Сум зневіра, безнадія, ізоляція. Ця емоція гальмує розумову І фізичну активність дитини



Дата конвертації11.09.2017
Розмір54 Kb.
Емоційний світ дитини потребує пильної уваги. На які ж емоції варто звертати увагу в процесі спілкування з дітьми? Існує кілька класифікацій. Одна з найпоширеніших – класифікація К. Ізарда, в якій виділяється 10 базових емоцій. Кожна з них спричиняє різні внутрішні переживання та різний їх зовнішній вияв. Розглянемо ретельно кожну з цих емоцій.

ІНТЕРЕС – позитивне переживання, характерне для дітей. Інтерес відіграє важливу мотиваційну роль у формуванні та розвитку навичок, умінь, інтелекту і творчих прагнень, забезпечує працездатність.

РАДІСТЬ – активне внутрішнє задоволення, переживання впевненості в собі, власної значущості, успіху своєї діяльності. Домінування цієї емоції комфортне для людини.

ПОДИВ – пов’язаний із сприйняттям чогось раптового, несподіваного, неочікуваного.

СУМ - зневіра, безнадія, ізоляція. Ця емоція гальмує розумову і фізичну активність дитини.

ГНІВ – обурення, невдоволення чимось. Гнів – один із компонентів агресивної мотивації. Контроль над нею відіграє важливу роль у процесі соціального розвитку дитини.

ВІДРАЗА - украй неприємне відчуття, викликане чимось бридким, огидним, потворним.

ПРЕЗИРСТВО – переживання глибокої зневаги до когось (чогось) морально низького. Презирство призводить до збільшення почуття власної значущості і до знецінювання об’єкта презирства. У ситуаціях, що активізують гнів, водночас актуалізуються емоції відрази та презирства. Комбінація цих трьох емоцій розглядається як тріада ворожості.

СТРАХ - відчуття сильного переляку. Боязні когось (чогось). Переживання страху сприймається як загроза особистій безпеці, супроводжується почуттям невпевненості, незахищеності, неможливості контролювати ситуацію.

СОРОМ – невдоволення собою, яке викликає бажання сховатися, втекти.

ПОЧУТТЯ ПРОВИНИ – пов’язане з переживанням порушень моральних та етичних норм.

Інші емоції, відповідно до теорії К. Ізарда, є похідними. Особливості їх зовнішнього прояву визначаються за виразними рухами тіла, за інтонаціями, тембром голосу. Виразні дії не лише визначають, але і формують почуттєву сферу.

ПРИЧИНИ ЕМОЦІЙНИХ ПРОБЛЕМ ДИТИНИ.

Усвідомлення бажання батьків мати дитину – дуже важливий момент у формуванні психоемоційної структури особистості дитини. Позитивне сприйняття себе, життя й оточуючих формується в дитини на внутрішньоутробному етапі. «Мене хочуть, люблять, чекають» - така формула, записана в підсвідомості, стає підґрунтям розвитку, визначає життєвий шлях особистості.

Діти, в появі яких на світ батьки сумнівалися, суттєво відрізняються від бажаних малюків. Своєю поведінкою небажані малята ніби карають батьків за те, що їх «не хотіли, не любили, не очікували». Таких дітей можна відрізнити без особливих зусиль: вони негативно ставляться до оточуючих, багато чого роблять наперекір дорослим, погано справляються з ситуаціями, що потребують усвідомлених і вольових зусиль. А головне, що найбільше хвилює і батьків, і педагогів, - те, що такі діти не люблять себе, вважають, що світ навколо ворожий, і як психологічний захист вибирають емоційні та поведінкові реакції, які не сприймають оточуючі: агресивність, замкненість, несміливість або ж навпаки – демонстративність, капризність, некерованість. Батьки, котрі вже давно прийняли і полюбили свою дитину, дивуються: чому вона така, що вони роблять не так? Глибоке усвідомлення важливості періоду внутрішньоутробного розвитку дає можливість діагностувати психоемоційні порушення у дітей і допомагає обрати правильні та ефективні методи корекції.

Наступним важливим фактором у діагностуванні причин дитячої тривожності та емоційних проблем є момент появи малюка на світ, тобто пологи. Якщо у дитини спостерігаються емоційні відхилення, то треба згадати, дізнатися, які були пологи – ускладнені, своєчасні чи з відхиленнями, як мати уперше зустріла немовля: посмішкою чи зі стражданням на обличчі. Відповіді на ці запитання пояснюють дуже багато у появі ускладнень в емоційному розвитку дітей.

У психології є поняття «родова травма». Ідеться не про органічні наслідки пологів, а про подію, сповнену глибоким психологічним змістом для кожної людини. Захищений, спокійний, гармонійно пов’язаний із мамою і диханням, і харчуванням, і серцебиттям зародок почувається дуже добре. А якщо в процесі вагітності у мами багато проблем (захворювань, страхів, тривог, стресів), то зародку не зовсім затишно.

Приємне вологе середовище, тиша, ніжні звуки, ласкаве прогладжування мами і тата, спокійна, безпечна темнота – тільки насолода, задоволення, спокій. Та раптом настає момент, коли необхідно розлучатися з цим: зникає волога, з’являються настійливі поштовхи, щось тисне і змушує виходити в невідоме. Перший людський страх – не страх смерті, а страх перед життям.

Дуже важливо зустріти маленьке створіння радісно, легко, дружелюбно. Кожна людина, котра зустрічає немовля, повинна дарувати йому посмішку. Не дарма в сучасній медицині намітилася тенденція позитивного «облагородження» ситуації пологів, коли батькові дозволяється бути присутньому під час народження свого маляти, можливі пологи у воді, передбачається тілесний контакт матері і дитини після механічного розриву пуповини – тієї нитки, яка в психологічному плані ніколи не розірветься, а весь розвиток дитини, її дорослішання та набуття самостійності тільки поступово підсилять її. Людина, котра знає і глибоко усвідомлює важливість пологів, серйозно готуватиметься до них, а оточуючі намагатимуться зробити цей процес якомога комфортнішим і візьмуть активну емоційну участь у зустрічі новонародженого із зовнішнім світом.

Емоційний розвиток не менш важливий , ніж розвиток когнітивний чи фізичний, соціальний або мовленнєвий, і вимагає від дорослих уваги та підтримки. Поведінка дорослих може як підтримати, так і загальмувати емоційний розвиток дитини. Уже у двох-трьохмісячної дитини викликає позитивне емоційне пожвавлення стосовно мами чи іншої близької людини. Ці емоції, які і є основою, зародком усіх вищих почуттів, названі в психології «комплексом пожвавлення». Вони формуються в перші місяці життя дитини через набуття досвіду практичної взаємодії та спілкування з близькими, дорослими. Дорослі допомагають дитині задовольняти всі її життєві потреби, голублять її, забезпечують комфорт. Якщо такий досвід у малюка відсутній або ж недостатній, то поява комплексу пожвавлення затримується, він може й зовсім не з’явитися, що негативно вплине на подальший розвиток дитячої особистості.

По мірі розвитку в дитини формуються нові потреби та інтереси. Вона починає цікавитись не лише вузьким колом речей, які безпосередньо пов’язані із задоволення її органічних потреб у їжі, тепла, фізичному догляді, а й широким колом предметів, явищ, подій; емоційні прояви малюка стають складніші і змістовніші. Наприклад, наприкінці першого року життя дитина може відчувати задоволення від звуків музики, іграшок. У віці немовляти в дитині виникає чимало емоцій: радість, прихильність, страх, тривога, задоволення, гордість. Протягом дня дорослі спостерігають і відчувають прояви різних дитячих емоцій. Немає правильних і неправильних почуттів, усі вони відіграють важливу роль, насамперед дають і дітям, і дорослим інформацію про стан. Позитивні емоції, такі як переживання приязного ставлення, ніжності, свідчать дітям про те, що їх люблять і цінують. Радість, задоволення, довіра створюють відчуття безпеки та надійності. Завдяки цим емоціям малюки знають, що в їхньому світі все гаразд, близькі допомагають набувати нового досвіду і повторювати вивчене. Інші емоції свідчать про небезпеку і невдоволення, попереджають про те, що щось не так. Гнів означає наявність перешкоди. Сум призводить до зниження енергії і дає час для адаптації до втрати чи розчарування. Страх спонукає до захисту.

Будь-яка емоція чогось вчить. Дорослі мають допомагати дітям усвідомлювати власні емоції та з розумінням ставитися до почуттів інших людей, знаходити ефективні способи справлятися з різноманітними випробуваннями. Перші кроки дорослих, вихователів та батьків, спрямовані на підтримку емоційного розвитку дітей, мають стосуватися розуміння, як і коли розвиваються емоції дітей, які емоційні завдання діти вирішують.



Від народження і до трьох років діти переживають дві найважливіші стадії розвитку: довіри (залежності) й автономії (самостійності). Кожна стадія характеризується позитивними і негативними крайнощами, а центральним емоційним завданням стає розв’язання конфлікту між цими крайнощами. Хоча всі діти переживають і позитивні, й негативні емоції, здоровий емоційний розвиток забезпечується тоді, коли переважає позитивний досвід.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка