Сучасний стан і характеристика рейдерства в Україні



Скачати 218.84 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір218.84 Kb.




МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

ГОЛОСІЇВСЬКЕ РАЙОННЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У М.КИЄВІ

м. Київ, вул. Ломоносова, 22\15, тел. 258-81-03


Затверджую Начальник Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві

___________ Ю.А. Заєць

«__» ___________ 2015 року


Методичні рекомендації на тему:

«Сучасний стан і характеристика рейдерства в Україні»



Київ 2015

«Сучасний стан і характеристика рейдерства в Україні»

Кризові явища в економіці визначили нарощування в суспільстві криміногенного потенціалу. Поляризація рівня життя, обмеження моральних норм, виникнення нових, часом діаметрально протилежних моральних цінностей і життєвих орієнтирів – усе це породило виняткову складність кримінальної ситуації в Україні. В умовах реформування сучасного суспільства особливого значення набувають питання, пов’язані зі зміцненням всієї системи національної безпеки, і, в першу чергу, безпеки економічної, орієнтованої на забезпечення стабільного розвитку суспільства і держави, їхньої захищеності від економічних загроз. Сучасний економічний розвиток країни, за відсутності науково обґрунтованої концепції реформ, національної ідеї та інерції мислення, формує цілу низку проблем, загострення яких висуває на передній план завдання забезпечення економічної безпеки країни.

Однією із загроз економічної безпеки є феномен рейдерства, що останніми роками одержав широке поширення в Україні. Численні рейдерські операції потрясають економіку країни, у результаті чого відбувається черговий кримінальний перерозподіл власності. По суті, рейдерство стало одним з видів високоприбуткового бізнесу.

Появі рейдерства сприяють як пробіли в законодавстві, так і існуюча в країні економічна система, що не дозволяє розділяти цивілізовані методи ведення бізнесу в сфері злиття і поглинання і незаконні захоплення підприємств.

Як відомо, рейдер  «the raid» у перекладі з англійської мови означає захоплення, набіг, нальот, відповідно «raider»  учасник захоплення, набігу або нальоту. Цей іншомовний термін схоже став для нашої країни «рідним» і впевнено увійшов в український лексикон. Слово рейдерство на сьогоднішній день набуло гучного та, подекуди, загрозливого звучання [10].

Головний критерій відмінності між «недружнім поглинанням» та «рейдерством» – законність дій сторони, котра зацікавлена в контролі над активами. Рейдерство – це протиправний, незаконний перерозподіл власності. Навіть цілком законна операція стосовно поглинання активів підприємства стає рейдерським актом, якщо хоча б на одному з її етапів застосовуються незаконні методи.

Наукові дослідження юристів, економістів та напрацювання практиків М. Арманова, В. Глушкова, О. Джужи, О. Кальмана, А. Кінаха, В. Захматова, В. Крутова, М. Погорецького, В. Картавцева, В. Куца, А. Орлеана, П. Орлова, C. Bruck, J. Gorzala, E. Croci, С. Holderness, C. Jensen та інших, присвячені питанням вивчення рейдерства, наводять різні його визначення і види. В своїх роботах багато із зазначених фахівців застосовують такий термін як «кримінальне рейдерство», котре завжди пов’язане із захопленням активів підприємства та використанням лише незаконних методів.

Таким чином, доречно надати наступне визначення рейдерства, котре б в повній мірі відобразило всі сторони цього явища: «економічне рейдерство як комплекс дій, спрямованих на відчуження майна шляхом зміни права власності із використанням нелегітимних методів у правовій системі держави та наступним захопленням власності через застосування або загрозу застосування насилля».

За підрахунками представників Українського союзу промисловців і підприємців, наразі в країні функціонує 35–50 рейдерських груп. Згідно офіційних даних, найчастіше жертвами рейдерів стають промислові об’єкти (близько 50% усіх випадків), а також об’єкти нерухомості – 30% [8]. Протягом 2010-2014 рр. кількість рейдерських нападів становила близько 1300 щороку [15, 16]. При цьому їх результативність зазвичай складає 80-90%. З кожним роком зростає кількість звернень підприємців про випадки рейдерства до спеціальних органів. Беручи до уваги дані громадських організацій та Кабінету Міністрів, щороку втрати для економіки України внаслідок функціонування рейдерства можуть сягати 19,5- 64,2 млрд. грн.

Судова практика останніх років свідчить, що рейдерські атаки здійснюються з використанням переважно господарського та цивільного судочинства. При цьому в деяких випадках кількість правовстановлюючих рішень суду може сягати 30-50 [7] за кожним рейдерським нападом. З повною впевненістю можна стверджувати про наявність в переважній більшості рейдерських захоплень принаймні одного неправомірного судового рішення. Серед підприємств, на які в останні роки посягали рейдери, слід виділити: ВАТ «Турбоатом», ПАТ «Квазар», НАК «Нафтогаз України», IDS Group Ukraine, «London and Regional Properties» (ТК «Глобус»), Swissport International Ltd та ін. Такі дані свідчать про широке розповсюдження рейдерства в Україні та існування небезпеки як для приватних, так і для державних підприємств.

Загрози, які створює рейдерство, полягають у нівелюванні інститутів приватної власності, добросовісної конкуренції, свободи підприємницької діяльності, а також корумпуванні судових та правоохоронних органів, органів публічної адміністрації. Крім цього, дестабілізується робота підприємств, стосовно яких здійснюються рейдерські напади. Як негативний наслідок рейдерства необхідно назвати зниження рівня конкурентоспроможності економіки України та падіння обсягів іноземних інвестицій у національне господарство.

Дедалі частіше здійснюються напади на підприємства з іноземними

інвестиціями. Зокрема, лише один кричущий випадок рейдерської атаки на підприємство «Чумаки» міжнародної інвестиційної групи «Юнісон» у грудні 2014 року призвів до відмови від вже прийнятого рішення про інвестиції у розмірі 30 млн. євро на 2015 рік. В результаті, бюджет не отримає податки, сотні людей втратили місце роботи у сільській місцевості, а пайщики не отримають за ринковою вартістю орендну плату за оброблені земельні ділянки.

Крім цього, даний інвестор на початку 2015 року проводить негативну інформаційну кампанію в ЄС щодо небезпечності інвестування в економіку України [16].

Загалом на сьогоднішній день на українському «ринку» виділяють наступні видів рейдерів:

«Білі рейдери»  ті, які зазвичай діють у межах чинного законодавства і використовують для досягнення мети різні маніпуляції з акціями і прогалини в корпоративному праві.

«Сірі рейдери»  ті, які застосовують сумнівні засоби (наприклад, подвійний реєстр, фальсифікацію результатів виборів акціонерів), балансуючи на межі закону.

«Чорні рейдери»  ті, які використовують усі інструменти захоплення, включаючи підробку документів, реєстрацію компаній на підставних осіб, підкуп працівників правоохоронних органів, посадових осіб органів управління і державних виконавців. Такими діями є, наприклад, пред’явлення сторонніми особами керівництву компанії підробленого рішення суду, що зобов’язує передати акції неіснуючій особі (фізичній або юридичній), за якою, природно, ці акції і реєструються, після чого негайно продаються іншій (не фіктивній) особі – добросовісному набувачеві акцій. Нерідко «чорні рейдери» застосовують для захоплення підприємства фізичну силу і залякування, залучаючи бійців із вогнепальною зброєю (таке правопорушення називають індикатором рейдерства).

«Грінмейлери» (від англ. Greenmail (букв. зелена пошта) – корпоративний шантаж) – рейдери – шантажисти, які заважають акціонерному товариству вести нормальну господарську діяльність. В результаті цього робота підприємства паралізується, і воно змушене викуповувати акції у таких рейдерів за дуже високу ціну. Даний вид рейдерства є самим «необразливим» видом українського рейдерства (до речі, на заході взагалі рейдерством не вважається).

Грінмейл, або іншими словами корпоративний шантаж, у класичному розумінні являє собою комплекс різних корпоративних дій, що вживаються міноритарним (дрібним) акціонером з метою змусити товариство або основних його акціонерів придбати акції, що належать цьому міноритарію, і необхідно зазначити – за досить високою ціною. Іншими словами, грінмейл є різновидом високоінтелектуального вимагання [12].

«Чорні» або «криваві» рейдери  це найнебезпечніший вид рейдерства. Вони використовують всі інструменти для захоплення, включаючи і кримінальні: підробка документів, реєстрація компаній на підставних осіб, підкуп силових структур, чиновників, суддів.

Основною відмінністю «рейдерства по-українськи» від зарубіжних аналогів є те, що у Європі поглинання компаній зазвичай закінчуються вдосконаленням технологічного ланцюга виробництва, підвищенням вартості акцій, взагалі є ефективним інструментом в системі перерозподілу власності, адже передбачає реструктуризацію підприємства з подальшим його оздоровленням та виведенням на якісно новий рівень. В той час, як в Україні в результаті рейдерських атак наноситься непоправна шкода економіці як окремого підприємства, так і держави в цілому.

Світова практика країн з розвинутою ринковою економікою, свідчить про те, що у тих випадках, коли рейдерство в межах закону, то це не завдає жодного руйнівного впливу, адже злиття і поглинання – це нормальні природні процеси, у разі їх чіткого законодавчого визначення та, відповідно, регулювання.

Українські рейдери застосовують у своїй діяльності такі схеми і методи:

- використання міноритарного пакета акцій і неправомірних судових рішень, які для «розмивання» контрольного пакета акцій визначають, що добросовісний акціонер взагалі не є акціонером, не може брати участь у зборі акціонерів, тощо (при цьому судом блокується участь у зборах акціонерів власника пакета 50% + 1 акція (або більшого); без участі власника контрольного пакета акцій збори акціонерів приймають рішення про зміну менеджменту і додаткову емісію, яка «розмиває» цей контрольний пакет);

- скуповування боргів підприємства, його штучне банкрутство та початок процедури санації використовувались у роки масової приватизації, проте й сьогодні є популярними, хоча поступово відходять у минуле, поступаючись місцем перед більш результативними схемами захоплення;

- скуповування міноритарних пакетів акцій на фондовому ринку або безпосередньо у дрібних акціонерів з метою одержання контрольного пакета акцій;

- махінації з реєстром акціонерів (за такою схемою: міноритарний акціонер подає (як правило, у день придбання однієї акції або відразу на наступний день) позов до суду з будь-якою (часто з нереальною) вимогою до компанії або її менеджменту, судове рішення забезпечує позов і постановляє передати реєстр іншому реєстраторові, утворюючи тим самим для підприємства одразу два реєстри, що провокує нові довгі і заплутані судові процеси для визначення справжнього реєстру (при цьому сторона – нападник відстоює справжність вилученого реєстру, а атаковане підприємство починає процедуру відновлення цього документа), тоді як замовники такої процедури списують акції з особистих рахунків власників, продають і перепродають їх через «добросовісних покупців»);

- «таємні» збори акціонерів, які проводять міноритарії, обираючи на них нову раду директорів і призначаючи новий менеджмент підприємства [15].

Складністю аналізу стану рейдерства в Україні є відсутність достовірних статистичних даних. Викликано це тим, що рейдерство не передбачено законодавчо, зокрема не передбачене у Кримінальному кодексі України, як злочин. З огляду на це фахівці Головного слідчого управління МВС України та Національної академії внутрішніх справ виокре­мили три групи злочинів, пов’язаних з рейдерством.



Перша група. Злочини, спрямовані на порушення прав законних власників і захоплення підприємств шляхом застосування насильства: заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості (ст. 121–123 КК України); умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК України); протидія законній господарській діяльності (ст. 206 КК України); групове порушення громадського порядку (ст. 293 КК України); хуліганст­во (ст. 296 КК України); захоплення державних або громадських будівель чи споруд (ст. 341 КК України); примушування до виконання чи невико­нання цивільно-правових зобов’язань (ст. 355 КК України); самоправство (ст. 356 КК України).

Як приклади можна навести кримінальні справи, порушені за фактом:

- злісного хуліганства та нанесення умисного середньої тяжкос­ті тілесного ушкодження на території заводу ЗБК-135 по вул. Бориспіль­ській, 19, у м. Києві (ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 296 КК України);

- хуліганства та заподіяння |спричинені|тілесних ушкоджень під час захоплення санаторію у м. Алупка,|мір|тяг працівникам санаторію|спричинен що призвело|викликали,сприч до тимчасового припинення нормальної роботи лікувальної установи (ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України);

- захоплення території та приміщень ВАТ “Кременчуцький сталеливарний завод» (ч. 2 ст. 194, ст. 293 КК України);

- вчинення насильницьких дій під час захоплення будівельного майданчика торговельного центру ТОВ “Таміра» (ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 296 КК України);

- замаху на захоплення групою невстановлених осіб у кількості близько 50 осіб адміністративного приміщення ВАТ “Черкасигаз», що призвело до порушення нормальної роботи підприємства (ст. 341 КК України);

- примушування генерального директора ТОВ “С» до виконан­ня цивільно-правових зобов’язань щодо управління майном підприємства (ч. 2 ст. 355 КК України);

- захоплення групою невстановлених осіб орендованих ТОВ “Медінжсервіс» нежитлових приміщень (ст. 206 КК України).

Друга група. Злочини, що спрямовані на порушення прав законних власників і захоплення підприємств шляхом обману: шахрайство (ст. 190 КК України); викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (ст. 357 КК України); підроблення документів, печаток, штам­пів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358 КК України); незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації (ст. 359 КК України); несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизо­ваних систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку (ст. 361 КК України).

Як приклади можна навести завершені провадженням кримінальні справи, порушені за фактом:

- укладання угоди про передачу ТОВ “Фортуна банк» об’єктів нерухомого майна ВАТ “Дніпрофарм» у м. Дніпропетровську (ч. 4 ст. 190 КК України);

- незаконного відчуження будівлі готельного комплексу “Русь» шляхом незаконного його продажу директором ТОВ “С», який володів документами готельного комплексу (ч. 4 ст. 190 КК України).

Шахрайство, як складова рейдерського захоплення, полягає у розкраданні майна суб’єктів господарської діяльності або набу­ття права на це майно (промислові комплекси, акції, основні засоби тощо) шляхом:

- обману (навмисного повідом­лення завідомо неправдивої інформації з метою одержання матеріальної або іншої особистої вигоди), що може полягати як в активних діях (підроблення документів), так і бездіяльності (приховування інформації, що має істотне значення);

- зловживання довірою (використання з корисливою метою, усупереч майновим інтересам потерпілого, довірливого ставлення останнього до злочинця, яке у більшості випадків вчинення шахрайства поєднується з обманом);

- заволодіння майном шляхом зловживання службовим стано­вищем – має місце в разі, коли його суб’єктом є службова особа, яка, відповідно до обійманої посади (керівник та службова особа конкуруючих підприємств, акціонер, державний службовець), правомочна управ­ляти чи розпоряджатись майном (має владні повноваження щодо впливу на осіб, яким це майно ввірено), а відповідні дії квалі­фікуються за сукупністю злочинів, передбачених ст. 190 і 364 КК України;

- отримання матеріальної вигоди за рахунок власника або законного володаря майна шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства (передача майна в економічно недоцільну (неефективну) оренду; списання коштів та майна підприємства на придбання цінних паперів, що не мають реальної ринкової вартості, та інші дії з метою доведення підприємства до банкрутства).

Для вчинення шахрайств рейдери можуть проникати в інформаційні масиви державних органів, фінансових установ чи інших організацій. Таке проникнення, по-перше, має бути протиза­кон­ним (обманним) і, по-друге, спрямованим на спотворення істинної інформації або внесення нової з метою введення в оману користувача. Елек­трон­но-обчислювальна техніка може слугувати засо­бом передачі фаль­­шивих повідомлень, документів через систему Інтернет, електрон­ну пошту тощо.



Третя група. Дії, пов’язані з протиправною (корупційною) діяльністю службо­вих осіб. Слід зазначити, що саме ця група становить найбільшу суспільну небезпечність для економічного, соціального, правового розвитку країни. На думку експертів, рейдерство, як явище, само по собі не спроможне існувати без участі представників держави, а саме – без системної корупції в органах влади. Бачиться, що до третини вартості проекту рейдери витрачають на підкуп суддів та працівників правоохоронних органів.

Протягом останніх 10-ти років в Україні ухвалювались рішення щодо необхідності юридичного визначення рейдерства, запровадження суворої кримінальної відповідальності для замовників рейдерських атак. Приймались Укази Президента України (2007, 2009, 2014 рр.), створювались спеціальні комісії при Верховній Раді України (2008 р.), Кабінеті Міністрів України (2012, 2013 рр.), однак системного рішення так і не було введено в дію. До цього додається новітня проблема використання незаконних озброєних формувань для захисту чи захоплення власності. Держава поступово втрачає монополію на застосування насильства, а в суспільстві утверджується думка відносно ефективності і дієвості нелегітимного насильства під приводом наведення ладу та справедливості.

У цьому аспекті, одним із основних заходів протидії даному негативному явищу більшість дослідників вважає внесення відповідних змін до законодавства: ухвалення «антирейдерського» закону, посилення відповідальності за такі дії, а також вдосконалення системи корпоративного законодавства.

Як влучно зазначає практикуючий адвокат І.В. Головань, органи державної влади в Україні наділені всіма необхідними повноваженнями для ефективної протидії рейдерству, викорінення передумов для його виникнення та ефективного захисту інтересів підприємців. Разом з тим, значна кількість представників органів публічної адміністрації виправдовує свою бездіяльність відсутністю спеціальної норми, яка б встановлювала відповідальність за рейдерство [6]. Схеми рейдерства є різноманітними і узагальнити їх в один склад злочину чи правопорушення є неможливим і недоречним. Більш ефективним, на нашу думку, є сумлінне використання уповноваженими органами влади тих повноважень, якими вони наділені, вдосконалення адміністративних процедур та внесення змін до чинного законодавства.

Перелік статей КК України [1], які вже сьогодні дозволяють правоохоронним органам притягати винних до відповідальності за дії, пов’язані з рейдерством на кожному з його етапів:

1.Збір інформації: Ст. 162 «Порушення недоторканності житла»; Ст. 163 «Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер»; Ст. 182 «Порушення недоторканності приватного життя»; Ст. 231 «Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю»; Ст. 232. «Розголошення комерційної або банківської таємниці»; Ст. 232-1. «Розголошення або використання неоприлюдненої інформації про емітента або його цінні папери»; Ст. 359 «Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації»; Ст. 361-2 «Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом…» та ін.



2. Початок рейдерського захоплення: Ст. 366 «Службове підроблення»; Ст. 358 «Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів»; Ст. 353 «Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи»; Ст. 205 «Фіктивне підприємництво».

3. Заміна керівництва, примушування до продажу акцій: Ст. 129 «Погроза вбивством»; Ст. 195 «Погроза знищення майна»; Ст. 146 «Незаконне позбавлення волі або викрадення людини»; Ст. 189 «Вимагання».

4. Неправомірні дії щодо активів: Ст. 364 «Зловживання владою або службовим становищем»; Ст. 365 «Перевищення влади або службових повноважень»; Ст. 343 «Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу»; Ст. 376 «Втручання в діяльність судових органів»; Ст. 219 «Доведення до банкрутства».

5. Важливою складовою рейдерського захоплення є підкуп правоохоронних і контролюючих органів і суддівського апарату. Саме тому, не виокремлюючи кожен етап окремо, ми можемо вказати про причетність рейдерів до кримінально-караних діянь передбачених Ст. 368 КК України «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою» та Ст. 369 «Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі».

Продовжуючи аналізувати форми відповідальності за діяння, пов’язані з рейдерством (недружніми злиттями та поглинаннями), зупинимося також на адміністративній відповідальності, яка є достатньо обумовленою, адже часто (рейдерство) недружні поглинання не несуть такої суспільної небезпечності, за яку можна було б говорити в кримінально-правовому аспекті. Саме тому, основні склади адміністративних правопорушень в даній сфері передбачені главою 12 КУпАП «Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, галузі фінансів і підприємницькій діяльності» та главою 13-А «Адміністративні корупційні правопорушення» [2], де містяться статті, що встановлено відповідальність за:

Розміщення цінних паперів без реєстрації їх випуску або порушення порядку здійснення емісії цінних паперів (ст. 163 КУпАП). Дана стаття встановлює відповідальність за досить розповсюджений прийом рейдерської атаки, відповідно до якого на щойно захопленому підприємстві з порушенням норм правових актів здійснюється додаткова емісія акцій з метою розмиття пакетів акцій інших акціонерів;

Недобросовісну конкуренцію (ст. 164-3 КУпАП);

Зловживання монопольним становищем на ринку (ст. 166-1 КУпАП) полягає у нав’язуванні таких умов договору, які ставлять контрагентів в нерівне становище, або умов, що не стосуються предмета договору, інших діях, спрямованих на створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших підприємців. Встановлення дискримінаційних цін також є дієвими способом змусити підприємця піти на добровільну угоду з рейдерами. Парадокс полягає в тому, що дуже часто суб’єктами даного правопорушення стають посадові особи великих фірм, які з метою поглинання меншої за розміром фірми здійснюють зазначені в диспозиції статті діяння;

Приховування інформації про діяльність емітента (ст. 163-5 КУпАП) - одна з найбільш важливих норм, що встановлює відповідальність за дії, пов’язані з рейдерством, адже в більшості випадків для перехоплення управління над підприємством рейдери можуть скликати загальні збори акціонерів, приймаючи на них неправомірні рішення. В даному аспекті слід поширити дію цієї норми КУпАП не лише на посадову особу емітента, але і на акціонера (акціонерів), яким законодавство дає можливість ініціювати та в окремих випадках самостійно проводити позачергові загальні збори акціонерного товариства чи переобрання членів органів управління товариства (Стаття 47 Закону України «Про акціонерні товариства»).
Висновки

Отже, економічне рейдерство залишається актуальним питанням, яке є суттєвою загрозою для інвестиційного клімату в країні, загрожує безпеці власності вітчизняних та іноземних інвесторів.

Неврегульованість на законодавчому рівні, відсутність чіткого та системного суворого покарання за рейдерство залишає проблему відкритою. До цього можна додати неконтрольований українською владою перерозподіл власності, в тому числі з використанням технологій рейдерських атак на територіях зони проведення АТО (більша частина Донецької та Луганської областей) та окупованого АР Крим.

За таких умов найбільш прийнятним видається відокремлення рейдерства від багатьох інших видів злочинної діяльності, що мають значно менший ступінь суспільної небезпеки. Це призведе до визначення в Кримінальному Кодексі України одного, конкретного складу злочину, в той час коли попередній досвід кваліфікації значної кількості складових злочинів значно ускладнює процес ефективного визначення і покарання «рейдерів». Окрім цього, внесення окремої статті в Кримінальний Кодекс України чітко визначить поняття «рейдерство» в юридичному вимірі, що дозволить уникнути різних маніпулятивних тлумачень цього терміну.

Наявність статті, що передбачатиме заборону рейдерства, надасть змогу отримувати чіткі статистичні дані щодо порушених кримінальних справ, обвинувальних вироків, рівня поширення та розвитку рейдерства в країні, кількості засуджених за рейдерські атаки, матеріальних збитків, завданих такими атаками.

Список використаних джерел

1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення // від 07.12.1984 № 8073-X // Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до № 51, ст.1122

3. Берлач Ю. А. Адміністративно-правове забезпечення протидії рейдерству в Україні : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - Київ, 2014. - 20 c.

4. Буркальцева Д. Д. Рейдерство як загроза економічній безпеці держави // Формування ринкових відносин в Україні. - 2013. - № 5. - С. 34-40

5. Вівчар О. І. Перманентна генерація розвитку рейдерства в контексті деструктивних економічних явищ // Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. Економічні науки. - 2014. - Вип. 3. - С. 25-30

6. Головань І.В. Рейдерство – модний термін чи зручна ширма? // Вісник господарського судочинства. – 2008. – №6. – С. 125-128

7. Єдиний державний реєстр судових рішень // Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua

8. Эффективная работа антирейдерской комиссии – шаг к модернизации и наведению порядка с бизнес-климатом / Урядовий портал: Единий веб-портал органів виконавчої влади України // Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=246826477

9. Ісар І. В. Рейдерство в Україні як одна з перешкод розвитку ринкової економіки // Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. Економічні науки. - 2013. - Вип. 1. - С. 352-356

10. Моніторинг рейдерських атак в Україні за січень-лютий 2015 р. (відповідно до повідомлень ЗМІ) // Український інститут дослідження екстремізму. – 2015. – 13 с.

11. Стеців Л. П. Превентивний захист від рейдерської атаки: методичні засади // Науковий вісник НЛТУ України. - 2014. - Вип. 24.2. - С. 298-303

12. Туєв О. А. Кримінологічні засади протидії рейдерству: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х., 2013. - 18 с.

13. Фальшовник Д. В. Рейдерство як різновид протидії законній господарській діяльності // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. серія юридична. - 2014. - Вип. 1. - С. 312-322

14. Хатнюк Ю. А. Визначення поняття рейдерства та його характеристика у законодавстві України // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. серія юридична. - 2013. - Вип. 4. - С. 174-185

15. http://antiraider.ua/ - Антирейдерський союз підприємців України

16. http://uire.org.ua/ - Український інститут дослідження екстремізму


Моніторинг рейдерських атак в Україні

за січень – лютий 2015 р.

(відповідно до повідомлень ЗМІ)



За два перших місяця 2015 року в інформаційних повідомленнях було зафіксовано рейдерські атаки на 68 об’єктів власності.

За регіональною ознакою найменше об’єктів нападу – 7 зафіксовано в Західному регіоні (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Рівненська, Волинська, Закарпатська, Чернівецька, Хмельницька області). З одного боку, на це вплинула віддаленість від зони бойових дій, більший контроль над територією з боку місцевої влади та менша кількість фінансово потужних підприємств.



Центральний регіон (м. Київ, Київська, Житомирська, Чернігівська, Сумська, Вінницька, Полтавська, Черкаська, Кіровоградська області) мають більші показники – 21 за рахунок суттєвих змін у місцевій владі, що провокує спроби перерозподілу власності, й за рахунок наявності більш привабливих промислових об’єктів.

Найбільша кількість рейдерських атак зосереджена в Південно-східних регіонах (Дніпропетровська, Харківська, Запорізька, Херсонська, Миколаївська, Одеська, частина Донецької та Луганської областей (під контролем української влади)) – 30. Зона проведення АТО і сусідні області перебувають під постійною загрозою атак на привабливі об’єкти, при цьому інформаційні повідомлення фіксують увагу не тільки на ймовірних атаках сепаратистів, але й на використанні озброєних формувань добровольчих загонів для вирішення проблемних питань розподілу власності.

Окремо слід зазначити зону АТО, непідконтрольну українській владі, та окуповану територію АР Крим. В останній виявлено 10 випадків рейдерських атак та чисельні спроби та плани законодавчо оформленої передачі прав власності від українських власників до тих, що належать до окупаційної влади Криму.
ТОП-5 РЕЙДЕРСЬКИХ АТАК

До переліку найбільш цинічних рейдерських атак потрапили:



1. Амстор. Захоплення та блокування роботи 20 магазинів. Ще над 18 магазинами, розташованими в зоні АТО, втрачено контроль. Після проведення аудиту та зміни керівництва відбувалось протистояння за участі озброєних осіб. Результат захоплення: сотні людей залишилися без роботи, прибуткове підприємство щоденно втрачає прибутки в мільйони гривень.

2. Тростянецький елеватор. Напад на власність міжнародної групи компаній "Bunge". У результаті - розбиті шибки, виламані двері, є важко поранені працівники підприємства. При огляді затриманих нападників виявлено рушниці, набої, петарди з прикріпленими цвяхами. Нападники підривають авторитет держави в очах міжнародних інвесторів, і все це відбувається в часи фінансової і економічної кризи.

3. Бахчисарайська райспоживспілка. Силове протистояння пайовиків та озброєних людей у масках (більше 100 бойовиків). Відбувається спроба передати власність іншій кампанії всупереч інтересам пайовиків товариства. Окупація Криму має «гіркі» наслідки: жорсткими методами і виключно в інтересах «нової» влади відбувається перерозподіл власності.

4. Підприємство «Мединський». Відбувся підпал цеху, використано гранати проти власника. Чергова спроба звести рахунки з підприємцем, який торік вже зазнав нападу озброєних бойовиків в масках, в тому числі із застосуванням бойових гранат. Недоліки законодавства вже рік не дають можливості притягнути до відповідальності нападників.

5. Краматорська металобаза. Оперативна служба правопорядку ЗС України у ході перестрілки захопила у полон невідомих нападників, які зі зброєю намагалися захопити металобазу.

Згідно з інформаційними повідомленнями, серед загроз рейдерських атак протягом наступних місяців 2015 року найбільш реальними є наступні:

1. Паливно-енергетична галузь. Відбувається захоплення вугільних шахт в зоні АТО та на прикордонні. В подальшому цей процес буде продовжуватись, і, зі зрозумілих причин, Україна не зможе цілком контролювати і впливати на ці процеси. Також під питанням певні об’єкти обленерго - є спроби по декількох областях відновити питання справедливості приватизації, є інформаційні повідомлення про потенційні загрози використання силових методів впливу.

2. Хлібна промисловість. Стратегічно важлива галузь виробництва. В інформаційних повідомленнях йдеться про загрозу рейдерських атак з боку «російських» рейдерів. В зоні інтересу перебувають Сумські, Житомирські підприємства. Є ризик загострення ситуації у разі подальшої невизначеності щодо суворого покарання замовників рейдерських атак і запобіжних заходів на самому початку загрозливих процесів.



3. Лотерейний бізнес. Розпочато перевірку діяльності операторів лотерей в Україні. Зареєстровано законопроекти щодо створення монополіста на ринку видачі ліцензій. В інформаційному просторі лунають звинувачення щодо осіб, наближених до можновладців, які планують захоплення цього високодохідного бізнесу. Подальші дії залежать від рівня покарання, яке понесуть замовники, як у разі успішного рейдерського захоплення, так і у випадку його невдалої спроби.




Провідний спеціаліст

Голосіївського районного

управління юстиції

у місті Києві Д. В. Чоловський


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка