Сумський завод Насосенергомаш



Сторінка6/10
Дата конвертації15.04.2016
Розмір1.46 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Варто зазначити, що акції даного підприємства прості, іменні в бездокументарній формі. В річному звіті підприємства зазначається, що фактiв лiстингу/делiстингу цiнних паперiв емiтента на фондових бiржах у 2012 роцi не було. Але у 2012 роцi Товариство пройшло процедуру включення акцiй товариства до бiржевого списку Приватного акцiонерного товариства «Українська фондова біржа». Додаткової емiсiї не було. Зазначимо також, що дивіденди протягом останніх трьох років не виплачувались.

Окрім того, в примітках до фінансової звітності підприємства наводиться інформація про частки акціонерів в компанії на кінець 2012 року (таблиця 2.11)
Таблиця 2.11 – Частки акціонерів в компанії

Акціонери

Питома вага

31.12.2012 р.

ВАТ «Група ГМС»

83,3328

25 751 573

Фізичні особи (2 480 осіб)

7,9535

2 457 797

Юридичні особи (41 особа)

8,7137

2 692 703

Всього

100

  1. 902 073

Що ж стосується обсягу додаткового капіталу, то в примітках наводиться така інформація щодо його складу: резервний капітал, сформований відповідно до законодавства України на покриття збитків становить 14 323 тис. грн. У 2012 році резервний капітал було збільшено на 4 930 тис. грн. Дооцінка необоротних активів складає 145 432 тис. грн. Дооцінка, проведена згідно з законодавством України у 1996 році (10 615 тис. грн.) та на початок 2011 року, відповідно до даних незалежної оцінки з урахуванням відповідних коригувань звітних періодів (134 817 тис. грн.). Сума додаткового капіталу списується на нерозподілений прибуток по мірі використання необоротних активів. Емісійний капітал складає 269 тис. грн.

Розглядаючи питання стимулювання працівників за допомогою ІВК, то на даному підприємстві таких операцій не відбувалось. Інформація щодо подібного стимулювання наводиться у консолідованій звітності «Групи ГМС», до складу якої входить АТ «Сумський завод «Насосенергомаш». Розглянемо консолідовану звітність даної Групи на предмет програм стимулювання.

Так, у примітках до фінансової звітності на 2012 рік зазначається, що Група в 2011 році створила план стимулювання працівників для виконавчих директорів та старших співробітників, в якому було затверджено обсяг компенсаційних прав стимулювання – 2577595 акцій («Бонусний фонд»).

Відповідно до умов даного плану, розподіл преміального фонду має проводитись чотирма траншами по 25% преміального фонду кожен. Кількість кваліфікаційних учасників, що мають право на перший і наступний 25 відсотковий транш була визначена Радою директорів у грудні 2011 року та вересні 2012 року. Наступні два транші визначені на вересень 2013 року та січень 2015 року. Керівництво Групи вважає, що такі винагороди найкращим чином узгоджують інтереси співробітників з інтересами акціонерів.

Пайові компенсаційні права мають ціну виконання 9,25 дол. (280,95 рублів), за вирахуванням дивідендів на акцію, що плануються до виплати в період з січня 2012 по квітень 2015 року. Пайові компенсаційні виплати передбачають надання виплати наприкінці трирічного терміну співпраці, що починається з 31 грудня 2011 року, і можуть бути виконані у вигляді грошових виплат учасникам у квітні 2015 року.

Наділення пайовими компенсаційними правами буде пов’язане з ринковою капіталізацією компанії, розрахованої на основі середнього значення вказаної ціни глобальних депозитарних розписок (далі – ГДР) компанії на Лондонській фондовій біржі в період з 15 листопада по 31 грудня 2014 року. Компенсаційні виплати матимуть місце у разі, якщо ціна компанії на Лондонській фондовій біржі буде дорівнювати або перевищуватиме 2 млрд. доларів США.

Відповідно до умов плану, оплата готівкою учасникам плану буде здійснюватися з доходів, отриманих від продажу ГДР Товариства на відкритому ринку. ГДР будуть отримані Групою від HMST – материнської компанії Групи, в обмін на акції нової компанії, які будуть випущені в HMST. Кількість ГДР, які будуть продані, щоб покрити повну компенсацію грошовими коштами і, отже, кількість акцій, які будуть випущені в HMST, будуть визначені на початку 2015 року та буде залежати від перевищення середньозваженої ціни акцій Товариства в період між 15 листопада і 31 грудня 2014 ціни виконання.

Справедлива вартість винагород, виданих за рік, що закінчився 31 грудня 2012 була розрахована з використанням моделі Монте-Карло. Справедлива вартість амортизується відповідно протягом всього встановленого періоду дії нагород від дати початку до дати надання відповідного траншу. Використання моделі Монте-Карло для визначення ціни опціону вимагає від керівництва робити певні припущення щодо обраних надходжень моделі.

Для визначення справедливої вартості на звітну дату були використані такі припущення:



  • Очікувана втрата прав. Відповідно до умов плану, винагороди, розподілені для учасника, який виходить з групи в статусі «поганого випускника» без збереження права на будь-які нагороди, прикріплені до програми резерву та підлягають розподілу між існуючими учасниками в січні 2015 року. Таким чином, був зроблений висновок про те, що загальна сума зобов'язання по плану не буде змінюватись у зв'язку з виходом на пенсію або відставкою чи звільненням будь-яких учасників Плану.

  • Очікувана волатильність. Очікувана волатильність була оцінена на основі аналізу історичної волатильності цін на акції з НДР Товариства з лютого 2011 року, коли НДР Групи стали торгуватись публічно.

  • Очікуваний термін. Середній очікуваний термін був визначений на основі терміну дії опціону протягом двох років з дати балансу.

  • Справедлива вартість звичайної акції дорівнює ринковій ціні НДР на звітну дату.

  • Безризикова процентна ставка. Безризикова ставка заснована на російських державних облігаціях з залишковим терміном, рівним очікуваному терміну передбачуваному на звітну дату.

Припущення, що використовуються для визначення справедливої вартості на звітну дату наведені у таблиці 2.12
Таблиця 2.12 – Припущення для визначення справедливої вартості на звітну дату

Показник

Дата

31.12.2012

31.12.2011

Безризикова процентна ставка

1,1%

3,3%

Очікувана волатильність

40,1%

42,5%

Очікуваний термін

2,0

3,0

Справедлива вартість однієї акції, розрахована за допомогою моделі Монте-Карло на 31 грудня 2012 року становила 1,75 російських рублів (USD 0,0575).

Результат діяльності, пов’язаної з опціонами у 2011-2012 роках наведено у таблиці 2.13 (дані щодо середньозваженої ціни виконання на акцію та середньозваженої справедливої вартості наведені у російських рублях, згідно з функціональною валютою Групи)

Таблиця 2.13 – Результат діяльності, пов’язаної з опціонами



Показник

Винагороди

Середньозважена ціна виконання на акцію з вирахуванням дивідендів на акцію

Середньозважена справедлива вартість винагороди на акцію

Середньозважений строк, що залишився

На 1 січня 2011









Винагороди, призначені на 2011 рік

2577595

297,81 – d*

10,55

3,0

На 1 січня 2012

2577595

297,81 – d*

10,55

3,0

Винагороди, призначені на 2012 рік









Винагороди, строк виплати яких не настав на 31 грудня

2577595

280,95 – d*

1,75

2,0

* d – очікувані дивіденди на акцію, які компанія планує сплатити на період з січня 2012 до квітня 2015 років.
Жодна з винагород акціями станом на 31 грудня 2012 і 2011 не могла бути виконана, так як вони не повною мірою були наділені. За рік, що закінчився 31 грудня 2012 року частка на підсилення програми компенсації була в сумі 4547 в загальних і адміністративних витратах в консолідованому звіті про сукупний дохід (2011 – частка витрат на компенсацію в сумі 6797 російських рублів). На 31 грудня 2012 накопичені зобов'язання за планом компенсації були представлені в сумі 2250, як і інша довгострокова кредиторська заборгованість в консолідованому звіті про фінансовий стан (31 грудня 2011 року – 6797 російських рублів).

Таким чином, аналізуючи звітність підприємства варто зазначити, що воно функціонує доволі ефективно та має сприятливі показники діяльності. Обсяг власного капіталу підприємства змінився у звітному році за рахунок розподілу нерозподіленого прибутку. Вилучений на 2011 рік капітал не вплинув на обсяг зареєстрованого капіталу.

Що стосується відображення у звітності операцій стимулювання працівників за допомогою ІВК, то таких операцій на підприємстві не відбувалось, на відміну від консолідованої звітності «Групи ГМС», до складу якої входить АТ «Сумський завод «Насосенергомаш». В консолідованій звітності наводиться обсяг акцій, що спрямовуються на програми стимулювання та зазначається, якими траншами будуть виплачуватись зазначені компенсації, але не зазначено, за рахунок яких саме акцій будуть виконуватись дані програми – чи то за рахунок вилучення у акціонерів, чи то за рахунок додаткової емісії, чи за рахунок інших операцій з ІВК. Дане питання має висвітлюватись у звітності більш детально.

Окрім того, у консолідованій звітності наводиться модель, за якою розраховувались справедлива вартість винагород, що визначені у фінансовій звітності та припущення, якими керувались менеджери при призначенні даних програм. Надаються також розрахунки за даними програмами.

Такий обсяг інформації доволі прозоро висвітлює програми стимулювання та дозволяє прослідкувати за їх виконанням.
2.4 Порядок проведення аудиту інструментів власного капіталу на підприємстві
На підприємстві АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» відсутня служба внутрішнього аудиту. Відповідальність за здійснення контролю за веденням податкового, бухгалтерського та статистичного обліку на підприємстві несе Ревізійна комісія підприємства.

Таким чином, Ревізійна комісія перевіряє своєчасність і правильність відображення у бухгалтерському обліку усіх фінансових операцій відповідно до встановлених правил та порядку їх ведення, вірність розрахунків і дотримання термінів перерахувань до бюджету податків, зборів та інших платежів.

Зовнішній аудит підприємства здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «Ейч Ел Бі Юкрейн». З даною компанією було заключено договір на 2012-2013 роки, згідно з яким дана аудиторська компанія проводила аудиторську перевірку на підприємстві у два етапи:

1 етап: 26 березня 2012 року – 06 квітня 2012 року;

2 етап: 27 лютого 2013 року – 07 березня 2013 року.

Аудит АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» починається з перевірки статутного капіталу, під час якої визначається його розмір як сплачений і заявлений, склад і структура, а саме – кількість та види акцій, їх номінальна вартість, перелік власників, які володіють більш ніж 5 % статутного капіталу тощо.

Основними помилками, упущеннями та виправленнями, що стосуються формування статутного капіталу та ІВК є:


  • завищення обсягу статутного капіталу шляхом завищення вартості активів і цінностей, що надійшли на підприємство в якості внесків до статутного капіталу;

  • неповне здійснення внесків засновниками, або невнесення вкладів до статутного капіталу;

  • несвоєчасне внесення змін до реєстру акціонерів;

  • оформлення виходу та прийому нових засновників, що відбувається несвоєчасно;

  • неправильне оформлення внесення засновниками своїх вкладів до статутного капіталу;

  • невірне оформлення повертання засновникам часток із статутного капіталу;

  • відсутність підтверджуючих документів за здійсненими фінансово-господарськими операціями;

  • приховування здійснених операцій;

  • виправлення записів у документах без явних на те причин, або недоцільне виправлення здійснених записів;

  • відсутність оригіналів або завірених відповідно до законодавства документі тощо [33].

Аудитор на АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» розглядає додержання правил і вимог додаткового випуску акцій згідно з Законом України «Про цінні папери і фондову біржу», а також порядок оцінки внесків у статутний капітал згідно з засновницькими документами. Якщо внески здійснювались в матеріальній формі, то наводиться їх перелік із зазначенням дати випуску, залишкової вартості, розміру зносу і інвентарним номером. У разі внеску нематеріальних активів зазначається перелік, вартість та термін їх використання [59].

При аудиті АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» до основних документів, що належить перевірити і які стосуються ІВК, а саме акцій відносять документи, що підтверджують права власності засновників на майно, внесене в оплату придбаних ними акцій під час державної реєстрації товариства за участі державних або муніципальних підприємств, а також документи, що підтверджують внесення частки засновників у статутний капітал у грошовій, натуральній, нематеріальній формі або у вигляді цінних паперів (виписки банку, прибуткові касові ордери, акти оприбуткування майна, поданого в натуральній формі як внесок у статутний капітал і т. д.), до яких відносять:



  • методики оцінки внесеної частки у статутний капітал у натуральній і нематеріальній формах;

  • звітність за початковий період діяльності після державної реєстрації;

  • річна звітність;

  • звітність на дату ліквідації або реорганізації економічного суб’єкта

Під час перевірки АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» також встановили розмір статутного капіталу і частку кожного засновника, адекватність методів оцінки внесених засновниками свої часток у статутний капітал у натуральній і нематеріальній формах, своєчасність здійснення внесків до статутного капіталу, правильність оформлення документів за внесками у статутний капітал.

На підприємстві, якщо в обсязі статутного капіталу відбувалися зміни, що спричинили зменшення або збільшення обсягу ІВК або їх вартості, аудитор обов’язково впевнюється в тому, що ці зміни мали законні підстави. Також він перевіряє додержання встановленого законодавством порядку збільшення статутного капіталу, згідно з яким акціонерне товариство:



  • приймає рішення про збільшення статутного капіталу додатковим випуском акцій чи збільшенням їх номінальної вартості;

  • складає, реєструє інформацію про додатковий випуск, збільшення номінальної вартості акції або про випуск нових акцій в Державний комісії з цінних паперів та фондового ринку і оприлюднює дану інформацію в установленому порядку;

  • вносить зміни до статуту, що пов’язані зі збільшенням статутного капіталу та реєструє такі зміни у встановленому порядку;

  • на підставі документів, що засвідчують реєстрацію випуску акцій і зміни статуту, відображає в бухгалтерському обліку збільшення статутного фонду;

  • розподіляє акції додаткового випуску серед передплатників.

Під час перевірки ІВК в АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» встановлюється відповідність синтетичного та аналітичного обліку.

Серед операцій з ІВК, що здійснювались на підприємстві за останні роки наявні операції з викупу власних акцій у акціонерів, таким чином, доцільно розглянути процедуру аудиту даних операцій.

Здійснюючи оцінку внутрішнього контролю операцій з акціями, що були викуплені у акціонерів, аудитор виявив, хто є відповідальним за такі операції. Особлива увага приділялась тому, хто має санкціонувати викуп акцій і хто насправді санкціонує дані операції. У разі, якщо операції з акціями, викупленими у акціонерів санкціонує не та особа, яка має це робити, або такі операції взагалі не санкціоновані (або дозволені за минулий період), це свідчить про недоліки системи контролю та можливі шахрайства. В АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» операції санкціонування викупу акцій проведені без зауважень.

Аудитор також оцінює процедуру передачі акцій, що були викуплені у акціонерів та перевіряє своєчасність здійснення даної операції.

Здійснюючи оцінку системи внутрішнього контролю АТ «Сумський завод «Насосенергомаш», аудитор також встановив, яким чином на підприємстві здійснюється зберігання акцій, що були викуплені у акціонерів. Дані цінні папери можуть зберігатись як в офісі (наприклад, у сейфі), так і за його межами (у депозитаріях).

У разі, якщо цінні папери зберігаються в організації, аудитор визначає наступне:



  • місце зберігання цінних паперів;

  • перелік осіб, що мають доступ до цінних паперів;

  • порядок видачі та отримання цінних паперів;

  • затверджений порядок проведення інвентаризації та акти проведених інвентаризацій.

Аналітичний облік на АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» ведеться за видами цінних паперів. Так, аудитор згідно з робочим планом рахунків ознайомився з переліком рахунків та субрахунків, що використовуються для обліку цінних паперів та перевірив операції за цими рахунками.

Організації також можуть зберігати власні акції в касі або депозитарії. У разі зберігання в депозитарії, цінні папери продовжують обліковуватись на балансі підприємства, при цьому в аналітичному обліку вказуються реквізити депозитарія, в якому цінні папери зберігаються. В даному випадку, аудитор перевіряє депозитарний договір між депозитаріем та депонентом, що регулює їх відносини. В даному договорі має бути чітко визначено предмет угоди, а саме – надання послуг по зберіганню акцій або прав власності.

Здійснивши попередню оцінку системи внутрішнього контролю, аудитор розробив програму аудиторської перевірки, що містила перелік аудиторських процедур, які будуть використовуватись аудитором при здійсненні перевірки, а також напрямки аудиту, за якими необхідно отримати докази, що допоможуть здійснити незалежну оцінку та виявити порушення та відхилення від норм законодавства. Приклад аудиторської програми, що використовувалась в АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» наведено у додатку Е.

Отже, на підприємстві АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» проведення аудиту операцій з ІВК почалось з перевірки відповідності операцій з ІВК нормативним документам. Аудитор перевірив правильність відображення в обліку кількості ІВК, з якими здійснювались операції, їх подальше зберігання та використання, а також доцільність і правомірність даних операцій. За результатами проведеної перевірки, порушень виявлено не було, а операції відображались без викривлення та відповідно законодавству.

Загалом, звітність даного підприємства є достовірною. Окрім того, зазначається, що фінансові звіти справедливо й достовірно в усіх суттєвих аспектах відображають фінансовий стан Товариства, а також результат його діяльності, рух власного капіталу та рух грошових коштів, відповідно до МСФЗ.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ І АУДИТУ ІНСТРУМЕНТІВ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ


3.1 Шляхи удосконалення облікових аспектів використання опціонів
Розглядаючи операції з ІВК, доволі складними є облікові аспекти використання опціонів на акції. Для здійснення обліку таких інструментів та визначення їх вартості, доцільно розробити певні алгоритми та керуватись ними у процесі використання опціонів.

З огляду на практичні аспекти використання опціонів, зазначимо, що доволі складним при використанні опціонів на акції є визначення їх вартості, через відсутність ринкової цини на них, тому що умови, що визначаються для наданих опціонів не застосовуються до опціонів, з якими здійснюються операції на ринку. За умови, якщо немає опціонів на акції з подібними умовами до опціонів, що обертаються на активному ринку, справедлива вартість таких опціонів буде оцінюватися за допомогою застосування моделі ціноутворення опціону.

Всі моделі оцінки опціону зазвичай приймають до уваги такі фактори, як: ціна виконання опціону, строк його чинності, поточну ціну базових акцій, очікувані коливання ціни на акцію, очікувані за акціями дивіденди (якщо це доречно), безризикову ставку відсотку протягом строку чинності опціону. Отже, до обліку береться ринкова ціна ІВК, якщо вона відома, що для опціону буває дуже рідко, тому для опціонів найчастіше застосовується оціночна модель (деякі з них зазначаються в МСФЗ 2).

У такому разі, суб’єкту господарювання необхідно розглядати фактори, які будуть визначатись обізнаними, незалежними, зацікавленими сторонами при виборі моделі ціноутворення опціону, яка буде застосовуватись саме для даної угоди. Наприклад, якщо опціон є довгостроковим, але реалізується раніше строку його реалізації, то найбільш вірогідним є застосування моделі Блека-Шоулза-Мертона [49], що не припускає можливості дострокової реалізації опціону до завершення строку його чинності і може неналежним чином відображати вплив очікуваної довгострокової реалізації. Окрім того, даний підхід не припускає також можливості зміни інших складових та коливань, які можуть відбутись протягом періоду чинності опціону. Однак, на опціони, що мають короткий строк обігу визначені вище фактори можуть не враховуватись. В такому випадку модель Блека-Шоулза-Мертона забезпечує визначення вартості, що суттєво не відрізнятиметься від більш гнучкої моделі ціноутворення опціону.

Дана модель ціноутворення опціонів передбачає такий метод оцінки опціонного контракту, який не потребує визначення конкретної премії за ризик.

Розглядаючи умови даної моделі ціноутворення, зазначається, що ціна опціону прямо залежить від поточного ринкового курсу основного фінансового інструменту (в нашому випадку – акції), дати настання строку зобов’язання за опціоном, рівня процентної ставки, мінливості цін, та зворотно залежить від страйк-ціни опціону (ціни виконання). Окрім того, згідно з цією моделлю, до уваги приймається виплата дивідендів протягом строку виконання опціонного контракту (якщо базисний актив – акція) [43].

Ще одним важливим моментом при визначенні ціни опціону є його поточна вартість та ціна виконання, тому що саме ця різниця визначатиме, буде опціон при грошах, чи без грошей. Окрім того, при оцінці опціону звертається увага на його волатильність – елемент, який відображає схильність базисного активу до коливань ціни.

Дивіденди, в свою чергу, також мають вплив на ціну опціону – вони підвищують привабливість купівлі акцій у порівнянні з придбанням опціону «колл», а для опціону «пут» - навпаки підвищують привабливість опціону, порівняно з акціями, оскільки акції знаходяться у власності до дати експірації, таким чином, і дивіденди на даний період зберігаються.

Окрім зазначених вище аспектів, які впливають на ціну опціону, важливим також є час, який залишається до закінчення терміну дії опціонного контракту. Так, чим більше часу залишається до завершення контракту, тим більша невизначеність та надія на отримання більшого прибутку в момент експірації [43].

На основі проведених досліджень пропонуємо алгоритм визначення вартості опціону (рисунок 3.1), з деталізацією визначення внутрішньої вартості опціону на рисунку 3.2

Визначення ціни виконання опціону – ціна, за якою власник має право купити акції

Існує можливість визначення справедливої вартості

За ціною на активному ринку

За допомогою оціночних моделей, запропонованих МСФЗ

Визначення внутрішньої вартості, що дорівнює різниці між справедливою вартістю базисного активу (акції та ціни виконання опціону), яка буде переоцінюватись на кожну звітну дату до тих пір, поки операція не буде вважатись закритою.

Визначення вартості опціону в часі – частина премії, що залишається після віднімання від неї внутрішньої вартості опціону

Визначення премії, що може бути в обсязі: внутрішня вартість і вартість у часі опціону
Не існує можливості визначити справедливу вартість чи застосувати оціночну модель

Рисунок. 3.1 – Алгоритм визначення вартості опціону


У разі, якщо не можливо встановити справедливу вартість опціонів, що надаються, чи не має змоги застосовувати оціночні моделі, то дана операція буде оцінюватись за внутрішньою вартістю опціону з переоцінкою даного інструменту на кожну звітну дату до тих пір, поки операція не буде вважатись закритою.

Порядок визначення внутрішньої вартості опціону

Внутрішня вартість існує

Опціон при грошах

Опціон без грошей

Вартість опціону «кол» =

Ціна спот

ціна страйк

Вартість опціону «пут» =



ціна страйк

ціна спот



Ні

Так

Рисунок 3.2 – Визначення внутрішньої вартості опціону


Таким чином, якщо підприємство надає опціон на акції працівнику і висуває таку умову, що даний опціон може набути чинності тільки через встановлений період і тільки якщо діяльність цього працівника в компанії сприятиме покращенню економічних показників, то витрати за даним опціоном будуть визнаватись пропорційно протягом даного періоду.

Для наочності проаналізуємо порядок відображення в обліку опціонних угод на умовному прикладі. Припустимо, що материнська компанія 01.04.2010 надала ключовому управлінському персоналу по 50 опціонів на акції. Звітний рік компанії починається з 1 березня. Право на отримання опціонів для тих менеджерів, що залишаться працювати в компанії, а також при умові досягнення певних виробничих показників за період з 01.04.10 по 31.03.12 починає діяти з 31 березня 2012 року.

За попередніми оцінками, всі 7 топ-менеджерів мають залишитися співробітниками компанії. Справедлива вартість опціону на дату надання оцінюється в 100 грн. Ціна виконання кожного з них – 80 грн. Фактично виявилось, що через рік після надання опціонів два менеджери звільнились. Всі акції, що були необхідні для виконання опціонів були випущені компанією 31.03.12. Номінальна вартість акції – 10 грн. Відображення витрат на опціонну програму наведено у таблиці 3.1
Таблиця 3.1 – Витрати компанії на опціонну програму 2010-2012 р.р.

Період

Опціони

шт. на 1 чол.



Справедлива вартість, грн.

Кількість прац.

чол.


Сума витрат, грн.


01.04.10-31.03.11

50

100

7

17 500 (50*100*7*1/2)

01.04.11-31.03.12

50

100

5

7 500 (50*100*5-17500)

Проведемо оцінку сум, що мають бути відображені у звітності. Справедлива вартість однієї винагороди становитиме 5000 грн. (50*100). Оскільки кількість винагород, права отримання яких із попередніх оцінок набудуть 7 осіб, то сукупні витрати на винагороди, виходячи з попередніх оцінок дорівнюватимуть 35 000 грн.

Розрахунок витрат кожного року наведено в таблиці 3.2. В даному випадку плинність кадрів не спостерігалась, а в наступному – 2 топ-менеджери звільнились, таким чином вартість опціону змінюється. Таким чином, витрати на винагороду за результатами першого року дорівнює 17 500 (50*100*7*1/2), а за результатами другого року – 7 500 (50 * 100 * 5 – -17500). Заплановані показники ефективності були досягнені, і 31.03.12 5 топ-менеджерів набули прав власності на опціони, які були виконані 1 квітня 2012 року. Окрім того, компанія випустила акції номінальною вартістю 10 грн. за акцію.

Таблиця 3.2 – Відображення витрат на опціонну програму



Зміст операції

Дт

Кт

Сума

Відображення витрат на 31.03.11

Витрати на винагороду співробітників

Власний капітал (Опціони для співробітників)

17 500

Відображення витрат на 31.03.12

Витрати на винагороду співробітників

Власний капітал (Опціони для співробітників)

7 500

Випуск акцій 31.03.12

Власний капітал (Опціони для співробітників)

Власний капітал (Акціонерний капітал)

2000 (200*10)

Власний капітал (Опціони для співробітників)

Власний капітал (Емісійний дохід)

18 000 (200*(100 - -10))

Отже, розглянувши певні недоліки, що існують у відображенні в обліку опціонів на акції та програм стимулювання, зазначимо, що облік витрат на програми стимулювання працівників має відображатись пропорційно протягом всього періоду дії програми до моменту її завершення. Для спрощення системи визначення вартості опціону, нами запропоновано алгоритм визначення вартості опціону, що дозволяє систематизувати порядок прийняття управлінських рішень при зміні облікової вартості опціонів.


3.2 Концепція справедливої вартості при оцінці інструментів власного капіталу
Використання концепції справедливої вартості ІВК перш за все зумовлена тим, що в умовах економічної ситуації, що склалась на території України, особливо важливим є підвищення привабливості підприємства для залучення як вітчизняних, так і іноземних інвесторів. З огляду на розвиток світових фондових ринків та виходу на них українських компаній, доцільно використовувати оцінку фінансових інструментів, зокрема акції, за справедливою вартістю, оскільки на думку Ради зі стандартів фінансового обліку, дана вартість є найбільш доцільною при оцінці фінансових інструментів.

На нашу думку, на підприємстві доцільно в обліковій політиці приділити увагу аспектам використання справедливої вартості при оцінці ІВК, а саме: у розділі, присвяченому капіталу навести порядок визначення справедливої вартості.

В міжнародному обліку питанням справедливої вартості присвячено Міжнародний стандарт фінансової звітності 13 «Оцінка справедливої вартості» [40]. В реаліях національного законодавства, поняття справедливої вартості знаходить своє відображення в П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств».

Згідно з даним стандартом, справедлива вартість – це сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату [56].

Справедливою вартістю є ринкова оцінка, а не оцінка з урахуванням специфіки суб'єкта господарювання. Для деяких інструментів існує ринкова інформація, що є або відкритою або закритою. Для інших інструментів може не бути ринкової інформації, що є відкритою. Але існує єдина мета оцінки справедливої вартості – визначити ту ціну на ІВК, за якою могла б відбутись звичайна операція між учасниками ринку при існуючих умовах на дату оцінки.

Необхідно зазначити, що оцінка справедливої вартості ІВК передбачає, що даний інструмент передається іншому учаснику на дату оцінки. Також передача ІВК передбачає важливий факт, що ІВК залишатиметься непогашеним, а сторона, котрій його передано, набуває прав та обов’язків, пов’язаних з цим інструментом. Визначимо, що скасованим або погашеним на дату оцінки даний інструмент не буде.

У разі, якщо не існує відкритого ринку, щоб надати цінову інформацію про передачу ІВК (наприклад, через існування контрактних або юридичних обмежень), ринок може бути відкритим для таких об'єктів у разі, якщо інші сторони їх утримують як активи (наприклад, опціон «кол» на акції іншого суб’єкта або корпоративна облігація).

Для визначення ціни, за якою могла б відбутись звичайна операція передачі ІВК між учасниками ринку на дату оцінки, суб’єкт господарювання має найбільшим чином використовувати відкриті вхідні дані та зменшити використання закритих. Це зумовлене метою оцінки за справедливою вартістю.

У разі, якщо відсутня ціна передачі подібного чи ідентичного ІВК, а ідентичний об’єкт утримується іншою стороною у вигляді активу, то справедливу вартість ІВК оцінюють з позиції учасника ринку, що володіє даним ідентичним активом на дату оцінювання.

Отже, на основі проведеного дослідження, розробимо алгоритм визначення справедливої вартості на підприємстві та запропонуємо його до відображення в обліковій політиці [40].

Чи існує відкрита інформація?

Так


Ні

Для визначення справедливої вартості ІВК використовується одна з методик оцінювання:



Витратний підхід – у його основі лежить принцип заміщення, ринкова вартість розраховується як повна відновна вартість за винятком накопиченого зносу.

Дохідний – ринкова вартість визначається за допомогою прогнозу грошових потоків і приведення до поточної вартості подібного активу

Чи існує відкрита ціна?

Так

Ні

Справедлива вартість ІВК визначається за допомогою ціни котирування на ідентичний об'єкт, утримуваний іншою стороною як актив



Справедлива вартість ІВК визначається за допомогою вхідних відкритих даних, таких як ціна котирування на ринку, який не є активним , на ідентичний об’єкт, утримуваний іншою стороною як актив

Для визначення справедливої вартості використовуються ринкові показники

Для визначення справедливої вартості використовуються неринкові показники

Порівняльний підхід –передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного активу з відповідним коригуванням відмінностей між об'єктами порівняння та об'єктом оцінки.

Рисунок 3.3 – Алгоритм визначення справедливої вартості ІВК

У випадку, якщо не існує котирувань для передачі ІВК, а ідентичні об’єкти не утримуються іншими сторонами у вигляді активів, то суб’єкт господарювання має оцінити справедливу вартість ІВК за допомогою методу оцінювання з позиції того суб’єкта, що має випустити права вимоги на капітал.

Так, у разі застосування методу теперішньої вартості, суб’єкт має враховувати суму, яку б отримав учасник ринку для того, щоб взяти або випустити ІВК, виходячи з припущень, якими користувалися б учасники ринку, визначаючи ціну на ідентичний об'єкт на основному ринку для випуску ІВК з такими самими контрактними умовами.

Існують ситуації, коли, визначена ціна котирування власного ІВК, який знаходиться у іншого суб’єкта в якості активу, має бути скорегована. Це відбувається тільки в тому разі, якщо існують певні чинники, які є характерними для оцінки даного активу, які не застосовуються до оцінки справедливої вартості ІВК. Суб’єкту господарювання необхідно забезпечити таку ціну активу, яка не буде відображати вплив обмежень, які перешкоджають продажу таких активів. Існують певні чинники, які вказують на те, що варто скоригувати ціну котирування активу. До таких чинників відносять:


  • ІВК та подібний актив мають різні одиниці обліку;

  • відповідність ціни котирування до подібного, але не ідентичного інструменту капіталу,котрий утримується в якості активу іншим суб’єктом господарювання, та яка має суттєву різницю, порівняно зі справедливою вартістю подібного ІВК, що утримується в якості активу.

При здійсненні оцінки справедливої вартості ІВК, до неї не включають окремі вхідні дані, чи певні коригування інших вхідних даних, які пов’язані з обмеженнями, котрі перешкоджають передачі об’єктів. Вплив обмежень, що не дозволяє передачу ІВК, явно чи не явно має включатись в інші вихідні дані для оцінки справедливої вартості [40].

Звичайно, для підприємства при використанні справедливої вартості для фінансових інструментів, існують як переваги, так і недоліки. Так, найбільшим недоліком в реаліях національної економіки є дуже слабко розвинений фондовий ринок, що не завжди надає можливість визначити будь-яку вартість взагалі. Окрім того, використання фінансових інструментів може спричиняти значні списання в балансах через те, що вони мають відображатись за ринковою вартістю, яка може бути значно нижча за первісну. Але існують і переваги обліку фінансових інструментів за справедливою вартістю, до яких відносять підвищення прозорості звітності та відображення операцій з ІВК, зрозумілість для зацікавлених осіб та співставність в умовах зв’язків з іноземними суб’єктами господарювання.

Отже, концепція справедливої вартості дозволяє наблизитись до міжнародних методів ведення обліку, які зазначають, що широкого використання має набути саме справедлива вартість для фінансових інструментів в цілому, та ІВК зокрема.

Таким чином, відображення в обліковій політиці аспектів, що стосуються справедливої вартості ІВК дозволить уникнути помилок при здійсненні операцій з ІВК, а також дозволить наблизити облік на підприємстві до міжнародних стандартів.


3.3 Шляхи удосконалення розкриття інформації про інструменти власного капіталу у фінансовій звітності на підприємстві
Використання ІВК на підприємстві має знаходити своє відображення у фінансовій звітності в повному обсязі. Так, особливо важливим має бути відображення джерел формування фонду стимулювання працівників за допомогою ІВК, тобто у звітності необхідно відобразити, які акції використовуються для стимулювання.

Для програм стимулювання на підприємстві може здійснюватись додатковий випуск ІВК, але в такому разі може певним чином «розмитись» капітал. Взагалі, на підприємствах на програми стимулювання топ-менеджменту може відводитись від одного до п’яти відсотків власних акцій, а при додатковій емісії може змінитись вплив акціонерів.

Можливо для програм стимулювання використовувати вилучені акції у акціонерів, але в такому випадку ускладнюється процедура прийняття рішення щодо стимулювання працівників, адже акціонери мають погодитись із зменшенням своєї частки у статутному капіталі.

Найбільш простий метод використання ІВК для стимулювання є відведення певного обсягу власних акцій для стимулювання працівників на початку формування статутного капіталу, але такий варіант можливий тільки за умов чіткого розуміння своєї політики та детального планування діяльності компанії, адже доволі часто на етапі створення статутного капіталу на підприємстві навіть не замислюються про стимулювання працівників за допомогою ІВК.

Отже, у фінансовій звітності має відображатись не тільки обсяг ІВК, що спрямовується на програми стимулювання, але і джерела походження таких ІВК для чіткого розуміння того, яким чином може змінитись структура капіталу за умови використання такого виду стимулювання. Дану інформацію доцільно наводити у Примітках до фінансової звітності, а зміни у структурі капіталу варто відображати також у Звіті про власний капітал.

Важливим для відображення у фінансовій звітності суб’єктів господарювання є обсяг капіталу, що знаходиться в програмах стимулювання працівників за допомогою ІВК не тільки в кількісному обсязі у Примітках до фінансової звітності. Доцільно було б у звіті про фінансовий стан та у звіті про власний капітал навести інформацію про обсяг капіталу, що потенційно використовуватиметься на програми стимулювання працівників.

Таким чином, у звіті про фінансовий стан підприємства в розрізі капіталу доречно навести статтю «Капітал у програмах стимулювання», в якому навести вартість акцій, що використовуються, адже вони мають цільове спрямування і не можуть використовуватись в інших цілях.

Спрямування таких акцій варто також наводити у звіті про зміни у власному капіталі у розрізі рядків «Вилучення капіталу», додавши рядок «спрямування акцій до програм стимулювання». Це дозволило б спостерігати за спрямуванням акцій до програм стимулювання, їх використанням та змінам у даних програмах.

Пропонується зробити рядки фінансових звітів, що стосуються програм стимулювання, вписуваними, оскільки не кожне підприємство спрямовує свої акції на подібні програми. Окрім того, дані програми мають довгостроковий характер, тому доцільно буде мати можливість припинити відображати дані програми у звітності, вилучивши рядки, які вже не використовуються. Таким чином, можна буде прослідкувати за обсягами програм стимулювання та етапами їх виконання.

Існує ще однин важливий аспект, який має знаходити своє відображення у документах підприємства – це перелік ключових працівників, яким пропонуються програми стимулювання, або має бути посилання на внутрішній документ, що регламентує кількість та перелік осіб, до яких має застосовується така винагорода. Даний перелік може бути включений в додатки до облікової політики підприємства.

Зазвичай, програми стимулювання розраховані на довгострокову співпрацю, тому кількість працівників, до яких застосовуються програми стимулювання практично не змінюється. Таким чином, необхідно відобразити перелік таких працівників, щоб мати уяву, хто має право на таке стимулювання, та в якому обсязі воно буде здійснюватись. Саме обсяг стимулювання є особливо важливим, адже тільки за умов спостереження особистого впливу на результати діяльності компанії програма стимулювання матиме свій очікуваний результат. Адже не завжди можна порівнювати вплив діяльності топ-менеджерів різних ланок діяльності на результати діяльності компанії.

В досліджуваній нами звітності використовується така програма стимулювання, що спрямована на досягнення капіталізації компанії, але яким чином працівники впливають на даний процес прогнозувати неможливо, а нагороджувати всіх топ-менеджерів однаковим обсягом винагороди несправедливо та недоцільно.

З даного аспекту випливає ще одна вагома проблема – яким чином оцінити вплив працівника на результат діяльності. Особливо складним є визначення впливу працівників фінансових відділів.

З метою усунення зазначеного недоліку пропонуємо в додатках до облікової політики навести метод, за допомогою якого оцінюється діяльність працівників, та від показників яких буде залежати обсяг програми стимулювання для конкретного працівника або для працівників окремих відділів чи підрозділів.

Що стосується оцінки результатів виробничих підрозділів, то в даній галузі все доволі прозоро – можна виміряти покращення продуктивності праці, збільшення обсягів виробництва, зменшення часу на виконання завдань тощо. Стосовно працівників фінансових відділів все дещо складніше, адже визначити покращення в роботі даних працівників не так легко, а оцінити їх вклад у розвиток компанії ще складніше.

Пропонується додатку до облікової політики компанії навести ключові показники ефективності, на основі яких буде здійснюватись розрахунок стимулювання.

Так, для працівників фінансової служби та бухгалтерії пропонуємо використовувати показники, наведені у таблиці 3.3

Кожен з зазначених показників розглянемо більш детально.

Своєчасне виконання наданих цільових задач – так, для використання даного показника необхідно розробити щомісячний обсяг виконання робіт і відповідно оцінити кожен з них, а за результатами періоду перевіряти ступінь готовності робіт та оцінити їх відповідно встановленим нормам.

Таблиця 3.3 – Ключові показники ефективності працівників фінансової служби



Показник

Шкала оцінки

Своєчасне виконання наданих цільових задач

1,2 – 100% виконання усіх завдань;

0,9 – виконання завдань на 80-90%;

0,6 – виконання завдань на 60-80%;

0 – виконання завдань менш ніж на 60%



Наявність невиправлених помилок на момент надання звітності

1,0 – помилки відсутні;

0,8 – кількість помилок менше 5;

0,6 – кількість помилок від 5 до 10;

0,3 – кількість помилок від 10 до 15;

0 – кількість помилок більше 15.


Обсяг понаднормової роботи

1,0 – норма;

1,2 – обсяг понаднормової роботи 30%;

1,4 – обсяг понаднормової роботи від 30 до 60%;

1,6 – Обсяг понаднормової роботи понад 60%.



Навчання співробітників

значення даного показника має бути стандартним та оцінюватись як 1,2.

Внесення пропозицій щодо оптимізації діяльності

1,0 – пропозицій з оптимізації праці не надходило;

1,05 – пропозиція щодо оптимізації надійшла, але підвищення ефективності було б незначним, а від пропозиції відмовились;

1,1 – надійшла пропозиція щодо незначної оптимізації праці або сприйняття інформації;

1,3 – надійшла пропозиція, що значно підвищила продуктивність праці


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка