від назви рідного села). 

2. Ознайомитись з матеріалом та коротко законспектувати. 
Наступна книга «Рання осінь» відрізняється від «Днів» своєю тональністю, у ній менше трагізму й мотивів жертовності. Здебільшого це коротенькі вірші-роздуми, мета яких — знайти позицію й певний спокій у житті. Часто це була позиція самітника та відлюдника, людини хворої, яка має багато часу на міркування й мало практично діє. Звичайно, наш сучасник не поділятиме цієї позиції. Але в «Ранній осені» ми знаходимо іскри справжньої поезії, які можуть вдовольнити найтонших поціновувачів. 
Є. Плужник ніколи не був ворожий новому ладові, а його інтелігентські побоювання нівеляції індивідуальності були безпідставними. У кращих 
віршах він розуміє це: 
Шлях до останньої межі, 
Свій коротенький перейшовши, 
Не нарікатиму, — я жив! 
До цієї збірки входить поезія «Вчись у природи творчого спокою». 
2. Виразне читання поезії 
3. Бесіда за прочитаним 
4. Коментар учителя 
5. Розповідь про останню збірку поезій Є. Плужника «Рівновага» 
Не побачила світу і третя книга віршів Є. Плужника «Рівновага» (1933). 
Рукопис її зберігся завдяки дружині письменника та був вивезений за кордон і надрукований там 12 років після смерті поета, а тепер основні вірші з неї надруковані у «Вибраних поезіях». Остання збірка поезій Є. Плужника «Рівновага» — це є документ перемоги «духової людини», що серед бурхливої доби знайшла собі «тишу», душевну рівновагу, певність своєї правди, красу «світу єдиного», серед загального розпаду — «міцний зв’язок між днем біжучим і простором часу». Так, Є. Плужник — син свого часу. Він, попри всі 
перешкоди, ішов до осягнення мудрості віку. Шкода, що передчасна смерть спинила його «на повороті до мети». Вірш, що ввійшов до збірки «Рівновага» — «Ніч.., а човен — як срібний птах!..» — це мариністично-символічна поетична мініатюра, сповнена неоромантичного світовідчування. Вона нагадує симфонію, у якій почуття ліричного героя й морські краєвиди зливаються в один візерунок, характеризують макрокосмос і мікрокосмос душі ліричного героя, його бунтівливу вдачу. Водночас морська стихія є втіленням вічності, що підносить душу людини до космічних вершин, до абсолюту світла: «Злітай, душе! І, мов нове світило, // Осяй глибини й простори ці!». 

3. Виразно прочитати поезію «Ніч…, а човен – як срібний птах!»


"Ніч... а човен - як срібний птах..."


Ніч...  а  човен  -  як  срібний  птах!..
(Що  слова,  коли  серце  повне!)
...Не  спіши,  не  лети  по  сяйних  світах,
Мій  малий  ненадійний  човне!
І  над  нами,  й  під  нами  горять  світи...
І  внизу,  і  вгорі  глибини...
О,  який  же  прекрасний  ти,
Світе  єдиний!
4. Письмово відповісти на запитання.
• Чим саме поезія Є. Плужника споріднюється із поезіями романтиків?

• Доведіть, що ще в романтиків образ човна набув символічності й позначав долю людини в бурхливому морі життя.

• Яким новим змістом наповнює митець образ човна?

• Доведіть, що у вірші Є. Плужника конкретна картина ночі на човні поєднується з алегоричною. 
• Перечитайте поезію, зверніть увагу на розділові знаки. Яку роль відіграє кількаразове вживання трьох крапок?
• Порівняйте поезію Є. Плужника «Ніч.., а човен — як срібний птах!..» з віршем П. Тичини «Не Зевс, не Пан…».

5. Ознайомитись з матеріалом. 
Глибокий світ почуттів відображає любовна лірика Є. Плужника. Для поета кохання — дарунок долі, одне з життєстверджуючих начал буття, яке вимагає від людини самовдосконалення, творчості й внутрішньої свободи. Справжня любов наснажується високими духовними цінностями, адже потребує «живої душі», «гарячого серця», самовідданості, готовності до дії й самозречення, тривоги й піклування. Особиста драматична доля письменника наклала відбиток на його лірику, тому поезії Плужника відтінюють гіркі, позбавлені романтики реалії тяжко хворої людини, сірі лікарняні будні, боротьбу за життя. 
Однак його вірші не стали інтимним щоденником спаленої болем і коханням людини, її розпачу, страху за спливаючим щастям, ревнощів, безнадії. 
Навпаки, інтимна лірика поета складна за своєю внутрішньою структурою, адже в ній відтворено боротьбу різних начал, різних «голосів» у душі ліричного героя. У цих поезіях Є. Плужника сильним є елегійне начало душевних дисонансів, сум’яття, спогадів, але перемагає в них глибока щирість ліричного героя, відчуття щастя й гармонії, довіри й добра. 
6. Прочитати поезію «Річний пісок слідок ноги твоєї».

Річний пісок слідок ноги твоєї


І досі ще – для мене! – не заніс...
Тремтить ріка, і хилиться до неї
На тому березі ріденький ліс...

Не заблукають з хуторів лелеки, –


Хіба що вітер хмари нажене...
О друже мій єдиний, а далекий,
Який тут спокій стереже мене!

Немов поклала ти мені на груди


Долоні теплі, і спинилось все:
І почуття, і спогади, і люди,
І мертвий лист, що хвилями несе...

Немов ласкаві вересневі феї


Спинили час, – і всесвіт не тече...
І навіть цей слідок ноги твоєї
Вже не хвилює серця і очей...

Бо я дивлюсь і бачу: все навіки


На цій осінній лагідній землі,
І твій слідок малий – такий великий,
Що я тобі й сказати б не зумів!


7. Виконати ідейно-художній аналіз поезії «Річний пісок слідок ноги твоєї» за наступними питаннями

• Визначте жанр поезії. 
• Яку роль відіграє опис природи в поезії?
• Який образ обожнюється ліричним героєм, стає особливо дорогим і рідним.

• Які перетинаються два часові пласти буття героя й протилежні душевні стани?
• Проаналізуйте почуття й настрій ліричного героя.
• Зачитайте рядки, які є філософськими роздумами над плинністю і вічністю буття

• Доведіть, що конкретно-предметний образ «слідок ноги» милої набуває символу.
8. Домашнє завдання 
Вивчити напам’ять одну з поезій Є. Плужника (на вибір). 
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка