Стратегія зеленого бізнесу чернівецької області зміст



Скачати 394.7 Kb.
Сторінка2/2
Дата конвертації25.04.2016
Розмір394.7 Kb.
1   2

3.Обґрунтування необхідності переходу до зеленої економіки та зеленого бізнесу у Чернівецькій області.

Необхідність переходу економіки України від моделі неефективного використання традиційних викопних джерел енергії та обмежених природних ресурсів до моделі та політики сприяння зеленому зростанню обумовлена наступними негативними тенденціями.



Енергоефективність. Україна належить до енергодефіцитних країн, покриваючи свої потреби власними енергоресурсами приблизно на 58%. Чернівецька область, як найменша з областей не має своїх джерел енергоресурсів. Лише в перспективі запуск Дністровської ГЕС та використання нафти з Лопушнянської свердловини. Існування низьких цін на імпортовані енергоресурси для населення та промисловості довгий час не сприяло впровадженню енергозберігаючих технологій. Енергоємність ВВП України, що складає 0,4 тонни нафтового еквіваленту на 1 дол.

Завдання та кінцеві цілі державної політики у зелених секторах економіки






Сектор економіки

Напрями озеленення сектору

Кінцеві цілі

1.

Підвищення енерго-ефективності житла

Реконструкція житла, гнучке проектування, створення будівель з нульовим рівнем шкідливих викидів; нульовим споживанням енергії та енергоактивних будівель

Скорочення енергоспоживання майже на 80% порівняно з традиційним проектуванням будівель, створення мільйонів робочих місць 17

2.

Сталий транспорт

Перехід на низьковуглецеві види палива. Інвестування в енерго-ефективні види транспорту, електрифікацію, залізничний транспорт. Планування зеленої міської інфраструктури для транспорту.

Скорочення споживання палива світовим парком автомобілів до 2050 року на 50 %, попередження викидів СО2 щорічно обсягом 2 гигатонн19, створення 3,8 млн. нових робочих місць у світі.

3.

Стала енергетика

Інвестування в інтелектуальні

енергорозподільчі системи типу «smart grids», в інфраструктуру відновлювальних джерел енергії,

використання технологій альтерна-тивної енергетики


Понад 20 млн. додаткових робочих місць: 2,1 млн. у вітроенергетиці, 6,3 в геліофото-електричній галузі, 12 млн. в сільське господарство і промисловість, пов»язані з виробництвом біопалива. Зменшення викидів вуглецю

4.

Стале сільське господарство

Інвестування у стале сільське господарство, включаючи органічне землеоброблення. Відрахування розвинутими країнами частини стимулюючих пакетів на користь країн, що розвиваються.

До 2050 р., згідно прогнозів, один гектар Землі повинен прокормити від 6,1 до 6,4 осіб проти 4,5 осіб у 2005 р.

Створення на 30% більше робочих місць.



5.

Прісна вода

Інвестування в інфраструктуру забезпечення чистою водою

До 2015 р. удвічі зменшити кількість людей, що не мають постійного доступу до безпечної води та базової санітарії. Глобальний виграш у 38 млрд. дол. США у річному обчисленні

6.

Екологічна інфраструктура

Інвестування у здорові екосистеми: водозбірні басейни, річкові системи, водно-болотні угіддя, ґрунти, ліси, океани та коралові рифи, що надають важливі економічні послуги.

Створення значної кількості додаткових робочих місць (від 10% до 40% від обсягу інвестицій). Скорочення використання природних ресурсів

7.

Ефективне використання матеріалів та енергії у вироб-ничих процесах




Субсидії на викопні види палива та не відображення витрат на надмірне використання матеріалів у вартості продукції протидіють швидкому отриманню результатів;

8.

Утилізація відходів, та вторинна переробка матеріалів

Включення у вартість продукції вартості шкоди для довкілля.

Забезпечення безпечного і чистого відвантаження, вивозу, збереження та утилізації відходів при дотримані трьох правил: зменшення кількості відходів, їх вторинна переробка та вторинне використання.



В 2000 році на сектор вторинної переробки у країнах-членах Євросоюзу прийшлося 4 % ВВП цього региону.71

Очікується, що в умовах підвищення цін на сировинні товари сектор буде швидко зростати.



Джерело: Глобальный новый зеленый курс. ЮНЕП. Березень 2009. - www.unep.org/greeneconomy

Висока енергоємність є наслідком незадовільної галузевої структури регіональної економіки, де наявні енергоємні виробництва (Чернівецький Машзавод, ПАТ «ГРАВІТОН»), зношеності основних фондів підприємств та великих понаднормативних втрат енергоносіїв, використання застарілих технологій у більшості галузей економіки і проблем із залученням інвестицій та кредитних ресурсів. Директивне, а не економічно обґрунтоване ціноутворення у поєднанні з недосконалістю обліку споживання енергоресурсів призвело до перехресного субсидування споживачів та до енергетичного марнотратства. Значні втрати енергоресурсів відбуваються під час їх транспортування і розподілу.  Саме тому Чернівецька область несе на собі ношу дотаційної області, і повністю залежить від милості «центру»

Вплив на зміну клімату внаслідок забруднень та викидів. Технології, що використовуються в енергетиці, промисловості, на транспорті та у житлово-комунальному господарстві, є як енерговитратними, так і забруднюючими повітря, воду і ґрунт. Протягом 2009 р. в повітряний басейн, водні та земельні ресурси країни потрапило 11,3 млн.т небезпечних забруднювальних речовин, з яких 57% припадає на шкідливі викиди в атмосферу, 40% – у поверхневі водойми..

За оцінками Міжнародного енергетичного агентства Україна, хоч і скоротила обсяги викидів СО2 протягом 1990-2008 років майже у два рази (до 309,58 млн. тонн), але залишається у колі 19 країн – найбільших забруднювачів атмосферного повітря діоксидом вуглецю (у 1992 році була п’ятою).

Викопні види палива, які найбільшою мірою відповідають за забруднення повітря, залишаються основним джерелом енергії. Їх частка у загальному обсязі постачання первинних енергоносіїв становила у 2007 р. 82%, а відновлюваних джерел – менш як 1% , у той час як частка останніх у Німеччині та Данії складає понад 12%, Австрії і Швеції 24%, Фінляндії 19%, Китаї 12%, Білорусі 5%.

Водні ресурси. За запасами доступних до використання водних ресурсів Україна належить до малозабезпечених країн Європи та світу. Потенційні запаси поверхневих вод України становлять близько 209,3 куб. кілометра на рік, з яких лише чверть формується в межах держави. Водночас, більшість басейнів річок можна віднести до забруднених та дуже забруднених.

Це справляє негативний вплив на здоров’я людей та забезпечення водою реального сектору економіки. Тільки підприємствами гірничо-металургійного комплексу щорічно у поверхневі водні об’єкти скидається більше 1,4 млрд. куб. м. вод ( 17% обсягу скидів по Україні). Водні об’єкти країни залишаються забрудненими переважно сполуками важких металів, амонійним та нітритним азотом, сульфатами.

Згідно Національній доповіді «Цілі розвитку тисячоліття: Україна - 2010» у 2008 році 66% підприємств централізованого водопостачання у містах надавали питну воду, що не відповідає вимогам державних стандартів. Майже половина централізованих систем водопостачання у сільській місцевості через недосконалу експлуатацію та тривалий термін служби працює з перебоями і не може забезпечити постачання населенню води нормативної якості.

Серед семи національних Цілей розвитку тисячоліття (ЦРТ), уточнених під час підготовки проміжного звіту на середині шляху до 2015 року – кінцевого терміну виконання зобов’язань по ЦРТ, досягнення цілі щодо доступу населення до чистої питної води є одним з найскладніших. Досягненню цієї цілі заважають: 1) незадовільний технічний стан та зношеність систем водопостачання і водовідведення; 2) недостатнє фінансування будівництва і реконструкції систем централізованого водопостачання, 3) недостатній рівень впровадження на підприємствах питного водопостачання та водовідведення ресурсо- та енергозберігаючих технологій.

За результатами міжнародного співставлення Індексу якості довкілля (Environmental Performance Index), що здійснюється Єльським університетом, Україна займає 87 місце серед 163 країн світу. Попереду Білорусь (53 місце) та Російська Федерація (69). Найбільший негативний вплив на низький рейтинг України здійснили показники обсягів викидів СО2 та SO2 по відношенню до ВВП, якості води, інтенсивності емісії промислових парникових газів, впливу екологічного навантаження на захворюваність населення.

Технологічний розвиток. Технологічна модернізація і трансформація промисловості у більш зелену та ресурсноефективну, з низькими викидами і відходами забруднюючих речовин є ключовим компонентом політики зеленого зростання. Для скорочення енергоємності ВВП на 20% до 2015 року, яке передбачене Державною програмою енергоефективності на 2010-2015 роки, Україні необхідно здійснити серйозні інвестиції у модернізацію енергетичної інфраструктури та впровадження сучасних енергоефективних технологій як у виробництвах з високою інтенсивністю споживання енергоресурсів, так і комунальному секторі.

За даними Глобального звіту про конкурентоспроможність Всесвітнього економічного форуму у Давосі Україна за рівнем оснащеності новими технологіями займала у 2010-2011 роках 83 місце серед 139 обстежених країн, у той час як за рівнем розвитку бізнесу – лише 100. Серед причин такого розриву – недооцінка важливості стратегічного управління, підпорядкованого цілям підвищення продуктивності та підйому по ланцюгу вартості.

Динаміка продуктивності праці протягом останніх років та навіть по виході з фінансової кризи суттєво відстає від динаміки заробітної плати і ВВП, що віддзеркалює обмеженість споживацької моделі зростання. Впровадження новітніх зелених технологій в практику роботи українських підприємств поряд з інструментарієм ресурсно-ефективного та більш чистого виробництва (РЕБЧВ) дозволило б забезпечити істотне підвищення продуктивності праці та рентабельності при зменшенні витрат енергії, матеріалів, а, відповідно, і негативного впливу на забруднення довкілля.

Пропоновані заходи та механізми передбачають включення до національних планів економічного розвитку заходів із стимулювання більш чистого виробництва, створення бізнес-середовища, сприятливого для інвестування у зелені галузі, а також програм досліджень з розвитку еко-технологій та їх впровадження. У розвиток Манільської декларації та Рамкового плану дій ЮНІДО здійснює розроблення керівних принципів «зеленої» індустрії як базових для підготовки країнами Азії відповідних національних стратегій і планів розвитку. Досвід країн Південно-Східної Азії, бідних на природні ресурси, але надзвичайно працездатних, є безумовно дуже корисним для України у сфері залучення нових, зелених, джерел зростання.



Стратегія Зеленого бізнесу для Чернівецької області.
Стратегічна мета розвитку зеленої економіки в Чернівецькій області:
Буковина – провідний регіон Західної України, у якому варто жити та працювати, який хочеться відвідувати та в який необхідно інвестувати.
Буковина – регіон з низьким екологічним навантаженням,

економіка якого базована на високоефективному «ЗЕЛЕНОМУ БІЗНЕСІ» з перевагою багатопрофільного органічного сільського господарства, наукомістких виробництв, туризму, торгових і транспортних послугах.

Загальною метою розвитку регіону є визначення Буковини як динамічної

та приємної для проживання частини України. Стратегічні цілі спрямовані на пошук оптимальних варіантів розвитку міст та сіл області, маючи на меті скорочення міграції з малих міст та сіл у великі із розширенням можливостей у малих містах.



Стратегічна ціль 1: Диверсифікація структури економіки області та покращення діяльності економічних суб’єктів за нормами «Зеленої економіки»

Операційні цілі

Заходи

Операційна ціль 1.1: Розвиток

інноваційного та

конкурентоспроможного зеленого бізнесу в економіці краю


Захід 1.1.1: Залучення інноваційних зелених технологій відповідно до потреб

виробництва



Захід 1.1.2: Поліпшення умов для залучення

інвестицій та збільшення обсягів експорту продукції, виробленої за зеленими технологіями з регіону



Операційна ціль 1.2: Просування поняття про «Зелену економіку» для МСП

та підприємництва



Захід 1.2.1: Удосконалення схем підтримки

МСП (зокрема новоутворених) та

підприємців, бажаючих використовувати зелені технології


Захід 1.2.2: Розбудова мереж та ланцюжків

постачання (галузевих та територіальних

кластерів) із міцними зв’язками з центрами

інновацій та ноу-хау



Захід 1.2.3: Розбудова інфраструктури

підтримки МСП (інкубатор, виробничі та

сервісні зони для зелених МСП)


Операційна ціль 1.3: Стимулювання

економіки регіону, виробництва

зеленої продукції та інвестиційного

потенціалу



Захід 1.3.1: Розбудова потенціалу для

розроблення продукції



Захід 1.3.2: Просування економіки регіону

Стратегічна ціль 2: Залучення у будівництво житла та підприємств енергозберігаючих технологій




Захід 2.1 Імплементація новітніх технологій у будівництво

- зелене будівництво – широке використання енергозбережувальних технологій та матеріалів, вироблених із мінімальною шкодою для навколишнього природного середовища;



Захід 2.2 Переоснащення, утеплення, інімізація врат у підприємствах сфери ЖКГ

Стратегічна ціль 3. Енергопостачання з мінімальними втратами




Захід 3.1 Мінімізація втрат при транспортуванні

Захід 3.2 Використання альтернативних джерел енергетики

• мала гідроенергетика;

• вітрова електроенергетика;

• сонячна електроенергетика;

• біогазова енергетика;

• використання горючих газів, створених за технологіями переробки вугілля та бурого вугілля;

• оснащення очисним обладнанням енергетичних установок;

• відмова від прямого спалювання вугілля;

• використання вторинних енергетичних ресурсів – відходів деревообробки, інших відходів.




Чинники, що вимагають негайної переорієнтації на зелену економіку:



      • Повені 2008, 2010 років як наслідок глобальної зміни клімату та нераціонального використання ресурсів (забір гравію)

      • Екстремальні природні явища, такі як буревії, шторми, сильні зливи, засухи, теплові хвилі стали частішати та ставати інтенсивнішими за останні роки кількість та масштабність природних стихійних лих у Чернівецькій області збільшилася майже вдвічі в порівнянні з кінцем минулого сторіччя.

      • Зміна географічних ареалів існування біологічних видів

      • до 50% флори буде під загрозою вимирання та зникнення.

Хто підтримує і хто виграє від рішень переходу на модель “зеленої економіки”?




  • Науковці

  • Громадські організації

  • Громадяни

  • Уряд

  • Бізнес



10 ключових галузей для «зеленої економіки» у Чернівецькій області:


    1. Будівництво (імплементація новітніх технологій у будівництво, використання енергоефективних технологій)

    2. Сільське господарство (використання біологічних засобів захисту рослин, розвиток органічного руху)

    3. Промисловість (переорієнтація виробництва, використання енергоефективних технологій)

    4. Енергопостачання (мінімізація втрат при транспортуванні, використання альтернативних джерел)

    5. Лісове господарство (використання лісових ресурсів (дикороси, березовий сік, гриби, ягоди))

    6. Туризм (розвиток сільського туризму, екологічного, трекінку, ресурсозберігаючого туризму)

    7. Транспорт (збільшення екологічних зборів на ТЗ великою кількістю викидів СО2, заміна застарілого автопарку комунального господарства )

    8. Управління відходами (створення сміттєпереробного заводу)

    9. Управління водними ресурсами (удосконалення системи очищення стічної та питної води).


Перспективи Зеленої економіки:


  • Перехід до альтернативних джерел енергії (вітер, сонце, біомаса, геотермальні джерела) Використання нетрадиційних джерел енергії дозволить Україні скоротити потребу в вичерпних видах палива на 40%, в т.ч. по Чернівецькій області на 108%.

  • Стимулювання екологічної інфраструктури планети, включаючи питну воду, ліси, грунти

  • Підтримка сталого сільського господарства, в тому числі органічного виробництва

  • Підвищення енергоефективності старих і нових будинків

  • Підвищення довіри до збалансованого розвитку транспорту


Необхідні кроки для стимулювання Зеленого бізнесу:

  1. Сприяння розвитку законодавства, яке стимулює Зелений бізнес, у т.ч.

    1. Збільшення екологічних субсидій

    2. Підвищення ролі екологічного оподаткування, у тому числі введення податку на двоокис вуглецю

    3. Створення системи торгівлі викидами

    4. Виділення Зелених бізнес зон

  2. Стимулювання дотримання законодавства шляхом

    1. Підтримки постійного діалогу між органами управління та промисловістю

    2. Посилення культури соціальної відповідальності серед підприємств;

  3. Підтримка інноваційних компаній через формування позивного іміджу та обміну інформацією

  4. Утворення та посилення ролі існуючих кластерів поширення знань та технологій, наприклад

    1. Грінкубатори чи дослідницькі центри при університетах

    2. Посилення зв'язків між промисловістю та університетами

  1. Організація подій для обміну know-how по зелених рішенням для науково-дослідних установ та компаній, які пропонують енерго- та ресурсоефективні рішення для галузі;

  2. Сприяння доступу галузі до дешевих фінансових ресурсів:

    • Надання інформації про джерела фінансування;

    • Стимулювання забезпечення державних гарантій для стратегічних проектів;

    • Пропозиції щодо створення державного фонду для інновацій чи іншої форми державного фінансування проектів зеленого бізнесу.

  3. Забезпечення платформи для поширення інформації, у т.ч.

    • Стану та тенденцій на ринку зеленого бізнесу;

    • Наявні зелені технології;

    • Кращі практики;

    • Вигоди від зелених інвестицій;

    • Інструменти, що використовуються у зеленому бізнесі, напр. більш чисте виробництво, оцінка життєвого циклу продукту, дизайн для довкілля, тощо.

Створення медіа ресурсів, які б зачіпали інтереси різних зацікавлених сторін, і висвітлювали потребу, можливості та прогрес із зеленим зростанням.

Рекомендації для регіону щодо сприяння зеленій економіці та зеленому бізнесу в Чернівецькій області в Україні

  1. Необхідно розробити єдину стратегію переходу до зеленого економічного зростання як обласний рамковий документ, який визначає головні принципи політики, стратегічні цілі та завдання розвитку економіки у напряму збереження та ефективного використання ресурсів, зменшення деструктивного впливу виробничої і людської діяльності на довкілля та посилення внеску у зростання наукових досліджень і екологічно-орієнтованих (зелених) технологій.

  2. Стратегія переходу до зеленого зростання має бути довгостроковою з терміном дії щонайменше 10 років, виконуватися поетапно шляхом розроблення п’ятирічних планів впровадження та їх коригування кожні два-три роки за результатами оцінки прогресу у досягненні цілей. Обов’язковим є впровадження середньострокового бюджетного планування, орієнтованого на результат, яке забезпечує розподіл фінансових ресурсів відповідно до заданих стратегічних цілей і завдань.

  3. Розроблення і реалізація стратегії зеленого зростання базується на наступних головних принципах і підходах:

  • підвищення продуктивності економіки, зокрема її екоефективності, має здійснюватися шляхом поступового зменшення використання сировини, матеріалів, води і викопних джерел палива, впровадження зелених технологій, процесів, продукції та послуг, сприяння діяльності зеленого бізнесу та розширенню його частки в структурі економіки;

  • стимулювання створення нових підприємств зеленого бізнесу та конверсії діючих підприємств у більш зелені повинно забезпечуватися шляхом впровадження відповідних інструментів цінової, податкової, інвестиційної та фінансової політики, зокрема, поступового скорочення субсидій на надмірне використання для виробничих та побутових потреб сировини та викопного палива, широкого впровадження зеленого тарифу на електроенергію;

  • енергоефективність, ресурсоефективність та впровадження зелених технологій визначаються як пріоритетні напрями для інвестування, доцільним є запровадження державної сертифікації зелених підприємств, продукції, послуг і технологій для надання їм стимулів щодо інвестування та отримання кредитів;

  • здійснення структурних зрушень у напряму енергоефективної, низьковуглецевої економіки з ощадливим використанням природних ресурсів передбачає комплексний підхід до розвитку «зеленої» промисловості, сектору екологічних послуг та інфраструктури (транспортних систем, міст, будівель, електро-, водо- та теплопостачання, логістики), створення еко-інноваційних кластерів;

  • необхідне здійснення інформаційних кампаній для роз’яснення споживачам необхідності переходу до ресурсозбереження у повсякденному житті, сприяння рециклінгу ресурсів та дотримання правил раціонального управління відходами.

  1. Сприяння переходу промисловості на принципи ресурсно-ефективного і чистого виробництва є ключовим завданням підтримки зеленого зростання. Заходи регіональної політики у цій сфері спрямовуються на:

  • стимулювання попиту на зелену продукцію та еко-інновації шляхом усунення фінансових бар’єрів для отримання підприємствами інвестицій на впровадження ними зелених схем виробництва та технологій, створення цільових фондів;

  • поступове прийняття більш високих енергетичних та екологічних стандартів, їх гармонізація з стандартами Європейського союзу, сприяння добровільному приєднанню до стандартів ISO 9000, 14000;

  • впровадження системи екологічного управління та корпоративної соціальної відповідальності у практику діяльності виробничих підприємств і сектору послуг;

  • створення системи центрів більш чистого виробництва з метою здійснення технічної та технологічної експертизи і надання підприємствам консультаційних послуг з оптимізації виробничих процесів, балансів матеріалів, енергії, води;

  • впровадження в учбові програми вищих навчальних закладів і систему підготовки кадрів для економіки розділів, присвячених впровадженню зелених схем виробництва і надання послуг з впровадження зелених технологій.

  1. Необхідно забезпечити більш продуктивне використання наукового та інноваційного потенціалу області, доведення до стадії впровадження технологій, пов’язаних з використанням відновлюваних матеріалів та джерел енергії, скороченням та припиненням викидів і відходів, їх переробленням та очищенням, тощо. Одночасно необхідно підвищити критерії конкурсного відбору таких проектів та посилити вимоги щодо їх результативності.

5. Висновки
Місія розробки даної стратегії - екологічно чиста європейська прикордонна область, соціально орієнтована, високого рівня споживання, технологій і послуг, інтелектуальний та рекреаційний регіон.

Буковина – унікальний край. Це край, де люди різних національностей, віросповідань, політичних поглядів та уподобань поєднують свої зусилля для забезпечення достойних умов життя кожного громадянина та родини на основі реальної демократії, толерантності, соціально - орієнтованої ринкової економіки, європейська лабораторія «multiculti».

Основа добробуту та розвитку області базується на взаємній відповідальності і співпраці громадян, влади, громадських інституцій, ефективному використанні природних, економічних, географічних, історико - культурних та людських ресурсів Буковини.

Буковина - це край високо розвиненого та соціально інтегрованого підприємництва, освіти, науки та культури в сферах туризму, рекреації, наукоємких технологій, екологічно чистого виробництва та раціонального природокористування, що забезпечує гідний рівень життя громадян, реалізацію їх демократичних прав та свобод.

Громада Буковини функціонує на умовах рівноправного партнерства, співпраці взаємної відповідальності органів влади всіх рівнів, підприємництва, неурядових громадських організацій, що відповідає критеріям європейськості.

Громада Буковини є рівноправним партнером і учасником процесів розвитку України, як європейської держави.



1   2


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка